Не варто відмовлятись від сонця - саме ультрафіолетові промені стимулюють вироблення вітаміну D, покращують стан здоров’я та настрій. Водночас, всього 15 хвилин під прямим впливом УФ-променів в рази збільшує ризик виникнення раку шкіри та деяких порушень зору. Розказуємо про правила безпеки перебування на сонці, щоби щоденні прогулянки приносили тільки користь.

1. НАМАГАЙТЕСЯ ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ У ТІНІ
УФ-промені найсильніші та найбільш шкідливі опівдні, а в жаркі сонячні дні – з 10:00 до 16:00. Тому краще залишайтеся у цей проміжок часу у приміщені, а прогулянки на свіжому повітрі плануйте на ранковий та вечірній час.

Незалежно від часу доби старайтесь уникати прямого сонячного проміння та перебувати у затінку. Це найпростіший спосіб попередити сонячні опіки. Будьте обережні біля поверхонь, які відображають сонячні промені та/або швидко нагріваються, наприклад, піску чи води.

2. ОБИРАЙТЕ ОДЯГ, ЯКИЙ ЗАХИЩАЄ ВІД УФ-ПРОМЕНІВ
Правильно підібраний одяг також може забезпечити хороший захист від шкідливої дії УФ-променів. Є декілька базових правил. По-перше, якщо дозволяють погодні умови, дитину варто одягнути у сорочку, теніску чи курточку з довгими рукавами, а також в штани / довгу спідницю чи плаття. По-друге: зверніть увагу на матеріал, з якого виготовлено одяг. Одяг з щільно тканих матеріалів пропонує найкращий захист (наприклад, котон, легкі бавовняні тканини).

Мокрі речі та одяг світлих кольорів значно менше захищають від шкідливого впливу УФ-променів, ніж сухі речі та одяг темних кольорів.

Багато сучасних марок одягу, які сертифіковані згідно з міжнародними стандартами, надають інформацію про коефіцієнт захисту від УФ-променів (як правило, UPF) на фірмовій етикетці.

Якщо такий тип одягу не є практичним в певній ситуації, одягніть дитину у футболку з натуральних тканин або спеціальний пляжний одяг (накидки, туніки тощо). У середньому звичайні футболки мають SPF/UPF показник нижче 15, тому використовуйте й інші типи захисту, коли ідете на тривалу прогулянку.

3. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ПАНАМКИ
Найбільший рівень захисту забезпечують головні убори, які захищають від сонячних променів не лише верхню частину голови дитини, а і вуха та шию, наприклад, панамки. Сьогодні дуже популярними серед дітей різного віку є бейсбольні кепки, але вони не захищають вуха та шию від УФ-променів. Тому якщо ваша дитина одягає таку кепку, обов'язково нанесіть сонцезахисний засіб на відкриті ділянки шкіри.

Тонкі щільно ткані матеріали (наприклад, полотняні тканини), найкраще захищають шкіру дитини від УФ-променів. А от солом'яні капелюхи та головні убори з отворами, які пропускають сонячне проміння, не такі надійні.

4. ОДЯГАЙТЕ ДИТИНІ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ
Надмірне перебування під сонячним промінням підвищує ризик, що у старшому віці у вашої дитини може з’явитись катаракта. Якісні сонцезахисні окуляри захистять очі вашої дитини від шкідливих УФ-променів. Обирайте зручні та практичні сонцезахисні окуляри, які максимально захищають очі та забезпечують 100% UVA/UVB захист.

5. ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО СОНЦЕЗАХИСНИЙ ЗАСІБ
Коли ідете з дитиною на прогулянку у спекотну пору року, використовуйте сонцезахисний засіб (крем, спрей тощо) широкого спектру дії (UVA та UVB) із SPF 15 та вище, в залежності від погодних умов.

Дотримуйтесь інструкцій щодо використання конкретного засобу, наведених на упаковці. До складу різних засобів входять різні компоненти, тому варто спочатку протестувати конкретний засіб на невеличкій ділянці шкіри, і у разі подразнення або почервоніння (алергічна реакція), спробувати інший. Якщо ж реакція буде сильною, проконсультуйтеся із лікарем.

Застосування сонцезахисного засобу не означає, що ваша дитина може проводити більше часу на сонці, це просто один із типів захисту, тому варто дотримуватися й інших правил та рекомендацій.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Як правило, першим проявом надмірного перебування дитини на сонці є почервоніння шкіри. Інколи може пройти до 12 годин, поки на шкірі дитини з’являться перші симптоми негативного впливу сонячного проміння. Тому, якщо шкіра дитини набуває рожевого відтінку не одразу, а наприклад, ввечері, існує великий ризик сонячного опіку, якщо дитина гулятиме під сонцем наступного дня. Щоб запобігти цьому, дотримуйтеся основних правил безпеки перебування на сонці та максимально захистіть шкіру дитини від дії УФ-променів.

ПРОФІЛАКТИКА

2 липня 2021 о 18:42 | Дудник О. Д. | no comments

Розвиваємо мовлення за допомогою Pop it

Поп-іт ( з англійської pop it – «лопни це») - антистрес-іграшка, що
отримала популярність серед дітей і дорослих у 2021 році. Являє собою
гумову поверхню з півсферами для натискання, під час чого видається
клацаючий звук.
Окрім основного
призначення даної іграшки, за допомогою Поп-іт можна розвивати
мовлення, увагу, пальцевий праксис, орієнтування на площині.
Поп-іт можна чудово використовувати під час виконання
різноманітних артикуляційних вправ. Якщо це статичні артикуляційні
вправи, Поп-іт допомагає під час рахунку, аби утримати будь-яку
артикуляційну позу. Наприклад, дитина виконує вправу «Бегемот» і
натискає 6 пупирок, які розташовані горизонтально або вертикально.
Незамінним є використання Поп-іт під час виконання артикуляційних
вправ з переключенням. Малюк одночасно виконує вправу язичком і
натискає вказівними пальчиками обох рук на пупирки. Це можуть бути такі
вправи: «Годинник», «Гойдалка», «Цукерка за щічкою», «Змійка»,
«Парканчик-Хоботок», «Хованка» (сховай і покажи губки) тощо. Добре під
час виконання вказаних вправ додавати оплески. Наприклад, під час
виконання вправи «Годинник» малюк спочатку торкається кінчиком язичка
правого куточка роту, натискає пальчиками на дві пупирки, потім плескає у
долоні, після цього тягнеться язичком до лівого куточка, натискає на
пупирки і знову плескає у долоні і так далі.
Є безліч варіантів, як можна використовувати Поп-іт під час роботи
над корекцією звуковимови. Зупинюсь на деяких з них:
«На пупирки натискай-звук красиво промовляй»
Дитина ізольовано промовляє звук і натискає вказівними пальчиками
обох рук на пупирки. З натисканням можна варіювати: натискати
одночасно, почергово, вертикально, горизонтально, починати з зовнішніх
країв або зсередини; можна натискати на пупирки перехресними рухамиправою рукою натискати на пупирки, які розташовані ліворуч, а лівою
рукою натискати на пупирки, які розташовані праворуч; можна почергово
натискати: спочатку вказівними і середніми пальцями обох рук, а потім
тільки вказівними і так далі.
«Співунчики»
Дитина вправляється у подовженому промовлянні звука і в цей час
швидко проводить вказівними пальчиками по пупирках усього ряду зверху
вниз, або знизу вгору.
«Голосно-тихо»
Можна почергово промовляти заданий звук з різною силою голосу.
Коли промовляє звук голосно, на пупирки потрібно натискати вказівними
пальчиками, а коли тихо – мізинчиками тощо.
«Слухай і рахуй»
Дитина має уважно послухати дорослого, визначити скільки разів він
тупнув ногою або плеснув у долоні і стільки ж разів промовити вказаний
звук з одночасним натисканням на пупирки.
«Вушка слухають – ротик говорить»
Ефективно використовувати Поп-іт і під час диференціації звуків.
Малюк промовляє звуки або склади і натискає на пупирки. Можна
почергово промовляти звуки або склади і натискати на пупирки, а можна на
одному рядку або стовпчику промовляти один звук або склад, а на іншому –
інший. Наприклад, дитина промовляє склад «са» і натискає вказівним
пальчиком на пупирку у рядку, а потім промовляє склад «за» і натискає
середнім пальцем на іншу пупирку, розташовану у цьому ж рядку або
стовпчику тощо.
Звукові та складові рядки можуть бути різноманітними. Як варіант,
можна після натискання на пупирки викладати дрібні предмети у лунки, які
утворюються після натискання. Це можуть бути камінці, ґудзики, помпони,
будь-яке насіння тощо.
Доречним буде використання Поп-іт і під час роботи над складовою
структурою слова. Поп-іт допомагає дитині відтворювати слова різної
складової структури, спираючись на візуальну опорну, до того ж у цей час
застосовуються тактильні сенсорні стимули, а це додаткова допомога для
дитини з порушеннями мовлення.
Вправи з цього напрямку можуть бути різноманітними. Головне, щоб
малюк в ігровій формі вправлявся у промовлянні слів різної складової
структури. Ось деякі вправи з цього напрямку:
«Повторюй за мною»
Дорослий промовляє слово по складах і натискає на пупирки з одного
боку, а дитина промовляє слово після дорослого і натискає на пупирки з
іншого боку.
«Доскажи слово»
Дорослий і дитина почергово промовляють склади. Спочатку
дорослий промовляє один склад слова і натискає на пупирку, а потім
дитина промовляє другий склад слова і натискає на пупирку і так далі.
Наприклад, дорослий промовляє склад «му» і натискає на пупирку, а потім
дитина промовляє склад «ха» і теж натискає на пупирку.
«Вгадай і назви слово»
Дана вправа проводиться з картинками. Дорослий пропонує дитині
розглянути картинки і вгадати слово за першим складом. Після того, як
дитина вгадає слово і покаже відповідну картинку, вона має промовити
слово по складах з натисканням на пупирки.
«Довге-коротке слово»
Вправу можна проводити з використанням іграшок або картинок.
Дорослий пропонує дитині визначити, які слова короткі, а які довгі. Для
цього малюк має промовити назви іграшок або картинок по складах і
з’ясувати за кількістю складів яке слово найдовше, а яке найкоротше.
Лунки, які утворилися після натискання слугують підказкою і візуальною
опорою для дитини.
«Вгадай слово за ознакою»
Для цієї гри потрібні картинки. Дорослий пропонує дитині вгадати
слово за ознакою і після цього промовити слово по складах, натискаючи на
пупирки. Наприклад, перед дитиною лежать такі картинки: диня, вода,
вата, каша, шуба. Дорослий називає наступні ознаки: солодка, прозора,
м’яка, гаряча, тепла, а малюк має за кожною ознакою дібрати слово,
промовити його по складах з натисканням на пупирки.
Пам’ятаймо! Дитина розвивається у грі!

2 липня 2021 о 15:18 | Білоус Т. Г. | no comments

ТОП-10 крутих водних місць для літнього відпочинку в Україні

Теплі літні вечори, нічні прогулянки, свіже ранкове повітря, романтичні подорожі... Це все так добре знайоме кожному з нас. Проте як часто доводиться чути, що в нашій країні практично не залишилося місць, де можна було б бюджетно та яскраво відпочити. Багато хто вирушає до Єгипту чи Туреччини в пошуках кращого співвідношення, навіть не здогадуючись, скільки цікавих оригінальних місць є на території України. Та і ціни там доволі демократичні. Саме про такі місця ми сьогодні вам і розповімо! Гарного перегляду!

ТОП-10 крутих водних місць для літнього відпочинку в Україні

Кінбурнська коса

Знаходиться в очаківському районі Миколайовської області. Тут вас чекатимуть пляжі з білим піском, аромати хвойного ліса та степів. До того ж на косі є залежі цілющих грязей. Це місце більше підходить для людей, які хочуть тихого та спокійного релаксу - практично відсутня інфраструктура, пляжні продавці, чути лише звук морських хвиль.

Можна сходити до Національного природний парк "Білобережжя Святослава" - чудове місце для фотополювання на пелікана, рожевого фламінго, білу чаплю. В районі Очакова (с. Парутіно) також є "Ольвія" - Національний історико-археологічний заповідник ( тут можна побачити руїни оборонних споруд, міських кварталів і храми грецької колонії 7 століття).

Кароліно-Бугаз

Невелике селище, яке розташоване на піщаній косі у 40 хвилинах від Одеси. Вздовж всієї коси - морські пляжі з ідеально чистим піском. Відпочинок в Кароліно-Бугазі традиційно вважається елітним - сприятливе географічне положення і повна відсутність промислових підприємств дозволили цьому шматочку суші стати одним з найбільш екологічно чистих місць на чорноморському узбережжі.

Прилегла до пляжу земля на косі майже повністю зайнята новим житлом. Дешеві кімнати і будиночки ховаються на другий-третій лініях в 10-15 хвилинах ходьби від моря.

Тут майже нема атракціонів для дітей, тому якщо ви полюбляєте спокійно полежати у шезлонгу, попиваючи домашнє вино - вам сюди.

На що подивитися? По-перше, варто витратити день і поїхати до Одеси.

По-друге - відвідати містечко Білгород-Дністровський (давня назва Акерман), де є відома Аккерманська фортеця, що несе в собі історію 12-15 століть.

