Новини

У суботу, 22 січня, в Україні відзначають День Соборності.
Це свято щорічно відзначається 22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави.

Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення.

Вправи для розвитку моторики і уваги.
1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).
2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.
3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.
4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.
5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.
6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)
7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:
а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);
б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.
Вправи для розвитку пам’яті та уваги
1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив. 2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.
3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.
4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.
5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.
Вправи для визначення кольору, форми, величини
1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).
2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.
3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.
4. Складання різних пірамідок.
5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.
6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.
7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.
Корекційні вправи для неспокійних дітей
Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:
1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.
2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.
3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.
4. Тихо встати і сісти.
5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.
6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).
Корекційні вправи для досягнення відповідної швидкості рухів
Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.
1. Прибрати зі столу руки швидко по команді
2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).
3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.
4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.
5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).
6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.
Корекційні ігри Гра «Що змінилось?»
1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.
2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.
Гра «Маленька господиня» Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.
Ігри із будівельним матеріалом
1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.
2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний. Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.
3. Дитина будує за власним задумом. Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.

"Якщо батьки бачили у своєму сині дурну, слабку і незграбну дитину, а в дочці — потворну й дурну дівчинку, то вони такими й будуть"
.
Ерік Берн (1910-1970 рр.) — автор концепції сценарного програмування та теорії ігор. Берн був упевнений, що життя кожної людини програмується до п'ятирічного віку, і всі люди живуть за цим сценарієм. Ось цитати з робіт цього відомого психолога про те, як програмується мозок.
— Сценарій — це життєвий план, що поступово розгортається, який формується ще в ранньому дитинстві переважно під впливом батьків. Цей психологічний імпульс з великою силою штовхає людину вперед, назустріч її долі, і дуже часто незалежно від її опору чи вільного вибору.
— У перші два роки поведінка та думки дитини програмуються в основному матір'ю. Ця програма і формує початковий каркас його сценарію, «первинний протокол» щодо того, ким йому бути, тобто бути йому «молотом» чи «ковадлом».
— Коли дитині виповнюється шість років, її життєвий план уже готовий. Це добре знали священики та вчителі середньовіччя, які казали: «Залишіть мені дитину до шести років, а потім беріть назад». Хороший дошкільний вихователь може навіть передбачити, яке життя чекає на дитину, чи буде вона щасливою, чи нещасною, чи стане переможцем, чи буде невдахою.
— Потрібно ще раз наголосити: бути вродливою (так само як мати успіх) — це питання не анатомії, а батьківського дозволу. Анатомія, звичайно, впливає на миловидність обличчя, проте лише у відповідь на посмішку батька чи матері може розквітнути справжньою красою обличчя доньки. Якщо батьки бачили у своєму сині дурну, слабку і незграбну дитину, а в дочці — потворну й дурну дівчинку, то вони такими й будуть.

Міністерство освіти і науки опублікувало методичні рекомендації для встановлення категорій особливих освітніх потреб та визначення рівня підтримки в освітньому процесі.

МОН надало їх, оскільки набули чинності зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють організацію інклюзивного навчання:

“Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами” від 21 липня 2021 р.
“Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти” від 15 вересня 2021 р. № 957.
Рекомендації допоможуть фахівцям інклюзивно-ресурсних центрів та педагогічним працівникам шкіл правильно визначити рівні підтримки, яким відповідають учні з ООП.

Внаслідок недотримання правил гігієни найчастіше розвиваються гострі та хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з проявами діареї та закрепів, гельмінтози, педикульоз, дерматити, фолікуліт, грибкові враження шкіри ніг та нігтів, захворювання слизоворї оболонки ротової порожнини, ясен та зубів, горла (стоматит, гінгівіт, карієс, ангіна), паразитарні захворювання.
Вчіть дітей не торкатися обличчя, волосся, носа, рота, очей та вух забрудненими руками. Патогенні організми часто поширюються, коли дитина торкається предмета, забрудненого мікроорганізмами, а потім торкається власного обличчя, очей, носа або рота.
Попередити розповсюдження респіраторних інфекційних хвороб допоможе дотримання правил гігієни при чханні та кашлі. Вчіть дітей під час чхання або кашлю прикривати рот та ніс одноразовою паперовою серветкою або паперовим носовичком та викидати їх у смітник одразу після використання. Якщо серветки немає, не можна закривати обличчя руками, краще зробити це за допомогою рукава чи зігнутої в лікті руки. Не варто користуватися носовичками з тканини, оскільки на них мікроорганізми можуть накопичуватися та розмножуватися. Після чхання та кашлю потрібно регулярно мити руки. В разі відсутності такої можливості, використовувати одноразові серветки з антисептичними розчином або розчин розпилити безпосередньо на руки та витерти сухою паперовою серветкою, а за відсутності - сухою і чистою тканиною.
При появі у дитини перших симптомів інфекційних захворювань, особливо грипу, її необхідно залишати вдома, щоб попередити можливі ускладнення та передачу збудника іншим. Батькам варто якомога швидше проконсультуватися з лікарем та забезпечити дитині належний догляд, згідно з рекомендаціями фахівця. У школу можна повертатися після повного одужання.
Деякі віруси та бактерії можуть виживати на твердих поверхнях до 2 діб. Тому, у разі підтвердження діагнозу інфекційного захворювання, потрібно повідомити вчителя чи іншого представника навчального закладу про те, що дитина захворіла, щоб вони провели відповідне прибирання та профілактичні заходи.
ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ ДІТИ ПРО ГІГІЄНУ РУК
Перше та основне правило гігієни – регулярне миття рук з милом, особливо перед кожним прийомом їжі, після відвідування туалету та повернення з громадських місць. Змалечку дітям варто пояснювати, що людина бере руками різні предмети: олівці, книги, зошити, м’ячі, гладить тварин, торкається меблів та ручок дверей тощо. На всіх цих предметах є бруд та мікроби, які часто залишаються на шкірі пальців та долоні. Якщо їсти немитими руками чи торкатися обличчя, збудники хвороб можуть потрапити в організм.
Дотримуючись п'яти простих порад дитина захистить свій організм від збудників поширених хвороб: спершу потрібно намочити руки водою, потім намилити до утворення піни, ретельно потерти протягом щонайменше 20 секунд, змити та витерти насухо одноразовою серветкою.
Розказуйте дитині, як правильно мити руки:
закочуємо рукави вище;
руки простягаємо під струмінь води, змочуємо їх;
беремо в руки мило і намилюємо їх до утворення піни. При цьому стежте, щоб дитина не забувала намилити тильну сторону долоні, між пальцями, під нігтями та зап’ястя. Користуватись потрібно тією мильницею, в якій мило може висихати, а не тими, в яких воно завжди знаходиться в мокрому стані.
тремо руку об руку;
змиваємо з рук піну великою кількістю води;
перевіряємо, наскільки добре вимили руки;
витираємо руки чистим і сухим паперовим рушником чи серветкою;
закриваємо кран паперовим рушником чи серветкою;
перевіряємо сухість долонь, для цього притискаємо до щік руки тильною стороною.
Як діти, так і більшість дорослих не задумуються про те, що закривають кран після миття чистими руками і таким чином мікроорганізми можуть знову потрапити на руки. Варто користуватися паперовою серветкою.
Якщо мило та вода недоступні, можна використовувати дезінфікуючий засіб для рук, який містить щонайменше 60% спирту. Ці засоби прості у використанні та швидко зменшують кількість мікроорганізмів на руках, проте вони не забезпечують захист від усіх типів бактерій, вірусів. Важливо, щоб діти використовували їх лише у разі потреби і за призначенням, адже ці засоби можуть нашкодити при попаданні в очі або в рот.
Догляду потребують і нігті на пальцях рук та ніг. Дітей потрібно вчити регулярно підстригати та чистити нігті, а також не дозволяти гризти нігті.

Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина гризе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.
Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань. Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати Ні. Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може скривлюватися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.
Кусанням нігтів проявляються невисловлені слова, самоїдство, контроль.
У нігтьовому ложі є точки – проекції різних етапів нашого розвитку. Іноді дитина «стимулює», витягуючи або кусаючи, «точку зачаття, народження» … У цієї ж дитини можуть бути часті ларингіти, ангіни, бронхіти.
⁉️Що робити:
Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і свою нереалізованість.
Вчити і дозволяти говорити “ні”.
Стимулювати робити самому вибір і заохочувати цей вибір.
Розповідати про свої помилки зі сміхом.
Самі дозволяйте собі дуріти і радіти.
Грати в псевдо-агресивні ігри (де є «руйнування»). Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися.
Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки.
Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини.
Масаж тіла і рук.
Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії.
Дозволяти говорити «Моє!»
❗Дивні запитання дорослим:
Ти самоїд?
За що себе «їсиш»?
Кого хотів би вкусити?
Коли дозволяв собі «показувати зуби»?
Звичайно, у кожної людини свої симптоми і їх причини, і вираженість цих симптомів і причин. Звичайно, психологи все ускладнюють і без них он скільки поколінь виросло. І, звичайно, замість всього написаного, легше крикнути, вдарити або намазати пальці зеленкою.
Добрих дорослішань!
Автор: Світлана Ройз

Для правильного та своєчасного розвитку мовлення важливо весь час мотивувати дитину говорити

Усі дітки розвиваються по-різному. Одні вже в 2-3 роки читають короткі віршики напам'ять, а інші використовують лише кілька слів. Якщо ваш малюк належить до другої групи – не варто перейматися завчасно. При наявності достатнього пасивного словникового запасу (слова, які дитина розуміє) можна прискорити появу мовлення в малюка. Головне - мотивувати дитину спілкуватися за допомогою слів, словесно передавати свої бажання. Пропонуємо 8 корисних порад, дотримуючись яких, ви досягнете чудових результатів у мовленнєвому розвитку.

Порада № 1. Їжте улюблені ласощі малюка в його присутності й не пропонуйте йому. Коли дитина бачить в полі зору улюблену річ або їжу, вона шукає оптимальний для неї спосіб попросити: показати за допомогою жесту, використовувати слова або прості фрази. Наприклад, якщо дитина показує на цукерку з проханням дати їй одну, навчіть її вимовляти слово «цукерка» або зобразити звук, який буде означати цукерку. Малюк повинен висловити своє прохання словами. Якщо він продовжує показувати на цукерку, візьміть його за руку й допоможіть правильно вербалізувати прохання. Тільки після цього дайте дитині цукерку. Звичайно, цукерка виступає тут лише як приклад. Давати солодощі маленьким дітям усе ж не рекомендується. Замість солодощів можуть бути смачні фрукти, несолодке печиво, сік, інші продукти, які дійсно подобаються дитині.

Порада № 2. Грайте з улюбленою іграшкою дитини й не діліться з нею. Наприклад, якщо дитина любить ліпити з пластиліну, навчіть її говорити «будь ласка» або «грати», коли вона хоче, щоб ви дали їй пластилін. Якщо вона вже знає одне з цих слів – навчіть її пов'язувати два слова у фразу: «грати, будь ласка».

Порада № 3. Під час прийому їжі давайте дитині маленьку порцію, щоб вона попросила ще. Якщо дитина ніяк не виражає прохання – допоможіть їй вимовити «ще» або висловити своє прохання звуком, що імітує це слово.

Порада № 4. Обмежте доступ дитини до іграшок та їжі, а також вихід на вулицю для того, щоб вона попросила дати їй іграшку або випустити на вулицю. Також можна покласти високо або замкнути на замок улюблені речі дитини.

Порада № 5. Грайте з дитиною в ігри, які потребують двох учасників: кидайте один одному м'яч або катайте машинку. Коли настане ваша черга, почекайте, щоб дитина висловила вимогу. Для цього вона може вимовити слово «м'яч», якщо це для неї занадто складно – звук «м», що імітує це слово. Якщо дитина вже може вимовляти слова – навчіть її висловлювати прохання фразою: «м'яч, будь ласка» або «дай м'яч».

Порада № 6. Тримайте речі в коробках, які щільно закриваються. Коли дитина захоче печиво, дайте їй його разом з коробкою. Дитина не зможе її відкрити й віддасть її вам назад з проханням про допомогу.

Порада № 7. Використовуйте механічні іграшки або інші, з якими дитині буде складно поводитися. Заведіть іграшку й дайте її дитині. Коли завод закінчиться, дитина змушена буде попросити вас про допомогу. Навчіть малюка використовувати для цього слова або звуки.

Порада № 8. Пускайте мильні бульбашки разом з дитиною. Коли настане черга дитини, щільно закрутіть кришку. Зачекайте, поки дитина словами або звуками попросить вас відкрити її.

Використовуйте ці маленькі хитрощі, щоб мотивувати дитину більше говорити. Це переконає її у важливості спілкування. Вона швидко зрозуміє, що для того щоб вийти на вулицю, їй необхідно сказати «на вулицю» або попросити за допомогою звуку, а плач у такій ситуації не допоможе. Важливо швидко реагувати на прохання дитини, щоб вона краще засвоїла його необхідність. Тому подбайте заздалегідь, щоб печиво було під рукою на випадок, якщо малюк попросить ще одне.

Якщо він просто показує рукою на те, що хоче, або впадає в істерику – не звертайте на це уваги або поясніть, що ви не розумієте його прохання. Потім покажіть на прикладі, як правильно висловлювати своє прохання.

Природно, все це необхідно робити з терпінням і любов'ю. Коли дитина побачить, що вона навчилася говорити про свої прохання й отримувати те, що хоче, це надихне її продовжувати оволодівати мовленням у подальшому.

