Новини

Проведення комплексної оцінки розвитку дитини – одне із завдань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів (далі ІРЦ).

Комплексна оцінка розвитку проводиться з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, розроблення рекомендацій щодо програми навчання, особливостей організації психолого-педагогічної допомоги відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини.

Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор ІРЦ, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:

документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників (паспорт, копія);

свідоцтва про народження дитини (копія);

індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності, копія);

форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини», затвердженої МОЗ (копія за згодою батьків);

у разі потреби – довідки від психіатра (за згодою батьків);

письмової заяви батьків або законних представників на проведення комплексної оцінки;

особистої заяви дитини на проведення комплексної оцінки (для дітей віком від 16 до 18 років);

письмової згоди батьків або законних представників на обробку персональних даних дитини, зокрема на: зазначення стану здоров’я та медичного діагнозу у висновку комплексної оцінки; внесення даних дитини до реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в ІРЦ; зберігання копій наданих документів (в т.ч. копії форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини») в особовій справі дитини в ІРЦ.

ІРЦ проводить комплексну оцінку не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників дитини.

У разі коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви додаються:

психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного закладу освіти;

зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки;

документи щодо додаткових обстежень дитини.

У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавались психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, до ІРЦ подаються:

попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Під час проведення комплексної оцінки фахівці ІРЦ повинні створити атмосферу довіри та доброзичливості, враховувати фізичний та емоційний стан дитини, індивідуальні особливості її розвитку, вік, місце проживання, мову спілкування тощо.

Участь батьків (одного з батьків) або законних представників дитини у проведенні комплексної оцінки є обов’язковою.

Комплексна оцінка проводиться фахівцями ІРЦ індивідуально за такими напрямами:

оцінка фізичного розвитку дитини;

оцінка мовленнєвого розвитку дитини;

оцінка когнітивної сфери дитини;

оцінка емоційно-вольової сфери дитини;

оцінка освітньої діяльності дитини.

У разі потреби фахівці ІРЦ можуть проводити комплексну оцінку за іншими напрямами, зокрема визначення рівня соціальної адаптації, взаємовідносин з однолітками, дорослими.

Результати комплексної оцінки оформлюються в електронному вигляді, зберігаються в ІРЦ та надаються батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини за письмовим зверненням.

Фахівці ІРЦ зобов’язані ознайомити батьків (одного з батьків) або законних представників дитини з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти).

Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів. Висновок про комплексну оцінку надається батькам або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.

У разі встановлення фахівцями ІРЦ наявності у дитини особливих освітніх потреб висновок про комплексну оцінку є підставою для складення для неї індивідуальної програми розвитку та надання їй психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

Комплексна оцінка може проводитися перед зарахуванням дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти. З метою створення у такому закладі умов для навчання дитини її батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до ІРЦ за шість місяців до початку навчального року. Перед проведенням комплексної оцінки батьки (один з батьків) або законні представники дитини можуть звернутися до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.

Повторна комплексна оцінка фахівцями ІРЦ проводиться у разі:

переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти; переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти;

надання рекомендації команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, психолого-педагогічної комісії спеціального закладу загальної середньої освіти щодо наявності успіхів або труднощів у засвоєнні дитиною освітньої програми.

Повторна комплексна оцінка може проводитися за всіма або окремими напрямами залежно від освітніх потреб дитини з особливими освітніми потребами та наявної інформації про її розвиток. За результатами повторної комплексної оцінки складається висновок про повторну комплексну оцінку, що є основою для розроблення індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами та надання їй психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

До кого ми йдемо, коли бачимо, що дитина не говорить, має проблеми з мовленням? Правильно – до логопеда. Усі думають, що логопед – це той, хто «ставить звуки». Насправді сьогоднішній логопед – це вже значно більше. Сьогодні то мусить бути нейрофахівець. Той, хто розбирається у механізмах мозкової діяльності і знає, як саме працюють мовленнєві зони в корі головного мозку, а якщо вони не працюють, то чому і як їх запустити.
Нейрон – це активна клітина головного та спинного мозку, її місія полягає в передачі імпульсів, сигналів до інших нейронів та до різних частин тіла і від нього. З’єднання нейронів називають синапсами, які в свою чергу створюють мега-потужну своєрідну сітку-мережу. Для порівняння: світова мережа Інтернет налічує 100 тисяч мільярдів зв’язків між сторінками – гіперпосилань. У мозку дитини мають взаємодіяти між собою у 10 разів більше синаптичних зв’язків! Їх - 1 мільйон мільярдів!

Так от всі вони потребують у дитинстві своєрідної їжі – відчуттів та вражень, які можуть здобуватись ними через зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові стимули. Якщо цю потребу (так званий imprinting ) не задовольнити, то це негативно відображається на структурі мозку майбутньої дорослої людини. То ж головне завдання – наситити дитину відчуттями, зафіксувати їх у мозку через позитивну взаємодію, і чим її більше, тим краще. Чи розуміють це батьки, у яких народилася дитина з проблемами мовлення? І що їм робити?
Так, дійсно, статус нейрологопеда насправді тішить мене, розширює професійний кругозір і водночас заспокоює, оскільки я знайшла відповіді на масу питань, глибше усвідомила та підсумувала власні знання та уміння.

Давно і далеко відійшли часи, коли для успішної та результативної роботи таким вузьким спеціалістам, як логопеди, психологи, корекційні педагоги, реабілітологи тощо вистачало диплома про вищу освіту. Сьогодні кажуть: щоб залишитись на місці, варто бігти зі всіх ніг.

Насправді вже багато років у практичній логопедичній діяльності я застосовую рекомендації та орієнтуюся на нейропсихологічну основу роботи мозку, в тому числі і при формуванні функції мовлення.
Вивчати роботу мозку настільки ж складно, наскільки й цікаво. Щодо нейрологопедії, то вона розглядає мовленнєву функцію у фокусі тих бар’єрів, які виникають на етапі первинного формування їх механізмів і далі на шляху становлення мовлення як процесу. Нейрологопедію ще називають місточком від медицини до педагогіки.

Резерви людського мозку безмежні. Мозок часто порівнюють з бібліотекою – сховищем-скарбом. Надзвичайно великі об’єми інформації у ньому можуть займати геть невеликі за обсягом площі, особливо тоді коли людина зуміє власні знання, уміння навички перевести у формат автоматизмів. І хіба комп’ютерні архівовані файли не є очевидним аналогом? Як бачимо, осягати загадки мозку аж кортить.

Нейронауки, такі як нейропсихологія, нейрофізіологія, нейропедагогіка розглядають проблему не у видимих зовні її проявах, а вивчають той захований від ока механізм, який до цього призвів.

Своєчасно сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці є однією зі складових цілісної особистості дитини. Мовленнєва особистість характеризується здатністю виконувати мовленнєві дії, займатися мовленнєвою діяльністю, зокрема: слухати й розуміти, говорити і читати.

У зв’язку з цим правильне мовлення дуже важливе для дітей, оскільки дитина опановує слово у першу чергу з метою ефективного спілкування з навколишнім світом. Загально мовленнєва підготовка починається від народження, триває впродовж усього дошкільного дитинства аж до вступу до школи, передбачає формування первинних вимовних умінь і навичок, адекватне користування мовленням у конкретних ситуаціях, застосування мовних та позамовних засобів виразності для висловлювання власних думок, бажань і прохань.

Нормальний розвиток мовлення передбачає, що до першого року життя дитина може вимовити 10 простих слів (наприклад «дай», «на», «мама» тощо), до двох років активний словник малюка становить вже близько 300 слів, а до трьох — досягає 1000 слів.

Але, є й так звані «немовленнєві» діти, які протягом усього дошкільного періоду мовлення не опановують. Насамперед такі діти потребують обстеження. На початковому етапі ми маємо визначити, наскільки точно дитина розуміє звернене до неї мовлення. Тому пропонуємо картки для обстеження, які допоможуть зрозуміти, як у дитини розвинений іменниковий, дієслівний, прийменниковий словник тощо.

В умовах дошкільного навчального закладу дітей треба вчити пра­вильно дихати, правильно рухатися, правильно пити, їсти, оберігати себе, правильно розслаблятися, правильно думати. Значне місце в оздоровчій та відновлювальній роботі мають посідати дихальні вправи. Крім того, потрібно планувати та проводити курси дихальної гімнастики для дітей, які мають певні відхилення у стані здоров'я.

Мета дихальної гімнастики:

• навчити дітей правильно дихати носом;

• впливати позитивно на нервову систему, на процеси обміну речовин, кровопостачання легень;

• поліпшувати дренажну функцію легенів, бронхів;

• коригувати деформації хребта і грудної клітини, що розвиваються внаслідок частих захворювань дитини;

• підвищувати загальний тонус організму;

• збільшити обсяг легенів і відновити повноцінне зовнішнє дихання.

Під час виконання дихальних вправ, потрібно обов'язково дихати но­сом, а видихати ротом, що сприяє розвитку дихальної мускулатури, особли­во м'язів, які забезпечують глибокий видих. Це дозволить не лише швидко ліквідувати кисневий голод, який утворюється внаслідок інтенсивної робо­ти, але й загартовувати організм.

Під час проведення занять на повітрі необхідно цілеспрямовано вчити дітей правильному диханню. Піднімання рук вгору, їх розведення, виправ­ляння тулуба супроводжуються вдихом. Нахили, повороти тулуба, зведення рук, присідання та інше повинні супроводжуватися видихами, які посилю­ються цими вправами.

Практичний досвід переконує, що діти легко оволодівають дихаль­ним оздоровчим комплексом, що є підготовчим етапом оздоровлювальної системи, який сприятливо впливає на загальний стан організму, зміцнює здоров'я, розвиває силу і спритність, допомагає боротися з недугами, посилює опірність організму застудним захворюванням, розвиває гнучкість, пластичність, координацію рухів. Інтерес дітей стимулюють імітаційним ха­рактером вправ.

Комплекс дихально-оздоровлювальних вправ доцільно зробити змістом ранкової гімнастики, ввести його до заняття фізичної культури.

Вправи на дихання

Дихання - важливий фізіологічний процес, який відбувається автоматич­но, рефлекторно. Разом з тим, на дихання можна впливати, регулюючи його, роблячи поверховим та спокійним, тамуючи на декотрий час тощо. Процес дихання, який здійснюється дихальними центрами нервової системи, скла­дається з трьох фаз: 1 - видих; 2 - пауза; 3 - вдих.

