Новини

Для дошкільнят
Дитині дошкільного віку важливо знати:

1. Своє ім’я та прізвище, імена та прізвища мами й тата.

2. Домашню адресу.

3. Хто першим заходить у ліфт (дорослий) і хто виходить (дитина).

4. Чужим двері не відкриваємо – кличемо дорослих. Навіть якщо за дверима Святий Миколай або Свинка Пеппа.

5. Що робити, якщо раптом загубився: щонайменше – залишитись на місці, не втікати, аби дорослий міг знайти. Якщо ви йдете в багатолюдні місця, на дитині має бути браслет із телефоном мами або тата.

6. Правило трусиків: усе, що є у трусиках – інтимні частини тіла, людям це демонструвати не можна. Чужим людям не можна торкатись до цих місць, це дозволено тільки батькам під час купання або лікарям із дозволу батьків. Якщо чужі намагаються торкнутись того, що у трусиках, треба кричати.

7. У чужих людей їжу, іграшки, будь-які речі брати не можна.

8. Якщо хтось чужий намагається забрати з майданчика, кажучи, що батьки чекають поруч, запитуй пароль (його треба узгодити з дитиною).

9. Мити руки після вулиці.

10. Завжди питати дозволу, коли хочеться взяти чуже.

Читайте також: 9 книжок, що допоможуть дітям полюбити читання

Для молодших школярів
Для дітей, які вже більш самостійні й можуть залишатись удома або гуляти з дозволу батьків, Світлана Ройз рекомендує такі правила:

1. Якщо дитина вдома сама, а до приміщення намагається проникнути зловмисник, слід зателефонувати батькам, і лише після цього набрати поліцію – 102. За цей час батьки зможуть попередити сусідів телефоном, й дитині допоможуть.

2. Якщо в квартирі починається пожежа або витікає газ, треба швидко вийти з квартири та подзвонити 102 або 104 (служба газу). Самій гасити пожежу не можна в жодному разі!

3. Якщо дорослий просить про допомогу, треба відповідати категоричною відмовою й відразу йти.

4. Якщо біля вас собака, слід зберігати спокій і не провокувати агресію. Можна відвернути увагу за допомогою предмета – кепки чи парасольки, наприклад. Не слід дивитися тварині в очі, натомість, поступово віддалятися, не повертаючись спиною до собаки.

5. Не заходити в ліфт із незнайомцем. Якщо він наполягає, сказати, що чекаєш на батьків, які зараз підійдуть.

6. Якщо дитина бачить, що її хтось переслідує, треба зайти до людного місця – наприклад, крамниці або перукарні – й зателефонувати батькам.

7. Якщо незнайомець схопив дитину й не відпускає, треба кричати, битися, бити по машинах, які стоять поруч – можливо, запрацює сигналізація.

8. Якщо опинився на вулиці під час грози, потрібно зайти в укриття – крамницю або під’їзд. Слід триматись подалі від водойм, металевих веж, високих дерев і машин.

9. Якщо в інтернеті хтось погрожує тобі чи твоїм батькам, потрібно негайно повідомити про це батьків.

10. Якщо дитина сама, і в неї щось болить, потрібно зателефонувати батькам, але в жодному разі не приймати ліки з домашньої аптечки на власний розсуд.

І. Візуальний канал сприймання:
1) Малювання:

розмальовок (роздруківки та книжки);
мандал (геометричних символів складної структури, що інтерпретуються як модель Всесвіту — прим.ред.);
одночасно на одному аркуші;
зубною щіткою;
долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі);
із закритими очима;
розміщення малюнків нитками.
2) Створення ангелів з макаронів.

3) Виготовлення іграшок з втулок від туалетного паперу.

4) Обривна аплікація

Для такої аплікації спочатку необхідно на дрібні шматочки руками порвати або кольоровий папір, або листки з журналів, а потім з обривків зробити колаж.

5) «Кольорові дні тижня»

Кожен день тижня називайте «своїм кольором» — наприклад, понеділок — червоний, вівторок — помаранчевий, середа — жовтий, і далі за кольорами веселки.

Світлана пропонує щодня одягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, шукати продукти такого кольору, або час від часу вигукувати — наприклад, «червоний» — і швидко торкатися до предмета цього кольору.
ІІ. Вербальний канал сприймання:
1) Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.

З цього ж слова, написаного багато разів — можна зробити малюнок.
2) З букв одного слова — складати інші слова

Наприклад, з букв слова «Трансформатор» можна скласти «Торт», «Трон», «Березень», «Рот», «Форма», «Форт» та ін.).

3) Гра «Телеграма» — на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН — серйозний лікар оглядає ніс).

4) Співати

5) Говорити скоромовки

6) «Вгадай предмет» (частину тіла, транспорт тощо)

Учасники намагаються відгадати слово, ставлячи запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

ІІІ. Тактильний канал сприймання:
1) Ігри з кінетичним піском (з формочками, «Пасочки», «Пошуки скарбів»).

2) Використання підносів з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).

3) Ігри з водою — наприклад, запускати, кораблики по воді, рухати їх диханням тощо.

4) Домашні басейни з кульками.

5) Впізнавати предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти). Можна запропонувати дитині розпізнавати продукти на смак, спеції і продукти — за ароматом.

Скарбничка ігор для домашнього вжитку, які сподобаються дітям і дорослим на Learning.ua

IV. Аудіальний канал сприймання:
1) Слухати тишу.

2) Закрити очі й розпізнати якнайбільше звуків.