Моторика – це сукупність довільних і послідовних рухів, в результаті яких можна виконати конкретне завдання (наприклад – сісти, зробити крок, стиснути кулак). Звичайно ж, для дорослих ця активність не є складною, адже за роки життя «тренувань» у них було достатньо, а для дітей зробити деякі рухи буває досить складно.
Існують 2 основні види моторики:
Велика (загальна) – орієнтована на «автоматичні» рухи певними групами м’язів;
Дрібна – стосується точних рухів руки, а також процесів, в яких потрібно координувати роботу очей і верхніх кінцівок.
Останнім часом дуже багато говорять про розвиток дрібної моторики, а загальна моторика залишається в тіні. Але вона починає розвиватися набагато раніше дрібної і має не менш важливе значення у всебічному розвитку дитини. Ця моторика закладає базу для фізичного розвитку людського організму. На цій основі трохи пізніше буде відбуватися розвиток більш точних рухів, які і є дрібною моторикою.
Плюси розвитку великої моторики:
– Удосконалення вестибулярного апарату дитини. Фізично розвинений дошкільник впевненіше почуває себе при освоєнні нових рухів. А значить буде більш впевненим у собі і успішним в колективі. – Зміцнення всіх великих м’язів і суглобів. – Підготовка до виконання дій з дрібною моторикою. Важко навчитися тримати ложку або виделку, олівець або ручку, якщо м’язи руки слабкі. – Сприяє мовному розвитку. – Забезпечується розвиток зорової і слуховогої уваги дитини. – Формується міжпівкульна взаємодія. Це буде потрібно в шкільні роки, коли різні навчальні предмети вимагають роботи різних півкуль головного мозку. – У дітей складається образ власного тіла.
Існує велика кількість різноманітних ігор та вправ, які допоможуть розвинути загальну моторику у дітей шкільного і дошкільного віку.
1. Ходьба на ходулях та інші ігри на утримання рівноваги.
Утримування рівноваги часто для маленької дитини є дуже складним завданням. При використанні ходуль зміцнюється склепіння стопи, здійснюється профілактика плоскостопості, розвиток і зміцнення м’язів ніг і рук, координація рухів.
2. Фізична зарядка. Виконання всіляких вправ на повороти і нахили, ходіння на носках і п’ятах, махи і присідання, стрибки і схрещування рук
допомагають навчитися контролювати своє тіло і розвинути великі м’язи. Вправи на дзеркальне копіювання рухів дозволить розвинути реакцію і навчитися відчувати своє тіло в ігровій та веселій формі.
3. Ігри на кидання і попадання в ціль з використанням м’яча, дартсу, стріл, бадмінтону. М’яч можна катати, кидати і ловити, з ним присідати і нахилятися, виконувати вправи сидячи на м’ячі, стрибати на гімнастичному м’ячі. Такі ігри допоможуть відчути своє тіло і розвинути окомір.
4. Ігри зі скакалкою допоможуть в розвитку уважності і координації рухів.
5. Масажні килимки. Регулярне застосування масажного килимка, сприяє поліпшенню загального стану організму дітей і дорослих, зміцнює м’язи стопи і ніг, так само масажний килимок нормалізує кровообіг в кінцівках, і звичайно ж просто приносить задоволення і відпочинок ніжкам після трудового дня.
6. Двоколісні і триколісні велосипеди, самокати і беговели. Ці інструменти допомагають розвивати не тільки відчуття рівноваги, а й зміцнюють м’язи ніг у дитини.
7. Тунель. Повзання по тунелю часто виявляється неймовірно захоплюючою діяльністю для дитини, яка одночасно тренує свої моторні навички та розвиває почуття незмінності і стійкості об’єктів. Необов’язково купувати спеціальний тунель для того, щоб дитина могла насолодитися цим заняттям. Можна вибудувати в ряд великі картонні коробки або побудувати тунель зі стільців і ковдр. Ігри в тунелі можуть бути перетворені в безліч інших занять, починаючи від гри в поїзд і закінчуючи уявним табором.
8. Смуга перешкод. Смуга перешкод являє собою чудову можливість використання різноманітних вправ на велику моторику.

Постава — це природне положення тулуба в розслабленому стані, при якому зберігаються природні вигини хребта. Мається на увазі опис форми тіла, (голова, плечі, форма грудної клітки й живота, нахил таза, положення ніг і ступнів). Формується правильна постава в дітей із раннього віку в процесі зростання й розвитку скелета.

Порушення постави — це відхилення хребта від фізіологічної норми, що супроводжуються зміною форми тіла й кінцівок. Деформації відбуваються в період бурхливого зростання, найчастіше в підлітковому віці.

Головним методом, який дозволяє ефективно укріпити м'язовий корсет, вирівняти м'язовий тонус передньої і задньої поверхонь тіла і стегон є лікувальна гімнастика. Основою лікування порушень постави є загальне тренування м'язів ослабленої дитини. Спеціально підібрані вправи служать як для зміцнення м'язового корсету, так і для виховання правильної постави у дітей, покращенню рівноваги, координації рухів та позитивно впливають на психічні процеси дитини: розвивають увагу, пам'ять, сприйняття, самоконтроль, силу волі, почуття ритму.
Викривлення постави в дітей проявляється зміною фізіологічних вигинів хребта. Основними ознаками порушень постави фахівці називають збільшення прогину хребта в грудному й поперековому відділах. При цьому можна спостерігати такі характерні риси, як неправильне положення голови, асиметричність лопаток і плечей, плоскі сідниці, випнуті лопатки, опуклість грудей і живота.
До основних причин порушення постави серед школярів належать малорухливий спосіб життя, постійне ходіння по твердій рівній поверхні, носіння неправильного й незручного взуття, використання гаджетів, тривалі статичні навантаження.
Основні причини порушення постави:
1.Слабкий м’язовий корсет —відсутність достатньої фізичної активності, постійна напруга однієї частини м’язів.
2.Поганий зір — може бути як причиною, так і наслідком неправильної постави.
3.Різна довжина ніг, генетичні схильності, дефекти внутрішньоутробного розвитку.
4.Травми й захворювання хребта — рахіт, переломи, забої.
5.Патології стоп — плоскостопість, неправильна ходьба.
Серед інших причин також можуть бути незручні меблі, погане освітлення, звичка криво сидіти, закладати ногу під себе.
Щоб усунути порушення постави у дітей , потрібна правильна корекція . Головне — вчасно виявити відхилення. Тому важливо регулярно проводити огляди дітей, а також стежити за їхнім способом життя й звичками. При підозрі на будь-які види відхилення варто показати дитину лікарю-ортопеду або вертебрологу.
Лікування завжди проводиться комплексне, спрямоване на вирівнювання хребта й зміцнення м’язового корсета. Основні лікувальній фізкультурі-фізичні вправи, які спрямовані на формування правильної постави: вправи для розвитку рухових навичок і зміцнення м’язового корсета; вправи для формування правильної постави; коригувальні вправи. Також використовуються різні методи : масаж і мануальна корекція; плавання; фізіотерапія; вправи на спеціальних тренажерах; носіння ортопедичних корсетів і поясів.
Батьки повинні стежити, щоб дитина не носила постійно рюкзак на одному плечі або важку шкільну сумку в одній руці. Вага має рівномірно розподілятися по спині, а руки бути вільними. Спати рекомендується на ортопедичному матраці з невеликою м’якою подушкою. Правильно сидіти, сидячи за партою або столом. Висота столу й стільця має бути підібрана за зростом дитини. Край сидіння стільця засунутий під стіл на 3–6 см. Ноги потрібно поставити на підлогу під прямим кутом, плечі тримати на одному рівні, голову трохи нахилити вперед, руки вільно розташувати на столі. При писанні лікті мають повністю лежати на столі, а під час роботи за комп’ютером спиратися на підлокітники.