Кирилівка

Грязевий курорт у Запорізькій області. Кирилівка знаходиться далеко від шумних міст, тут нема залізниці як у Бердянську та великих автотрас. Море не глибоке та дуже тепле, що чудово підходить для відпочинку з дітьми.

Поруч розташовуються дві коси: Пересип і Федотова, Утлюкський і Молочний лимани.

Є нічні клуби, дельфінарій, аквапарк, атракціони, ресторани і кафе.

На що подивитися: у околицях села Терпіння знаходиться унікальний геологічний пам'ятник - Кам'яна Могила. У цьому місці були також знайдені петрогліфи - наскельні зображення тварин, людських і геометричних фігур. Неподалік - невеликий археологічний музей.

Також відвідайте Великі і Малі Кучугури - це місцева назва пагорбів, дюн і гряд, що утворилися на терасах річок завдяки вітрам та піску. Після введення в дію водосховища вони перетворилися в ланцюжок островів, де зараз розташовується орнітологічний заказник площею 4 кв. км - місце гніздування водно-болотних птахів.

Синевір

Озеро Синевір вже давно є своєрідною візитка України. Воно знаходиться серед пишних лісів Закарпаття, на вершині гори Озірна. Озеро дуже глибоке й чисте, з крутими схилами берегів, порослих ялівцем та буком. Тут можна стати табором із своїм наметом або оселитися у кемпінгу.

Скадовськ

Місто знаходиться на березі Джарилгацької затоки Чорного моря, Херсонська область. Чудово підходить для відпочинку з дітьми: тут не глибоке море і тепла вода, насичена йодом і бромом, є аквапарк и дельфінарій, відбувається навчання і катання на кайтсерфінгу. В аеропорту Скадовська можна навіть здійснити стрибок з парашутом через дві години тренувань.

Залізний порт

Селище в Херсонській області. Плюсом відпочинку в Залізному Порту є довгий піщаний пляж, який вміщує в себе величезну кількість відпочиваючих, море має піщане дно. На території району Бехтери відкрився лікувальний гейзер глибиною 1572 метра, температура якого близько 70 градусів.

Це справжній молодіжний центр. Постійні дискотеки, цілодобово працюючі бари, ресторани, лунапарк, аквапарк, безліч піцерій тощо.

Також неподалік селища є два біосферних заповідники - Асканія-Нова і Чорноморський біосферний заповідник, тут організовуються прогулянки по плавнях Дніпра, винні тури по винзаводам України, можна пройти курс грязелікування або поїздити по кінним клубам.

У 30 кілометрах від Херсона є найбільший піщаний масив у Європі - Олешківські піски діаметром близько 15 кілометрів. Там є справжні бархани заввишки п'ять метрів, рідкісна пустельна рослинність і навіть оазис. Туди організують триденні тури з переходом через пустелю, піснями біля багаття і ночівлею в наметах.

Лазурне

Знаходиться на узбережжі Чорного моря в 100 км від Херсона. Має пляжну смугу протяжністю 4 кілометри, ширина смуги сягає від 5 метрів до 100 метрів.

Основну масу відпочиваючих складає молодь, починаючи від учнів старшої школи, закінчуючи молодими сімейними парами.

В Лазурному перша лінія зайнята оздоровницями радянської побудови, решта - приватний сектор. Тут можна оздоровитися, прийняти грязьові ванни.

Є кафе, ресторани, декілька нічних клубів, ринок. Також можна переплисти на матраці на острів Джерілгач, де чистіше море і частенько засмагають голяка молоді дівчата;)

Коблево

Селище розділено на дві зони - Молдавську, в якій полюбляє відпочивати молодь, і тиху спокійну Миколаївську - для відпочинку з дітьми.

Коблево має найдовшу берегову лінію - близько 300 км. Місцеві курорти чітко поділяються на дві групи в залежності від характеру узбережжя. Перші - це піщаний пляж під крутим берегом, і так виглядає велика частина узбережжя: міські пляжі Одеси, Грибівка, Сергіївка. Другі - довгі, витягнуті уздовж берега піщані коси. Це Лузанівка, Затока, Кароліно Бугаз.

Це місце славиться своїм винзаводом із дегустаційними турами на виробництво. Можна також відправитися в Бесарабію (район Одеси) у гурман-тур і скуштувати кухню, яка сформувалася протягом декількох століть під впливом безлічі культур: молдавської, гагаузької, румунської, болгарської, української, єврейської, циганської, турецької та грецької.

Хорли

Херсонська область, півострів Гіркий Кут. Окрім купання у Чорному морі можна досхочу мазатися цілющими грязями, а широкі береги вкриті морськими водоростями, багатими на йод. Море чисте і тепле: + 25- + 30 градусів.

При в'їзді в Хорли ви обов'язково побачите фонтан заввишки в два метри - з-під землі б'ється артезіанська вода температурою 9 грудусів.

Доволі розвинута інфраструктура: є кафе та ресторанчики, кінотеатр і дискотеки, аквапарк. На території селища є ринок, банкомат, магазини, бібліотека і комп'ютерні зали.

На що подивитись: пам'ятник засновниці селища баронесі Фальц-Фейн, старовинні будівлі портових складів, морського порту, залишки парка та статуя з мармуру

1 липня 2021 о 18:27 | Дудник О. Д. | no comments

Ігри для дітей на свіжому повітрі

Влітку ігри для дітей стають набагато більш рухливими і різноманітніше. Ще б пак! Адже на вулиці світить сонечко, пахне свіжою зеленню і так приємно побігати голими пяточками по траві, це рухливі ігри для дітей …
Де найкраще грати з дитиною влітку? Звичайно ж, на березі річки або озера, на дачі або в лісі. Однак з іграми для дітей влітку слід бути особливо обережними, щоб приємне проведення часу не обернулося трагедією.
Безліч небезпек підстерігає дитину на пляжі. Зовсім ще малюки можуть боятися води і будуть тихенько возитися з піском на березі, а от хлопці постарше купатися дуже і дуже люблять. Тому батькам дуже важливо стежити за тим, щоб купається дитина не переохолодився. Крім того, необхідно стежити, щоб дитина не зняв свій головний убір, інакше він може отримати сонячний удар.
В які ігри для дітей зіграти на пляжі? Безсумнівний лідер дитячих ігор на пляжі – зведення піщаних башточок з пасок (пасочек). Не тільки двох-трирічні малюки будуть захоплені цим заняттям, навіть школярі можуть позмагатися в змаганні: чия вежа вище і красивіше. Зведення піщаних веж і скульптур не тільки допомагає скоротати час, але і розвинути фантазію та творчі навички у дитини.
Не менш популярна гра для дітей влітку – це гра з надувним м’ячем. Малюкові сподобається, адже м’ячик так весело здимались. Ігри з м’ячем допомагають тренувати координацію рухів дитини, розвивають спритність і реакцію.
Ще одна хороша розвиваюча гра для дітей – гра в «підківки». В пісок слід встромити шест, яким може служити і звичайна палиця. Пластмасові кільця або підкови необхідно накидати на жердину з відстані в 5-6 кроків (або більше, залежно від віку). Переможцем оголошується гравець, який закинув найбільшу кількість кілець.
На пляжі є багато вільного місця, тому можна пограти з дитиною, наприклад, в американський футбол. Цю гру особливо люблять хлопчики. Для гри знадобиться спеціальний м’яч довгастої форми.
Перебуваючи в лісі, дитина може дізнатися багато нового і цікавого. Що це за пташка так співає? Як називається цей жучок? Що це за гарний квіточку? Тут батькам дуже важливо стежити, щоб дитина робив тільки безпечні відкриття: не брав нічого в рот, не чіпав бджіл та джмелів і т.д.
Ліс – прекрасне місце для розвитку різних навичок у дитини. Дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку можна навчати основам орієнтування на місцевості, виживання в умовах лісу. Також можна запропонувати дитині зібрати шишки, жолуді, рослини для гербарію – все це стане в нагоді для різних виробів.
Ігри для дітей в лісі слід проводити обережно: в пориві азарту дитина може втекти з поля зору батьків і загубитися.
У межах міста теж можна знайти цікаві ігри та заняття для дітей. Ігри з м’ячем, обручем, скакалкою, їзда на велосипеді, малювання крейдою – для кожної дитини знайдеться заняття по душі. А пускання мильних бульбашок? У цю забаву цікаво пограти не тільки дітям, але і дорослим!
Ігри для дітей влітку – веселі та рухливі. Можна від душі побігати, пострибати, покричати і потопати – ніхто не буде лаяти чи карати. Так нехай же це літо стане незабутньою часом і надовго залишить яскравий слід у пам’яті дитини!
Що таке літо? Літо це зовсім не три календарних місяці — червень, липень і серпень. Це, насправді, вся тепла пора року. Тоді можна проводити найбільше різноманітних ігор на вулиці.
Обираємо набір для пісочниці: лопатки-совочки, формочки, відра, сито, грабельки, лійка, млин, самоскиди-вантажівки. Лопаток повинно бути декілька: маленьким совочком дитині буде зручно насипати пісок у формочки і відра; більшими лопатками з довгою ручкою зручно насипати пісок у кузов самоскида, копати великі ями і насипати гори з піску.
Формочки повинні бути найрізноманітнішими: фігурки тварин, фрукти-овочі, кондитерські вироби, літаки-машинки, різні геометричні форми, стаканчики, що зменшуються за розміром. Із побудованими пасочками можна розігрувати прості ігрові сюжети.
Уміння виготовляти піскові формочки вимагає від дитини акуратності і точності дій. Це відмінна вправа для тренування дрібної моторики. Немає нічого страшного в тому, що малюка спочатку не може виліпити рівні фігурки. Допоможіть дітям на першому етапі, покажіть, як потрібно швидко перевертати формочку, стукати по ній лопаткою.
Млин для піску — дуже цікава іграшка. Пісок вміщується в отвір зверху, а потім пересипається по двох обертових коліщатах. Діти дуже люблять спостерігати за переміщенням піску. Млин, а так само й сито, можна використати для гри в кухаря. Дуже цікаво просівати пісок, відокремлюючи камінчики, палички, листочки.
Машинки-вантажівки, на які можна завантажувати пісок і камінчики, повинні бути міцними, з великим кузовом. Добре, якщо кузов у машини буде підніматися, тоді діти із зідоволенням спостерігатимуть за тим, як висипається пісок. До машини можна прив'язати мотузочку. Дітей молодшого віку (1 – 2 роки) це стимулює до ходьби.
М'ячик — незамінна іграшка для прогулянки. Катати, кидати, відбивати, закидати, влучати – от скільки різноманітних дій можна виконувати з м'ячем. А ще ігри з м'ячем навчають дітей взаємодіяти один з одним.
Для найменших знадобляться легкі надувні м'ячі діаметром 35 – 40 см. Спочатку діти вчаться відбивати м'ячик, кидати його двома ручками.
Із 2,5 року діти можуть гратися гумовими м'ячами різного розміру (діаметром від 10 см). Для того, щоб ловити м'ячі різного діаметра, необхідно по-різному тримати руки. Поступово, коли діти навчаться спритно діяти з м'ячем, можна організовувати ігри з правилами («Викидайло», «Їстівне – неїстівне і т. д.), а також використовувати в грі м'ячі для різних видів спорту: футбольні, волейбольні, баскетбольні.
Коли асфальт сухий і чистий, для малят віком 1 – 2,5 роки можна брати на прогулянку іграшки-каталки. Вони бувають різними: у вигляді тварин або комах,машин або просто яскравих кульок, що дзвонять, на паличці або мотузочці. Найцікавішими є іграшки-каталки, які під час руху здійснюють різноманітні дії: ведмежа стукає по барабані, метелик махає крильцями, стонога пересуває лапками, вертольотик обертає гвинтом тощо.
Коли дитина везе таку іграшку, вона вчиться координувати свої рухи і рух предмета. Малюк повинен синхронізувати рухи іграшки за швидкістю і напрямком зі своїми діями. Крім того, дитина починає розрізняти предмети, які котяться і не котяться — ті, які не котяться, необхідно волочити за собою), котяться швидко або повільно, звучать під час руху самі, або ці звуки потрібно зображувати.

29 червня 2021 о 09:47 | Кокошко М. М. | no comments

Ігри влітку з розвитку мовлення.

Гра «Визнач спільну ознаку»

Мета: учити дітей визначати об’єкт за описом дорослого; розвивати мислення, слухову й зорову уважність; виховувати пізнавальний інтерес до рослинного світу.

Матеріал: картки із зображеннями різних ягід і фруктів.

Хід гри. Діти розглядають картки й називають відповідні ягоди та фрукти. Після цього дорослий починає читати групи слів — назв різноманітних фруктів і ягід. Малюки мають назвати якість, спільну для всіх цих культур, і дати стисле пояснення.

Орієнтовний мовленнєвий матеріал. Полуниці, вишні, порічки. (Усі ці ягоди червоного кольору.) Мандарин, яблуко, апельсин. (Це плоди фруктових дерев, усі вони круглі.) Потім дорослий пропонує дітям класифікувати картки відповідно до місця вирощування плодів. Орієнтовний мовленнєвий матеріал Полуниці, вишні, порічки, яблуко, смородина, аґрус, малина, абрикос — це плоди та ягоди, що їх вирощують у нашому краї. Мандарин, лимон, апельсин, банан — це фрукти, які ростуть тільки на півдні, у теплих краях.

Гра «Здогадайся, що за звір!»

