Новини

Розвитку ручної моторики сприяють:
- масаж рук: інтенсивне розтирання кожного пальця (Проводиться спочатку на одній руці, потім на іншій);
- точковий масаж кожного пальця між фалангами з бічних і фронтально-тильних сторін;
- розминка пальців: інтенсивні кругові рухи довкола кожного пальця;
- інтенсивні рухи великого пальця вперед-назад, вверх-вниз, по колу;
- згинання-розгинання всіх пальців одночасно;
- згинання-розгинання руки в кистьовому суглобі;
- катання по черзі кожним пальчиком камінця, намистинки, шарику для пінг-понгу;
- виконання вправ з почерговим напруженням і розслабленням: робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш;
- постукування окремими, або всіма пальцями обох рук по столу;
- оплески в долоні тихо і голосно, в різному темпі;
- малювання у повітрі.
КІЛЬЦЕ
Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця;
ту ж вправу виконувати пальцями лівої руки;
ті ж рухи проводити одночасно пальцями правої і лівої руки.
ПАЛЬЦІ ВІТАЮТЬСЯ
З'єднати пальці обох рук "будиночком". Кінчики пальців по черзі ляскають один по одному, вітаються великою з великим, потім вказівний з вказівним і так далі.
БІЛКА
Сидить білка, вчить потішки,
Продає вона горішки:
Лисичці-сестричці,
Горобцеві, синичці,
Ведмедикові товстоп’ятому,
Зайченяті вусатому.
Дорослий і малюк за допомогою лівої руки загинають по черзі пальці правої руки, починаючи з великого пальця.
ДРУЖБА
Дружать в нашій класі дівчата і хлопчики
(пальці рук з'єднуються в "замок").
Ми з тобою подружимо маленькі пальчики
(ритмічне торкання однойменних пальців обох рук).
Раз, два, три, чотири, п'ять
(почергове торкання однойменних пальців, починаючи з мізинців),
Починай знов рахувать.
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Ми закінчили рахувать.
(руки вниз, струсити кистями).
ЧОЛОВІЧОК
Вказівний і середній пальці "бігають" по столу;
ті ж рухи проводити пальцями лівої руки;
ті ж рухи проводити одночасно пальцями обох рук ("діти біжать наввипередки").
ЗГИНАННЯ-РОЗГИНАННЯ ПАЛЬЦІВ
По черзі згинати пальці правої руки, починаючи з великого пальця;
виконати ту ж вправу, лише згинати пальці, починаючи з мізинця;
виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки;
зігнути пальці правої руки в кулак, по черзі випрямляти їх, починаючи з великого пальця;
виконати ту ж вправу, лише випрямляти пальці, починаючи з мізинця;
виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки.
ДАХ
З'єднати під кутом кінчики пальців правої і лівої рук.
ГРА-ПАНТОМІМА «В ЛІС ПО ЯГОДИ»
Взяла кошик на ліву руку і пішла в ліс. Збирає ягоди. Загримів грім (постукування руками по столі).
Спалахнула блискавка (сплеск над головою, зажмуритись). Пішов дощ (барабанити пальцями по столі).
Спочатку повільно, потім сильніше, швидше і знову повільно. Перестав падати дощ, виглянуло сонечко (розвести руки в сторони, посміхнутись).
ПАЛЬЦІ ЛЯГАЮТЬ СПАТИ
Почергове загинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша:
Цей пальчик хоче спати,
А цей - в ліжечко лягати,
Цей пальчик позіхнув,
Цей пальчик вже заснув.
Тихіше, пальчик, не шуми,
Братиків не розбуди.
Встали пальчики, ура!
Нам у школу йти пора.
ЛІХТАРИКИ
Варіант 1
Початкове положення: Розташувати долоні перед собою, випрямити їх та розсунути пальці. Стискати та розтискати пальці на двох руках одночасно, супроводжуючи рухи відповідними фразами.
Ліхтарики засвітилися!(випрямити пальці)
Ліхтарики потухли!(стиснути пальці)
Вправу виконувати декілька разів.

Варіант 2 (ускладнений)
По черзі стискати та розтискати пальці рук на рахунок "раз-два". На "раз": пальці правої руки випрямлені, пальці лівої руки стиснуті. На "два": пальці лівої руки випрямлені, пальці правої руки зжаті. Спочатку виконувати вправу повільно, потім прискорювати темп. Вправу спочатку можна виконувати на рахунок, а потім рядками, що промовляються ритмічно, супроводжуючи рухи:
Вже стемніло на дворі, Засвітились ліхтарі. Хай ліхтарики горять, Підуть дітлахи гулять.
КВАСИМО КАПУСТУ
Руками імітуємо відповідні рухи:
- Ми капусту шаткували!
(двічі) - прямими, напруженими долонями імітуємо рухи сокири: уверх-униз.
- Солі в неї ми поклали!
(двічі) - пальці зібрані "щіпкою", "солимо капусту".
- Ми капусту м’яли, дерли!
(двічі) - енергійно стискаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі.
- Смачну моркву туди терли!
(двічі) - пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки.
МИЄМО РУКИ
1. "Миємо руки": ритмічно потираємо долоні, наче миємо руки.
Узяли духмяне мило,
Добре руки з ним помили.
2. "Струшуємо водичку з рук": пальці стиснути в кулачок, потім з силою випрямити їх, наче струшуючи водичку.
Полетіли від води
Бризки з рук туди-сюди.
3. "Витираємо руки": енергійні рухи імітують почергове витирання кожної руки рушником.
Рушничок я свій беру,
Швидко ручки обітру.
НАПЕЧЕМО МЛИНЦІВ
Варіант 1. По черзі торкатися поверхні столу тильною стороною кисті руки і долонею.
На сметані, на яйці
Тісто зробим на млинці.
Напече нам мама їх
Гаряченьких та смачних.
Варіант 2.
а) ліва рука торкається столу долонею, права рука – тильною стороною; б) змінюємо позиції. Тепер ліва рука торкається столу тильною стороною, права рука торкається столу долонею.
Вправу можна виконувати на рахунок "раз-два", або супроводжуючи рухи віршами (див. 1 варіант).
МІСИМО ТІСТО
Руками імітуємо вимішування тіста.
Тісто узяли у мами,
Його жужмили і м’яли,
Пирогів напечемо
Із сметаною з’їмо!
На перші рядки дуже енергійно стискаємо та розжимаємо руки в кулачки (одночасно і по черзі). Потім руками виконуємо рухи, наче ліпимо пироги.
ПРАПОРЦІ
Варіант 1.
Вихідна позиція: Розташувати долоні перед собою. Одночасно опускати та підіймати долоні, супроводжуючи рухи віршами. Якщо дитина легко виконує ці вправи, запропонуйте їй опускати та підіймати долоні, не згинаючи пальців.
Я тримаю у руці
Кольорові прапорці.
Варіант 2 (ускладнений).
По черзі змінювати положення рук на рахунок: "один-два". "Один": ліва рука випрямлена, піднята у гору, права рука – опущена униз. "Два": ліва рука опущена униз, права піднята у гору.

КУЛЬКА
Вихідна позиція - пальці обох рук зібрані разом і стикаються кінчиками. "Надуваємо кульку": придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку. "Кулька лопнула": пальці повертаються у вихідну позицію.
Пружну кульку я надую,
Мотузочок зав’яжу.
Ну а потім її здую,
Всім цей фокус покажу.
ЇЖАЧОК
Вихідна позиція. Поставити долоні під кутом одна до однієї. Розташувати пальці однієї руки між пальцями іншої. Ворушити прямими пальчиками.
Як ти носиш, їжачок,
Так багато колючок?

ЧОВЕН
Вихідна позиція - обидві долоні поставлені на ребро і з’єднані "ківшиком", великі пальці притиснуті до долонь.
По річці плине човен,
Він дітлахами повен.

ПАРОПЛАВ
Вихідна позиція - обидві долоні з’єднані "ківшиком", усі пальці, крім великих спрямовані у бік "від себе", а великі пальці підняті уверх та з’єднані – це "труба".
Пароплав пливе по річці,
Дим з труби, немов із пічки.

РІЧКА ТА РИБКА
Річка – хвилястий, плавний рух розслаблених кистей рук. Рибка. Вихідна позиція - випрямлені долоні притиснуті одна до одної. Пальці спрямовані в бік "від себе". Повертати зімкнуті долоні вправо та вліво, імітуючи рухи риби хвостом.
Хвостиком б’є наша рибка маленька,
В річці живе ця манюня гарненька.
ДЕРЕВА
Вихідна позиція - розташувати кисті рук перед собою, долонями до себе. Пальці розведені в сторони та напружені. Після виконання вправи струсити кисті рук.
Вітер залетів у гай.
Ти дерева не гойдай, (Качати руками з боку у бік)
Дуже гілки не клони,
Щоб не тріснули вони! (Качати руками вниз – вверх, не згибаючи пальців)
ПТАХ П’Є ВОДУ
Вихідна позиція - пальці зложити пучкою – це "дзьоб". Не відриваючи лікоть від столу, "дзьобом" торкнутися столу. Далі – імітувати рухи птаха: узяти "воду", підняти "голову", поклацати "дзьобом".
Птах дістався до криниці,
Хоче випити водиці.

ПТАХ ЛЕТИТЬ
Вихідна позиція - руки розташувати перед собою (долонями до себе). Великі пальці сплести – це "голова" птаха. Решта пальців – "крила". Помахати ними.
В небі пташечка летіла,
На галявину присіла. (Помахати "крилами")
Посиділа, відпочила,
Й до гніздечка полетіла. (Притиснути долоні до себе)

КВІТКА
Вихідна позиція. Долоні підняті вгору, пальці створюють "пуп’янок", основи кистей притиснуті одна до другої. Квітка "розпускається": розводимо одночасно пальці рук у боки, а потім зводимо пальці разом.
Вранці сонечко зійшло, розпустилась квітка.
А увечері закриє пелюсточки швидко.

ДОНЕЧКА
При виконанні вправи руки розташовані на столі. Почергова зміна положень на рахунок "раз – два". "Раз": ліва рука - кулачок, права рука – долонька. "Два": ліва рука – долонька, права рука – кулачок. Повторити декілька разів.
Кулачок, долонька є у мами донька,
Ось долонька, кулачок,
Ходить донька у садок.
СТІЛЕЦЬ
Варіант 1. Вихідна позиція. Ліву долоню поставити вертикально, пальці вверх – це "спинка" стільця. До неї приставити кулачок правої руки – це "сидіння".
Нумо, дітки, молодці, посідаймо на стільці.
Небагато треба вміння –
Зробим спинку і сидіння.
Варіант 2 (ускладнений).
Змінювати положення рук почергово на рахунок "раз-два". "Раз": ліва рука - "спинка", права рука - "сидіння". "Два": права рука - "спинка", ліва рука – "сидіння".

