Новини

рацівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.

1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.
2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.
3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам’ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.
4. Якщо ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.
5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів та спеціалістів. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.
6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.
7. Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Шановні батьки,

піклуючись про фізичний розвиток Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.
Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте процедури загартування.
Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.
Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів - вправляйтеся в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.
Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності.
Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

У профілактику плоскостопості входить і носіння правильно підібраного взуття: з каблучком 5-8 мм, пружною устілкою, міцним задником. Тапочки і кеди з плоскою підошвою сприяють плоскостопості. Попереджати плоскостопість треба з раннього дитинства. Для цього 2-3 рази на день пропонуйте дітям спеціальні вправи для стоп. Дуже корисна ходьба босоніж по землі, піску, плоскому камінню, воді, по корінню дерев, лазіння босоніж по шведській стінці.

Вправи для профілактики плоскостопості

Вправа № 1
Сидячи на стільчику, дитина катає по черзі одною і іншою ногою маленький м'ячик по підлозі протягом 2 - 5 хвилин. Добре буде, якщо на м'ячику є невеликі м'які шипи. Вони прекрасно масажують м'язи стопи.

Вправа № 2
Корисним буде для дитини підйом вгору на носочках. Для цього можна в кімнаті влаштувати імпровізований схил. На маленьку табуретку покласти пружний шматок дошки шириною близько 30 см і довжиною 1,5 м. Притримуючи дошку, дати можливість походити по ній малюкові хвилин 5. Поступово збільшувати час вправи до 15 хвилин.

Вправа № 3
Біля стільчика на підлогу поставити гімнастичну палицю. Нехай дитина стане ніжками на неї і, дотримуючись за спинку стільця, присідає 5 - 10 разів.

Вправа № 4
На підлогу поставити гімнастичну палицю. Ходити по ній в одну й іншу сторону по 15 разів. Руки при цьому тримати слід піднятими, це врівноважує руху малюка.

Вправа № 5
Протягом 1 - 3 хвилин ходити по колу, стаючи на носочки. При цьому руки слід тримати на поясі. Ноги повинні бути прямими, при кроці їх не згинати.

Вправа № 6
Протягом 5 хвилин дитина ходить по колу, при цьому спиратися він повинен на зовнішні сторони стоп. Така хода нагадує ходу ведмедя. Напевно маляті буде цікаво побути клишоногим ведмедиком протягом декількох хвилин.

Чинники порушення постави

Набуті порушення постави у дітей зумовлені такими чинниками:

нераціональне харчування;

недостатній рівень загальної рухової активності дітей та відсутність у сучасному способі життя навантажень;

неврахування спеціальних фізичних вправ для профілактичного зміцнення хребта і корсетних м'язів при організації фізичного тренування дитини вдома й у дитячому садку;

сидіння дитини у травмонебезпечному пасивному положенні понад 10-20 хвилин;

дитячі пустощі, що можуть стати причиною травм: стрибки з висоти, що перевищує зріст дитини, стрибки з приземленням на одну ногу, значні прогини хребта, піднімання дітьми одне одного, піднімання важких речей.

Пам’ятка щодо діагностики порушень постави

Дуже важливо уважно стежити за поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь-які відхилення. Порушення постави ви можете визначити самостійно в домашніх умовах (дитина має бути в трусиках, босоніж; освітлення у приміщенні має бути достатнім, огляд слід робити з відстані 3-4 метрів), оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

плечі дитини – на одному рівні;

кути лопаток – симетричні;

лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) – симетричні;

тазові кістки сідничні складки – на одному рівні;

хребет – рівний.

Позиція № 2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:

симетрія тіла під час нахилів не порушується;

ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;

відрізки між виступами хребта – однакові;

викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.

Позиція № 3. Дитина, стоячи рівно, повертається до вас лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:

всі частини тіла з обох боків – симетричні;

сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.

Позиція № 4. Дитина лежить на рівній поверхні (підлога, ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

розміри правої і лівої стоп – однакові;

довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.

Вправи для виправлення сколіозу

В. п.- лежачи на животі, руки вперед. Підняти ліву руку вгору, зробити коловий рух рукою вліво - назад, повернутися у в. п. Те саме виконати правою рукою. Повторити 8-10 разів.
В. п. - сидячи на підлозі, руки на поясі, ноги калачиком. Нахил вліво, ліктем торкнутися
коліна (видих) і повернутися у в. п.(вдих). Те саме виконати вправо. Повторити 8-10 разів.

Вправи для виправлення лордозу

В. п. - стійка ноги на ширині плечей на відстані кроку від столу (стільця), кисті рук на краю столу чи спинки стільця, пружні нахили тулуба вперед, коліна не згинати. Дихання довільне. Повторити 8-10 разів. Після нетривалої паузи вправу повторити.
В. п. - стійка ноги на ширині плечей, руки за спиною, кисті в замок. Нахил тулуба вперед, руки відвести назад (видих), повернутися у в. п. (вдих). Коліна не згинати. Повторити 8-10 разів.
В. п. - сидячи на підлозі, Ноги нарізно, руки в сторони. Нахил вліво, торкнутися правою рукою носка лівої ноги (видих), повернутися у в. п. (вдих). Ті самі рухи виконати до правої ноги. Повторити 8-10 разів.

Вправи на виправлення сутулості й кіфозу

В. п. - основна стійка - ступні ніг паралельно, руки опущені вниз. Підняти руки в сторони, праву ногу назад на носок (вдих); повернутися у в. п, (видих). Ті самі рухи виконати до лівої ноги. Повторити 8-10 разів.
В. п. - сидячи на стільці, спина торкається його спинки, руки на поясі. Руки вниз - назад за спинку стільця (видих), повернутися у в. п. (вдих). Повторити 10-12 разів.
В. п. - лежачи на спині, руки в сторони. Відвести руки вверх, плеснути в долоні над головою (вдих), повернутися у в. п. Повторити 8-10 разів.
В. п. - основна стійка. Підняти руки через сторони вгору, торкнутися долонями потилиці (вдих), повернутися у в. п. (видих). Голову не опускати, прогнутися у попереку. Повторити 8-10 разів.

Комплекс вправ у парах

КОРИСНЕ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ЇХ ДІТЕЙ!!!

Ігровий стретчинг – корисна забава для малюків Стретчинг – це система вправ на статичне розтягнення хребта та м’язів тіла. Ці вправи дають змогу запобігати порушенню постави, мають оздоровчий вплив на весь організм, допомагають активізувати його захисні сили. Крім того, стретчинг використовується для профілактики плоскостопості. Фактично, стретчинг передбачає вправи на зміцнення й поліпшення еластичності та гнучкості м’язів й однаково корисний як для дітей, так і для дорослих.
На думку провідних фахівців з фізичного виховання, заняття на розтягнення є одним із найефективніших методів попередження травм, підтримання рухливості, зняття перевантаження, а також підвищення працездатності. Саме тому комплекс вправ зі стретчингу було внесено до державних методичних рекомендацій щодо фізичного розвитку дітей в умовах дошкільного освітнього закладу. Найбільша привабливість ігрового стретчингу для дітей полягає у виконанні легких фізичних вправ під час слухання казки або музики. В такому разі малюк з цікавістю виконує рухи, а також розвиває увагу та уяву. Ігровий стретчинг не має вікових обмежень, але для дітей 3–4 років достатньо 4–5 повторень кожної вправи; для дітей 5 років – 5–7; старші дошкільнята впораються з повторенням вправ 8–10 разів. Загалом, стретчинг має займати 20–30 хвилин. Оскільки заняття на розтягування в основному передбачають виконання більшості вправ лежачи на спині, необхідно мати гімнастичний килимок або ковдру. Для ефективного тренування м’язів слід повторювати вправи не менше ніж двічі на тиждень. Казку для ігрового стретчингу легко придумати самому, застосовуючи основні вправи на розтягнення. Казки для заняття можуть бути різноманітними. Вони можуть включати в себе елементи виховання або ж присвячуватися окремим розвивальним темам, бути повчального або розважального характеру.
Ось приклад однієї з таких казок.

ПОДОРОЖ КОШЕНЯТИ "РУДЬКА"

У маленькому містечку жило веселе кошеня Рудько (діти встають накарачки, вигинають спину та піднімають голову, зображуючи кошеня). Одного сонячного ранку Рудько прокинувся, гарненько потягнувся (діти мають стати на коліна, руки підняти вгору, долоні складені разом; потім повільно нахилитися донизу, поки чоло та ребра долонь не торкнуться підлоги) і швиденько побіг гратися на улюблене горище. (Вправа «Біг». Діти лежать на животі, руки під підборіддям, і по черзі згинають ноги в колінах, п'ятками дістаючи до сідничок.) Та коли кошеня піднялося східцями, воно побачило, що не дверях горища висить здоровенний замок. (Вправа «Замок». Діти переносять зігнуту в лікті праву руку через плече долонею всередину, а ліву заносять за спину долонею назовні. Беруть пальці обох рук в «замочок», лівою рукою тягнуть униз. Повертаються у вихідне положення. Повторюють, змінивши руки.) Рудько сидів (діти сидять на п’ятах) і засмучено поглядав на двері. Аж раптом кошеня згадало, що давно не було у садочку, де достигли запашні яблука та груші. Не гаючи часу, Рудько побіг у садок (вправа «Біг»). У затінку дерев кошеня милувалося барвистими метеликами (діти сидять, підігнувши ноги, по-турецьки), які кружляли та перелітали з квітки на квітку (діти показують метелика: сидять на п’ятах, руки кладуть на пояс і махають «крильцями»). Враз Рудько почув дивний скрегіт і налякано принишкло у траві (діти сидять на п’ятах). Набравшись мужності, він озирнувся і побачив… жабеня, що квакало біля нього. (Вправа «Жабеня». Діти стоять із широко розставленими ногами і руками, зігнутими в ліктях, імітуючи лапи жабки. Потім присідають, розводячи коліна в сторони). Кошеня не могло втриматися і від сміху почало качатися по траві. (Діти сидять, обхопивши ноги, зігнуті в колінах. Далі притискають голову до колін, обережно перекочуються на спину і повертаються у вихідне положення.) Цілий день Рудько та жабеня стрибали наввипередки у садку (діти підстрибують на місці). Коли ж сонечко почало сідати, кошеня вирішило повертатися додому. Воно поважно ступало по подвір’ю і мріяло, аби швидше настав новий день, і воно знову зустрілося з жабеням. (Діти марширують, стоячи на одному місці, високо піднімаючи коліна. Спина пряма.) Беручи до уваги основні вправи зі стретчингу, які наведені вище у казці, важливо притримуватися правил: динамічні рухи (вправи «Жабеня», «Біг», стрибки) потрібно чергувати зі статичними завданнями (сидіння на п’ятах, по-турецьки тощо).

Стретчинг має виконуватися у повільному темпі та не викликати у дітей втоми. Таким чином, ігровий стретчинг може урізноманітнити заняття з фізичного виховання і стати цікавою забавою для малюків.