Мета: збагачувати уявлення дітей про знайомих тварин; розвивати мовлення, спостережливість, увагу; підтримувати інтерес до фауни рідного краю.

Матеріал: картки із зображеннями добре відомих дітям тварин.

Хід гри. Дорослий дає дитині картку, яку не можна показувати , одну картку бере собі. Після цього пояснює завдання: дитина має довільно розповісти про ту тварину, яку зображено на його картці (як вона виглядає, де живе, чим живиться, які має особливості тощо), не називаючи саму тварину. Дорослий розповідає першим, даючи дитині зразок. Наприклад: Цей звірок невеликого розміру. Він дикий, живе в лісі. Має пухнасте руде хутро, яке взимку стає сірим. Стрибає по деревах, живиться горіхами, насінням із шишок, грибами. Хто це? (Білочка.) Завдання малюків — уважно послухати розповідь і відгадати тварину. Після цього оповідач показує свою картку.

Гра «Продовжуємо придумувати казки»

Мета: розвивати мовлення, мислення, фантазію, креативність.

Матеріал: малюнки, казкові персонажі.

Хід гри. Дорослий читає текст від імені казкового персонажа або ілюструює малюнком.

Наприклад: створення казки Кота Воркота про дивовижні речі. Пошук дивного поряд, слухання розповідей предметів про себе – саме їх уміє слухати Кіт Воркіт.

Вибір предметів, ситуацій для казок різні. Це може бути розповідання від імені навколишніх предметів, наприклад, від домашньої квітки, яка набирається сил для цвітіння, від імені забутої книжки, тощо..

24 червня 2021 о 09:40 | Білоус Т. Г. | no comments

Профілактика порушень постави

У перші роки життя дитини повноцінне харчування, масаж та фізкультура необхідні і для здоров’я в цілому, і для нормального формування хребта. Уважне ставлення до здоров’я малюка, регулярні візити до лікаря і консультації дозволять своєчасно виявити ті порушення опорно-рухового апарату, які проявляються тоді, коли постави як такої ще не існує. Профілактика рахіту і плоскостопості, загартовування та інші загальнооздоровчі заходи — цього на перших порах достатньо для нормального фізичного розвитку. Що ще потрібно дитині, так це з перших тижнів життя подружитися з хорошим неврологом. Більш або менш виражена перинатальна енцефалопатія зараз є практично у кожного новонародженого і часто вимагає тривалого лікування.
Якщо малюк відносно здоровий, то приблизно до трьох років його хребет зазвичай розвивається нормально. Проблеми починаються з того моменту, коли дитині в перший раз скажуть: Не бігай! Сиди спокійно! Для того щоб м’язи розвивалися, вони повинні працювати. Тоді і функціональні вигини хребта будуть формуватися правильно, і м’язи і зв’язки будуть достатньо міцними, щоб справлятися з навантаженнями. Здорова дитина повинна багато рухатися, тим більше що з-за особливостей дитячої нервової системи і м’язів підтримувати нерухому позу йому важче, ніж бігати, стрибати, крутитися і скакати. У положенні сидячи або стоячи, особливо якщо доводиться довше кількох хвилин перебувати в одній і тій же позі, дитина обвисає, вертикальна навантаження переноситься з м’язів на зв’язки і міжхребцеві диски — і починається формування неправильного рухового стереотипу і поганої постави.
Невелика, але регулярне фізичне навантаження (плавання, домашні тренажери, більше рухливих ігор і поменше телевізора і комп’ютера, щоденна фізкультура) — необхідна умова нормального розвитку опорно-рухового апарату. Гіподинамія, неправильне фізичне виховання, незручні меблі, відсутність навику правильної постави — все це погіршує ситуацію.
При сколіозі грудний відділ хребта значно частіше буває зігнутий выпукл остю вправо, а хребці при погляді зверху — закручені проти годинникової стрілки. Такий тип порушення постави іноді називають ” шкільним сколіозом — саме так згинається і повертається хребет у звичайній зручною, але неправильній позі при листі правою рукою.
Одне із старовинних синонімічних назв юнацького кіфозу — кіфоз підмайстрів. Підмайстрам кравців і шевців доводилося сутулитися за роботою, на відміну від подпасков, принців і жебраків, які частіше виростали прямими і стрункими. А горбиться дитина цілодобово за верстаком у злого господаря або за комп’ютером у добрих батьків — хребту все одно.
Почнемо з того, як першокласник сидить, коли робить уроки. Найчастіше — в напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослого, і на дорослому стільці. Стільниця при цьому знаходиться на рівні підборіддя, плечі — вище вух, спина, щоб спертися на спинку стільця, вигинається так, що дивитися на неї боляче, і в поперековому відділі формується кіфоз замість лордозу. Або дитина сидить боком на краєчку стільця, формуючи собі класичну сколіотичну поставу. Чи тримає книгу на колінах, формуючи собі… І так далі. Те ж саме відбувається і в школі — старовинних зручних парт тепер не роблять, і школярі від першого до одинадцятого класу сидять на стільцях і за столами, розрахованими на п’ятикласника середнього зросту. На ситуацію в школі, тим більше при кабінетної системи, ви вплинути не можете. Але можете (і повинні!) організувати робоче місце школяра вдома. При цьому намагайтеся дотримуватися наступних правил:
1 Глибина сидіння стільця повинна бути трохи менше відстані від куприка до підколінної ямки. Для цього до спинки звичайного стільця можна прив’язати товстий-товстий шар пінопласту або поролону, прикріпити на потрібній відстані лист фанери і т. д.
2. Щоб сидіти було ще зручніше, на рівні вершини поперекового лордозу до спинки стільця слід прикріпити невеликий м’який валик. Тоді при опорі на спинку стільця спина зберігає природну форму.
3, Стільниця повинна знаходитися на рівні сонячного сплетіння. При цьому трохи розставлені лікті вільно спираються на неї, розвантажуючи шийний відділ хребта від ваги рук, а поверхня зошити знаходиться на оптимальній відстані від очей — 30-35 см. Для перевірки можна поставити лікоть на стіл і підняти голову, дивлячись прямо перед собою. Середній палець повинен знаходитися на рівні кута ока. Які ніжки у меблів при цьому підпилювати, а які і як подовжувати і що підкласти на сидіння стільця, думайте самі.
4. Можна не пиляти меблі і не возитися з листами фанери, а купити дорогий, але зручний стілець на гвинтах і шарнірах — ви зможете підігнати і висоту сидіння, і його глибину, і нахил спинки.
5. Під нога підставте лавочку такої висоти, щоб вони не бовталися в повітрі і не піднімалися догори. Гомілковостопні, колінні і тазостегнові суглоби повинні бути зігнуті під прямим кутом, стегна — лежати на сидінні, беручи на себе частину ваги тіла.
6. Книги бажано ставити на пюпітр на відстані ви тянутой руки від очей. Це дозволяє дитині тримати го лову прямо {знімає навантаження на шийний відділ) і перед відвертає розвиток короткозорості. Забезпечте гарне освітлення робочого місця.
7. Навчіть дитину сидіти прямо, з рівномірною опорою на обидві ноги і сідниці. Груди повинна бути майже впритул наближена до столу, лікті — розташовуватися симетрично і спиратися на стіл, зошит треба повернути приблизно на 30°, щоб дитині не доводилося повертати тулуб при листі; нахиляти голову треба якомога менше. Можна, і навіть бажано, по можливості спиратися підборіддям на вільну руку, але при цьому не можна нахиляти голову і тулуб убік.
8. Час від часу дитина має трохи міняти позу (в межах правильної ). Через кожні 30-45 хвилин занять слід встати і порухатися 5-10 хвилин.
9. Слідкуйте за тим, щоб у дитини не виникала звичка сидячи класти ногу на ногу, підвертати одну ногу під себе, прибирати зі столу і звішувати неробочу руку, сидіти боком до столу і т. п. (рис. 117).
Сучасна людина веде сидячий спосіб життя, і звичка сидіти правильно, мінімально навантажуючи хребет, так само необхідна і корисна, як звичка чистити зуби. А що ще можна зробити для профілактики порушень постави і хвороб хребта?
1 Повноцінно харчуватися, щоб зростаючому організму хвата ло калорій, пластичних речовин, мікро – і макроелементів, вітамінів і всього іншого, що міститься у смачної і здорової їжі.
2. Спати на рівному ліжку з жорсткою основою і м’яким матрацом, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою. Тоді нормальні фізіологічні вигини хребта будуть зберігатися і під час сну. Привчіть дитину спати на спині або на боці, а не на животі або згорнувшись калачиком.
3. Після уроків школяреві, особливо учню молодших класів, потрібно полежати не менше години, щоб м’язи могли розслабитися і відпочити.
4. Читати в ліжку можна, але обережно. Необхідні хороше освітлення, поза, зберігає фізіологічні вигини (напівлежачи на великий і досить жорсткої подушці з невеликим валиком під попереком), і пюпітр або покладена на коліна подушку, щоб книга перебувала подалі від очей, а руки лежали на опорі і не навантажували шийний відділ хребта. У такому положенні навантаження на хребет майже повністю відсутня.
5. Не можна носити сумку, навіть легку, на плечі: плече при цьому доводиться постійно тримати піднятим. Не можна носити портфель в одній і тій же руці. Ремінь сумки необхідно перекидати через шию, а ще краще носити модний ранець або рюкзак.
Дитині необхідно більше рухатися і хоча б по 20-30 хвилин в день займатися фізкультурою. Спортивні гуртки — це прекрасно, але вид спорту і інтенсивність навантажень слід підбирати відповідно до стану здоров’я. По суті, кожен з видів спорту може нашкодити хребту. Найменш небезпечні і найбільш корисні для хребта плавання і танці.
саме-Саме головне засіб профілактики і самий необхідний компонент лікування захворювань хребта — це вироблення навику правильної постави. На жаль, це дуже важке завдання, не стільки для дітей, скільки для батьків. Сама по собі хороша постава може сформуватися у виняткових випадках, у абсолютно здорової, переповненого енергією, гармонійно фізично розвиненої дитини.

21 червня 2021 о 10:47 | Кокошко М. М. | no comments

Фонематичний слух та особливості його розвитку у дітей старшого дошкільного віку

Формування у дітей граматично правильної, лексично багатою і фонетично чіткої мови - одне з найважливіших завдань у загальній системі навчання дитини рідної мови в дошкільному закладі та сім'ї. Розвиток фонематичного слуху має велике значення для оволодіння навичками читання і письма, позитивно впливає на становлення всієї мовної системи дошкільника, а також закладає основи успішного навчання в школі. Добре підготувати дитину до школи, створити основу для навчання грамоти можна тільки в процесі серйозної роботи з формування фонематичного слуху.

Безперечним є взаємозв'язок розвитку фонематичного слуху не тільки з фонетичною, але і з лексико-граматичною стороною мовлення. При планомірній роботі з розвитку фонематичного слуху дошкільнята набагато краще сприймають і розрізняють закінчення слів, приставки, загальні суфікси, виділяють прийменники і т.д., що так важливо при формуванні навичок читання та письма. При засвоєнні граматичного ладу рідної мови дошкільник проходить шлях від орієнтування на звукову форму морфем до орієнтування на окремі фонематичні ознаки. Культура фонематичного слуху займає в цьому процесі одне з провідних місць.

Формування фонематичного слуху дуже важливе, так як його несформованість призводить до недоліків засвоєння письма, тобто до дисграфії, а також викликає труднощі і в оволодінні читанням. При своєчасному розвитку фонематичного слуху легше коректується і звуковимова дітей. При несформованості мовного звукорозрізнення людина (дитина) сприймає (запам'ятовує, повторює, пише) не те, що їй сказали, а те, що вона почув. Розвивати фонематичний слух у дітей необхідно для успішного навчання їх читання та письма. Діти часто плутають близькі за звучанням фонеми, що в деяких випадках гальмує розвиток зв'язного мовлення. Надалі розвиток фонематичного слуху необхідний для успішного навчання іноземним мовам.

У 60-х роках ХХ століття використовували термін «звуковий аналіз» і виділяли наступні його види: природний звуковий аналіз і штучний звуковий аналіз.Природний звуковий аналіз обслуговує усне мовлення, з його допомогою здійснюється смислорозрізнювальна функція. Штучний звуковий аналіз спонтанно не формується, ним діти опановують в ході цілеспрямованого навчання. Цей вид звукового аналізу обслуговує письмову мову. Д.Б. Ельконін запропонував ввести для позначення цих двох видів звукового аналізу нові різні терміни - «фонематичний слух» і «фонематичні сприйняття». Природний звуковий аналіз стали позначати терміном «фонематичний слух». Штучний звуковий аналіз стали позначати терміном «фонематичні сприйняття» [Ельконін, 2006].

Фонема - це еталон звуку, що є мінімальною одиницею мови і виступає з смислорозрізнювальною функцією. Фонематический слух - це тонкий систематизований слух, який дозволяє впізнавати і розрізняти фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху. Він виконує смислорозрізнювальну функцію і розвивається в процесі спілкування з оточуючими близькими.

Фонематичний слух - це вроджена здатність, що дозволяє:

- визначати наявність даного звуку в слові;

- розрізняти між собою слова, що складаються з одних і тих же фонем (БАНКУ-КАБАН, НОС-СОН);

- розрізняти слова, що відрізняються тільки однієї фонемою (СИР - СОР, БОЧКА - ПОЧКА).

