Новини

Великодні ігри та забави для дівчат та хлопців

За повір'ям, хто скуштує по шматку від дев'яти різних пасок - цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось - щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, - збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід. Найвідоміші великодні гуляння в останні роки відбуваються в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові - в Шевченковому гаю.

Жучок

Великдень, ігри та розваги для дітейЦе суто великодня гра, вона символізує безкінечний рух сонця і вічне життя.
Хлопці й дівчата стають парами в довгий ряд. Руки в парах схрещують особливо (так, як на "стільчик"). Маленьку дитину запрошують бути "Жучком", роззувають і двоє дужих хлопців водять її по тому "чарівному місточку". Ті пари, по котрих уже пройшовся "Жучок", швиденько біжать наперед і там знову стають. Таким чином, якщо грають біля церкви, - обходять довкола храму.

Ой ходить жук по жучині, а жучиха по драбині,
Грай, жуче, грай!
Грай, жуче, грай
На жучкові опанчина, а сам жучок, як дитина.
На жучкові черевички, а сам жучок невеличкий.
А хто хоче жучка грати, треба йому паску дати.
А ми того рік чекали, щоби нині жучка грали.
А ще будем рік чекати, щоби того жучка грати.

* * *

Гойдалка

Якщо напередодні, в суботу, хлопці поставлять традиційну великодню гойдалку, то буде на чому погойдатися. Для цього хлопці вкопують у землю два високі та міцні стовпи, прибивають нагорі поперечку, до якої прикріплюють ланцюги з гладенькою дошкою.
Мета гойдалки - очиститись від усього злого, а заодно і землю розбудити, щоб росло і буяло на ній зело. Гойдаються парами - хлопець з дівчиною. Гойдалка стоїть до Зелених свят.

* * *

Великодня гра-забава "Купка"

Стають дівчата й хлопці в коло по двоє (один за другим). Один другого доганяє і хто дожене, той має доторкнутися того, хто втікає. Коли доторкнеться, то той, хто втікав - доганяє, а хто доганяв - втікає.

Той, хто втікає, стає попереду якоїсь пари, тоді третій з тієї пари втікає і т. д.

Ця забава весела і рухлива проходить доти, поки хочуть самі учасники.

* * *

Великодня забава "Петрушка"

Дівчата сідають (стоять) на траву щільно одна за іншою. Вибрана дівчина ніби копає петрушку і приказує:

Копаю петрушку,
буду пити юшку -

бере "Петрушку " за руку, забирає її з гурту, а в цей час хлопці підбігають і хочуть й собі цю "Петрушку" взяти. "Петрушка" відбивається від хлопців.

Ця забава продовжується доти, поки не буде "викопана" вся "Петрушка".

Великдень, ігри, забавлянки для дітей

* * *

Великодня забава "Стодола"

Хлопці сідають один другому на плечі, скільки перший може втримати та йдуть "стодолою" кругом церкви, приспівуючи:

"Їде, їде Жельман
їде, їде його брат
і його дружина,
їде, їде Жельманова
усяя родина."

(Час від часу міняються хлопці, а хто найдовше протримається, той переможець).

* * *

Гра-забава

Хлопці беруться за руки, перший хлопець має бути найсильнішим і вести за собою інших. Всі міцно тримаються за руки, а ведучий крутить ними, аж поки останній не впаде. Хто не втримується, той виходить з гри. Переможцю кажуть щось заспівати або розказати.

* * *

Гаївка (перша)

Дівчата і хлопці беруться за руки і водять танок навколо церкви у вигляді шнура або крученого танцю. Це коли останній переходить зразу під руку між третім і четвертим та веде за собою аж до першого ведучого танцю, - і так уже стає останнім у танці. Гаївку водять доти, поки дівчат усіх не назвуть на ім'я.

"Летить хмара паперова,
Гарна дівка Іванова.
Гарна, гарна, гарно ходить,
За собою хлопців водить:

То Михайла, то Степана,
Ото з неї дівка файна!"

(Співають ті ж слова, тільки міняють імена батьків)
Наприклад: летить хмара паперова, гарна дівка Степанова і далі за текстом.

* * *

Гаївка (друга)

Утворюють два кола. Одне коло - дівчата всередині. Друге - хлопці охоплюють коло дівчат.
(Дівчата ходять в один бік по колу й співають):

"Ой, воротар, воротарю, відчиніть нам ворітоньки.
Прийшли купці купувати та й не знають котру брати"

Хлопці ходять у другий бік по калу й співають:

"А ми стали та й думаєм,
До Ганнусі посилаєм."

Дівчина Ганнуся йде в коло хлопців.

Співають дівчата ті ж слова, тільки хлопці міняють слова дівчини. Наприклад, слова хлопців:

"А ми стали та й думаєм,
До Наталі посилаєм".

* * *

Гаївка (третя)

5 - 6 хлопців стають у ряд неподалік від церковних дверей, а навпроти стають дівчата та хлопці і співають гаївку.

Дівчата:

"Ой воротар, воротарю,
відчини нам ворітоньки.

Хлопці:

Не відчиним, не відчиним,
бо нам замки зіпсуєте.

Дівчата:

А як ми вам зіпсуємо,
то ми вам і направимо.

Хлопці:

Ой, як же ви направите,
якщо грошей не маєте.

Дівчата:

А ми грошей дістанемо
і всі замки направимо.

Хлопці:

А ми стали та й думаєм,
і по Ганнусю відсилаєм.

Дівчата:

Вам Ганнусю посилаєм,
відчиніть нам, ми чекаєм.

Хлопці Ганнусю забирають у свій ряд.

Хлопці:

Хоч Ганнусю ми візьмемо,
та воріт не відчинемо."

Знову співають спочатку, тільки іншу дівчину посилають і т. д.

* * *

Гаївка (четверта)

Дівчата і хлопці (всі, хто є біля церкви) беруться за руки й утворюють довгий "шнурок".

Ведуть звивистий танок і весело співають:

"Три листки гороху -
три листки, три листки,
Щоби ся женили усі парубки.
А за парубками Михайла син,
Михайла син,

А за Михайловим сином
всі за ним, всі за ним."

Щоразу повторюються всі слова, тільки замінюється чий син, аж поки всіх хлопців не згадають.

Наприклад:

А за парубками Івана син, Івана син,
А за Івановим сином
всі за ним, всі за ним.

* * *

Гаївка (п'ята)

Дівчатка й хлопчики беруться за руки й утворюють коло. Ходять і співають, а на середину виходить дівчинка, яку самі вибирають.

Вийди, вийди, Ганнусенько,

(виходить з кола на середину)

Умий своє личенько біленько,

(миє двома руками личко)

І волосся причеши гладенько.

(чеше волосся)

Покажи нам, Ганусенько, "скоки"

(скаче тричі)

Й потанцюй ще у різнії боки.

(танцює то в один, то в інший бік).

А тепер в коло ставай
І когось з нас вибирай.

Ганусенька вибирає дівчинку або хлопчика і виводить на середину кола. Знову так само співають, тільки ім 'я іншої дівчини називають.

Усі, взявшись за руки, ведуть хоровод, а дівчинка всередині кола відтворює все, про що співається в гаївці.

Ой не бігай, Мурчику, по хаті,
Не заважай Устиночці спати.

(дівчинка присіла, на руки схилилася, ніби спить)

Але Мурчик бігав і ходив,
І малу Устинку розбудив.

(позіхає, очки протирає)

О, вже годі, Устиночко, спати,
Треба стрічки в коси заплітати.

(заплітає)

Вмий своє личко біленьке

(вмивається)

Й платтячко вдягни гарненьке.

(ніби одягається)

Підемо в церквицю ізраненька
Освятити пасочку біленьку.

(йде, тупотить ногами)

Посміхнулось сонце з-за хмарин,
Бо Воскрес із мертвих Божий Син.

(дивиться на небо)

Знову повторюють усі слова, тільки змінюють імена.

* * *

ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ ТА ВЕСНЯНКИ

Діти ведуть хоровод і Наталочка в середині кола відображає все те, про що співають.

Наталочка зранесенька встала
І грядочки гарненько скопала.

(ніби копає грядку)

На грядочках землицю спушила
І рівненько квіток насадила

(ніби розпушує і садить)

Різних квіток вона насадила
І водою рясненько полила.

(ніби поливає)

Ростіть, ростіть високо квіточки,
Що садила в чотири рядочки.

(показує рукою вгору)

Добре потрудилась ти, Наталю,
Тепер бери того (тую), що є скраю.

Наталя бере з кола дівчинку або хлопця на своє місце, а сама стає до гурту в коло і разам співають спочатку.

Діти ходять по колу, взявшись за руки, а вибраний хлопчик йде всередину кола й все показує, про що співається.

Ігорчику, земленьку скопай,

(копає)

Щоб вродив нам добрий урожай.
Грабельками землю розгорни
І грядочки рівненько зроби.

(ніби розгортає землю і робить грядочки)

На тобі насіннячка аж жменьку

(всі ніби щось йому подають)

І засій рівнесенько земельку.

(бере і засіває)

А щоб гарний виростав врожай,
Водичкою грядку поливай.

(поливає)

Тепер можеш йти відпочивати
І заміну собі пошукати.

Ігорчик йде в коло й разом із усіма співає, а замість себе іншого хлопчика вибирає.

Діти стають у коло, пританцьовуючи весело співають веснянку.

Прилинь, прилинь, хмаронько, із неба
І дай дощу, бо нам дуже треба.
Нехай дощик рясненько полиє,
Всю травичку щедренько обмиє.
І дерева та кущі в лісочку,
І у нашім зеленім садочку.
Дай водиці для мої землиці,
А з врожаю будуть паляниці.
Дощик, дощик, щедро поливай,
Щоб багатий був наш рідний край.

Діти ведуть хоровод.

Сонечко,сонечко,
Заглянь у віконечко.
Вийдем на забави
На зелені трави...
Будемо співати,
День наш звеселяти.
Заглядай все, сонечко,
У моє віконечко.

Сучасні батьки прагнуть навчити дитину читати самостійно, не відкладаючи це до початку школи. До цього заохочують методики раннього розвитку дітей та елементарне бажання краще підготувати малюка до шкільного життя. З перших днів за партою маленькому першокласникові доведеться освоювати надто багато всього, тож чудово, якщо принаймні читання не буде для нього новинкою.

Уміння читати як базова підготовка до першого класу
Багато батьків переймаються тим, як заохотити дитину до навчання. Якщо знайомство з книгами сподобається майбутньому першокласникові, то й перший шкільний рюкзак він складатиме охочіше, і йтиме у школу з більшим бажанням. Однак відкрити для малюка світ книги - це лише половина справи. Іншими, не менш цікавими аргументами на користь вступу до школи можуть слугувати перспектива знайти нових друзів чи користування красивим шкільним приладдям. Так, за посиланням можна вибрати оригінальний ранець або рюкзак, який майбутній школяр захоче одягнути на плечі, щойно побачить.

Але повернімося до читання. Сучасні малюки повинні порозумітися з алфавітом ще до того, як переступлять поріг класу. При цьому одні діти легко освоюють це вміння вже у 3-4 роки, інших важко навчити у 6. То коли ж точно треба починати вчити абетку?