Ці фази безперервно пов'язані, йдуть ритмічно одна за одною. Система дихальних вправ заснована на фізіологічних особливостях дихання, спря­мована на розвиток дихального апарату (його гнучкості й еластичності, збільшення його обсягу) шляхом тренування мовленнєвого та голосово­го апарату (вимова окремих звуків, складів, слів і фраз), які узгоджені з відповідними вправами.

Нормальним вважають дихання, в якому бере участь весь дихальний апа­рат (всі відділи легенів: верхні, середні й нижні). Воно має назву змішане, або гармонійно повне.

Також є нижнє, або заспокоювальне дихання, середнє, або зміцнювальне, дихання, верхнє, або радісне, дихання. Існує також особливе ритмічне ди­хання. Воно виконується під час ходьби, при цьому треба йти спокійно, рівномірним кроком, розслаблено, опустивши плечі, а дихати треба рівномірно та вільно (наприклад, 2 кроки - вдих + 2 кроки - видих).

З метою успішного опанування дихальною гімнастикою необхідно дотримуватися таких правил:

1. Дихати із задоволенням, тому що позитивні емоції мають певний оз­доровчий ефект.

2. Концентрувати увагу на дихальних вправах, що збільшує позитивний вплив.

3. Дихати треба повільно, це необхідно для насичення киснем організму.

4. Виконувати кожну вправу не довше, ніж вона приносить задоволення.

5. Дихати носом.

Кожна дихальна вправа складається з шістьох послідовних етапів, а саме:

1. Прийняти позу і зафіксувати її.

2. Розслабитися.

3. Зосередитися на вправі, що її виконують.

4. Зробити глибокий вдих.

5. Виконувати дихальну вправу.

6. Відпочити після вправи, змінити позу.

Основна поза під час дихальної гімнастики - стати прямо, ноги нарізно, ступні - паралельно. Знайти зручне положення голови і тулуба, руки вздовж ту­луба або ліва рука - на нижній частині живота, права - охоплює грудну клітину, приблизно на рівні ліктя (для контролю за актом дихання).

В основу методики проведення занять має бути покладено використан­ня спеціальних дихальних вправ на фоні загапьнорозвивальних фізичних вправ. Основу дихальних вправ складають вправи з тривалим та сильним видихом. Цього можна досягти вимовою голосних (ааа, ууу, ооо), шиплячих (ш, щ, ж), у поєднанні звуків (ох, ах, ух). Ці дихальні вправи доцільно про­водити в ігровій формі (звук бджоли, літака тощо). Співвідношення загапь­норозвивальних вправ та дихальних вправ -2:1.

Навантаження варто поступово збільшувати за рахунок зростання кіль­кості повторів і ускладнення вправ.

Детальніше тут: https://sumskij-sanatornij-dnz-24.webnode.com.ua/news/konsultatsiya-dlya-batkiv-vikoristannya-dikhalnoji-gimnastiki-u-koriguvalnij-ta-ozdorovchij-roboti-z-ditmi/

Прості поради, як зберегти зір дитини
Дитячий зір
Зір дитини - це особлива турбота батьків, як і здоров´я дитини в цілому. Пропонуємо вам прості поради щодо порятунку дитячого зору.

♦ Уважно стежте, щоб тривалість заняття не перевищувала 1 годину. Робіть для дитини між заняттями перерву для активної гри, бажано на свіжому повітрі.

♦ Не дозволяйте дошкільнику багато часу проводити перед екраном комп´ютера - не довше 30-40 хвилин поспіль. Відстань до екрану монітора повинна бути не менше 40 см, але не більше 1 м.

♦ Дуже важливо, щоб світло не відбивався від екрану монітора. І не дозволяйте малюкові працювати за комп´ютером у повній темряві.

♦ Перед комп´ютером дитина повинна сидіти прямо, спираючись на спинку стільця, трохи нахиливши голову вперед, ноги повинні всією стопою спиратися на підлогу або спеціальну підставку.

♦ Стілець повинен бути на 3-5 см засунутий під стіл. Правильна посадка - майже 100-відсоткова гарантія здорового хребта та зору.

♦ Не дозволяйте дитині грати в ігри на мобільному телефоні і читати книги в транспорті. Через це очі дитини втомлюються і розвивається короткозорість.

♦ І не забувайте показувати дитину щорічно лікарю-окулісту, а перед школою або садком - обов´язково.

Вправи для дитячих очей:

1. Нехай малюк міцно заплющить очі на 3-5 секунд, а потім, відкривши, подивиться вдалину секунд 5-7. І нехай повторить так 4-5 разів.

2. Швидко моргнувши, малюк повинен закрити очі та посидіти спокійно 5-7 секунд. І так треба зробити 4-5 разів.

3. Дитина повинна робити 4-5 кругових рухів очними яблуками в праву сторону, потім стільки ж у ліву.

Потім малюк повинен подивитися вдалину секунд 10. Так треба повторити 1-2 рази.

Ці вправи дитина повинна виконувати після кожного заняття і на протязі 4-5 хвилин.

♦ І не забувайте про чорницю, моркву, обліпиху, суницю, калину, журавлину, горобину, а також молоду картоплю, капусту, помідори. Ці продукти багаті на вітаміни А, В1, В2, В6, В12, С, які необхідні, щоб зберегти дитячий зір.

♦ Щоб усі вітаміни добре засвоїлися, приправте моркву і картоплю оливковою олією, а ягоди - вершками або сметаною.

Добре розвинена мова -найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей.. Але останнім часом спостерігається зростання кількості дітей, які мають мовленнєві порушення.Тому так важливо дбати про формування мовлення дітей, про її чистоту й правильність.

В даний час широкого поширення набула східна медицина. Одним з унікальних способів лікувального впливу, який давно застосовують в азіатських країнах, є Су-Джок терапія.

Су – Джок терапія(з корейської су– кисть, джок - стопа) – метод впливу на організм шляхом стимулювання біологічно активних точок, розташовання Су-Джок терапії на кистях і стопах.

Вважається, що мізинець пов'язаний із серцем, безіменний палець – з печінкою, середній – з кишечником, вказівний – зі шлунком, великий – з головою.Стимулюючи певні точки, можна впливати на функціонування відповідних органів.

Прийоми Су –Джок сприяють і поліпшенню мовлення дітей, особливо якщо поєднувати їх з артикуляційними вправами, пальчиковими іграми, шнуруванням, ліпленням, малюванням.

Прийоми Су –Джок терапії:

Масаж спеціальною кулькою «Їжачок».Прокочуючи кульку між долоньками, діти масажують м'язи рук.

Масаж еластичним кільцем. Надівши кільце на палець, малята рухають ним униз і вгору, аж поки не відчують тепло.

В результаті використання ігор з елементами Су-джок терапії:

Розвивається мова, увага, пам’ять, мислення, необхідні для становлення навчальної діяльності.

Розвивається моторний праксис (загальна і дрібна моторика)

Стимулюються мовні зони кори головного мозку;

Ігри для су-джоктерапії.

Пальчикова гра

« Черепаха»

(У дітей у руках Су- джок)

Вправа виконується спочатку на правій а потім на лівій руці.

Йшла велика Черепаха

І кусала всіх від страху.(Діти катають м’ячик між долонями)

Кусь, кусь, кусь, (М’ячик між великим пальчиком та іншими. Натискаючи ритмічно на м’ячик та перекладаючи із руки в руку.)

Нікого я не боюсь.(Дітикатають м’ячик між долонями)

«Їжачок»

(Вправа виконується спочатку на правій руці, а потім на лівій)

Їжачок, їжачок

Схожий ти на клубочок. (Катають м’ячик між долонями)

Голки ніби на ялинці -

На твоїй колючій спинці(Масажні рухи по великому та вказівному пальцю)

Хоч на зріст їжак маленький(Масажні рухи середнього пальця)

Колючки в нього гостренькі. (Рухи по безіменному пальчику)

І м’ячики — їжачки

(По мізинчику)

Мають також колючки.(Кругові рухи по долоньках)

«Капуста»

Ми рубаємо капусту (ребром долоні стукати по кульці)

Потім солимо капусту (подушечками пальців торкати кульку)

Ми капусту натираємо (терти долоньками кульку)

Міцно кулачком стискаємо.

Масаж пальчиків еластичним кільцем.

Раз, два, три, чотири, п’ять

(розгинати пальці по одному)

Вийшли пальчики гулять

Цей товстенький і великий

(надіваємо кільце на великий палець)

А цей пальчик вказівний

(на вказівний і на далі по черзі)

Цей високий всередині.

Далі пальчик безіменний.

А мізинчик хоч маленький,

Але дуже проворненький.

«Сім’я»

( По черзі надівати кільце на кожен пальчик, починаючи з великого)

Оцей пальчик — мій дідусь.

Оцей пальчик — баба.

Оцей пальчик — мій татусь.

Оцей пальчик — мама.

Оцей пальчик — я.

Ось і вся моя сім’я.

Найбільш поширеним видом мовленнєвого недоліку у дітей дошкільного і молодшого дошкільного віку є неправильна вимова звуків, особливо важких приголосних: с-з-ц, ш-ж-ч-щ, л-р. У цьому віці неправильна вимова звуків – це природний етап і з віком вона минає. Але за певних умов може закріпитись у стійкий мовний дефект і привести до дисграфії.
Що таке дисграфія?
Дисграфія визначається як специфічне і стійке порушення процесу письма, обумовлене відхиленнями в діяльності тих аналізаторів, які відповідають за процес письма.
Симптоми дисграфії – це специфічні або повторювані помилки на письмі, причому помилки ці не пов’язані з незнанням правил граматики. У чому специфіка помилок?Вони з»являються саме там, де, здавалося б, допустити помилку взагалі неможливо. Наприклад, замість слова «жук»дитина пише «зук», замість «вікно»- «ікно», «дікно». Є пропуски, заміни букв, недописування слів і злиття їх в одне довге слово.
Є такі види дисграфії:
1) акустична (коли дитина погано диференціює звуки мови на слух, і відповідно, плутає їх на письмі – «як чує, так і пише»);
2) оптична (коли дитина погано засвоює зорові образи букв, букви їй здаються схожими одна на одну);
3) моторна дисграфія. Для неї характерні труднощі руху руки підчас письма, порушення зв’язку звукових образів слів, слів із звуковими і зоровими образами.
Щоб запобігти таким вадам, батьки і дорослі повинні правильно розмовляти з дітьми з моменту народження. Речі називати чітко своїми назвами, не «сюсюкати», не «коверкати» слова.
У формі гри з маленькими дітьми імітувати звуки тварин, шум вітру, дзюрчання води, голос труби, гуркіт мотора машини і т.д. Артикуляційний апарат дитини тісно пов’язаний з дрібною моторикою пальців рук. Розвиваючи дрібну моторику пальців, дорослі розвивають артикуляційний апарат, тим самим попереджуючи в майбутньому вади звуковимови. Для цього потрібно заохочувати дитину ліпити із пластиліну, особливо дрібні деталі; складати конструктор із дрібних деталей; на нитку нанизувати бісер, починаючи з великого, а закінчуючи найдрібнішим; складати мозаїку; малювати; виконувати аплікацію.
Корисно використовувати підручні засоби: відокремити горох від кукурудзи, квасолі; розсортувати ґудзики.
Також велику роль відіграє пальчикова гімнастика. В наших пальцях знаходяться всі нервові закінчення, які подають імпульси до кори головного мозку, де знаходяться мовні центри. Тому дуже корисно виконувати такі вправи з дітьми.
Незалежно від успіхів дитини, слід намагатися створювати здоровий настрій перед школою, за яким би вона прагнула до знань, не боялася труднощів і була впевнена в своїх вміннях.