Фонетичний слух здійснює стеження за безперервним потоком складів: всі звуки повинні вимовлятися унормовано, щоб їх змогли впізнати слухачи. Незвична для даної мови вимова оцінюється фонетичним слухом як неправильна. Фонематичний слух і фонетичний слух (вони спільно складають мовний слух) здійснюють не тільки прийом і оцінку чужої мови, але й контроль за власною мовою [Архипова, 2006].

Фонематичне сприйняття - це розумові дії по виділенню і розрізненню фонем, за визначенням звукового складу слова:

- визначення наявності або відсутності звуків у слові;

- місце розташування звуків у слові;

- визначення лінійної послідовності і кількості звуків у слові.

Фонетико-фонематична сторона мови є показником загальної культури мовлення, відповідності мови мовця вимовним нормам. Під фонетичної стороною мови розуміють проголошення звуків як результат узгодженої роботи всіх відділів мовленнєвого апарату.

Фонематичий слух - це здатність дитини виділяти і диференціювати фонеми рідної мови. Фонематичний слух формується з шестимісячного віку і перевіряється на рівні слова. Вже до року дитина повинна розуміти, де іграшка «ведмедик», а де іграшка «мишка». На основі фонематичного слуху формується сприйняття - уміння:

- визначати наявність або відсутність звуку в слові;

- визначати позицію звуку в слові;

- визначати лінійну послідовність звуків і їх кількість.

Фонематичне сприйняття, на думку Р.І. Лалаевої, визначає процес пізнавання і відмінності, як окремих фонем, так і фонематичних рядів слів. При сформованому фонематичному сприйнятті слова диференціюються за значенням і слуховимовними образами звуків [Лалаева, 2004]. Фонематичне сприйняття в процесі онтогенезу проходить певні стадії свого розвитку. Так Р.Е. Левіна виділяє наступні стадії:

Перша стадія - повна відсутність диференціації звуків мови. При цьому у дитини немає розуміння мови. Ця стадія визначається як дофонематічна.

На другій стадії стає можливим розрізнення акустично далеких фонем, в той час як акустично близькі фонеми не диференціюються. Дитина чує звуки іншими, ніж дорослий. Спотворена вимова, імовірно, відповідає неправильному сприйняттю мови. Правильна і неправильна вимова не розрізняються.

На третій стадії дитина починає чути звуки відповідно до їх фонематичних ознак. Вона впізнає неправильно вимовлені слова і здатна розрізняти правильну і неправильну вимову.

На четвертій стадії при сприйнятті мови дитиною переважають нові образи. Активна мова досягає майже повної правильності, але фонематична диференціація ще нестійка, що проявляється при сприйнятті незнайомих слів.

На п'ятій стадії відбувається завершення процесу фонематичного розвитку, коли і сприйняття і експресивна мова дитини правильні. Найсуттєвішою ознакою переходу на цей ступінь є те, що дитина розрізняє правильну і неправильну вимову [Левіна, 1958].

Перші три етапи дитина проходить в ранньому дитинстві до 3-х років, в дошкільному віці вона проходить два останні етапи. Як прояв сформованості фонематичного сприйняття виступає вміння дитини здійснювати фонематичний аналіз слова. У процесі онтогенезу розвиток фонематичного аналізу здійснюється поступово. Прості форми фонематичного аналізу впізнавання звуку на тлі слова і вичленення першого і останнього звука зі слова виникають спонтанно в процесі розвитку мовлення в дошкільному віці. Складні форми, визначення кількісного і послідовного звукового складу слова, формується лише в процесі спеціального навчання, в ході навчання грамоти.

Тривалий шлях оволодіння дитиною вимовною системою обумовлений складністю самого матеріалу - звуків мови, які вона повинна навчитися сприймати і відтворювати [Колесникова, 2007]. Систематична робота над звуковимовою допомагає дитині досконало оволодівати фонематичною стороною мови.

17 червня 2021 о 17:45 | Білоус Т. Г. | no comments

Канікули і діти

Канікули – найбільш довгоочікуваний час будь-якого школяра. Нарешті можна відпочити від шкільних буднів, ранніх підйомів, уроків і зобов’язань. Батьки також раді, що у їхніх дітей з’явиться вільний час – вони зможуть виспатися, вдосталь нагулятися, поспілкуватися з друзями, сходити в кіно, на каток або в кафе. Водночас турботливі батьки хочуть, щоб канікули пройшли з користю для дитини, тому вони намагаються організувати її дозвілля і знайти захопливі заняття.
Літо – найулюбленіша пора дітей, однак особливо підступна. Легковажне ставлення до правил безпечної поведінки – першопричина сумних і трагічних наслідків. Немає таких батьків, котрі не хвилювалися б за своїх дітей. Однак статистика свідчить, що саме влітку діти, зазвичай, належать самі собі, а впильнувати за ними важко. Тим паче число дитячого травматизму і навіть смертності під час літніх канікул змушує дорослих бути насторожі. Тому необхідно звернути особливу увагу на роз’яснювальну роботу з дітьми в школі, вдома, у дитячих оздоровчих установах.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки на воді є: – суворе дотримання поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль дорослих за дітьми у воді; – пірнати можна лише там, де дозволяє глибина, прозора вода та рівне дно; – безпечніше відпочивати на воді у світлу пору доби та спокійну безвітряну погоду; – під час катання дітей у човні або на інших плавзасобах обов’язково має бути дорослий, який уміє управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Аналіз ДТП свідчить, що їх основною причиною є неуважність, недисциплінованість, невміння дітей врахувати особливості навколишніх умов. Вони влаштовують ігри на проїзній частині або поблизу неї, переходять на протилежну сторону дороги посередині вулиці, не переконавшись у повній безпеці, перебігають дорогу перед транспортом, що наближається. А це часто призводить до біди. Батькам варто нагадувати дітям основні правила переходу вулиць і доріг, застерігати їх від ігор поблизу проїзної частини.

На запитання «Як уникнути травматизму?» складно дати однозначну відповідь, адже в цієї проблеми багато складових факторів. Так, посилена увага потрібна від професіоналів, серед них і від вихователів, рятувальників тощо. Проте найбільша увага, найбільший контроль за дітьми повинен бути з боку батьків. Але будь-хто з дорослих, що перебуває поруч із дітьми, не має права залишатися байдужим споглядальником дитячих вчинків, що можуть призвести до трагічних наслідків. Інколи буває доречним доброю порадою, а якщо треба – і суворим зауваженням, вберегти дитину від травм, а то й від гіршого

17 червня 2021 о 06:04 | Дудник О. Д. | no comments

Дисграфія

Дисграфія – це частковий розлад процесу письма, пов'язаний з недостатньою сформованістю психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі письмової мови. Дисграфія проявляється у вигляді стійких, типових і повторюваних помилок у письмі, які не зникають самостійно, без цілеспрямованого навчання. При дисграфії також страждають читання й ефективність сприйняття.

Діти з такою проблемою відчувають труднощі при засвоєнні матеріалу. Проте вони не відчувають інших проблем академічного характеру - їх інтелектуальні здібності повністю зберігаються.

Причини виникнення дисграфії в дітей

Розлад виникає тоді, коли існує недостатня координація між повідомленнями, надісланими руховими нервами головного мозку.
Ділянка мозку, яка обробляє інформацію й переводить думки в слова, функціонує у дітей неправильно.
Крім органічних і функціональних змін головного мозку, що виникають унаслідок внутрішньоутробного недорозвинення плоду, патології вагітності, інфекційних захворювань та інших важких хвороб, що позначаються на нервовій системі дитини, причиною дисграфії можуть бути й соціально-психологічні чинники. Серед них двомовні сім'ї, неправильна мова оточуючих, раннє навчання письма або ж, навпаки, неувага до розвитку мовлення дитини.

Симптоми дисграфії в дітей

Симптоми дисграфії зазвичай проявляються тоді, коли діти починають учитись писати слова. Достовірно діагностувати дане порушення можна тільки після того, як дитина оволодіє технікою письма, тобто не раніше 8–8,5 року. Основними ознаками дисграфії можуть бути такі прояви.

Дитина повністю поглинена процесом письма, не може зрозуміти, що вона написала, й відчуває втому від докладених зусиль.
Вона занадто міцно стискає олівець, і на її пальцях часто залишаються відповідні сліди.
Дитина не розуміє, як їй правильно розміщувати слова й букви в них.
Вона пише букви непропорційного розміру, пише неправильно або перекручує орфографію у словах, незважаючи на те, що ви детально пояснили їй, як писати правильно те чи інше слово.
У процесі написання слів вона плутає та змінює графічно подібні рукописні літери (ш-щ, т-ш, в-д, м-л) або фонетично подібні звуки (б-п, д-т, г-к, ш-ж).
Дитина спотворює буквено-складову структуру слова, а також порушує злитість і роздільність написання слів.
Її почерк нерозбірливий з погано сформованими, погано прописаними й іноді незакінченими буквами й реченнями.
Дитині важко запам'ятати слова.
Вона не розуміє послідовності речень у параграфі або абзаці. Часто забуває потрібні слова, літери, правопис і пунктуацію.
Вона використовує неправильні слова або неправильне написання слів при письмі.
Намагається уникати писати або виконувати будь-які інші письмові завдання.
Перевірте наявність цих симптомів у вашої дитини, виконавши разом з нею домашню роботу. Перераховані симптоми допоможуть зрозуміти, страждає дитина дисграфією чи, можливо, якимось іншим розладом, пов'язаним зі складнощами в навчанні.

Фактори ризику виникнення дисграфії

Існують певні ускладнення й фактори ризику, які підвищують небезпеку виникнення дисграфії в дітей.

Якщо ваша дитина страждає від синдрому дефіциту уваги або СДУГ через проблеми, пов'язані з організацією процесу, проблеми швидкої обробки інформації та розлади тонкої рухової координації, вона більше схильна до дисграфії, ніж інші діти.
Якщо ваша дитина страждає від дислексії, вона більше схильна до дисграфії.
Якщо ваша дитина страждає від розладів аутистичного спектра, у неї синдром Аспергера, вона також більше схильна до дисграфії.

10 червня 2021 о 07:25 | Білоус Т. Г. | no comments

Ігри на підвищення інтелекту дошкільників

Квач, хованки, козаки-розбійники – скільки всього цікавого з дитинства ми згадуємо з посмішкою. Але чим же новеньким здивувати наших дітей?
Дитячі ігри на інтелект
«Гра на двох»

У цю гру можуть грати діти будь-якого шкільного віку, для цього потрібно скласти питання різного рівня.
Ведучому необхідно заготовити для гри досить багато питань. Рівень їхньої складності може коливатися в залежності від віку грають, головне, щоб питання не були розраховані на ерудитів, які відіграють повинні знаходити правильні відповіді шляхом логічних міркувань.
На листочках пишуться імена всіх граючих, листочки перемішуються і зсипаються в шапку. Перед провідним ставляться два столи, а за кожен з них — по два стільці. За кожний стіл сідають по два учасники, чиї імена ведучий витягує з шапки. Їм задається одне питання, і та пара граючих, яка на нього відповідає швидше, залишається за столом, інша пара залишає стіл, і на їх місце викликаються наступні двоє учасників. Якщо пара виграє три питання поспіль, вона теж залишає стіл.
Листочки з іменами тих учасників, хто вже побував за столом, відкладаються в сторону. Коли всі гравці вже побували за столами, перше коло вважається закінченим. Якщо після цього ще залишилося достатня кількість питань, можна провести те ж саме ще кілька разів, помінявши пари гравців.
Таким чином, гра не тільки розвиває інтелектуальні здібності грають, але і допомагає встановленню між ними дружніх відносин. Якщо грають незнайомі один з одним, гра допоможе їм познайомитися.

«Слідство ведуть знавці»

Зайнятися грою корисно дітям старшого віку і підліткам. Для неї потрібно кілька ведучих, бажано не з числа дітей.
Провідні задумують ситуацію: якесь кримінальне подія або таємничий випадок, а гравці повинні її розгадати, ставлячи питання, на які можна відповісти тільки «так» чи «ні» всім провідним по черзі. Гра ускладнюється тим, що один з провідних завжди бреше. Учасники про це знають, але, за правилами, вони не можуть задавати однакових або схожих питань різним провідним, таким чином, не можуть встановити відразу, хто саме говорить неправду.
«Допит» триває до тих пір, поки ситуація не буде повністю або майже повністю відновлена грають. В процесі запитань і відповідей і відбувається розвиток здібностей зіставляти та аналізувати почуте, робити висновки.

