Новини

Сьогодні, в епоху довгоочікуваного розквіту психології, люди дедалі частіше ставлять собі "діагнози" за книжками й статтями з психології.

І все б добре, але найчастіше ці діагнози помилкові. Річ у тому, що стаття тим цікавіша, чим яскравіше вона описує симптоматику і можливу проблему. Останнім часом фахівці взяли орієнтир на типологію особистості. Нині тільки ледачий не читав про нарцисів, шизоїдів, "пограничників", істероїдів... Така цікавість до психотипів похвальна, але погано те, що читачі сприймають тип особистості як діагноз. І хочуть його "вилікувати". Приміром, мені часто пишуть люди, які хотіли б не бути шизоїдними. І отут мені сумно. Адже якщо ви шизоїдним тип - у цьому немає нічого страшного. Це не захворювання, його не треба лікувати.

Тож проведімо чітку межу між типом особистості, акцентуацією і розладом особистості. Тип особистості - це спосіб адаптуватися до соціуму, батьківської сім'ї і життя загалом. Інакше кажучи, це характер і темперамент у комбінації з захисними механізмами. У транзактному аналізі типи особистості називають особистісними адаптаціями. Саме вони визначають те, як ми з вами реагуємо на ті чи інші події життя. Наукові назви цих адаптацій звучать дуже складно і багатьох лякають. Але все зовсім не страшно, якщо розуміти суть.

Усього особистісних адаптацій шість: обсесивно-компульсивна (це варіант норми), шизоїдна (ні, це не шизофренія), параноїдна (і це теж не манія переслідування), антисоціальна (це теж нормально), пасивно-агресивна й істерична (ні, це не свідчить про те, що хтось істеричка). Звучить страшно? Так. Чи є реальною загрозою? Звісно, ні.

Обсесивно-компульсивна адаптація (або інакше тип особистості "відповідальний трудоголік") - це такий стиль мислення, поведінки й відчування, за якого для вас на перше місце стає якість роботи. Ця адаптація робить з вас надвідповідальну людину, яка зробить усе від неї залежне, аби виконати завдання найліпше. Скоріш за все, ви перфекціоніст, і на вас можна покластися. Менш відповідальним і менш орієнтованим на ідеальний результат людям із відповідальними трудоголіками буває непросто. Коли цей тип адаптації виражений яскраво, це може мати негативні наслідки. Така людина не відстежує втоми й фізичних потреб, тому часто перевтомлюється і захворює. Чи патологія це? Звісно, ні. Просто такий тип особистості. За бажання його можна корегувати, але взагалі це не трагедія.

Шизоїдна адаптація інакше називається "креативний мрійник". Креативні мрійники - це люди, заглиблені в себе, які не потребують великої кількості людей навколо себе. Вони, як зрозуміло з назви, творчі, нестандартно мислять і найчастіше дуже приємні в спілкуванні. Шизоїдний тип особистості - це дуже вірний друг і партнер. Бо потрапити в його близьке коло непросто. Якщо вам властива шизоїдна адаптація, то, скоріш за все, ви не любите, коли шумно, уникаєте конфліктів і намагаєтеся не заподіювати неприємностей і дискомфорту іншим. Близьким людям буває непросто зрозуміти, що у вас на душі, бо ви намагаєтеся не навантажувати інших проблемами. Вас люблять, але складність може виникнути, якщо ця адаптація сильно виражена. Тоді ви можете здаватися іншим нетовариським і мати труднощі з тим, щоб звернутися по допомогу для себе.

Параноїдна адаптація (або інакше "блискучий скептик") не має жодного стосунку до параної. Це люди уважні, спостережливі, мають неабиякі розумові здібності. Вони дуже цінують безпеку, і для них важлива можливість прогнозувати найближче майбутнє. Якщо це схоже на вас, то ви точно дуже надійні, бо знаєте ціну безпеки і можете подбати про інших. Близьким людям може бути непросто з вашою ревнивістю й підозрілістю. Труднощі в явних скептиків виникають у тому місці, де вони не встигають зупинити фантазії (негативного змісту) і внутрішні діалоги.

Антисоціали (чарівливі маніпулятори) - це люди, які моментально підкуповують своєю артистичністю і харизмою. Вони дуже сміливі, яскраві й чарівні. Антисоціал - лідер-монополіст. Пам'ятаєте Стіва Джобса? От. Якщо ви задумалися про наявність у себе антисоціальної особистісної адаптації, то, ймовірно, ви помічаєте, що вас іноді вважають егоцентричною людиною, і часом ви забуваєте замислитися про наслідки ваших рішень для інших людей. Проте якщо вам не заважати й розв'язати руки, ви впораєтеся з поставленим завданням не гірше за відповідального трудоголіка.

Пасивно-агресивна особистісна адаптація (грайливий противленець) - це характеристика особистості незалежної, енергійної, відповідальної і завбачливої. Такі люди хочуть контролювати все, зокрема й свої емоції. Вони вміло просувають реформи, протистоять системі, обстоюють себе. Складнощі в них виникають там, де в опорі й бунті така людина забуває про те, що їй потрібно. Зрозуміли суть? Якщо у вас такий спосіб адаптації, ви можете автоматично противитися запропонованим перспективам і правилам, але при цьому не мати свого правильного варіанта. І в такому разі стосунки з вами можуть бути непростими, адже іноді ідеї інших людей можуть принести вам користь і радість. Якщо ви грайливий противленець, значить, ви точно дуже розважливі й енергійні, а ще маєте достеменне уявлення, як не хочете жити. Залишилося тільки навчитися розуміти, як саме ви хочете.

Істерична адаптація особистості (або ентузіасти з надмірним реагуванням). Цей тип особистості заражає своїм оптимізмом усіх навколо. Ентузіаст - слово, яке точно відображає стиль його мислення і поведінки. Емпатичні, емоційні, справляють враження з першої зустрічі. Люди з істероїдною адаптацією можуть вивести з усамітнення навіть шизоїда. Якщо ви бачите себе експресивною і емоційно відкритою людиною, тоді ви точно ентузіаст з надмірним реагуванням. Ви дуже емоційні й чутливі до реакції на вас інших людей, і тому іншим може бути непросто доводити вам, що ви викликаєте симпатію. Однак ви точно викликаєте до себе симпатію людей, і це чудово. Ви можете навчитися давати собі паузи, щоб подумати і стати менш імпульсивним.

Це були шість адаптацій особистості, або особистісних типів абсолютно нормальних, психічно здорових людей. Коли вам наступного разу трапиться термін "шизоїд" або "істерик", ви вже знаєте, що це зовсім не діагноз. А як же зрозуміти, що ситуація складніша, що вже має місце розлад особистості? Яскрава ознака - це коли вам (або людям, з якими ви спілкуєтеся) буває надто складно й небезпечно в контакті. Коли відповідальність і дотримання правил перетворюються на нав'язливу ідею, якою людина з розладом особистості намагається охопити всіх навколо. Коли антисоціальність виходить на рівень "ходіння по головах", а шизоїд перестає виходити з дому. Крім того, розлад особистості зачіпає всі сфери в житті людини й негативно позначається на них. При розладах особистості зазвичай з'являється і додаткова симптоматика - панічні атаки, ізоляція, відсутність стосунків, ритуали (нав'язливі дії), емоційна лабільність (нестійкий емоційний стан), порушення харчової поведінки, сексуальної сфери тощо. При адаптації це милі чи не дуже особливості кожного з нас. При розладі особистості - це всеохопна проблема. Розлад особистості не дасть людині жити повноцінно. Тому слід звернутися до фахівця. Психотерапія розладу особистості іноді включає медикаменти і потребує тривалого часу пропрацювання. Але зцілитися в цьому випадку реально.

Як зрозуміти, що це справжня патологія? Передусім нормальне життя неможливе. Симптоми не дають нормально працювати і навіть доглядати себе. Оточуючі доходять одностайної думки, що треба йти до лікаря, бо виправдати або пояснити логічно поведінку такої людини просто неможливо. Важлива ознака - це ще й втрата зв'язку з реальністю. Параноїд, наприклад, перестає бачити різницю між фантазією про зраду (підозрами) і фактом зради. І реагує на фантазію. Шизоїд поринає у фантазії настільки, що в нього з'являються галюцинації (переважно слухові, начебто всередині голови або іншої частини тіла), нав'язливі ідеї (релігійність перетворюється на ідею про свою нечистоту або святість, наприклад). Обсесивно-компульсивна адаптація перетворюється на ОКР тощо. Такий процес лікується тільки з залученням психіатра. Спочатку стан виводиться на стабільний рівень, а потім триває робота з психіатром.

Важливо розуміти також, що кожен з нас має повне право мати свою адаптацію. Кожен має право не любити гучних компаній, зачитуватися книжками, заглиблюватися в себе, тобто бути шизоїдом. І цього не треба лікувати. Це нормально. Як і будь-яка інша адаптація. Годі хапливо шукати відповідь на запитання, як перестати поринати в себе. Якщо ви не живете в ізоляції, і у вас є достатня для вас кількість друзів, значить, із вами все гаразд. Фантазуйте, мрійте, спілкуйтеся з близькими людьми. Це не патологія. Те саме можу сказати про інші адаптації. Важливо не лікувати складнощі, про які йшлося вище, а вчитися жити із цим так, щоб це вам не заважало. Закликаю кожного пам'ятати про цю шкалу - адаптація, розлад - хвороба. І, стикаючись із терміном "нарцис" або "параноїд", адекватно оцінювати своє місце на шкалі і не панікувати. Якщо ж вас щось справді тривожить і ви хочете в цьому розібратися або поліпшити якість життя, не займайтеся самолікуванням, запишіться до психолога.