Шановні батьки, якщо дитина побачила людину з інвалідністю, це може стати слушною нагодою для того, щоб поговорити про відмінності між людьми. Використовуйте в розмові прості слова та фрази. Не шкодуйте часу, щоб обговорити дану тему. Маленькі діти особливо люблять ставити батькам безліч запитань. Батьки повинні заохочувати цікавість дитини і в той же час навчити її тактовності.
Інвалідність часто асоціюється з негативними емоціями, такими як смуток або жалість. Привчіть дитину бачити в людині з інвалідністю позитивні сторони. Розповідайте дитині про інвалідність у позитивному ключі, наприклад, поясніть, як інвалідне крісло допомагає справлятися з повсякденними справами.

Опубликовано в Поради вчителя-реабілітолога | Квітень 30th, 2020
Перебуваючи на карантині, батьки та діти змінюють привичний спосіб життя. В тому числі, зменшують рухову активність. Це, в свою чергу, впливає на настрій та загальний стан організму. Може призвести до зниження імунітету та загострення хронічних захворювань.
Щоб тримати себе в формі, зберегти здоров’я та провести час самоізоляції не тільки без негативних наслідків для організму, а і корисно, рекомендуємо виконувати низку вправ.
Виконуйте ці вправи кожен день по 2- 3 рази. Будьте здорові!
Ви вранці відчуваєте себе сонною мухою і не можете рухатися? Тоді допоможіть собі та своїй дитині прокинутися і знайти енергію для нового дня! Ніяких екстремальних навантажень і насильства над організмом, просто приємні повільні рухи, які зможуть виконати батьки разом з дитиною з ООП.
Спочатку просто дихальна вправа лежачи на спині – розкинувши руки і ноги, глибоко дихайте животом. Живіт надувається при вдиху і втягується при видиху. Тепер трохи розігрійтеся – напружте всі м’язи і утримуйте напругу кілька секунд, потім розслабтеся.
Ліжкова гімнастика – це коли ви ще ніжитеся під ковдрою. Можна навіть очі не відкривати.
лежачи на спині, витягніть руки вгору, а ноги вниз, розтягніть тіло, виростите великими і стрункими;
перетворюйтеся в місток – руки вздовж тіла, прогніться дугою, не відриваючи лопатки і стопи від ліжка;
відчуйте себе в ролі маятника – згинаючись в талії, тягніться руками по черзі до лівої і до правої ноги, ковзаючи спиною по ліжку;
ще трохи динаміки – велосипедна прогулянка в зручному темпі: покрутіть педалі ногами, лежачи на спині;
поверніться на живіт, тепер ви – човник: руки витягніть над головою, підніміть плечовий пояс і ноги одночасно.
А тепер, переходимо до водних процедур. Час, який ми проводимо за чищенням зубів, витратимо з додатковою користю. Ось які вправи можна робити у ванній:
піднімання на носки;
перекати з носків на п’яти;
підйоми колін до грудей;
обертання в тазостегнових суглобах;
присідання.
Це не повний список, ви можете додати в нього свої ідеї в залежності від бажаного навантаження та можливостей дитини з ООП.
Насправді, як ви вже зрозуміли, в спортивне тренування можна перетворити практично будь-який вид діяльності. Так що вибирайте на свій смак і залежно від необхідних справ і настрою.

На сучасному етапі розвитку освіти дітей з інтелектуальними порушеннями легкого, помірного ступеня пріоритетного значення набуває створення інклюзивного освітнього середовища. У такому середовищі всі вихованці навчаються разом у системі загальної освіти за загальноосвітніми навчальними програмами, що пристосовані до потреб кожної дитини.

Інклюзивне освітнє середовище – це середовище, де всі учні незалежно від своїх освітніх потреб здатні навчатися ефективніше, підвищувати свою соціальну компетентність, вдосконалювати комунікативні навички, а також відчувати себе частиною спільноти.

Особливі вимоги встають перед учителями, які безпосередньо працюють з дітьми з інтелектуальними порушеннями. Педагог має володіти глибокими знаннями свого предмета, методики викладання, а також методики роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, вміти спостерігати за дитиною та регулювати її навантаження.

Якщо в класі навчається дитина з інтелектуальними порушенням легкого, помірного ступеня вчителю слід враховувати такі особливості:

– діти з інтелектуальними порушеннями мають слабку, короткочасну пам’ять, тому матеріал слід подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове його повторення, урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу.

– у дітей порушена активна увага, тому треба застосовувати максимально адеквантний наочний матеріал для її активізації, чергувати види діяльності;

– у цієї групи дітей переважає конкретно-наочне мислення, що слід враховувати при подачі навчального матеріалу, застосовувати яскраву наочність (предметні картинки, лічбовий матеріал, малюнки-схеми до задач тощо);

– діти мають знижений темп роботи та працездатність, тому необхідно зменшити об’єм та кількість завдань, їх складність повинна бути доступною;

– при організації корекційно-розвиткової роботи важливо розвивати навички самостійності, самоконтролю;

– діти з інтелектуальними порушеннями потребують неодноразового повторення інструкції щодо виконання того чи іншого завдання, тому вчитель має переконатись, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають;

– підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, діях, розвивати пізнавальну активність; – адекватно реагувати на зміни в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини.
Урахування особливостей розвитку дітей і підлітків з інтелектуальними порушеннями, використання сучасних підходів до їх навчання, цілеспрямована діяльність педагогів, співпраця з командою фахівців, забезпечують ефективність їх навчання дітей і створюють підґрунтя для успішного навчально-корекційного результату.

Практичні підходи в роботі з дітьми, які мають РАС.

В умовах переходу закладів освіти на інклюзивну форму навчання заклади дошкільної освіти, школи приймає в свою родину дітей, які мають аутичні форми порушень. Досить часто особлива дитина має потенціальні можливості для адаптації в соціумі.

Педагогу важливо розуміти, з якими особливостями дитини доведеться зустрітися та як організувати взаємодію з нею.
При організації корекційної допомоги ефективним може бути комплекс практичних підходів, який має назву секвенційної моделі допомоги дітям з аутизмом. Це комплекс вправ, який виконується системно, послідовно ускладнюючись.
Така модель працює з дітьми будь-якого віку, що мають розлади в роботі сенсорних систем та емоційно-вольові порушення. Саме ці типи порушень характерні, передусім, для дітей з розладами аутичного спектру.

Керує процесом корекційний педагог спільно з реабілітологом. Комплекс вправ для дітей з РАС може бути запропонований лише після етапу встановлення контакту з дитиною, забезпечення індивідульного підходу. В домашніх умовах цей комплекс можуть виконувати батьки після відповідного консультування зі спеціалістами.

Вчителем-дефектологом є фахівець, який займається вивченням, навчанням, вихованням та соціалізацією дітей, що мають порушення у своєму розвитку.

Функції, які виконує вчитель-дефектолог в дошкільному закладі:

v проводить повне і детальне обстеження кожної дитини, з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності. Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимально компенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;

v підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як

сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;

v розвиває комунікативні здібності дітей;

v сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному

віці.

Зміст роботи вчителя-дефектолога підбирається з урахуванням особливостей кожної дитини.

Однак існують і загальні напрями роботи:

v пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);

v логіко-математичний розвиток;

v мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);

v розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;

v розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);

v засвоєння сенсорних еталонів;

v формуванняя необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;

v навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма).

Звичайно, не всі діти потребують допомоги дефектолога. Однак дітям з порушенням психічного, психомоторного і сенсорного розвитку, дефектолог у дитячому садку просто необхідний. Але батькам слід пам'ятати, що велику частину часу дитина проводить не в дитячому садку, а в родині. Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі фахівця спільно з батьками.

Крім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідним прийомам виховання і навчання своєї дитини. Так що, дорогі батьки, знайте, що дефектолог може зробити багато для розвитку Вашої дитини, але він не зможе замінити йому Вас у повсякденному житті.

Артикуляційна гімнастика є сукупністю спеціально підібраних вправ, які сприяють м`язовому зміцненню апарату артикуляції дитини, а також розвитку спритності, диференційованості і сили рухів цього органу. Вправи для проведення такої процедури необхідно підбирати ретельно, передбачаючи ті положення і руху артикуляційних органів, які сприяють утворенню звуків, складових фонетику даного мови.
Користь артикуляційної гімнастики:
- поліпшення кровопостачання, нервової провідності і рухливості артикуляційних органів;
- зміцненням`язової системищік, губ і язика;
- навички, що дозволяють утримувати потрібне артикуляційне положення;
- збільшення амплітуди рухів;
- зниження напруженості артикуляційних органів;
- постановка правильної вимови звуків.
Завдяки своєчасно проведеним занять і вправ, які розвивають мовний слух, багато дітей навчаються говорити правильно і чисто без допомоги логопеда. При складних порушеннях звуковимови артикуляционная гімнастика допомагає швидше впоратися з мовними дефектами і підготує м`язи для регулярних занять з фахівцем. Слід пам`ятати, що чіткість вимови є основною метою проведення розвиваючих вправ.
Правила виконання артикуляційної гімнастики
Для досягнення максимального ефекту артикуляционная гімнастика повинна проводитися регулярно, інакше отримані навички можуть не закріпитися. Бажано займатися двічі на день через годину після прийому їжі. У процесі вправ необхідно постійно контролювати якість їх виконання і не допускати надмірного стомлення дитини. Комплекс артикуляційної гімнастики рекомендується виконувати, стоячи перед дзеркалом, в якому маленький пацієнт буде бачити не тільки себе, але і дорослої людини. Всі вправи слід виконувати повільно, плавно і точно, інакше вони не матимуть сенсу.
Види артикуляційної гімнастики
артикуляционная гімнастика для язику та губ, так звані статичні вправи та динамічні. Для кожного окремого звуку необхідно підбирати свій гімнастичний комплекс, який дозволить міцно закріпити отримані навички. Статичні вправи дозволяють дитині навчитися утримувати правильну артикуляционную позу протягом кількох секунд, в той час як динамічні повторюються ритмічно, що дає можливість виробити рухливість губ та язика, а також полегшити їх переключення і координованість. Щоб швидше подолати мовні труднощі, корисно використовувати спеціальні казки, в яких артикуляционная гімнастика проводиться в ігровій формі. Роль таких казок дуже велика: в першу чергу вони залучають дитини в гру, налаштовуючи на сам процес, а потім дозволяють легше виконати найпростіші вправи, тим самим готуючи мовний апарат до артикуляційної гімнастики. Слід зазначити, що для кожної дитини підбирається індивідуальний комплекс вправ.
ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ
ІГРИ ТА ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СЛУХОВОЇ УВАГИ, СПРИЙМАННЯ, ПАМ'ЯТІ
"Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання
“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк
“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;
“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]
Ігри та вправи на розвиток дихання
“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Ігри та вправи на подолання заікання
Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі». Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.
Проспівуванняна одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівуванняна одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
Проспівуваннязвуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)
Проспівуванняпростої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
Вправи для розвитку координації мовлення з рухами
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.
«Машина».Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)
«Дощик».Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)
«Листочки».Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