«Великі реставратори»

Призначена гра для хлопців шкільного віку. Її можна проводити на дні народження або іншому святі. Гравці діляться на дві команди, на стіну або двері вішається аркуш паперу, розділений навпіл, на ньому будуть записуватися бали команд.
Різні командні конкурси зможе придумати кожен дорослий, тут пропонується декілька можливих варіантів. Суть гри в тому, щоб по незакінченим або зміненим фразам, знаючи принцип зміни, відновити оригінал.
1 тур. Ведучий заздалегідь придумує декілька перевертнів — фраз з відомих пісень чи кінофільмів, складених із слів-антонімів. Кожній команді по черзі повідомляється такий перевертиш, а гравці повинні відновити вихідну фразу. Якщо команді це не вдається, право відповісти на питання отримує інша команда, не втрачаючи при цьому права першої відповіді на наступне питання. За кожну правильну відповідь грають отримують один бал.
2 тур. Командам роздаються заздалегідь приготовані листки з однаковими незакінченими висловами великих. Підбирати потрібно уважно: вони повинні бути зрозумілі дітям і легко завершуватися. Після закінчення деякого часу провідний збирає листи, зачитує їх вголос і вирішує, хто був ближче до початкового вислову, або, може бути, у команди вийшло навіть краще. Отримані бали виносяться на листок.
3 тур. Завдання до цього конкурсу команди готують для своїх суперників самі. Ведучий дає їм по 2-3 невеликих пропозиції (не більше 5 слів), а гравці переробляють їх, замість слів підставляючи їх визначення. Наприклад, фраза «конвалії розцвітають в травні» в підсумку може виглядати так: «Невеликі рослини з білими, сильно пахнуть квітами викидають квітки в останньому місяці весни».
Коли завдання готові, команди обмінюються ними і розшифровують фрази назад, а потім порівнюють. Суть цього конкурсу полягає не в розшифровці, а в складанні завдань, оцінюватися повинні оригінальність, якість і швидкість, проявлені при цьому. Всі виставлені бали виносяться на листочок, і підводяться підсумки.

«Най-най»

Одним з найголовніших якостей інтелекту є вміння зіставляти факти, аналізувати і знаходити свої, більш прості рішення. Пропонована гра допоможе розвинути у дітей молодшого шкільного віку це вміння.
Як і попередня, гра складається з кількох завдань, пропонованих по черзі.
Завдання 1. Ведучий пише на великому аркуші паперу такі буквосполучення: ЕСГ, ІБД, ДТ, ЮЗВ, АЗ, — і пропонує учасникам запам’ятати їх протягом 15-20 секунд, а потім прибирає листок. Після цього бажано якось відвернути учасників, можливо, заспівати з ними пісеньку або розповісти віршик.
Через кілька хвилин ведучий роздає кожному по невеликому листку і просить відтворити на пам’ять раніше вимовлені буквосполучення. Не страшно, якщо більшість не зможе цього зробити. Запам’ятати такі безглузді буквосполучення досить складно. Правильно відповість тільки той, хто здогадається прочитати їх по-іншому, з іншими проміжками: ЄС, ГИБДД, ТЮГ, ВАЗ. В цьому випадку виходять досить відомі абревіатури: ЄС — Європейський союз, ГИБДД — Державна інспекція безпеки дорожнього руху, ТЮГ — Театр юного глядача, ВАЗ — Волзький автомобільний завод.
Ведучий обов’язково повинен пояснити граючим, як можна було виконати завдання.
Завдання 2. Потрібно приготувати заздалегідь листи із завданнями по числу гравців. Ведучий пояснює учасникам правила: необхідно уважно прочитати висловлювання з пропусками, а із запропонованих варіантів відповідей вибрати той, який можна підставити в пропуски, щоб збереглися логіка і сенс. Гравці відзначають відповіді, які, на їхню думку, є правильними, потім ведучий підводить підсумки.
В якості завдання можна взяти запропоновані висловлювання або придумати інші. Суть завдань полягає в тому, щоб, проаналізувавши зміст уривка, вибрати єдино відповідний варіант відповіді.
1) Для того щоб вижити в сучасному світі, необхідно постійно опановувати величезним, з кожним днем все збільшується, обсягом …, контролювати ситуацію, швидко реагувати на всі зміни. Тут … просто необхідний.
а) їжі … холодильник, б) інформації … комп’ютер, в) грошей … банк, г) волосся … перукар.

2) З віком кішки стають менш … Якщо ваша кішка тримається осторонь, не турбуйте її. Вона сама підійде до вас, коли захоче приголубити і пограти.
а) пухнастими, б) худими, в) ласкавими, г) голодними.

3) У недавньому минулому … було не таким дефіцитом, як шоколад. Існували пломбір, дешеве фруктове в паперових або вафельних стаканчиках, крем-брюле або ескімо.
а) кави, б) вино, в) ситро, г) морозиво.
Правильні відповіді: 1 — б, 2 — в, 3 — а, 4 — в.

Бали в цій грі не головне, найважливіше — після кожного завдання пояснювати дітям правильні відповіді, щоб вони зрозуміли логічні взаємозв’язки.

«Зломщик»

Гра призначена для старших школярів. В неї можна пограти, наприклад, на уроці історії або на шкільному тематичному вечорі.
Ведучий задумує будь історична подія і називає якомога більше його характеристик: дату, місце події, учасників, причини, наслідки і т. д. Потім він задає питання по кожній з характеристик, а члени команди відповідають по черзі.
В результаті якісь характеристики будуть відомі, а щось так і не вдасться вгадати. За відомим фактам команда повинна зрозуміти, про який історичну подію йде мова.
Можна влаштувати змагання, але різним командам доведеться згадувати різні події.

«Знайди пару»

Для дітей шкільного віку.

Гра не носить змагального характеру, тому всі учасники складають одну команду. Важливо, щоб школярі обговорювали завдання в процесі пошуку вірної відповіді.
Ведучий пояснює правила: він зачитує пару слів, що є основною. Потім він вимовляє ще кілька пар, з них потрібно вибрати таку, яка за змістом передавала б співвідношення між словами в неї зі словами основної пари.
Тобто необхідно зрозуміти відповідність між словами першої пари і знайти серед запропонованих варіантів слова, які так само відповідають один одному.
Тут наведено можливі варіанти завдань, але їх можна придумати і самим.
1) ДІМ — КВАРТИРА: а) машина — колесо, б) автобус — крісло, в) квартира — кімната, г) ліс — галявина.
2) КВІТКА — ЯГОДА: а) зачіска — лисина, б) гриб — грибник, в) дощ — сніг, г) гаманець — гроші.
3) ПАПІР — МАЛЮНОК: а) картина — рама, б) листівка — привітання, в) стіл — стілець, г) слово — буква.
4) НІЧ — ДЕНЬ: а) тепло — холод, б) вода — папір, в) електрику — тепло, г) кактус — ромашка.
5) БІБЛІОТЕКА — КНИГИ: а) уряд — міністри, б) земля — роса, в) сонце — хмара, г) коробка — цукерки.
Правильні відповіді: 1 — в, 2 — а, 3 — б, 4 — а, 5 — м.

Ведучий пояснює, чому ті чи інші відповіді є правильними, і пропонує граючим самим придумати подібні завдання, відгадувати які буде він. Це дуже важливо для розвитку інтелектуальних здібностей дітей.

«Інструкції»

Гра призначена для підлітків. Буває, що багато хто стикається з інструкціями, в яких описується буквально все — аж до відкривання упаковки. Гра «Інструкції» заснована саме на таких кумедних випадках.
Ведучому необхідно заготовити якомога більше таких інструкцій. Кілька потрібно прочитати повністю для прикладу і пояснити, що мова йде саме про кумедні інструкціях, в яких написано те, що і так зрозуміло. Решта зачитуються з пропусками. Граючий, якщо у нього є варіант відповіді, піднімає руку і повідомляє його всім. Якщо відповідь неправильна, інші пробують відповісти повніше і правильніше.
З першого погляду може здатися, що інтелект тут ні при чому, але відмічено, що діти з великими здібностями розгадують такі задачки швидше і більш охоче. В процесі гри хлопці не тільки тренують свій інтелект, а й весело проводять час.
Ось кілька прикладів таких інструкцій:
1) Інструкція до гумової шапочці для купання: надягати тільки на … голову. Відповідь: одну.
2) Інструкція до замороженого пудингу: увага! Після розігріву продукт буде … Відповідь: гарячим.
3) Інструкція до люстерка заднього огляду: обережно! Всі предмети, які ви бачите в дзеркалі, насправді … Відповідь: перебувають ззаду.
4) Інструкція до пакетику арахісу: обережно! Продукт містить … Відповідь: горіхи (відповідь «арахіс» теж можна прийняти як правильний).
5) Інструкція до батареям: перед установкою батарейок в прилад … Відповідь: вийміть їх з упаковки.
6) Інструкція до пакетику лісових горішків: відкрити упаковку … Відповідь: з’їсти горішки.

«Інтелектуальний футбол»

Гра для школярів. Вона не рухома, як може здатися з назви, суть її в тому, щоб забити супернику якомога більше голів.
Як і в звичайному футболі, в кожній команді є нападники, захисники, воротар. Роль арбітра виконує ведучий. В одній команді може бути будь-яке число гравців, але не менше трьох.
Команди заздалегідь готують 10-15 питань. Ці питання не повинні бути конкретними: «Хто?» «Коли?» І т. д. Відповіді на них мають визначатися шляхом логічних міркувань. Обов’язково потрібно стежити, щоб не було логічних дуелей — наявності двох відповідей, які в однаковій мірі можуть бути вірними, інакше гол можуть не зарахувати.
Ведучий визначає, яка команда «володіє м’ячем», за допомогою монетки. Нападники цієї команди задають один з заздалегідь приготовлених питань. Команда радиться протягом тридцяти секунд, і захисники відповідають. Якщо відповідь вірний, захисники «передають м’яч» своїм нападаючим, і ті задають питання. В іншому випадку воротар може спробувати відповісти ще раз на те ж саме питання, але вже не радячись з командою. Якщо воротар «відбив м’яч», тобто відповів правильно, нападники задають інше питання захисникам, якщо помилився — гол забитий, і воротар «вибиває м’яч» своїм нападаючим, які ставлять запитання захисникам забила команди.
Якщо воротар відповів невірно, нападники обов’язково повідомляють правильну відповідь, і суддя вирішує, зараховувати гол чи ні.
Дуже важливо для команди правильно призначити воротаря, так як саме він має право останнього відповіді, а значить, і шанси врятувати команду. Гра йде до тих пір, поки питання однієї з команд не будуть вичерпані. Тоді підводяться підсумки, переможці нагороджуються.
Гра не тільки підвищує рівень інтелекту, а й розвиває навички роботи в команді.

«Цар гори»

У цю гру можуть грати як дошкільнята, так і школярі будь-якого віку, тільки питання пропонуються їм різного рівня складності. Краще, якщо учасників буде не дуже багато.

Ведучий повинен заготовити побільше питань. Гравці стають навколо стільця на відстані 4-5 кроків від нього. Бажано грати на повітрі, щоб було більше місця.

Ведучий каже: «Ви знаходитесь біля підніжжя гори. Стілець — це вершина гори. Той, хто перший підніметься на неї, той і переміг ». Далі ведучий ставить запитання по одному, той, хто знає відповідь, плескає в долоні. Хто грюкне раніше, той і відповідає.
Якщо гравець відповідає правильно, він «піднімається в гору», іншими словами, робить крок у центр кола, якщо неправильно — відступає на крок назад. Виграв вважається той, хто першим підійде до стільця і підніметься на нього.
Можна дещо урізноманітнити гру, припустимо, встановити різні «ціни» на різні за складністю питання або на різні за швидкістю відповіді. Наприклад, якщо гравець відповів протягом перших 2-3 секунд вірно, він може «піднятися в гору» на два кроки, а якщо невірно — відступити тільки на півкроку.
Виграв учасник отримує титул Царя Гори. Всі повинні називати його так весь вечір.

10 червня 2021 о 07:04 | Дудник О. Д. | no comments

Сімейне виховання- запорука психічного здоровя дитини

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме вам, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання дітей.

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка).

Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Авторитетний (демократичний) стиль виховання

(високий рівень контролю та теплі стосунки)

Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.

Авторитарний стиль виховання

(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.

Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, , ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно

ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ.,ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Ліберальний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ТЕПЛІ СТОСУНКИ)

Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Батьки цього типу готові поступатися вимогам дитини з ранніх років і з готовністю потурають будь-яким його примхам, не пред’являючи до нього практично ніяких вимог. Головною фігурою у відносинах «батьки — дитина» є дитина, а не батьки.

Ліберальні батьки, як правило, керуються благими намірами, але їх зусилля можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Більшість з нас хоча б один раз зустрічалися з дітьми ліберальних батьків — вони безвідповідальні і інфантильні, вважають, що оточуючі їм зобов’язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти, СХИЛЬНІ ДО НЕСЛУХНЯНОСТІ АГРЕСИВНОСТІ. В ПРИСУТНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОВОДЯТЬ СЕБЕ НЕАДЕКВАТНО ТА ІМПУЛЬСИВНО

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

Індиферентний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

На жаль, багато батьків практикують індиферентний стиль виховання, часто навіть не підозрюючи про це. Індиферентні батьки просто … індиферентні. Вони не беруть участі у житті дитини, не цікавляться його потребами. Діти в таких сім’ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, гвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Може виявитися, що ваша дитина від природи дисциплінований, але для розвитку йому потрібно теплота і турбота. Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни і чіткій структурі, йому потрібен порядок, щоб відчувати себе в безпеці. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від нього чекають, і який у вашому уявленні повинна бути ідеальна сім’я.

Сім помилок батьків

Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Вчу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, мовчазною.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.

Раджу вам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність своєї дитини ,у те ,що вона-єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією .Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь- яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна , дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато-лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень « ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням-це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують , як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання- найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний-вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Поради з виховання

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Психолого-педагогічні вимоги до використання покарання

— Покарання не має шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному

♦ Покарання обов’язково мас бути справедливим. Справедливе покарання дитина сприймає без образ.