Дитячі істерики — вельми поширена проблема. Майже немає сімей, які б так чи інакше не зіткнулися з цими нападами у дитини. Ситуація болюча, і абсолютно всі хотіли б її уникнути. Між тим, часто самі батьки власною поведінкою провокують виникнення істерик. Ми підкажемо, як уберегтися від цього. Ви можете по-різному ставитися до дитячих істерик. Вони можуть: Викликати у вас почуття безпорадності. Викликати гостре почуття жалю та співчуття. Дратувати. Втомлювати. Лякати. Але вони точно не можуть радувати. І вже, звісно, ви абсолютно точно не хочете посприяти тому, щоб істерики стали звичайною справою у вашої дитини. Між тим, достатньо здійснити тільки одну з десяти помилок — і ймовірність того, що дитячі істерики увійдуть у життя вашої сім’ї, буде дуже висока. А якщо вам трапиться допустити не одну, а кілька помилок, — результат буде майже незворотним. Які батьківські помилки призводять до дитячих істерик? Давайте розбиратися.
Помилка № 1: Дозволяти дитині все Ну, звісно, ви проти вседозволеності. Але цілком за розуміння дитини та її бажань. А бажання в неї такі щирі й сильні, що не сповнити їх видається просто злочином. Тому давайте виконаємо будь-яке бажання дитини! Виконання бажань — гарантія щастя і запорука впевненості в батьківській любові! А якщо бажання не дуже корисне й добре — нехай дитина сама переконається у своїй неправоті. Чи не так? Ні! Неправильно! Коли дитина не зустрічає ані найменшого опору своїм примхам, навіть випадковим, — вона, хоч як дивно, не відчуває батьківського захисту. Адже, виходить, дитина сама вирішує, що їй потрібно, а батьки лиш виконують її волю. Тягар такої відповідальності занадто важкий для маленької людини. І наслідком стануть нервозність та істерики. Помилка № 2: Не дозволяти дитині нічого Підхід, прямо протилежний попередньому. Можливо, до другої помилки ви прийдете, сповна випробувавши першу. Дитина маленька. Вона геть не розуміє, що для неї краще та корисніше, тому її рішення від початку не можуть бути правильні. А значить, ви все вирішите за неї, а боязкі дитячі спроби зробити щось по-своєму спините одразу, навіть якщо йдеться про невинні речі. — Хочеться червону сукню? Тобі не пасує червоний колір, одягни синю. — Не хочеш пити молоко після тарілки ситної каші? Молоко треба випити обов’язково, щоб були здорові зуби. І так в усьому. Молоко, звісно, корисне, а червоний колір насправді може не личити дитині. Але, живучи в постійних обмеженнях, дитина рано чи пізно спробує розірвати задушливі рамки. Як? Найпростішим способом — скандалом. А якщо спроби не увінчаються успіхом, нервовий зрив забезпечений, і скандали знову гарантовані.
Помилка № 3: Бути непослідовними… Ми всі — живі люди. Сьогодні у нас хороше самопочуття, а завтра — не дуже. Сьогодні все вдається, а завтра день не вдався з самого ранку. Сьогодні все благополучно, а завтра — настали серйозні проблеми. Ми не механічні й не можемо завжди поводитися однаково. Тому і з дитиною ми з дня на день (а то й протягом одного дня) поводимося по-різному: то ми терпимі й поблажливі, то вибухаємо через будь-яку дрібницю; то забороняємо зайві мультфільми, то заклопотані й готові увімкнути їх на цілий вечір, аби дитина не заважала. Так-так, ми не механічні — й дитина мусить це розуміти. Не мусить! Вона не може вгадати, чому ваші дії суперечать одна одній. Батьки — зразок поведінки для дитини. Вони формують її межі, установки, правила життя. А якщо зразок деформований постійними змінами? Якщо правила постійно змінюються? Значить, у житті дитини немає стабільності та ясності. Підсумок — істеричність.
Помилка № 4: …або не дотримуватися режиму Дитина не ходить до садочка, і дивно було б мучити себе суворим режимом. Або ходить, але сьогодні вихідний і завтра теж, а післязавтра садок скасували з якоїсь причини. І взагалі режим — це нудні рамки, які роблять життя безрадісним. Можливо, ви прекрасно обходитеся без режиму. Можливо, вам вдається виконувати всі необхідні справи і якісно відпочивати без чіткого графіка. Але дитина, яка не має чіткого режиму, разом із цим не має відчуття стабільності життя. Вона не розуміє, за якими законами існує її світ і чи існують ці закони взагалі. Крім того, без чіткого режиму харчування і сну швидко настає втома і фізичний дискомфорт. А постійний психологічний і фізичний дискомфорт дитини тягне за собою неодмінні істерики. Помилка № 5: Не обмежувати перегляду мультфільмів та ігор на комп’ютері Будь-яка дитина просто обожнює мультфільми! Готова дивитися їх коли завгодно і скільки завгодно. Прекрасно запам’ятовує сюжет, виділяє улюблених героїв. Те ж саме відбувається і з комп’ютерними іграми. Варто один раз запропонувати дитині таку розвагу — і вона готова грати годинами. Чим не розвиток? Начебто тут і пам’ять розвивається, і захоплення з’являються. Та й вам, що гріха таїти, дуже зручно, коли дитина зайнята, задоволена і до вас не чіпляється. Ось тільки розвиток, який дають мультфільми та комп’ютерні ігри, — уявний. А шкода цілком конкретна. Будь-які мультфільми, а тим більше ігри, впливають на процеси збудження, які й без того у дітей переважають над процесами гальмування. А перезбуджена дитина шукатиме виходу для свого стану. І знайде його в регулярних істериках. Помилка № 6: Не карати дитину Хіба можна карати дитину?! Це жорстокість, ознака батьківської слабкості й пережиток минулого! Хочете покарати — карайте рівного собі дорослого, а не беззахисне дитя. Максимум, що батьки можуть собі дозволити щодо дитини, — це виказати їй своє невдоволення. Вам близькі ці поширені сьогодні переконання? Покарання у вашій родині не прийняте? Значить, ваша дитина не відчуватиме рамок дозволеного. Не тому, що вона така нетямуща, а тому, що ви їх не встановили. А без таких рамок дитині… страшно. Тому вона намагатиметься їх знайти. І вдасться до постійних істерик як до найбільш недозволеної поведінки. Може бути, так вдасться до вас достукатися? Помилка № 7: Підкорятися дитячій істериці Дитина чогось дуже хоче / не хоче і репетує вже 15 хвилин. Вам її жаль? А може, ви перебуваєте не вдома і вам незручно перед оточенням? Або ви просто втомилися від виснажливого репетування? Хоч би як там було, ви не можете терпіти нескінченного крику — і виконуєте бажання дитини. З цього моменту вона починає здогадуватися: її крик сильніший за вашу волю. Істерики вам забезпечені.
Помилка № 8: Кричати на дитину Дитина вивела вас із себе? Поганою поведінкою, незручністю, неакуратністю або горезвісною істерикою? І ви не просто розсердилися — ви у гніві закричали на неї. Можливо, ваш крик буде цілком результативним і дитина перестане робити те, чим вас розгнівала. Але таким чином ви даєте дитині хороший урок крику. Вона неодмінно візьме з вас приклад.
Помилка № 9: Не стримувати негативних емоцій А якщо дитина ні при чому? Якщо просто ви одночасно обпеклися об плиту, розбили тарілку і наступили на хвіст котові? Або проспали на роботу. Або загубили ключі. Ви тримаєте в собі негативні емоції чи вихлюпує їх назовні? Чи можете ви в такі гострі й неприємні моменти почати голосно обурюватися, лаятися, кричати або плакати? Дитина, звісно, не засудить вас за істеричність. Але таку поведінку до відома прийме.
Помилка № 10: Не звертати уваги на дитину У вас адже багато справ? Дуже багато? Так, про дитин
у ви піклуєтеся: про її безпеку, здоров’я, зручності. Але хіба можна серед усіх турбот викроїти час на нескінченні дитячі ігри? І хіба стане сил на безперервну балаканину чада? Ось і займайтеся своїми справами! А дитина нехай грається сама. І лялякати нехай продовжує сама до себе: ви втомилися. Так, вона звикне. І грати навчиться сама, і розмовляти перестане. Але не дивуйтеся істерикам, які беруться незрозуміло звідки. Ваша дитина ще сподівається відірвати вас від ваших справ до себе.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2016/03/154728

Помилки виховання дітей, зроблені в дитинстві, іноді призводять до виникнення у дитини нервозності, яка може перешкоджати її подальшому нормальному розвитку.

Китайські іграшки, трансгенні жири, криза в політиці – скільки небезпек чекає на маленьку людину, яка щойно прийшла в цей світ. Однак чи замислюємося ми, що найнебезпечнішими ворогами дитини можуть стати її рідні? Ворогами сильними, страшними.

Психосоматика виховання

Сьогодні все більше дітей стають постійними відвідувачами кабінетів лікарів: діагнози не встановлюються, лікування погано допомагає, гроші вичерпуються.

Алергія, гастрит, простудні напади, сколіози та інші дитячі хвороби вже і не сприймаються як захворювання: садки переповнені діточками, які шморгають носом і кашляють, а біль в животі та викривлені спини школярів давно стали нормою навчального процесу. Значно помолодшали нервові сіпання, панічні напади, заїкання, нав’язливі рухи.

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, 47% хворих страждають на психосоматичні розлади і просте медикаментозне лікування їм не допоможе.

Незважаючи на те, що Міжнародний класифікатор хвороб дає чіткий опис психосоматичних розладів і психогенних факторів хвороби, наші лікарі поки неохоче «копаються» в цих причинах.

Як виникає психосоматичний розлад у дитини?

З наукової точки зору психосоматичний розлад має:

схильності;
«сприятливе» середовище для прояву і розвитку;
механізм запуску.
Виховання проходить червоною лінією через всі три складові.

Чому виховання є основною причиною здоров’я або нездоров’я дитини?

Почнемо з народження.

Дитина влаштована так, що її здатність до осмислення, вміння зіставляти факти і робити висновки виникає до 7-10 років.

Як до цього часу дитина сприймає навколишній світ?

Психофізіолог Пол Маклін ще в 70-х роках на підставі десятиліть досліджень сформував теорію про те, що мозок людини в своєму історичному розвитку проходив певні стадії. Починався з примітивного навчання, далі розвиваючись і ускладнюючись.

Того самого процесу, але в прискореному темпі зазнає мозок людини від народження до зрілості.

Дитина, народжуючись, має добре розвинені рефлекси (інстинкти), за які відповідає древній відділ – ретикулярна формація.

Пол Маклін на підставі своїх досліджень знайшов конкретну схожість цієї структури з мозком рептилій, так назва і прижилася «мозок рептилії».

Пізніше нейропсихолог Х’ю Герхард встановила вражаючу здатність дитини підлаштовуватися під маму. Буквально «вловлюючи» її життєві показники: серцебиття, розширення-звуження зіниць, тиск, тембр голосу – дитина відтворює це в собі!

Що керує немовлям? Інстинкт виживання.

Їжа, пиття, захист, тепло, сон, лікування – все в руках дорослих.

Дитина на 100% залежить в своєму виживанні від матері.

Тому природою закладено унікальний механізм їх спільного налаштування: мати через гормональні процеси має підвищений рівень чутливості до дитини.

Дитина через інстинктивні здібності «зчитує інформацію» матері і максимально підлаштовується під неї.

Власне це і є механізмом виживання.

Однак, велике значення має те, під що підлаштовується дитина: ставлення матері з любов’ю і ставлення з роздратуванням запускають абсолютно різні процеси розвитку мозку дитини.

Якщо любов виховує потужні захисні механізми майбутньої стресостійкості у дитини, то роздратування і ненависть руйнує їх.

На жаль, з віком це неусвідомлене підлаштовування у дитини не зникає. Так, дитина росте і начебто у неї формується своє «Я», але поки вона беззахисна перед світом, то використовує це підлаштовування для того, щоб бути «вигідною, потрібною, прийнятою», а отже, нагодованою, одягненою і захищеною.

Якщо батьки не розуміють і не контролюють цей процес – велика ймовірність того, що дитина навчитися фальсифікувати свої почуття, аби бути батькам до вподоби. Надалі це шлях до внутрішніх конфліктів і можливої психосоматики.

«А як сприймати дітей, що безупинно кричать і доводять своєю поведінкою батьків до істерики?» – запитаєте Ви.

Якщо розібратися, то вони теж відповідають на підсвідомі страхи або очікування батьків. Найчастіше такі батьки впевнені: дитина – це важке випробування, це багато проблем, це страшно і небезпечно.