Справа не у віці, кажуть педагоги та психологи. Важлива психологічна готовність, що є індивідуальним показником. Існує кілька ознак, які свідчать про те, що малюк зацікавлений у ознайомленні з літерами. Жвава реакція на книги, бажання гортати їх, зацікавлення вивісками, уміння розрізняти однакові звуки - це ті дзвіночки, на які повинні реагувати батьки. До того ж, якщо майбутній першокласник вільно розмовляє, вимовляє усі звуки, має гарну просторову орієнтацію та достатньо посидючий, шанси швидко навчити читати збільшуються.

Створення правильного середовища
Один із способів швидко навчити читати полягає у створенні такої атмосфери, коли крихітка з найперших днів звикне до книг. Для цього читайте дитині і читайте просто для себе. Малюки схильні повторювати приклад батьків, тож чим частіше бачитимуть вас за книгою, тим швидше самі захочуть розуміти написаний текст. Починати читати для свого чада вголос ніколи не рано. Доведено, що читання немовлятам сприяє ранньому розвитку мозку та покращує мову, грамотність, соціальні навички.
Слід зацікавити дитину історією - для цього читайте емоційно, голосно, з запалом. Навіть не розуміючи всього змісту, крихітка зауважить емоції, це принесе розуміння, що текст може викликати захват, сміх, радість та ін. Водіть пальцем по сторінці і переконайтеся, що дитина бачить палець, який вказує на слова. Так поступово малюк почне розуміти, що рядки на сторінці пов’язані зі словами, які вимовляються.
Читаючи трішки старшим, можна ставити запитання про деталі історії, щоб тренувати уважність та співучасть. Створіть домашню бібліотеку не лише для себе, а й для свого синочка чи донечки. Книги з яскравими обгортками та малюнками неодмінно викличуть зацікавлення.

Тренування навичок читання
Щоб швидко навчити читати, почніть зі знайомства з алфавітом. Важливо розвивати розуміння звуків та вигляду літер. Купіть абетку у вигляді книги, пазлів чи паперових карток і зробіть її вивчення веселим, граючи в ігри. Можна прикріпити літери на холодильник чи інше місце на видноті, прикрашати предмети буквами, з яких починається їхня назва. Наприклад, виріжте «С» і попросіть малюка приліпити її до стола. Показуйте дитині вже вивчені знайомі літери на вивісках, рекламних брошурах. Краще починати з голосних, а тоді навчити приголосних. До речі, правильніше буде навчити саме звуків, а не букв - тобто, не літери «Бе» чи «Ве», а звуки «Б», «В».
Наступним кроком повинно стати читання по складах. Спочатку спробуйте навчити простих складів з голосними – «ма», «ба», «то» тощо, комбінуйте один голосний з кількома приголосними. Тільки після засвоєння складів варто переходити до коротких слів.
Не квапте свого учня, не змушуйте читати одразу швидко, головне - правильна вимова і розуміння того, як склади утворюють слова. Допоможе знайомство з римованими текстами - вмикайте дитячі пісеньки, слухайте разом короткі віршики з гарними римами.
Щоб швидко натренувати навички, облаштуйте тихе місце на зразок шкільного класу, де малюк може залишитися наодинці з абеткою, не відволікаючись на телевізор чи ігри. Дайте дитині книжечку і вчіть читати вголос. Будьте поруч і пояснюйте незрозумілі слова, навчіть правильно називати поняття, які малюк вимовляє з помилками. Перечитуйте одні й ті самі історії кілька разів. Практикуючись, майбутній школяр зможе щоразу правильно і швидко повторювати більше висловів.

Методики навчання читання
Навчити правильно читати з азбукою та букварем - найбільш традиційний варіант, однак не найлегший. Вивчення займає досить багато часу і проходить не так швидко, як хотілося б. Цей спосіб використовують у шкільних класах, тож першокласнику не доведеться перевчатися за партою, але він вимагає зусиль і не підійде для раннього навчання. Тому знані педагоги розробили чимало інших технік, які допомагають навчити читати швидко вже у наймолодшому віці.

Метод Монтессорі.
Цей метод ґрунтується на тому, щоб швидко навчити спочатку написання, а тоді читання. Серед навчальних матеріалів - вирізані букви та картинки, які малюк обводить пальчиком, одночасно вимовляючи звук. Весь процес проходить у формі гри, букварі та інші посібники не знадобляться. Дитина швидко освоює склади, вчиться складати фрази та речення. Техніку часто використовують у підготовчих класах та дитячих садках. Перевагою однозначно є те, що так можна навчити читати швидко у ранньому віці і усно. Через відсутність стомливих важких вправ навчання проходить легко. Такі ігри допомагають розвивати аналітичне мислення, логіку, тренувати дрібну моторику.
Для методики Монтессорі знадобляться затратні матеріали та багато часу на вирізання карток, підготовку занять. Тому частіше її обирають батьки, які можуть собі це дозволити, або вихователі для занять у великому класі.

Кубики Зайцева.
Ще один метод, що не вимагає надважких зусиль і підходить для раннього віку (навчити можна вже з трьох років), - кубики Зайцева. У комплекті йдуть кубики з літерами, а також таблиці та аудіозаписи - все для того, щоб малюк запам’ятовував літери і складав їх у слова, граючи. Кубики можна купити чи виготовити самостійно. Навчити читати цим методом можна швидко, маленький учень вимовлятиме звуки правильно, без запинок, тренуватиме зорове і просторове сприйняття. Динамічні ігри з кубиками особливо сподобаються маленьким непосидам, будуть зручними для дітлахів, які мають проблеми з зором.
Існує й кілька пересторог. Навчаючись за методикою, діти вчать одразу склади, а не окремі звуки, тому у першому класі можуть виникнути заминки, коли доведеться розбиратися саме з фонемами. Найменші крихітки можуть надавати перевагу не навчанню, а грі з кубиками, будуючи з них башти - тому батьки мають докласти зусиль, щоб скерувати процес у потрібне русло.

Спосіб Домана.
Цей варіант ґрунтується на запам’ятовуванні слів з раннього віку, може бути використаний навіть до 1-го року життя. Дітлахам показують картки зі словами, вимовляючи написане вголос. Суть в тому, щоб не розбивати слова на склади та звуки, а навчити розуміти їх цілком. Завдяки цьому дитина вчиться читати рано і гарно, швидко розвиваючи пам’ять. Недоліком техніки можна назвати хіба що необхідність великої кількості карток, створення яких вимагатиме у батьків часу.
Батьки можуть обрати один метод або комбінувати різні, підбираючи найефективніше для свого синочка чи донечки. Головне - докласти зусиль!

Одним з найважливіших факторів гарного фізичного і психічного розвитку є правильно організована рухова активність вашої дитини. Часто батьків дратує надмірна активність дітей, їх постійне прагнення кудись забратися, щось взяти і т. Д.
Дорогі тата і мами, не поспішайте з заборонами, пам'ятайте, що рух є біологічною потребою зростаючого організму. Неможливо уявити, щоб здорова дитина не прагнув до рухів, діяльності. Як тільки малюк опанує способами переміщення, навчиться повзати, а потім ходити, він постійно перебуває в русі. Зверніть увагу, що навіть з предметами малюк діє на ходу, дуже рідко сідаючи або зупиняючись. Чи не пригнічувати треба рухову активність, а всіляко підтримувати дитину в його прагненні рухатися, бути активним, створювати умови для цього. Завдяки правильно організованій рухової діяльності створюються сприятливі умови для обміну речовин, а це стимулює розвиток нервової системи, кістково-м'язового апарату, серцево-судинної системи і органів дихання, покращує травлення. Чи правомірно вираз: «Рух - це життя». Саме рух робить дитину витривалим, спритним, кмітливим. Поступово у нього розвивається сила, координація, його ігрова та побутова діяльність стає різноманітною, активної, самостійної.
Скільки ж повинен рухатися здорова дитина протягом дня?
Дослідження фахівців показують, що обсяг і якість рухів залежать від цілого ряду чинників: віку, статі дитини, пори року, доби, індивідуальних особливостей, умов, в яких він живе. Діти 2-4 років долають за добу приблизно 2,5-3 км., 6-7 років - 7-8 км і більше. Хлопчики в середньому рухаються більше, ніж дівчатка. Влітку у дітей потреба в русі більше, ніж взимку. Це пов'язано зі зміною обміну речовин. Так, найбільша активність проявляється з 9 до 12 години в першій половині дня і з 17 до 19 - у другій.
Рухова активність залежить від індивідуальних особливостей. Є діти з підвищеною руховою активністю, з середньою, помірної і малої потребою в рухах. Діти з середньою руховою активністю, як правило, не викликають у батьків тривоги: вони відрізняються урівноваженим поведінкою, добре регулюють свою рухову діяльність і практично не переутомляются. Дитина з середньою руховою активністю бігає, ходить, стрибає стільки, скільки може. Батьки можуть не побоюватися, що він перевантажиться. Інша справа - діти з підвищеною руховою активністю. Вони неврівноважені, не можуть регулювати свою рухову діяльність, не схильні до виконання дій, що вимагають точності, координації, швидко втомлюються.
Дітей з підвищеною руховою активністю необхідно вчасно перемикати на інший вид діяльності.
Як же повинні поводитися батьки з такими дітьми? Ні в якому разі не припиняйте різко рухову активність дитини.
Перехід від динамічного стану в статистичну повинен бути поступовим. Якщо ви вважаєте, що дитина втомився від бігу, запропонуйте йому, наприклад, пошукати зниклу іграшку. «Алешенька, ти не бачив, куди сховався від нас ведмедик? Допоможи мені його знайти ». Малюк ходить, повзає, розшукуючи іграшку, і організм його поступово приходить в рівновагу. А після цього запропонуйте послухати казку про ведмедя. Дітям з підвищеною збудливістю необхідно періодично давати завдання, що вимагають точності, координації рухів. Наприклад, запропонуйте малюкові пройти по вузькій доріжці, прокатати м'яч, потрапити в ціль (коробка, обруч, коло, намальований на землі, стіни, піднятися до встановленого знаку по драбинці і т. Д. Не засмучуйтеся, якщо точні рухи не відразу будуть виходити.
Малоактивні діти не схильні багато бігати, кудись залазити, вважають за краще грати в пісочниці, що, на жаль, цілком влаштовує багатьох тат і мам. Однак батьки повинні знати, що у малорухомих дітей повільніше формуються рухові навички, необхідні дитині в грі, в побутової діяльності. Таким дітям не вистачає спритності, витривалості, вони уникають рухливих ігор з однолітками. Вага їх значно вище норми, а це шкідливо для здоров'я.
Як привчити малюка до активності, як зробити, щоб він хотів рухатися? Це завдання допоможе вирішити спільна діяльність батьків і дитини. Запропонуйте під час прогулянки наздогнати вас або самі доганяйте дитини, поступово збільшуючи відстань бігу. Нехай малюк пострибає як зайчик або горобчик. А ви порахуйте, скільки разів він стрибне. Обов'язково похваліть його, навіть якщо він не дуже добре впорався із завданням. Добре активізує дії малечі різні іграшки, особливо м'яч. Дії з м'ячем дають потрібне навантаження організму і в той же час не втомлюють. Кидайте м'яч, а дитині запропонуйте наздоганяти його, потім нехай малюк сам кидає і наздоганяє м'яч. Поступово дії з м'ячем будуть ускладнюватися. Завжди радійте успіхам дитини. Ваше позитивне ставлення до рухової діяльності обов'язково збудить інтерес до неї у малюка.
Дуже важливо, щоб дитина вчасно опанував усіма видами основних рухів. Допоможіть йому в цьому. А для того щоб ваша допомога була ефективною, познайомтеся з особливостями розвитку основних рухів і завданнями навчання цим рухам дітей раннього віку.