♦ Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість, дитину карає той, хто її любить, покарання без любові — жорстокість.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, меланхоліка— за плаксивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ НАСЛІДКАМ ПОКАРАННЯ

1. Відокремлюйте свої почуття від дій.

Не засуджуйте дитину. Вона має відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку можуть бути неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розуміти її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її особистості. Брутальність, нетактовність свідчать про педагогічну непридатність, а дитину роблять невпевненою, знервованою, тривожною.

2. Уважно вивчайте свою дитину.

Обов'язковою умовою у виборі форм покарання є знання індивідуальних особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагування на певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у стані нервового розладу є симптомами емоційних ускладнень через критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що витончений, вразливий меланхолік сприйматиме покарання зовсім не так, як енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений, спокійніший флегматик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлопчиків. Дівчинка взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених помилок. Часом одного суворого слова, навіть докірливого погляду, досить, щоб вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.

3. Треба враховувати емоційний стан дитини.

Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, не потрібно додавати негативу,та використовувати покарання. Відчувши всю повноту негативних переживань, дитина не захоче повторити подібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цього негативного досвіду, але тут не можна перестаратися. А дорослий у цей час повинен бути поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини і всіляко підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Перш ніж карати, треба обов'язково з'ясувати мотиви вчинку.

Якщо без покарання не можна обійтися, нехай дитина вибере його сама. Практика показує: діти здебільшого вибирають суворіше покарання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають його несправедливим і не ображаються.

5. Караючи дитину, впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не того, хто карає.

Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому йому не можна використовувати образливі слова, принижувати гідність маленької людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.

6. Дайте зрозуміти синові чи доньці, що проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними для всіх.

— Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

— За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

— Краще не карати, ніж карати із запізненням.

7. Навчайте дитину норм і правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та без моралізування.

8.НАКЛАДНІСТЬ ОБМЕЖЕННЯ НА НЕБЕЗПЕЧНІ ТА РУЙНІВНІ ДІЇ.

Допоможіть дитині спрямувати свою активність у дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

9. Будьте самі прикладом культурної поведінки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.

10. Треба пам'ятати, що вся відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого. Слід пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не треба застосовувати серйозне покарання за несерйозну провину.

ЯК УНИКНУТИ ПОКАРАНЬ?

Необхідно поспілкуватися з дитиною, пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми, розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити, передбачати наслідки скоєного.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило1 Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини

Правило 2. Формуйте самоповагу.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є 6 умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Не тільки пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу" і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці.

Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту

7 червня 2021 о 06:17 | Дудник О. Д. | no comments

Дислексія

Дислексією називається парціальний розлад навички зчитування тексту, яке викликане дефектним формуванням або загибеллю деяких функцій психіки дитини, важливих для читання. Це стійке порушення читання, при якій дитина постійно робить одні й ті ж помилки при читанні, переставляє місцями і замінює окремі звуки, намагається відтворювати текст по буквах і т. Д.
У світовій практиці під поняттям «дислексія» мається на увазі виборче, часткове порушення здібностей до оволодіння читанням, письмом, рахунком. Кожен вид цих порушень розглядається окремо, тому говорячи про дислексії, мають на увазі порушення читання, про дисграфії – проблеми освоєння письма, дизорфографією – проблеми з грамотністю і т. д.
ВООЗ же рекомендує всі ці поняття включати в загальний – «дислексія». Порушення це ізольоване, неможливо відбивається на загальному психічному, емоційному, інтелектуальному розвитку дитини. Труднощі з читанням і письмом, пов’язані з іншими патологіями, наприклад, у дітей з порушенням зору, слуху, психіки – це не дислексія, а лише симптом при основному захворюванні.
Сама дислексія захворюванням не вважається, до груп неврологічних, психічних діагнозів не відноситься. Це логопедичний термін, широко застосовуваний і досліджуваний логопедами, психологами та педагогами.
Важливо! Дитина з дислексією ледве вчиться, погано читає, йому буває важко розуміти прочитане, але при цьому він здатний досягати великих успіхів в інших сферах життя, наприклад, ставати видатними спортсменами, художниками, музикантами. У Росії, за даними медичної статистики, поширеність дислексії становить близько 4,9%. Тобто приблизно у п’яти хлопців із сотні є таке порушення. У хлопців з важкими порушеннями мови і затримкою психічного розвитку майже в половині випадків виявляється ще й дислексія. Є певна гендерна закономірність – хлопчики в 4,5 рази частіше страждають від дислексії, ніж дівчатка.

Причини порушення до кінця медициною не вивчені, тому на питання, звідки у дитини взялася дислексія, точну відповідь буде отримати досить важко. Зарубіжні медичні видання вказують на якусь генетичну зв’язок, згідно з якою діти успадковують порушення у своїх батьків. При цьому у дітей з переважаючим правим півкулею зазвичай зустрічається схильність до порушення письма і читання, у малюків з переважанням лівої півкулі частіше зустрічається порушення розпізнавання написаного і проблеми з рахунком. Але поки така причина і взаємозв’язок розглядається як гіпотеза, серед доведених передумов до розвитку дислексії відзначаються ситуації і обставини, які призвели до формування мінімальної мозкової дисфункції. Вплинути на функціонування головного мозку може порушення процесу імплантації плодового яйця при настанні вагітності, гіпоксія плода в період вагітності, а також киснева недостатність і асфіксія в пологах. Якщо у вагітної жінки є порок серця, вважається, що у її дитини є підвищені ризики для розвитку дислексії. Приблизно такі ж ризики розвитку порушення є і у дітей, що народилися з вадами серця

Факторами ризику також вважаються аномалії будови пуповини, плаценти, фетоплацентарна недостатність в період вагітності, вживання майбутньою мамою без відома лікаря великої кількості медикаментів, куріння і прийом алкоголю в період очікування дитини, а також резус-конфлікт з подальшим розвитком гемолітичної хвороби новонароджених. Імовірність порушення підвищується, якщо пологи були важкими, ускладненими, якщо акушерам довелося накладати щипці, щоб забезпечити проходження малюка по родових шляхах. Також ймовірність дислексії підвищується, якщо жінка під час вагітності перехворіла на краснуху, вітрянку, кір, герпетичною інфекцією, грипом.
Якщо дитина з’явилася на світ без мозкових порушень, то передумови для розвитку дислексії можуть виникнути після перенесеної травми голови, струсу мозку, менінгіту або менінгоенцефаліту, після вітрянки, краснухи, кору та після перенесеного фізичного виснаження. Важливо! Дефіцит нормального спілкування може викликати у дитини придбану дислексію. Іноді порушення розвивається у білінгвальних малюків (з якими говорять на двох мовах). Батьки можуть самі викликати порушення, занадто рано почавши навчати чадо грамоті швидкими темпами. При цьому на тлі толком ще не сформувалася усного мовлення розвивається погане сприйняття письмовій.
В якості вторинного симптому дислексія розвивається нерідко у дітей з дитячим церебральним паралічем, розумовою відсталістю. Тактильна дислексія часом виникає у дітей з порушенням зору також в якості вторинного ознаки основної патології. Читання – процес складний, в якому порівну беруть участь і фізіологія, і психіка. Цей процес забезпечується діяльністю декількох аналізаторів – зорового, мовнорухового і мовнослухового.

Дитина бачить літери, дізнається, зіставляє зі звуками, подумки проводить злиття і об’єднання звуків, складів, слів, пропозицій, а потім розуміє і усвідомлює те, що він тільки що прочитав. Так відбувається у здорових дітей. Діти з дислексією відрізняються тим, що в якомусь одному або декількох ланках цієї послідовності відбувається збій.

Або дитина не розуміє, що бачить на папері, або не може скласти склади в слова, або є проблеми з осмисленням прочитаного.

Вважається, що чим раніше почнеться корекція, тим краще прогнози. Асоціації батьків дітей з таким порушенням рекомендують робити це ще до школи, оскільки в 9, 10, 12 років корекція приносить менше користі. Важливо! Допомогти дітям молодшого шкільного віку багато в чому може сім’я і педагог. Потрібно приділяти дитині більше уваги, читати з ним, обговорювати прочитане, заохочувати прагнення до освоєння грамоти. Зазвичай порушення виявляється в початковій школі, іноді – в старшому дошкільному віці. Саме з моменту виявлення і рекомендується приступати до корекції. Особливих надій на методики покладати не слід, у більшості людей певна дислексія зберігається і в дорослому віці, що аніскільки не заважає їм спілкуватися, читати книги, писати, одержувати професії і досягати успіхів в житті.

7 червня 2021 о 06:08 | Білоус Т. Г. | no comments

Поради вчителя-дефектолога для батьків, щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами

1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.
2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.
3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам'ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.
4. Якщо Ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.
5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів, а також спеціалістів хто дотичний до роботи з вашою дитиною. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.
6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.
7. Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
итина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід:
Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.

Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

7 червня 2021 о 05:53 | Дудник О. Д. | no comments

Профілактика застудних захворювань

Чекаємо на грип чи застуду? Ми вже звикли сприймати простуду як постійну супутницю холодної пори року. Але, виявляється, її можна уникнути – головне добре підготуватись! Найбільше до простуд схильні маленькі діти. Малюк має менші шанси захворіти, якщо має повноцінний місцевий і загальний імунітет, ефективність якого визначається в більшій мірі способом життя. Поради, які можуть уберегти Вас і Вашу дитину, маленьку і велику, від захворювання на респіраторну вірусну інфекцію.
ПРОГУЛЯНКИ НА СВІЖОМУ ПОВІТРПотрібно гуляти часто і практично в будь-яку погоду, за виключенням надмірно вітряної. Правильно вдягайте дитину, щоб вона якомога менше пітніла. Стежте, щоб малюк достатньо пив.
ПІДТРИМУЙТЕ ОПТИМАЛЬНУ ТЕМПЕРАТУРУ Й ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ
І не тільки вдома, а й у садку, школі. В холодну пору року, через обігрівання, воно стає сухим, в результаті чого висушується слизова оболонка носоглотки і віруси та мікроби, які попадають на неї, не осідають на вологих «ворсинках», а проникають глибоко в організм. Для підтримання вологості, поставте в кожній кімнаті посуд з водою, міняючи її щодня. Провітрюйте приміщення, відкриваючи вікна на 10-15 хвилин кілька разів на день.
ОСОБЛИВО ВАЖЛИВО ТРИМАТИ НОГИ В ТЕПЛІ
Якщо сталося так, що ваша дитина промочила ноги або ж просто переохолола, обов’язково потрібно зробити їй гарячу ванночку на ноги, вдягнути теплі шкарпетки, напоїти гарячим чаєм з лимоном і вкласти в ліжко. Ще одним фактором, який послаблює імунітет, є недосипання.
СЛІДКУЙТЕ, ЩОБ ДИТИНА ВИСИПАЛАСЯ, ДОТРИМУВАЛАСЯ РЕЖИМУ ДНЯ
Пам’ятайте, що стрес відкриває дорогу хворобам. Дуже важливо не забувати про гігієну. Мити руки потрібно частіше під час епідемії. Старайтеся не дотулятися брудними руками до обличчя. Тримайте при собі дезінфікуючі серветки, якщо немає можливості помити руки. Стежте за тим, щоб малюк не тяг до рота сторонні предмети. Потрапляння токсичних речовин в організм також знижує його опірність.
Варто, якщо потрібно, після консультації з лікарем провести ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ГЛИСТЯНОЇ ІНВАЗІЇ. Глисти пригнічують імунну систему, тим самим залишаючи дитину беззахисною і перед вірусами.
Потрібно регулярно ВЖИВАТИ ДОСТАТНЮ КІЛЬКІСТЬ БІЛКА ТА ВІТАМІНІВ (А, С, Е, групи В), особливо вітаміну С, вони допомагають виробленню в організмі інтерферону, який вбиває віруси і мобілізує лімфоцити на боротьбу із застудою. Повноцінний білок є в м’ясі, молочних продуктах, яйцях, рибі, рекомендується при хорошій переносимості вживати страви з квасолі. Обов’язково включіть у раціон дитини сезонні свіжо віджаті соки (яблучний, морквяний, гарбузовий чи їх комбінації) та натуральні кисломолочні продукти. Живі бактерії, що містяться в останніх добре впливають на імунну систему. Вітамін С є в квашеній капусті, лимонах, апельсинах, шипшині, чорній смородині та таблетках. Але таблетки слід давати дитині з їжею, так вони краще засвоюються і не зашкодять шлунку.
Ефективним профілактичним засобом є СОЛЬОВІ РОЗЧИНИ. Декілька разів на день в період епідемії промивайте дитині ніс теплою підсоленої водою (1/2 чайної ложки солі на склянку теплої води). Також, можна застосовувати спеціальний спрей на основі морської води, який продається в аптеці. Звичайно, один із самих надійних способів уберегтися від застуди – це використати перевірений народний засіб – ЧАСНИК, який містить активні речовини (фітонциди). Для дітей, старших 3-х років, рекомендується для профілактики з’їдати 1-2 зубчика часнику в день. Молодшим дітям, які йдуть у садочок, з початком епідемії варто підвісити на тоненькій ниточці на шию зубчик часнику або при переносимості порізати і покласти на тарілочку біля ліжка малюка часник, цибулю або навіть невеликий корінець хрону, які також будуть виділяти фітонциди. З настанням епідемії слід уникати велелюдних приміщень (театр, особливо дитячий, цирк, поліклініку, магазини тощо). Щоб активізувати імунну систему організму, лікар-педіатр може призначити дитині профілактичні ліки на основі ехінацеї, женьшеню, елеутерококу або інших лікарських рослин. Самолікування тут не доречно, адже можна нашкодити організму.
Також пам’ятайте: вірусні захворювання легше попередити, ніж вилікувати.