Ви помічали, як багато іноземців подорожує з новонародженими? Ні батьки, ні діти навіть не думають, що це «важко, небезпечно і нерозумно». Вони просто щасливі.

Отже: в списку основних причин психосоматичних розладів перше місце займає «спотворення тілесно-психічної реактивності (внаслідок порушення симбіозу з матір’ю в перший рік життя)».

Що може викликати холодність, роздратування або ненависть матері? Від гормонального дисбалансу – до неусвідомлюваних концепцій і настанов, і чим швидше мати з цим впорається, тим більше шансів на благополуччя дитини.

Далі дитина росте і починається процес її «втаємничення» в систему поглядів і традицій сім’ї, потім системи освіти, потім суспільства в загальному.

Які пастки чекають тут батьків?

Пастка перша: нерозуміння «моделі» дитини.

Більшість дорослих вважає, що дитина – це зменшена копія дорослої особи з всіма функціями і здібностями дорослої, просто нерозвиненими на всі 100%.

Це абсолютно неправильно. Дитина принципово інша. І очікувати від неї того, що може дорослий, але із поблажкою на вік – неправильно.

У кожному періоді розвитку мозку дитини є «відключені» до певного часу функції, а є такі, якими дитина користується зараз, але вони зовсім «відпадуть» в старшому віці.

Їх необхідно знати, ними необхідно керуватися, ставлячи дитині завдання і вимоги.

Це гарантія, що батьки не калічать дитину і не допустять затримок в її розвитку.

Якщо цим нехтувати – невроз і батьків і дитини забезпечений.

Пастка друга: очікування схожості дитини.

Генетична схильність – механізм складний і неоднозначний. Більшість батьків впевнені, що дитина просто зобов’язана бути такою, як вони.

Так само думати, так само діяти, одним словом – життя прожити так, як і вони.

Однак це практично не можливо. Механізм захисту від деградації природою побудований саме так, щоб дитина була НЕ СХОЖОЮ на своїх батьків. Була іншою. Зовнішня схожість скоріше приємний бонус у цьому процесі.

Прийняти чи не прийняти цю несхожість – отже, закласти причину гармонії або психічної дисгармонії дитини.

Складнішою є третя пастка виховання: спроба батьків взяти реванш за своє невдале життя, проживаючи за дитину її життя.

Смаки, друзі, цілі, шлях в житті і багато іншого за дитину вибирає тато чи мама.

Що отримує в результаті така дитина?

психосоматичні розлади як наслідок постійної внутрішньої напруги;
психічні розлади, як наслідок руйнування структур особистості.
Четверта пастка виховання: навчаю того, чого сам не роблю.

Дитина до 5-7 років вбирає поведінку дорослих, приміряючи на себе їх здібності, не аналізуючи. Це той же процес виживання: хочеш жити – наслідуй приклад.

Багато батьків вважають, що ось підросте дитина – почнемо виховувати: «того навчимо, інше змінимо». А дитина з народження вже все ввібрала з прикладу батьків і важливих для неї дорослих. Автоматично, глибоко і безповоротно.

Чи буде дитина душею компанії і громадським активістом в школі – залежить від того, наскільки батьки відкриті до спілкування і участі в суспільному житті.
Чи буде вона сидіти на шиї чи буде опорою сім’ї – залежить від того, що вона бачила у батьківській родині.
Чи буде вона щасливою у стосунках з протилежною статтю, залежить від того, як жили мати з батьком і яке це справило враження на дитину.
І так у всьому.

Бути одним, а дитину вчити бути іншою – психофізіологічно неспроможна схема.

Пастка п’ята: емоційний і когнітивний капітал.

«Життя складне, батьки до сьомих потів працюють для благополуччя дитини, тут не до цяцькань!»

Найпідступніша пастка.

Від стресу дитину захистять і допоможуть з нього вибратися як в дитинстві, так і в дорослому житті, стресообмежувальні механізми, одним з яких є емоційний і когнітивний капітал.

Дитині важливіше почуття захищеності, коли батько вислухав і дав слушну пораду, розклав по поличках ситуацію, ніж проігнорував, але потратив багато грошей на одяг та їжу.

Саме батьківська увага і допомога відкладуться назавжди і стануть прикладом для наступних подолань складнощів.

Позитивні емоції щодня: радість від смачного пирога, щастя від можливості бігати по калюжах, обійми від мами без причини, неймовірний вихідний з батьком – все це не просто красиві картинки.

Це емоційні цеглинки стійкості духу і фізичного здоров’я.

Пастка шоста: любов або вимоги?

Любити і обожнювати чи вимагати і брати своє? Одні вважають за краще вільне виховання з максимумом любові і мінімумом вимог, інші – суворість і привчання до реального життя з пелюшок.

Однак, якщо не дотриматись балансу – перше може призвести до невротичних депресій в майбутньому, а друге – до компульсивних розладів.

Питання балансу любові та вимог – питання психосоматичного здоров’я дитини.

Пастка сьома: моделі виховання – звідки вони?

Більшість батьків практично не запитують себе: «Якою системою виховання я керуюся»?

Цьому є логічне пояснення: задоволені собою і своїм життям батьки виховують так, як їх виховували їхні батьки.

Незадоволені ж виховують за принципом: «Ніколи не буду як мій мама-тато».

І перший, і другий варіанти не гарантують відсутності помилок, адже ніхто не оцінює батьківську систему виховання за результатами: здорова і щаслива людина.

Так вже прийнято вважати, що «кожен сам коваль свого щастя», а здоров’я – взагалі «темний ліс». Тому в систему виховання, як причину нездоров’я і нещастя, ніхто і не заглядає.

Пастка восьма: мені вже не до щастя, але все зроблю для щастя своєї дитини!

На жаль, це неможливо. Яку б правильну систему виховання не вибрали батько і ненька, але якщо як особистість він чи вона відчуває себе невдало, нещасливо – дитина «перетягне» і комплекс неповноцінності, і розгубленість, і нездатність до стосунків, і багато іншого, що мучить батьків.

Поперечний
Поперечна плоскостопість відрізняється сплощенням поперечного зводу стопи. Звід складається з 5 плеснових кісток, головки яких впирається передня область стопи. В результаті деформації плеснові кістки розходяться у вигляді віяла, великий палець ноги відхиляється, виникає вальгусне плоскостопість. Середній палець страждає від молоткообразной деформації, в цілому зменшується довжина стопи.

В результаті постійної травматизації на пальці утворюється кісточка, яку видаляють методом хірургічного втручання. При поперечному плоскостопості операції слугують лише тимчасовим полегшенням.

Поздовжнє
Поздовжнє плоскостопість являє собою сплощення поздовжнього частини стопи, довжина якої збільшується в розмірах, при чому вся підошва доторкається до підлоги. На розвиток поздовжнього плоскостопості впливає зайва вага, який дає сильне навантаження на ноги. Найчастіше таке захворювання виявляють після 15 років.

Деформація стопи буває вродженим або набутим. Набута деформація ділиться на види: рахитическая, статична, травматична чи паралітична.

Вроджене
Вроджена плоскостопість визначити досить важко, оскільки у всіх дітей до 5 років в наявність ознаки плоских стоп. Виникає вроджена плоскостопість унаслідок спадкової субтильності і в разі нестачі сполучної тканини. Обстеження даної патології проводиться після 7 років. Діагностувати вроджена плоскостопість у дитини до року неможливо, так як не сформувалася стопа.

Травматична
Травматичний вид плоскостопості відбувається із-за травм і переломів кісточок, предплюсневой кістки або п’яткової кістки. Причиною можна вважати дефект та порушення м’яких тканин, які закріплюють склепіння стопи.

Паралітична
Ключовою причиною паралітичного плоскостопості у дитини може стати перенесений поліомієліт. Як результат відбувається параліч м’язів стопи і великогомілкових м’язів, відбувається викривлення постави.

Рахитическое
Рахитическое плоскостопість може виникати, якщо є захворювання рахіт, яке заважає нормальному розвитку кісток стопи. Погано сформовані кістки не можуть витримати навантаження всього тіла, тому виявляється порушення форми стоп і постави.

Статистичне
Статистичне плоскостопість вважається на сьогоднішній день найпоширенішим. Основними ознаками розвитку такої патології є загальна слабкість м’язів ніг, особливо в ділянці гомілки, слабшає зв’язковий апарат. Зайва маса тіла, недолік необхідних вправ, таких як ранкова зарядка і ходьба, може стати джерелом порушення форми стопи. Також причиною вважається неправильно підібране взуття.

За темою: Масаж при пупкової грижі у дитини: відео, схема виконання
Симптоми
Симптомами можна вважати швидку стомлюваність під час інтенсивної ходьби на прогулянці. Відчувається втома в ногах, з’являються судоми і набряклість стоп, а також щиколоток. Внаслідок подовження і сплощення стопи, дитині складно підібрати зручне взуття. Виникнення больових відчуттів в поясниці і стегнах, вияв головного болю також свідчать про те, що розвивається плоскостопість.

Якщо у дитини формується плоскостопість, відбувається порушення постави, хода змінюється, часто на пальці ноги вростає ніготь.

Такі симптоми притаманні не тільки плоскостопості. Подібні ознаки можуть вказувати на варикозне розширення вен в старшому підлітковому віці. У будь-якому випадку, потрібно пройти обстеження, щоб дізнатися точний діагноз.

Ступеня
Деформація стопи розрізняється за ступенем тяжкості. На самій ранній стадії відбувається погане розвиток зв’язкового апарату. Деформація стопи не спостерігається, однак розтягуються зв’язки, дитина відчуває больові відчуття.

Першої
При слабовираженной плоскостопості першого ступеня проявляється відчуття втоми в ногах, що виникає внаслідок фізичних навантажень. Також помічається неправильна хода, набрякають ноги. При натисканні на стопу, відчуваються хворобливі відчуття.

Плоскостопие у детей: причини, симптоми, степени, лечение, профилактикаПлоскостопие у детей: причини, симптоми, степени, лечение, профилактика

Другий
Якщо розвивається комбіноване плоскостопість другого ступеня, то з’являються такі ознаки, як сплощення стопи, гостра біль. Больові відчуття досягають іноді суглобів на колінах. Хворій дитині складно ходити при такій ступеня плоскостопості.

Третьої
При різко вираженому плоскостопості третього ступеня хворобливі відчуття стає складно терпіти, виявляється набряклість ніг, болить голова і поперек. Працездатність низька, не можна займатися спортивними та фізичними навантаженнями. Для того щоб полегшити біль, необхідна якісна ортопедичне взуття. При третього ступеня плоскостопості відбувається деформація стопи і пальців.

Лікування
Плоскостопість у дітей в рік і старшого віку багатьом здається нормою, насправді розвиток захворювання може призвести до дуже серйозних наслідків. Чим раніше було виявлено порушення, тим лікування пройде ефективніше і сприятливішими.

Повністю вилікувати поздовжнє, вальгусне або поперечне плоскостопість можна в дитячому віці, поки у дитини не повністю сформувалася стопа. У підлітків лікування спрямоване на те, щоб уповільнити темпи розвитку патології.