СЕКРЕТНА СЛУЖБА САНТА-КЛАУСА
Цей добрий мультфільм розповість історію про сина Санта-Клауса, Артура, котрий будь-що хоче допомогти маленькій дівчинці отримати свій подарунок на Різдво, хоча її лист помилково не було прочитано чарівником. Санта і його помічники не хочуть змінювати плани заради однієї дитини, але хлопець має намір врятувати свято маленької Гвен.
ВАРТОВІ ЛЕГЕНД
Колись діти бачили тільки кошмарні сни, так як за них відповідав Кромешник. Але одного разу Луноликий вирішив, що дитячі сни повинні бути добрими і барвистими. Минуло багато років і про кошмари вже все забули, але раптом Кромешник вирішив повернути собі колишню владу. Для цього йому потрібно вбити в дітях віру в добрих істот.
ПОЛЯРНИЙ ЕКСПРЕС
Мультик розповість чарівну історію про хлопчика, який одного разу прокинувся вночі і побачив на вулиці чарівний поїзд, який прямує на Північний Полюс. Маленький мрійник стає пасажиром «Полярного експреса», де на нього чекає маса веселих пригод.
НІКО: ШЛЯХ ДО ЗІРОК
Батько оленяти Ніко працює в упряжці Санта-Клауса, за що син його дуже поважає і прагне бути схожим на тата. Незважаючи на те, що літати у Ніко не виходить, він вірить, що також може бути корисним в Різдво. Коли злі вовки заважають упряжці здійснити розвезення подарунків в Різдвяний Святвечір, Ніко і його друг Джуліус з’являються, щоб врятувати свято.
РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ МІККІ
Цей оскароносний мультик повторює сюжет книги Діккенса «Різдвяна історія», яка оповідає про скупердяя Скруджа. Ця книга стала основою багатьох повчальних фільмів для дорослих і дітей. У головних ролях виступають відомі всім дітям Міккі Маус, Скрудж МакДак, Гуфі, Дональд і інші мультяшні герої.

https://www.facebook.com/groups/3090520574359393/permalink/4721352071276227/

Так, в більшості випадків це абсолютно нормально, якщо:
• дитина здорова і добре розвивається,
• у дитини немає затримки в розвитку,
• дитина ходить навшпиньках періодично і може спокійно пересуватися, ставлячи ногу
на повну стопу,
• у дитини немає порушення координації і не підгинаються коліна під час ходьби,
• дитина ставить на носочки обидві ноги,
• моторні навички дитини постійно прогресують.
У тому випадку, якщо ходьба на носочках не супроводжується переліченими
симптомами, вона вважається ідіопатичною (тобто неясного походження). Як випливає з
назви, причини такої поведінки невідомі.
Чому діти взагалі ходять на носочках?
За словами українського педіатра Євгена Комаровського, ходіння навшпиньки
свідчить про те, що у маленьких дітей у віці до трьох років дуже добре розвинені м'язи
гомілкостопа, оскільки навчання ходьбі вимагає великих фізичних зусиль.
Ідіопатична ходьба на носочках передається у спадок - якщо один з батьків в дитинстві
був любителем переміщатися навшпиньки, велика ймовірність того, що цією звичкою
обзаведеться і дитина.
Які факти про ходьбі на носочках потрібно знати, щоб даремно не турбуватися?
• Близько п'яти відсотків всіх дітей в світі час від часу ходять навшпиньки
• Половина з них самостійно і без будь-якого втручання з боку батьків і медиків
відмовляються від цієї звички до п'яти з половиною років
• Деякі діти продовжують ходити навшпиньки і після п'яти з половиною років і
витрачають на це приблизно 25 відсотків усього часу, що вони проводять на ногах
• Часто діти ходять навшпиньки без медичної причини, а просто тому, що їм це
подобається
• Ідіопатична ходьба на носочках не потребує лікування, якщо дитина молодше шести
років.
Чи можна самостійно відучити дитину ходити навшпиньки?
Так, можна, якщо щодня займатися з дитиною гімнастикою, не кидати вправи аж до
досягнення результату і повертатися до них, якщо дитина знову взявся вставати
навшпиньки, навіть епізодично. Інше питання - в безумовній необхідності вправ.
Українські педіатри вважають, що починати відучувати навіть абсолютно здорову
дитину від ходи навшпиньках необхідно якомога швидше, роблячи йому масаж, займаючись
з ним спеціальними вправами (присідання на маленький стільчик, сидячи на якому дитина
може поставити стопи на підлогу, обертання стопою в положенні лежачи на спині із
зігнутими колінами, стояння на кубиках або тенісних м'ячиках).
На Заході єдиної думки на цей рахунок немає. Одні лікарі вважають, що в процес
ходьби на носочках, якщо він не заважає розвитку дитини і не є ознакою неврологічного
захворювання, до шести років втручатися не потрібно. Інші фахівці дотримуються думки
про те, що тривала ходьба навшпиньки (довше трьох років) може стати причиною
укорочення сухожиль і м'язів, недостатнього розвитку п'яти, уповільненого зростання стопи,
тому гімнастику потрібно починати робити в два-три роки.
Рішення про необхідність гімнастики потрібно приймати виважено. У будь-якому
випадку фізичне навантаження не зашкодить здоровій дитині. Крім того, добре на м'язи ніг
діє плавання, заняття на фітболі і ходіння по ортокилимкам. Не забувайте також, що у
дитини повинно бути зручне взуття для прогулянок, підібрана за розміром.
Коли любителя ходіння навшпиньках варто показати лікарю?
Зазвичай лікарі рекомендують звертатися до педіатрів, неврологів і ортопедів, якщо
ідіопатична хода навшпиньках затягується і триває більше трьох років. У цьому випадку
лікар повинен оцінити розвиток великої і дрібної моторики дитини та встановити, чи не
пошкодила ходьба навшпиньках ахіллове сухожилля і литкові м'язи.
У тому випадку, якщо лікар зауважує, що ходіння навшпиньках завдає шкоди здоров'ю
і розвитку дитини, він може порекомендувати пройти курс фізіотерапії, призначити вправи і
масаж, а в крайньому випадку - направити дитину на операцію. Крім того, якщо
спостерігаються інші неврологічні синдроми, проводиться діагностика з метою виключення
аутизму і церебрального паралічу.
Але все-таки ходьба на носочках не завжди безпричинна. Ознаками яких
захворювань вона може бути?
На жаль, ходьба навшпиньки дійсно не завжди безпечна і буває симптомом м'язового
захворювання або особливого устрою нервової системи.
• Дослідження показують, що ходьба навшпиньки (поряд з ходінням на п'ятах) може
бути одним із проявів аутизму і розладів аутистичного спектру. В роботі шведських
вчених за участю 1400 дітей говориться, що 41 відсоток дітей з РАС ходять або ходили
навшпиньки.
• Ходіння навшпиньках після шести років може бути ознакою укорочення ахіллового
сухожилля або литкових м'язів. Цей стан лікується операцією, але вчені вважають, що
в майбутньому терапія може бути і не інвазійною.
• Переміщення навшпиньки може бути легкою формою дитячого церебрального
паралічу у недоношених дітей.
Як говорилося вище, всі ці стани обов'язково супроводжуються іншими ознаками і
вимагають контролю лікарі

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
(Комплекс вправ з розвитку дрібної моторики)

Останнім часом сучасні батьки часто чують про дрібну моторику і необхідність

розвивати.

Що ж таке дрібна моторика і чому вона така важлива? Вчені довели, що з анатомічної точки зору, близько

третини всієї площі рухової проекції кори головного мозку займає проекція кисті руки, розташована дуже

близько від мовної зони. Саме величина проекції кисті руки і її близькість до моторної зони дають підставу

розглядати кисті руки як «орган мови», такий же, як артикуляційний апарат. У зв'язку з цим, було висунуто припущення про суттєвий вплив тонких рухів пальців на формування і розвиток мовної функції дитини. Тому, щоб навчити малюка говорити, необхідно не тільки тренувати його артикуляційний апарат, але й розвивати рухи пальців рук. Дрібна моторика рук взаємодіє з такими вищими властивостями свідомості, як увага, мислення, оптико-просторове сприйняття (координація), уява, спостережливість, зорова і рухова пам'ять, мова. Розвиток навичок дрібної моторики важливий ще й тому, що все подальше життя дитина вимагатиме використання точних, координованих рухів кистей і пальців, які необхідні, щоб одягатися, малювати і писати, а також виконувати безліч різноманітних побутових і навчальних дій. Педагоги та психологи рекомендують починати активне тренування пальців дитини вже з восьмимісячного віку.