Лексика як найважливіша частина мовленнєвої системи має велике загальноосвітнє і практичне значення. Багатство словника є ознакою високого розвитку мовлення дитини.

Лексика – словниковий склад мови або діалекту. Словник – це слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії та ознаки навколишньої дійсності. Словник представлений в двох аспектах: пасивний (імпресивна лексика) – це ті слова, які дитина знає і розуміє їх значення і активний (експресивна лексика) – це ті слова, які дитина використовує в спілкуванні з оточенням.

Розвиток лексики обумовлений розвитком уявлень дитини про навколишню дійсність. У міру того як дитина знайомиться з новими предметами, явищами, ознаками предметів і дій, збагачується її словник. Освоєння навколишнього світу дитиною відбувається при безпосередній взаємодії з реальними об’єктами і явищами, а також через спілкування з дорослими.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що у дітей із ЗНМ спостерігається невідповідність об’єму активного і пасивного словника. Дошкільники із загальним недорозвиненням мовлення розуміють значення багатьох слів, об’єм їх пасивного словника приближується до норми, проте застосування слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає великі труднощі. Словник дітей із ЗНМ в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком.

Аналіз словникового запасу дітей із загальним недорозвиненням мовлення дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: шпаківня, барліг), неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у мовленні: неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка – сорочка, фонтан – душ); змінюють назви предметів, що подібні за призначенням ( глечик – пляшка, диван – крісло); змінюють назви предметів, що ситуативно пов’язані з ними (каток – лід, марка – конверт); частину предмета замінюють його назвою (стовбур – дерево, пелюстки – квітка); замінюють слова, що позначають видові поняття і навпаки (береза – дерево, посуд – тарілка); замість одного слова використовують словосполучення або речення ( бінокль – щоб дивитися, шланг – воду лити); назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вирізає – рве, клює – стукає); не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, зазирати); не знають назв багатьох кольорів; не розрізняють і не називають форму предметів (квадратний, круглий); в словнику майже немає узагальнюючих слів; спостерігається різноманітний характер помилок при підборі антонімів (говорити – співати, брати – не брати); зазнають труднощів у підборі синонімів, багатозначні слова часто не розуміють.

Корекція мовленнєвих порушень, збагачення словника є необхідною умовою для розвитку комунікативних умінь дітей. Успішна корекція формування лексичної сторони мовлення здійснюється в результаті багатоаспектного впливу, спрямованого на мовленнєві процеси, на активізацію пізнавальної діяльності дошкільників. Їхньому виконанню служить побутова діяльність дітей, цілеспрямовані спостереження за природою, життям людей і тварин, власні дії з предметами, іграшками, різні види ігор.

Лексичний матеріал пов’язаний з вивченням предметів, що оточують дітей. На основі розуміння ознак предметів діти вчаться групувати їх в практичній діяльності. Внаслідок уточнення пасивного мовленнєвого запасу у них складається стійка мовленнєва практика, у якій послідовно закріплюються лексичні значення.

Відомо, що слова зберігаються в довготривалій пам’яті не хаотично, а в системі різних асоціативних зв’язків, які складають основу поняття «лексична системність». Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення. Лексична системність розвивається шляхом формування у дітей нових та розширення вже існуючих типів асоціативних зв’язків між словами. Включення слова в різні системи асоціацій забезпечує повноцінне розуміння дитиною його значення. У нормі воно відбувається у ході спонтанного мовленнєвого розвитку дітей. Однак у дошкільників з порушеннями мовлення цей процесс вимагає цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи.

Збагачення словникового запасу слід здійснювати в певній послідовності: спочатку знайомити з новими словами у контексті, на основі якого дитина усвідомлюює їх значення і функцію, потім на конкретних прикладах показати з якими словами може сполучатися в мовленні нове слово. Для підвищення ефективності словникової роботи доцільно знайомити дитину зі словом під час практичної діяльності: при ліпленні, малюванні, ручній праці.

Проводячи роботу зі збагачення словника дітей із ЗНМ варто показати тісний зв’язок між словом і відчуттям, словом і уявленням. Наприклад логопед пропонує дітям відчути на дотик воду, при цьому говорить: «Вода холодна». Безпосереднє відчуття холоду дає змогу дитині правильно зрозуміти і засвоїти значення слова.

Словникова робота проводиться планомірно та систематично з

урахуванням вікових, індивідуальних мовленнєвих особливостей дітей з порушенням мовленнєвого розвитку.

Відкрити книгу.
Читати слова.
Закрити книгу.
Взяти наступну книгу.

Що може бути простіше, чи не так?
Якщо Ви читаєте просто для розваги, просто щоб убити час, то все приблизно так і відбувається. Але якщо Ви хочете винести з цього заняття щось корисне, хочете отримати знання і новий досвід, то все не так просто. І ось чому.

У 1940 році Мортімер Адлер написав працю під назвою «Як читати книги. Керівництво з читання великих творів», який зараз вважається класичним. Сьогодні ми спробуємо дуже коротко познайомитися з деякими його твердженнями, висловленими близько 75 років тому, але які не втрачають актуальність по наш час.
У цьому дослідженні виявлено, що існує цілих чотири методи читання.
Елементарний.
Це саме те, що мається на увазі під цим словом. Цей навик ми отримуємо в початковій школі, і він означає тільки те, що ми можемо прочитати слова на сторінці і зрозуміти їх зміст, а також слідувати за основним сюжетом, але нічого більше.
Інспекційний.
Це читання ковзаючим поглядом, те, що ми називаємо "по діагоналі". Ми дивимося на початок сторінки, потім переходимо до її кінця, попутно намагаючись зачепити основні ключові моменти і зрозуміти протягом думки автора. Це часто доводиться робити, коли є необхідність в освоєнні великих навчальних чи робочих матеріалів в умовах дефіциту часу.
Аналітичний.
Це коли Ви дійсно занурюєтеся в текст. Ви читаєте повільно і уважно, Ви робите замітки, Ви шукаєте слова, які не розумієте, і переходите по посиланнях, які наводить автор. Основне Ваша завдання в цьому випадку - повне розуміння і засвоєння тих ідей, які викладені в тексті.
Дослідницький.
Використовується письменниками, науковцями та творчими працівниками. При цьому Ви читаєте одночасно кілька книг на одну тему в пошуках підтвердження або спростування власних теорій з даного питання. Це досить специфічний спосіб читання, який пов'язаний швидше з роботою, а не з хобі чи задоволенням.
Далі ми докладніше зупинимося на другому і третьому виді читання як найбільш актуальних і корисних навичках. Тому що елементарне читання Вам напевно вже знайоме, раз Ви читаєте ці рядки, а дослідницьке являє собою досить специфічний рід діяльності, який зацікавить небагатьох. З аналітичним і інспекційним читанням зовсім інша картина: багатьом воно необхідне, але далеко не всі люди ним володіють. Отже, що ж потрібно зробити, щоб підняти свій навик читання з елементарного на наступний рівень?

Інспекційне читання
Такий вид читання варто застосувати в цілому ряді ситуацій. Наприклад, Вам в магазині необхідно швидко оцінити доцільність покупки тієї чи іншої книги, швидко усвідомити суть об'ємної доповіді, бути в курсі останніх подій в сфері своїх інтересів і так далі. У будь-якому випадку від вас буде потрібно не глибоке занурення в текст, а швидке освоєння і оцінка необхідної Вам інформації. Для цього Вам необхідно зробити наступне.
- прочитайте назву і вивчіть обкладинку книги
Ця порада здається очевидною, але дуже багато нею нехтують, відразу ж переходячи до змісту. Адже всім відомо, що автор завжди надає величезного значення назві та оформленню обкладинки, часто вкладаючи в них основну суть (або натяк на неї) всієї книги. Якщо Вам вдасться вгадати це послання, то багато що стане зрозумілим ще до перших рядків тексту.
- приділіть особливу увагу першим кільком сторінкам
Зміст, передмова, пролог є неймовірно корисними сторінками, які дадуть Вам уявлення про всю книгу, навіть якщо перед Вами об'ємна наукова праця.
- перегляньте назви розділів і кінцеві рядки
Особливо це стосується ділової та науково-популярної літератури. Тут можна відразу перейти до кінцівки, щоб дізнатися головні висновки, а вже потім, якщо вони вас зацікавлять, прочитати основний матеріал.
- вивчіть відгуки
Якщо Ви підбираєте книгу в мережі, то для вас не складе труднощів ознайомитися з думкою інших читачів. Хоча ці коментарі треба сприймати з певною часткою скептицизму, тому що іноді вони бувають продиктовані корисливими спонуканнями збільшити продажі або, навпаки, "втопити" автора. Але все ж таки можна знайти книжкові сайти, які публікують відгуки реальних людей.

Таким чином, виконавши ці прості пункти, Ви легко зможете скласти думку про будь-яку книгу. Цей навик допоможе Вам буквально за 5-10 хвилин вибирати справді вартуючі матеріали і відкидати непотрібний баласт, що заощадить Вам цілі роки життя.