Лікування включає зміцнення м’язів і зв’язок стопи, усунення больових відчуттів. При легкого ступеня плоскостопості можна робити масаж. Застосовується ортопедичне взуття, спеціальний килимок, який можна купити або зробити своїми руками. Лікування плоскостопості у дітей проводиться в домашніх умовах.

За темою: Види алергії у дітей: респіраторна, харчова, конжная, на тварин
Гімнастика і вправи
Фахівці рекомендують ефективну терапію, яка допоможе виправити порушення – лікувальна гімнастика. Особливі вправи необхідно робити кожен день, щоб домогтися максимального ефекту. Гімнастика для кожного випадку підбирається окремо, враховується вік дитини, форма плоскостопості. Застосування лфк при плоскостопості дозволяє лікувати порушення стопи і постави буде легше і швидше.

Ортопедичне взуття
Ортопедичне взуття або супінатори також входять до лікування дитини. Таке взуття здатна скорегувати деформацію стопи. Оптимальним варіантом стане індивідуальне виготовлення ортопедичних устілок для кожного виду плоскостопості. Ортопедичне взуття і гімнастика здатна також виправити деформацію постави.

Купити ортопедичні засоби для лікування плоскостопості можна в будь-якому ортопедичному центрі.

Масажний килимок своїми руками
Лікувати плоскостопість допоможе сучасний масажний килимок. Килимок можна виготовити своїми руками в домашніх умовах або купити в спеціалізованих магазинах. Масажний килимок робиться з гумового матеріалу, поліетилену з використанням твердих наповнювачів. Масажний килимок і ортопедичне взуття просто при плоскостопості, це хороша профілактика і для постави.

Килимок забезпечує розслабляючий масаж ніг, завдяки чому поліпшується кровообіг, нормалізується мікроциркуляція крові в зоні хребта.

Щоб зробити килимок своїми руками, знадобляться підручні засоби, такі як мотузки, олівці, гудзики і багато іншого. Також килимок робиться з різних круп: гречки, рису, гороху, квасолі. Перегляньте відео, як зробити масажний килимок в домашніх умовах, і виготовте такий же разом з дитиною.

Профілактика
Існують загальні правила, які дозволяють попередити хворобу у дітей в ранньому віці. Профілактика плоскостопості у дітей дошкільного віку полягає в інтенсивному тренуванні гомілковостопних м’язів. Дозволяйте дитині більше ходити босоніж по землі, траві, по річковому піску. Якщо немає такої можливості, зробіть ортопедичний килимок своїми руками.

Ходіння босоніж по нерівній поверхні допомагає запобігти деформації стоп і порушення постави у дітей і дорослих.

Регулярно потрібно виконувати вправи, за декілька хвилин в день. Гімнастику проводять на килимку для попередження плоскостопості і виправлення постави. Під час виконання вправ, при ходьбі або просто стоянні на місці, слідкуйте за станом постави і стоп дитини. Стопи повинні знаходитися паралельно один до одного.

За темою: Кривошея у дитини: симптоми, лікування, масаж, лфк, профілактика
Плоскостопие у детей: причини, симптоми, степени, лечение, профилактикаПлоскостопие у детей: причини, симптоми, степени, лечение, профилактика

Щоб запобігти симптоми і подальший розвиток плоскостопості, варто звернути увагу на взуття, яку ви купуєте дитині. Для профілактики плоскостопості краще відразу купувати ортопедичне взуття. Спеціально розроблена форма взуття щільно утримує ногу, запобігає деформації стопи.

Схожі записи:
Вальгусне плоскостопість у дітей: симптоми, масаж, профілактика
Клишоногість у дітей: лікування, причини, симптоми, масаж, операція, профілактика
Грибок стопи у дітей: лікування, причини, симптоми, препарати, профілактика
Тимомегалия у дітей: причини, симптоми, ступеня, лікування
Серцева недостатність у дітей: причини, симптоми, ступеня, лікування
Розумова відсталість у дітей: причини, симптоми, ступеня, лікування, адаптація
Підошовні бородавки у дітей: причини, симптоми, лікування, профілактика
Лікування міопії у дітей: слабкою і високого ступеня, гімнастика, профілактика
Вальгусна шина: як допомогти виправити поперечне плоскостопість
Мікоз у дітей: нігтів, стопи, голови, причини, симптоми, лікування, профілактика

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

З правилами виконання артикуляційної гімнастики можна ознайомитись тут, з будовою артикуляційного апарату - тут.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»
Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»
Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»
Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»
Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»
Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»
Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»
Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»
Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»
Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»
Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»
Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»
Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»
Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»
Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»
Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»
Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»
Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

Численні дослідження показують, що навіть нерізко виражені відхилення в мовленнєвому розвитку дитини викликають труднощі в засвоєнні навчальних програм з предметів мовного циклу, більш виражені відхилення ведуть до виникнення стійких дисграфій та дислексій.
Однак, порушення мовленнєвого розвитку мають і більш широкі наслідки. Недостатнє засвоєння мовних засобів (особливо семантичних одиниць на різних рівнях організації мови) та мовних навичок (особливо граматичних) обмежують можливості спонтанного розвитку мовленнєвої системи, зокрема самостійне засвоєння значень нових слів, з потоком яких дитина зустрічається з навчальної літератури по всім шкільним предметам.
Це веде до недостатнього розуміння усного і особливо писемного мовлення, що зрештою ускладнює процес оволодіння шкільними знаннями.
Шкільне навчання пред'являє певні вимоги до розвитку мовленнєвого мислення. Загальновідомо, що абстрактне мовленнєве мислення може існувати на основі узагальнених знань, понять, способом існування яких є мова.
Особливості навчальної діяльності дітей з індивідуальною формою нав¬чання значною мірою зумовлені порушен¬нями мови. Мова дітей невиразна і мало зрозуміла для оточуючих. У деяких дітей відмічається порушення звуковимови. Тому доцільно виконувати комплекс спеціальних вправ для органів артику¬ляційного апарату, які необхідні для виправлення порушень звуковимови, заміни звуків.
Комплекс вправ розвиває артикуляцій апарат, допомагає створити нервово-м'язовий фон для вироблення точних та координованих рухів, які необхідні для звучання повноцінного голосу, виразної та чіткої дикції, попереджає патологічний розвиток рухів артикуляції, виробляє необхідні м'язові рухи для правильної звуковимови.
При виконанні артикуляційних вправ потрібно дотримуватися наступних правил:
• виконувати вправи тільки перед дзеркалом з опорою як на візуальний контроль, так і на рухові відчуття;
• потрібно уникати супутніх (додаткових) рухів;
• виконувати рухи потрібно в спокійному темпі, без зусиль, прагнучи, щоб вони були плавні та ритмічні;
• переходити до наступних вправ тільки після того, як засвоєні попередні;
• тренуватися 2—3 рази на день по 7—10 хвилин;
• якщо вправа базується на вимовлянні звуків, використовувати лише ті звуки, які дитина вимовляє правильно;
• для більшого зацікавлення дитини в деяких випадках можна використовувати картинки звуконаслідування.

Для всіх дітей:

“Посмішка по колу” – діти стоять у колі та по черзі посміхаються сусідові з правого боку, а потім – з лівого. Можна промовляти “Вітаю”.
“Назви лагідно ім’я сусіда” – кожен учасник називає лагідно сусіда, який стоїть праворуч. І так по черзі, стоячи у колі.
“Малюємо себе” – дитині пропонується намалювати себе зараз і в минулому. Запитайте дитину, що їй подобається і не подобається в собі.
“Чарівний мішечок”. В мішечок “викидається” усе негативне – злість, образи, страх, сум. Потім викидається і сам мішечок. Варіант гри: з “чарівного мішечка” діти можуть взяти собі позитивні емоції, які вони забажають.
“Компліменти” – по черзі діти говорять один одному компліменти, бажано говорити добрі слова про риси дитини, а не про її зовнішній вигляд.
Вправи на дихання: “Хвилі”, “М’ячі”, “Спортсмени” та інші.
Пальчикові ігри ( особливо корисні перед уроками, де є письмо ).
Психологічні етюди на різноманітну тематику з використанням музики.
“Кричалки” – діти повинні запам’ятати, що на певний колір “сигналу” потрібно зробити відповідну дію. На жовтий – мовчати, на зелений – плескати в долоні, на червоний – покричати.
10. Веселі фізкультхвилинки, фізкультпаузи.
Ігри для гіперактивних дітей

“Зоопарк” – кожна дитина зображує свою тваринку, інші відгадують, кого вона зобразила. Після того, як усіх впізнали, всі “тваринки” стрибають, кричать, гарчать і т. ін.
“Дзеркало” – дорослий показує рухи, а діти їх повторюють.
“Спостережливість” — діти запам’ятовують зовнішній вигляд один одного, а потім закривають очі, дорослий за цей час щось змінює на дітях. Діти відкривають очі та пригадують, що змінилося.
“Малюнок удвох” – діти діляться на пари, виконують малюнок удвох, тримаючись за один олівець та малюючи на одному аркуші паперу.
“Помічник на день” – обирається гіперактивна дитина, яка на протязі дня повинна спостерігати за дітьми, допомагати їм вирішувати конфлікти, приходити на допомогу слабшим, розважати сумних і замкнутих дітей.
“Заборонене число” — діти стоять у колі, домовляються про заборонене число або числа ( наприклад, 3, 7, 12 ). Потім починають лічбу по черзі і на кого припадає заборонене число, та дитина його не називає, а називає слідуючи число за ним число.
Ігри для агресивних дітей

Ліплення з пластиліну ( можна з подальшим руйнуванням виліплених фігур ).
Ігри з піском – з подальшим руйнуванням, виплескуючи негативні емоції.
Зображення у малюнках своєї злості, гніву та подальше знищення малюнків.
“Зморшки” – діти виконують цю вправу перед дзеркалом, помічаючи, яке негарне зле обличчя.
“Чарівність” – формування дружніх стосунків. Дітям пропонується написати таємну записку декільком однокласникам, в яких описуються їхні риси чарівності. Якщо агресивній дитині ніхто не написав, педагог сам повинен написати таку записку.
Ігри для тривожних та сором’язливих дітей

“Хто я?” – діти по черзі намагаються назвати якомога більше відповідей на запитання “Хто я?” з метою опису себе, використовуючи характеристики, риси, інтереси й почуття. Кожне речення починається з займенника “Я”: “Я – хороша людина”, “Я – людина, що займається спортом” …
“Мій подарунок” – діти по черзі дарують подарунки один одному, зображуючи їх за допомогою міміки та жестів, рухів. Тому, кому дарують подарунок, повинен відгадати, що це за подарунок.
“День народження”. Аналогічні грі “Мій подарунок”, але всі подарунки даруються сором’язливій дитині, яка повинна їх відгадати.
“Покажи казку” – за допомогою міміки та жестів, можна підгрупами.
“Закінчи речення” ( підняття самооцінки ):
Я хочу …
Я вмію…
Я зможу…
Вправи на оволодіння і закріплення пози спокою і розслаблення м’язів рук

Поза спокою
Сісти ближче до краєчка стільця, спертися на спинку, руки вільно покласти на коліна, ноги злегка розставити. Формула загального спокою вимовляється повільно, тихим голосом, з тривалими паузами:

Всі уміють танцювати,

І стрибати, й малювати,

Та не всі іще уміють

Розслаблятись, спочивать.