ЩО ТАКЕ АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ? Гімнастика для рук, ніг – звичне та знайоме для нас діло. Зрозуміло для чого ми тренуємо м’язи – щоб бути спритними, швидкими, сильними. А навіщо тренувати язика ? Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.
3. Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є - відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.
4. ЧОМУ ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ АРТИКУЛЯЦІЙНОЮ ГІМНАСТИКОЮ ? Завдяки своєчасним заняттям артикуляційною гімнастикою деякі діти самі можуть навчитися правильно говорити.  Діти з складними порушеннями звуковимови зможуть швидше подолати дефекти мовлення, коли з ними почне займатися логопед : їх м’язи будуть вже підготовленими.  Артикуляційна гімнастика дуже корисна також дітям з правильною, але в’ялою вимовою, про них ще говорять “каша в роті”. 
5. ОСНОВНІ ПРАВИЛА АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ       Заняття мають проводитися щоденно протягом 5 – 15 хвилин перед дзеркалом (залежить від віку дитини та посидючості). Кожну вправу дитина має повторювати 5-10 разів. Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату дитини мають повернутися у вихідне положення, а потім – у стан спокою. Слідкуйте за тим, щоб вправи виконувалися чітко, плавно і правильно, інакше заняття немають сенсу. Під час роботи із дзеркалом потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м’язи, які тренуються в даній вправі. Шия й плечі мають бути не напруженими. Гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтому.
6. Займаючись з дітьми 3-4 років, слідкуйте, щоб вони засвоїли основні рухи.  До дітей 4-5 років вимоги підвищуються: рухи мають бути більш чіткими і плавними.  У 6 – 7–літньому віці діти виконують вправи в швидкому темпі та вміють утримувати положення язика деякий час без змін. 
7. ПОЧНЕМО ВИКОНУВАТИ АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ
8. «Грибочок» Посміхнутися, відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння. Якщо дитині не вдається присмоктати язика, то можна повільно поклацати язиком, як при вправі “Коник”. В поклацуванні вловлюється потрібне положення язика.
9. «Млинці» Посміхнутися, відкрити рота. Покласти широкий язик на нижню губу. Утримувати в спокійному положені на рахунок до 5. В цій вправі важливо слідкувати, щоб нижня губа не напружувалася і не загорталася на нижні зуби.
10. «СМАЧНЕ ВАРЕННЯ» Посміхнутися, відкрити рота. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Нижня губа не повинна обтягувати зуби (можна відтягнути її вниз рукою).
11. «БАРАБАН» Відкрити рота і, утримуючи язика за верхніми зубами, швидко вимовляємо: д-д-д… протягом 2-3 хвилин. При цьому кінчик язика має відскакувати від горбиків за верхніми зубами. Дорослий має стежити, щоб між зубами була щілина.
12. «ЧИСТИМО ЗУБКИ» Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми (а потім і за верхніми) зубами виконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Нижня щелепа при цьому не рухається.
13. «ГОЙДАЛКА» Посміхнутися, відкрити рота Тягнутися язиком почергово спочатку до верхніх різців, потім до нижніх. Рот при цьому не закривати. Нижня щелепа не повинна рухатися.
14. «МАЛЯР» Посміхнутися, відкрити рота. Широким кінчиком язика виконуються рухи по піднебінню вперед-назад (білимо стелю). Нижня щелепа не повинна рухатися
15. «ПАРУС» Посміхнутися, широко відкрити рот, поставити язик за верхні зуби так, щоб кінчик язика міцно упирався в зуби. Утримувати 5-10 с.
16. «МАЯТНИК» Посміхнутися, відкрити рота. Кінчик язика переводити на рахунок «раз-два» з одного куточка рота в іншій. Нижня щелепа при цьому залишається нерухомою.
17. «ЧАШЕЧКА» Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору та загорнути кінчик язика до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с. Нижня губа не повинна обтягувати зуби

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

З правилами виконання артикуляційної гімнастики можна ознайомитись тут, з будовою артикуляційного апарату - тут.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»
Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»
Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»
Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»
Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»
Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»
Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»
Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»
Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»
Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»
Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»
Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»
Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»
Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»
Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»
Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»
Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»
Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.
З тим все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Ми, батьки, можемо допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.
У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. Пропонуємо вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику.

Сенсорні коробки, які можна пропонувати малюкам уже з 6-місячного віку. Варто лише пам’ятати, що гратися з такою коробкою можна тільки під наглядом дорослого.
Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку, на вулиці, в лісі, на пляжі і т.п. Також пригодяться: кольоровий рис, кольорова манка, гідрогелеві кульки, макаронні вироби, намистини, камінці, гудзики, різноманітні фігурки тварин, комах, морських жителів, людей, героїв, овочі та фрукти із полімерної глини, кришечки, кубики, пір’я, м’які і тверді кульки, помпони, різні пристосування для маніпуляції з предметами (ложечки, пінцети, щипці і т.п.) та все-все, що попадеться під руку.
Нитки з вовни тонкі і в той же час шорсткі. Для того щоб обмотати якийсь предмет з їх допомогою, малюкові доведеться як слід схопити ниточку пальцями. І це допомагає зміцнювати м’язи маленьких пальців і вчити дитину координувати свої рухи.

Нехай малюк спробує робити з вовняних ниток маленькі павутинки на пальчиках або на маленьких смужках картону, а дитині 4-5 років запропонуйте обмотувати нитками більш складні форми, наприклад, букви А, Б, В, Г…

Нижче пропонуються шаблони англійських букв і приклад літери, вже обмотаної нитками. Для того щоб обмотувати форми було зручніше, зробіть по краях невеликі надрізи, за які можна чіпляти нитку.

Проста, але геніальна ідея для хлопчиків. Тут потрібна допомога тата, щоб підібрав гвинтики і гайки і зафіксував їх у дерев’яній основі.
для мелкой моторики руки
Нанизування намистин, макарон, створення намиста.
Шнурівки

Пальчикове малювання. Пальчикові фарби можна виготовити своїми руками.

пальчиковое рисование
Різноманітні ігри з пінцетами, щипцями, китайськими паличками

Ігри з Лего. Запропонуйте дитині спочатку набрати в трубочку або піпетку води, а потім капнути крапельки води так, щоб заповнити отвори в пупиришках водичкою.

У процесі такої гри ваш малюк познайомитися з деякими фізичними властивостями, тренуватиме моторику рук, спритність і координацію.

Рука пізнає, а мозок фіксує відчуття й сприйняття, поєднуючи їх із зоровими, слуховими й нюховими в складні образи й уявлення. Високий рівень сформованості дрібної моторики дитячих пальців забезпечує достатній рівень пам'яті, уваги й готує руку до письма.

Зараз вже відомо, що на початковому етапі життя саме дрібна моторика відображає те, як розвивається дитина, свідчить про його інтелектуальні здібності. Діти з погано розвиненою ручною моторикою незграбно тримають ложку, олівець, не можуть застібати ґудзики, шнурувати черевики. Їм буває важко зібрати деталі конструктора, що розсипалися, працювати з пазлами, паличками для рахування, мозаїкою. Вони відмовляються від улюблених іншими дітьми ліплення і аплікації, не встигають за дітьми на заняттях. Таким чином, можливості освоєння світу дітьми виявляються збіднілими.

Останнім часом психологи усе частіше говорять про відставання в розвитку моторної функції дрібних м’язів пальців рук у дітей, що призводить до зниження розвитку мови й мислення.

Актуальність роботи по розвитку дрібної моторики дітей раннього віку обумовлена віковими психологічними і фізіологічними особливостями дітей: в ранньому і молодшому дошкільному віці інтенсивно розвиваються структури і функції головного мозку дитини, що розширює його можливості пізнання навколишнього світу. Всебічне уявлення про навколишній предметний світ у людини не може скластися без тактильно-рухового сприйняття, оскільки воно лежить в основі чуттєвого пізнання. Саме за допомогою тактильно-рухового сприйняття складаються перші враження про форму, величину предметів, їх розташування в просторі. Щоб навчити малюка говорити, необхідно не лише тренувати його артикуляційний апарат, але і розвивати дрібну моторику рук.

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до школи, і саме в цій області дошкільнята зазнають серйозні труднощі. Тому роботу по розвитку дрібної моторики треба починати задовго до вступу до школи, а саме з самого раннього віку.

Виходячи з цього, я визначила мету своєї роботи: розвиток дрібної моторики і координації рухів рук у дітей дошкільного віку через різні види діяльності.

У своїй роботі я ставлю наступні завдання:

Поліпшити загальну рухову активність.

Поліпшити дрібну моторику пальців, кистей рук.

Поліпшити координацію і точність рухів руки і ока, гнучкість рук, ритмічність.

Розвивати уяву, логічне мислення, довільну увагу, зорове і слухове сприйняття, творчу активність.

Сприяти нормалізації мовної функції.

Створювати емоційно-комфортну обстановку в спілкуванні з однолітками і дорослими.

Для розвитку дрібної моторики рук і координації рухів я використала такі методи і прийоми роботи:

Пальчиковий ігротренінг:

масаж кистей рук;

пальчикова гімнастика, фізкультхвилинки;

пальчикові ігри з віршами, скоромовками;

пальчиковий театр;

театр тіней.

Використання елементів ТРИЗ:

ліплення з пластиліну і солоного тіста з використанням природного матеріалу (насіння, крупи, черепашки і т. д.);

нетрадиційна техніка малювання: кистю, пальцем, зубною щіткою, свічкою і т. д.;

конструювання: з паперу в техніці орігамі, робота з конструктором ЛЕГО;

різні види аплікацій.

Розвиток графічної моторики:

малювання по трафаретах;

штрихування;

домальовування (за принципом симетрії);

лабіринти;

графічні диктанти;

Дидактичні ігри:

ігри з дрібними предметами;

пазли, мозаїка.

Для досягнення бажаного результату виникла необхідність зробити роботу регулярною, використовуючи наступні форми роботи:

спільна діяльність вихователя з дітьми;

індивідуальна робота з дітьми;

вільна самостійна діяльність самих дітей.

ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

2.1. Що таке дрібна моторика і чому вона так важлива для дітей

Дрібна моторика - сукупність скоординованих дій нервової, м'язової і кісткової систем, часто у поєднанні із зоровою системою у виконанні дрібних і точних рухів кистями і пальцями рук і ніг.

До області дрібної моторики відноситься велика різноманітність рухів: від примітивних жестів, таких як захоплення об'єктів, до дуже дрібних рухів, від яких, наприклад, залежить почерк людини.

Чому так важливий для дітей розвиток дрібної моторики рук? Річ у тому, що в головному мозку людини є центри, що відповідають за мову і рух пальців рук, які розташовані дуже близько. Стимулюючи тонку моторику і активізуючи тим самим відповідні відділи мозку, ми активізуємо і сусідні зони, що відповідають за мову.