Аналітичне читання
Слід врахувати, що далеко не кожна книга гідна бути прочитаною подібним чином. Такий спосіб слід застосовувати тільки тоді, коли Ви дійсно хочете отримати максимальну віддачу від читання. Якщо Ви не вмієте застосовувати аналітичний спосіб читання, ніяка книга - навіть сама корисна і потрібна - не зможе дати Вам все, що в ній закладено автором. Давайте подивимося, як отримати максимум від того, що ми читаємо.
-дізнайтеся трохи більше про автора і інші його роботи
Просте наведення довідок про особу автора багато в чому може прояснити мотиви і особливості його роботи. Погодьтеся, що книга про способи досягнення фінансового успіху буде викликати набагато більше довіри, якщо її написав практикуючий підприємець, а не збіднілий невдаха. Або, наприклад, роман про війну зовсім по-іншому буде читатися, якщо в біографії автора є відповідні епізоди.
-присвятіть кілька хвилин інспекційному читанню
Перед зануренням у глибини тексту виділіть трохи часу для короткого попереднього знайомства, описаного в попередньому розділі. Не пропускайте можливість отримати інформацію з аналізу назви, змісту, передмови і так далі.
-повертайтеся до складних моментів
Прочитайте всю книгу до кінця, але намагайтеся не надто розтягувати цей процес. Адлер називає це "поверхневим читанням", тобто таким, під час якого Ви знайомитеся зі змістом книги, не надто вдаючись у окремі деталі. Це означає, що якщо Ви зустрічаєте важке або незрозуміле місце, то не починаєте відразу ж з ним розбратися, а просто робите позначку і продовжуєте читання. Коли Ви закінчите книгу, то необхідно повернутися до своїх закладок і приділити вже максимальну увагу всім незрозумілим моментам. Залучайте додаткові джерела, перечитуйте деякі місця повторно, але в результаті у Вас не повинно залишитися незрозумілих місць в досліджуваному матеріалі.
-Підготуйте коротке резюме
Після завершення роботи з книгою (а аналітичне читання є саме роботою) складіть короткий звіт, що відображає ваші основні враження і отримані знання. Найкраще, якщо Ви складете його у формі відповідей на наступні прості запитання. Ідеально, якщо Ви зробите це письмово.
Про що ця книга? Іноді ми так занурюємося в хитросплетіння сюжету чи незначні деталі, що до кінця розповіді геть забуваємо про головні думки автора. Просто викладіть в декількох реченнях основний зміст твору.
Що сталося і чому? Складіть дуже короткий план книги. Для художньої літератури це може бути ланцюжок подій основного сюжету, для науково-популярної - основні тези і докази концепції автора.
Чи є описані в книзі події, факти і думки цікавими, вірними, повчальними? Яке ваше ставлення до прочитаного? Чи згодні Ви з думкою автора або вважаєте її помилковою?
Які висновки Ви зробили з прочитаного особисто для себе? Книги є потужним інструментом для зміни себе і свого ставлення до світу. Якщо підходити до цього питання по максимуму, то можна сказати, що якщо прочитана книга абсолютно нічого Вам не дала, то Ви просто даремно витратили час. Ось і спробуйте в цій відповіді зафіксувати все те, що змогли витягти з даної книги для свого розвитку.
Так, подібний скрупульозний підхід до читання не сприяє швидкому поглинанню літератури і, ймовірно, може здатися занадто виснажливим. Але зате Ви точно можете бути впевнені, що кожна книга у вашому житті залишить свій слід і Ви отримаєте максимум від кожної години, проведеної з книгою в руках.

Дитина опановує навички письма не відразу, стикаючись з певними труднощами, зокрема, з неузгодженістю в роботі м’язів руки і очей, порушенням дрібної моторики, у тяжких випадках — з дизграфією та аграфією.
Щоб уникнути таких проблем, необхідно дібрати систему вправ, що готуватимуть руку майбутнього першокласника до письма.
Підготовка руки до роботи на аркуші паперу передбачає розвиток у дітей:
дрібної моторики пальців рук. Розвиток руки взаємопов’язаний з розвитком мовлення і мислення дитини. Рівень розвитку дрібної моторики — це один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Зазвичай дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно міркувати, у неї досить розвинені пам’ять, увага, зв’язне мовлення;
орієнтації в просторі, зокрема, на аркуші паперу, а також у загальних напрямках руху (зліва направо, зверху вниз, уперед — назад);
відчуття ритму, уміння узгоджувати темп і ритм рухів, слово і жест;
образотворчих і графічних умінь.
Діяльність, необхідна дошкільникові для підготовки до письма, передбачає:
всі види образотворчої діяльності;
особливе значення має декоративне малювання — малювання орнаментів, візерунків; yy розфарбовування;
штрихування, що виконують під керівництвом дорослого.
Найприйнятніший і успішний засіб навчання в цьому віці — це гра, оскільки на тлі емоційного переживання вона впливає на успішне засвоєння вмінь, навичок.
Будь-яке завдання необхідно пропонувати дитині в ігровій формі, що не тільки зацікавить її, але й за рахунок позитивної емоційної стимуляції сприятиме підвищенню психічного тонусу, а, отже, і поліпшенню працездатності в цілому.
Напрями підготовки дітей до навчання письма:
а) гімнастика пальців і кистей рук;
б) орієнтування на аркуші паперу;
в) формування елементарних графічних навичок.
Система вправ для пальців та кистей рук, запропонована І. Ф. Марковскою і О. А. Екжановою, починається з розминки пальців: їхнього згинання і випрямлення. Можна використовувати для цієї вправи гумові іграшки з пищалками. Далі — вправи на розслаблення пальців і кистей рук. Зазвичай ці вправи пов’язують з відтворенням дії з будь-яким реальним предметом.
«Погладимо кошеня» — плавні рухи погладжування виконують спочатку однією рукою, потім другою.
«Музиканти» — руками діти наслідують гру на різних музичних інструментах.
«Солимо суп» — лікті спираються на стіл, пальці обох рук відтворюють відповідні рухи.

Далі пропонують вправи на утримання пози кисті руки. Спочатку дитина діє кожною рукою по черзі, поступово двома руками водночас.
«Коза-дереза» — пальці руки, що тренується, стиснуті в кулак. Випрямляють вказівний палець і мізинець. Вправу супроводжують відомою приказкою «Йде коза рогата …».
Спочатку пояснення дорослого супроводжується показом того, як слід виконувати кожну вправу, тобто значною мірою діти діють за наслідуванням. Поступово показ усувається, залишаються тільки словесні вказівки.
Формування графічних навичок як технічної сторони письма багато в чому залежить від уміння дитини орієнтуватися на аркуші паперу. Це пов’язано з тим, що форми букв (писати які дитина вчитиметься надалі), визначаються не тільки складом елементів, що до них належать, але і їньоюх кількістю, розміром і просторовим розташуванням щодо робочого рядка. Отже, щоб дитина набула графічної навички, вона повинна свідомо засвоїти зоровий образ літери, чітко уявити, з яких елементів вона складається і в яких просторово-кількісних відносинах ці елементи об’єднані в кожній окремій букві. Багато дітей дошкільного віку погано орієнтуються на аркуші паперу. Тому доцільно систематично проводити вправи на розвиток зорового і просторового сприйняття. Вони допомагають формуванню і вдосконаленню орієнтування на аркуші паперу та навички руху по ньому руки. Працюють на аркушах великого формату і зважають на активну
діяльність самих дітей з іграшками та дидактичним матеріалом. Наприклад, щоб дитина навчилася розрізняти верх і низ аркуша паперу, їй пропонують завдання: «Дощик іде», «Бджілки».
Перша вправа полягає в тому, що під керівництвом педагога діти викладають краплинки з паперу у верхню частину аркуша. Потім беруть кожну краплинку і показують, куди вона падає. Свої дії дитина супроводжує словами: «Зверху вниз». Аналогічно виконують та іншу вправу. Орієнтуючись на показ дорослого та його словесні вказівки, а потім лише за його словесними інструкціями діти переміщують бджілку (паперову або пластмасову) на аркуші паперу, коментуючи свої рухи: «Вгору — вниз», «Знизу вгору».
Отже, робота із розвитку графомоторних навичок у дітей дошкільного віку складна і потребує систематичної, послідовної роботи. Проведення цілеспрямованої підготовчої роботи на дошкільному етапі дасть змогу уникнути багатьох складнощів під час навчання дітей письма в початковій школі.

Перша іграшка дитини - її ручки та пальці. При ходить той час, коли мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3 - 4 мiсяцi, розглядає свої пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.
„Пальчикові" ігри - вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. „Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи малюку "пальчикову" гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім‘ї разом відтворюють "пальчикову" гру. Спочатку вона може тільки спостерігати за тим, як батьки граються у „пальчикову" гру, поступово включаться у "пальчикову" гру окремими звуками та рухами. Важливо, щоб вiдповiдна "пальчиклва" гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, "пальчикову" гру присвячено весні протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова „пальчикова" гра, пов‘язана з певною подією, святом, періодом року. Можна виділити певний час для „пальчикової" гри. Наприклад, перед сніданком. Коли лунають слова з гри, гортань дитини вібрує, повторюючи вci звуки, спершу беззвучно, а через деякий час з‘являться відтворені склади i слова із запропонованої "пальчикової" гри. Hacтає i той момент, коли малюк разом з вами показує "пальчикову" гру з пальчиками. Світ „пальчикових" iгop дapyє радість i малятам, i батькам.

Детальніше про "пальчикові" та інші види народних ігор читайте в статті "Українські народні виховні ігри".

"ПАЛЬЧИКОВI" IГРИ ДО СКАРБНИЧКИ БАТЬКIВ ТА МАЛЮКIВ

Пальчикова гра 1

Перший пальчик - наш дiдycь,
Другий пальчик - то бабуся,
Третій пальчик - наш татусь,
А четвертий - то матуся,
А мізинчик - наш малюк,
Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний - стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці вci вони схопились враз -
В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших - „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").

* * *

Пальчикова гра 2

На роботу
Старший встав - не лінувався.
Вказівний за ним піднявся -
Розбудив сусід його.
Той - свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати -
На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).

* * *

Пальчикова гра 3

Доброго ранку
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).

* * *

Пальчикова гра 4

Спечем хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому - хліб місити,
А тобі - воду носити,
А тобі - в печі палити,
А тобі - дрова рубати,
А малому - замітати.
Тільки хліба напекли - танцювати почали.
Це робота не легка - витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

* * *

Пальчикова гра 5

Пташенята в гнiздi
Полетіла пташка-мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають -
Із гніздечка виглядають.

(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо". Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi" живі пташенята).

* * *

Пальчикова гра "Kвіткa"

Сяє сонечко привітне -
Kвіткa з пуп‘янки розквітне.

(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).

* * *

Пальчикова гра "Хрущ"

Я - малий веселий хрущ.
Мене знає кожен кущ.
Маю я красиві вуса
І нічого не боюся.

(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса"). Ворушити вусами).

* * *

Пальчикова гра "Квіточка"

Під снігом квiточка росте,
Красу на землю принесе,
Промінчик доторкнеться
І квітка усміхнеться.

(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися до її пелюсток, показуючи „промінчик". Далі квітка потроху розкриває пелюстки).

* * *

Пальчикова гра "Віяло"

В літню спеку віяло
Вітерцем повіяло.
3 нами вітерець погрався -
І у віяло сховався.

(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).

За матеріалами: Стаття І.В.Братусь "Українські народні дитячі ігри як засіб виховання". http://ccf.kiev.ua

Ще на додаток:

Пальчикова гра "Рукавичка"

Мишка-матуся знайшла рукавичку,

(Розкрити долоньку, розчепірити пальчики, кілька разів повернути руки то долонями, то зовнішньою стороною вгору.)

Всіх мишеняток до неї покличе.

(Робити закликаючий жест, згинаючи і розгинаючи пальчик.)

Хлібчика скибку дасть покусати,

(Кінчиком великого пальчика по черзі стукати по кінчиках інших пальчиків.)

Їх обійме і вкладатиме спати.

(Складені разом долоньки покласти під щічку).

Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею, як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Вся діяльність людини безпосередньо зв’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.

Боротьба за правильну вимову – це одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку. Особливо важливою є робота над розвитком усної мови в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою, дитина в майбутньому в школі не зможе набути міцних і глибоких знань з основ науки. Тому слід усувати все, що може заважати в будь-якій мірі вільному спілкуванню дитини з колективом. Вже в дитячій установі слід створити найсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над її розвитком, виправленням недоліків у мовленні. Цим самим створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.

Дітям дошкільного віку і школярам, доводиться дуже часто і широко використовувати мову у повсякденному спілкуванні – відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, задавати питання, говорити, читати в голос. Опанування мови, слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі та впродовж усього життя.

Психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5-ти років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова , до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми , а з 5-ти років оволодіває монологічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Опановуючи рідну мову, дитина засвоює не тільки слова, їх склад та видозміни, але й нескінченну кількість понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів – все це дитина засвоює за 2-3 роки.

Оволодіти граматичною будовою мови означає:

навчитися правильно вживати різні відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни;
самостійно будувати прості і складні речення;
в своїх розповідях граматично правильно змінювати всі слова, що входять в активний словник;
вправляти дітей у вживанні важких форм знайомих слів;
поповнювати словниковий запас слів назвами предметів, якостей, дій;
вчити вживати потрібні за змістом слова при визначенні якості ознак предметів;
розвивати вміння зв’язно, послідовно і зрозуміло переказувати літературні твори за допомогою вихователя, логопеда;
складати самостійно розповідь описового чи сюжетного характеру за картиною чи серією сюжетних картин;
вчити добирати слова з різною тривалістю звучання, слова із заданими звуками.
Різноманітні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини, тому дуже важливо в дошкільні роки виправити недоліки звуковимови. Домогтися того, щоб дитина вільно володіла усіма звуками рідної мови. Тільки при цих умовах дитиною буде засвоєна програма дитячого садка.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, позначається на її діяльності, поведінці. Обмеженість мовленнєвого спілкування може впливати на формування особистості дитини, спричинити психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, негативізм, почуття неповноцінності). Все це негативно впливає на опанування грамоти, успішність загалом.

Аналіз реальної ситуації, що склалася наразі в системі розвитку дітей дошкільного віку, показав, що кількість дітей, які мають відхилення в мовленнєвому розвитку, постійно зростає. Серед них значну частину становлять діти 5-6-річного віку, які не засвоюють у певний час звуковою стороною мовлення.

Усвідомлення звукового аспекту мовлення є важливою передумовою успішного оволодіння читанням і письмом. Щоб опанувати грамоту, треба не тільки чути і вміти вимовляти окремі слова й звуки, з яких вони складаються, а й мати чітке уявлення про звуковий склад слова. Це стосується не тільки дітей, в яких є вади звуковимови, а й дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Їм важко розпізнавати визначений звук у слові без поділу на склади. Якщо взяти програму дошкільного закладу «Впевнений старт», діти 5-го року життя в ІІ-півріччі повинні робити звуковий аналіз слів типу «мак», «лак», «рама».

Навіть діти, які відвідують логопедичні заняття, відчувають труднощі, коли їм пропонують завдання типу придумай слово, що починається на склад «ра». Якщо з одним словом вони справляються, то придумати 3-5 слів викликає труднощі. При цьому формування фонематичних процесів відбувається на кожному логопедичному занятті, паралельно на заняттях в ДНЗ.

Формування лексичної, передусім семантичної (вимовної) сторони мовлення є однією з основних проблем розвитку мовлення дитини в нормі та в патології. Процес збагачення словесних засобів спілкування, який проявляється у їхньому розвитку та розширенні, як відомо, тісно пов'язаний з розвитком мислення дитини. З другого боку – засвоєне слово узагальнює предмети, ознаки, дії, зараховуючи їх до певної категорії, що відкриває для дитини нові можливості для співвіднесення, комбінування, структурування інформації про навколишній світ.

Вербальна поведінка дитини значною мірою залежить від рівня розвитку лексичної сторони мовлення, бо у процесі формування вислову, людина добирає слова з того запасу, який зберігається у її довготривалій пам'яті.

Словник теперішніх дітей є обмежений. І, коли батьки стверджують, що їхні діти говорять все, вони не розуміють, що рівень словника їхніх дітей – це рівень побутової мови, це специфічні слова, вирази, діалектні слова, специфічна побудова речень, яка характерна для тієї місцевості, але це не є показник. Крім обмеженості є ще звуження смислової структури слова, несформованість різних типів його значень (синонімічних, антонімічних, переносних, твірних, похідних).

Батьки вважають, що знання комп'ютера у дошкільні роки – це високий рівень розумової діяльності. Звичайно. Але, коли дитина знаючи ази комп'ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить про зовсім інший рівень розвитку.

На даному етапі доводиться спостерігати характерні помилки у побудові речень: пропуски прийменників, сполучників, неправильне узгодження іменників з прикметниками та займенниками в роді, числі і відмінку, неправильний вибір відмінкової форми іменника, що керується дієсловом. Запас прикметників і прислівників,що характеризують властивості предмета, зовнішність, риси, поведінку тварин і людей досить малий.

Важко дітям міркувати вголос, коментувати, переказувати, складати власні казки, розповіді, описи, що повинні робити діти старшого дошкільного віку згідно Державних стандартів.

Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими та однолітками. Із мовленнєвого оточення діти запозичують слова в різних граматичних формах і поступово починають самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний і довготривалий. Коли формування граматичної сторони відбувається вкрай складно, це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мовлення.

Установлено, що вік п’ятого року життя є оптимальним для розвитку особливої (вищої) форми фонематичного слуху, фонематичного сприймання і розвитку дитини у звуковій діяльності. Якщо формування звуків не відбувається відповідно до певного віку дитини, на допомогу їй приходять педагоги, батьки, які намагаються навчити дитину вимовляти звуки правильно.

Отже, раннє виявлення дітей з мовленнєвою патологією та чітке діагностування за видами порушень – одне з важливих завдань, що стоїть перед логопедами, вихователями, вчителями.

Логопедична практика показує, що з кожним роком зростає число дітей, що мають мовну патологію. Щоб сформувати мову дитини та збагатити її великою палітрою слів, фраз, допомогти відчути ритм мови, підготувати руку дитини до письма, сприяти розвитку сенсорно-пізнавальної сфери – доцільно використовувати у роботі графомоторні ігри та вправи, а саме - сенсорно-тактильні килимки.
Письмо суттєво відрізняється від усного і внутрішнього мовлення, відповідно до них є специфічним психологічним утворенням. Проблему формування письма вивчали багато дослідників, зокрема Л. Виготський. Своєрідність письма, на його думку, полягає в тому, що воно функціонує за умови відсутності співрозмовника, повніше реалізує зміст повідомлення, що породжується іншими мотивами, володіє значною довільністю й усвідомленістю порівняно з усним і внутрішнім мовленням.

В онтогенезі мовленнєвої діяльності пріоритет усного мовлення очевидний: воно разом із внутрішнім з’являється впродовж другого року життя малюка, а письмо формується лише на 5–7 роках. Історія розвитку письма, за Л. С. Виготським, починається з виникнення жесту, що є нібито письмом у повітрі, а письмовий знак — це закріплений жест. Навіть каракулі дитини генетично пов’язують жест та письмовий знак. Вона малює не те, що бачить, а те, що знає. Малювання є графічною мовою, графічною розповіддю про щось.

Дитина опановує навички письма не відразу, стикаючись з певними труднощами, зокрема, з неузгодженістю в роботі м’язів руки і очей, порушенням дрібної моторики, у тяжких випадках — з дизграфією та аграфією.

Щоб уникнути таких проблем, необхідно дібрати систему вправ, що готуватимуть руку майбутнього першокласника до письма.
Підготовка руки до роботи на аркуші паперу передбачає розвиток у дітей:
дрібної моторики пальців рук. Розвиток руки взаємопов’язаний з розвитком мовлення і мислення дитини. Рівень розвитку дрібної моторики — це один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Зазвичай дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно міркувати, у неї досить розвинені пам’ять, увага, зв’язне мовлення;
орієнтації в просторі, зокрема, на аркуші паперу, а також у загальних напрямках руху (зліва направо, зверху вниз, уперед — назад);
відчуття ритму, уміння узгоджувати темп і ритм рухів, слово і жест;
образотворчих і графічних умінь.

Діяльність, необхідна дошкільникові для підготовки до письма, передбачає:
всі види образотворчої діяльності;
особливе значення має декоративне малювання — малювання орнаментів, візерунків; yy розфарбовування;
штрихування, що виконують під керівництвом дорослого.

Найприйнятніший і успішний засіб навчання в цьому віці — це гра, оскільки на тлі емоційного переживання вона впливає на успішне засвоєння вмінь, навичок.
Будь-яке завдання необхідно пропонувати дитині в ігровій формі, що не тільки зацікавить її, але й за рахунок позитивної емоційної стимуляції сприятиме підвищенню психічного тонусу, а, отже, і поліпшенню працездатності в цілому.

Напрями підготовки дітей до навчання письма:
а) гімнастика пальців і кистей рук;
б) орієнтування на аркуші паперу;
в) формування елементарних графічних навичок.

Одночасно з підготовкою до навчання техніки письма необхідно розвивати мовленнєвий слух дитини: уміння чути і виокремлювати зі слів звуки. Готувати до навчання письма доцільно за всіма напрямами. Гімнастику для пальців і кистей рук проводять 2–3 хвилини спочатку і в середині кожного заняття з підготовки до навчання грамоти. Вправи за орієнтуванням на аркуші паперу, зазвичай, доцільно проводити наприкінці заняття.

Система вправ для пальців та кистей рук, запропонована І. Ф. Марковскою і О. А. Екжановою, починається з розминки пальців: їхнього згинання і випрямлення. Можна використовувати для цієї вправи гумові іграшки з пищалками. Далі — вправи на розслаблення пальців і кистей рук. Зазвичай ці вправи пов’язують з відтворенням дії з будь-яким реальним предметом.
«Погладимо кошеня» — плавні рухи погладжування виконують спочатку однією рукою, потім другою.
«Музиканти» — руками діти наслідують гру на різних музичних інструментах.
«Солимо суп» — лікті спираються на стіл, пальці обох рук відтворюють відповідні рухи.

Далі пропонують вправи на утримання пози кисті руки. Спочатку дитина діє кожною рукою по черзі, поступово двома руками водночас.
«Коза-дереза» — пальці руки, що тренується, стиснуті в кулак. Випрямляють вказівний палець і мізинець. Вправу супроводжують відомою приказкою «Йде коза рогата …».
Спочатку пояснення дорослого супроводжується показом того, як слід виконувати кожну вправу, тобто значною мірою діти діють за наслідуванням. Поступово показ усувається, залишаються тільки словесні вказівки.

Формування графічних навичок як технічної сторони письма багато в чому залежить від уміння дитини орієнтуватися на аркуші паперу. Це пов’язано з тим, що форми букв (писати які дитина вчитиметься надалі), визначаються не тільки складом елементів, що до них належать, але і їньоюх кількістю, розміром і просторовим розташуванням щодо робочого рядка. Отже, щоб дитина набула графічної навички, вона повинна свідомо засвоїти зоровий образ літери, чітко уявити, з яких елементів вона складається і в яких просторово-кількісних відносинах ці елементи об’єднані в кожній окремій букві. Багато дітей дошкільного віку погано орієнтуються на аркуші паперу. Тому доцільно систематично проводити вправи на розвиток зорового і просторового сприйняття. Вони допомагають формуванню і вдосконаленню орієнтування на аркуші паперу та навички руху по ньому руки. Працюють на аркушах великого формату і зважають на активну
діяльність самих дітей з іграшками та дидактичним матеріалом. Наприклад, щоб дитина навчилася розрізняти верх і низ аркуша паперу, їй пропонують завдання: «Дощик іде», «Бджілки».