Як же краще розвивати дрібну моторику? Можна робити масаж пальчиків і кистей рук малюка, давати перебирати йому великі, а потім більш дрібні предмети - гудзики, намистини, крупи.

Гарним помічником у розвитку дрібної моторики стануть різні розвиваючі іграшки, які батьки можуть зробити самі, а також використання вправ для розвитку дрібної моторики.

Комплекс вправ з розвитку дрібної моторики

У дошкільному віці необхідно проводити роботу з розвитку дрібної моторики і координації рухів рук. Пам'ятайте, що малюкам від року до трьох вправи даються в спрощеному варіанті, доступні їхньому віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнити. Робота з розвитку рухів рук повинна проводитися регулярно, тільки тоді буде досягнутий найбільший ефект від вправ. Завдання повинні приносити дитині радість, не допускайте нудьги і перевтоми.

Чим же можна позайматися з малюками, щоб розвинути моторику рук?

1. Запускать пальцями дрібні дзиги.

2. Розминати пальцями пластилін, глину.

3. Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки.

4. Зтискати і розтискати кулачки, при цьому можна грати, як ніби кулачок - бутончик квітки (вранці він прокинувся і відкрився, а ввечері заснув - закрився, сховався).

5. Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розіжмеш.

6. Двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, як ніби хтось крадеться, а потім швидко, як ніби біжить. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

7. Показати окремо тільки один палець - вказівний, потім два (вказівний і середній), далі три, чотири, п'ять.

8. Показати окремо тільки один палець - великий.

9. Барабанити всіма пальцями обох рук по столу.

10. Махати в повітрі тільки пальцями.

11. Кистями рук робити «ліхтарики».

12. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

13. Збирати всі пальці в щіпку (пальчики зібралися разом - розбіглися).

14. Нанизувати великі гудзики, кульки, намистинки на нитку.

15. Намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець (виходить обручка або спіраль).

16. Зав’язувати вузли на товстій мотузці, на шнурі.

17. Застібати гудзики, гачки, блискавки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиками.

18. Закручувати шурупи, гайки.

19. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

20. Складати мотрійок.

21. Гра - вкладанка.

22. Малювання в повітрі.

23. Ігри з піском, водою.

24. М’яти руками поролонові кульки, губку.

25. Шити, в'язати на спицях.

26. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

27. Різати ножицями.

28. Малювання різними матеріалами (ручкою, олівцем, крейдою, кольоровою крейдою, аквареллю, гуашшю, вугіллям і т. д.).

ЯК ЗБЕРЕГТИ ТА ПОЛІПШИТИ ЗІР ДИТИНИ
ЗА ДОПОМОГОЮ ЗОРОВОЇ ГІМНАСТИКИ
У століття розквіту інформаційних техно­логій людський організм, а особливо організм дитини піддається впливу низки чинників, що згубно позначаються на здоров'ї. Негативним є й те, що батьки рідко обмежують своїх дітей у користуванні смартфоном, комп'ютером, планшетом чи телевізором. Адже ці пристрої, без сумніву, чинять неабияке навантаження на зоровий апарат дитини дошкільного віку.

Саме тому профілактична й корекційна робота щодо поліпшення зору є сьогодні необ­хідним компонентом освітньої діяльності педа­гогів та батьків дошкільників. Важливо не лише навчити дітей виконувати спеціальні зорові вправи в системі, а й сформувати звичку тур­буватися про свій зір і здоров'я в цілому.

Однією з форм профілактики та корекції порушень зору, запобігання перевтомі зоро­вого апарату є зорова гімнастика. Ще в неза­пам'ятні часи, за багато століть до початку на­шої ери, були розроблені спеціальні вправи для очей. Вони грунтуються на рівномірному чергуванні тренувань очних м'язів з повно­цінним відпочинком зорового апарату. Вико­нуючи такі нескладні вправи щодня, можна не лише зберегти зір, а й відновити його повно­цінне функціонування.

Зорову гімнастику слід обов'язково про­водити під час роботи за комп'ютером: для 4 — 5-річних дітей — після 5 хв. ро­боти, а для 6 —7-річних — після 7 — 8 хв. роботи. Тривати зорова гімнастика має 1—2 хв.

Гімнастика для очей — це одна з ефектив­них здоров'язбережувальних технологій, поряд з дихальною гімнастикою, самомасажем, дина­мічними паузами тощо.

Проведення з дітьми зорової гімнастики як у дошкільному закладі, так і вдома:

• знижує втомлюваність очей;

•зміцнює очні м'язи;

• знімає напруження;

• запобігає виникненню порушень зору;

• позитивно впливає на загальну пра­цездатність зорового аналізатора та всього організму.

Вправи для проведення з дітьми зорової гімнастики в домашніх умовах

Якщо в дитини вже виявлено порушення зору, зорова гімнастика допоможе розв'язати цю проблему. Завдання батьків — вивчити з дитиною прості гімнастичні вправи для поліп­шення зору й регулярно нагадувати їй про необ­хідність виконання цих вправ удома. А для того щоб заохотити дитину й викликати в неї інтерес до зорової гімнастики, рекомендуємо батькам виконувати вправи для очей разом з нею.

Пропонуємо декілька простих вправ, які зручно виконувати з дитиною вдома.

Підвісьте різноколірні картонні кру­жечки різних розмірів у кутках кімнати під стелею. Запропонуйте дитині подивитися на лі­вий кружечок декілька секунд, потім — на пра­вий, відтак заплющити очі на 10 с. Виконайте з дитиною цю вправу 3 — 5 разів.

Запропонуйте дитині протягом 10 с по­чергово заплющувати й розкривати очі для роз­слаблення м'язів, що підтримують очне яблуко.

Запропонуйте дитині зробити те саме. Від­так виконуйте вправу разом. Слід підняти очі й подивитися вгору, потім — вниз по 4 рази; перерва 10 с; потім — вправо, вліво по 4 рази; перерва 10 с.

« Розмістіть на стелі малюнок у вигляді змійки, спіралі або кольорової шахової дошки. Запропонуйте дитині «пройти шлях» очима: від початку змійки до її кінця, від початку спіралі до центра, по кубиках певного кольору, який ви задасте.

• Запропонуйте дитині уявити перед со­бою квадрат і «обвести» його очима по пери­метру за годинниковою стрілкою та проти неї, відтак провести уявні лінії по діагоналі — з лі­вого верхнього кута у правий нижній та з ліво­го нижнього кута у правий верхній.

Пограйте з дитиною «у ведмедика». Дитина має стояти розслаблено й переступа­ти з однієї ноги на другу, відриваючи п'яти від підлоги, і злегка похитуватись, як ведмедик. Погляд при цьому необхідно зосередити чітко перед собою — у напрямку носа — та не пере­водити його на жоден з предметів, які потрап­ляють у поле зору. Під час виконання вправи можна кліпати. Вправу слід виконувати протя­гом 2 — 3 хв.