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.

Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.

Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.

Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.

Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

Поради батькам :

Щоденно виконуйте разом з дитиною ранкову гімнастику, виходьте на прогулянки;
Разом з дитиною здійснюйте пішохідні прогулянки та туристичні походи;
Залучайте дитину до виконання основних рухів — ходьба, біг, стрибки, вправи з м’ячем, лазіння, повзання…
Грайте з дитиною в рухливі та спортивні ігри;
Беріть участь разом з дитиною у проведенні спортивних свят, розваг, що організовуються дошкільним закладом;
Катайтеся разом з дитиною на велосипеді, роликах, грайте у бадмінтон, теніс, футбол, стрибайте на скакалці

Ми живемо у складному світі, який постійно нас випробовує на міцність. Здорова сильна духом людина розуміє, що життя- це боротьба і намагається переборювати труднощі.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Великої шкоди завдають дітям батьки, які курять і вживають алкогольні напої. Це створює несприятливі умови для фізичного, морального виховання та розвитку дітей і підлітків, призводить до їх раннього залучення до паління і вживання алкогольних напоїв, що підриває здоров’я молоді і зумовлює ранній розвиток алкоголізму. Шкідливі звички переростають у хворобу, заволодівають тілом людини, її душею, а здоров'я покидає людину назавжди. "Алкоголізм", "наркоманія", "токсикоманія"¬¬¬¬¬- назви дуже небезпечних хвороб, які часто стають смертельними для людей ( особливо дітей та підлітків) , які вживають спиртні напої, токсичні речовини чи наркотики.
Щоб захистити дітей від шкідливих звичок, треба знати основні причини їх виникнення та уникати цих шляхів.
Причини ! Цікавість, наслідування, прагнення виділитись, бажання зректися дійсності, спадкова схильність. Цікавість, бажання спробувати щось із шкідливих речовин можуть дуже швидко виробити у дітей непереборний потяг до наркотичних речовин. Іноді достатньо підлітку спробувати один раз і залишитися рабом в полоні звички назавжди.
Отже, шкідливі звички — поганий спосіб привернути до себе увагу. Інтерес згасне, залишиться лише нерозуміння, неповага. Ніколи не паліть. Звикнути до паління легко, а відмовитись від звички дуже важко. Не перебувайте в одному приміщенні з курцями, дихання сигаретного диму — це пасивне паління, яке шкодить молодому організму. Паління сприяє тяжкій хворобі — раку легень. Зловживання алкогольними напоями — інша важка хвороба — алкоголізм. Найкращий спосіб не стати алкоголіком — не вживати спиртного. П'яна людина не тільки руйнує свій організм, свою особистість, а є небезпечною для інших, бо не контролює своїх вчинків.
Тож батьки, які дбають про здоров’я своїх дітей, повинні замислюватися над цим і робити все, щоб позбутися самим шкідливих звичок та бути прикладом для своїх дітей.
Пам'ятайте, що дитина – дзеркало своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях віддзеркалюється особистість батька та матері. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє наших дітей були прекрасними.

Свято Нового року — це особливий день. Воно об’єднує всіх жителів нашої планети незалежно від віросповідання та поглядів. Навіть ті, хто не вірить ані у Святого Миколая, ані в Діда Мороза чи Санта-Клауса, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року. Тож у статті ми підготували інформацію про традиції та дати святкування Нового року в різних країнах

Країни, що святкують Новий рік 1 січня
Фінляндія
Фінляндія вважається справжнісінькою Батьківщиною Діда Мороза. Щоправда, тут його називають Йоулупуккі й живе він у Лапландії. Опівночі фіни виходять на вулицю й масово запускають феєрверки. Потім вдома вони ворожать на майбутній рік. Зазвичай це роблять на воску та олові. В одному з міст Фінляндії — Кемі проходить щорічний сніжно-льодовий фестиваль. Поблизу цього міста розташований і сніжно-крижаний замок розміром 20 тисяч квадратних метрів — гордість усієї країни.

Німеччина
Перед Новим роком німці бажають «Guten Rutsch!» — скорочення від вислову «Einen Guten Rutsch ins neue Jahr!», що дослівно означає «хорошого входження в Новий рік». У Німеччині, як і в багатьох інших країнах, останні 10 секунд року, що минає, відраховують вголос. Потім обіймаються і бажають один одному «Щасливого Нового року!». Після цього запалюють бенгальські вогні або запускають в нічне небо феєрверки. У новорічну ніч шампанське п’ють скрізь у світі. Але тільки німці мають для Нового року свій особливий тост: «Prosit Neujahr!». Слово «prosit» походить з латинської мови й означає «за ваше здоров’я!».

Франція
Французькі малята, як і всі діти світу, страшенно полюбляють подарунки. Щоб отримати їх у новорічну ніч, діти виставляють свої черевички біля каміну в надії, що Пер Ноель наповнить їх приємними речами. Пер Ноель — це добрий чарівник, такий самий, як Святий Миколай. Проте на випадок, якщо раптом хазяїн Нового року не зможе відвідати їх, маленькі французи також пишуть листи Санта-Клаусу, який, до речі, завжди відповідає їм новорічною листівкою. Утім, подарунки отримують лише слухняні дітлахи. У Франції вірять, що до бешкетників приходить Пер Фуетар (рогатий дід). Він відшукує неслухняних дітей, які погано поводилися протягом року, і дарує їм замість ласощів та іграшок вуглинку.

Французи, як і інші народи, прикрашають до свята ялинку. У стародавні часи вони вішали на її гілочки яблука та цукерки, зараз же прикрашають звичайними іграшками, а на підлогу ставлять сантони — дерев’яні або глиняні фігурки. До того ж французи страшенно люблять солодощі. Перед запіканням новорічного пирога вони часто додають до нього біб. Той, кому дістався такий сюрприз, стає «бобовим королем». Це означає, що друзі та родичі мають виконувати його жартівливі забаганки протягом усього новорічного вечора.

Австрія
В Австрії символами удачі та достатку в Новому році здавна вважаються сажотрус і свиня. За давніх часів у Новий рік, коли на вулиці з’являвся сажотрус, люди бігли за ним, намагаючись доторкнутися й забруднитися сажею. Згідно зі звичаєм 1 січня на обід потрібно їсти свинину (на щастя), хрін (на здоров’я) і зелений горошок (щоб гроші водилися). Монетний двір у Відні вже не один десяток років чеканить до Нового року спеціальну монету-сувенір, на якій зображено хлопчика верхом на свині.

США
Традиції святкування Нового року у США загалом дуже схожі на українські. Тільки там усе відбувається в подвійному масштабі. До того ж для американців характерний певний культ прикрашання своїх будинків. Наприклад, 34-ту вулицю в Балтиморі (штат Меріленд) навіть називають масовим світловим шоу. Тут жителі щороку проводять змагання на найяскравіший і найгарніший будинок. Ще однією відмінністю є те, що американським діткам подарунки під ялиночку (точніше під «різдвяне дерево») приносить Санта-Клаус. Він пробирається в будинок через комин, а вдягнений у червону куртку й штани.

Великобританія
Жителі Великої Британії прихід Нового року гучно не відмічають. Ніхто нікого не запрошує в гості. Проте існує неписане правило, за яким у новорічний вечір або ніч кожен може без жодних запрошень прийти на свято в будь-який дім, навіть до незнайомих людей, і буде привітно прийнятий. Гостю слід принести із собою якусь випічку, віскі й хоча б невеликий шматочок вугілля, кинути його в сімейне вогнище й побажати, щоб вогонь в цьому будинку горів довго-довго.

Італія
А от Італія загалом святкує Новий рік так само, як і більшість українців. Єдине, що опівночі італійці як дуже емоційна нація починають голосно кричати. До діток у цій країні приходить Баббо Натале, що означає «різдвяний тато». Але головним новорічним персонажем там залишається фея Бефана — добра стара чарівниця, яка входить до будинку через пічну трубу й кладе маленькі подарунки в черевички дітей. Неслухняним діткам вона залишає вуглинку або ж купу попелу.

А от розмови про те, що в новорічну ніч італійці викидають з балконів у двір або просто на вулицю непотрібні домашні речі (посуд, зламані меблі тощо), лише міф.

У Римі існує традиція: у святкову ніч стрибати з мосту в річку Тибр на щастя. А у Венеції є звичай цілуватися в новорічну ніч. Площа Святого Марка під бій годинника і гуркіт салютів рясніє сотнями парочок, які цілуються.

Нідерланди
Жителі цієї країни починають святкувати ще з кінця листопада. П’ятого грудня вони святкують Клозум на Схірмоннікоге (назва Klozum означає «Дядя Клаус». Відзначення цього дня подібне до традиції святкування Дня Святого Миколая). У цей період країна стає помаранчевою від нескінченної кількості вогників. Закінчується святковий період 31 грудня разом із завершенням старого року.

Роль Діда Мороза тут виконує старець Сінтерклаас, який колись був відомим сажотрусом і який прибуває до нідерландських земель на великому кораблі з Іспанії, і цю подію щороку транслюють по всіх каналах країни. У нього є помічники, яких називають Чорними Пітерами і які роздають усім солодощі.

Туреччина
У цій країні Новий рік не такий яскравий, як в інших східних державах. Мусульманам забороняється прикрашати ялинку, святково оздоблювати дім і кликати Діда Мороза. Вони проводять новорічний вечір за сімейною вечерею, переглядаючи святкові передачі. Хоча славнозвісний Святий Миколай (який був реальною людиною й став прототипом для вигаданих Санта-Клауса і Діда Мороза) народився саме в Туреччині. Це сталося у ІІІ столітті нашої ери в місті Демре. Там є церква Святого Миколая, де 6 грудня (ймовірна дата смерті святого) проводять служіння протягом трьох днів.