СТІЛ
Варіант 1. Вихідна позиція - ліву руку стиснути у кулак – це "ніжка" столу. Зверху накрити "ніжку" випрямленою долонею правої руки – це кришка "столу".
Кулачок це буде ніжка,
А долонька буде кришка. Поміняли ручки враз,
Буде інший стіл у нас.
Варіант 2.
На рахунок "раз-два" по черзі змінювати положення рук.
ВОРОТА
Вихідна позиція - долоні поставити на ребро, пальцями один до одного – "ворота зачинені". Пальці випрямлені та напружені.
Ми ворота зачинили,
В дім нікого не пустили.
А коли відчиним їх,
Друзів впустимо своїх. (Ворота відчиняються та зачиняються.)
ЗАМОК
Вихідна позиція - долоні притиснуті одна до одної, пальці переплести. Далі рухами імітувати слова віршика:
Замок на двері тут висить. (Швидко з’єднувати пальці в замок та роз’єднувати).
Хто б зміг його нам відчинить?
Потягнули! (Пальці зчеплені, потягнули пальці, не розчіплюючи їх).
Покрутили! (Посовати зчепленими пальцями від себе до себе).
Постукали! (Пальці залишаються у замку, постукати основами долоней одна об одну).
Й відчинили! (Розчепити пальці).

ЗАЙЧИК
Варіант 1. Вихідна позиція - вказівний та середній пальці витягнути вверх, мізинець та безіменний притиснути до долоні великим пальцем. Утримувати пальці в такому положенні на рахунок до 5-10. Вправу виконувати спочатку кожною рукою по черзі, потім – обома руками одночасно.
На зеленому лужку,
Плигав зайчик в кожушку.

Варіант 2.
Згибати та розгинати вказівний та середній пальці (вниз-вверх) на рахунок "раз-два".
Варіант 3.
Вихідна позиція - ліва рука – "зайчик", права рука – випрямлена долоня накриває зверху "зайчика" - це "сосна". Потім змінюємо положення рук. Права рука – "зайчик", ліва рука – "сосна". Змінювати положення рук 3-4 рази.
Раптом дощ пішов з дощем,
Заховався під кущем.
Варіант 4.
Вихідна позиція - вказівний та середній пальці підняті угору. Великий пальчик стукає по безіменному та мізинцю.
Зайцю барабан дали,
Він застукав: "Раз-два-три"!
КОЗА
Вихідна позиція - вказівний палець та мізинець випрямити. Середній та безіменний – притиснути великим пальцем до долоні. Спочатку вправу виконувати кожною рукою по черзі.
На галявині в лісу.
Дід Трохим пасе козу.
Потім можна виконувати вправу обома руками, імітуючи козла та козу.
Йде коза у хлів мерщій,
А козел - назустріч їй.

МІСТОК
Великий та вказівний пальці лівої руки випрямити, розташувати паралельно один до одного та з’єднати з великим та вказівним пальцями правої руки. Решту пальців (середній, безіменний та мізинець) випрямити, притиснути один до одного та утримувати в такому положенні.
З дідом ми через ставок
Зробимо для всіх місток.
Кожен хай сміливо йде,
В воду він не упаде!

РАВЛИК
Вихідна позиція - вказівний, середній та безіменний пальці притиснуті до долоні. Великий палець та мізинець випрямляються, а потім ховаються. Виконувати вправу спочатку однією рукою по черзі, потім обома руками одночасно. Можна зобразити, як равлик повзе по столу.
Равлик повагом повзе,
Хатку на собі везе.

БДЖІЛКА
Вихідна позиція - випрямити вказівний палець, решту пальців прижати до долоні великим пальцем.
Крутити великим пальцем.
Бджілка, бджілка, покружляй,
З квіток меду повбирай!

ЖАБКА
Вказівний палець та мізинець підняти угору та тримати напівзігнутими. Середній та безіменний притиснути до долоні великим пальцем.
Скаче жабка у траві
І скрекоче: "Ква-кве-кві!"

НОЖИЦІ
Вихідна позиція - великий, безіменний палець та мізинець притиснути до долоні, вказівний та середній пальці витягнути вперед. Вони то розходяться, то сходяться, імітуючи рухи ножиців. Долонь розташована паралельно столу. Спочатку вправу виконувати повільно, поступово темп прискорити. Стежити, щоб пальці були прямі.
Швачка в дім до нас прийшла,
Мені ножиці дала,
Я тканини і папір
Ріжу, ріжу до сих пір.
ОКУЛЯРИ
Вихідна позиція - зробити обома руками кільця. Піднести до очей, імітуючи окуляри.
Краще бачити хотів (хотіла),
Окуляри я надів (наділа).

1. Для досягнення результату необхідно займатися з дитиною регулярно та систематично! Заняття повинні бути цікавими, не примусовими, не слід перетворювати їх на додаткові навчальні години. Заняття можуть проводитися під час прогулянок, поїздок. Але деякі види занять вимагають обов'язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.
2. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15-20 хвилин. Час занять повинен бути сталим у режимі дня, адже це дисциплінує дитину, сприяє засвоєнню навчального матеріалу. Не перевтомлюйте малюка! Не перевантажуйте інформацією! Це може стати причиною заїкання. Починайте заняття з 3-5 хвилин у день, поступово збільшуючи час. Деякі заняття (наприклад, на формування лексикограматичних категорій) можна проводити по дорозі додому. Адже після 15-20 хвилин заняття увага дитини розсіюється, і вона не буде здатна сприймати інформацію. Є діти, які не можуть сконцентруватися і на цей час, адже кожна дитина - індивідуальна. Якщо Ви побачите, що увага дитини розсіяна, що вона вже зовсім не реагує на звертання, як би Ви не старалися і не залучали всі знайомі Вам ігрові моменти, значить, заняття необхідно припинити або перервати на деякий час.
3. Необхідно визначити, хто саме з дорослого оточення дитини буде нею займатися, виконуючи завдання логопеда; варто дотримуватися єдиних вимог, які будуть ставитися до дитини.
4. При отриманні завдання уважно ознайомтеся з його змістом, переконайтеся в тому, що воно Вам зрозуміле. У випадку виникнення труднощів проконсультуйтеся з вихователем або логопедом.
5.Привчайте дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога дитині повинна бути своєчасною і в розумних межах.
6. Потрібно урізноманітнювати форми проведення занять, чергувати завдання зі збагачення словника із завданнями з розвитку пам'яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.
7. Необхідно підтримувати в дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, вчити долати труднощі.
8. Будьте терплячими до дитини, уважними під час занять. Ви повинні бути доброзичливими, співчутливими, але водночас досить вимогливими. Не забувайте відзначати успіхи дитини, хвалити її за досягнуті результати.

1. Правильні слова.

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.

- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?

- Це хлопчик з інвалідністю.

- Що таке інвалідність?

- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.

Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї.

- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.

Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.

2. Чому?

- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність?

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є».

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу таку аналогію. Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність.

(Цікаво, що у випадку з англійською пояснення «так просто є» дітям майже завжди достатньо: «А, ну є, так є». На відміну від дорослих, які марно намагаються знайти логіку в іноземній граматиці J.

3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність

Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється, що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.

- В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?

Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…

- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.

Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).

Каструлька Анатоля завжди на видноті й часом створює йому незручності.

Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих.

Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки.

- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її.

Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.

- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей.

- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка?

- Тимко має інвалідність і їздить на візочку. Він любить грати в баскетбол, так само, як ти. Йому важче це робити, ніж тобі. Тому що він не може (так швидко) бігати. Але він може так само влучно закидати м’яч у сітку.

4. Підтримувати, а не жаліти

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.

Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.

Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні.

Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що – див. пункт 3 – треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.

Це нормально – співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.

Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.

5. Дізнаватись більше

Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.

- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?

- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.

Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси.

Відзначають Міжнародний День інваліда в першій декаді грудня. День було засновано в 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН. Традиційні заходи Дня людей з обмеженими можливостями присвячуються висвітленню й вирішенню їхніх нагальних проблем.

За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги. Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалося понад один мільярд людей (15 відсотків населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ.
Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - люди з інвалідністю, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота про людей з інвалідністю переважно трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних людей з інвалідністю на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз? Шанси не змінилися, їх просто немає.
Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе звичайними людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.
Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття людей з інвалідністю». Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.
За даними проекту DilovaMova.com, на своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією № A/RES/47/88, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.
У цей День ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності людей з інвалідністю ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Нагадаємо, що Міжнародний день глухих відзначають в останню неділю вересня. Його проводять в рамках Міжнародного тижня глухих. 13 листопада відзначається Міжнародний день сліпих, а місяцем раніше - Міжнародний день білої тростини, який проводять 15 жовтня з 1969 року. Міжнародний день боротьби за права інвалідів - 5 травня.
Не залишайтеся байдужими!

За даними Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я, станом на 01 січня 2015 року в Україні інвалідність мають 2 568 532 особи. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення. З них майже 80 відсотків — це люди працездатного віку. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35 %), на другому місті — новоутворення, в тому числі злоякісні (23 %), травми (8 %), хвороби кістково-м'язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Саме це обумовлює головну спрямованість роботи фахівців профілактичної медицини — подолання шкідливих звичок та нездорової поведінки українців, як факторів ризику головних причин інвалідності. Серед дитячого населення України — 2 відсотка з інвалідністю, або понад 167 тисяч дітей. Серед причин дитячої інвалідності на першому місці — вроджені порушення, далі — хвороби центральної нервової системи та розлади психіки і поведінки, великою мірою залежить від стилю життя батьків.

Україна взяла на себе і виконує конкретні зобов'язання щодо матеріального забезпечення людей з інвалідністю, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надання низки пільг, конституційно гарантувала на рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють більшість аспектів життя людей із інвалідністю.

Зокрема, це закони України:

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали — внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
«Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
«Про психіатричну допомогу» та інші нормативно-правові документи.
Створення робочих місць для людей із інвалідністю — питання, яке потребує першочергового вирішення, адже розміру пенсії чи соціальної допомоги недостатньо для гідного існування людини в суспільстві і, як наслідок, це не дає змоги почувати себе повноцінним членом суспільства.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто інший, давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються, як можуть, зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їхньому місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне — можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

Як і інші соціально пригноблені категорії, інваліди об'єднуються в первинні організації для того, щоб виражати свої погляди, вимагати дотримання своїх громадських прав. Як правило, цього дня проводяться різноманітні форуми, публічні дискусії, у ході яких окреслюються тенденції, шляхи та засоби, якими інваліди та їхні родини можуть досягти духовної та матеріальної незалежності в житті.