7 червня 2021 о 05:36 | Кокошко М. М. | no comments

Логопедичні ігри та вправи для збагачення словникового запасу дитини

Словниковий запас дитини буває активним і пасивним. Активний словник – це той, який дитина використовує щодня у повсякденному житті. Пасивний словник – це слова, значення яких дитина розуміє, але часто їх не вживає.

Наприклад, слово гладіолус. Розкладіть перед дитиною квіти або їх зображення і попросіть понюхати гладіолус. Дитина, в пасивному словнику якої є це слово, з легкістю виконає завдання. Дитина, в пасивному словнику якої це слово відсутнє, навіть не зрозуміє вашої вказівки.

Тобто завдання батьків – розширювати пасивний словник дитини і з часом переводити пасивний словник в активний за допомогою бесід, обговорення, спілкування на тему: «Про все на світі».
Активний словник дитини поступово збільшується. В 1 рік дитина розуміє, чітко співвідносить з певними предметами та вимовляє близько 10 слів, а до 3 років її словник досягає 100 слів. В 4-5 років дитина вимовляє від 1500 до 2000 слів. Словниковий запас дитини 6-7 років має налічувати від 2000 до 3000 слів.

У мовленні дитини повинні бути представлені всі частини мови: іменники, дієслова, прикметники, прислівники, займенники, числівники, прийменники та сполучники. Звісно, дитині не обов’язково знати, що вона зараз, наприклад, вимовила займенник чи прислівник. Цими поняттями вона оволодіє пізніше. Однак дитина повинна вживати в повсякденному мовленні всі ці частини мови. Також повинні бути присутні й узагальнюючі слова (фрукти, овочі, посуд, меблі, одяг тощо).

Перш ніж поповнювати словниковий запас дитини, спочатку в загальних рисах оцініть цей запас. Для цього проведіть експрес-діагностику. Для початку з’ясуйте, чи достатньо вона вживає іменників. Запропонуйте дитині, наприклад, назвати якомога більше тварин, яких вона знає. Для старших дошкільників можна ускладнити завдання, запропонувавши назвати якомога більше тільки свійських, або тільки диких тварин. Якщо у відповіді ви почуєте лише кішка та собака, то словничок дитини дуже бідний. Запитайте, які ягоди вона знає, яких знає птахів.

За аналогією слід перевірити також обсяг словника щодо інших частин мови. Оцініть словниковий запас і переходьте до логопедичних ігор та вправ для збагачення словникового запасу.
Логопедична вправа «Словник іменників»
Вам знадобляться овочі та фрукти, або картинки, на яких вони зображені. Спочатку покажіть їх, попросіть усі, а потім назвати їх одним загальним словом. Дитина повинна сказати: банан, яблуко, персик, лимон – це фрукти; огірок, морква, буряк, цибуля – це овочі. Далі називайте їй групи слів уже без опори на наочність.

Зразок:

огірок, помідор, картопля, капуста, морква, буряк, редька, кабачок, баклажан, гарбуз (овочі);
яблука, груша, банан, апельсин, лимон, мандарин, персик (фрукти);
малина, полуниця, суниця, смородина, журавлина, аґрус, вишня (ягоди);
лялька, м’ячик, пірамідка, дзиґа, кубики (іграшки);
корова, коза, вівця, кішка, собака, кінь, кролик (свійські тварини);
лисиця, вовк, заєць, білка, ведмідь, лев, мавпа, слон (дикі тварини);
півень, курка, качка, гуска, індик (свійські птахи);
голуб, ворона, горобець, сова, соловей, орел, папуга, чайка (дикі птахи);
муха, комар, павук, оса, бджола, жук, метелик (комахи);
сом, щука, окунь, карась, камбала, судак, тріска (риби);
спідниця, штани, халат, сарафан, шорти, плащ, куртка (одяг);
майка, труси (білизна);
туфлі, кеди, чоботи, кросівки (взуття);
тарілка, склянка, глечик, вилка, ложка (посуд);
стіл, стілець, диван, шафа, ліжко (меблі);
молоток, сокира, лобзик, пилка, обценьки, дриль (інструменти);
літак, автобус, трамвай, тролейбус, пароплав, метро (транспорт);
дуб, липа, верба, сосна, береза, клен, горобина, тополя, каштан (дерева);
ромашка, мак, волошка, гладіолус, тюльпан, чорнобривці (квіти).
Також можна повправлятись і в зворотному порядку. Запитайте у дитини, які інструменти (квіти, свійських птахів тощо) вона знає. Дитина повинна відповісти: "Я знаю такі інструменти: молоток, сокира, лобзик."

Логопедична вправа «Словник дієслів»
Для перевірки наявності у словнику дитини дієслів, а також для збагачення дієслівного словника, запропонуйте їй відповісти на такі запитання:

Хто як пересувається?

людина (ходить);
заєць (стрибає);
птах (літає);
змія (плазує);
кінь (скаче);
риба (плаває).
Хто як їсть?

курка (дзьобає);
корова (жує);
собака (гризе, відкушує);
кішка (злизує).
Що можуть робити ці тварини?

собака (гавкає, грає, кусається, лащиться, сторожить);
кішка…, вовк…, ведмідь…, тигр…, миша…, орел…, жаба…, змія… (крадеться, переховується, рятується, вистежує, доганяє, втікає, підстрибує, схоплює, видерся, пірнув, злетів, шкрябається, шелестить, виглядає, спостерігає тощо.)
Логопедична вправа «Словник прикметників»
Для з’ясування наявності у словнику дитини прикметників, а також для збагачення прикметникового словника, запропонуйте їй завдання, розраховані на вміння називати ознаки предметів.

Які на смак ці продукти?

Цурок, сіль, лимон, цибуля (кислий, солодкий, солоний, гіркий).
Якого кольору ці продукти?

Лимон, апельсин, огірок, помідор, слива, кавун.
Які основні риси характеру у цих тварин?

собака (вірна, надійна);
лисиця (хитра, винахідлива);
заєць (полохливий);
ведмідь (неспішний, вайлуватий).
Предмет який?

Запропонуйте дитині назвати якомога більше ознак кожного з перелічених нижче предметів, враховуючи характерні для них ознаки: величину, форму, колір, масу, смак, запах, температуру, матеріал, приналежність.
Лимон, кавун, кішка, заєць, лисиця, стіл, стрічка.
Наприклад, яблуко – червоне, велике, кругле, солодке, смачне, пахуче; пальто – шерстяне, м'яке, тепле, в’язане, бабусине тощо.
Що буває?

Назвати якомога більше предметів, які мають певні ознаки. Наприклад, що буває довгим? (Нитка, стрічка, мотузок, пасок, хвіст, волосся, дорога, річка).
Що буває круглим?
Що буває високим?
Що буває жовтим?
Що буває холодним?
Що буває солодким?
Що буває дерев’яним?
Що буває глибоким?
Логопедична вправа «Словник прислівників»
Для з’ясування запасу прислівників, а також збагачення її мовлення прислівниками, поговоріть з нею про пори року, погоду, розташування предметів у просторі, поведінку різних тварин, ставлячи при цьому питання: як? де? коли?

Наприклад: Як буває на вулиці влітку? (Сонячно, жарко). Як буває на вулиці, коли дощить? (Волого, пасмурно). Як біжить хлопчик? (Швидко). Де лежить іграшка? (Ліворуч) Коли відлітають птахи? (Восени).
Як сказати про поведінку тварин?
Заєць оглядається... (полохливо).
Лисиця крадеться... (обережно).
Ведмідь ходить... (незграбно).
Лев дивиться... (поважно).
Слон іде... (величаво).
Черепаха повзе... (поволі).
Миша біжить... (швидко).
Соловей співає… (дзвінко).
Ворона каркає... (голосно).
Дятел стукає... (глухо).
Приклади відповідей дитини з використанням прислівників.

Дитина відповідає на запитання коли? (про пори року, частини доби, явища): вчора, сьогодні, завтра, післязавтра, вранці, ввечері, вдень, вночі, навесні, влітку, взимку, восени, давно, недавно, незабаром, рано, пізно.
Дитина відповідає на запитання як? (про погодні умови): жарко, холодно, тепло, прохолодно, хмарно, сонячно, темно, мокро, волого, сухо.
Дитина відповідає на запитання як? (про настрій людей): весело, смішно, радісно, спокійно, бадьоро, жваво, сумно, понуро, тужливо.
Дитина відповідає на запитання де? (про розташування предметів у просторі): справа, зліва, прямо, високо (вгорі), низько (внизу), далеко (вдалині), близько (поблизу).
Дитина відповідає на запитання куди? (про напрямок руху): вгору, вниз, вперед, назад, вбік, праворуч, ліворуч, вправо, вліво, вище, нижче, вбік.

4 червня 2021 о 06:35 | Білоус Т. Г. | no comments

«Діти сонця»

Їх називають «діти сонця». Ці хлопчики і дівчатка, за словами педагогів, надто чутливі, вразливі та відкриті навколишньому світу.
За статистикою, на 800-1000 немовлят одна дитина народжується з синдромом Дауна. Щороку в Україні на світ з’являється від 300 до 400 таких малюків. Майже кожну третю дитину залишають у пологовому будинку. Хвороба Дауна – це генетична патологія. Така дитина може народитися в абсолютно здорових батьків. Як правило, це пов’язано з однією зайвою – 21-ою хромосомою, тобто із хромосомним дисбалансом. У кожної людини 46 хромосом, а в людини з типовою формою хвороби Дауна – 47. 95% випадків патології не передається в спадок.
В Україні проблеми навчання, розвитку, працевлаштування дітей з синдромом Дауна залишаються внутрішньою проблемою родин, які мають таких малюків. Держава не зацікавлена створювати робочі місця для неповносправних людей, а лікарі здебільшого ставлять на них хрест.
За світовою концепцією інвалідності на рівні ООН та Конвенції про права інвалідів, інвалідність трактується як одна з ознак людства, а не як вада. Малюки з генетичними відхиленнями набагато краще розкривають свої можливості, якщо вони живуть удома в атмосфері любові, з ними проводять навчання за спеціальними програмами, а суспільство не відштовхує цих дітей.
Міжнародний день людини із синдромом Дауна став щорічно відзначатися 21 березня з 2006 року і був заснований на VI міжнародному симпозіумі з синдрому Дауна, проведеному в Пальма де Майорка, за ініціативою правлінь Європейської та Всесвітньої асоціацій Даун-синдром.
Причина – хромосомний «збій»

День проведення Міжнародного дня людини із синдромом Дауна вибраний не випадково, це двадцять перший день третього місяця пов’язаний з 3 копіями 21-ої хромосоми. Зазвичай здорова дитина має 46 хромосом, а при синдромі Дауна їх 47. Через це порушується розумовий і фізичний розвиток дитини.

Розрізняють такі типи синдрому Дауна:
1. Стандартна трисомія – «трисомія 21» – спостерігається у 95% хворих. Причина виникнення даного порушення невідома досі.
2. У 1 з 100 дітей спостерігається другий тип хвороби Дауна, яка передається як генетичне порушення від батьків. Такий стан називається транслокацією.
3. Третій тип – це мозаїчний синдром Дауна, він виникає досить рідко.
Симптоми
Діти з синдромом Дауна найчастіше народжуються при ускладненому перебігу вагітності (наприклад, загроза викидня, токсикози тощо). Середня тривалість вагітності трохи менше, ніж нормальна. Такі діти найчастіше народжуються із зменшеною довжиною і масою тіла, у 50% випадків окружність голови менше 32см.
Відзначається затримка розвитку статичних і мовних функцій: діти починають тримати голову не раніше 4-5 місяців, вони пробують сидіти тільки у віці 8-9 місяців, а перші кроки роблять у 2 роки. Перші слова малюки з синдромом Дауна вимовляють у 1,5-2 роки, а фразове мовлення у них починається приблизно в 4-5 років.
Діагностувати у новонародженого синдром Дауна в більшості випадків можна без ускладнень. Такі діти між собою дуже схожі, тому можна говорити не про діагностику, а про впізнаваність даної хромосомної аномалії. При цій патології у дітей брахіцефальна форма черепа зі згладженим потилицею.
У такої дитини обличчя сплюснуте, внутрішній кут очей розташовується нижче, ніж зовнішній; на райдужці можна побачити світлі плями, перенісся плоске і широке. Вушні раковини маленькі, недорозвинені, розташовуються досить низько. Верхня щелепа у таких дітей недорозвинена, з рота часто виступає «складчастий» збільшений язик, порушується ріст зубів. У таких дітей широкі кисті, пальці на них короткі, можливе викривлення мізинців, на стопі між 1 і 2 пальцями стопи проміжки розширені.
Можливі також інші аномалії розвитку: коротка шия, деформація грудини, недорозвинення тазу… Із-за специфічного будови голосового апарату діти з синдромом Дауна мають трохи хрипкий голос. Вони низькорослі, з порушеною поставою, тулуб і голова під час ходи нахилені вперед, плечі опущені. Шкіра суха, може лущитися, характерний рум’янець на щоках.
Дуже часто спостерігаються недорозвинені зовнішні статеві органи, пахові і пупкові грижі. Можуть також виникати вроджені вади серця або шлунково-кишкового тракту.
При синдромі Дауна розвиваються специфічні дерматогліфічні особливості (шкірний рельєф поверхонь долонь і підошов ): на одній або обох долонях є поперечна борозна, на 5-му пальці – одна згинальна борозна, менше норми завитків на пальця тощо.
Характерне тотальне недорозвинення інтелекту. Мислення у таких дітей характеризується загальмованістю, емоції малодиференційовані й поверхневі.
Однак такі малюки ласкаві і доброзичливі, вони можуть добре засвоїти прості навички і життєві правила.
Мозаїчний варіант захворювання характеризується найчастіше легкою розумовою відсталістю, можливий навіть нормальний інтелект. При «трисомії 21» багато хворих можуть жити самостійно, вони навіть створюють сім’ї і опановують прості професії.