Є у нас такая гра –

Дуже легка і проста,

Уповільнюється рух

І зникає все навкруг…

І стає нам зрозумілим,

Що розслаблення нам миле!

„Кулачки”

Стисніть міцно пальці в кулаки. Руки лежать на колінах. Стисніть кулаки ще міцніше, щоб кісточки побіліли. Он як напружилися руки! Велике напруження. Нам неприємно так сидіти! Руки втомилися. Розслабили руки. Відпочиваємо. Кисті рук потепліли. Стало легко й приємно. Слухаємо і робимо, як я. Спокійно! Вдих – видих!

Ця і кожна наступна вправа повторюються тричі.

Руки на колінах,

Кулачки стиснуті,

Міцно, з напруженням

Пальці притиснуті (стиснуті пальці).

Пальчики сильніш стискаєм –

Відпускаєм, розтискаєм.

Легко припідняти й опустити розслаблену кисть.

„Олені”
Уявімо собі, що ми – олені. Піднести руки над головою, схрестити їх, широко розчепіривши пальці. Ось які роги у оленя! Напружте руки. Вони стали твердими! Нам важко й незручно так тримати руки. Напруженість неприємна. Швидко опустіть руки на коліна. Розслабили руки. Спокійно. Вдих – видих.

Вправи на розслаблення м’язів ніг

Перед початком роботи з цими вправами діти повинні засвоїти вправи на розслаблення м’язів рук. Непогано, якщо дитина повторить ці вправи. Повторення може бути закінчене віршами:

Руки не напружені,

А розслаблені.

Наші руки так стараються,

Хай і ноги розслабляються!

„Пружинки”
Уявімо, що ми поставили ноги на пружинки. Вони вискакують з підлоги і відштовхують носки наших ніг так, що вони підіймаються догори, а п’яти продовжують упиратися в підлогу. А тепер натискаємо на пружинки. Сильніше! Ноги напружені! Важко так сидіти. Припинили натискати на пружинки. Ноги розслабилися. Приємно. Відпочиваємо. Вдих – видих!

„Засмагаємо”
Уявіть собі, що ноги засмагають на сонечку (витягнути ноги вперед, сидячи на стільці). Піднімаємо ноги, тримаємо. Ноги напружилися. Тут можна запропонувати дитині самій спробувати помацати, якими твердими стали її м’язи. Напружені ноги стали твердими, наче камінь. Опустили ноги. Вони втомилися, а тепер відпочивають, розслабляються. Як добре, приємно стало! Вдих – видих!

Ми чудово засмагаєм!

Вище ноги піднімаєм!

І тримаєм, і тримаєм…

Засмагаєм! Опускаєм (ноги різко опустити на підлогу).

Ноги не напружені,

А розслаблені.

Вправи на розслаблення м’язів рук, ніг і тулуба

Вправа „Штанга”
Займімося спортом. Встань. Уяви собі, що ти підіймаєш важку штангу. Нахилися, візьми її. Стисни кулаки. Повільно підіймай руки. Вони напружені! Важко! Руки втомилися. Кидаємо штангу (руки різко опускаються вниз і вільно звисають уздовж тулуба). Вони розслаблені, ненапружені, відпочивають. Дихається легко. Вдих – видих!

Під час виконання вправи можна торкнутися м’язів плеча й передпліччя дитини і перевірити, як вони напружилися.

„Кораблик”
Уявімо собі, що ми на кораблі. Хитає. Щоб не впасти, розставте ноги ширше і притисніть їх до підлоги. Руки зчепіть за спиною. Гойднуло палубу, притискаємо до підлоги праву ногу (права нога напружена, ліва розслаблена, трохи зігнута в коліні, носком торкається підлоги). Розпрямилися! Розлабили ногу. Хитнуло в інший бік. Притискаємо до підлоги ліву ногу. Розпрямилися! Вдих – видих!

Вправа виконується почергово для ко

Головна причина порушення постави – тривалий і систематичне перебування в одному і тому ж анатомічно неправильному положенні, наприклад, неправильно облаштоване робоче місце дорослої людини, неправильно обставлене місце для занять школяра.

Причини порушення постави у дітей і у дорослих досить різноманітні. Нерідко дефект виникає відразу при кількох етіологічних факторах, що може посилювати подальші прогнози.

Загальні причини порушення постави:

постійне носіння тяжкості в одній руці;
погане освітлення робочого місця, що змушує людину приймати незручну позу;
незручні стілець і стіл;
недостатня рухова активність;
травми опорно-рухового апарату, в тому числі і нижніх кінцівок;
вроджені патології розвитку скелета;
ускладнення після захворювань опорно-рухового апарату;
переломи стегна, гомілки;
рахіт;
плоскостопість;
системні або аутоімунні захворювання.
До факторів розвитку порушення слід віднести зниження чутливості рецепторів, через що мозок не отримує вчасно сигнали про неправильне положення тіла.

Багато людей не ставляться серйозно до проблеми, особливо коли аномалія помічена у дитини. У більшості випадків все зводиться до того, що «дитина звикне сидіти правильно» або «йому так зручно». Як наслідок, у дитини дійсно виробляється звичка, але тільки сидіти неправильно, що посилює проблему.

Наслідки порушення постави можуть бути самими негативними – розвиток важких захворювань хребта, які провокують порушення роботи внутрішніх органів. Здавалося б незначна проблема стає причиною розвитку серйозних патологічних процесів, деякі з яких носять характер незворотних.

1.Почнемо з Вас.
Навіть якщо Ви мовчазні від природи – говоріть з дитиною. Дитина краще сприймає звернене до неї мовлення, якщо ви пояснюватимете, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії та дії дитини словами.

2. Зустріч поглядів.

Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть у пустоту, дивіться в очі. Це особливо важливо, якщо малюк гіперактивний і багато рухається. Якщо маля ще тільки лепече або говорить мало слів, старайтесь, щоб воно бачило Вашу артикуляцію.

3. Говоріть чітко.

Говоріть просто, зрозуміло, чітко промовляючи кожне слово, кожну фразу. Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації - тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, старайтесь промовляти якомога виразно.

4. Те ж, але по-різному.

Повторюйте одне і те ж слово (фразу). При повторенні фрази міняйте порядок слів ("Тато прийшов. Прийшов наш тато", "М’яч упав. Упав м’яч"). Такий прийом дозволяє дитині краще почути та зрозуміти, що фрази діляться на слова.

5. Не перестарайтеся!

Не вживайте дуже довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, говорячи їй за один раз велику кількість незнайомих слів. Частіше самі говоріть те, що хочете почути: прості фрази із 3-5 слів, з паузою між словами.

6. Гарний настрій.

Старайтеся вимовляти нове слово в емоційно позитивній ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і швидше засвоює нову інформацію.

7. Всі відчуття – спільно з мовленням.

Дуже важливо, щоб дитина, засвоюючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, але і торкатися, нюхати його – тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина щось бере в руки, з чимось грається, зразу ж назвіть цей предмет декілька разів – коротко, чітко, виразно.

8. В основі мовлення – бажання спілкуватися.

Якщо ваша дитина взагалі не говорить, частіше залучайте її до невербального (несловесного) діалогу, підтримуйте, хваліть за будь-яку відповідь (жест, погляд, вокалізацію). Підтримуйте її бажання спілкуватися!

9. Прагнемо до різноманітності.

Якщо лепет дитини одноманітний, старайтеся збагатити його, пропонуючи їй ланцюжок слів з іншими приголосними: дя-ня-дя, да-ба-да, ма-ба-ма; з іншими голосними: ба-бо-бу-би-бе. Комбінуйте різні склади і старайтесь, щоб дитина захотіла повторити їх.

10. Поважайте спроби дитини говорити.

В ті моменти, коли дитина говорить, лепече одна або разом із Вами, виключайте голосну музику й старайтеся дати їй можливість чути Вас і себе. Мовлення розвивається на основі наслідування і самонаслідування – тому маляті необхідно чути себе.

11. Вчіть у грі.

Граючись, вчіть наслідувати мовлення (два песики гавкають, дві кішки нявкають - переклички "гав-гав", "няв-няв"). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, під час яких дитині знадобиться звуконаслідування, або треба буде вимовити будь-які слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу - спонукаєте не Ви, а - ситуація.

12. Не попереджуйте бажання дитини.

Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто попереджаючи його в той момент, коли воно лише з’являється. У цьому випадку у дитини немає необхідності промовляти що-небудь - достатньо просто подивитися, протягнуть руку. В такій ситуації є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування. І хоч жест - теж спілкування, не варто затримуватися на цьому рівні. Поступово формуйте у дитини потребу говорити.

13. Розширюйте словник дитини.

Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміння його - це пасивний словник, промовляння його - це активний. Активний словник спочатку може бути малим. Але якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння слів, це обов’язково приведе до так званого лексичному вибуху. І в подальшому дитина перенесе в активний словник те, чому ви навчили її, розглядаючи разом малюнки, читаючи книжки та коментуючи свої дії. Старайтеся ввести в пасивний словник маляти назви речей, які оточують (іграшки, кухонне приладдя, предмети побуту), назви речей і предметів на малюнках у книжках, імена родичів і близьких людей. Навчіть дитину показувати "де ручки, де ніжки" (у ляльки, у Вас, у неї самої). Часто запитуйте: "Де стіл?", "Де кішка?" і т.д.

14. Ведіть щоденник.

Фіксуйте мовні досягнення дитини. Записуйте кількість слів, які вона вже розуміє, які слова вимовляє і в яких ситуаціях - так ви зможете день за днем оцінити її успіхи.

15. Розвивайте фонематичний слух.

Вчіть дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовні позначення: водичка тече - с-с-с, жук дзижчить - ж-ж-ж, вітер гуде - у-у-у, машина гуде – бі-бі-бі і т.д.

16. Не нехтуйте звуконаслідуванням.

Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу "бі-бі", "бух", "ку-ку", "гав-гав", "на", "дай", "ням-ням" та інші короткі слова, які складаються з одного або двох однакових складів. Це слова-звуконаслідування, легкі для засвоєння і спрощують початкові стадії входження в мовну стихію. Згодом вони зникнуть самі по собі, стануть непотрібними, але поки що не нехтуйте ними, на даному етапі вони потрібні вашій дитини.

17. Читайте, читайте, читайте.

Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів - не бійтеся, що це набридне дитині. Діти краще сприймають текст, який вони уже багато разів чули. Якщо це можливо, постарайтеся розіграти вірш - покажіть його в особах і з предметами. Дайте дитині торкнутися цих предметів, погратися з ними. Дочекайтеся, коли маля добре запам’ятає вірш, вловіть його ритм, а потім пробуйте не договорювати останні рядки чи слова, дозволяючи це зробити дитині. Співайте прості пісеньки, допомагаючи їй сприйняти ритм і відтворити його.

18. Пальці допомагають мовленню.

Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики - точних рухів пальців руки. Вони тісно пов’язані з розвитком мовлення. Ліпка, малювання, "пальчиковий театр", ігри з дрібними предметами - все це допоможе мовленню, а в майбутньому і письму.