У цей День всі повинні долучитися до цієї міжнародної ініціативи і побажати всім, хто не байдужий до цієї проблеми, сил і здоров'я, засобів і успіху. Захищаючи гідність інвалідів, ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність — це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Пластилін, з нього можна виліпити, давши волю своїй фантазії, що завгодно. Тому діток, віком від одного року можна, а вірніше, потрібно знайомити з цим цікавим матеріалом. Адже ігри з пластиліном допомагають звикнути працювати з щільними і твердими матеріалами; навчають через наслідування; допомагають освоювати маніпулятивні навички; відпрацьовують нові навички та вдосконалюють вже присутні; розвивають пізнавальні здібності (увага, пам'ять, експресію), а також творче і пластичне мислення; стимулюють творчу активність.
-Приготуйте місце де ви будете займатися. Постеліть на стіл газету або залишки шпалер після ремонту.
-Дайте малюкові коробку з пластиліном. Нехай він гарненько її розгляне. Покажіть, як користуватися цим новим для нього матеріалом.
-Навчіть його розтягувати, різати, стискати пластилін, а також з'єднувати шматочки один з одним.
-Навчіть користуватися формами для виготовлення будь-якої фігурки.
-Називайте колір того шматочка пластиліну, який бере малюк. Радьте, який краще колір підібрати (жаба - зелена, колобок - жовтенький і т.д.).
-Запевняйте дитини під час гри. Виразіть захоплення його твором, помилуйтеся ним, поставте на саме видне місце, з гордістю продемонструйте родичам.
-Після гри обов'язково треба помити руки і прибрати робоче місце.
-Слідкуйте, щоб дитина не тягнув в рот шматочки пластиліну.

Так що ж можна зліпити з малюками від року?

Відщипуємо і приліплюємо
Це дуже корисне для розвитку дрібної моторики, і не тільки. Намалюйте на щільному картоні: божу корівку або мухомор, і запропонуйте малюкові приліплювати цятки на картинки; дерева і "вішати" на них яблучка.

Якщо ви любите абстракцію, намалюйте на картоні геометричні фігури і нехай дитина заповнює їх пластиліном різних кольорів.

Працюємо долоньками
Вчимося розкатувати пластилін долоньками. Ковбаски можна розкатувати двома способами: між долоньками і на столі. Із таких ковбасок можна зробити змійку, бублики, кренделі.

Скачавши зовсім тонкі ковбаски, можна викласти на картоні квіти.
Кульки потрібно розгортати круговими рухами - між долоньками або ручкою на столі. Що можна зробити з кульки? Колобка - приліпивши йому очі, рот і ручки. Сніговичка - із трьох кульок. З пластиліну різних кольорів можна зробити різні фрукти.

Відбитки на пластиліні
Дуже захоплююче заняття для малюків - робити відбитки на пластиліні різними предметами. Для цього розкатайте корж (можна використовувати спеціальні качалки, а можна і руками). На готовому коржикові можна робити відбитки кришками різної форми, пальчиками, старими гребінцем або зубною щіткою.
І найголовніше, дайте дитині можливість самому погратися пластиліном, діти самі прекрасно придумують оргінальні ідеї. Адже пластилін дає величезні можливості для творчості, а якщо щось не вийшло, завжди можна почати спочатку!
Ігри з пластиліном допоможуть розвинути у малюка дрібну моторику, увагу, посидючість, інтерес до творчості. Фахівці радять займатися в цьому віці (від 6 місяців до 2 років) 5-10 хвилин.
Важливо закінчити заняття раніше, ніж цього захоче дитина. Тоді у нього буде бажання продовжити гру пізніше. Переведіть увагу малюка на щось інше, скажіть: «Зараз нам треба поїсти, а потім ми з тобою ще пограємось».

Нагодуй курчатко
Для гри потрібне іграшкове курчатко (або будь-яка інша іграшка) та іграшкова тарілочка.
Мета: навчити дитину відщипувати маленькі шматочки пластиліну.
Хід гри: запропонувати дитині нагодувати курчати. Відщипнути маленький шматочок пластиліну і покласти на тарілочку. Запросити малюка зробити те ж саме. Наповнити тарілочку шматочками. Тепер курча може «клюнути» з тарілочки.
Скачати ковбаску
Для гри потрібно іграшкова кішечка, тарілочка.

Мета: вчити дитину катати джгутики з пластиліну на дошці і між долоньками, знайомити з червоним кольором.

Хід гри: запропонувати дитині нагодувати кішечку. Кішечка любить ковбаску. Відщипнути невеликий шматочок червоного пластиліну і на дошці розкачати ковбаску. «Пригостити» нею кішечку. Запропонувати дитині зробити те ж саме. Якщо малюк освоїв цей прийом, запропонувати скачати ковбаску між долоньками.

Зроби бублик
Ускладнений варіант попередньої гри. З'єднавши кінці джгутика, ми отримаємо «бублик», яким можна навіть «пригостити» тата!
Виклади доріжку
Для гри потрібен невеликий аркуш паперу, на якому намальована доріжка в лісі.

Мета гри: вчити дитину відщипувати маленькі шматочки пластиліну, притискати їх до поверхні.

Хід гри: запропонувати дитині викласти доріжку камінчиками. Для цього потрібно відщипнути шматочок пластиліну, покласти його на доріжку і притиснути великим або вказівним пальчиком. Коли доріжка буде закінчена, нехай по ній «прогулятися» улюблені іграшки малюка.
Сніжок
Для гри знадобиться кольоровий аркуш паперу з намальованими на ньому білою фарбою деревами.

Мета гри: вчити дитину відщипувати маленькі шматочки пластиліну, притискати їх до поверхні, знайомити з білим кольором.

Хід гри: виглянути з малюком у вікно, подивитися на що летить сніжок (або показати картинки з падаючим снігом). Запропонувати зробити сніжок самим. Відщипувати шматочки білого пластиліну і притискати їх до паперу великим чи вказівним пальцем.

Не забувайте хвалити дитину за кожне, нехай навіть незначне, досягнення. Хваліть щиро, радійте успіхам малюка, не шкодуйте ласкавих слів. Нехай ваші ігри стануть захоплюючим і цікавим заняттям і для дитини, і для вас!
Іще одна чудова ідея для тих, у кого тато може вирізати стамескою поглиблення в дощечці.
Загалом ідея в наступному: треба на фанері намалювати равлика, а раковину її зробити у вигляді спіралі.
Так ось цю спіраль на дошці треба поглибити, щоб вийшов такий шаблон у вигляді спіралі. Ну і звичайно зашліфувати все, пофарбувати акрилом або іншими водостійкими фарбами.
І запропонувати для гри малюкові.
Малюк катає ковбаски і укладає їх в спіраль. Це корисно для пальчиків малятка і розвиває орієнтацію, дає уявлення про геометрію.
Для зовсім малюків можна зробити точно такий же посібник, у вигляді божої корівки, тільки поглиблення зробити там, де будуть цятки на спинці.
Поглиблення допомагають дитячим пальчикам потрапити в потрібну точку, малюкам легше грати з такими посібниками, у них проявляється інтерес до творчості!

Карантин - можна провести з користю!
Шановні батьки!

Пропонуємо вам декілька порад, як провести вільний через карантин час разом із дитиною корисно.

Заняття для дитини
- Прогулянки на свіжому повітрі завжди цікаві та необхідні для здоров’я. За умови гарної погоди, саме час побувати в лісі. Таку прогулянку можна легко перетворити в пізнавальний процес. Використовуючи ігри та вправи, розміщені на нашому сайті в рубриці «Рекомендації для батьків дітей з особливими освітніми потребами на період карантину», ви зможете не тільки чудово провести час, а й порахувати з дитиною (дерева, листочки, кущики та інш.), повторити кольори, назви дерев, рослин, розвинути пам'ять та увагу, зайнятися лікувальною фізкультурою та безліччю приємних і корисних справ.
- Настільні ігри: знайдіть час пограти з дитиною в його улюблені настільні ігри, додаючи пізнавальний акцент.
- Вправи з лікувальної фізкультури, яким можна зайнятися біля дому: м’яч, ракетки для тенісу, обручи чи інше — і дитині вже буде цікавіше проводити час. При цьому можна також рахувати, називати кольори та будь-що складніше.
- Навчити готувати прості страви. Коли ви готуєте щось вдома — залучайте дитину також вчитися кулінарній справі. Можна приготувати разом печиво чи прості канапки, які вона потім може зробити самостійно. Заняття цікаве й у житті знадобиться.

- Перегляд фільмів та мультфільмів.
Пошукайте в інтернеті фільми, та мультфільми, які можна дивитися з дітьми. Зверніть увагу на посилання, розміщені на нашому сайті в рубриці «Безпека життєдіяльності», «Рекомендації батькам дітей з ООП на період карантину» за допомогою яких ви знайдете корисні мультфільми. Але не дивіться більше одного фільму в день з дитиною дорослішого віку, для молодшого школяра досить 30-40 хвилин.
- Заняття творчістю. В інтернеті можна знайти різноманітні майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок - мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила, музичний інструмент і т. д — тут уже треба радитися особисто з дитиною. І памятайте, що така діяльність розвиває, дарує впевненість, задоволення від отриманого результату, а значить, підвищує імунітет.
- Розвиток дітей.

Не забувайте, що це карантин, а не канікули. Діти втрачають здобуті навички, якщо їх не підкріплюють. Переглядайте матеріали нашого сайту, отримуйте відповіді на питання з допомогою нашої поштової скриньки, отримуйте рекомендації електронною поштою, телефоном чи Вайбером.

Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона чи Ви прочитає книгу, яку вона сама обере.

І пам’ятайте про те, як знизити ризик інфікування коронавірусом:

Мийте руки з милом (мінімум 30 с.) або дезінфекційними засобами із вмістом спирту.
При кашлі та чханні прикривайте рот і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку і мийте руки.
Тримайтеся на відстані від людей, намагайтеся рідше бувати в місцях скупчення людей.
Насолоджуйтесь можливістю побути разом із родиною!

Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава – запорука краси і здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно струнку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;
дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;
зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;
запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;
запобігає втомі, оскільки м’язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;
сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.
Показники правильної постави:

вигини хребта виражені помірно
лопатки розташовані симметрично
плечі перебувають на одному рівні
живіт підтягнутий
ноги прямі
м’язи добре розвинені
хода легка
Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам і педагогам:

своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;
слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:
– великий палець ноги має бути направлений уперед;

– внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

– руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;
залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;
забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;
враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава – запорука краси і здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно струнку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;
дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;
зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;
запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;
запобігає втомі, оскільки м’язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;
сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.
Показники правильної постави:

вигини хребта виражені помірно
лопатки розташовані симметрично
плечі перебувають на одному рівні
живіт підтягнутий
ноги прямі
м’язи добре розвинені
хода легка
Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам і педагогам:

своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;
слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:
– великий палець ноги має бути направлений уперед;

– внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

– руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;
залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;
забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;
враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;
слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною
слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною

Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава – запорука краси і здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно струнку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;
дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;
зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;
запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;
запобігає втомі, оскільки м’язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;
сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.
Показники правильної постави:

вигини хребта виражені помірно
лопатки розташовані симметрично
плечі перебувають на одному рівні
живіт підтягнутий
ноги прямі
м’язи добре розвинені
хода легка
Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам і педагогам:

своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;
слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:
– великий палець ноги має бути направлений уперед;

– внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

– руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;
залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;
забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;
враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава – запорука краси і здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно струнку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;
дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;
зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;
запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;
запобігає втомі, оскільки м’язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;
сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.
Показники правильної постави:

вигини хребта виражені помірно
лопатки розташовані симметрично
плечі перебувають на одному рівні
живіт підтягнутий
ноги прямі
м’язи добре розвинені
хода легка
Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам і педагогам:

своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;
слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:
– великий палець ноги має бути направлений уперед;

– внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

– руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;
залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;
забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;
враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;
слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною
слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною

Лексика як найважливіша частина мовленнєвої системи має велике загальноосвітнє і практичне значення. Багатство словника є ознакою високого розвитку мовлення дитини.