Помічено, що діти, які здійснюють численні жваві рухи пальцями рук, розвиваються в мовному відношенні явно швидше за інших. Якщо спеціально тренувати дрібні рухи кисті, розвиток мови можна істотно прискорити.

Для того, щоб дитина легко і успішно вчилася в школі, він повинен легко і без напруги говорити. А тренування рухів пальців рук, у свою чергу, робить великий вплив на розвиток активної мови дитини.

2.1. Взаємозв'язок головного мозку і дрібної моторики

Кора головного мозку складається з декількох частин, кожна з яких за щось відповідає. Є в корі головного мозку така частина, яка визначає рухові характеристики. Третя доля цієї частини кори головного мозку займає рухові здібності кистей рук і розташована зовсім поряд з мовною зоною мозку. Саме тому можна говорити про те, що якщо у дитини погано розвинені пальчики, то від цього у нього страждатиме мова і навпаки. У зв'язку з цим ряд учених називає кисті рук «органами мови», як і артикуляційний апарат. Тому, щоб у дитини була добре розвинена мова, слід тренувати не лише органи мови, але і дрібну моторику.

ІІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1. Актуальність, мета і завдання

Актуальність моєї роботи полягає в тому, що цілеспрямована і систематична робота по розвитку дрібної моторики у дітей раннього віку сприяє формуванню інтелектуальних здібностей, мовної діяльності, а найголовніше, збереженню психічного і фізичного розвитку дитини.

На початку роботи провела діагностичне обстеження стану дрібної моторики у дітей з метою – виявити рівень розвитку дрібної моторики рук. В ході діагностики запропонувала дітям три види вправ:

з м'ячем (вдарити об підлогу і впіймати в руки, підкинути вгору і впіймати, вести м'яч однією рукою);

з олівцем (обвести предмет і заштрихувати його);

ізольовані рухи пальцями.

Проведена діагностика розвитку дрібної моторики показала, що 64% дітей, які приймали участь в тестуванні, мають низький рівень розвитку дрібної моторики, 30% - середній, а тільки 6% - високий. (Високий рівень: точне відтворення руху. Середній рівень: основні елементи руху виконані, але присутні неточності у виконанні. Низький рівень: відсутність основних елементів в структурі руху.)

Я поставила перед собою завдання: поліпшити координацію рухів пальців рук, проводити вправи на формування навичок самообслуговування, поліпшити загальну рухову активність дитини.

3.2. Основні принципи

Щоб сформувати у дітей певну систему знань по цій темі потрібне використання наступних основних принципів.

Принцип доступності і індивідуальності

Кожній дитині властиві свої якості, у кожної свій індивідуальний рівень розвитку, свій первинний сенсорний досвід. Вважаю своїм головним завданням – знати особисті особливості кожної дитини, шукати методи індивідуальної роботи з кожним із них. Підібраний для дидактичних ігор матеріал, має бути зрозумілий і доступний кожній дитині.

Принцип послідовності і систематичності

Важливим чинником для розвитку дрібної моторики є послідовність і систематичність. Наявність системи надає сенсорному вихованню організованості, послідовності від простого до складного. На етапі раннього дитинства засвоєння знань на рівні формуванням умінь повинно відбуватися систематично, а не від випадку до випадку.

Принцип наочності

Враховуючи психологію, вікові особливості дітей раннього віку, наочність грає велику роль у поєднанні із словами. При цьому утворюється зв'язок між предметами і явищами дійсності та словами, що означають їх. Правильно підібрані дидактичні посібники несуть в собі великий емоційний заряд. Увесь наочний матеріал і дидактичні посібники, що знаходяться в нашій групі, мають привабливий зовнішній вигляд: картинки яскраві, барвисті; іграшки цілі, не зламані, приведені в акуратний вид. Приємна фактура, чітка форма і яскравий насичений колір дидактичних ігор і посібників дають дітям радість, викликають бажання гратися ними, сприяють накопиченню сенсорних стосунків.

Принцип зв'язку з життєвим досвідом

Від умілої реалізації цього принципу залежить конкретний результат, успіх і якість навчання дитини. Істотним чинником в методиці проведення дидактичних ігор є взаємозв'язок навчання в дидактичній грі із закріпленням знань і умінь в повсякденному житті: на прогулянках, під час самостійної діяльності, під час гри і так далі. Під час одягання і роздягання закріплюємо уміння застібати і розстібати ґудзики, зав’язувати і розв'язувати шнурки.

3.3. Умови для розвитку дрібної моторики

Для успішного вирішення цих завдань підібрала і вивчила методичну літературу по цій темі: О.І. Власова «Розвиток дрібної моторики рук», Н.Н. Поддякова «Сенсорне виховання в дитячому садку», І.А. Єрмакова «Розвиваємо дрібну моторику у малюків», А.Є. Біла «Пальчикові ігри для розвитку дрібної моторики», а також щомісячний журнал «Дошкільне виховання».

На основі цієї літератури розробила перспективний план:

по розвитку дрібної моторики,

по іграх з піском,

а також:

систематизувала ігри,

доповнила предметно-розвивальне середовище нестандартним дидактичним матеріалом,

оформила картотеку пальчикових ігор з віршами.

3.4. Створення предметно-розвивального середовища

Поняття розвивальне середовище – означає створення необхідних умов для розвитку дитини. Кожен предмет в групі може стати таким, що розвиває. Постаралася створити середовище, що оточує дітей, таким чином, щоб воно визначало спрямованість їх діяльності і в теж час вирішувало поставлене завдання по розвитку дрібної моторики.

У групі створено необхідне предметно-розвивальне середовище, придбані ігри і посібники для розвитку дрібної моторики, більшість з яких були зроблені самостійно.

У групі є велика кількість іграшок розвиваючого характеру: пірамідки, вкладиші різного типу, різноколірні рахівниці, матрьошки, мозаїка, ігри з олівцями, конструктори; дидактичні ігри і посібники, необхідні для розвитку дрібної моторики.

3.5.Система роботи по розвитку дрібної моторики

Роботу організовувала через спільну і індивідуальну роботу з дітьми, вільну самостійну діяльність самих дітей.

Одним з основних методів роботи були пальчикові ігри. У спільній і індивідуальній роботі здійснювалося тренування пальців. Робилося це у формі масажу (погладжування кистей рук від кінчиків пальців до зап'ястка) і вправ (згинання і розгинання кожного пальця окремо). Масаж є одним з видів пасивної гімнастики. Він чинить загальнозміцнюючу дію на м'язову систему, підвищуючи тонус, еластичність і скорочувальну здатність м'язів.

Ефективність і інтерес до тієї або іншої діяльності підвищувався, якщо вправи пальчикової гімнастики супроводжувалися читанням віршів, потішок. Слухаючи, діти одночасно «інсценували» зміст матеріалу, що прослуховувався, за допомогою пальчикових рухів і зображень персонажів, їх дій та ін.

Вірші, супроводжуючі вправи – це та основа, на якій формується і удосконалюється почуття ритму, створюється сприятливий емоційний фон, завдяки якому дитина захоплюється грою і з цікавістю виконує рухи, що забезпечує хороше тренування пальців. Сюжетність віршів і потішок розвиває уміння слухати і розуміти.

Під час спільної і самостійної діяльності дітей я використовую пальчиковий театр. Він дає дитині унікальну можливість бути одночасно сценаристом, режисером-постановником і актором. Театралізована вистава сприяє розвитку не лише творчого потенціалу, але і мови, оскільки в них активно задіяні саме пальці. Іншим позитивним моментом пальчикового театру є те, що дитина в ігровій формі навчається просторовим поняттям, а також поняттю числа.

Діяльність по ліпленню також має велике значення для зміцнення кистей рук і розвитку дрібної і великої моторики. Ліплення потрібне для розвитку у дітей сенсорних і просторових відчуттів, сприйняття. У своїй роботі для ліплення я використовую пластилін, солоне тісто; складання візерунків з насіння, черепашок. Це кропітка, цікава праця, яка розвиває увагу, удосконалює сенсомоторику – узгодженість в роботі ока і руки, координацію рухів, їх точність.

Виготовлення виробів з паперу також є одним із засобів розвитку дрібної мускулатури кистей рук. Ця робота захоплює дітей, сприяє розвитку уяви, конструктивного мислення. Одним із видів роботи з папером – є рвані вироби. Розривання паперу на дуже дрібні шматочки є хорошою вправою для розвитку сили пальців і навичок управління дрібними рухами.

Також дітей притягала можливість робити вироби з паперу - орігамі, квілінг.

У спільній діяльності використовую різну нетрадиційну техніку малювання: тампонування, друк від руки та ін. за допомогою кисті, свічки, зубної щітки. В процесі малювання у дітей розвиваються не лише загальні уявлення, творчість, поглиблюється емоційне відношення до дійсності, але і формуються елементарні графічні уміння.

Особлива увага приділяється розфарбовуванню малюнків. Для цього використовуються альбоми для розфарбовування або заготовки. Розфарбовування припускає декілька видів штрихування, які забезпечують поступовість в розвитку і зміцненні дрібної мускулатури кисті руки, у відпрацюванні координації руху. Для розвитку точності і упевненості руху руки я пропонувала ігри, в яких дітям необхідно було проводити паралельні лінії в певному напрямку.

У старшій групі велася робота по розвитку дрібної моторики як підготовки дітей до письма. Проводилися вправи по розвитку графічних навичок в зошитах. Давалися завдання наступного характеру: орієнтування на аркуші паперу (графічний диктант); вправи на розвиток окоміру, дотримання заданого інтервалу між фігурами; правильно зображувати ті або інші фігури, дотримуючись закономірності.

Існує ще не менш захоплюючий спосіб розвивати графічні навички дитини – створення малюнка по крапочках. Ці вправи були спрямовані на навчання дитини виконанню плавних ліній, без відриву руки від паперу.

Великий інтерес для дітей має конструювання (на базі конструктора ЛЕГО). Діти споруджують численні і різноманітні будівлі. Працюючи з дрібними деталями конструктора, розвивається дрібна мускулатура пальців рук, уява, творча активність. Одним з цікавих занять є складання пазлів, нанизування бісеру на волосінь.

Ще один з прийомів, який я використала у своїй роботі – це ігри з дрібними предметами (з ґудзиками, горохом, квасолею, каштанами та ін.). Наприклад, перебирання предметів, самомассаж цими предметами, визначення предмета на дотик, рахунок предметів на дотик.

Вправи, ігри на розвиток дрібної моторики комбінувала з різними видами діяльності. У своїй роботі враховую індивідуальні особливості кожної дитини, його психофізіологічний розвиток.

У кінці кожного року проводжу підсумкову діагностику розвитку моторики рук і кисті. Результати показують позитивний вплив систематичної, комплексної роботи по розвитку дрібної моторики.