19. Будьте терпеливими і ... обережними.

Якщо Ваша дитина невірно промовляє будь-який звук, ніколи не смійтеся і не повторюйте за нею неправильну вимову слова. У цю ж мить повторіть слово правильно, стараючись перехватити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами його вірно. Якщо не зможе або не захоче, не засмучуйтесь. Будьте терпеливі! Дитина обов’язково повторить за Вами, коли прийде час. Вона вчиться і на власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою, тому не особливо фіксуйте увагу на неправильній вимові - це може викликати зворотню реакцію.

20. Тільки Ви!

Пам’ятайте: тільки Ви і Ваша віра в сили і здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися гармонійно.

Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свою дитину!

Формування уявлення у фахівців команди психолого-педагогічного супроводу про різні категорії дітей із особливими освітніми потребами, які не мають активного мовлення.
Причини відсутності мовлення у дитини можуть бути різними. Серед них найбільш поширенішими є такі: інтелектуальні, психо-емоційні, сенсорні, виховальні, мовленнєві.

З немовленнєвою дитиною мають працювати всі учасники освітнього процесу: логопед, психолог, корекційний педагог, педагоги, асистент педагога, асистент дитини, батьки.

Організація роботи з «немовленнєвою» дитиною:

Діагностика
Виявлення причини
Побудова корекційно-розвивальної програми
Застосування засобів альтернативної комунікації
Підтримка усної вербалізації
Розвиток власного мовлення дитини

Якщо ми можемо вплинути на дитяче усне мовлення, необхідно знайти цей ключик, щоб запустити механізм:

Надання можливості спілкуватися без усного мовлення
Мотивація до спілкування
Підтримка позитивним ставленням оточуючих
Усунення складнощів у побудові усного висловлювання
Альтернативна комунікація

Це будь-який вид комунікації, за допомогою якої людина може спілкуватися без вербалізації мови:

Надає можливість спілкуватися без активного усного мовлення
Розвиток комунікативної сфери дитини
Профілактика поведінкових порушень
Підвищення рівня мотивації до спілкування
Покращення психо-емоційного стану дитини
Допоміжний метод комунікації PECS
Картки PECS (Picture Exchange Communication System) – це комунікаційна система обміну зображеннями розроблена в США, як альтернативна методика для дітей і дорослих з РАС, мета якої навчити ініціювати комунікацію.

Система PECS була створена педагогами на основі поведінкових підходів, для її впровадження не потрібно використовувати дорогі або складні матеріали, але необхідно проходження спеціального навчання.

Картки PECS є ефективними в роботі з клієнтами різних вікових категорій, які мають труднощі в комунікативній, пізнавальної і моторної сферах.

Своєчасно сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці є однією зі складових цілісної особистості дитини. Мовленнєва особистість характеризується здатністю виконувати мовленнєві дії, займатися мовленнєвою діяльністю, зокрема: слухати й розуміти, говорити і читати.

У зв’язку з цим правильне мовлення дуже важливе для дітей, оскільки дитина опановує слово у першу чергу з метою ефективного спілкування з навколишнім світом. Загально мовленнєва підготовка починається від народження, триває впродовж усього дошкільного дитинства аж до вступу до школи, передбачає формування первинних вимовних умінь і навичок, адекватне користування мовленням у конкретних ситуаціях, застосування мовних та позамовних засобів виразності для висловлювання власних думок, бажань і прохань.

Нормальний розвиток мовлення передбачає, що до першого року життя дитина може вимовити 10 простих слів (наприклад «дай», «на», «мама» тощо), до двох років активний словник малюка становить вже близько 300 слів, а до трьох — досягає 1000 слів.

Але, є й так звані «немовленнєві» діти, які протягом усього дошкільного періоду мовлення не опановують. Насамперед такі діти потребують обстеження. На початковому етапі ми маємо визначити, наскільки точно дитина розуміє звернене до неї мовлення. Тому пропонуємо картки для обстеження, які допоможуть зрозуміти, як у дитини розвинений іменниковий, дієслівний, прийменниковий словник тощо.

Обговорюйте з дітьми свої почуття
Ще один спосіб закласти основу для відкритого спілкування – це пояснити дітям, що ви розумієте, що вони відчувають і поговорити про це.

Запропонуйте їм поділитися своїми емоціями, запитавши, що вони думають про ситуацію і як себе почувають.

Розкажіть, що ви теж іноді відчуваєте злість страх чи сум – поясніть, як справляєтеся з цими емоціями.

"Якщо ваша дитина ставить багато питань, наприклад, "коли знову почнеться навчання" або "коли можна відвідати бабусю і дідуся", можливо, у неї є певні побоювання і страхи.

Найголовніше – підтвердити всі їхні почуття і визнати, що ви не можете зараз дати точні відповіді стосовно термінів", – рекомендує психолог Лоб.

Акцентуйте увагу на безпеці та захисті
Дітям важливо чути, що вони в безпеці та розуміти, хто про них потурбується у важкий час.

Експерт з розвитку дітей Деніз Деніелс рекомендує вживати у розмові такі формулювання: "Ми любимо і дбаємо про тебе. Завжди будемо робити все можливе, щоб захистити, забезпечити безпеку і здоров'я".

Якщо дитина цікавиться, коли закінчиться карантин – важливо підкреслити її безпеку.

"Спілкуючись з дітьми молодшого віку, ваша відповідь повинна бути дуже твердою і впевненою. Навіть якщо у вас її немає.

Розмовляючи зі старшими дітьми, продовжуйте цю сильну і безпечну ідею, але додайте, як вони можуть бути частиною рішення і допомогти", – зазначає експерт.

Варто відзначити, що ізоляція закінчиться швидше, якщо кожен виконає свою роль.
Фото Freepik
Сконцентруйтеся на теперішньому, а не майбутньому

Спонукайте дітей сприймати кожен день таким, як він є, не зациключись на майбутньому.

Нагадайте дітям про недавні забави, які у вас були в родині за час карантину, щоб показати переваги життя в даний момент і плюси подібного досвіду.

Психотерапевт Ноэль Макдермотт рекомендує батькам розвивати здорові звички, що стосуються вправ, їжі, рутинних занять, навчання, творчості, відпочинку, групових дискусій і багато чого іншого.

Ці методи можуть допомогти впоратися з тривогою і депресією, змушуючи відчувати задоволення в даний момент.

Крім того, вони зменшують бажання зосереджуватись на майбутньому або минулому.

Окресліть межі відповідальності дитини
Зосередження на теперішньому – хороший спосіб нагадати дітям про речі, які знаходяться під їх контролем.

Нагадайте їм, що вони повинні мити руки, допомагати у хатніх справах.

Також корисно обговорити дії, які вони можуть зробити, щоб допомогти іншим.

Батьки можуть нагадувати своїм дітям, що всі дотримуються дистанці, щоб забезпечити безпеку своїх сімей і захистити лікарні від перевантаження.

Також варто відзначити, що ізоляція закінчиться швидше, якщо кожен виконає свою роль.

Дітям також може бути корисно скласти список того, що вони хотіли б зробити в майбутньому, коли карантин закінчиться.

Підтримка психічного здоров’я дорослих та дітей: як впоратися з ізоляцією

Пообіцяйте дітям інформувати їх самостійно
Повідомте своїй дитині, що ви повідомите, коли отримаєте інформацію про повернення в школу або про інші заходи.

Повідомлення, які розповсюджують ЗМІ, можуть бути тривожними і недоречними з точки зору розвитку.

Обов'язково повідомте їм, що ви регулярно перевіряєте оновлення новин та ділитеся тим, що дізналися.

Розкажіть про свої надійних джерела інформації, таких як CDC, ВООЗ та місцеві установи охорони здоров'я.

"Я великий прихильник щотижневих сімейних зустрічей, коли батьки можуть надавати актуальну інформацію та відповідати на запитання.

Це було б прекрасним часом для ознайомлення з правилами техніки безпеки вашої родини", – рекомендує психолог Деніз Деніелс.

Залишайтеся позитивними

Сила позитиву не може бути переоцінена в такі часи.

Особливо це може допомогти дітям розвинути здорове мислення.

"Говоріть спокійним і зібраним голосом.

Ваш тон повинен передати, що ви впевнені, що все буде добре!"– зазначає Деніелс.

Одним з позитивних моментів, яким ви можете поділитися, є те, що в результаті карантин закінчиться.

"Запевніть їх, що це тимчасова ситуація, яка не буде тривати вічно, і згодом всі повернуться до нормального життя", – сказав лікар Лоб.

Вас також може зацікавити:

9 простих порад, які допоможуть заохотити дітей до читання

Що робити з дітьми під час карантину: ресурси і поради

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків

Діти теж можуть важко хворіти на COVID-19 – ВООЗ

Карантин створює нові умови побуту та може негативно вплинути на емоційне самопочуття.

Особливо нестерпним цей період може видатися для дітей, які не звикли сидіти у чотирьох стінах.

З часом дитина почне запитувати, коли карантин закінчиться.

Батькам важливо правильно відповісти дитині, щоб не нашкодити її емоційному здоров'ю та заспокоїти.
Будьте чесними зі своїми дітьми
Дайте дитині ясну та чесну відповідь, зважаючи на її вік, рівень розвитку та особливості темпераменту.

Не потрібно повідомляти малим дітям всі сумні деталі, але варто дати загальні пояснення.

Розкажіть, що люди сильно хворіють, лікарі намагаються їх врятувати.

Також корисно нагадати дітям, що вчені та урядовці працюють дуже старанно і роблять все можливе, щоб знайти рішення.

"Найголовніше – бути чесним. Ми не знаємо, що станеться, як довго це триватиме або яким буде життя, коли все це закінчиться.

Поясніть своїй дитині, що, хоча ви не можете назвати їм точну дату, ви регулярно перевіряєте новини та повідомляєте їм, як тільки дізнаєтеся якісь деталі", – рекомендує Женеві фон Лоб, психолог і автор книги "Щасливі батьки, щаслива дитина".

Під час розмови з дитиною намагайтеся уникати висловлювань типу "скоро це закінчиться" або "я не знаю".

Поясніть дитині, що є речі, які залишаються невизначеними.

Водночас поділіться з ними активними кроками, які ваша сім'я, місто або влада роблять, щоб залишатися в безпеці і підтримувати прогрес.

Не уникайте розмов про коронавірус та карантин
Якщо ви досі не пояснили дитині, що відбувається, обов'язково почніть обговорення.

Найперше запитайте дітей, що вони вже знають про ситуацію з коронавірусом, а потім поділіться фактами і виправте дезінформацію.

"Діти знають, що щось відбувається, але якщо батьки не хочуть говорити про це, вони почнуть хвилюватися.

Малеча почне припускати, що все страшніше, ніж є насправді.

Тому вони можуть пригнічувати свої думки і почуття через страх засмутити батьків", – пояснює Робін Гурвич, психолог і професор психіатрії університету Дюка.

Якщо батьки показують, що вони хочуть говорити на складні теми, такі як пандемія, це дає дітям можливість відчувати себе комфортно.

Згодом це підштовхне дитину звернутися до вас, коли вони зіштовхнуться з іншими труднощами.