Лексика – словниковий склад мови або діалекту. Словник – це слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії та ознаки навколишньої дійсності. Словник представлений в двох аспектах: пасивний (імпресивна лексика) – це ті слова, які дитина знає і розуміє їх значення і активний (експресивна лексика) – це ті слова, які дитина використовує в спілкуванні з оточенням.

Розвиток лексики обумовлений розвитком уявлень дитини про навколишню дійсність. У міру того як дитина знайомиться з новими предметами, явищами, ознаками предметів і дій, збагачується її словник. Освоєння навколишнього світу дитиною відбувається при безпосередній взаємодії з реальними об’єктами і явищами, а також через спілкування з дорослими.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що у дітей із ЗНМ спостерігається невідповідність об’єму активного і пасивного словника. Дошкільники із загальним недорозвиненням мовлення розуміють значення багатьох слів, об’єм їх пасивного словника приближується до норми, проте застосування слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає великі труднощі. Словник дітей із ЗНМ в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком.

Аналіз словникового запасу дітей із загальним недорозвиненням мовлення дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: шпаківня, барліг), неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у мовленні: неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка – сорочка, фонтан – душ); змінюють назви предметів, що подібні за призначенням ( глечик – пляшка, диван – крісло); змінюють назви предметів, що ситуативно пов’язані з ними (каток – лід, марка – конверт); частину предмета замінюють його назвою (стовбур – дерево, пелюстки – квітка); замінюють слова, що позначають видові поняття і навпаки (береза – дерево, посуд – тарілка); замість одного слова використовують словосполучення або речення ( бінокль – щоб дивитися, шланг – воду лити); назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вирізає – рве, клює – стукає); не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, зазирати); не знають назв багатьох кольорів; не розрізняють і не називають форму предметів (квадратний, круглий); в словнику майже немає узагальнюючих слів; спостерігається різноманітний характер помилок при підборі антонімів (говорити – співати, брати – не брати); зазнають труднощів у підборі синонімів, багатозначні слова часто не розуміють.

Корекція мовленнєвих порушень, збагачення словника є необхідною умовою для розвитку комунікативних умінь дітей. Успішна корекція формування лексичної сторони мовлення здійснюється в результаті багатоаспектного впливу, спрямованого на мовленнєві процеси, на активізацію пізнавальної діяльності дошкільників. Їхньому виконанню служить побутова діяльність дітей, цілеспрямовані спостереження за природою, життям людей і тварин, власні дії з предметами, іграшками, різні види ігор.

Лексичний матеріал пов’язаний з вивченням предметів, що оточують дітей. На основі розуміння ознак предметів діти вчаться групувати їх в практичній діяльності. Внаслідок уточнення пасивного мовленнєвого запасу у них складається стійка мовленнєва практика, у якій послідовно закріплюються лексичні значення.

Відомо, що слова зберігаються в довготривалій пам’яті не хаотично, а в системі різних асоціативних зв’язків, які складають основу поняття «лексична системність». Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення. Лексична системність розвивається шляхом формування у дітей нових та розширення вже існуючих типів асоціативних зв’язків між словами. Включення слова в різні системи асоціацій забезпечує повноцінне розуміння дитиною його значення. У нормі воно відбувається у ході спонтанного мовленнєвого розвитку дітей. Однак у дошкільників з порушеннями мовлення цей процесс вимагає цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи.

Збагачення словникового запасу слід здійснювати в певній послідовності: спочатку знайомити з новими словами у контексті, на основі якого дитина усвідомлюює їх значення і функцію, потім на конкретних прикладах показати з якими словами може сполучатися в мовленні нове слово. Для підвищення ефективності словникової роботи доцільно знайомити дитину зі словом під час практичної діяльності: при ліпленні, малюванні, ручній праці.

Проводячи роботу зі збагачення словника дітей із ЗНМ варто показати тісний зв’язок між словом і відчуттям, словом і уявленням. Наприклад логопед пропонує дітям відчути на дотик воду, при цьому говорить: «Вода холодна». Безпосереднє відчуття холоду дає змогу дитині правильно зрозуміти і засвоїти значення слова.

Словникова робота проводиться планомірно та систематично з

урахуванням вікових, індивідуальних мовленнєвих особливостей дітей з порушенням мовленнєвого розвитку.

Діти вдома — це зазвичай підвищене шумове тло. Зосередитися, працювати і залишатися спокійним у таких умовах дуже важко. І, як би ми не стримувалися, дітям доводиться чути «Не кричи!», «Говори тихіше! «Помовч!». А ми ж розуміємо, що дітям чути це постійно не дуже добре.

Крім того, дитячий та сімейний психолог Світлана Ройз відзначає, що багато дітей, щонайменше до 6 років, не вміють контролювати гучність мови. Їхні центри мовлення та когнітивного контролю все ще продовжують дозрівати. Тож, якщо вам здається, що ваша дитина занадто голосно розмовляє, ставтеся до неї з розумінням, адже це — її вікова особливість. Хоча, звісно, є сенс перевірити слух у лікаря, аби виключити можливі проблеми.
Психолог пропонує добірку «тихих» ігор зі своєї практики, які дозволять батькам трохи побути в тиші, а дітям напрацювати контроль за своїм мовленням.

1) «Пульт управління»
Для виконання цієї гри потрібно намалювати фломастером «кнопку гучності» на подушечках пальців дитини.

Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором поставте крапку — «Голосніше», на безіменному — синім кольором — «Тихіше».
Далі пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, і натискаємо кілька разів на пальчик. Дитина має промовити його залежно від «кнопки» і кількості натискань «Голосніше» — «Тихіше».

Психолог пропонує довести промовляння слова до найбільшої гучності, а потім зупинитися на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкайтеся до її «кнопки», або можете просити, щоб вона сама доторкнулася.
2) «Шпигуни» («Миші та кіт»)
Зазвичай діти дуже полюбляють перетворюватися на шпигунів, тож запропонуйте їм виконати спецзавдання якомога більш непомітно та професійно.

Малюкам сподобається варіант гри у мишок та кота — мишенята мають дуже тихенько пробратися і щось (заздалегідь домовлене) схопити так, щоб котик їх не піймав.
3) «Диригент»
Для цієї гри вам знадобляться музичні інструменти (можна зробити їх з підручних матеріалів — барабани з бляшаних банок, маракаси — з пластикових яєць Kinder та крупи, насипаної в них, тощо).

Коли музиканти будуть готовими до концерту, диригент змахує рукою вгору — і це сигнал для музикантів грати голосніше, рукою вниз — знижувати гучність, збирає руку в кулак — зупинити гру.

Психолог радить давати можливість дитині також побути диригентом.
4) «Літери різного розміру»
Разом з дитиною напишіть в рядок літери Р, З, Ж від маленької до величезної, і навпаки — від величезної до маленької.

Потім просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим меншою є буква, тим тихішим має бути звук, і навпаки).

5) «Слухаємо тишу»
Кожні кілька годин влаштовуйте 2 хвилини тиші. Можна призначити дитину головною — коли задзвонить будильник, вона подає всім сигнал «Слухаємо тишу».

6) Шепотіння
Спробуйте почати говорити пошепки — дитина буде віддзеркалювати вас. Або періодично грайте в «Шепотуньки» — розмови в родині тільки пошепки.

7) «Голос на вимогу»
Складіть всі гучні голоси в вазу (не турбуйтеся, вони там не змішуються). Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно «взяти» з вази.

8) «Крокодил»
Весела гра-пантоміма на вгадування задуманих слів. Під час відгадування дозволяється:

використовувати жести і міміку, танці, стрибки та кривляння;
приймати будь які пози; показувати слово цілком або частинами;
кивати головою «так» і «ні».
Але забороняється писати і малювати, вимовляти склади і літери (навіть без звуку, одними губами), показувати букви або передавати літери мовою жестів.

9) Спілкування мовою жестів
Спробуйте вигадати свою сімейну мову, де кожна буква — окремий жест.

Психолог відзначає, що гра — дуже хороша для дітей 4-5 років, і в сім’ї Світлани вона переходить з покоління в покоління, рятуючи в певних ситуаціях.
10) «Опера»
У цій грі розмови перетворюються на спів. Спробуйте проспівати фрази, які говорите один одному. Вони будуть сприйматися абсолютно по-іншому. 11) Перетворення Говоримо, як маленькі ліліпути, мишки або мурашки (а потім, як велетні або слони).

Скарбничка ігор для домашнього вжитку, які сподобаються дітям і дорослим на Learning.ua

12) «Мовчанка»
Хто перший скаже слово, той програв.

13) «Передаємо думку на відстані»
Спробуйте вгадати, про що подумав інший.

14) Якщо діти в суперечці кричать одночасно, психолог рекомендує дати всім прапорці (папірці з їхніми іменами, будь-які предмети) — щоб їх піднімали, коли хочуть «узяти слово».

15) А для трансформації вербальної агресії зробіть «плювалки» — паперові кульки, які можна видувати у відро, мішень тощо.

І найважливіше — Світлана нагадує обов’язково домовлятися про час, коли можна кричати.

Які ігри для розвитку сенсорних каналів можна запропонувати дитині?
Психолог переконує, що чим більше діти граються, тим вищою буде їхня навчальна мотивація. До того ж, дітям дуже потрібні ігри, які будуть вмикати різні канали сприймання.

«Гра — це завжди — і розвиток, і терапія, і адаптація. Сучасне покоління дітей не отримує необхідної кількості стимулів у різних каналах сприймання. У них перестимульований візуальний канал, решта — часто дефіцитарні. І різноманітні ігри — це сенсорна інтеграція. (Сенсорна депривація — недостатнє стимулювання сенсорних каналів)», — відзначає дитячий психолог.
Наводимо ідеї ігор від Світлани Ройз (психолог зазначає, що ігри підходять дітям 3-8 років, але нам здається, що вони будуть цікаві і старшим дітям, і навіть дорослим):

І. Візуальний канал сприймання:
1) Малювання:

розмальовок (роздруківки та книжки);
мандал (геометричних символів складної структури, що інтерпретуються як модель Всесвіту — прим.ред.);
одночасно на одному аркуші;
зубною щіткою;
долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі);
із закритими очима;
розміщення малюнків нитками.
2) Створення ангелів з макаронів.

3) Виготовлення іграшок з втулок від туалетного паперу.

4) Обривна аплікація

Для такої аплікації спочатку необхідно на дрібні шматочки руками порвати або кольоровий папір, або листки з журналів, а потім з обривків зробити колаж.

5) «Кольорові дні тижня»

Кожен день тижня називайте «своїм кольором» — наприклад, понеділок — червоний, вівторок — помаранчевий, середа — жовтий, і далі за кольорами веселки.