• Запропонуйте дитині заплющити очі, накрити їх долонями та уявити перед собою чорне поле. Відтак «намалювати» носом ма­леньку літеру «о». Усередині неї — ще меншу, а всередині цієї — ще меншу і т .д., допоки не вийде крапка. По завершенні вправи дитина має протягом ЗО с покліпати очима.

Відшукайте за вікном дуже віддалений об'єкт. Запропонуйте дитині подивитися че­рез вікно на нього та уважно розглядати впро­довж 10 с, потім перевести погляд на об'єкт, що знаходиться в кімнаті. Повторити вправу слід 3 — 4 рази.

Запропонуйте дитині простягнути пе­ред собою праву руку. Відтак повільно водити вказівним пальцем вправо — вліво, вгору — вниз і поглядом стежити за ним.

Зайва вага - завжди делікатна тема. І тим більше важко її піднімати, якщо мова про власну дитину. Але саме це може стати проблемою у стані здоров’я дитини, її самопочуттям, порушити звичайний ритм життя.
Якщо ви бачите, що вага дитини виходить з-під контролю, не можна просто так пускати це на самоплив, лише б не образити його розмовами про зайву вагу.
Важливо робити акцент на здоров'я, а не на зовнішньому вигляді. Тому що найбільша небезпека зайвої ваги як раз для здоров'я.
Декілька причин появи зайвої ваги
1. Ривки зростання. Якщо ривок ваги вже відбувся, а ривок зростання ще немає, то це може стати причиною повноти.
2. Підлітковий період. В 11-12 років діти вже так не бігають на перервах, і в цілому схильні набагато менше рухатися. Відповідно, брак активності провокує зайву вагу.
3. Доступність їжі. Дитина став самостійним, у нього є кишенькові гроші, він може купувати собі шкідливості-солодощі або просто відкрити холодильник і є що хоче і коли хоче.
4. Проблеми зі здоров'ям. Це може бути діабет, хвороби щитовидної залози, депресія, хронічний стрес і т. д.
Як говорити про це з дитиною?1. Ретельно підбирайте слова. Взагалі не говорите про привабливості, імідж, зовнішність, тільки про здоров'я.
2. Говорите не про вагу, а про те, як приємно і корисно побільше рухатися, їсти правильну й корисну їжу.
3. Пам'ятайте, що дитина і сам в курсі, що у нього зайва вага, відкривати йому очі на це не потрібно, як і жаліти. Краще запропонуйте разом бігати вранці, бо вам нудно в поодинці.
4. Запитайте, чи добре дитина себе почуває, якщо він сумний. Запропонуйте прогулятися, подихати свіжим повітрям для підняття настрою.
5. Скажіть дитині, що бачите зміни в його раціоні в бік шкідливих продуктів. Запропонуйте влаштувати парний "челлендж" і разом відмовитися на тиждень від солодкого.
6. Подавайте приклад. Не можна самому неправильно харчуватися, купувати оптом шоколадки з булочками, не займатися спортом - а від дитини хотіти протилежного. Якщо і у вас, і у дитини є зайва вага, то цілком ймовірно, що справа не в спадковості, а в шкідливих звичках.
7. Донесіть до дитини, що ніхто не може ображати або дражнити його з-за ваги або зовнішності, як не можна це робити і по відношенню до інших людей. Ніколи не дозволяйте собі образливих зауважень в чию-небудь сторону щодо ваги і зовнішності, особливо при дитині.
8. Ніколи не дорікайте дитини за кількість з'їденого. Так ви тільки підсилите його стрес і можете викликати розлади харчової поведінки.
9. Будьте завжди підтримкою для дитини.

Гра «Кольоровий настрій»

Мета: відстеження свого емоційного стану, настрою.

- Раз, два, три, чотири, п'ять - ми починаємо грати!

Зараз я навчу вас розфарбовувати свій настрій. Я відкрию вам такий секрет. Виявляється, кожне настрій має свій колір. Подивіться - у мене є різнокольорові картки. Ми розкладемо їх по колу. Вийшов цветик-восьмицветик - квітка настроїв. Кожна пелюстка - різний настрій:

червоний - бадьорий, активний настрій -

хочеться стрибати, бігати, грати в рухливі ігри;

жовтий - веселий настрій -

хочеться радіти всьому;

зелений - товариська настрій -

хочеться дружити з іншими дітьми, розмовляти і грати з ними;

синій - спокійний настрій -

хочеться спокійно погратися, послухати

цікаву книгу, подивитися у вікно;

малиновий - мені важко зрозуміти свій настрій, і не дуже хороше, і не надто погане;

сірий - нудне настрій -

не знаю чим зайнятися;

коричневий - сердите настрій -

я злюся, я ображений;

чорний - сумний настрій -

мені сумно, я засмучений.

- Ми відправимо клубочок по колу і кожен з вас скаже, якого кольору зараз його настрій. Я почну, а ви продовжите.

Діти позначають кольором свій настрій.

- Спасибі, мені дуже приємно, що у багатьох з вас зараз гарний настрій. А тим дітям, у кого воно не дуже добре, ми зараз допоможемо.

Гра «Радісна пісенька»

Мета: позитивний настрій, розвиток почуття єдності

- У мене в руках клубок. Я зараз обмотаю нитку навколо пальця і передам клубочок своєму сусідові праворуч Дімі і заспіваю пісеньку про те, як я рада його бачити - «Я дуже рада, що Діма в групі є...».

Хто клубочок отримує, обмотує нитку навколо пальця і передає його наступному, що сидить праворуч від нього дитині і ми разом (всі, у кого в руках нитка) співаємо йому радісну пісеньку. І так, доки клубок не повернеться до мене. Відмінно!

- Клубочок до мене повернувся, він пробіг по колу і всіх нас поєднав. Наша дружба стала ще міцнішою, а настрій покращився.

Танцювальна терапія.

Мета: зміна емоційного стану музичними засобами, емоційна розрядка, зближення дітей, розвиток уваги, межполушарного взаємодії.

- Музичні рухи підвищують настрій.

Колись нам сумувати - будемо дружно танцювати.

- Коли зазвучить приспів, ми будемо дружно крокувати по колу, а коли почуємо мелодію куплету - швидко знайдемо собі пару і будемо плескати один одному по рукам (двома руками, правою та лівою рукою почергово).

Звучить пісня «Разом весело крокувати» (муз. В.Шаинского, сл. М.Матусовского.)

Діти утворюють коло, а потім самостійні пари і танцюють під музику.
. Вправа на релаксацію.
Мета: навчання методам саморегуляції, зняття психоемоційного напруження.

- Радісного настрою допомагає розслаблення.

Сядьте зручніше. Витягніться і розслабтеся. Закрийте очі, погладьте себе по голові і скажіть собі: «Я дуже хороший» або «Я дуже хороша».

Уявіть собі чудове сонячне ранок. Ви знаходитесь біля тихого прекрасного озера. Ледь чутно ваше дихання. Вдих-видих. Яскраво світить сонце, і ви відчуваєте себе все краще і краще. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви абсолютно спокійні. Світить сонце, повітря чисте і прозоре. Всім тілом ви відчуваєте тепло сонця. Ви спокійні і нерухомі. Ви відчуваєте себе спокійним і щасливим. Ви насолоджуєтеся спокоєм і сонячним теплом. Ви відпочиваєте... Вдих-видих. А тепер відкрийте очі. Потяглися, посміхнулися і прокинулися. Ви добре відпочили, у вас бадьорий і веселий настрій і приємні відчуття не залишать вас протягом всього дня.