Перша вправа полягає в тому, що під керівництвом педагога діти викладають краплинки з паперу у верхню частину аркуша. Потім беруть кожну краплинку і показують, куди вона падає. Свої дії дитина супроводжує словами: «Зверху вниз». Аналогічно виконують та іншу вправу. Орієнтуючись на показ дорослого та його словесні вказівки, а потім лише за його словесними інструкціями діти переміщують бджілку (паперову або пластмасову) на аркуші паперу, коментуючи свої рухи: «Вгору — вниз», «Знизу вгору».

Для відпрацювання руху зліва направо також використовуються ігрові прийоми, у яких діти діють з дрібними іграшками. Наприклад, літак рухається по злітній смузі, автівка «їде» з дому до школи. Для позначення дому та школи в різних кінцях аркуша встановлюють відповідні фігури. Свої дії малюки супроводжують, вказуючи напрямок руху: «зліва направо».

На початковому етапі навчання письма дітям потрібно багато часу для усвідомлення дії, що вони повинні здійснити, а потім закріпити її правильне виконання, довести її до автоматизму в результаті багаторазових точних повторень. Потрібно виконувати спеціальні вправи. Їхня тривалість не повинна перевищувати 5–6 хвилин.

Перші завдання доцільно виконувати фломастерами: письмо ними не вимагає сильного натиску, а лінії є яскравими і привабливими. Після того, як діти навчаться досить добре користуватися фломастерами, необхідно перейти до письма ручкою. Дорослому слід постійно контролювати правильність положення тіла дитини під час письма і положення фломастера або ручки в її руці.

Послідовність завдань має відповідати закономірностям формування графічного досвіду письма як рухового акту. Спочатку відпрацьовують ритмічні колові рухи руки, що мають широкий розмах. Для цього пропонують зображення таких предметів, як равлик, клубок ниток, шланг, тощо. Дитина обводить, наприклад, «будиночок» равлика. Починає із найбільшого витка і, намагаючись не відривати фломастер від паперу, проводить дедалі менші витки. Потім потрібно вибратися з «будиночка»: малюк проводить лінію, поступово збільшуючи витки до максимального розмаху.

Далі малюк учиться проводити хвилясті лінії, напівовали, овали, петлі. Малюнки розташовані так, що він переходить від широких рухів до дрібніших. Штрихування — це новий етап розвитку довільної діяльності для малюків 6–7 років. Необхідно штрихувати, не заходячи за контур малюнка, тільки в заданому напрямку, дотримуючи однакової відстані між лініями.

Графічний диктант — це виконання візерунків, малюнків під диктовку. Він розвиває вміння чути і розуміти словесну інструкцію, виконувати завдання без зразка, моделюючи навчальну діяльність школяра. Графічні диктанти поділяються на: лінійні — візерунок, що виконують у рядку; об’ємні — під диктовку виконують об’ємний малюнок, що надалі копіюють поруч.

Отже, робота із розвитку графомоторних навичок у дітей дошкільного віку складна і потребує систематичної, послідовної роботи. Проведення цілеспрямованої підготовчої роботи на дошкільному етапі дасть змогу уникнути багатьох складнощів під час навчання дітей письма в початковій школі.

Не секрет, що уникнути сварок нелегко. Навіть у самих щасливих сім'ях трапляються сварки. Звичайно, вибудувати стосунки так, щоб повністю уникнути сварок практично неможливо. Але навчитися виходити з конфліктних ситуацій необхідно. Вам же не потрібний грандіозний скандал, правда ж? Найбільш оптимальний варіант - компроміс. Знайдіть те рішення, яке підійде і тій, і іншій стороні. Запам'ятайте, якщо одна із сторін йде на поступки, але залишається при своїй думці, то проблема не вирішена. Через час ви знову з нею зустрінетесь.
Як поїхати у відпустку з друзями і не розсваритися
Ось кілька порад, як звести конфліктні ситуації і до мінімуму. Вони будуть корисні не тільки жінкам, а й чоловікам.
1. Навчіться стримувати емоції У вас ніколи не відбудеться конструктивного діалогу, якщо хоча б хтось один налаштований агресивно. Ні, звичайно, якщо головна ваша мета - розрядити емоції, то кричіть скільки душі завгодно, але якщо ж у вас є конкретна мета, то слід спочатку заспокоїтися, а потім вже починати розмову.
Упоратися зі своїми емоціями не так складно, як здається на перший погляд. Спробуйте подивитися на ситуацію з боку. Уявіть, що дивитеся кіно. Так, вам шкода головного героя, але він - не ви, і тому можна неупереджено проаналізувати ситуацію. Нехай у вас не вийде з першого разу, але ж головне - тренування.
2. Не накручуйте себе Не варто накручувати себе. Якщо чоловік затримався після роботи, не варто забивати голову страшними думками про аварію або про іншу жінку. Не слід починати скандалити, ледь він переступить поріг. До його приходу згадуємо першу пораду і гасимо негативні емоції. Спробуйте розібратися, чому ви так переживаєте через це і що ж відчуваєте насправді.
Не дивуйтеся, адже те, що ваші емоції засновані на страху, що вас кинуть чи якщо з рідною вам людиною щось трапитися - нормально, як і образа, найчастіше заснована на егоїзмі. Потім уявіть, що двері відкриваються і входить він. Що вам більше хочеться в цей момент - накричати на нього або обійняти? Якщо перше - продовжуємо гасити емоції. Не бійтеся сказати чоловікові, що переживали через його затримки. Він запам'ятає це, і в майбутньому буде попереджати вас.
3. Виберіть час для розмови Не варто лізти під гарячу руку. Якщо чоловік прийшов роздратованим - відкладіть розмову. І пам'ятайте, не варто також заводити розмову з голодним, не виспавшись, а тим більше, п'яною людиною.
4. Боріться з причиною, а не наслідком. З'ясуйте, що стало причиною конфлікту. Варто обговорити й вирішити саме її, а не саму сварку. Це набагато прискорить вирішення проблеми.
5. Не згадуйте минуле До того ж пам'ятаєте, починати сварку, при цьому згадуючи всі попередні гріхи не варто. Обмежитеся тим, що сталося саме в даний момент.
6. Не накопичуй проблеми. Вирішуйте проблеми по мірі їх надходження. Не слід чекати, поки їх збереться досить. Обговорюйте проблеми поступово, і ніколи не повертайтеся до них.
7. Не плекайте образу. Говоріть про образу спокійно і без істерик. Не слід виношувати її в собі - чим швидше ви викажетесь, тим швидше вона пройде.
8. Не опускайтесь до образ. Це також дуже важливо. Образи - нова причина для сварок.
9. Не язвіть і уникайте іронії. Запам'ятайте, іноді не слова, а тон, з яким ви їх вимовили, ображають співрозмовника.
10. Не влаштовуйте істерик Чи знаєте ви, що істерика вважається однією з форм маніпуляцій? Незважаючи на те, що це вельми потужна зброя, дійсно вирішити проблему воно вам не допоможе.
Але якщо ініціатором конфлікту виступаєте не ви? Як же вчинити в такій ситуації?
Рот на замку Пам'ятаєте, в шкільні роки вам радили закрити рот на замочок, а його викинути? Застосуйте щось подібне. Для того щоб вже точно нічого зайвого не сказати, наберіть у рот води і чекайте, поки чоловік не скаже все, що збирався. Якщо ж ви раптом проковтнули воду - візьміть ще. Людина не може довго розмовляти з самим собою. Незабаром це набридне йому і він замовкне. А саму ситуацію обговоріть пізніше, коли він відійде.
Дійте нестандартно Якщо на вас кричать, спробуйте обійняти або поцілувати чоловіка. Навряд чи після цього йому захочеться продовжувати сварку. Так само можна спробувати перевести розмову на іншу тему. Попросіть подати вам стакан з водою або ж закрити кватирку. Не слід чіплятися до слів, фраз, вирваних з контексту, втрачає первісний зміст.
Не слід чіплятися до окремих слів, адже тоді грандіозний скандал вам гарантований.
Не думайте, що ви першопричина всього Не завжди причина сварки у вас. Можливо, причина роздратування - невдачі в роботі, сварка з друзями або хамство навколишніх. Адже не все крутиться навколо вас.
Як впоратися з "офісними задираками"
Запам'ятайте, при правильному підході, будь - яку агресію можна звести до мінімуму. Головне - знати, як це зробити.

16 квітня відбувся онлайн «Круглий стіл» з питання
«Основні аспекти роботи фахівців ІРЦ та особливості супроводу дітей з ООП» для директорів закладів дошкільної освіти.
Обговорювались такі питання:

1. Виступ на тему « Дитина з особливими потребами у звичайному дитячому садочку».

2. Ознайомлення «Анкета для батьків».

3. Перегляд презентації «Вас вітає комунальна установа Джулинський інклюзивно-ресурсний центр».

4. Презентація для ЗДО на тему «Особливості організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти» .

5. Блог особливої мами «Що не можна казати мамі особливої дитини».

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричиняють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або перефірійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів.
Послідовна систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам
Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

За законами граматики
Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді , числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.
З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення – дорослі мають правильно говорити.
Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:
Граматичні помилки словотворення;
Граматичні помилки у слово розумінні.
Граматичні помилки у дитячому мовлені – це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.
Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

Поради батькам
Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
У двомовних сім’ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності

Більшість людей дихає неправильно, чомусь вважаючи, що їх тіло самостійно відрегулює потрібну кількість повітря. І тільки коли у них з'являється задишка, виникає занепокоєння - людина сідає на дієту, час від часу робить спеціальні вправи, приймає медикаменти. Невже тільки захворівши, до людини приходить усвідомлення наскільки важливо правильне дихання.
Якщо один раз в тиждень під час прогулянки ви глибоко вдихаєте повні груди свіже повітря і думаєте, що робите хоч щось для свого організму - ви глибоко помиляєтеся. Так само як і ті, хто раз на рік проводять відпустку біля моря або в горах і думають що вони за цей час про запас запаслися свіжим повітрям.
Для того, щоб зберегти красу і здоров'я на свіжому повітрі необхідно бувати щодня. Свіже повітря не може замінити ні ліки, ні ванни, ні масаж, ні креми або лосьйони ні будь-яка косметика. Навіть ретельно соблюдаемая дієта не здатна оновити організм, якщо не доповнюється правильним диханням.
правильного регулярного діафрагмального дихання неможливо недооцінити. Рухаючись в процесі дихання діафрагма впливає на серце наче масажер, полегшуючи його роботу і сприяючи кровообігу в організмі.
Дихальні вправи.
Регулярні дихальні вправи з відкритим вікном або на свіжому повітрі допоможуть протягом тривалого часу зберігати здоров'я і красу. Глибоке, вільне дихання стане для вас природним процесом. При щоденних заняттях десяти вдихів і видихів вистачить з лишком. У цьому випадку сильна навантаження шкідлива так само, як і при фізичних вправах. При диханні важливо повністю розслабити м'язи.
У перші дні, при виконанні дихальних вправ намагайтеся дихати глибоко, використовуючи в цьому процесі діафрагму. Пізніше, коли в контролі процесу вже не буде потреби, потрібно буде при цьому розширювати грудну клітку.
Лежачи, витягніть руки уздовж тулуба. Видихніть залишки повітря з легенів і втягніть живіт. При диханні повністю розслабте м'язи і глибоко вбирайте в себе діафрагму. Ведіть рахунок на три, повільно і спокійно.
Видихніть, витративши на нього в два рази більше часу ніж на вдих. Вважайте до шести. Перед тим, як зробити новий вдих, порахуйте до дев'яти (пауза між видихом і вдихом обов'язково повинна бути в три рази довше, ніж вдих) При більш довгій паузі виходить більш глибокий і повний подих. Для кращого контролю дихання покладіть свої руки на живіт. На вдиху ви можете відчути як ваш живіт розширюється, а при видиху - як звужується назад.
Якщо ви забажаєте зробити вправу більш ефективним, повторіть його з важкою книгою, що лежить на животі. В процесі дихальних вправ необхідно максимально розслаблювати м'язи живота. Дихайте через ніс, закриваючи рот, і легко стуливши губи з невеликим опором. Ці вправи мають на меті привчити організм вільно і ритмічно дихати. Рівномірне, глибоке дихання зміцнює м'язи, сприяє кровообігу і надає тілу правильну поставу. Такі вправи корисно робити сидячи або стоячи на всежем повітрі, під час невеликої перерви в роботі.
При застуді корисно також буде об'єднати дихальну гімнастику з одночасними вправами для носа. Закрийте вказівним пальцем ліву ніздрю і зробіть глибокий вдих, тримаючи недалеко від носа пляшечку з евкаліптовим маслом. Зробивши вдих правою ніздрею, повторіть те ж саме для лівої. Вдихаючи лівою ніздрею, закривайте її пальцями і випускайте повітря через праву, потім навпаки. Повторіть цю вправу три рази з маслом, потім три рази без масла.

Нейрогімнастика – це прості та приємні рухи для забезпечення цілісної роботи мозку. Ці вправи покращують розумову діяльність, допомагають полегшити навчання, розвинути мовленнєві функції, засвоєння різноманітних навичок, підвищують розумову працездатність, стійкість уваги, а також сприяють цілісному розвитку мозку, синхронізації роботи півкуль, оптимізації когнітивних та афективних функцій.Нейрогімнастика активує природні механізми роботи мозку за допомогою фізичних вправ та розвиває взаємодію тіла та інтелекту. Під впливом занять з нейрогімнастики в організмі відбуваються позитивні структурні зміни – удосконалюється мозкова функція регулювання та контролю, зокрема, самоконтролю, розвиваються рухливість, рівновага та пластичність нервових процесів.
В основі когнітивних процесів знаходяться моторні навички та сенсорна чутливість, отже, для розвитку пізнавальної сфери потрібно розвивати сенсорну сферу. Відповідно, сенсомоторна активність впливає і на пізнавальну активність.Існує прямий зв’язок між тілом та відчуттями, тому мозок розвивається через тіло – фізичні рухи впливають на розвиток інтелекту.Мозок пластичний та розвивається протягом усього життя. Нейропсихологія заснована на східних практиках і допомагає людині незалежно від віку через рухи виявити приховані здібності, розширити межі можливостей, які закладені в її тілі, адже нейрогімнастика активізує нервові центри.
Для формування успішного навчального середовища педагоги створюють різноманітні програми, спрямовані на підвищення мотивації, залученості та закріплення навчального матеріалу. Такі програми певною мірою є ефективними, однак, одні учні стають успішними, а інші – ні. Річ у тім, що деякі учні стараються настільки сильно, що ‘відмикають’ механізми інтеграції мозку, які необхідні для повноцінного навчання. Інформація надходить у задні відділи мозку та ‘живе’ там у формі образу. Далі вона проходить в його передні відділи та отримує форму вираження. Однак інформація не завжди може бути доступна переднім відділам мозку, і тоді нездатність виразити те, що було завчено, призводить до синдрому неуспішності. На жаль, не вдалося завантажити зображенняВирішення цієї проблеми полягає в тому, щоб використати цілісну роботу мозку в процесі навчання. Цього можна досягти тренуваннями за допомогою нейрогімнастики. Ці вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше на брали участі у навчанні. Як тільки людина виявляє, яким чином можна одночасно отримувати інформацію та виражати її, дуже швидко відбуваються суттєві зміни в навчанні та поведінці.Нейрогімнастику може застосовувати кожен, хто хоче покращити своє життя, підвищити успішність навчання, адже вона допомагає подолати швидку втомлюваність, покращити засвоюваність інформації, координацію рухів та гармонізувати роботу мозку та тіла. Нейрогімнастика застосовується для налагодження базових координацій сенсорних систем(тактильної, вестибулярної, кістково-м’язової), рухових координацій, координації лівої та правої половин тіла, розвитку рухової, просторової та комунікативної компетенції

14 квітня у комунальній установі «Джулинський інклюзивно-ресурсний центр» проведено онлайн – круглий стіл на тему «Основні аспекти роботи фахівців ІРЦ та особливості супроводу дітей з ООП».
Були присутні такі категорії педагогів:
-вчителі інклюзивних класів;
-асистенти вчителів;
-заступники директорів з начально-виховної роботи;
- практичні психологи.
Розглядалися такі питання:
1.Виступ на тему «Створення доступного освітнього середовища для впровадження інклюзивного навчання»
2.Презентація «Основні аспекти роботи фахівців ІРЦ та особливості супроводу дітей з ООП».
3.Фото-галерея «Вас вітає комунальна установа Джулинський інклюзивно-ресурсний центр».
4.Виступ методиста відділу «Ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти» практичного психолога, соціального педагога Молошнюк Л.В.
5.Пам ятка «Поради для вчителів».

Сьогодні кожна дитина має право на безоплатну якісну освіту за місцем проживання, і впершу чергу це стосується дітей з особливими освітніми потребами.
Всі здатні вчитися. І найкращий доказ цьому-школи, що враховують потреби всіх дітей та індивідуальність кожної дитини; школи, в яких кожен відчуває свою причетність і свою затребуваність; школи, в яких метою навчання є допомога дітям розвиватися і знаходити своє місце в суспільстві незалежно від потенційних здібностей і можливостей.
Таким чином інклюзію правомірно розглядати, як більш широкий процес інтеграції, який передбачає доступність освіти для кожної дитини і розвиток загальної освіти внаслідок пристосування до різних потреб всіх дітей.
Спільні дії в просуванні інклюзивного навчання.
-Приймати всіх дітей до загальноосвітніх шкіл та шкільного життя.
-Надавати всебічну допомогу учням з особливими потребами, їх одноліткам та вчителям в разі потреби.
-Дивитися на кожного учня з огляду на те, що він може, а не на те, що він не може.
-Створювати навчальні цілі згідно індивідуальних можливостей кожної дитини беручи до уваги, що діти можуть мати різні навчальні цілі, але навчатися разом в класі.
-Переобладнати школи і класи з тим, щоб вони зосереджували увагу на потенціалі кожної дитини.
-Сприяти сильному лідерству в особі директора школи і адміністрації
-Сприяти підготовці вчителів, які ознайомлені з різними методами викладання.
-Формувати команду — директорів шкіл, вчителів, батьків, учнів та інший персонал, що працюють разом у визначенні найефективніших шляхів надання якісної освіти в інклюзивному середовищі.
-Підтримувати виважене ставлення до батьків, особливо до мрій батьків та цілей щодо майбутнього їхніх дітей.

Дякуємо учасникам за співпрацю та розуміння.

Навчання дошкільника математики – це передусім не накопичення у нього математичних знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікацію, серіацію, вимірювання, орієнтування у просторі, часі, а формування логіко-математичної компетентності – тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини в дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже „математика” оточує нас повсюди, це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його і підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої, зовсім не „сухої науки.
Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки.
„Математичні поради на щодень”
На прогулянці:
Звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру „Відлуння”: нагадайте дитині, як ви у горах чи у будинку чули, як луна „повторює” останні слова, і запропонуйте їй на певний час стати такою луною. Наприклад: „Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі, тричі. Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.
У кімнаті:
– Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання, запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).
– Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи їх за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.
– Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру „Кафе”. Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи „кафе” свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.
На кухні:
– Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки ви взяли для борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.
– Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємності. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсори ку.
– Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічіть, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом; скільки було до того, як він почав ліпити, і скільки стало. Обов’язково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.
– Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру „Магазин”, тобто купувати у дитини певні продукти.
– З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.
– Пропонуйте дитині шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад: „Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху; в шухляді; біля чайника; під каструлею; справа від глибокої тарілки”. Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріпленню уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.
В природі:
– Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками „курячого бога”. Це камінчики з діркою, які за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.
– Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.
– Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика.
– Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.
– Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.
– Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.
– З шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.
– Залучайте дітей до ігор: „Скільки кроків до дерева?”, „Який листочок більший?”, „Виклади листочки за зростанням”.
– Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева , листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, – вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним.
– Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки чи лінійки; викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева.
Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних умінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

1-й етап - підготовчий
Починається з ігор та вправ, які направляють увагу дитини на звукову сторону мовлення, вчать її слухати, правильно впізнавати і розрізняти звуки в словах, розвивають слухову увагу. Якщо у дитини язик і губи малорухливі, слід проводити відповідні артикуляційні вправи. Для формування правильного мовленнєвого видиху проводиться дихальна гімнастика.

Перед початком занять з логопедом з постановки звуків (чи логопедичних занять в домашніх умовах), а також перед виконанням артикуляційної гімнастики обов’язково слід познайомити дитину з будовою мовленнєвих органів, які знаходяться в її ротику.

Про будову артикуляційного апарату читайте тут.

Про те, як виявити дефекти в будові органів мовлення дитини в домашніх умовах читайте тут.

2-й етап - постановка звуку
Починається логопедична робота з повторення дитиною звуку за дорослим (цього часто виявляється достатньо). У разі невдачі дорослий перед дзеркалом показує положення губ, язика під час вимови певного звуку, детально все коментує та направляє дитину.

Слід звернути увагу дитини на температуру повітря, що видихається, дати відчути на долоньці теплий потік при вимові шиплячих звуків [ш, ж, ч, шч] і холодний – при вимові свистячих [с, з, ц]. Також потрібно нагадати про вібрацію голосових зв'язок при вимові дзвінких звуків [з, ж] і її відсутність при вимові глухих звуків [с, ш].

3-й етап - автоматизація звуку
Закріпити правильну вимову в складах допомагають різні логопедичні ігри на звуконаслідування (наприклад, листочки шумлять в лісі «шу-шу-шу» – на звук [ш], жук летить «жу-жу-жу» – на звук [ж]).

Коли дитина добре вимовляє звук ізольовано і в складах, можна переходити до логопедичних ігор, де він включений в слова, словосполучення, речення (спеціальні логопедичні доміно, лото), і нарешті до розучування віршів, логопедичних чистомовок та скоромовок, розповідання казок, опису сюжетних картинок.

Про правила та послідовність автоматизації звуків читайте тут.