Світлана пропонує щодня одягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, шукати продукти такого кольору, або час від часу вигукувати — наприклад, «червоний» — і швидко торкатися до предмета цього кольору.
ІІ. Вербальний канал сприймання:
1) Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.

З цього ж слова, написаного багато разів — можна зробити малюнок.
2) З букв одного слова — складати інші слова

Наприклад, з букв слова «Трансформатор» можна скласти «Торт», «Трон», «Березень», «Рот», «Форма», «Форт» та ін.).

3) Гра «Телеграма» — на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН — серйозний лікар оглядає ніс).

4) Співати

5) Говорити скоромовки

6) «Вгадай предмет» (частину тіла, транспорт тощо)

Учасники намагаються відгадати слово, ставлячи запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

ІІІ. Тактильний канал сприймання:
1) Ігри з кінетичним піском (з формочками, «Пасочки», «Пошуки скарбів»).

2) Використання підносів з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).

3) Ігри з водою — наприклад, запускати, кораблики по воді, рухати їх диханням тощо.

4) Домашні басейни з кульками.

5) Впізнавати предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти). Можна запропонувати дитині розпізнавати продукти на смак, спеції і продукти — за ароматом.

Скарбничка ігор для домашнього вжитку, які сподобаються дітям і дорослим на Learning.ua

IV. Аудіальний канал сприймання:
1) Слухати тишу.

2) Закрити очі й розпізнати якнайбільше звуків.

3) Написати літеру «Р» в рядок — від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук, підвищуючи гучність (чим менша літера, тим тихіший голос), і навпаки.

4) З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем тощо).

V. Просторове сприйняття, концентрація, 3D:
Такі ігри стимулюють також розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням.
1) Магнітний конструктор.

2) Мозаїки (які можна, за порадою Світлани, попрасувати праскою і зробити підставками під чашки).

3) Орігамі.

4) «Джанга» — настільна гра, в якій гравці почергово дістають блоки з основи вежі і кладуть їх нагору, роблячи вежу все більш високою і все менш стійкою.

5) «Мікадо» — настільна гра японського походження, яка складається з бамбукових паличок (класичний варіант) чи дротиків, пофарбованих у певний колір.

6) Шашки, шахи, доміно.

7) Пазли.

8) Можна вчити дітей пришивати гудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.

9) Запускання дзиґи і спостерігання за її кружлянням.

10) Домашній квест, пошуки скарбів.

11) Переміщуватися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна давати інструкції — «Вправо», «Вліво», «Прямо», а можна грати мовчки — торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

Розвиток мовного апарату маленької дитини – це один з найбільш важливих етапів оволодіння рідною мовою. Формування повноцінної мови здійснюється з двомісячного віку. Терміни розвитку мовного апарату є строго індивідуальними та залежать від окремих особливостей дитячого організму. У більшості випадків, до 2-3 років у малюка повноцінно формується пасивний словник та починається етап застосування почутих раніше слів. Однак, варто пам'ятати, що розвиток мови малюка значною мірою залежить від прикладених батьками зусиль.
Основні етапи розвитку мовного апарату у дитини:
Етап гуління. На першій стадії розвитку мови, відповідної приблизно 2-3 місячного віку малюка, батьки можуть спостерігати активне гуління. Так, початковий етап формування діалогічного мовлення супроводжується реагуванням на батьків та спробами завести розмову за допомогою звуків, схожих на гуління.
Етап белькотіння. Друга стадія формування мовного апарату припадає на 5-6 місяць. На стадії белькотіння гуління змінюється на звуки, що віддалено схожі на окремі склади. Як правило, лепет являє собою повторення одного голосного та одного приголосного звуку, наприклад, дя-дя, ай-яй і так далі.
Етап наслідування. До восьмимісячного віку малюк починає робити спроби імітації мови батьків. Однак, з огляду на недостатній розвиток мовного апарату та мозкових центрів, які відповідають за мову, дитині вдається тільки копіювати інтонацію, але не слова.
Етап формування пасивного словника. У період з 9 місяців до 1.5 років у малюка починає формуватися розуміння змісту деяких слів. Так званий пасивний словник активно поповнюється при тісному спілкуванні з мамою та татом. У більшості випадків у дітей у віці близько 1 року активний словниковий запас становить 5-6 простих слів.
Етап формування активного словника. Починаючи з 16-місячного віку у малюка починається стадія розвитку активного словникового запасу. На кінцевому етапі дитина вчиться правильно будувати фрази, тренуватися у вимові звуків та осягає ази зв'язного висловлювання своїх думок.
Зверніть увагу! Етап формування активного словника є одним з найбільш відповідальних. У період з 1.5 до 3 років батькам малюка рекомендується якомога більше спілкуватися з дитиною та коментувати те, що відбувається навколо.

Як показують статистичні дані, до трирічного віку з нормальним розвитком дитина вміє застосовувати близько 250 та більше слів. Трирічні діти легко можуть розповісти про прості події та називати основні частини тіла.

Важливо! Показання етапи та вікові рамки є досить приблизними. Терміни повноцінного формування мови є строго індивідуальними та залежать від особливостей дитини.

Допоміжні вправи для комплексного розвитку мовлення дитини
Для повноцінного розвитку мови маляти батькам необхідно докласти чималих зусиль. Так, прискорити формування функції спілкування можливо, застосувавши такі виховні методики:

Регулярні розмови з малюком. Тісне спілкування з дитиною – один з кращих способів формування пасивного та активного словника.
Свобода висловлювання. Не потрібно вгадувати, що хоче малюк. Для повноцінного розвитку необхідно давати дитині можливість самостійно озвучувати свої потреби.
Пальчикова гімнастика. Ліплення з пластиліну, складання дитячих пірамідок, регулярне застібання гудзиків та зав'язування шнурівок значно розвивають дрібну моторику пальців та сприяють розвитку мовного відділу мозку.
Виконання спільних справ. Батькам варто залучати малюка до простих спільних робіт, наприклад, прибирання, поливу квітів або витирання пилу. У процесі спільного проведення часу дитина отримує необхідний словниковий запас та усвідомлює значення нових виразів.Читання книг вголос.
Читання казок, прослуховування аудіокниг та складання пазлів істотно розвивають фантазію малюка та покращують сприйняття інформації.
Навчання на основі вивчення власного тіла. Фахівці вважають, що починати навчання варто з запам'ятовування назв частин власного тіла. Для закріплення результату рекомендується замалювати фігурку людини або взяти улюблену іграшку та попросити дитину назвати ротик, очі і т.д.
Зверніть увагу! Кожна дитина розвивається в індивідуальному темпі. Тому, якщо малюк недостатньо швидко засвоює інформацію, варто спробувати новий підхід в навчанні або збільшити кількість тренувальних заходів.

Таким чином, формування мовного апарату – одна з найбільш важливих стадій розвитку організму дитини. Розвиток мови починається у віці 2 місяців і триває протягом декількох років. Для максимально швидкого навчання розмовній мові батькам малюка слід дотримуватися простих рекомендацій.

Під впливом загартовування поліпшується діяльність імунної системи організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційних хвороб.
Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.
Як загартовувати дитину:
загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;
поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;
гартувальні процедури проводити систематично;
у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;
починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово);
загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;
Перед тим, як приступати до процедур, треба проконсультуватися у лікаря, який допоможе підібрати найбільш ефективну методику загартовування з урахуванням віку та наявності хронічних захворювань. Періодичний лікарський контроль необхідний і в ході проведення процедур. Він дозволить виявити небажані відхилення у стані здоров’я і скоригувати дозування процедур. Важливо знати, що загартовування протипоказане дітям, що знаходяться в гострій фазі захворювання, а також при загостренні хронічних недуг.
Повітряні ванни
Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травного тракту.
Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.
Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.
Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.
Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.
Водні процедури
Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.
Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.
Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.
Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.
Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.
Вологі обтирання
Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.
М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.
Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.
Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.
Обливання водою
Після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.
Якщо у дітей, які часто хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.
Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів. Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.
Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.
Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.
Сонячні ванни
Сонячна радіація активізує обмін речовин, покращує кровообіг шкіри, сприяє утворенню вітаміну D. Приймати процедури слід в положенні лежачи, при цьому голова має бути прикрита шапочкою або панамкою, а очі захищені темними окулярами. Оптимальний час для прийому сонячних ванн — ранкові або вечірні години. Опромінюють по черзі спочатку спину, потім правий бік, живіт і лівий бік. Перший сеанс — не більше 4 хвилин, потім тривалість процедури щодня збільшується на 2 хвилини і доходить до 30-40 хвилин. У разі погіршення самопочуття, наприклад — прискорене серцебиття, процедуру треба припинити.
Дотримуйтесь рекомендацій і будьте здорові !

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Поради батькам щодо виховання підлітків

Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

Строгість
Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.

Випереджувальний підхід
Тільки-но ви помітили, що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Випереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Батьки повинні знати:

З ким приятелює ваша дитина.

Де проводить вільний час.

Чи не пропускає занять в ліцеї .

В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).

В домі надто часто чути запах засобі

в побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання наркотиків).

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПІДЛІТКІВ

Якщо дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитину висміюють – він стає замкнутим.
Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячним.
Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина зростає в докір – він буде жити з постійним”комплексом провини”.
Якщо дитина зростає в терпимості – вона вчиться розуміти інших.
Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливим.
Якщо дитина зростає в безпеці – вона вчиться довіряти людям.
Якщо дитина росте у ворожнечі – вона вчиться бути агресивною.
Якщо дитина зростає в розумінні і доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі і бути щасливим.

1. Інструмент терапії
Гра — це природна терапія. Вона дає дитині можливість емоційного та моторного самовираження, відреагування напруги, страхів і фантазій. У своїй грі дитина часто розігрує минулі переживання, намагається вирішити внутрішні конфлікти.

«Для мене це одна з найважливіших функцій. Багато психологів і психотерапевтів користуються цим інструментом і у формі гри позбавляють дітей від страхів, комплексів та інших негативних факторів, що з’явилися в їхньому житті. Чому б батькам також не дізнатися про це й не спробувати допомогти своїй дитині?» — запитує Олена Данилюк.
Клінічний психолог-консультант і викладач Інституту Ньюфелда Дебора Макнамара також рекомендує батькам вводити в гру складні події, які відбуваються з дітьми в реальному житті, аби вони могли їх прожити і відпустити:

Хтось у сім’ї захворів? Граємо в лікарню — турбуємося і лікуємо.
На вулиці сталася аварія? Малюємо правила дорожнього руху, інсценуємо ДТП, рятуємо машинки і вивозимо їх на евакуаторі в безпечне місце на книжковій полиці.
2. Об’єднання сім’ї
Спільна гра здатна згуртувати членів сім’ї, забезпечити мир і спокій у родині. Саме ігри можуть зробити стосунки між батьками і дітьми, братами і сестрами кращими та більш довірливими.

3. Навчання дитини
Психолог наголошує, що до 6 років гра є найкращим інструментом для того, щоб легко, доступно донести дитині інформацію і зробити її більш інтелектуально розвиненою.