3.6. Робота з батьками

Відомо, що жодне завдання по вихованню і розвитку дитини не можна вирішити без участі батьків. На початковому етапі роботи з батьками основне завдання – формування і стимуляція мотиваційного відношення батьків до роботи з їх дітьми. На початку року провела з батьками батьківські збори на тему: «Розвиток дрібної моторики у дітей раннього віку», ознайомила зі змістом і значенням необхідності розвитку дрібної моторики дітей з раннього віку.

У батьківському куточку поміщаю рекомендації по розвитку дрібної моторики, папки-пересувки на теми: «Пальчикова гімнастика», «Десять кроків до письма» і т.д.

ІV. ВИСНОВОК

Таким чином, в результаті виконаної роботи дійшла висновку, що цілеспрямована, систематична і планомірна робота по розвитку дрібної моторики рук дітей раннього віку сприяє формуванню інтелектуальних здібностей, позитивно впливає на мовні зони кори головного мозку, а найголовніше – сприяє збереженню фізичного і психічного здоров'я дитини.

Результати своєї роботи бачу у зацікавленості дітей до різних видів діяльності. Надалі продовжуватиму шукати нові методичні прийоми, які сприятимуть розвитку дрібної моторики рук, загальної моторики, самостійності, які формуватимуть інтерес до різних видів діяльності.

Використані матеріали журналу "Вихователь-методист дошкільного закладу" №3, 2012р.
Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від на­родження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб за­няття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповіда­ти віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох — п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть за­стебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину пе­ред телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволі­кала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сороч­ки — светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така еко­номія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефекто­логів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно зни­зився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зрос­ла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загаль­ним недорозвиненням мовлен­ня пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з вико­нання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою у дитини батьки ді­знаються лише у період підго­товки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відста­вати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому наван­таження на дитину значно зпостає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку коорди­нації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо впливає на здатність дитини вчитися — що «розумніші» руки, то розумніший малюк.

На думку доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Російської Академії Освіти Маріонілли Кольцової, є всі підста­ви розглядати кисть руки як орган мовлення.

Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості

Руки — інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбут­ньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ран­ньому віці малюк може багато здобути, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок роз­вивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшу­ється вдвічі, до півтора року — втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини.

Вправи на розвиток дрібної моторики

Фахівці з російського Науково-дослідного дитячого ортопедич­ного інституту ім. Г. І. Турнера (Санкт-Петербург, м. Пушкін) реко­мендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки ма­миної колискової такі вправи:

Ø злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути — рухи мають бути дуже легкими і ніжними;

Ø виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо, спо­чатку в один, а потім в інший бік;

Ø описувати своїм пальцем коло по долоньці малюка;

Ø описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем;

Ø ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити.

Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу, ніж повторити десять разів поспіль!

Вправи для найменших

Для розвитку відчуттів і сприйняття малюків, що є основою піз­навальної діяльності, дуже важливо використовувати різні техніки рухової стимуляції. Дитині у віці до трьох місяців вкладайте у до­лоні маленькі кульки діаметром 3—4 см. Для цього підійдуть різноко­льорові латексні кульки, які продають у зоомагазинах.

Учіть малюка стискати і розтискати пальці. Цю дію гарно сти­мулюють маленькі гумові іграшки-пищалки. А ще можна використо­вувати шматочки поролону, кільця, згорнуті серветки тощо.

Дайте дитині змогу здійснювати якомога більше обмацуючих рухів руками. Зазвичай увагу малюка привертають предмети різної форми і величини. Для обстеження добирайте предмети, які малюку буде зручно вхопити ручкою. Дитині буде цікаво відчути фактуру різних поверхонь: тканини, дерева, пластмаси тощо. Вкладіть іграш­ку в ручку малюка, поговоріть з ним лагідно, а потім обережно забе­ріть іграшку і знову дайте.

Для того щоб розвивати рухи ніг та координацію рухів, запро­понуйте малюкові поштовхати ніжками барабан, великий надувний м'яч, наповнений рисом тощо. Одягніть на ніжки яскраві шкарпет­ки — дитина намагатиметься «впіймати» ніжки руками. Легенько прив'яжіть тоненькою стрічечкою до ніжки малюка невелику повіт­ряну кульку — вона рухатиметься разом з його ніжкою.

Не забувайте заохочувати будь-яке бажання дитини рухатися. Адже з таких начебто дрібниць і починається ранній розвиток малюка.

Проводьте якнайбільше часу, активно спілкуючись з ма­люком і заохочуючи його до різних дій. Це принесе радість не лише малюкові, але і вам.

Пізніше навчіть малюка «гладити» м'яку іграшку — цуценят­ко, кошеня, ведмежа тощо. Зауважте, що малюки віддають перевагу м'яким іграшкам, що зображують дитинчат, а не дорослих тварин. А що більше «дитячого» у такій іграшці (велика го­лова, смішні вуха, наївний вираз очей), то більше вона їм подобається. Лялька-малюк також при­йнятніша для маленької дитини: з нею легше ото­тожнити себе, нею можна командувати.

Увага! Граючись з дитиною, не забувайте чергувати в іграх праву і ліву руки.

У 5—6 місяців «причісуйте» голівку малюка його ж руками, по черзі піднімаючи руки і плавно рухаючи долоньками уздовж голови по волоссю спереду назад. Під час виконання цієї вправи пра­цюють м'язи плечового поясу, долоньок, пальців. Учіть дитину показувати, як крапає дощик, стука­ючи пальчиками по твердій поверхні, робити з до­лоньок «чашечку» і пригощати когось, «відкривати ключиком» замочок, складати руки у замок і у щіп­ку. Пам'ятайте, що тренування тонких рухів паль­ців впливає на розвиток активного мовлення ди­тини більше, ніж тренування загальної моторики.

У цьому самому віці слід починати масаж кистей рук. Потрібно по черзі легенько масажу­вати кожну фалангу кожного пальця, ніби розми­наючи їх. Проводити масаж доцільно щодня про­тягом 2—3 хвилин.

З огляду на те, що малюк вже може схопити предмет, необхід­но створювати умови, які спонукали б його до цієї дії. Для цього піді­йдуть невеликі деталі будівельного конструктора, латексні м'ячики, яскраві іграшки, розміщені на відстані витягнутої руки від дитини. Хапання потребує складних зорово-рухових координацій. Значення цієї дії для подальшого інтелектуального розвитку дитини дуже вели­ке, адже хапання — перша цілеспрямована дія, яка є обов'зковою умовою розвитку наочно-дійового мислення.

Вправи для дітей другої половини першого року життя

У 6—7 місяців додайте до раніше виконуваних вправ прокочу­вання круговими рухами волоського горіха, латексного голчасто­го м'ячика по долонях малюка протягом 1—2 хвилин. У цьому віці малюку слід пропонувати для маніпуляцій такі предмети, з якими можна діяти обома руками: відкривати, закривати, вкладати один в іншій. Для цього підійдуть різні ємкості з кришками, коробочки від цукерок, бабусині скриньки, мотрійки тощо. Запропонуйте ма­люку іграшки, що сприятимуть відпрацюванню рухів зап'ястка: мобільний телефон, щоб він натискав кнопочки; кермо, щоб кру­тив його, як тато. А ще — забезпечуйте свого малюка м'ячиками для стискання, іграшками, що звучать (бубон, барабанчик, дзвіноч­ки, тріскачки), іграшками-каталками, іграшками, які можна трясти, переміщувати їхні деталі тощо.

У 8—10 місяців активно починайте виконувати з малюком впра­ви для пальців рук зі значною амплітудою руху. їх можна супро­воджувати розказуванням потішок, примовок, віршів, веселими жартами, пісеньками. До року малюки ще не можуть виконувати пальчикові вправи самостійно. Тому дорослим слід використовувати такі ігри, як «Коза рогата», «Ладки-ладусі», «Сорока-білобока» тощо. Вони і розважать малюка, і сприятимуть розвитку рухів пальців. Про­говорювати текст потрібно емоційно, змінюючи тембр та швидкість мовлення, виділяючи окремі слова, щоб заохотити дитину до дій.

Познайомте малюка з неваляйкою. Попередньо розглянувши її, запропонуйте показати ротик, носик, оченята. Граючись, продемон­струйте малюкові, як вона вміє розгойдуватися у різні боки, крути­тися на місці (танцювати), не хоче лягати спати. Діти із захопленням маніпулюють з неваляйкою, дослухаючись до звуків, які при цьому виникають.

У цьому віці давайте малюкові гортати дитячі книжки з твер­дими сторінками, м'яти руками паперові серветки, аркуші паперу, носові хусточки, поролонові кульки, губки. Діти дуже люблять ігри з водою. Тож дайте дитині губку і запропонуйте віджимати з неї у ємкість воду, зібрану з іншої ємкості. Або дайте злегка надірвані вами серветки, аркуші паперу — нехай рве. Ви побачите, як це за­няття захоплює малюка, адже йому подобаються і звук, і відчуття, які виникають при виконанні цієї простої, але дуже корисної процедури.

Увага! Книги і журнали рвати не дозволяйте. Поясніть, що вони потрібні для розглядання картинок, читання.

Навчіть малюка зминати відірвані клаптики паперу у грудоч­ки, а потім приклеювати на липкий різноколірний папір. Так можна виготовити об'ємне зображення сніжинки, квітки, листочка, крапе­льок дощу, ягідки, гусені тощо. А ще — зім'яті різнокольорові клап­тики серветок, паперу можна засовувати у пляшки з-під соку. Це теж цікаве заняття для малюка.

Розвитку тонких рухів пальчиків сприяти­муть нанизані на тоненьку стрічку або шнурок великі ґудзики, кісточки від старих рахівниць, кільця від пірамідки, дерев'яні намистинки, коли малюк їх перебиратиме чи пересуватиме вздовж стрічки чи шнурка пальчиками.

Запропонуйте малюкові складати ґудзики, плоди шипшини, каштана, дуба, волоські горіхи, макаронний, курагу в коробочку, а потім пере­кладати їх у різні коробочки. Закрийте коробоч­ки і потрясіть ними. Виявляється, звучать вони по-різному! Ваш малюк із захопленням розрізня­тиме ці звуки.

У 10—12 місяців пропонуйте дитині розбира­ти і збирати пірамідку без урахування розміру кілець, надягати сушки на стрижень замість кі­лець. У цьому віці починайте вчити дитину трима­ти ложку, чашку, олівець.

Цікаво у роботі з дитиною цього віку мож­на використати решітку для раковини. «Ходіть» пальчиками по решітці для раковини разом з ма­люком. Спочатку можна одним вказівним паль­цем, а потім — вказівним і середнім, як ніжками. «Ходити» можна то пальчиками однієї, то іншої, а потім і пальчиками обох рук одночасно. Іншим разом розкладіть з дитиною родзинки, боби, квасолю в отвори з ди­тиною решітки. Давайте їй олівець, хай обводить квадратні віконця. Щоб зацікавити малюка, запропонуйте намалювати будинок, у яко­му ви з малюком живете. Зафарбуйте жовтим кольором ті віконця, де мами прийшли вже додому і ввімкнули світло, а синім ті, де малята ще гуляють з мамами на вулиці. Виходить чудовий будинок у вечірній час.