Арт-терапевтичне вправа «Чудесний край»

Мета: висловлення почуттів та емоцій через спільну образотворчу діяльність, згуртування дитячого колективу.

- А зараз давайте разом

Намалюємо край чудовий.

Дітям пропонується виконати спільний малюнок на великому аркуші паперу, який стелеться прямо на підлозі. Тема малюнка «Чудесний край». Попередньо на аркуші малюються деталі і невеликі лінії. Діти домальовують незакінчені зображення, «перетворюють» їх під що завгодно. Спільне малювання супроводжується звуками природи.

Вправа «Сухий душ»

Мета: створення і збереження позитивної установки.

Нам дуже шкода розлучатися,

Але прийшла пора прощатися.

Щоб нам не сумувати,

Треба сухий душ прийняти.

Дітям пропонується пройти через «сухий душ».

- Відчуйте, як різнобарвні струмені стосуються вашого обличчя і рук. Всі печалі, образи, нудьга і смуток залишаються позаду. А ви заряджаєтеся бадьорістю, активністю, радістю. Заряд гарного настрою, придбаний у чудовому краю, збережеться у вас надовго.

Пропоновані ігри та вправи цікаві й доступні для дошкільників з різним рівнем підготовленості.

ПСИХОЛОГІЧНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Ігри для дітей – це не тільки розваги. Для дитини гра – це основний вид діяльності. Вона допомагає їй розвиватися і пізнавати навколишній світ. Тому педагоги часто використовують психологічні ігри для дітей у вихованні. Деякими з таких ігор я хочу поділитись з вами.
Психологічні ігри бувають самих разних напрямів: вони можуть бути спрямовані на розвиток пам'яті, реакції, кмітливості, уваги, уяви, музичного слуху... Вони допоможуть виявити лідерів у дитячому колективі, здружити і згуртувати колектив, подолати сором'язливість і розвинути впевненість в собі. Плюс психологічних ігор для дітей в тому, що дитина буде із задоволенням грати, навіть не підозрюючи, що в цей момент її виховують.
Всі ігри, які будуть описані нижче, розраховані на дитину 3-4 років.
"Упертий ослик" - гра для сором’язливих діток.
Не бійтеся, ваші діти не стануть від цієї гри маленькими упертюхами. Зате вона дасть їм досвід відстоювання своєї думки, допоможе трохи розкріпоститися. Пропонуєте дитині: давай пограємо у впертого віслюка. Ти будеш осликом. А я його господарем. Ослик у нас такий упертий, він зовсім не хоче йти по дорозі. То він тягнеться щипати травичку, то побачив метелика і біжить за нею, то влігся на дорогу. Наш ослик зовсім не слухає вмовляння господаря і не йде за ним. А коли господар просить його помовчати, раптом починає голосно кричати "Іа-іа". Дайте дитині кілька замальовок поведінки впертого віслюка або спочатку ви побудьте осликом. А потім поміняйтеся ролями. Під час гри, поцікавтеся у дитини: а який господар у ослика, чи дає він йому відпочити, може ослик пручається, тому що сильно втомлюється? А може він боїться свого господаря?
"Лялькові хованки" - працюємо зі страхом темряви.
Грати можна вдень, але має бути приміщення з щільними шторами. Або ввечері, але тоді включіть нічник. Ховатися будуть ляльки і м'які іграшки. Як в добре освітлених місцях, так і в темній кімнаті. За кожну іграшку, знайдену в темній кімнаті дається 5 очок, а у світлій - 2 очки. У перший час, іграшку в темній кімнаті залишайте на видному місці.
"Генерал готує похід" - гра на розвиток зосередженості.
Особливо підходить холерикам і сангвінікам. Генерал намічає план походу, сидячи за столом. Головне створити потрібну позу: лівою рукою підпирає голову, вказівним пальчиком правої руки ведемо по карті (можна покласти справжню, можна намалювати з дитиною свою). На обличчі повна серйозність (адже ми повинні виграти цей похід): нижня губа закушена, оченята примружені. Можна пограти не в генерала, а в мандрівника.
"Чарівник сну". Якщо у вашої дитини є проблеми з засинанням.
Робимо разом з дитиною чарівну паличку. Гра проводиться з увімкненим нічником. Цією паличкою наш маленький чарівник торкається всього в кімнаті і говорить: "Шафа заснула, стілець заснув ...". Коли "заснуть" всі іграшки і предмети в кімнаті, дитина вкладається в ліжечко, торкається чарівною паличкою себе, примовляючи: "І я засинаю". Гасіть світло. Все, гра закінчилася.

Ми живемо у складному світі, який постійно нас випробовує на міцність. Здорова сильна духом людина розуміє, що життя- це боротьба і намагається переборювати труднощі.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Великої шкоди завдають дітям батьки, які курять і вживають алкогольні напої. Це створює несприятливі умови для фізичного, морального виховання та розвитку дітей і підлітків, призводить до їх раннього залучення до паління і вживання алкогольних напоїв, що підриває здоров’я молоді і зумовлює ранній розвиток алкоголізму. Шкідливі звички переростають у хворобу, заволодівають тілом людини, її душею, а здоров'я покидає людину назавжди. "Алкоголізм", "наркоманія", "токсикоманія"¬¬¬¬¬- назви дуже небезпечних хвороб, які часто стають смертельними для людей ( особливо дітей та підлітків) , які вживають спиртні напої, токсичні речовини чи наркотики.
Щоб захистити дітей від шкідливих звичок, треба знати основні причини їх виникнення та уникати цих шляхів.
Причини ! Цікавість, наслідування, прагнення виділитись, бажання зректися дійсності, спадкова схильність. Цікавість, бажання спробувати щось із шкідливих речовин можуть дуже швидко виробити у дітей непереборний потяг до наркотичних речовин. Іноді достатньо підлітку спробувати один раз і залишитися рабом в полоні звички назавжди.
Отже, шкідливі звички — поганий спосіб привернути до себе увагу. Інтерес згасне, залишиться лише нерозуміння, неповага. Ніколи не паліть. Звикнути до паління легко, а відмовитись від звички дуже важко. Не перебувайте в одному приміщенні з курцями, дихання сигаретного диму — це пасивне паління, яке шкодить молодому організму. Паління сприяє тяжкій хворобі — раку легень. Зловживання алкогольними напоями — інша важка хвороба — алкоголізм. Найкращий спосіб не стати алкоголіком — не вживати спиртного. П'яна людина не тільки руйнує свій організм, свою особистість, а є небезпечною для інших, бо не контролює своїх вчинків.
Тож батьки, які дбають про здоров’я своїх дітей, повинні замислюватися над цим і робити все, щоб позбутися самим шкідливих звичок та бути прикладом для своїх дітей.
Пам'ятайте, що дитина – дзеркало своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях віддзеркалюється особистість батька та матері. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє наших дітей були прекрасними.