Естонія
У цій балтійській країні є досить незвична традиція — зустрічати Новий рік у сауні. Нібито тоді естонці входять у наступний рік чистими й здоровими. А роль Діда Мороза у них виконує сажотрус, який має принести щастя в дім.

Аргентина
Тут є цікава передноворічна традиція — аргентинці викидають непотрібні старі газети, журнали, зошити, тож 31 грудня всі міста всипані папером. Ще одна особливість: у новорічну ніч аргентинці не обмінюються подарунками — вони це роблять на Різдво.

Панама
Роль курантів тут виконують сирени. Таким чином панамці привертають до себе увагу Нового року. Найшокуючою традицією Панами вважається спалювання опудал чинних політиків. Вважається, що завдяки цьому місцеві жителі позбавляються проблем.

Греція
Перше січня в Греції — це не лише Новий рік, а й День пам’яті Святого Василя, покровителя малозабезпечених. Здавна греки вважали, що він проникає в будинки християн так само, як італійська Бефана. На знак поваги Василю на столі залишають їжу, адже невідомо, коли може з’явитися бажаний гість.

Японія
Проводжаючи старий рік, в Японії ставлять на стіл довгу локшину тосі-косісоба — символ довголіття, рисове печиво — символ достатку в сім’ї, страви з гороху — символ здоров’я, з риби (віддають перевагу коропові) — символ сили. Будинок вони прикрашають спеціальною ялинкою, яка називається кадомацу і складається з бамбуку, рисових соломинок і гілля сосни. Це все сплітають разом, а потім прикрашають листям папороті й мандарина. Настання Нового року в Японії святкують майже цілий місяць.

Роль Діда Мороза в цій країні виконує божество Хотеносе. Воно зображається у вигляді товстого веселого чоловіка з великим мішком за спиною. Але, на відміну від Діда Мороза і Санта-Клауса, в нього є очі на потилиці. І багато дітей вірять, що Хотеносе все бачить і все знає про їхні витівки. Пам’ятаючи це, вони намагаються поводитися гідно, інакше не отримають подарунка, навіть якщо напишуть лист.

У новорічну ніч дзвони храмів відбивають 108 ударів. З останнім ударом належить лягати спати, щоб встати перед світанком, вийти на вулицю й зустріти Новий рік з першими променями висхідного сонця. Для тих же, хто проспить, новий рік буде невдалим. Подарунками японці обмінюються зранку. Найпоширеніші подарунки — листівка із зображенням тварини, яка символізує прийдешній рік, а також граблі, нібито для того, щоб «загребти» якомога більше щастя.

Країни, де за традицією Новий рік настає в інші дні року

Китай
Китайці святкують Новий рік не з 31 грудня на 1 січня, а між 17 січня та 19 лютого (тоді коли випадає молодий місяць). Насправді в Китаї святкування проходять масштабно. Це пов’язано із вірою китайців у те, що Новий рік оточує багато злих духів, яких потрібно відлякувати. Найкраще це робити гучними звуками, хлопавками, петардами і найголовніше — світлом. Тому всі вуличні процесії освітлюються тисячами паперових ліхтариків. Також вважається, що на новорічному столі обов’язково мають бути зрізані нарциси.

Є у китайців і аналог українській новорічній ялинці — це дерево світла, яке прикрашають квітами, гірляндами та ліхтариками. Китайського Діда Мороза звати Дун Че Лао Рен. Він кладе свої подарунки у шкарпетки, які дітки завбачливо у переддень Нового року вішають на стіни.

Індія
Перше січня в цій країні — свято за вибором: індійці самі вирішують, чи святкувати Новий рік цього дня. Крім того, тут існує кілька варіантів святкування приходу Нового року, адже в Індії його зустрічають кілька разів на рік. Зокрема, 22 березня настає новий рік за єдиним національним календарем Індії. У штаті Махараштра його відзначають під назвою Гуді Падва, а в штаті Андхра Прадеш — Угад. У штаті Керала Новий рік святкують 13 квітня. Він носить назву Виш. Сикхи в цей же день відзначають свій Новий рік — Вайсакхі. У Південній Індії восени широко відзначають свято Дівапалі, яке означає й прихід нового року.

Одне з найяскравіших свят — Бенгальський Новий рік, або Холі — фестиваль фарб, який проходить на початку весни. У перший вечір спалюють опудало богині Холіки, через вогонь проганяють худобу й ходять по вугіллю. Потім починаються веселі гуляння, осипання один одного яскравими фарбами й поливання фарбованою водою.

Шотландія
У Шотландії ніч з 31 жовтня на 1 листопада вважається початком нового року. Самайн — це стародавнє кельтське свято на честь закінчення збору врожаю і початку нового року. Коли було прийнято християнство, Самайн став Днем всіх святих, а попередня ніч — Хелловін. Вогонь, свічки і багаття — обов’язковий атрибут свята. Між вогнищем проганяють худобу, а через вогонь стрибають люди. Це стародавній ритуал очищення вогнем. У кельтських народів, у Шотландії, Ірландії й на острові Мен ніч з 31 жовтня на 1 листопада і зараз вважається початком нового року.

Ізраїль
Єврейський Новий рік Рош ха-Шана настає у вересні або жовтні. У це свято заведено вітати один одного побажанням бути вписаним у «Книгу життя». У період святкування належить їсти яблука з медом, щоб наступний рік був солодким. Під час служби обов’язково сурмлять у ріг — шофар, що символізує виклик на Божественний суд і закликає до покаяння. Вважається, що саме на Рош ха-Шана був створений перший чоловік Адам і сталося вигнання з раю.

Таїланд
Традиційно в Таїланді свято починається 13 квітня й триває три дні. Вона має назву Сонкран, що означає обертання нашої планети навколо Сонця. Відповідно, коли Земля зробить повний оберт, починається Новий рік. Традиційно більшість тайців сповідують буддизм, тому їх свято починається із вшанування священнослужителів у храмах і піднесення їм кращих фруктів. Після такого ранкового ритуалу у тайців починаються справжні масові гуляння: із танцями, слонами, квітами, прикрасами і водою. Так, саме водою, адже всі обливають одне одного. Жителі Таїланду впевнені: чим більше людину обіллють, тим щасливішою вона буде наступного року. У деяких містах навіть проводять «фестивалі води». Однак про так званого Діда Мороза тайські діти нічого не знають…

Саудівська Аравія
У цій країні немає точної дати настання Нового року. В ісламських країнах, де відлік років йде від Хіджри (часу, коли пророк Мухаммед вивів мусульман з Мекки до Медіни), рік настає в перший день місяця мухаррам. Дата настання плаваюча — щороку вона зсувається на 11 днів. Тому точної дати настання Нового року не існує. Але це нікого й не турбує — в більшості мусульманських країн Новий рік ніяк не відзначають.

Ефіопія
Коли закінчується сезон дощів, в Ефіопії зустрічають Новий рік — Енкутаташ. Це свято настає 11 вересня. Ефіопці споруджують високі багаття з евкаліпта й ялин. На головній площі Аддис-Абеби збираються містяни й спостерігають, в який бік впаде обгоріла верхівка головного багаття — у тій стороні в прийдешньому році буде гарний урожай. Під час святкування носять традиційний одяг, ходять до церкви та в гості. Діти в яскравому вбранні роздають вінки з квітів, ходять по сусідах, а за грошову винагороду дівчатка співають, а хлопчики малюють картинки.

Іран
В Ірані новорічні урочистості тривають цілий тиждень. На Новий рік тут заведено дарувати один одному яйця, що пов’язано з однією стародавньою легендою. Колись у день весняного рівнодення міфічний цар персів Джемшид влаштував щось на зразок феєрверку і обдарував усіх курячими яйцями, які символізували зародження життя.

Країна має власний календар. Наприклад, зараз у цій країні 1395 рік. Іранський календар, або Сонячна хиджра, — астрономічний сонячний календар, який був розроблений за участю Омара Хайяма і з тих пір кілька разів уточнювався. Новий рік в Ірані святкують у перший день весни, що відповідає 22 березня григоріанського календаря. Свято Нового року в Ірані іменується Новруз (або Норуз), а перший весняний місяць — Фавардін.

Глава сім’ї в Ірані на Новий рік дарує домочадцям новий одяг. На святкові столи неодмінно ставляють часник, оцет, проросле зерно, сік молодих колосків, тарілку з плаваючим зеленим листям, а іноді й келихи з живими рибками. Хороша прикмета — перебити старий глиняний посуд.

Якщо в сім'ї є дитина, змінюється не тільки звичний розпорядок дня, але і на час святкові традиції. Особливі складнощі зазвичай виникають зі святкуванням Нового року, адже молодим батькам доведеться забути про гучні багатолюдні вечірки, походи в нічні клуби і тривалі нічні прогулянки з феєрверками і петардами. Але це не означає, що відтепер святкування Нового року буде нудним, адже з дітьми можна влаштувати справжні веселощі, оскільки малята ще вірять в справжнє диво і дуже чекають цього казкового свята. Правда, необхідно пам'ятати про деякі особливостісвяткування Нового року з дітьми, які залежать від віку і характеру дитини.

Підготовка до свята

Готуватися до Нового року зазвичай починають заздалегідь, тому обов'язково розкажіть своїй дитині все найцікавіше про це свято: звідки з'явилася традиція його відзначати, які атрибути повинні бути присутніми в будинку, навіщо потрібно наряджати ялинку, як Дід Мороз приносить подарунки і т.д. За кілька днів до свята можна прикрасити кімнату гарною мішурою і ялинковими гілками, а також повісьте на стіни електричні гірлянди. Навчіть малюка вирізати з кольорового паперу сніжинки, і наклейте їх на вікна або підв'яжіть на нитку і розвісьте по квартирі. Якщо ви віддаєте перевагу живійялинці то, ставити і наряджати її потрібно безпосередньо за день-два до свята. А якщо штучна то можна нарядити за тиждень або навіть два, щоб в будинку заздалегідь з'явилася атмосфера чарівництва. Попросіть малюка написати лист Діду Морозу. У ньому він розповість про себе і про своє заповітне бажання, і, звичайно ж, не забудьте разом з подарунком в новорічну ніч покласти під ялинку лист-відповідь. Період, коли дитина ще вірить в казки, швидкоплинний, тому подаруйте своєму малюкові можливість насолодитися цим часом. Підготуйте разом з дитиною новорічні подарунки для всіх родичів. Запропонуйте йому зробити листівки і вироби: це можуть бути малюнки, аплікації, ялинкові іграшки, або задекорувати вже готові куплені речі. Не забудьте вивчити з малюком святкові вірші і пісні, які він зможе продекламувати на новорічному вечорі.

Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Саме воно сприяє перебудові психіки дитини, дозволяє їй сприймати явища більш свідомо. Тому так важливо турбуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу його чистоті і правильності.
Батьки - перші, хто забезпечує розвиток мовлення дитини. Вони повинні, насамперед, добре знати рівень розвитку малюка в цілому і мовлення зокрема.
Для цього слід з'ясувати:

1. Чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду.
2. Чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником; використання прийменників; утворення множини від однини; використання зменшувально-пестливих суфіксів).
З. Стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б).
4. Рівень розвитку фразової та зв'язної мови; вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти.
5.Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уваги, уяви, пам'яті. Дорослий ставить ці запитання собі, аби їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши відповідний матеріал до кожного з цих питань. Батьки повинні знати, що недоліки звуковимови у ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюються недостатнім загальним розвитком дитини і не сформованістю її мовнорухового апарата.

Вже у 4-5 років порушення звуковимови вважається патологією. Більш розвинені діти починають самі помічати вади і нерідко дуже хворобливо переживають це. Вони соромляться говорити, уникають слів із звуками, які вимовляють неправильно. Недоліки мовлення позначаються і на психічному розвитку особистості. Такі діти, здебільшого, пасивні, нервові, зневірені у власних силах, неуважні, погано контактують з оточуючими. Батькам необхідно знати, що причинами порушень вимови і недостатнього розвитку фонематичного слуху є не тільки дефектна мова людей з оточення, а й перенесені в ранньому віці інфекційні хвороби, хронічні пневмонії, хронічний тонзиліт, аденоїди, захворювання вуха, яке приводить до зниження елементарного слуху, ураження мозку, викликані травмами. Порушення фонематичного сприймання приводить до того, що дитина не сприймає на слух близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мови.
Через це її словник не поповнюється словами зі звуками, які дитині важко розрізняти, і починає відставати від норми. З цієї ж причини не формується правильно граматична будова мови. Все це разом приводить до загального недорозвитку мовлення, а це, в свою чергу, стане причиною порушення письма і читання.
Щоб слухомовні недоліки у дитини не закріплювалися і з віком не переходили у звичку говорити неправильно, їх необхідно своєчасно визначити і ліквідувати. Найбільшої ефективності ця робота набуває з дітьми дошкільного віку, тому що нервова система у них тільки формується, а умовні зв'язки в корі головного мозку досить швидко і легко перебудовуються.
ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ?

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.
2.Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!
3.Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.
4.Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.
5.Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!
6.Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.
7.Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ БІДИ:
· НЕ ВСТАНОВЛЮЙТЕ ЯЛИНКУ НА ШЛЯХАХ ЕВАКУАЦІЇ;
· НЕ ВСТАНОВЛЮЙТЕ ЯЛИНКУ ПОБЛИЗУ ОПАЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ, ТЕЛЕВІЗОРІВ, ПРИЙМАЧІВ, МАГНІТОФОНІВ;
· ВСТАНОВЛЮЙТЕ ЯЛИНКУ НА СТІЙКІЙ ОСНОВІ: НА НАДІЙНІЙ ПІДСТАВЦІ, В ПОСУДИНІ З ПІСКОМ, ПОДАЛІ ВІД ШТОР, ГАРДИН ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ, ЯКІ ЛЕГКО ПІДДАЮТЬСЯ ВОГНЮ;
· НЕ ПРИКРАШАЙТЕ ЯЛИНКУ ЦЕЛУЛОЇДНИМИ ІГРАШКАМИ, А ТАКОЖ МАРЛЕЮ, ВАТОЮ, ПАПЕРОМ НЕ ПРОСОЧЕНИМИ ВОГНЕЗАХИСНОЮ СУМІШШЮ;
ПРИКРАШАЙТЕ ЯЛИНКУ ТІЛЬКИ ЕЛЕКТРИЧНИМИ ГІРЛЯНДАМИ ПРОМИСЛОВОГО ВИГОТОВЛЕННЯ КУПЛЕНИМИ У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ КРАМНИЦЯХ, А НЕ НА РИНКАХ, ДЕ ЧАСТО-ГУСТО ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ НЕЯКІСНИЙ ТОВАР;
· ОБОВ'ЯЗКОВО ПЕРЕВІРТЕ СПРАВНІСТЬ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПРОВОДУ, ЙОГО ІЗОЛЯЦІЮ;
· НАПРУГА ЛАМПОЧОК НЕ ПОВИННА ПЕРЕВИЩУВАТИ 12В, А ПОТУЖНІСТЬ 25ВТ;
· ГІРЛЯНДИ ПОТРІБНО ЗАКРІПЛЮВАТИ НАДІЙНО, БО ПРИ ПАДІННІ ВІД ПОШТОВХУ ЧИ ПРОТЯГУ ВОНИ МОЖУТЬ СТАТИ ПРИЧИНОЮ ПОЖЕЖІ;
· НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ДІТЯМ САМОСТІЙНО ВКЛЮЧАТИ ЕЛЕКТРОГІРЛЯНДИ;
· НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ В ПРИМІЩЕННІ СВІЧКИ, БЕНГАЛЬСЬКІ, ВОГНІ, ВІДКРИТИЙ ВОГОНЬ, ФЕЄРВЕРКИ, ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ХЛОПАВКИ, ПЕТАРДИ ТА ІН;
· НЕ ОДЯГАЙТЕ ДІТЕЙ В КОСТЮМИ З ЛЕГКОЗАЙМИСТИХ МАТЕРІАЛІВ, НЕ ЗАЛИШАЙТЕ МАЛЮКІВ ОДНИХ, БЕЗ НАГЛЯДУ ДОРОСЛИХ;
· ХВОЮ ЯКА ООБСИПАЛАСЯ З ЯЛИНКИ ТРЕБА ВІДРАЗУ ПРИБИРАТИ - ВОНА, ЯК ПОРОХ, МОЖЕ СПАЛАХНУТИ ВІД БУДЬ-ЯКОЇ ІСКРИ;
· НІКОЛИ НЕ ПРИКРАШАЙТЕ СВІЧКАМИ НОВОРІЧНУ ЯЛИНКУ! ЦЕ НЕМИНУЧЕ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОЖЕЖІ;
· НЕ ЗАЛИШАЙТЕ ЗАПАЛЕНІ СВІЧКИ БЕЗ НАГЛЯДУ, БУДЬТЕ ОСОБЛИВО УВАЖНІ, ЯКЩО В БУДИНКУ Є ДІТИ І ДОМАШНІ ТВАРИНИ;
· НЕ СТАВТЕ СВІЧКИ ПОБЛИЗУ ЛЕГКОЗАЙМИСТИХ ПРЕДМЕТІВ. ВИКОРИСТОВУЙТЕ СТІЙКІ ПІДСВІЧНИКИ, ЗРОБЛЕНІ З НЕГОРЮЧИХ МАТЕРІАЛІВ;
· НЕ ЗАЛИШАЙТЕ БЕЗ НАГЛЯДУ ВВІМКНЕНІ В ЕЛЕКТРИЧНУ МЕРЕЖУ ЕЛЕКТРОПРИЛАДИ.

Правила дотримання безпечної поведінки під час новорічних свят та зимових канікул.

З метою попередження нещасних випадків з дітьми класним керівникам провести роз’яснювальну роботу серед учнів та їх батьків щодо дорожньо-транспортного травматизму, дотримання правил поведінки на льоду, воді, катках, біля ялинок, протипожежної безпеки, випадків травматизму побутового характеру.

Заборонити виготовлення саморобних іграшок із вати та легкозаймистих речовин, свічок для прикраси ялинок.

Категорично заборонити використання під час новорічних заходів піротехнічних засобів, бенгальських вогників, свічок.

Зважаючи на те, що зазвичай під час Новорічних святкувань стрімко зростає кількість пожеж, які виникають внаслідок порушення правил пожежної безпеки при користуванні гірляндами, встановленні ялинок та при користуванні піротехнічними виробами, адміністрація школи звертається до Вас з проханням: дослухайтесь корисних порад і це допоможе Вам безпечно зустріти та провести новорічні та різдвяні свята.

При встановленні ялинки необхідно:

· розмістити її на стійкій основі: на підставці, в посудині з піском, так, щоб вона не перешкоджала виходу з приміщення, знаходилася на відстані не менше півметра від систем опалення, телевізорів, приймачів, магнітофонів, легкозаймистих матеріалів;

· гірлянди варто купувати у спеціалізованих крамницях, а не на ринках, де часто-густо зустрічається неякісний товар;

· для прикрашення ялинки застосовуйте електричні гірлянди тільки ліцензійного виготовлення;

· лампи гірлянди закріплюйте надійно, бо при падінні від поштовху чи протягу вони можуть стати причиною пожежі;

· обов'язково перевірте справність електричного проводу, його ізоляцію;

· не слід прикрашати ялинку целулоїдними, паперовими та іншими легкозаймистими іграшками й прикрасами, ватою, марлею. І звичайно ж, не можна для прикраси використовувати свічки;

· якщо ж Ви помітили ознаки пожежі - не панікуйте. Спочатку подивіться, що горить. Якщо це гірлянда - негайно вимкніть її з розетки. Якщо ялинка вже запалала - беріть хутко ковдру, рядно, намочуйте їх у воді й накривайте ялинку або просто залийте її водою. Якщо ж Ви самі не в змозі справитися з вогнем – негайно викликайте пожежно-рятувальну службу за номером „101”. Повірте, професіонали Вам завжди допоможуть.

Під час використання піротехнічних виробів:

Дозволяється купувати і використовувати лише дорослим!

· Шановні батьки, купуйте лише ліцензовані піротехнічні вироби;

· використовуйте їх відповідно до інструкцій, розміщених на виробі або на його споживчому пакеті;

· застерігаємо, що користування такими приладами в приміщенні категорично забороняється;

· звертаємо увагу батьків - пам'ятайте: в жодному разі не залишайте сірники, запальнички, бенгальські вогники та інші піротехнічні засоби у легкодоступних для дітей місцях, не дозволяйте малюкам самим бавитися з такими іграшками.

Основними причинами пожеж у осінньо-зимовий період стають необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації газо-, електрообладнання і пічного опалення, використання саморобних обігрівачів та пустощі дітей з вогнем тощо.

Пам’ятайте, щоб зберегти своє життя та майно від вогню необхідно:

1. бути обережними під час поводження з відкритим вогнем,

2. не залишати без нагляду ввімкненими газові та електроприлади,

3. стежити за справністю пічного опалення,

4. не розміщувати меблі ближче 1 метра до печі;

5. не залишати поблизу легкозаймисті речовини.