Учіть малюка малювати долонькою, пальчиком точки, корот­кі і довгі лінії на розносі, на дно якого прикріплений скотчем аркуш кольорового паперу, а поверх насипана тонким шаром манна крупа або дрібний пісок. Можна на дно прикріпити картинку, на якій зо­бражено тварину або птаха, а коли малюк знайде її, обіграти.

Приблизно через місяць після того, як ваш малюк навчився хо­дити, починайте учити його малювати. На думку гігієністів маленьким художникам краще малювати стоячи, ніж сидячи, на великих арку­шах паперу — ватмані, шпалерах, що залишилися від ремонту тощо.

Розвиток моторики у дітей раннього віку

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотвор­ча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Ді­тей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручни­ми є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одно­го сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскіль­ки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утриму­вати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплен­ня. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціаль­ну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну кон­систенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тіль­ки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відста­ють у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по малень­кому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з руч­ки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчика­ми на зліплені мамою кульки — млинці, ґудзики (дірочки можна зро­бити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовле­не мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одно­часно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактиль­ну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, ха­отично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, соне­чко, лопатка, будиночок тощо).

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт —неслухняний шнурок не дуже-то підходить — з широким отвором макаронний, кісточки від рахівниць, розрізані на частини викорис­тані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «пока­тати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно ґудзик, намистину, камінчик, іграш­ку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні пред­мети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький ар­хеолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

Ø засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;

Ø складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;

Ø знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;

Ø протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпри­зу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний по­суд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, ла­тексні м'ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівно­мірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від до­лоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовува­ти кільце, але більшого розміру.

Діти раннього віку вже з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шип­шини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різ­нобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним за­хопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку го­дувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім — іншу. А можна — чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк — гостинний господар.

А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зро­блену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку ма­леньку шапочку — так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати мож­на всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного роз­міру. Готуючи для улюблених ігра­шок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борош­но, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.

Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

Ускладнені вправи для розвитку дрібної моторики

Уже в три — чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов'язково під вашим контр­олем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю короб­ки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щіль­ного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дере­во з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.

Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, ґудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камін­ці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок ґудзи­ки, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з'єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намис­то для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук. Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори го­ловного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий срок.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосеред­ковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

Але не перетворюйте успіхи малюка на привід продемонструвати перед знайомими його надзвичайні здібності. Любіть малюка за всі його досягнення і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко — що тісто: як замісив, так і виросло».

Головна Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку
Формування правильної вимови у дітей – це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук.

Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи. Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

Розминати пальцями пластилін, глину.
Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
Стискати та розтискати кулачки.
Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Показувати окремо тільки по одному пальчику.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Зав’язувати вузлики на мотузці.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки. Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Складання матрьошок.
Малювання у повітрі.
Ігри з піском, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
Різати ножицями.
Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб

зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахуванняруками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей – моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я

Сорока

Сорока білобока Кашу варила Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав І води нам не давав,
Ти і піч не натопив І нічого не поїв.

Дрібна моторика рук – це здатність виконувати точні скоординовані дії пальцями і китицями. Навички дрібної моторики необхідні не тільки в побуті, вони мають великий вплив на процес навчання дитини. Саме тому, при діагностиці готовності до школи велику увагу звертають на те, як розвинена дрібна моторика дошкільнят.
У побуті нам щохвилини доводиться вчиняти дії дрібної моторики: застібати гудзики, зав’язувати шнурки, тримати столові прилади. Однак, як ми вже говорили, дрібна моторика рук важлива не тільки в побуті. Навички дрібної моторики важливі при навчанні письма та малювання: від ступеня розвитку цих навичок буде, зокрема, залежати почерк людини. Крім того, розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з розвитком мови, так як зони кори головного мозку, що відповідають за ці функції, розташовані дуже близько один від одного.

Тонка моторика рук починає розвиватися природним чином ще в дитячому віці, і з плином часу її навички стають все більш складними і різноманітними. Так, дрібна моторика дошкільнят включає в себе безліч дій, що вимагають узгоджених рухів обох рук.

Саме в дошкільному віці на розвиток дрібної моторики слід звертати особливу увагу: до того моменту, коли дитина піде в школу, її моторні навички повинні бути розвинені на достатньому рівні, інакше навчання в школі буде представляти для неї складності.

Саме тому, розвиток дрібної моторики у дошкільників – невід’ємна частина підготовки до школи. Цей процес можна прискорити різними способами, до найпоширеніших з яких відносяться: пальчикові ігри та пальчикова гімнастика; ігри з дрібними предметами (конструктори, мозаїка, пазли, намистини, рахункові палички і т. п.); масаж і самомасаж пальців і кистей рук; заняття ліпленням, малюванням, різними видами рукоділля; розвиток елементарних навичок самообслуговування ( застібання і розстібання гудзиків, зав’язування шнурків і т. п.); ляльковий театр з рукавичок ляльками; вправи на обведення контурів предметів, штрихування, розфарбовування, малювання по клітинках і трафаретами.

Розвиток навичок дрібної моторики можна поєднувати з трудовим вихованням дошкільника. Можете довірити дитині змотувати в клубки ваші нитки для в’язання або перебирати крупу для каші – це корисно для його дрібної моторики. До того ж, дитина буде гордитися, що допомагає вам по будинку.

Щоб дрібна моторика дошкільнят розвивалася правильно, заняття мають бути регулярними. Не варто думати, що це забере у вас так вже багато часу: багато занять абсолютно не вимагають присутності батьків. Ваше завдання – лише надати дитині необхідні матеріали, далі вона сама прекрасно розбереться.

Звичайно, це не означає, що дитина повинна весь час бути надана сама собі. Необхідно виділити час і для спільних занять. Пам’ятайте: дитині важлива ваша підтримка. Якщо у неї щось не виходить, не потрібно лаяти її за це, краще допоможіть. Заняття повинні проходити в доброзичливій обстановці і приносити дитині радість, тільки так вони дадуть плоди.

Якщо навіть регулярні заняття не допомагають, необхідно звернутися до фахівця: іноді порушення дрібної моторики можуть бути ознакою відставання в розвитку або навіть симптомом захворювання.

Ігри для розвитку дрібної моторики рук
«Знайди сюрприз»
Мета: розвиток дрібної моторики рук, координації рухів; навчання терпіння.
Матеріал: фантики (10—15 шт.), дрібні предмети (значки, ґудзики й т. ін.), повітряна кукурудза, горіх.
Хід гри
Ведучий загортає значок у чотири-п’ять фантиків. Дитина має розгорнути всі фантики, обережно скласти їх і отримати приз. Дитині пропонують два-три «сюрпризи».

«ПРИЩІПКИ В КОШИКУ»
Мета: розвиток дрібної моторики трьох основних пальців руки (великого, вказівного й середнього).

Матеріал: кошик із білизняними прищіпками. (Краї кошика не повинні бути занадто товстими. Кошик можна замінити плоскою фігуркою з товстого картону.)

Хід гри
Дитина ставить на стіл кошик із прищіпками. Ведучий бере прищіпку трьома пальцями, чіпляє її на край кошика й пропонує дитині повторити те, що він зробив.
Після того як дитина це засвоїть, їй пропонують причепити всі прищіпки до краю кошика.
Можна ускладнити гру: чіпляти прищіпки на швидкість; чіпляти однією рукою, а відчіплювати іншою.
Багаторазові повторення рухів стискання й розтискання із зусиллям служать відмінним тренуванням кінчиків пальців рук

«МАЛЕНЬКИЙ АПТЕКАР»
Мета: розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук, координації.

Матеріал: на маленькій таці — пінцет, чашка з намистинками та ємність із відсіками для них. Намистинок у чашці міститься рівно стільки, скільки є відсіків у ємності. Кожний відсік має бути пофарбований під кольори відповідних намистин. Спочатку можна використовувати більше намистинок.
Хід гри
Ведучий розповідає про роботу аптекарів, про те, як вони виготовляють різні ліки. Потім показує, як можна за допомогою пінцета перекладати намистини, і пропонує дітям власноруч заповнити відсіки намистинами. Коли ємність виявиться заповненою, намистини за допомогою пінцета перекладають назад.
Гру можна ускладнити, змінюючи розміри намистин і ємності відсіків. Однак варто врахувати, що гра досить складна й потребує від дитини крайньої концентрації уваги та внутрішнього контролю. Якщо в дитини намистина падає на тацю, вона завжди сама зможе виправити помилку.
Гра вимагає великої точності в рухах. За кожну вдалу дію варто заохочувати дитину, хвалити її.

«ВИШИВАЛЬНИЦІ»

004

Мета: розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук; концентрація уваги, розвиток координації.

Матеріал: на таці лежать аркуші картону з намальованими на них лініями. Є прості малюнки, є складніші. На лініях вибиті відрізки, по яких пройде голка з ниткою (у більш складних завданнях ці відрізки лише намічені крапками). Клубок вовняних ниток, 1—2 товсті кравецькі голки.
Хід гри
Ведучий розповідає про вишивальниць. Якщо є можливість, показує різні вишивки й пропонує дитині пограти у вишивання, пояснюючи, як вишивають.
Потім дитина бере голку та вставляє нитку у вушко голки. Спочатку в цьому їй допомагає дорослий. Пізніше вона робить це самостійно. Кінці нитки з’єднують і зав’язують вузлик.
Потім дитина робить стібки на картонках з отворами (для полегшеного варіанта можна використовувати замість голки шнурок), просмикуючи голку то догори, то вниз.
Варто врахувати, що робота з голкою, особливо затягання нитки й зав’язування вузлика, є дуже складною для маленької дитини. Спочатку краще не просто показати, а проробити ці операції разом із нею, рука в руці, виявляючи терпіння, і точно впіймати момент, коли можна відпустити руку дитини й запропонувати їй діяти самостійно.

«НАМИСТО»
Мета: розвиток дрібної моторики, координації; розрізнення предметів за формою і кольором; концентрація уваги.

Матеріал: нитки, ґудзики різного розміру й різного кольору.

Хід гри
Ведучий пропонує дитині зробити намисто. Можна запропонувати зробити намисто за зразком, а ґудзики підібрати за формою й кольором.
«ЗАШНУРУЙ ЧЕРЕВИК»
Мета: засвоєння навички вдягання; розвиток дрібної моторики, координації рухів, орієнтування в просторі.

Матеріал: пара кросівок і шнурки.
Хід гри
Ведучий показує, як по-різному можна зашнурувати кросівки, і просить дитину зашнурувати так само другу кросівку.
Необхідно спочатку зашнуровувати кросівки разом із дитиною. У міру ускладнення завдання можна демонструвати готові зразки.
«ТИР»

Мета: розвиток координації та швидкості рухів великих і дрібних м’язових груп; формування навичок різноманітного метання м’яча.