Ми живемо у складному світі, який постійно нас випробовує на міцність. Здорова сильна духом людина розуміє, що життя- це боротьба і намагається переборювати труднощі.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Великої шкоди завдають дітям батьки, які курять і вживають алкогольні напої. Це створює несприятливі умови для фізичного, морального виховання та розвитку дітей і підлітків, призводить до їх раннього залучення до паління і вживання алкогольних напоїв, що підриває здоров’я молоді і зумовлює ранній розвиток алкоголізму. Шкідливі звички переростають у хворобу, заволодівають тілом людини, її душею, а здоров'я покидає людину назавжди. "Алкоголізм", "наркоманія", "токсикоманія"¬¬¬¬¬- назви дуже небезпечних хвороб, які часто стають смертельними для людей ( особливо дітей та підлітків) , які вживають спиртні напої, токсичні речовини чи наркотики.
Щоб захистити дітей від шкідливих звичок, треба знати основні причини їх виникнення та уникати цих шляхів.
Причини ! Цікавість, наслідування, прагнення виділитись, бажання зректися дійсності, спадкова схильність. Цікавість, бажання спробувати щось із шкідливих речовин можуть дуже швидко виробити у дітей непереборний потяг до наркотичних речовин. Іноді достатньо підлітку спробувати один раз і залишитися рабом в полоні звички назавжди.
Отже, шкідливі звички — поганий спосіб привернути до себе увагу. Інтерес згасне, залишиться лише нерозуміння, неповага. Ніколи не паліть. Звикнути до паління легко, а відмовитись від звички дуже важко. Не перебувайте в одному приміщенні з курцями, дихання сигаретного диму — це пасивне паління, яке шкодить молодому організму. Паління сприяє тяжкій хворобі — раку легень. Зловживання алкогольними напоями — інша важка хвороба — алкоголізм. Найкращий спосіб не стати алкоголіком — не вживати спиртного. П'яна людина не тільки руйнує свій організм, свою особистість, а є небезпечною для інших, бо не контролює своїх вчинків.
Тож батьки, які дбають про здоров’я своїх дітей, повинні замислюватися над цим і робити все, щоб позбутися самим шкідливих звичок та бути прикладом для своїх дітей.
Пам'ятайте, що дитина – дзеркало своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях віддзеркалюється особистість батька та матері. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє наших дітей були прекрасними.

«Обережно на дорозі — сутінки!»

Підготуйте кімнату: розставте стільці, пересуньте меблі, зробіть невеликі перешкоди. Коли все готово, один із гравців стає автомобілем зі зламаними фарами, якому доводиться їхати в сутінках. Йому потрібно подолати перешкоди з закритими очима. Інший гравець стає навігатором, підказуючи йому напрямок. Потім слід помінятися ролями.

Не забувайте кожного разу змінювати розташування перешкод, щоб неможливо було запам’ятати дорогу. А для цікавості можна позмагатися один з одним: порахуйте, хто краще обходить перешкоди, а хто часто врізається.

Коли дитина грає роль машини, вона вчиться орієнтуватися в просторі, зокрема розрізняти поняття «праворуч» і «ліворуч». Коли малюк керує, він навчається командній грі, тренує мовлення та вміння формулювати думки.

Развлечения для малышей

«Сквігл»

Підготуйте кольорові фломастери та аркуші паперу. Запропонуйте малюкові намалювати будь-що із закритими очима. Далі вам треба створити з його каракулів якийсь образ. Під час гри розпитуйте дитину, що вона намалювала, що хотіла б побачити ще на малюнку. Потім ви так само намалюйте щось, а малюк хай перетворить це на малюнок.

Ця гра допомагає встановити контакт з дитиною, зблизитися з нею, а також сприяє розвитку креативного мислення.

Ігри для школярів

У школі діти постійно спілкуються з однолітками, тож під час карантину вони особливо потребують спілкування. Оскільки наразі оточення школярів обмежується батьками, пропонуємо кілька розваг для сімейного дозвілля.

«Продовжити історію»

Діти просто обожнюють вигадки, тому ця розвага має припасти їм до душі. Вона передбачає створення власної історії, до якої кожен учасник додає щось своє. Наприклад, починає мама: «Одного разу сміливе кошеня відправилося в подорож до Ірландії». Дитина продовжує: «Кошеня звали Саймон». Тато додає: «Він був чорний як ніч» тощо. Чим більше учасників, тим цікавішою вийде вигадка!

Вигадану казку можна записати та запропонувати дитині намалювати до неї ілюстрації. Якщо ви володієте англійською, можна спробувати створити таку історію іноземною мовою. Крім розваги, це буде ще й корисною практикою англійської для дитини.

Игры для школьников

Рольова гра «Сцена з улюбленого кіно/мультфільму»

Ви напевно знаєте, який фільм чи мультик обожнює ваша дитина. Тож запропонуйте їй спробувати себе в ролі режисера, перезнявши кінострічку на новий лад. Треба відтворити сцену, доповнивши її чимось оригінальним або написавши нові діалоги.

У грі мають брати участь щонайменше 3-4 учасники: двоє акторів, а решта має вгадувати обране кіно чи мультфільм. Розвага тренує памʼять, розвиває фантазію та ораторські здібності.

«Вільний переказ»

Якщо дитина любить читати, запропонуйте влаштувати презентацію книжок. Один за одним розказуйте про свої улюблені книги. Якщо школяру важко самостійно презентувати книгу, ставте уточнювальні запитання: чому подобається саме цей твір, хто у ньому головні герої, чим книга відрізняється від інших видань. Також запитайте, чому вчить досвід головних героїв. Так само розкажіть і про свої улюблені книги, щоб дитина захотіла їх прочитати.

Під час карантину можна влаштувати буккросинг. Обміняйтеся книгами один з одним, прочитайте їх, а потім влаштуйте обговорення прочитаного. Це буде цікаво всім, а дитина ще й вчитиметься правильно формулювати думки та аргументувати їх.

Розваги для підлітків

Підлітки багато вільного часу проводять у соціальних мережах чи граючи в комп’ютерні ігри. Тому батькам необхідно запропонувати дітям цікаве дозвілля, аби відволікти їх від комп’ютера. Чудово підійдуть настільні ігри, але що робити, якщо їх немає під рукою?

«Детективні історії»

Вільний час ввечері можна провести, розгадуючи містичне викрадення чи вбивство. За основу візьміть готовий сценарій в інтернеті або вигадайте його самотужки, розподіліть ролі, і нехай детектив намагається розгадати, хто з учасників злочинець. Ця гра стане особливо захопливою, якщо грати великою родиною.

Більш простий варіант — класична «Мафія». Причому для гри необов’язково мати спеціальну колоду: ви можете обійтися звичайними гральними картами або зробити саморобні картки.

Развлечения для подростков

«Я ніколи не…»

У різні варіації цієї розваги грають навіть дорослі. А ви спробуйте зіграти в «Я ніколи не…» на вибування. Кожному учаснику необхідно назвати щось, чого він ніколи не робив. Якщо інші робили це, їм необхідно загинати пальці. Хто ствердно відповість на 5 фактів, вибуває з гри. Подібна розвага в сімейному колі зближує родину, а ще є шанс послухати цікаві історії з життя один одного.

Чому ми рекомендуємо саме ці ігри?

Ігри з дітьми вдома покликані не тільки розважати. Малеча вивчає світ граючи, тому ми дібрали корисні та цікаві розваги. Вони допомагають розвивати фантазію, моторику, памʼять, кмітливість, вчать мислити нестандартно та взаємодіяти з іншими людьми. Наприклад, гра в автомобіль вчить довіряти, працювати в парі заради досягнення спільної мети.

Ігри для школярів передбачають розвиток творчих здібностей, вміння виступати перед публікою, творчо опрацьовувати сюжети книг та аналізувати прочитане. Особливо корисна гра з обміном книгами: школярам завжди цікаво займатися тим, що роблять дорослі. До речі, батькам теж буде корисно почитати дитячу літературу і дізнатися, які саме книги подобаються їхній дитині.