Наприклад, знущаннями, стресом, проблемами у дружбі, тиском з боку однолітків і тому подібне.

1. Разом робіть зарядку

Сидячи вдома на карантині можна більше часу приділити дітям і навчити їх (та й себе) гарним звичкам. Заняття фізичними вправами – одна з них. Тим паче, на час карантину спортивні та фітнес-зали закриті, а діти не відвідують уроки фізкультури.
Наприклад, такі зарядки – під музику та з піснями – є на каналі “З любовю до дітей”.
Насправді в Мережі можна знайти багато прикладів вправ для занять з дітьми. Є навіть веселі танцювальні вправи для дуже енергійних, як на англомовному ютуб-каналі “GoNoodle | Get Moving”, та спокійніші на “Cosmic Kids Yoga”. Головне – бажання.

2. Дивіться ютуб-канал “Цікава наука”

Виявляється, що людське око неабияк еволюціонувало, Цельсій не винаходив шкалу Цельсія, а краплі дощу взагалі є неможливими. Про це та багато іншого можна дізнатися з коротких науково-популярних освітніх відео “Цікава наука”.
Приємність у тому, що всі ролики цього ютуб-каналу перекладені та озвучені українською мовою, а їх там – дуже багато і на різні наукові теми: з фізики, астрономії, біології, географії та математики.

Там можна дізнатися про безсмертні клітини та чому наші тіла старіють, про безсоння і метаболізм, про права людини, темну матерію і звідки беруться нові віруси (актуальна зараз тема). Дізнатися як діють океанські течії, як утворюються камені в нирках, як їжа впливає на наш мозок… Зрештою – дізнатися у чому ж таки полягає сенс життя (звісно, з наукової точки зору).

Погодьтеся, що вивчати історію з відеороликів “Світова історія і коти”, “Історія очима курки”, “Як туалет змінив історію” та інших, може виявитися дуже цікавим (і не тільки для дітей).

До того ж цей ютуб-канал рекомендують у Вінницькій міській раді як освітній ресурс.

3. Вчіть нові слова іноземною мовою

Домовтеся зі своєю дитиною про кількість слів, які будете вивчати за день, і заведіть блокнот, щоб вона чи він їх записували. Це можна робити в ігровій формі, приклеюючи стікери з назвами предметів на все, що розташоване у будинку чи квартирі (меблі, іграшки, їжу, посуд та інші предмети побуту), або все, що бачите за вікном.
Також можна вигадати якусь систему бонусів, якщо дитина вивчатиме більшу кількість слів іноземною, ніж було домовлено. Головне – систематично повторяти слова, вивчені кількома днями раніше.

4. Користуйтеся онлайн системою дистанційної підтримки навчання у школах, ліцеях та гімназіях України.

№1. Настолки для дітей, для всієї родини
Блог: діти розвивають мислення граючи в настільні ігри

Настільні ігри — вдалий вибір, щоб не нудно провести час вдома. Таке захоплююче заняття може розтягнутися на цілий вечір, відволікаючи маленьких і великих домочадців від заборони виходити з дому без вагомої причини.

У продажу можна зустріти ігрові набори на будь-який смак і гаманець. Найменшим домочадцям сподобаються дії з барвистою атрибутикою на основі улюблених мультфільмів — «Свинка Пеппа», «Школа Монстрів», «Маша та Ведмідь», «Тачки» та інше. Пересиджуєте карантин компанією з дітей і дорослих? Тоді можна сміливо замовляти ігровий набір «Мафія» або «Монополія», «Еліас» і влаштувати домашню вечірку.

Шанувальникам жахів і містифікацій неодмінно захочеться розіграти один з численних сценаріїв настолок від Hobby World — «Ужас Аркхэма», Descent, Pathfinder та інші. Але важливо враховувати вік гравців, адже велика частина кооперативних и хардкорних ігор — це розваги для підлітків і дорослих. Азартним гравцям припадуть до душі «Покер», «Окия», класичні «Шашки» або «Доміно».

№2. Активні ігри вдома з дітьми
Блог: діти грають в твістер

Дітям буває складно всидіти на місці навіть 5 хвилин, а коли доводиться весь день маятися в невеликому закритому приміщенні, для маленьких непосид це справжня кара. Щоб малюки не носилися по всьому будинку, плутаючись під ногами дорослих і збиваючи все на своєму шляху, варто підібрати розваги для дітей які будуть корисні і безпечні, допоможуть уникнути апокаліпсису в стінах окремо взятого житла!

Добре якщо в квартирі є дитячий спортивний куточок або атрибутика для спортивних тренувань. Якщо діти вдома на карантині, а до цього відвідували спортивну секцію, то важливо організувати умови для підтримки фізичної форми. Шведська стінка або міні-скалодром, рукохід, підвісні гойдалки — вибирайте свій варіант, виходячи з площі, яку плануєте виділити під спортивний комплекс, бюджету покупки.

Настільні і підлогові ігри, які передбачають рухову активність, теж будуть до речі. Для домашніх розваг можна купити «Твістер», «Дженга», набори «Хокей», «Аерохокей», «Футбол», «Більярд», «Настільний теніс». Причому, такі ігри будуть цікаві і дорослим, які не знають чим зайнятися вдома під час карантину, але хочуть відволіктися від гнітючих новин, що йдуть лавиною з соцмереж, що ллються з екранів телевізорів під час епідемій, інших масштабних подій.

№3. Розвиваючі ігри для малюків вдома
Блог: малюк весело проводить час граючи іграшковими машинками

Діти дитсадівського віку і ті, що звикли щодня гратися з іншими малюками на дворовому майданчику, ще гостріше відчувають дефіцит спілкування, ніж школярі і підлітки. У дитячому садку карантин і дитина вдома? Саме час порадувати сина або доньку новенькими розвиваючими іграшками, а може лялькою або машинкою, або, наприклад, подарувати малюкові інтерактивну іграшку цуценя, з яким можна грати як з цим, вчити нові слова, пісеньки, іноземні мови.

Коли карантин в дитячому саду, а лікарі наполегливо не рекомендують виходити на вулицю, можна встановити гірку, гойдалки або дитячий намет, міні-будиночок для ігор прямо в кімнаті. Маля із задоволенням буде демонструвати свої вміння домашнім, і буде набагато менше долати вас проханнями вийти на майданчик. У продажу можна зустріти як компактні ігрові комплекси для дітей, що займають трохи більше 1-2 квадратів, так і такі, за допомогою яких можна переобладнати в ігрову цілу кімнату!

№4. Домашній ляльковий театр відкриває сезон прем'єр!
Блог: дитя укладає в ліжечко лялечку

Що робити коли нудно на карантині і долають панічні настрої? Перш за все заспокоїтися і знайти в своєму нинішньому положенні позитивні моменти. Ось наприклад, коли б ви ще могли зібратися всією сім'єю і провести час разом без поспіху і зайвої метушні? Як завжди проходили ваші вечора? Рідко у кого після роботи і обов'язків по дому залишалося досить часу щоб приділити хоча б годинку іграм з наймолодшими членами сім'ї.

Запитайте малу дитину не хотіла б вона представити вам своїх улюблених іграшкових друзів? Можливо в її колекції не вистачає якогось персонажа і вона була б рада отримати таку іграшку в якості подарунка. Ви можете запропонувати дитині разом розіграти якусь сценку з життя мультяшних, казкових персонажів або влаштувати цілу виставу, запросивши інших членів сім'ї приєднатися до вас в якості глядачів.

№5. Наукові досліди з дітьми вдомаНаучные опыты с детьми дома
Блог: пізнавальне і веселе проведення часу з дітьми вдома

Найпростіші наукові досліди, які можна безпечно провести в домашніх умовах, стануть відмінною розвагою для дітей і дорослих членів сім'ї. Численні лайфхаки можна знайти в мережі інтернет, але краще обзавестися сертифікованим набором для експериментів.

На карантині з дітьми, наприклад, можна виростити незвичайне дерево з кристалів або цілого динозавра з яйця, завести домашній міні-флораріум і спостерігати як проростає насіння, крізь землю пробиваються паростки і поступово перетворюються в повноцінні дорослі рослини!

Дітям старшого віку можна купити і вручити в якості подарунка «Домашню лабораторію школяра» або професійний набір для моделювання, товари серій «Божевільні вчені», «Кишенькові фокуси» і т. п. Ціна таких комплектів цілком доступна, а позитивні емоції будуть бити фонтаном! Нудьгувати точно не доведеться!

№6. Читаємо в задоволення!
Блог: читаємо разом з дитиною дитячу енциклопедію

Чим зайнятися якщо не можна на вулицю, а душа просить пригод? Чому б не поїхати в подорож з героями пригодницького роману або фантастичної саги. Під час таких подорожей по вигаданим талановитими письменниками світів точно не заразишся небезпечним вірусом. Адже так цікаво дізнатися чим все закінчиться!

Дитячі енциклопедії — ще одна знахідка для карантину! Яскраві і барвисті пізнавальні видання для дітей не мають нічого спільного з томами легендарної Радянської Енциклопедії, з похмурими одноманітними сторінками, якій доводилося задовольнятися представникам старшого покоління. «Світ динозаврів», «Домашні тварини», «Програмування для дітей», «Кораблі», «Всесвіт» і безліч інших цікавих енциклопедій ви знайдете в каталозі NOSOROG.NET.UA.

№7. Картини за номерами для юних художників
Блог: хлопчик малює картину

Картини по номерам — техніка малювання, щоб опанувати яку не обов'язково відвідувати художню школу. Якщо ви не знаєте чим зайнятися під час самоізоляції, карантину, то можливо варто спробувати себе в якості художника пейзажиста або анімаліста, або розфарбувати апетитний натюрморт?

У продажу зустрічаються картини за номерами різного рівня складності, для різного віку. Так, в нашому інтернет-магазині можна купити навіть набори для трирічних! Якщо ви тільки плануєте зайнятися розфарбовуванням картин за номерами, то для початку пропонуємо ознайомитися зі статтею «Як малювати картини за номерами».

№8. Робимо сквіші будинку під час карантину
Блог: діти грають в сквіші

Сквіші — шарудливі, яскраві, м'які іграшки-антистрес, які відмінно допомагають відволіктися від повсякденних турбот і налаштуватися на позитив. Можна купити готові сквіші в магазині і подарувати всім членам сім'ї, а можна зробити такі іграшки своїми руками. Тим більше, якщо ви не знаєте чим зайнятися з дітьми на карантині.

Поповнити запаси матеріалів для творчості (кольорового паперу, клею, скотчу, фломастерів, повітряного пластиліну тощо.) Ви можете, не виходячи з дому. Просто оформляйте замовлення в нашому інтернет-магазині, і ми постараємося якомога швидше відправити вам все необхідне Новою Поштою (до відділення, кур'єром). А цікаві ідеї для творчих дослідів можна знайти в статті «Як зробити сквіші своїми руками».

№9. Підтягти навчання: є час!
Блог: вчимося вдома

Карантин у школі продовжили на невизначений термін, і ви побоюєтеся що дитина відстане по навчанню? Змусити дитину сісти за шкільні підручники буває досить проблематично. Тому ми пропонуємо на час карантину прикупити книжки і атласи для навчання з більш цікавим і захоплюючим змістом.