Матеріал: м’ячі, мішень (кільце або коробка), різні іграшки-мішені.
Хід гри
На відстані, до якої дитина може докинути м’яч, ставиться коробка або підвішується кільце. Дитина кілька разів намагається потрапити в ціль.
Модифікований варіант: розставляються іграшки-мішені, які треба збити. За збиту іграшку або м’яч, що потрапив у коробку, ведучий видає фант (жетон). Виграє той, у кого виявиться більше фантів.

Сколіоз - S або C подібної форми викривлення хребта. Виникає в дитячому або підлітковому віці і може привести до серйозних ускладнень з боку серцево-судинної та травної систем, органів дихання.
Причини і симптоми сколіозу
сколіоз хребтаОсновна причина сколіозу - невідповідність розвитку м'язових та кісткових тканин у підлітковому віці. Це означає, що кістковий скелет швидко витягується, а м'язові тканини не встигають створити для нього своєрідного підтримуючого корсету. Такий сколіоз називається ідіопатичним і є найбільш поширеним. Провокуючим фактором формування захворювання є носіння важких предметів в одній руці.

Сколіоз прийнято відносити до хвороб росту. Однак якщо його вчасно не вилікувати, він може залишитися на все життя і з часом привести до важких ускладнень.

Ключові симптоми сколіозу - асиметричність тіла (різна висота плечей, лопаток, ліктів, сідниць). Супутні симптоми - малорухливість спини, болі в руках, плечах, у спині та попереку, головні болі, оніміння рук і ніг.

Види і ступені розвитку сколіозу
ступені сколіозуЗалежно від величини деформації хребта, розрізняють чотири ступені сколіозу:

сколіоз 1-го ступеня - відхилення хребта на 1-10 градусів
сколіоз 2-го ступеня - на 11 - 25 градусів
3-го ступеня - на 26 - 50 градусів
4-го ступеня - відхилення більше 50 градусів.
Сколіоз грудного відділу або торакальний сколіоз має вигляд правобічної дуги. Він пригнічує дихання і може деформувати грудну клітку, викликати легеневу недостатність. Стає причиною постійних болів в спині і швидкого розвитку остеохондрозу.

Як правило, викривлення хребта супроводжується зсувами і ротацією хребців, стійкими м'язовими спазмами, порушенням циркуляції крові і застійними явищами в спині.

Поперековий сколіоз - це викривлення в поперековому відділі хребта у вигляді лівосторонньої дуги, небезпечне розвитком остеохондрозу, протрузій і гриж міжхребцевих дисків. Бічне викривлення хребта в поперековому відділі називається люмбальним сколіозом. Це захворювання може виникнути як в дитячому або підлітковому віці, так і у дорослої людини. У другому випадку провокуючими факторами є остеохондроз поперекового відділу, тривалі м'язові спазми, викликані сидячим способом життя, а також перекіс таза. Зв'язок між тазовою областю та поперековим відділом має обопільний характер. Це означає, що перекіс таза призводить до розвитку поперекового сколіозу та остеохондрозу, а викривлення хребта в поперековому відділі - до перекосу тазу. Першопричиною цього може бути значна різниця в довжині між правою і лівою ногою, тяжка робота пов'язана з перенесенням важких предметів в одній руці, дисплазія кульшового суглоба або значна деформація ніг. З іншого боку, сидячий спосіб життя, надмірна вага, неправильні навантаження на хребет викликають остеохондроз, а потім і міжхребцеві грижі, що призводить до перекосу тазу і викривлення хребта в поперековому відділі.

Викривлення хребта у дітей в поперековому відділі має ті ж загальні причини, що і грудний сколіоз. Це може бути вроджене порушення анатомії хребта - наприклад, люмбалізація при якій кількість крижових хребців менше норми, а кількість поперекових - вище норми, або навпаки, сакралізація, при якій кількість поперекових хребців менше норми, а крижових - вище норми. Проявляється болем у попереку, швидким настанням втоми і неможливістю довго перебувати в одній позі (сидячи, стоячи), зміною ходи (кульгавістю). Поперековий сколіоз провокує защемлення нервових корінців в хребті, що проявляється іррадіюючим болем в ногу та онімінням.

Деформацію хребта в поперековому відділі, як правило, добре помітно зовні. Це дає можливість вчасно визначити викривлення хребта у дітей та провести своєчасне лікування. Слід звернути увагу на такі ознаки, як перекіс таза, неправильні контури талії, різна висота і опущення плечей, асиметричне положення голови - це початкові ознаки поперекового сколіозу.

Більш виражені симптоми - різна висота і помітна розбіжність лопаток. В цьому випадку потрібне лікування сколіозу 2-го ступеня або важчих стадій захворювання.

Викривлення хребта у дітей - це проблема, яку в більшості випадків можна запобігти. Особливо небезпечний вік - період швидкого фізичного зростання. У різних дітей він настає в різний час. Одні діти швидко ростуть вже в дошкільному і молодшому шкільному віці, інші витягуються на очах у 11-14 років. Швидке зростання означає стрімке збільшення висоти скелета. При цьому зростання м'язової маси тіла може відставати, що особливо часто відбувається, коли діти подовгу засиджуються за комп’ютером або біля телевізора, мало грають в рухливі ігри, недостатньо часу проводять на повітрі, в русі.

сколіоз у дітейНеправильна постава за столом - ще одна поширена причина, по якій відбувається викривлення хребта у дітей. Коли діти пишуть, малюють, вони часто сидять, нахилившись до столу і опустивши одне плече вперед. З часом це призводить до одностороннього м'язового гіпертонусу. Після цього їм уже незручно тримати спину рівно, вони швидко втомлюються. Неправильна поза стає звичною, єдино можливою, а м'язовий спазм набуває стійкого характеру. Нерівномірне м'язове навантаження на хребет викликає його викривлення у дітей. Якщо вчасно почати лікування сколіозу, ситуацію можна виправити.

Лікування сколіозу хребта у дорослих
Як правило, сколіоз у дорослих має більш виражену форму і майже завжди супроводжується больовим синдромом. Тому лікування сколіозу хребта у дорослих має свої особливості. Перше, що необхідно зробити - це усунути біль в спині, попереку, шиї. При лікуванні сколіозу у дорослих необхідно враховувати його причину. В одних випадках це наслідок невилікуваного ювенільного або адолесцентного сколіозу, в інших - наслідки травми або захворювання хребта.

Зокрема, сколіоз у дорослих нерідко супроводжується значним остеохондрозом або міжхребцевою грижею. Це вимагає особливого підходу і комплексного лікування.

Методика кінезотерапії при лікуванні сколіозу у реабілітаційному центрі "Твоє здоров'я"
Лікування призначається індивідуально і сприяє природньому розвитку та укріпленню м'язового корсета хребта. Завдяки комплексному впливу досягаються стійкі результати. При сколіозі 1-го і 2-го ступеня деформація хребта корегується. Проходять болі, повністю відновлюється рухливість спини, зникає асиметрія тіла, попереджаються ускладнення. При 3-му і 4-му ступенях вдається значно полегшити симптоми, зменшити величину викривлення і уповільнити або зупинити розвиток захворювання, значно підвищити якість життя.

Дитячий сколіоз відноситься до групи поширених захворювань, що починають проявлятися приблизно з 5-ти років, коли дитина вже досить міцно стоїть на ногах. Його незміцнілий хребет не встигає адаптуватися до швидко наростаючої маси тіла. Звідси і виникають різні С-образні, S-образні і навіть Z-образні деформації. У підлітковому віці вони можуть стати дуже вираженими і погіршити не тільки поставу, але і здоров’я підростаючого людини.
Зміст статті:
Підбір вправ для тренувань
Правила, які необхідно дотримувати
Специфіка вправ
Базові вправи
Вправи з позиції «лежачи на животі»
З положення «лежачи на спині»
Вправи з позиції «стоячи»
Допоміжні вправи
Обмеження в тренуваннях та рекомендації
Профілактика

ЛФК при сколіозі у дітей дозволяє запобігти цей деструктивний процес зміцнити спинну мускулатуру, вирівняти викривлений хребет. В кінцевому підсумку це призводить до нормалізації функцій внутрішніх органів, засмучених сколіозом, і до правильної, красивої постави.

Підбір вправ для тренувань
Вправи при сколіозі у дітей повинні бути зорієнтовані, насамперед, на ступінь ураження сколіозом та індивідуальні особливості дитини: його зріст, вага, розвиненість м’язового апарату, розумові здібності. Виходячи з цього, педіатр-ортопед визначає:

Рівень складності вправ;
Максимально допустиме навантаження;
Місце, найбільш придатне для занять.
Останній фактор має психологічну основу. Він залежить від рівня контролю, в якому потребує дитина при виконанні фізичної зарядки.
Всі вправи для виправлення сколіозу зводяться до 4-м основним видам:
Загальнозміцнюючим — призначеним для розвитку всієї мускулатури дитини, впливає на хребетний стовп: його стійкість, гнучкість.
Деторсионним — тренують м’язи грудного і клубово-поперекового відділу хребта. У результаті: скручені сколіозом хребці розгортаються і стають в нормальну (не торсіонну) позицію; вирівнюється положення тазу; і скорочені сколіозом м’язи розтягуються, розтягнуті — стягуються до норми.
Симетричним — распределяющим навантаження на мускулатуру спини симетрично хребетного стовпа. Таким чином спрямляется його патологичная искривленность.
Асиметричним — спрямованих на корекцію певної ділянки хребта.
Зазвичай всі ці види вправ застосовуються комплексно. Так досягається найбільший терапевтичний ефект.
Правила, які необхідно дотримувати
Гімнастика при сколіозі буває результативною тільки при виконанні наступних умов:
Весь комплекс ЛФК узгоджений з лікарем, визначено режим, рівень навантаження та місце проведення занять фізкультурою;
Батьки, які здійснюють догляд за дитиною, повинні знати, що при 1-й і 2-й ступеня сколіозу допустимі тільки вправи симетричного вигляду;
Асиметричні і деторсионние вправи як більш складні краще виконувати під контролем лікаря;
Навантаження на хребет має нарощуватися поступово, максимум зусиль припустимо тільки у другій половині лікувального курсу;
Вправи для дітей при сколіозі слід проводити регулярно, не менше двох разів на день, на кожне заняття відводиться не менше 20-ті — 40-ка хвилин;
Приміщення, призначене для тренувань, потрібно позбавити від пилу вологою ганчіркою, провітрити;
Необхідно дзеркало. Дитині буде легше самому коректувати руху і коригувати поставу.