6. забезпечити свою домівку первинними засобами пожежогасіння – вогнегасниками,

7. не залишати малих дітей без нагляду, розповідати їм про небезпеку, яку містять в собі сірники, побутові електроприлади тощо.

Як свідчать аналіз аварійності при використанні газу в побуті, більшість надзвичайних ситуацій і нещасних випадків відбувається саме через несанкціоноване втручання власників газового обладнання в роботу системи, самовільне втручання абонентів у систему газопостачання, конструкцію газових приладів, систему димовідведення та вентиляції; порушення власниками умов безпечної експлуатації газових приладів; несправність та невідповідність вимогам нормативних актів систем димовідведення та вентиляції; неякісне, несвоєчасне технічне обслуговування газового обладнання, у тому числі автоматики безпеки газових приладів. Разом з тим, всім власникам газового обладнання необхідно пам’ятати, що його використання пов’язане з підвищеною вибухопожежонебезпекою. А якщо прилади вже не нові, піддавалися ремонту або переобладнанню, ймовірність аварії зростає в рази. І кожна людина повинна усвідомлювати і відповідально до цього ставитися, адже постраждати може не тільки вона сама, а й близькі та рідні, сусіди. То ж радимо вам: уважно стежте за роботою газового обладнання у себе в оселі та на прилеглій території і при найменших ознаках неполадок звертайтеся в аварійні служби.

Основні правила безпеки під час зимового відпочинку. Небезпека ходіння по льоду на водоймищах.

Для зимового відпочинку слід правильно підбирати одяг та взуття. Одяг повинен бути легким, зручним та багатошаровим. Повітряні прошарки захистять від вітру та збережуть тепло тіла. Якщо взуття тісне, можна обморозити ноги, коли ж занадто просторе - натерти їх. На прогулянку слід вдягти вовняні шкарпетки. Синтетичні гріють гірше і натирають шкіру.

Чимало радості приносить катання на ковзанах. Щоб уникнути травми, слід бути обачливими. З перших кроків на льоду треба навчитись правильно падати: на бік, пригинаючи голову до грудей, або вперед - "рибкою" - прослизнути по льоду на животі, витягнувши руки. Не можна опиратися на руки, щоб їх не зламати. Можна падати в найближчу кучугуру снігу.

Потрібно виконувати визначені правила поведінки на льоду:

· падати правильно (на бік чи "рибкою"), при падінні не триматися за людей;

· не сідати на лід, сніг, відпочивати тільки на лавках;

· не ходити на катку в мокрому одязі.

Якщо немає поблизу катка, часто місцем для катання на ковзанах обирають кригу водоймища. Але при цьому слід дотримуватись правил безпеки:

· ніколи не кататись одному, а тільки гуртом. Якщо хто-небудь провалиться у воду, буде кому надати допомогу;

· не кататись на тонкій кризі (крига темного кольору).

Безпечною є крига товщиною від 7 до 20 см (зеленуватий відтінок).

Маючи на увазі, що структура, міцність і товща льоду змінюються протягом зими і ранньої весни, дітям не рекомендується ходити на водойми - це небезпечно для життя. Лід стає міцним тільки після того, як встановляться безперервні морозні дні, але навіть при короткочасній відлизі, він втрачає цю якість.

Під дією сонця лід стає пористим і буде слабким, не дивлячись на те, що він зберігає достатню товщу.

Навіть взимку є небезпека провалитися під лід, тому що:

· лід може бути неміцним біля стоку води;

· тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під товстим прошарком снігу, у місцях, де водорості вмерзли в лід;

· тонкий лід і там, де б'ють джерела, де швидкий плин або струмок впадає у річку;

· особливо обережно слід спускатися з берега: лід може не щільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.

В силу зміни погодних умов (відлиги, різкої зміни напрямку вітру) може статись відрив криги. В такому випадку не можна панікувати. Для збереження рівноваги необхідно присісти, не наближатися до краю криги і кликати на допомогу. Ні в якому разі не можна перестрибувати з однієї криги на іншу.

Необізнаність населення про загрозу для життя при виході на лід, відсутність знань заходів допомоги потерпілими, а інколи й особиста необачність, призводять до трагічних наслідків.

Що треба робити, якщо Ви провалилися під лід?

1. розставити руки в боки по кромці льоду, щоб утриматись на поверхні і не піти під лід;

2. кликати на допомогу;

3. старатися зберігати спокій, не борсатися у воді;

4. стараючись не обламати лід, без різких рухів потрібно спробувати вибратися із води, повзучи грудьми та почергово витягуючи на поверхню ноги;

5. вибравшись із пролому, потрібно відкотитися, а потім повзти в той бік, звідкіля прийшли (де міцність льоду перевірена). Не дивлячись на те, що сирість і холод штовхають бігти і зігрітися, треба бути обережним до самого берега. Ну а там вже можна не зупинятись поки не опинитесь в теплому приміщенні. Якщо на ваших очах провалилася під лід людина, негайно гукніть їй, що поспішаєте на допомогу. Все вирішує час: льодяна вода дуже швидко викликає переохолодження організму .

Надаючи допомогу, дотримуйтесь таких правил:

· не можна підбігати до товариша, який провалився у воду;

· до нього потрібно наближатися повзком, використовуючи для зміцнення продовгуваті предмети (лижі, лижні палки, дошки), штовхаючи їх перед собою;

· до самого краю пролому підповзати не можна, бо у воді опинитеся удвох;

· пасок, шарф, всяка дошка або палка, санки, лижі можуть врятувати людину. Наблизившись на максимально можливу відстань (не менше3-4 метрів), кинь своєму товаришу мотузку, шарф, палку, аби він ухопився. Подавши підручний засіб рятування потрібно витягнути друга і повзком вибратись із небезпечної зони. Потім постраждалого необхідно сховати від вітру, зняти мокрий одяг, розтерти тіло (але ні в якому разі не снігом), по можливості, вдягнути сухі речі (можна дещо зняти з себе), доставити потерпілого в тепле місце і напоїти гарячим чаєм.

Безпека руху пішохода.

Перехід дороги.

Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішохідні переходи, переходити дорогу дозволяється на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч у місцях, де вона добре проглядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчитись у відсутності небезпеки. Взимку треба враховувати те, що дорога дуже слизька і для зупинки автомобіля потрібна більша відстань. Також транспортний засіб може несподівано занести в сторону пішоходів.

При переході проїжджої частини дороги необхідно переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або дорожніми знаками „Пішохідний перехід”.

Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої частини, провинні пропустити транспортний засіб, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розділяє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок початку переходу проїжджої частини дороги.

Рух по зимовій дорозі.

· Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

· Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.

· Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.

· Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

· Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.

Будьте вкрай обережні, бережіть своє життя та життя своїх близьких! Дотримуйтеся правил безпеки життєдіяльності, привчайте до цього малих дітей! Пам'ятайте: ваше життя – у ваших руках, намагайтеся зробити все, щоб зберегти його.

Свято запам'ятається надовго, якщо воно пройде без проблем. А подбати про це повинні Ви самі.

Постава визначається фізіологічним характером вигину хребта. Порушенню постави дитини сприяють різні чинники, тому що її хребетний стовп ще дуже легко піддається всілякій деформації. Приблизно сорок відсотків школярів і підлітків страждають порушенням постави. У більшості таких випадків стає причиною слабкий м’язовий тонус внаслідок малої кількості фізичних вправ і малорухливого способу життя.
Основне формування і розвиток хребта у дитини відбувається до семирічного віку. А гнучкість і рухливість хребта залишається ще впродовж довгого часу. З самого малечку дитину потрібно привчати правильно сидіти за столом під час прийому їжі та малорухливих ігор. Коли ваша дитина почне відвідувати школу, потрібно продовжувати стежити за її поставою, привчати її правильно сидіти за партою в школі та письмовим столом вдома. Ноги повинні рівно стояти на підлозі, між гомілкою і стегном повинен бути прямий кут, спина повинна бути прямою, не можна спиратися грудною кліткою на край столу, руки повинні лежати на парті чи столі. До школи дитина повинна ходити з рюкзаком або ранцем, що мають ортопедичну спинку. Протягом усього навчального року дитину в класі необхідно декілька разів пересаджувати, міняти парту або ряд. Це вважається корисним для формування постави.
У домашніх умовах необхідно вибирати правильну подушку і матрац. М’які пухові подушки й матраци – далеко не найкращий варіант для вашої дитини. Якщо є можливість, то придбайте спеціальні ергономічні матрац і подушку.
Обстеження та діагностика порушень постави
Потрібно уважно стежити за поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь-які відхилення. Порушення постави ви можете визначити самостійно в домашніх умовах (дитина має бути в трусиках, босоніж; освітлення у приміщенні має бути достатнім, огляд слід робити з відстані 3-4 метри), оглянувши дитину в декількох позиціях.
1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:
• плечі дитини – на одному рівні;
• кути лопаток – симетричні;
• лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) – симетричні;
• тазові кістки, сідничні складки – на одному рівні;
• хребет – рівний.
2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:
• симетрія тіла під час нахилів не порушується;
• ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;
• відрізки між виступами хребта – однакові;
• викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.
3. Дитина, стоячи рівно, повертається до вас лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:
• всі частини тіла з обох боків – симетричні;
• сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.
4. Дитина лежить на рівній поверхні (підлога, ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:
• розміри правої і лівої стоп – однакові;
• довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.

Щоб діти під час новорічних застіль не нудьгували, краще заздалегідь продумати кілька варіантів ігор і конкурсів з призами та подарунками

Плануючи проводити дитяче свято в дитсадку чи школі, а то і просто запросивши для зустрічі Нового року кілька сімей з маленькими непосидами, потрібно приготувати новорічні ігри для дітей. Тоді свято дійсно вийде незабутнім і веселим, а малеча не буде нудьгувати і чекати, коли ж воно закінчиться, щоб піти додому і зануритися в улюблені комп'ютерні ігри.
"Сніжки"

Захоплююча і дуже весела новорічна гра для діток - збирання "сніжок". Для цієї розваги необхідно попередньо надути багато білих кульок, які і будуть "сніжками" і розкидати їх по кімнаті. Конкурс починається з того, що діти розбиваються на дві команди. Кожна група вибирає по одній людині, яка повинна буде "одягнути" на себе мішок для збору сніжок. Його можна зробити з великого пакета, прорізавши знизу два отвори для ніг. Після оголошення старту гри, команди повинні якомога швидше наповнити мішок "сніжками". Виграє той, у кого сніжок виявилося більше.