У нашому каталозі навчальної літератури ви знайдете десятки книг і посібників, прописів, зошитів на друкованій основі, хрестоматій, дитячих словників, довідників для ЗНО та ін. Якщо дитина нормально встигає за шкільною програмою, рекомендуємо посібники з вивчення англійської, польської, німецької та інших іноземних мов. Ніколи не пізно стати поліглотом, а купа вільного часу на карантині — відмінна підмога для занять!

№10. Збираємо конструктор разом з дітьми
Блог: дитина грає в лего

конструктори LEGO — відмінна можливість скоротати дозвілля на карантині. До того ж, виробник легендарних конструкторів не перестає радувати маленьких і великих лего-фанів цікавими новинками.

Чим зайняти підлітка в період карантину? Придивіться до дерев'яних 3D конструкторів. Реалістичні зменшені моделі автомобілів, тракторів, млинів, пістолетів, кораблів та інших механічних пристроїв буде цікаво збирати не тільки школяреві, але батькам.

№11. 3-D творчість в тренді
Блог: 3 D моделювання для дітей

Що робити батькам, якщо дитина на карантині? Подаруйте синові або доньці 3D-Ручку з набором стержнів, і дитина з радістю візьметься за освоєння дивовижної техніки моделювання об'ємних фігур!

У нашому каталозі є стартові набори для 3D-моделювання, в які входить ручка, стержні, а також шаблони для простого і швидкого створення яскравих кумедних фігурок. Стержні, аксесуари для моделювання також можна докупити окремо.

№12. Рукоділля на карантині: що можна зробити своїми руками?
Блог: дитина займається вишиванням

Чим зайнятися, коли нема чого робити, а карантин при грипі, корі, вітрянці або коронавірусі і не думає закінчуватися? Саме час приділити увагу пошуку нового хобі для дитини і для себе або повернутися до старих захоплень, відкинутим через нестачу вільного часу.

Малювання, вишивка випалювання по дереву, ліплення, розпис, декупаж — список можна перераховувати до безкінечності. Вибирайте свій вид рукоділля і приступайте до створення шедеврів! Все необхідне можна замовити з швидкою доставкою в Київ, інші міста України.

Щоб провести карантин з користю і не завдати удар фізичному, психічному здоров'ю дитини, подбаєте про різноманітне дозвілля. Також варто доручити школяреві виконувати деякі обов'язки по дому. Можливо, варто записати сина або доньку на онлайн-курси по інтересам, стимулювати видалено займатися з репетитором, наприклад, для підготовки до ЗНО.

Товари для розвиваючих занять для дітей вдома, а також одяг, побутову хімію, електротовари, дитячі меблі та десятки тисяч інших товарів можна замовити в інтернет-магазині NOSOROG.NET.UA з доставкою до найближчого відділення Нової Пошти, до дверей (кур'єром).

Рано чи пізно карантин в школах України підійде до кінця, і ми всі повернемося до звичного способу життя. А поки, бережіть себе і близьких, намагайтеся дотримуватися рекомендацій МОЗ і не піддаватися паніці. З повагою, колектив компанії «НОСОРОГ»!

Здавна триває дискусія, що є важливішим у становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші освітні установи).

Так видатний педагог Я. А. Коменський схилявся на користь сім’ї і називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яких набуває дитина з рук і вуст матері, уроки матері без перерви в розкладі і без вихідних і канікул. Погоджувався з ним Г. Песталоцці: «Сім’я є істинним органом виховання».

Відомий психолог О.М.Леонтьєв виділив обсяг близьких дитині людей, до виховних впливів яких вона чутлива. Виявляється. Що дитина в перші роки не сприймає зауважень, умовлянь, порад «чужої тьоті» (вихователя, сусідки, перехожої…), для неї саме авторитетне – «Так мама сказала», «Так звелів тато». Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я. Дитина бачить приклад, поведінку батьків, їх взаємовідносини, елементи трудового співробітництва, будує свою поведінку на основі наслідування відповідно до своєї статі.

Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

Глибокий, постійний контакт з дитиною – необхідна умова виховання у будь-якому віці.

Вираз «діти – дзеркало сім’ї» дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості.

У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, в т.ч. закладаються основи національної свідомості, і відбувається становлення особистості загалом. Ще В. О. Сухомлинський відзначав, що «… сім’я – це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші грані людини - громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. Макаренко, звертаючись до батьків, наголошував: «Ваша власна поведінка – найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя».

Проте, сучасна українська сім’я зациклена на економічній площині життя. Дух комерціалізації витісняє з нашого життя усталенні цінності. Батьки живуть суєтно, поспіхом, вони переобтяжені буденними справами. Затьмарені економічними проблемами вони зовсім забули про дітей.

Хвилинку, дорослі зупиніться, не пропускайте години батьківського щастя, подивіться в очі своєї дитини – там ви побачите свою старість. Чим більше часу ви будете приділяти дитині, тим більше любові отримаєте будучи на пенсії .

Розумна батьківська любов

1. Розумна батьківська любов повинна базуватися на взаємній довірі. Ні син, ні доня з раннього дитинства не повинні таїти від батьків найменші порухи своєї душі, щоб саме до батьків бігли діти зі своїми радощами, горем, невдачами, із визнанням своєї провини, за порадою, співчуттям, втіхою.

2. Не намагайтесь і не прагніть задовольнити всі, навіть найменші забаганки і бажання дитини, бути у неї на «побігеньках». Це здебільшого викликає таку хворобу, як «нарцисизм», самозакоханість, егоїзм, що у перспективі може негативно позначитися на стосунках з рідними людьми.

3. Не відштовхуйте дитину надмірною суворістю, не викликайте страху від спілкування з вами, це може стати однією з причин скрутності, відчуження і створити у майбутньому прірву між батьками і дітьми.

4.Ніколи не виявляйте байдужості до справ дитини.

Як привчати дошкільника до праці

З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.

Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею

Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.

Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.

Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.

Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.

Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.

Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.

Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливість.

Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

У всіх батьків рано чи пізно настає період, коли їхня дитинка підросла і має йти до дитячого садочка. Це хвилюючий момент як для батьків, так і для дітей. Початок відвідин дитиною дошкільного навчального закладу є новим етапом у її житті та періодом адаптації, тому краще підготуватися заздалегідь, бо часом адаптація до умов садочка минає дуже болісно.

Адаптаційний період- серйозне випробування для малюків 2-3 років життя. Викликані адаптацією стресові реакції надовго порушують емоційний стан малюка. Тому ми рекомендуємо:

- привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого саду, в яку буде ходити дитина;

- ознайомитись з меню дитячого саду і ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви;

- навчайте дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися й роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик;

- розширюйте "соціальний горизонт" дитини, нехай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти по місту тощо. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими;

- необхідно сформувати в дитині позитивну установку, бажання йти в дитячий сад. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше кажіть, дитині, що Ви його любите, обіймайте, беріть на руки.

Пам'ятайте, чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої події, як відвідування дитиною дитячого садку, тим менш болісно буде проходити процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині хвилюючих Вас проблем, пов'язаних з дитячим садом.

- У перший день краще прийти на прогулянку, так як на прогулянці (у грі) малюкові простіше знайти собі друзів, познайомитися з вихователем. У дитячий садок можна брати з собою улюблену іграшку.

- Плануйте свій час так, щоб у перший місяць відвідування дитиною дитячого садка у Вас була можливість не залишати його там на цілий день. Перші тижні відвідування дитячого саду повинні бути обмежені 3-4 годинами, пізніше можна залишити малюка до обіду, в кінці місяця (якщо це рекомендує вихователь) залишити малюка на цілий день.

- Для попередження нервового виснаження необхідно робити в середині тижня "вихідний день" для малюка.

- У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

- Дитина повинна приходить в дитячий садок тільки здоровою.

Весь адаптаційний період проходить під контролем медико-педагогічної служби за участю практичного психолога.

Уроки розлуки

Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.

Дорогою розповідайте щось захопливе.

Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.

Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть.

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, це ти вже великий. А я допоможу тобі».

Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

Пам'ятайте, що дитячий сад - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Психічне здоров'я дитини - це сукупність і злагоджена робота мозку, нервової системи, усіх життєво необхідних функцій організму, забезпечення позитивного стану психоемоційної сфери в умовах сприятливого психологічного клімату.

Психічно здоровою вважається дитина тоді, коли її емоційні та інтелектуальні потреби в спілкуванні, грі та навчанні цілком задовольняються, коли вона не відчуває психічної чи м'язової напруги. Зміцнити психічне здоров'я дитини, зняти напруження можна за допомогою нескладних прийомів.

ПРИЙОМАМИ ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО,

М'ЯЗОВОГО НАПРУЖЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНОГО

ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я Є:

Домашній затишок

Дитина має постійно перебувати в умовах психологічного захисту та безпеки. Вона має знати, що зі своїми труднощами та турботами може звертатись до рідних і отримати у них допомогу чи підтримку.

Спілкування з домашніми тваринами

Домашні улюбленці допомагають зняти стресовий стан, заспокоїти нервову систему, підняти настрій.

Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, потрібно організувати прогулянку на свіжому повітрі з рухливими чи спортивними іграми.

Позитивні емоції

Усмішка, жарт, гумор здатні знімати психологічне напруження. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, додає врівноваженості, спокою, збагачує емоційно-чуттєву сферу новими враженнями.

Музика

Здавна відомі цілющі властивості музики. Повільні музичні твори П.Чайковського, Ф. Шопена допоможуть позбутися поганого настрою, набути душевного спокою та рівноваги.

Шановні батьки!

Щоб запобігти порушенню емоційного стану дитини, яким часто супроводжується адаптація, усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині, тому заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групах.
Купуйте одяг, який дитина зможе одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками светри з широким коміром).
Найважливіше – це підготувати дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими. У цьому Вам допоможуть рідні й близькі, які можуть доглядати певний час за вашою дитиною, коли Ви не надовго відлучаєтеся. Вона в майбутньому легко зможе переносити розлуку з Вами.
Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитсадку багато іграшок, діток і їм там дуже добре, цікаво весело.
Якнайчастіше відвідуйте парки, дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть на дні народження друзів, новорічні свята, де є її однолітки.
Підпорядкуйте домашній режим до режиму дитячого садку, особливо додержуйтеся часу вкладання до сну і періодів харчування.
Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. Потурбуйтесь про нервову систему дитину. В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.
Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка, про особливості здоров’я, поведінки, харчування.
Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися по допомогу. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи «Я хочу пити» і вихователька наллє тобі води» і т.д.
Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги і їй буде простіше відпустити Вас.
Пограйте з дитиною та з домашніми іграшками в дитячий садок, розподіліть ролі дітей, вихователів. Нехай іграшка знайде собі друзів і через неї спробуйте вирішити проблеми, що виникають у дитини, оцінійте гру на позитивні результати.
Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по материнські дбатимуть про неї.
Якщо раптом через місяць Ваша дитина ще не звикла до дитячого садку, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті рекомендації, про які Ви забули. Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садку може знадобитися до півроку. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до особливостей адаптації свого маля.