Специфіка вправ
Специфіка вправ при сколіозі у дітей має такі особливості:
При 1-ої ступені хвороби заняття можуть проводитися вдома. Вправи повинні бути симетричними, формують рівномірно розвинений м’язовий каркас навколо хребта;
Сколіоз 2 ступеня бажано лікувати під наглядом кваліфікованого спеціаліста. Режим рухів — пасивний: тільки за рахунок власних фізичних зусиль. Винятком є провис на перекладині. Для дітей це дуже велике навантаження, як і примусове розтягування спинних м’язів на тренажері.
Базові вправи
Спочатку необхідна розминка: дитина повинна встати на карачки і поповзати по кімнаті 3-5 хвилин. Всі наступні руху виконується з декількох вихідних позицій: на животі, на спині, стоячи.

Вправи з позиції «лежачи на животі»
Перша вправа називається стиснення хребта ось як слід робити:
Ноги і руки зрушити, витягнути;
Пальці ніг вжать в підлогу і, не зрушуючи, витягати тіло вперед;
Голову в цей час відкинути назад і тим самим напружити хребет
Тривалість зусилля — 10-15 сек. Число повторень — 3-5.
Вправа на витягування хребта робіть в такому порядку:
Кінцівки витягнути;
З опорою на коліна, а потім на живіт відірвати ноги від підлоги;
Голова синхронно відкидається назад.
Робіть вправу по 10-15 секунд 3-5 разів.
Вправа витягування хребців з гімнастичної палицею робиться в такому порядку:
Розкинуті руки зі снарядом підняти, витягнути вперед;
Прогнути поперек.
Робити не менше 5-ти повторень цієї вправи.
З положення «лежачи на спині»
Вправа розтяжка хребта необхідно робити в такому порядку:
Кінцівки витягнути;
П’ятами обпертися об підлогу, не зрушувати, але намагатися зрушити тулуб вперед;
Схилити до грудей голову, напружити спину.
Час навантаження на хребет повинен становити 15-20 сек. Повторювати вправу 3-5 разів.

Вправа на витягування нижній частині хребта слід робити в такому порядку:

Руки витягнути, долонями опертися на підлогу (в ускладненому варіанті — схрестити за потилицею);
Ноги підняти, зігнути в колінах, по черзі згинати і розгинати 30-40 секунд, імітуючи роботу педалями на велосипеді.
І так повторювати 3-5 разів.
Вправа на розтяжку попереку робіть так:
Руки витягнуті або за головою;
Розсовувати і схрещувати ноги в горизонтальній і вертикальній площинах по 25-30 секунд на кожну площину.
Робіть 3-5 повторень в середньому темпі.
Вправи з позиції «стоячи»
Витягування грудного відділу хребта дане вправу необхідно робити перед дзеркалом як і всі наступніцієї позиції. Дане вправу слід робити так:
Випрямиться;
Пальцями рук спертися на плечі;
Підняти лікті, розвести в сторони;
Чергуючи один з одним, робити кругові повороти ліктями проти — і за годинниковою стрілкою.
На кожну сторону робіть вправу по 10-15 разів.
Вправа на корекцію постави робіть в такому порядку:
Вирівняти становище тіла;
Піднятися на шкарпетки;
Походити в такій позі по кімнаті 1-3 хвилини.
Допоміжні вправи

Одним з найбільш ефективних додаткових видів ЛФК є фітбол-тренінг. Ця гімнастика розвиває в ненав’язливому, ігровому порядку м’язи всіх відділів хребта. Вправи для лікування сколіозу з великим м’ячем (фітболом) для витягнення і розправлення хребта. Для цього необхідно:

Лягти животом на м’яч, підставити під нього ноги;
Перехилившись, уперти руки в підлогу;
Поступово переставляючи стопи і долоні, шагати 1-3 метри вперед і назад.
Витягування грудних хребців на фітболі робіть в такому порядку:
Перегнутися через фітбол;
З опорою на стопи, живіт і долоні віджиматися руками від підлоги 5-10 разів.
Вправа на розтягування попереку на м’ячі необхідно робити в такому порядку:
Влягтися на м’яч спиною;
Зчепити долоні за потилицею;
Прокачати прес мінімум 10 разів.
Вправа на витягування попереково-грудного відділу хребта зробіть таку вправу в такому порядку:
Спершися спиною на фітбол;
Руки — за головою;
По черзі відривати ноги від підлоги на 10-20 див.
Повторюйте по 5-10 разів для правої і лівої ноги.

Від сколіозу 1-го ступеня допомагають витягають вправи для спини, пов’язані з провисанням і підтягуванням на спортивних снарядах. До них відносяться кільця, бруси, шведська стінка і турнік. 1 вправа називається вис на шведській стінці для виконання необхідно:
Забратися на стінку, схопитися за перекладину обома руками;
Відпустити ноги, висіти не менше хвилини.
У день виконуйте по 2-3 підходи до снаряда.
2 вправа називається підтягування на турніку і робити його необхідно у точно такому порядку:
Схопитися за перекладину, підтягнутися в міру сил;
Розслабитися.
Вправа виконується 3-5 разів. Хват може бути вузьким, середнім, великим. Вузький хват — найпростіший.
Обмеження в тренуваннях та рекомендації

На 3 та 4-й стадіях сколіозу, частіше зустрічаються у підлітків, турнік абсолютно протипоказаний. Не припустимі також заняття бадмінтоном і тенісом, як і будь-які асиметричние навантаження. Для виправлення постави у дітей корисний ефект приносять такі види навантаження:

Спортивна і художня гімнастика;

Аквааеробіка;
Масаж;
Фізіотерапія.
Комплексне лікування, що поєднує ЛФК та інші терапевтичні методики, в переважній числі випадків приносить хороший, стійкий результат.
Профілактика
Щоб не доводити справу до сколіозу, батькам слід створити своєму улюбленцю здорові умови:
Постійно контролювати поставу дитини;
На прогулянці водити його по черзі за обидві руки;
Купувати для школи тільки двухлямочний рюкзак;
Підбирати стілець і стіл для виконання уроків відповідно до його зростання;
Забороняти читання лежачи, особливо на боці;
Заохочувати заняття легкими видами спорту (ходьбою, бігом, плаванням).
Корисною буде навіть звичайна фіззарядка. Але робити її потрібно обов’язково щоранку
Перші ж підозри на що починається сколіоз повинні стати сигналом для звернення до ортопеда. Тільки в такому випадку вам вдасться позбавити ваше чадо від недуги за допомогою звичайної лікувальної фізкультури.

Снігова лавина – так кажуть про сколіоз ортопеди. Як неможливо зупинити груду снігу, що вже котиться і постійно збільшується, так само важко зупинити розвиток сколіозу. Якщо він вже з’явився, то постійно прогресує, аж доки у дитини не припиниться ріст усіх м’язів і кісток і вона стане дорослою сформованою людиною.

Хребет відіграє у житті людини вирішальну роль, оскільки в ньому міститься спинний мозок, від нього йдуть нервові корінці, що регулюють діяльність усіх органів людини. Тому захворювання хребта, розповіла нам лікар-ортопед, кандидат медичних наук Фаїна БАБІЧ, позначається на організмі в цілому. Іноді біль при викривленні хребта такий сильний, що може імітувати інфаркт.

При сколіозі спочатку спостерігаються порушення у міжхребцевих дисках: вони звужуються, і формується дуга викривлення. У подальшому виникає асиметрія розвитку хребта, і для підтримання його у вертикальному положенні вище і нижче дуги викривлення формуються дуги проти викривлення. Хребет ніби скручується навколо невидимої вертикальної осі, набуваючи хвилеподібної форми. Для людей зі сколіозом характерним є невеликий нахил голови в бік викривлення (дуги) хребта, таз при цьому зміщується у протилежний бік. Передпліччя і лопатка трохи підняті з боку випуклості дуги і часто відходять від тулуба, створюючи “крилоподібні” лопатки. Варто також враховувати, що у дітей з більшою масою тіла чи добре розвиненою мускулатурою деформація здається майже непомітною.

Вроджений сколіоз може проявитись через кілька років
Зазвичай всі сколіози належать до групи вроджених патологій. Іноді відразу після народження дитини лікарі фіксують певний кістковий дефект: недостатність хребців, один чи два зайвих, півхребця, зрощені ребра тощо. Всі вроджені патології – наслідки утробного розвитку плода. Річ у тім, що опорно-руховий апарат дитини формується протягом перших трьох місяців вагітності матері, тому нездорові звички батьків, шкідливі умови праці чи хвороби матері у перші місяці вагітності, а також екологічні чинники дуже негативно впливають на формування і розвиток скелета дитини.
Деякі сколіози виявляють у період інтенсивного росту дитини (5 – 7 років). Їх називають ранніми і теж зараховують до групи вроджених, хоча при народженні дефект є непомітним. У таких випадках спостерігається порушення у нервово-м’язовому апараті, тобто у м’яких тканинах, яке неможливо визначити відразу після народження. Варто зазначити: чим раніше хвороба почала даватися взнаки, тим більша ймовірність її прогресування.

Іноді сколіоз розвивається на тлі ніби абсолютного благополуччя, після 10 років. Він належить до групи ідіопатичних сколіозів, характерною рисою яких є те, що хвороба стає помітною, коли вже досягла ІІІ-IV ступеня розвитку. Діти з таким сколіозом автоматично стають інвалідами дитинства.

На жаль, сколіоз зворотного розвитку не має. Якщо хвороба набула найвищого ступеня, то зробити хребет ідеальним консервативними методами вже практично неможливо. Тому необхідно надзвичайно серйозно ставитись до цієї патології.

Провокують виникнення і прогресування сколіозу малорухливий спосіб життя, неправильна постава, ослабленість організму внаслідок частих захворювань, нестабільний хребет та неоднакова довжина ніг, що спричиняє перекіс таза.

Що робити?
Лікування сколіозу залежить від віку хворого, типу хвороби і ступеня деформації хребта. Важливою умовою успішного лікування є повноцінне і багате вітамінами харчування, регулярне перебування на свіжому повітрі, рухливі ігри. Постіль має бути жорсткою, для цього на ліжко кладуть дерев’яний щит. Стілець і стіл на робочому місці повинні відповідати зросту. Потрібно стежити, аби дитина чи дорослий сиділи за столом прямо, а ноги при цьому досягали підлоги. Важливе також правильне освітлення. Крім цього, хворим на сколіоз призначають лікувальну гімнастику і носіння корсетів.

Зміцнюють м’язи тулуба, поліпшують поставу фізичні вправи. Натомість категорично протипоказані фізичні вправи, що збільшують гнучкість хребта і призводять до його перерозтягнення. Профілактика сколіозу передбачає дотримання правильної постави.

При тривалому сидінні необхідно дотримуватися таких простих правил:
– сиди нерухомо не довше як 20 хвилин;

– намагайся підводитися якнайчастіше, мінімальна тривалість “перерви” – 10 секунд;

– сидячи, якомога частіше змінюй положення ніг;

– намагайся сидіти правильно: сядь на краю стільця, аби коліна були зігнуті точно під прямим кутом, ідеально випростай спину;

– періодично роби спеціальні компенсаторні вправи: повисни на турніку і підтягни коліна до грудей, спробуй максимально вигнути спину назад, а потім якнайсильніше прогни її уперед.