"Уважний співак"

Всі разом діти починають співати відому пісню, наприклад, "В лесу родилась елочка". За хлопком ведучого вони продовжують співати пісню про себе, а за наступним хлопком - знову продовжують голосно. Завдання - співати разом, правильно вступаючи. Хто "не потрапив", вибуває з гри.

Якщо у вас є можливість підготувати заздалегідь деякий реквізит, дитячі новорічні ігри можна зробити ще більш цікавими.

Новорічні ігри зарядять відмінним настроєм Фото: Новорічні ігри зарядять відмінним настроєм (pixabay.com/Couleur)

"Прикрась ялинку"

Це естафетний конкурс, під час якого потрібно якомога швидше і якісніше нарядити невеликі штучні ялинки небиткими іграшками. Вони повинні бути приготовлені заздалегідь в ящику і стояти на деякій відстані від самої ялинки.

"Ковпачок"

Звичні вірші для Діда Мороза в дитсадку або початковій школі можна розповісти цікавим способом. Для цього всі діти стають в коло і під музику передають ковпак, надягаючи собі на голову. Періодично музика вимикається, і той, на чиїй голові виявився ковпак, повинен розповісти вірш. Зі старшими дітьми можна пограти аналогічно, але на вибування або виконання бажання Діда Мороза або казкового персонажа.

На дитяче свято потрібно не тільки підготувати номер, але також і зшити костюмФото: На дитяче свято потрібно не тільки підготувати номер, але також і зшити костюм (pixabay.com/StockSnap)

"Новорічний боулінг"

Сучасні діти із задоволенням грають в боулінг. Приготувавши заздалегідь кеглі або звичайні пластикові пляшки з водою, можна попросити малечу збити їх гумовими (малюків) або баскетбольними (старшокласників) м'ячами.

"Фотопроби"

Цей конкурс залишиться в пам'яті надовго завдяки отриманим фотознімками. Запропонуйте учасникам увійти в роль і зробити вигляд: найдобрішого Діда Мороза,жадібного Діда Мороза, сонну Снігуроньку, замерзлу Снігуроньку, найсильнішого богатиря, примхливу принцесу, злого лісовика, скривджену Бабу Ягу і т. д. Ще цікавіше пройде цей конкурс, якщо у вас будуть хоча б головні убори, а ще краще - костюми потрібних героїв.

Новорічні ігри для дітей краще підготувати заздалегідьФото: Новорічні ігри для дітей краще підготувати заздалегідь (pixabay.com/pasja1000)

"Близнята"

У цій новорічній грі беруть участь по двоє. Дітки в парі повинні стати боком і обійняти один одного за талію. У такому положенні вони будуть виконувати різні завдання, наприклад, скласти аркуш паперу, зліпити якусь фігурку з пластиліну, одягнутися і т.д. Це буде непросто, адже виконувати всі дії доведеться однією рукою синхронно з партнером.

"Новорічні танці"

Веселий танцювальний новорічний конкурс з перепонами сподобається як малюкам, так і дітям старшого віку. У кімнаті необхідно вибудувати перешкоди з пластикових стаканчиків. Потім включається музика і учасники повинні танцюючи подолати парканчик із стаканчиків, переходячи в протилежну частину кімнати. Після кожного кола добудовується ще один "поверх" заборчика. Пререступати перешкоди стає все складніше, а в фіналі учасникам навіть доведеться стрибати. Замість пластикових стаканчиків можна використовувати мотузку, яку після кожного кола конкурсу необхідно буде піднімати вище і вище.

Процес становлення особистості відбувається вже з перших років життя дитини, коли вона починає думати, говорити, грати в ігри тощо.

Тому етап дошкільного розвитку стає фундаментальним періодом становлення особистості дитини, коли формуються світоглядні основи молодої людини, відбувається становлення розуміння таких понять як «добро» і «зло».

Саме на цьому етапі на допомогу педагогам і батькам у розвитку і вихованні дитини приходить казка, як втілення мудрості і досвіду багатьох поколінь наших предків.

Казка - невичерпне джерело народної мудрості, один з найпопулярніших жанрів словесності. Перебуваючи сьогодні, головним чином, в сфері дитячого фольклору, вона зберігає архаїчні елементи, в той же час плекає ідеали краси, доброти, милосердя, засуджує жадібність, корисливість і нечесність.

Сьогодні ми все частіше спостерігаємо приклади дитячої жорстокості, агресивності по відношенню один одному, по відношенню до близьких людей. Під впливом далеко не моральних мультфільмів у дітей спотворені уявлення про моральні якості: про доброту, милосердя, справедливості. З народження дитина націлена на ідеал хорошого, тому вважаю, що вже з молодшого дошкільного віку необхідно показати малюкові моральну суть кожного вчинку.

Крім того, казка являється прекрасним інструментом для розвитку мовлення дитини.

Розвиток у дітей рівноваги та координації
Що таке рівновага та координація?

Рівновага – це здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час виконання завдання, наприклад, сидячи за столом, ідучи по колоді або наступаючи на бордюр. Для ефективного функціонування та виконання певних завдань людині необхідна здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час статичних (нерухомих) і динамічних (рухливих) занять.

Статична рівновага – це здатність зберігати й контролювати стаціонарне положення тіла (наприклад, під час гри «Море хвилюється раз» чи «Статуя»).
Динамічна рівновага – це здатність залишатися збалансованим у русі (наприклад, під час бігу або їзди на велосипеді).
​Координація – це процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі, тобто це здатність здійснювати точні цілеспрямовані рухи.

Чому настільки важливі рівновага й координація?

Рівновага й координація, що відповідають віку людини, дозволяють їй досить успішно займатися спортом, оскільки забезпечують плавний рух тіла під час фізичних вправ (наприклад, під час ходьби по колоді або гри у футбол). У свою чергу, заняття спортом корисні для формування хорошої саморегуляції, побудови соціальних зв'язків і досягнення почуття приналежності до суспільства або певного мікросоціуму. Крім того, правильні й контрольовані рухи тіла під час виконання вправ зменшують витрату необхідної енергії та мінімізують утому.

При добре розвиненій рівновазі й координації знижується ймовірність отримання травм, оскільки дитина розвиває відповідні реакції тіла, коли це необхідно (наприклад, виставляє руки при падінні). Також вони забезпечують прийняття відповідних поз для виконання завдань, сидячи за столом, і відповідний успіх при виконанні завдань з використанням дрібної моторики.

Для правильного розвитку рівноваги й координації необхідні такі елементи:

Увага й концентрація – здатність концентрувати увагу на конкретному завданні протягом тривалого періоду часу.
Усвідомлене сприйняття тіла – знання різних частин тіла й розуміння принципів руху тіла у просторі стосовно власних кінцівок і різних предметів.
Білатеральна (двостороння) інтеграція – використання двох рук, при цьому одна з них провідна (наприклад, відкривання кришки банки; друга рука, яка не веде, підтримує й балансує банку).
Перетинання середньої лінії – здатність перетинати уявну лінію, що пролягає від носа до тазу людини, яка ділить тіло на праву й ліву сторони.
Зорово-моторна координація – здатність обробляти інформацію, отриману за допомогою очей, для контролю, керівництва та спрямування рук під час виконання конкретних завдань, таких як письмо чи ловля м'яча.
Провідна рука – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення певних дій.
М'язова сила – здатність докладати силу для опору.
М'язова витривалість – здатність м'яза або групи м'язів неодноразово докладати силу проти опору.
Саморегулювання – здатність досягати, підтримувати та змінювати певний рівень концентрації уваги відповідно до завдання чи ситуації.
Керування положенням тіла – здатність надавати стійкість тулубу й шиї для координації руху кінцівок.
Пропріоцепція (відчуття себе у просторі) – це інформація, яку мозок отримує від м'язів і суглобів і яка розповідає йому про положення та рух тіла у просторі.
Обробка сенсорної інформації – точна обробка інформації, отриманої за допомогою сенсорної стимуляції факторами навколишнього середовища і власного тіла.
Ізольований, відокремлений рух – здатність переміщати руку чи ногу, зберігаючи решту тіла нерухомою.
​У дитини є певні проблеми з рівновагою та координацією, якщо вона:

Легко падає, часто спотикається або не може швидко «відновитись» після втрати рівноваги.
Рухається скуто, рухам тіла не вистачає плавності, гнучкості (наприклад, бігає, як «робот»).
Уникає фізичної активності (наприклад, активних ігор на майданчику, занять спортом).
Відстає на етапах розвитку (наприклад, пізно починає повзати або ходити).
Повільніше, ніж однолітки, освоює фізичні навички (наприклад, їзду на велосипеді, плавання чи лазіння по деревах).
Менш спритна, здібна, ніж однолітки, у спорті (наприклад, у командних видах спорту).
Штовхає важче, рухається швидше або порушує особистий простір інших дітей більше, ніж вони того хочуть.
Боїться нових фізичних ігор (наприклад, гойдалок) або висоти, яка не лякає однолітків.
​Коли дитина відчуває труднощі з рівновагою та координацією, ви також можете звернути увагу на такі параметри:

моторне (м'язове) планування та виконання фізичних завдань (наприклад, дитина може починати виконання із середини, а не з початку);
м'язи «мляві», при цьому тіло виглядає в'ялим, або, навпаки, м'язи надмірно напружені, тіло виглядає негнучким;
орієнтування у просторі або те, як дитина розташовує тіло у просторі (наприклад, дитина порушує особистий простір іншої дитини, не розуміючи цього);
витривалість під час виконання завдань на дрібну й велику моторику;
розвиток навичок письма – дрібні штрихи, з яких складається більшість букв, цифр і ранніх малюнків;
утримання олівця – ефективність і манера тримати олівець і рухати ним певним чином;
управління олівцем – точність, з якою рухається олівець під час малювання й письма;
дискримінацію лівої чи правої половини тіла – візуалізація відмінностей між правою й лівою сторонами тіла, при цьому домінуюча сторона тіла стає чітко видимою;
провідну руку – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення дій;
артикуляцію – чіткість звуків мовлення й розмовної мови;
догляд за собою – самостійне вдягання та використання столових наборів;
обробку сенсорної інформації – точна реєстрація, обробка та реакція на сенсорну стимуляцію факторами навколишнього середовища і власного тіла.
​Способи та необхідні заходи для розвитку в дитини навичок рівноваги й координації