«Якщо ми будемо надмірно спрямовувати й фокусувати увагу дитини в цьому віці і всаджувати її замість гри за парти, то сили, які потрібні для інших дуже важливих процесів підуть на те, щоб зосереджувати увагу», — пояснює Олена Данилюк.
4. Зниження емоційної напруги
Часто в дітей протягом дня в садочку, школі накопичується багато енергії, своєрідної психологічної скутості від того, що їм доводилося стримуватися, концентрувати увагу, знаходитися серед інших людей. І гра є найкращим способом дати вихід цій напрузі в здоровій і веселій атмосфері, а не під час істерики чи конфліктів.

5. Емоційний розвиток дитини
Емоційний розвиток є настільки ж складним процесом, як і когнітивний. Для розвитку емоційного інтелекту дитині необхідний простір гри — своєрідний тренувальний майданчик для фіксації, осмислення і проживання повного спектру емоцій (страху, гніву, радості, суму, сорому тощо).

Саме гра дає можливість дитині безстрашно і безкарно висловлювати емоції.

«Це дозвіл „неправильно поводитися“, тому що це ж не насправді, це всього лише гра. В реальному житті не так просто зігнати гнів на людину, яка не подобається: тебе засудять, буде справжній біль і сором. А в грі можна», — роз’яснює Дебора Макнамара.
Як правильно грати з дитиною?
Ігри на свіжому повітрі разом з дітьми
Олена Данилюк нагадує, що для того, щоб гра виконувала свої завдання, потрібно дотримуватися певних правил. Пропонуємо розглянути їх.

1) Не фокусуватися на одному завданні
Пам’ятайте, що гра — це не лише навчання і розвиток. Дозвольте дитині гратися так, як їй подобається, і не сваріться, коли вона з навчальних карток будує будинок для ляльки.

2) Грати в ті ігри, які приносять задоволення усім учасникам Не змушуйте себе грати в ті ігри, які вам не подобаються, але в які, вам здається, «потрібно грати» з малюком.

«Так, ми всі зараз знаємо про важливість розвитку дрібної моторики, про те, як важливо будувати з LEGO з дитиною. Але якщо вам це не подобається, якщо ви будете постійно сидіти і дивитися на годинник, дитина це відчує. Ви не будете отримувати задоволення, дитина відчує напругу і процес гри перетвориться на каторгу», — пояснює психолог.
Згадайте себе маленькими, згадайте ті ігри, які вам подобалися в дитинстві. Грайте в хованки, настільні ігри, читайте книги — виберіть той варіант, який сподобається і вам, і вашій дитині.

3) Грати в активні ігри за 40 хвилин до сну
Олена Данилюк відзначає, що якщо дитина в перезбудженому стані ляже спати, то її сон може бути неспокійним, можуть снитися жахіття.

Тому в активні ігри граємо за 40 хвилин до сну. А після них психолог рекомендує добре провітрити кімнату дитини, дати їй води (чи молока, яке гарно заспокоює малюків). Можна також лягти поруч з дитиною, обійняти її і разом з нею заспокоїти дихання.

Адже для відновлення спокійного стану потрібне:

свіже повітря;
вода;
глибоке спокійне дихання.
4) Встановити чіткі правила гри
Аби активні ігри, де можна випадково зачепити, штовхнути один одного, та ігри, де є переможці та переможені, не стали джерелом конфліктів, важливо перед кожною з них встановлювати правила. Проговоріть з дитиною, наприклад, такі правила:

1 правило — «Ми зараз починаємо грати. В цій грі обов’язково хтось виграє, а хтось програє. Тому ми домовляємося, що, незалежно від результату, ми не ображаємося, не засмучуємося і не сваримося».
2 правило — «Якщо хтось випадково когось зачепив, ми не ображаємося. Тому що ми розуміємо, що якщо ми почнемо так реагувати, то нам немає сенсу взагалі грати».
Звісно, дитина не відразу зможе їх сприйняти і почати дотримуватися. Якщо ваша дитина бурхливо реагує на програш, все одно вона буде якийсь час засмучуватися і надмірно реагувати на цю подію. Але наше завдання полягає в тому, щоб навчити її робити це правильно.

Дозволяти собі помилятися, красиво програвати і контролювати власні емоції — насправді дуже важливі навички для життя.

«Ми часто вимагаємо від дітей, щоб вони зразу ж виконували наші вказівки. Але 80% дорослих не вміють контролювати власні емоції і, коли ми їдемо в автомобілі, то яскраво це бачимо. То чому ж ми вирішили, що наша дитина може навчитися цього з першого разу? Так, якщо дитина реагує бурхливо, наше завдання в цей момент пояснити їй, що з нею відбувається і заспокоїти», — радить психолог.
Пам’ятайте: негативні емоції такі ж потрібні, як і всі інші. Ми просто маємо навчити дитину правильно з ними поводитися. І це можна зробити за допомогою гри, планомірно, поступово пояснюючи дитині, що можна домовлятися, а не ображатися, показуючи їй, що можна по-іншому відреагувати, сказати «СТОП! Мені неприємно» або «Зараз ми зупиняємо гру». Так ви допоможете дитині контролювати свої емоції, а ця навичка допоможе їй поводити себе гідно в будь-якій життєвій ситуації.

5) Вводити елементи гри в побутові справи
Олена Данилюк запевняє, що найкраща гра для дитини — це щось робити з дорослими, допомагати їм з важливими справами. Спробуйте замість прохання не заважати, залучати дитину до побутових справ. Поки їй це цікаво й вона сама хоче вам допомагати. Адже може стати надто пізно.

«Коли місите тісто, дайте дитині можливість також його помісити, спробувати на дотик. Підтримуйте малюка, кажіть „Ти мені допомагаєш, ти — така розумничка!“ Прибираєте в будинку — дайте дитині якусь ганчірку, нехай витирає підвіконня. Похваліть її після цього, скажіть, що без неї б не впоралися, подякуйте за допомогу», — рекомендує психолог.
Так ви не лише підвищуєте самооцінку дитини, а й даєте їй відчути зв’язок з вами і те, що вона потрібна сім’ї та робить щось корисне.

6) Давати можливість понудьгувати
Не поспішайте розважати дитину, коли вона не знає, чим зайнятися: нудьгувати, так само як і грати, дітям потрібно для того, щоб розвиватися. Саме в такі моменти вони вигадують щось нове, фантазують, вчаться розуміти свої бажання.

Нудьга також дозволяє дитині усвідомити, що вона володіє внутрішніми ресурсами, щоб грати наодинці. Як вона може про це дізнатися, якщо батьки постійно її розважають, втягують в якісь заняття та ігри?
Сподіваємося, ці рекомендації допоможуть вам покращити стосунки з дитиною і перетворити ваші спільні ігри на захоплююче заняття, якого з нетерпінням чекають усі учасники.

А для того, щоб відразу перевірити поради психологів на практиці, пропонуємо вам добірку ігор від Олександра Педана, ведучого Нового каналу, лідера спортивного руху «JuniorZ» і батька двох дітей. Олександр запевняє, що ці ігри сподобаються як маленьким діткам, так і підліткам.

Всі ми розуміємо, що «діти + енергія+ під замком» – рівняння, яке може дорівнювати хаосу та неминучій катастрофі. Тож пропонуємо активні ігри вдома та заняття у приміщенні, завдяки яким ваші діти будуть рухатися та рухатися, навіть у найпохмуріші дні.
Ці ідеї не лише допоможуть боротися з нудьгою від перебування в закритому приміщенні, але й стимулюватимуть мозкову та фізичну активність, зміцнюючи тіло та звільняючи невгамовну енергію.

Читайте також: Дитячі загадки, що ставлять дорослих у глухий кут. І де тут логіка?!
Ігри вдома зі стрічкою (тейпами)
Простий рулон тейп-стрічки стане вашим новим найкращим другом, як тільки ви спробуєте ці геніальні ідеї, завдяки яким діти проявляють свою енергію різними творчими способами.

Ігри вдома зі стрічкою у форми, букви та цифри. Використовуйте цю стрічку, щоб розмістити на підлозі різноманітні форми, букви та/або цифри. Попросіть дитину стати на улюблений елемент, а тоді давайте їй вказівки, за якими вона слідуватиме, та попаде до наступного пункту призначення. Наприклад: «Ведмідь повзе на площу», «Скакайте, як жаба до Т», «Біжіть до прямокутника». Гра тримає дитину в русі, а також допомагає вивчити форми, букви та цифри.

55 енергійних ігор та розваг для дітей вдома (адже карантин – не жарт)
Лінії зі стрічки. Зробіть 5-10 окремих ліній стрічки, кожна приблизно на відстані 30 см одна від одної, на підлозі чи килимі. Позначте першим рядок «Старт», а потім дайте дітям прості інструкції:

Довгий стрибок: подивіться, скільки ліній вони можуть перестрибнути. Нехай намагаються кожного разу побити власний рекорд. Експериментуйте з положенням рук – розмахуючись, тримаючи за спиною тощо.

Стрибок з розбігу: тепер нехай діти розганяються та стрибають. Чи зможуть з розбігу побити попередній рекорд?

Довгий стрибок назад: підвищуйте рівень складності. Тепер – стрибки задом наперед, тобто назад.

Коник: Як далеко вони можуть стрибати на одній нозі?

Дотягнутися до n-ї стрічки: наскільки далеко зможе дотягнутись їхня нога з лінії старту до якоїсь стрічки.

55 енергійних ігор та розваг для дітей вдома (адже карантин – не жарт)
Створіть трек для автомобілів. Використовуйте стрічку художника, щоб створити величезну дорожню систему для іграшкових автомобілів дитини. Мисліть ширше. Будуйте дорогу і на меблях, і на диванах та інших перешкодах. Ключовий фактор, щоб активізувати такий трек, його масштабність. Чим більший трек, тим більше основних м’язів залучатимуть діти, повзаючи з машинками по ньому.

55 енергійних ігор та розваг для дітей вдома (адже карантин – не жарт)
Числові квадрати. Зробіть великий квадрат зі стрічки, розділіть його на 9 або більше маленьких квадратів, позначивши випадкові числа у кожному. Тепер попросіть дитину здійснити певний рух, щоб дістатись до наступного числа, наприклад «стрибок до 10», «збільшення до 3», «ковзання до 67» тощо.

55 енергійних ігор та розваг для дітей вдома (адже карантин – не жарт)

Ігри вдома з повітряними кулями
Діти завжди раді повітряним кулькам. Підніміть це захоплення на наступний рівень, додавши кілька «правил», і вони будуть радісно рухатися, розвиваючи свої рухові навички та спалюючи якусь частину своєї безкінечної енергії.

Проте нагадуємо, що шматочки лопнувших кульок можуть становити серйозну небезпеку задухи для молодших діток, тож подбайте про їхню безпеку та контролюйте ігри із повітряними кульками.