4-й етап - диференціація звуків
На даному етапі логопедичної роботи звуки, які часто змішують і плутають діти ([с] - [ш], [з] - [ж], [р] - [л] та інші), порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

До диференціації приступають після постановки та автоматизації кожного зі звуків в самостійному мовленні. Найефективнішими формами корекційної роботи залишаються логопедичні ігри та вправи, але на цьому етапі вони ускладнюються.

Корекційно-реабілітаційна робота в сім’ї з дитиною, хворою на ДЦП, передбачає тривалу і послідовну допомогу в усуненні певних порушень: рухових, інтелектуальних, мовленнєвих, поведінки, спілкування, психічних функцій тощо. Слід максимально врахувати специфіку соматичного, неврологічного та психічного стану дитини, її індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності. Корекційна робота базується також на врахуванні структури первинних порушень, вторинно пов’язаних з ними відхилень, а також збережених функцій і компенсаторних можливостей дітей із ДЦП.
Після детального вивчення особливостей учнів, які мають комплексне порушення, визначення фахівцями рівнів їхнього психофізичного розвитку, корекційна методика має враховувати:
- реалізацію індивідуального підходу до навчально-виховного процесу з урахуванням причин, ступеня та характеру психофізичних порушень дитини;
- особистісно зорієнтований підхід до розвитку дітей.
Корекційно-реабілітаційна робота охоплює конкретні напрями, зорієнтовані на поліпшення психофізичного розвитку та психолого-педагогічну допомогу в якісному засвоєнні навчального матеріалу. Однак засоби здійснення корекційного впливу варіюються залежно від виявлених показників психофізичного стану учня.
До основних напрямів корекційної роботи з дітьми, хворими на ДЦП, в сім’ї належать:
- розвиток рухової сфери;
- розвиток сенсорних функцій;
- розширення й уточнення уявлень про навколишнє середовище;
- розвиток пізнавальної діяльності; корекція мовленнєвого розвитку; психокорекція емоційно-особистісного розвитку учня.
Детальніше зупинимось на вдосконаленні рухової сфери, яка передбачає розвиток загальної та дрібної моторики, поліпшення координації рухів.
Корекція порушень рухової сфери має відбуватися комплексно, систематично, із залученням фахівців (лікар-невропатолог, інструктор ЛФК, вчитель-реабілітолог, вчитель фізкультури). Саме вони допомагають визначити зміст занять з корекції рухової сфери та поетапні кроки щодо поліпшення фізичного стану дитини. Їхні рекомендації заносяться до індивідуальної корекційної програми кожного учня. Батьки разом з учителем ознайомлювалися з рекомендованими прийомами виконання завдань на спільних консультаціях, зокрема, щодо дотримання ортопедичного режиму, використання спеціального обладнання, виправлення неправильної постави учня тощо. Вчителі-реабілітологи на заняттях демонстрували спеціальниі комплекси фізичних вправ і завдань, за допомогою яких коригуються неправильне положення тіла та порушені рухові навички кожного учня. Зараз головне завдання батьків полягає у дотриманні раніше (на заняттях) отриманих інструкцій і систематичній праці. Тепер зупинимось детальніше на самостійній роботі вдома.
Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:
- реалізацію ортопедичного режиму;
- проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;
- підтримку рухової активності упродовж занять;
- залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.
Ортопедичний режим під час занять забезпечує правильну посадку учня за партою, столом, враховуючи положення рук, ніг, спини, голови, тулуба. Для цього використовуються пристосування для фіксації на робочому місці кисті руки, ліктя, передпліччя, стопи, гомілки, стегна дитини. Для кожного учня підбираються оптимальні допоміжні засоби, які поліпшують функціональні вміння, необхідні для навчання та повсякденного життя. До них належать: бандажі, корсети, фіксатори, спеціальні ортопедичні апарати для покращення пересування та утримання тіла й кінцівок у правильному положенні. Для поліпшення функцій ніг за рекомендаціями лікарів використовуються ортези, тутори, ортопедичне взуття, устілки, супінатори. Із засобів пересування — палиці, милиці, ходунки (передньоопорні, чотирьохопорні, двохколісні, чотирьохколісні), спеціальні візки.
При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.
Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. занять чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які дитина не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів.
Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії (тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання. При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.
Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:
Можна використовувати такі форми роботи:
- масаж пальців обох рук;
- пальчикову гімнастику;
- корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);
- розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);
- розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);
- малювання на піску пальцями цифр, букв, ліній;
- використання конструкторів;
- нанизування намистинок;
- сортування монет, ґудзиків;
- роботу з мозаїкою, пірамідами.
- ігри з сипучими матеріалами: дитина опускає кисті рук в посуд, заповнений водою ( піском, крупою), вибирає різні предмети, називає їх. Потім те саме вже із закритими очима.
- ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Впізнання зліплених букв із закритими очами.
- ігри-шнурівки.
Вправи для пальчикової гімнастики
Постукування по столу пальцями рук почергово.
Поплескування кистями рук по столу почергово і одночасно.
Пальчики «бігають»- вказівний і середній пальці спочатку правої, потім лівої рук.
Пальчики «вітаються» ( торкаються) один одного спочатку правої, потім лівої рук.
Стискання пальців в кулак і розмикання.
Загинати по черзі пальці правої руки, лівої, обох рук.
Розведення пальців в сторони правої, потім лівої руки, обох рук одночасно.
Пальці «переплітаються», долоні стискаємо.

Вправа “Будь уважний!”(Зоопарк)
Мета: стимулювання уваги, розвиток швидкості реакції.
Обладнання: аудіозапис маршу.
Опис. Кожна дитина повинна виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі.
Ускладнення. Діти поділяються на групи: «зайчики», «конячки», «раки», «птахи», «лелеки». Всі крокують по крокують, коли ведучий каже, що сьогодні в зоопарку він бачив «птахів», то всі, крім «птахів» крокують, а «птахи» роблять умовний рух, таким чином вчитель може називати одразу декілька команд.
Вправа “Чотири стихії”
Мета: розвиток уваги, координації слухового і рухового аналізаторів.
Опис. Гравці сидять у колі і виконують рухи відповідно до слів: «земля» – руки вниз, «вода» – витягнути руки вперед, «повітря» – підняти руки нагору, «вогонь» – зробити обертання руками в зап'ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється, той програв.
«Звук заблукав»
Вчитель проговорює однакові звуки і один інший. Спочатку це звук не схожий за
звучанням.
Ускладнення. Читаються звуки, схожі за вимовою (б-п, д-т, г-х) ббббпббб, дддтддд.
Рухова гра «Відгадай, чий голосок»
Діти стають у коло. Одна дитина стоїть у центрі кола з зав'язаними очима і говорить:
Жабеня по доріжці
Скаче, витягнувши ніжки,
Побачило комара і закумкало:
КВА– КВА – КВА! ( відповідає хтось із дітей, що стоять у колі ).
Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала».
Дидактична гра «Де дзвіночок?»
Дитина заплющує очі, хтось тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.
ІІ варіант.
Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок.
«Слухай оплески».
Мета: тренування уваги і контроль рухової активності
Усі йдуть по колу чи пересуваються по кімнаті у вільному напрямку. Коли ведучий плескає в долоні один раз, діти повинні зупинитися і прийняти позу «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) чи яку-небудь іншу позу. Якщо ведучий плескає два рази, ті що грають повинні прийняти позу «жаби» (присісти, п’яти разом, носки і коліна в сторони, руки між ступням)! ніг на підлозі). На три оплески граючі відновляють ходіння.

ВОЛОСЬКІ ГОРІХИ
*Волоський горіх покласти між долонями, прокатувати його від підстави долоні до кінчиків пальців і назад.
*Волоський горіх покласти між долонями, робити кругові рухи, поступово збільшуючи натиск і темп.
*Катати два горіха між долонями рухами вгору-вниз, по колу.
*Утримувати два (три) горіха між будь-якими розчепіреними пальцями однієї руки, обох рук.
*Два горіха тримати в одній руці і обертати одним навколо іншого.
Вправи бажано супроводжувати проговариванием віршів:
- Прокатаю я свій горіх по долонях знизу вгору,
А потім назад, щоб мені стало приємно.
- Навчився два горіха між пальцями тримати.
Це в школі мені допоможе літери рівні писати.
- Три горіха я візьму, між пальцями зажму.
Раз, два, три, чотири, п'ять, горіхи складно утримати!
- Я катаю мій горіх, щоб став кругліше всіх.
- Навколо Землі Місяць літає, а ось навіщо - сама не знає.
ОЛІВЦІ
*Розтирання долонь шестигранним олівцем, кількома олівцями рухами вгору - вниз. Долоні розташовані вертикально (горизонтально).
*Утримувати олівець кожним зігнутим пальцем, двома будь-якими зігнутими пальцями під рахунок до 10. Утримувати пальцями олівець, розташованими так: вказівний і безіменний зверху, середній і мізинець - знизу.
Вірш:
- Олівець в руках катаю, між пальчиків верчу.
Неодмінно кожен пальчик бути слухняним навчу.
- Олівець у руці катаю, я долоньки розтираю.
Я долоньки розітріть, малювати потім піду.
МАСАЖНІ ЩІТКИ АБО КОЛЮЧИЙ М'ЯЧИК
*Дитина катає м'яч або круглу щітку для волосся між долонями рухами вгору-вниз спочатку повільно, потім збільшує темп і примовляє:
У сосни, ялиці, ялинки дуже колючі голки.
Але ще сильніше, ніж ялинник, вас вколе ялівець!
*Масаж долонь круговими рухами м'яча на наголошені склади вірша:
Гладила мама - їжачиха ежат:
«Що за гожі дітки лежать!
*Прокатування м'яча між розчепіреними пальцями від великого пальця до мізинця і назад спочатку однією, потім іншої руки.
Рухи відповідають тексту:
Я м'ячем кола катаю (між долонь по колу),
Взад-вперед його ганяю (рухи вгору-вниз),
Їм поглажу я долоньку,
А потім стискуватиму трошки.
Кожним пальцем м'яч пригорну
І іншою рукою почну.
А тепер останній трюк -
М'яч літає між рук (перекидання м'яча з руки в руку).
ЕСПАНДЕР КИСТЬОВИЙ (ГУМОВИЙ М'ЯЧИК, ГРУША ВІД ПУЛЬВЕРИЗАТОРА)
Стискання - на наголошені склади:
- Стиснути кільце допоможе нам сила з волею навпіл.
Стануть пальчики сильніше, а голівонька - розумніші.
- Я друзів своїх зустрічаю.
Їм усім потискую руку.
ПОВІТРЯНІ КУЛІ, НАПОВНЕНІ СІЛЛЮ, КРУПОЮ, ДРІБНИМИ КАМІНЧИКАМИ
*Масажувати кожен пальчик знизу вгору, згори вниз круговими рухами;
*Масаж долонь круговими рухами, рухами вгору-вниз:
Ці кульки беремо
Ними ручки розімніть.
Кожен кулька не простий -
Цей з сіллю, з рисом той.
Між долоньками кладемо
Їм долоньки розітремо.
Вгору і вниз його катаємо
Свої ручки розвиваємо!
Можна куля катати по колу,
Перекидати один одному.
Раз, два, три, чотири, п'ять -
Нам пора відпочивати!