Покращення уваги до завдань і рівня концентрації як готовності швидко реагувати при втраті рівноваги.
Докладне вивчення механіки певних дій – правильне вирівнювання положення тіла для збереження рівноваги (наприклад, згинання рук у ліктях і притиснення до плечей, а не витягування вперед при повзанні).
Зміцнення «головних», великих м'язів тіла для забезпечення кращої стійкості (особливо м'язів тулуба).
Спрощення завдання для зосередження дитини на кожному русі по черзі, доки вона не буде готова до кількох рухів одночасно.
Збільшення м'язової сили для забезпечення кращого управління м'язами.
Покращення м'язової витривалості, щоби збільшити проміжок часу, протягом якого дитина може утримувати рівновагу та координацію.
Покращення обробки сенсорної інформації, щоб організм отримував та обробляв правильні повідомлення від м'язів про їхнє положення, взаємозв'язок один з одним, швидкість їх скорочення та кількість використаної сили.
Соціальні джерела мотивації – якщо друг або член родини дитини успішно займається спортом, це може мотивувати дитину займатись теж і розвивати ці особливі навички.
​Види діяльності, які можуть допомогти покращити рівновагу та координацію:

Нестійкі поверхні – ходіння по нестійких поверхнях (наприклад, по подушках, кріслах-мішках чи ковдрах на підлозі) змушує тулуб працювати над тим, щоби зберігати вертикальне положення.
Нестійкі гойдалки й рухливі ігри, підвішені сходи й канати. Коли гойдалки рухаються несподіваним чином, це змушує м'язи тіла інтенсивніше працювати.
Ходьба типу «тачки» (дитина ходить на руках, а дорослий підтримує її ноги).
Плавання – змушує тулуб боротися з опором води, забезпечуючи тим самим більш глибоке відчуття себе у просторі.
Присідання на коліна, не торкаючись рукою підлоги, підйом і передача повітряної кульки рукою іншому гравцю.
Гра у класики – вимагає від дитини зміни напрямку руху та стрибків швидко й часто.
Гра в сапера з великими стрибками (наприклад, не можна наступати на міни) – це хороше завдання для дитини на збереження рівноваги.
Велосипеди та скутери (самокати) – обидва види вимагають від дитини постійно вносити корективи у свою поставу, положення тіла для збереження рівноваги.
​Для чого необхідне лікування при проблемах з рівновагою та координацією?

Для посилення впевненості вашої дитини в діяльності із залученням великої моторики (наприклад, в іграх на дитячому майданчику, бігу, стрибках).
Для підвищення її самооцінки (щоб дитина не піддавалась остракізму інших дітей і щоб її не вибирали останньою у спортивну команду через її проблемні фізичні можливості).
Для підвищення здатності займатися спортом і впевненості в собі під час цих занять. Заняття спортом дозволяють дитині збагатити своє життя знайомством з позитивними людьми й розвивати міцні дружні стосунки з ними.
Добре розвинені рівновага й координація дозволяють дітям займатися спортом, а ми знаємо, що активні діти, швидше за все, виростають активними дорослими людьми, у результаті живуть здоровим і довшим життям.
Фізична культура – це частина шкільної програми, яка включає в себе змагання з легкої атлетики та плавання, до того ж, відвідування уроків фізкультури часто є обов'язковим. Без відповідного почуття рівноваги й координації дітям буде важко брати активну участь у заняттях фізкультурою та змаганнях.
Почуття рівноваги й координації необхідне, щоб успішно оволодівати навичками великої моторики, які дозволяють уникати травм, і, таким чином, розвивати здатність дитини займатися спортом.
​При відсутності спеціального лікування труднощі з рівновагою та координацією можуть призвести до:

соціальної ізоляції, оскільки дитина не зможе брати участь у таких групових заходах, як катання на ковзанах, верхова їзда, теніс, волейбол та інші;
низької самооцінки, коли дитина розуміє, що її навички не відповідають навичкам однолітків;
знущань, коли інші діти дізнаються про проблеми дитини;
поганих навичок дрібної моторики (наприклад, письма, малювання й вирізання), коли в дитини немає міцної основи для підтримки рухів рук і кистей;
нездатності їздити на велосипеді (або самокаті), що означає обмежені можливості для гри з однолітками, більшість з яких люблять кататись на велосипеді.
​Який спосіб лікування рекомендується при проблемах з рівновагою та координацією?

Якщо ваша дитина має труднощі з рівновагою та координацією, необхідно проконсультуватися з лікарем-ерготерапевтом, окупаційним терапевтом. Також при проблемах з навичками великої моторики доцільно проконсультуватися з фізіотерапевтом. Важливо знати, що в багатьох (але не всіх) випадках принципи ерготерапії та фізіотерапії даних проблем співпадають.

(Поради батькам)
Гра «Чарівний мішечок». Розвиваємо вміння знаходити на дотик необхідний об'ємний предмет. У мішечок можна покласти парні предмети, які відрізняються однією ознакою (2 кульки - велика й мала, 2 палички -товста й тонка). Потрібно на дотик визначити предмет і назвати його ознаки, вказати з чого зроблений предмет (скло, метал, дерево, пластмаса, гума, тканина).

Гра «Впіймай мишку» - м'якою іграшкою (мишкою) торкатися різних частин тіла дитини, а дитина з закритими очима визначає, де іграшка.

Гра «Впізнай предмет». На столі розкладають різні об'ємні іграшки або невеликі предмети (брязкальце, м'ячик, кубик, гребінець, зубна щітка тощо) та накривають зверху тонкою, але щільною і непрозорою тканиною. Дитині пропонують через тканину на дотик визначити предмети і назвати їх.

Гра «Знайди пару» - два комплекти карток з різною поверхнею, обклеєних фактурним картоном, тканиною чи фольгою. Дитина шукає на дотик пару до запропонованої картки.

Гра «Тактильні мішечки» - мішечки з однакової тканини наповнені горохом, квасолею, гречкою, монетками, ґудзиками. Дитині потрібно впізнати що в мішечку, розкласти за розміром наповнювача.

Розвиток моторики і графомоторики
Зниження загального рівня активності у дитини з порушеним зором негативно впливає на розвиток моторної координації. Водночас саме в русі дитина отримує знання про якості предметів та явищ, дотиково обстежуючи їх.

Удосконаленню координації рухів сприяють різноманітні ігри та вправи з м'ячем. Розвитку дрібної моторики та м'язового тонусу руки сприяє малювання (штрихування в різних напрямах з різною силою натиску, розмальовки, обведення контуру, малювання за опорними точками, домальовування), ліплення. Нормалізувати тонус також допомагають ігри з гарячою та холодною водою, масажними колючими м'ячами, а також пальчикова гімнастика. Пальчикові ігри виконують разом з дитиною в повільному темпі і повторюють кілька разів.

Також корисні вправи, спрямовані на сортування (намистинки, квасоля, горох, кукурудза), змотування ниток та робота з мозаїкою. Проявивши трохи фантазії, виготовити самостійно, або придбати у магазині різноманітні цікаві для дитини шнурівки, та тренувати її у застібанні ґудзиків, гачків, зав'язуванні стрічок, складанні мозаїки і конструктору.

Такі ігри та вправи легко виконувати вдома, адже можна використовувати будь який підручний матеріал: намистинки, камінці, ґудзики, квасолю, горіхи; нитки тощо.

Комп'ютер дуже приваблює і дітей, і дорослих. Але в усьому має бути міра. По можливості замінюйте спілкування з комп'ютером на живе спілкування з друзями, прогулянку і т.п. Нехай комп'ютер у вашому будинку буде не другом, а помічником у важких ситуаціях.
Жив-був в місті Козельську хлопчик на ім'я Максим. Він був чудовим хлопчиком, дуже добрим і чуйним. Було у нього багато друзів. І все б було добре, тільки ось одного разу тато приніс додому комп'ютер.
Максиму комп'ютер відразу дуже сподобався. Він так ним зацікавився, що майже не відходив від нього. Як тільки прокидається, відразу біжить до свого нового друга - комп'ютера. І майже весь день грає в різні ігри.
Батьки почали хвилюватися, що Максим так захопився комп'ютером, що зір у нього може від цього зіпсуватися. Намагалися з ним розмовляти, але Максим і слухати нікого не хотів!
Якось, тільки-но прокинувшись, Максим, як зазвичай, сів за комп'ютер і почав грати.
Мама покликала його снідати, але Максим сказав, що дуже зайнятий і їсти поки не буде.
- Іди хоч вмийся, - сказала мама.
Але Максим не звернув на її слова жодної уваги.
Потім за Максом зайшли хлопці і покликали грати в футбол. Але він не зміг відірватися від комп'ютера і гуляти не пішов. Хлопці образилися, що Максим зовсім забув про них останнім часом, і пішли.
Так Максим грав до самого вечора, поки не відчув, що очі його зовсім втомилися, а живіт наполегливо просить їсти. Хотів Максим встати з-за столу, але не зміг. З ним стали відбуватися якісь дивні речі: руки зовсім не слухали, продовжували проти волі Максима натискати на клавіші клавіатури; а ноги і того гірше - оніміли, і Максим не міг ступити й кроку.
Що ж робити?
Прийшла мама, але і вона нічим не змогла допомогти. Руки Максимка як і раніше робили, що хотіли, а ноги нічого робити не могли.
- Як же я тепер буду їсти і грати в футбол? - заплакав Максим.
Тоді мама покликала доктора. Доктор уважно оглянув Максима і дав пігулку, після якої руки і ноги стали слухатися. А потім простягнув флакончик з вітамінами.
- Це не прості вітаміни, а чарівні, - сказав доктор Максиму. - Вони допоможуть тобі грати на комп'ютері. Як тільки захочеш сісти за комп'ютер, з'їж одну вітамінку, і з твоїми руками і ногами нічого не трапиться. Але пам'ятай: вітаміни ці діють всього 30 хвилин. Якщо через півгодини ти не відійдеш від комп'ютера, руки знову перестануть тебе слухатися, а ноги оніміють. І я тобі вже більше не зможу допомогти.
Так Максим і став робити: з'їдав вітамінки і півгодини грав на комп'ютері. А потім йшов займатися іншими справами. Спочатку Максиму було дуже важко кидати гру, але він згадував про свої ручки і ніжки, про те, як погано, коли вони не слухаються, і вимикав комп'ютер. А потім він так до цього звик, що і не засмучувався.
Ще Максим зрозумів, що ручкам і ніжкам потрібно багато рухатися, бігати, стрибати, що потрібно допомагати мамі і робити багато інших корисних справ. Тоді з ними нічого не трапиться, і вони будуть справно служити йому все життя. І з тих пір, як Максим це зрозумів, вітаміни йому більше стали не потрібні. Він сам навчився управляти собою і своїм часом! Батьки були дуже раді, що Максим став таким самостійним. А друзів у нього з'явилося ще більше.