Не дозволяйте повітряній кулі торкнутися землі. Класична гра, якій діти раді щоразу. Правила прості – запустіть кулю в повітря, але не дайте їй торкнутися землі. Щоб ускладнити завдання для дітей старшого віку, запропонуйте їм жонглювати більше однієї повітряної кулі або грати із зв’язаною однією рукою за спиною. Нехай діти контролюють час, скільки триматимуть кульки в повітрі (і ставлять рекорди, змагаючись із собою), або ж рахують, скільки разів встигнуть вдарити кулю, тримаючи у повітрі. Гра чудово підходить для покращення сили рук та координації рук і очей.

Пінгвінова хода. Поставте повітряну кулю між колінами дитини і рухайтесь по кімнаті, тримаючи її. Ускладнюйте завдання для старших дітей, попросивши їх обійти кілька перешкод. Якщо вони загублять кульку, мають повернутися на початок гри. Для декількох дітей можна запропонувати таку команду гру, фіксуючи час, за який вони пройдуть перешкоди із кулькою, затиснутою між ногами.

55 енергійних ігор та розваг для дітей вдома (адже карантин – не жарт)
Підвішена кулька. Повісьте повітряну кулю так, щоб вона була на кілька сантиметрів вище за зріст дитини. Нехай спробують стукнути кульку рукою. Порахуйте, скільки разів поспіль вони зможуть її штовхати/стукати, без перерви та пропусків. Це дуже втомлює! Підніміть складність завдання. Чи зможуть діти підстрибувати і торкатися повітряної кулі головою? Можливо, для цього варто підвісити кульку дещо вище.

Перегони кулі подихом. Встановіть «курс» і подивіться, чи може дитина додмухати повітряну кулю аж до фінішу. Для цього доведеться робити багато армійських повзань, працюючи верхньою частиною тіла та втрачаючи багато сили цією дорогою.

В сучасному світі комунікації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у дітей. Тенденція зростання подібних проблем спостерігається останні 20 років в усьому світі. Але якщо на початку 70-х такі порушення мали всього 4% дітей, то на сьогодні кількість дітей зі згаданим діагнозом зросла майже в сім разів.
Мовлення - необхідна умова повноцінного розвитку людини, бо це не тільки засіб спілкування, а й засіб мислення, уяви, управління своєю поведінкою, усвідомлення своїх відчуттів і себе як особистості. Для розуміння проблеми важливо знати, що мовлення буває активним і пасивним. Активне мовлення - це безпосередньо те, що дитина говорить, тобто може вимовити вголос. Пасивне виражається у формі розуміння чужого мовлення. У дітей розвиток активної і пасивної форм мовлення відбувається не одночасно. Вважається, що дитина спочатку вчиться розуміти чуже мовлення просто слухаючи тих, хто її оточує, а потім уже починає розмовляти сама. Тобто її пасивне мовлення розвивається раніше. При цьому маємо врахувати, що вже з перших тижнів життя дитина розпізнає особливості мови матері і навіть у цей період вчиться говорити активно. Тому важливо починати розмовляти з малям якомога раніше. Хоч як парадоксально, але багато батьків не вважають за необхідне розмовляти з дітьми, бо не бачать в них особистості - мовляв, вони однаково нічого не розуміють.
Причин порушень мовлення може бути безліч, і затримка мовленнєвого розвитку - часто результат цілого комплексу проблем, які тією чи іншою мірою можна виправити. Але набагато важливіше на більш ранніх етапах помічати деякі невідповідності, і тоді багатьох проблем можна уникнути.
Перше, що потрібно зробити - перевірити в дитини слух. При будь-яких проблемах з мовленням візит до отоларинголога не буде зайвим. Отоларинголог може виявити й іншу проблему - надто коротку вуздечку або завеликий язик, що спричиняє труднощі при говорінні, як наслідок - дитина мовчить.
Затримку розвитку мовлення може виявити й лікар-невролог. Тож не пропускайте планових походів до нього в рекомендований термін. Пам'ятайте, що мовлення людини починає формуватися з народження, і до того, як дитина вимовить перше слово, її мовлення проходить такі стадії розвитку, як гуління й лепетання. Саме відсутність цих стадій може виявити невролог.
Потрібно знати, що затримка розвитку мовлення - одна з головних ознак дитячого аутизму. Якщо в маляти виявляються відставання мовленнєвого розвитку і симптоми відсутності прагнення контактувати, можна припустити, що дитина має розлад аутистичного спектру. Такі діти не усміхаються, не пожвавлюються побачивши батьків, часто не дивляться в очі. Але самостійно ставити такій дитині діагноз не можна. Тільки кваліфікований дитячий психіатр може поставити діагноз аутизм.
Тепер про "побутові" причини затримки мовлення.
Назвемо першу так - "заспокійливий гаджет". Але, як правило, у дитини, яка рано пізнала привабливість "комп'ютерного життя", не тільки проблеми з мовленням, вона розкоординована, у неї яскраво виражені спалахи агресії, проблеми з харчуванням, сном, вона довго не може заспокоїтися при мінімальному роздратуванні. Важливо розуміти, що мозок маленької людини розвивається в послідовності, що передбачає якісні переходи від одного щабля розвитку до іншого, де кожен попередній є основою наступних щаблів або стадій розвитку. Предметно-маніпуляційна діяльність - основна в немовлячий період, за якою іде предметна. Дитина в цей період розвивається досліджуючи предмети навколишнього світу. І в цей період реальний кубик у руках маляти безпосередньо розвиває його. Дитина може взяти кубик у руку, потягти до рота, лизнути, кинути на підлогу, постукати ним по іншому кубику тощо. Але кубик на екрані планшета не має набору властивостей, необхідних маляті, і, звісно, не може стимулювати розвиток мозку, дати розуміння властивостей предметів. Адже властивості всіх віртуальних предметів однакові - плаский гладенький екран!
Тому правило номер один: до трьох років - жодних гаджетів! Комп'ютерні ігри можна вводити в "діяльність" дитини тільки після того, як вона опанувала традиційні види дитячої "діяльності" - малювання, конструювання, сприйняття і вигадування історій. Коли маля навчиться самостійно гратися у звичайні дитячі ігри - рольові, маніпуляційні, моторні, логічні.
Про розвиток дрібної моторики - окрема розмова. Багато хто вже знає, що розвиток дрібної моторики напрочуд ефективно впливає на розвиток мовлення, і мами з материнською наполегливістю змушують малят працювати пальчиками. Але дрібну моторику неможливо розвивати не розвиваючи загальної, а це - уміння дитини проворно й скоординовано рухатися. Іноді прості вправи на координацію рухів - ліплення, малювання олівцями, застібання ґудзиків, шнурування - можуть неабияк стимулювати розвиток мовлення.
Часто мовленнєвий розвиток, хоч як дивно, гальмується двомовним середовищем. Величезна кількість родин у сучасному світі складається з людей різних мовних культур і є дво- або багатомовними. У дітей, які живуть у багатомовній родині, - своєрідні особливості розвитку мовлення. Але нормальний розвиток двомовного мовлення формуватиметься за умови, якщо дитина постійно чутиме цю мову і якщо вона не відстає у психічному розвитку.
Вважається, що багатомовні діти опановують вимовляння повільніше і так само повільніше сприймають звукові комбінації в мовленні. Але, по-перше, багато чого залежить і від особливостей самих мов: близькі за граматичною конструкцією і вимовою мови опановуємо значно простіше й швидше, ніж зовсім різні (це стосується і дорослих). Що більша різниця у вимовлянні одного й того самого слова мовою матері і батька, то складніше його засвоїти. Дитині потрібно засвоїти не тільки словесну назву тих чи інших предметів, а й співвіднести їх однією і іншою мовою між собою. Процес опанування мовлення може бути трохи більше розтягнутий у часі, оскільки обсяг засвоєння інформації збільшено вдвічі-втричі (з огляду на кількість мов), але на загальному психічному й моторному розвиткові це ніяк не позначається. Але тут важлива наявність умови роздільного мовного середовища - кожен з батьків повинен розмовляти з дитиною своєю рідною мовою не запозичуючи слів з іншої. Простіше кажучи, від батьків дитина має чути еталонну мову, а не суржик. Завжди виправляйте дитину, якщо вона, розмовляючи однією мовою, використовує слова з іншої.
І дивовижним чином затримка мовлення проявляється в дітей гіпертурботливих матусь. Такі мами, будучи надмірними перфекціоністками, просто не дають можливості дитині заговорити. Вони вловлюють бажання малюка за рухом його руки, вигнутою бровою чи опущеними куточками губ. І така дитина просто не має потреби говорити! Її розуміють навіть не з півслова, а з напівбукви!
Мовлення - це діяльність, що має свою структуру. І на першому етапі важлива ПОТРЕБА говорити. А її не виникне, якщо мама за першим жестом дитини даватиме їй необхідне і працюватиме "перекладачем" для решти світу. Ця ситуація досить зручна для дитини, і сам малюк навряд чи захоче втратити цей комфорт, його мусять виводити на мовленнєве спілкування саме батьки. Дитина повинна усвідомити, що мовлення їй необхідне, що без нього вона не отримає бажаного.
Треба розуміти: хоч би якими були проблеми затримки мовленнєвого розвитку, все ж таки основною причиною може бути те, що самі батьки не вважають за потрібне багато розмовляти зі своєю дитиною. Не чуючи достатньою мірою мовлення дорослих, не бачачи артикуляції і не маючи можливості її наслідувати, малюк відставатиме в мовленнєвому розвитку. Не можна забувати, що мовленнєвий і розумовий розвиток тісно пов'язані, і не сформоване вчасно мовлення може викликати відставання в розумовому розвитку. Для розвитку мовлення дитини насамперед необхідно створити сприятливі умови. Найголовніше - якнайбільше розмовляти з дитиною. Вона повинна постійно чути мовлення, звернене до неї, а не з екрана телевізора. Для цього слід постійно коментувати всі побутові ситуації і події життя маляти. Наприклад, збори в садок, прибирання ліжка, прогулянку, Неабияк допомагають розвивати мовлення читання й заучування віршів і лічилочок, а надто - коли це супроводжувати діями, які відображають суть того, що відбувається.

Перебуваючи на карантині, батьки та діти змінюють привичний спосіб життя. В тому числі, зменшують рухову активність. Це, в свою чергу, впливає на настрій та загальний стан організму. Може призвести до зниження імунітету та загострення хронічних захворювань.
Щоб тримати себе в формі, зберегти здоров’я та провести час самоізоляції не тільки без негативних наслідків для організму, а і корисно, рекомендуємо виконувати низку вправ.
Виконуйте ці вправи кожен день по 2- 3 рази. Будьте здорові!

Ви вранці відчуваєте себе сонною мухою і не можете рухатися? Тоді допоможіть собі та своїй дитині прокинутися і знайти енергію для нового дня! Ніяких екстремальних навантажень і насильства над організмом, просто приємні повільні рухи, які зможуть виконати батьки разом з дитиною з ООП.
Спочатку просто дихальна вправа лежачи на спині – розкинувши руки і ноги, глибоко дихайте животом. Живіт надувається при вдиху і втягується при видиху. Тепер трохи розігрійтеся – напружте всі м’язи і утримуйте напругу кілька секунд, потім розслабтеся.