Тривалість життя людей з синдромом Дауна набагато нижча середнього показника і складає в середньому 40-45 років. Пов’язано це з безліччю вад розвитку органів, зниженою опірністю організму і частим розвитком злоякісних новоутворень і хвороб крові.

Діагностика
Діагностувати захворювання можна вже на 15-16 тижні вагітності, досліджуючи навколоплідні води. Обов’язково цей тест показаний мамам, яким більше 35 років, і тим, які народили одну дитину з хворобою Дауна. Також за допомогою цих досліджень можна виявити інші вроджені аномалії та спадкові захворювання.
Пренатальна діагностика (діагностичні процедури, що використовуються в ході обстеження вагітної для виявлення генетичних чи яких-небудь інших аномалій розвитку плоду) включає в себе:
1.УЗД. – Дає можливість побачити вже на 10-14 тижні вагітності збільшений передньо-задній розмір комірцевої зони, а на 12-14 тижні – відсутність кісток носа. На 16-29 тижні помітна надлишкова складка на шиї. Крім того, за допомогою даного методу у плода можна виявити вроджений порок серця, укорочені кінцівки та інші аномалії.
2.Визначення біохімічних показників материнської сироватки.
Профілактика
Важливе значення має медико-генетична консультація. Виявивши транс- локаційну форму хвороби, необхідно досліджувати каріотип (набір хромосом) батьків. Виявивши у одного з батьків збалансовану транслокацію (тип хромосомної мутації), при наступних вагітностях необхідно проводити амніоцентез ( аналіз амніотичної рідини, що оточує плід у порожнині матки), тому що при цьому збільшується ризик народження малюка з синдромом Дауна.
. Догляд, виховання

Таку дитину необхідно оточити увагою і великою любов’ю. Необхідно намагатися максимально використовувати обмежені фізичні і розумові можливості такого малюка. Не засмучуйтеся, якщо він навчається чомусь повільніше, ніж інші діти, намагайтеся радіти його найменшому успіху.
Обов’язково необхідно враховувати вроджені аномалії та захворювання, які часто супроводжують синдром Дауна. Близько 40-60% таких дітей мають порок серця. Крім того, можливі порушення зору і слуху, патологія кишечника і шлунка і т.ін. Вони більше за інших дітей піддаються різноманітним інфекціям, частіше хворіють онкологічними захворюваннями.
У багатьох країнах є спеціальні служби, які допомагають батькам таких дітей. Діти з синдромом Дауна обов’язково повинні спілкуватися з однолітками. Саме тому вони повинні ходити в дитячий садок – спеціалізований, або звичайний, якщо це можливо. Подальше навчання діти з синдромом Дауна набувають в спеціалізованих школах.
В таких установах розроблені спеціальні програми для інтегрування хворих малюків у суспільство. Крім того, там проводиться лікувальна гімнастика, розвивається мова та слух. У спеціалізованих школах хворим дітям допомагають набувати елементарні побутові навички. В деяких випадках діти з хворобою Дауна можуть відвідувати звичайну школу.

Свою інтелектуальну відсталість люди з синдромом Дауна компенсують своєю приголомшливою душевністю, відкритістю і наївністю. Вони дуже добродушні, життєрадісні і позитивні люди, самі охоче прагнуть до спілкування. Чим більше вони спілкуються зі звичайними однолітками в дитячих садах або школах, на майданчиках і в спортивних секціях, тим менш помітне відставання в розвитку, кращий психічний і фізичний розвиток таких дітей.
Діти з синдромом Дауна обдаровані не менш, ніж звичайні діти. Багато хто має художній талант, музичні (в тому числі танцювальні та співочі) і артистичні здібності.

Лише завдяки терпінню і турботі можна виростити людину, не тільки здатну до самообслуговування – вона зможе оволодіти простими навичками праці, виявити свої таланти.

4 червня 2021 о 06:26 | Дудник О. Д. | no comments

ДИТЯЧА ПЛОСКОСТОПІСТЬ – ЩО РОБИТИ

Плоскостопість - це деформація стопи, внаслідок якої під час ходьби вона повністю прилягає до підлоги. В нормі вона має опиратися всього трьома точками: основою великого пальця, п’ятою та зовнішнім ребром. Плоскостопість дуже часто діагностують у дитячому віці. Це одна з найрозповсюдженіших патологій кістково-м’язової системи. Однак, лише у 3% дітей вона є вродженою, в інших розвивається внаслідок певних причин.
Часто батьки сприймають дитячу плоскостопість лише як косметичний дефект, однак це в корені невірний. Хвороба вимагає проведення грамотної та своєчасної терапії. В іншому випадку можуть розвинутися супутні проблеми з хребтом, колінами та навіть внутрішніми органами внаслідок постійного роздратування біологічно активних точок, розташованих на підошві стопи.
ЯК ВИЯВИТИ ПЛОСКОСТОПІСТЬ В ДОМАШНІХ УМОВАХ?
У дітей стопи продовжують розвивалися приблизно до 6 років. Тільки в цьому віці завершується формування форми стоми та стає можлива діагностика плоскостопості. До 2-3 років вона є всіх дітей - її називають фізіологічною плоскостопістю. У малюків ще не має зводу стопи, замість нього на ніжці формується амортизуюча жирова подушка.
Самостійно помітити, що в дитини є плоскостопість можна за наступними ознаками:
стопа стає надто широкою, ніби розплющеною по підлозі;
у дитини виникає клишоногість та змінюється постава;
взяття швидко зношується, першими страждають внутрішні сторони каблуків та підошви в цілому.
Також для самостійної діагностики плоскостопості можна використовувати простий домашній тест. Для цього необхідно намазати підошви дитини жирним кремом або олією, а потім запропонувати малюкові встати на чистий аркуш паперу, рівномірно розподіливши вагу тіла.
Потім потрібно вивчити отримані відбитки дитячих ніжок на папері та порівняти їх з представленим на малюнку.
Нормально розвинена стопа буде залишати слід без відбитка зводу, а стопа з плоскостопістю – більш широкий слід.
Запідозрити плоскостопість можна також по деяким симптомам. Звернути увагу на ніжки слід, якщо дитина 6-7 років скаржиться на:
втому в ногах після тривалого стояння або пішої прогулянки;
мозолі на підошві ніг;
судоми, особливо ввечері;
набряклість ніг;
біль в ногах.
ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ ПЛОСКОСТОПОСТІ
Плоскостопість має досить багато причин, тому в більшості випадків не можна сказати, що саме спровокувало її розвиток у дитини.
Вірогідність деформації стопи підвищується при:
генетичній схильності;
рахіту;
вродженої патології кістково-м’язової системи;
травмах ніг;
великих навантаженнях на ноги (спортивні заняття тощо);
поліомієліті;
дитячому церебральному паралічі та інших хворобах.
Спеціалісти звертають увагу на те, що серед дітей, які мешкають у сільській місцевості, плоскостопість діагностується втричі рідше ніж у дітей з мегаполісів. Насамперед це пов’язано з тим, що в селах діти частіше ходять босоніж, що забезпечує масаж стоп.
ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЛОСКОСТОПОСТІ У ДІТЕЙ
Діагностувати плоскостопість та призначити необхідне лікування може лікар ортопед-травматолог. В рідкісних випадках, коли консервативна терапія неефективна, може знадобитися поміч хірурга-ортопеда.
Успішність лікування залежить насамперед від ступеня деформації стопи та своєчасного проведення терапії. Починати її слід якомога раніше, бажано до того, як скелет дитини повністю закостеніє.
Основна мета консервативного лікування плоскостопості - зміцнення м’язів ніг, корекція деформації зв’язок та суглобів, а також покращення кровопостачання ступень.
Програма лікування розробляється індивідуально для кожної дитини. Вона може складатися з:
фізіотерапевтичних процедур;
курсів масажу;
лікувальної фізкультури;
мануальної терапії;
носіння корегуючого взуття.
Діагностувати плоскостопість можна лише після 6 років, однак займатися профілактикою хвороби слід з перших років життя дитини.
Щоб знизити ризик деформації стопи рекомендують:
щоденно робити дитині масаж ніг, звертаючи особливу увагу на стопи;
заохочувати дитину ходити босоніж по траві, а вдома - по масажному килимку;
проводити загартовування ніг, обливаючи їх холодною водою;
обирали взяття з жорстким задником та обов’язково відповідного розміру;
контролювати рівень фізичної активності дитини (дитина має бути активною, але надмірні навантаження теж шкідливі);
приводити дитину на профілактичні огляди до ортопеда-травматолога.

4 червня 2021 о 06:15 | Кокошко М. М. | no comments

Кілька слів для мам

За літні канікули читання погіршується більш ніж у 50% учнів, письмо - у 67%, а обчислювальні навички - у 75% учнів.
Для того, щоб зберегти рівень навчальних умінь і навичок, досить тренуватися щодня 20 хвилин під час літніх канікул. Ця закономірність покладена в основу організації літніх занять у багатьох країнах світу, наприклад в Італії. Ця ж закономірність покладена в основу роботи у зошиті «Мамина школа». У зошиті 30 завдань. Вони розраховані на 6 літніх тижнів (з 16 липня по 26 серпня), по 5 занять на тиждень.
Тривалість тренувань орієнтовно:
• триразове читання тексту - 4 хвилини
• переписування - 5 хвилин
• рішення прикладів - 6 хвилин
• рішення задачі - 5 хвилин
Всього 20 хвилин.
Прохання звернути увагу на наступне:
чи зрозуміли текст
чи зменшується час при триразовому читанні
чи витримана висота і правильність малих літер при переписуванні і чи збільшилася швидкість письма за останні заняття
чи зменшилися витрати часу на обчислення і кількість помилок.
Хлопчики і дівчатка!
Перша вправа - читання.
Текст треба читати тричі, кожен раз заміряючи, скільки часу буде потрібно. У цьому вам допоможуть старші. Витрати часу будуть зменшуватися, так як буде збільшуватися швидкість читання. Намагайтеся, щоб швидкість читання не знижувалася 60 слів за хвилину.
Друга вправа - письмо.
Прочитаний текст треба акуратно і уважно переписати в зошит/коса лінія/ впродовж п'яти хвилин. Після закінчення часу можна дописати до крапки. Порахувавши кількість букв і розділивши їх на 5, отримаємо швидкість письма. День у день швидкість письма буде збільшуватися. Вона повинна бути не менше 30 букв за хвилину.
Третє завдання - математичне.
При щоденних тренуваннях витрата часу на розв'язання завдань зменшиться до трьох хвилин.

3 червня 2021 о 08:34 | Дудник О. Д. | no comments

Юний друже!

Усе в житті людини починається зі сприйняття світу очима дитини. Саме тому важливо, коли вона знає свої права з дитинства. Усі ми різні, але рівні у своїх правах. Кожна дитина становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу, саме тому, що вона унікальна й другої такої немає і не буде.

Свої права ти можеш знайти у спеціальному документі, який називається Конвенція ООН про права дитини. У цьому документі записані твої права, якими ти можеш користуватися до 18-ти років, тому що після цього ти стаєш дорослим.

Конвенція є доволі складним документом, тому ми коротко розповімо тобі про твої права:

ти маєш право на життя. Ніхто не може позбавити тебе цього найціннішого дару;
ти маєш право на піклування і турботу. Це означає, що твої інтереси повинні забезпечуватися першочергово як з боку держави, так і з боку батьків;
ти маєш право на достатнє харчування та дах над головою. Про це також піклуються твої батьки, а якщо їх у тебе немає, то держава;
ти маєш право на розваги, відпочинок і дозвілля. Дорослі повинні будувати для тебе дитячі майданчики та місця проведення дозвілля. Це стосується і театру, в якому повинні також ставитись вистави для дітей;
ти маєш право на освіту. Якщо ти хочеш стати відомою людиною, то ти обов’язково повинен навчатися;
ти маєш право на медичну допомогу. Якщо ти захворів, то ти можеш звернутися до лікаря, який тобі обов’язково допоможе;
ти маєш право на приватне життя. Ніхто не може перевіряти твої речі, читати твої листи;
ти маєш право висловлювати свою точку зору, але вона не повинна ображати інших людей;
усі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, кольору шкіри, національності та статків батьків.

Пам’ятай, що ти людина, ніхто не може тебе ображати, бити, брутально і несправедливо поводитись з тобою, примушувати працювати на дорослих.

Якщо твої права порушуються, ти можеш звернутися за допомогою та захистом до служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, міліції за місцем свого проживання, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

3 червня 2021 о 06:40 | Дудник О. Д. | no comments