Ліжкова гімнастика – це коли ви ще ніжитеся під ковдрою. Можна навіть очі не відкривати.

лежачи на спині, витягніть руки вгору, а ноги вниз, розтягніть тіло, виростите великими і стрункими;

перетворюйтеся в місток – руки вздовж тіла, прогніться дугою, не відриваючи лопатки і стопи від ліжка;

відчуйте себе в ролі маятника – згинаючись в талії, тягніться руками по черзі до лівої і до правої ноги, ковзаючи спиною по ліжку;

ще трохи динаміки – велосипедна прогулянка в зручному темпі: покрутіть педалі ногами, лежачи на спині;

поверніться на живіт, тепер ви – човник: руки витягніть над головою, підніміть плечовий пояс і ноги одночасно.

А тепер, переходимо до водних процедур. Час, який ми проводимо за чищенням зубів, витратимо з додатковою користю. Ось які вправи можна робити у ванній:

піднімання на носки;

перекати з носків на п’яти;

підйоми колін до грудей;

обертання в тазостегнових суглобах;

присідання.

Це не повний список, ви можете додати в нього свої ідеї в залежності від бажаного навантаження та можливостей дитини з ООП.
Насправді, як ви вже зрозуміли, в спортивне тренування можна перетворити практично будь-який вид діяльності. Так що вибирайте на свій смак і залежно від необхідних справ і настрою.

Десять заповідей для батьків
Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
Ніколи не давайте дитині нега тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Не ставтеся до дитини зневажливо.
Будьте послідовними у своїх вимогах.
Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
Поради психолога
«Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома».

А.С. Макаренко

Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.

Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.

Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами.

Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.

Ви — перший друг і порадник дитини.

Якщо:

Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Рекомендації батькам з виховання обдарованоїдитини!

Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.
Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
Виховуйте дитину в гармонії з природою.
Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
Радійте успіхам ваших дітей.
Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.
Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

НАШІ ПОМИЛКИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ:

Усі батьки виховують дітей з огляду свого вміння і розуміння життя й рідко замислюються над тим, чому в певних ситуаціях поводяться так, а не інакше. Однак у кожного з батьків бувають у житті моменти, коли поведінка дитини ставить їх у глухий кут.

Усі батьки час від часу припускаються помилок у вихованні. Та все ж краще вчитися на чужих помилках!

Думка батьків. Чому діти так часто сперечаються з приводу будь-якого нашого прохання чи настанови? Може, вони це роблять навмисне? Як із цим бути? Закликати до здорового глузду, погрожувати, застерегти, що більше не будемо їх любити?

Порада батькам. Обіцянка більше не любити свою дитину — один із найсильніших засобів виховання. Однак, ця погроза, як правило, не здійснюється. А діти чудово відчувають нещирість, фальш. Повівшись таким чином одного разу, Ви можете на тривалий час втратити довіру дитини —дитина буде сприймати Вас як людей брехливих. Краще сказати: «Я тебе люблю і завжди буду любити, але твоя поведінка мене засмучує, і я її не схвалюю».

Думка батьків. Для чого напружуватися, щось доводити дитині, відшукувати аргументи, сперечатися, нервуватися? Дитина сама навчиться розв’язувати свої проблеми. І взагалі дитину потрібно готувати до дорослого життя, нехай скоріше дорослішає.

Порада батькам. Ніколи не потрібно демонструвати дитині свою байдужість. Вона, відчувши байдужість, одразу почне перевіряти, наскільки вона «справжня». Перевірка буде полягати у здійснені поганих вчинків. Дитина чекатиме, чи будуть спричиняти її погані вчинки критику або покарання. Томузамість показної байдужості краще спробувати налагодити з дитиною дружні стосунки, навіть якщо її поведінка Вас зовсім не влаштовує. Можна, наприклад, сказати: «У цьому питанні я з тобою не згоден (не згодна). Але я хочу допомогти тобі, бо дуже тебе люблю. У будь-який момент, коли тобі це знадобиться, можеш запитати у мене поради».

Думка батьків. Діти мають слухати батьків беззаперечно — це найважливіший принцип виховання.

Порада батькам. Діти обов’язково повинні розуміти, чому і для чого вони роблять будь-що. Занадто суворе виховання, що ґрунтується на незрозумілих дитині принципах, нагадує дресуру. Дитина може беззаперечно виконати все. Переконання є кращим за суворість. Можна сказати: «Ти, будь ласка, зараз зроби так, як я тобі раджу, а згодом (наприклад, увечері) ми все спокійно обговоримо — чому й для чого».

Думка батьків. Готові все зробити заради нашої дитини, адже діти завжди мають отримувати найкраще. Дитинство — найкоротша пора, тому воно має бути прекрасним. Так приємно вгадувати і виконувати будь-яке бажання дитини!

Порада батькам. Розбещеним дітям дуже складно буває в житті. Не можна тримати єдине дитя під ковпаком батьківської любові, бо в подальшому це може призвести до багатьох проблем. Навпаки — вона відчуває себе безпорадною й одинокою. Можна діяти відповідно до фрази: «Спробуй-но зробити це сам (сама), а якщо не вийде, я із задоволенням тобі допоможу».

Думка батьків. Дитина — найголовніше у нашому житті, вона така дотепна, з нею про все можна говорити. Вона розуміє нас, як доросла людина.

Порада батькам. Діти ладні зробити все, щоб сподобатися своїм батькам, адже батьки — найголовніші для них люди у світі. Діти навіть готові зануритися у складний світ дорослих проблем замість того, щоб обговорювати свої інтереси з однолітками. Але при цьому їхні власні проблеми так і лишаються нерозв’язаними.

Думка батьків. У нас обмежений статок, тому не можемо дозволити собі навіть балувати дитину, постійно доводиться їй у всьому відмовляти. Якби у нас було більше грошей, ми були б найкращими у світі батьками.

Порада батькам. Любов не купите за гроші. Часто трапляється, що у сім’ях із невисоким статком дорослі роблять все, щоб дитина ні в чому не знала потреби. Але Ви не повинні відчувати докорів сумління від того, що не можете виконати усі бажання дитини. Насправді ж любов, спільні ігри і проведення разом дозвілля для дитини є важливішими від Вашого гаманця. Не гроші роблять дитину найщасливішою, а відчуття того, що вона для Вас —найголовніше у житті.

Думка батьків. Багато хто з дорослих у житті мріяв займатися спортом, музикою, відвідувати той чи інший гурток, але не мав змоги. І ось тепер .їх головна мета — дати дітям найкращу освіту, і не важливо, що дітям цього не дуже хочеться. Мине час, і вони оцінять старанність дорослих.

Порада батькам. На жаль, діти не завжди оцінюють зусилля батьків. І часто чудове майбутнє, змальоване дорослими в їхній уяві, розбивається і об небажання дитини займатися, скажімо, музикою. Доки дитина ще мала, вона слухається дорослих, але згодом… Бажаючи вилетіти з клітки батьківської любові, вона починає висловлювати протест усіма доступними їй засобами —це, у тому числі, може бути вживання наркотиків, алкоголю • тощо. Тому, заповнюючи день дитини потрібними й корисними заняттями, не забувайте лишити їй небагато часу і для особистих справ.

Думка батьків. Неприємності на роботі, погані взаємини в сім’ї та ; інше призводять до того, що дорослі «виміщають» свій настрій на дитині. Багато хто з них упевнений, що в цьому немає нічого страшного. Достатньо потім купити дитині обіцяну іграшку або повести до парку відпочинку розважитися на атракціонах- і все буде в порядку!

Порада батькам. Батьки мають демонструвати дитині, що вони радіють її добрим вчинкам, а негативні вчинки їх засмучують. Це створює І у дітей відчуття непохитності цінностей. Коли дорослі на догоду своєму егоїзму і настрою сьогодні дозволяють дещо, а завтра це ж саме забороняють, дитина розуміє лише одне: не має значення що я роблю, головне — який зараз настрій у батьків. Однак ,якщо Ви відчуваєте, що себе Вам не перебороти, краще заздалегідь домовитися з дитиною: «Знай, навіть коли у мене добрий настрій, тобі не потрібно (і не буде дозволено) робити, що заманеться. А якщо поганий — спробуй бути до мене поблажливим (поблажливою)».

Думка батьків. Більшість дорослих завантажені роботою, але кожну вільну хвилинку намагаються проводити з дітьми: вони готують для них, перуть, купують усе, що їм потрібно. Діти повинні самі розуміти, що у батьків просто не має часу гратися з ними, читати їм і таке інше.

Порада батькам. Дорослі часто забувають просту істину: якщо Ви народили дитину, необхідно й час для неї знайти. Дитина, яка увесь час чує, що у дорослих на неї немає часу, буде шукати споріднені душі серед чужих людей. Навіть якщо Ваш день розписаний щохвилинно, знайдіть увечері півгодини (у цьому питанні якість є важливішою за кількість), поговоріть із дитиною, почитайте книжку, обговоріть події шкільного дня… Дитині це необхідно.

Пам’ятка для батькiв
(профілактика шкідливих звичок)
1. Дотримуватися чiткого режиму дня, визначити обов’язки кожного члена сiм’ї, спiльно з дiтьми планувати життя родини.

2. Постiйно цiкавитись успiхами та проблемами, труднощами та iнтересами дитини.

З. Знати коло товаришiв своєї дитини, зони її неформального спiлкування.

5. Без повчань, залякування, докучливостi обговорювати проблеми життя курців.

6. Обмежувати доступ молодi до iнформацiї, що популяризує шкiдливi звички (окремi кiнофiльми, вiдеофiльми, публiкацiї).

7. Навчити молодь протистояти агiтацiї прихильникiв
нездорового способу життя, виробляти вмiння вiдстоювати свою позицiю.

8. Пiдтримувати постiйний зв’язок з ліцеєм і допомагати їм у пропагандi здорового способу життя.
9. Бути готовим до консультацiї з педагогами, психологами, соціальним педагогом, медиками, до вiдвертої розмови з дитиною, до прийняття певних рiшень, своєчасно реагувати на iнформацiю про вiдхилення в поведiнцi дитини.

Як допомогти покинути курити?

Батьки повинні першими звільнитися від куріння.
Батьки мають допомогти дитині позбутися звички курити. Ігри, відпочинок на свіжому повітрі, прогулянки, бесіди — усе це сприяє відмові від куріння.
Не повчати, а підтримувати своїх дітей, стверджувати, що все вийде, якщо мати велике бажання.
Не боятися компанії своєї дитини, а допомагати їй боротися зі спокусою куріння.

Поради батькам
Якими діти
народжуються – ні від кого
не залежить, але в наших
силах зробити їх
хорошими через правильне
виховання.
Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.
Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.
Якщо:
• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил
1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .
• Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .
• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .
• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Кілька порад батькам замкнутих дітей:
• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Поради батькам конфліктних дітей
• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.
• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.
• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.
• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.
• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.
• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.
• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.
• Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.
• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Батьківські радощі та тривоги

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.
Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.
Дозвольте дитині мати особисте життя.
Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.
Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.
Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.
Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.
Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 :не бийте лежаяого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.