3) Написати літеру «Р» в рядок — від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук, підвищуючи гучність (чим менша літера, тим тихіший голос), і навпаки.

4) З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем тощо).

V. Просторове сприйняття, концентрація, 3D:
Такі ігри стимулюють також розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням.
1) Магнітний конструктор.

2) Мозаїки (які можна, за порадою Світлани, попрасувати праскою і зробити підставками під чашки).

3) Орігамі.

4) «Джанга» — настільна гра, в якій гравці почергово дістають блоки з основи вежі і кладуть їх нагору, роблячи вежу все більш високою і все менш стійкою.

5) «Мікадо» — настільна гра японського походження, яка складається з бамбукових паличок (класичний варіант) чи дротиків, пофарбованих у певний колір.

6) Шашки, шахи, доміно.

7) Пазли.

8) Можна вчити дітей пришивати гудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.

9) Запускання дзиґи і спостерігання за її кружлянням.

10) Домашній квест, пошуки скарбів.

11) Переміщуватися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна давати інструкції — «Вправо», «Вліво», «Прямо», а можна грати мовчки — торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

Які ще ігри будуть цікаві дітям?
Ми вирішили нагадати і запропонувати вам ще кілька цікавих варіантів настільних ігор:

Сортери для малюків (будиночки, кубики, машинки з фігурками для сортування, дошки (BusyBoard).
3D-пазли.
Лото.
Головоломки.
Доміно.
Ігри з кубиком і картою.
«Аlias» — гра, в якій необхідно допомогти друзям розгадати якомога більше слів з карток, даючи їм швидкі пояснення і натяки, але не називаючи саме слово. До речі, гру можна завантажити в якості додатка на телефон.
«Cortex» — гра з різноманітними завданнями, як-то знайти зайву картинку, допомогти коту наздогнати мишку і не заблукати в лабіринті, підібрати частинку пазла, аби скласти його, тощо.
«Морський бій» — розставляйте свої кораблі навіть на звичайному аркуші паперу й намагайтеся влучити по ворожих. Азарт кожному капітану гарантуємо!
«Dobble» — гра з круглими картками, на кожній з яких зображено вісім маленьких картинок. Картки так влаштовані, що на будь-якій парі карток є лише одна однакова картинка. Завдання в тому, щоб швидко її знайти і назвати. А взагалі в цій грі є п’ять різних варіантів правил.
«Монополія» — економічна стратегічна гра, учасники якої мають, використовуючи стартовий капітал, досягти банкрутства інших гравців. А Світлана Ройз пропонує ще такі веселі та цікаві ідеї для дозвілля:
1) «Ігри з диханням»:
мильні бульбашки;
аеробол — дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, «задуваючи» голи);
задуваємо свічки;
намагаємося підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо;
разом співати;
через широкі коктейльні трубочки дуємо на кульку з паперу — потрапляємо нею в «ціль».
2) «Соціальні ігри»:
рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр;
театр тіней;
спільне приготування їжі, шоколаду (ігри «Кухня», «Ресторан») міні-спектаклі;
створення «халабуди» — будиночка з подушок і пледів;
зустрічі з друзями — в Zoom, чаті Вайбера та інших онлайн-сервісах;
«Оркестр» («інструментами» може бути все, що видає звук в будинку)
3) Рухливі ігри:
Твістер.
Пальчиковий твістер.
Стрибки на фітболі (замість батута — стрибки на дозволеній подушці).
Хованки.
Битва подушками.
Битва кульками.
Настільний футбол.
Танці (як варіант, танцювати «різний настрій»). Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордон «танцполу» і ввести додаткове правило — за нього не виходити).

1) «Пульт управління»
Для виконання цієї гри потрібно намалювати фломастером «кнопку гучності» на подушечках пальців дитини.

Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором поставте крапку — «Голосніше», на безіменному — синім кольором — «Тихіше».
Далі пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, і натискаємо кілька разів на пальчик. Дитина має промовити його залежно від «кнопки» і кількості натискань «Голосніше» — «Тихіше».

Психолог пропонує довести промовляння слова до найбільшої гучності, а потім зупинитися на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкайтеся до її «кнопки», або можете просити, щоб вона сама доторкнулася.
2) «Шпигуни» («Миші та кіт»)
Зазвичай діти дуже полюбляють перетворюватися на шпигунів, тож запропонуйте їм виконати спецзавдання якомога більш непомітно та професійно.

Малюкам сподобається варіант гри у мишок та кота — мишенята мають дуже тихенько пробратися і щось (заздалегідь домовлене) схопити так, щоб котик їх не піймав.
3) «Диригент»
Для цієї гри вам знадобляться музичні інструменти (можна зробити їх з підручних матеріалів — барабани з бляшаних банок, маракаси — з пластикових яєць Kinder та крупи, насипаної в них, тощо).

Коли музиканти будуть готовими до концерту, диригент змахує рукою вгору — і це сигнал для музикантів грати голосніше, рукою вниз — знижувати гучність, збирає руку в кулак — зупинити гру.

Психолог радить давати можливість дитині також побути диригентом.
4) «Літери різного розміру»
Разом з дитиною напишіть в рядок літери Р, З, Ж від маленької до величезної, і навпаки — від величезної до маленької.

Потім просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим меншою є буква, тим тихішим має бути звук, і навпаки).

5) «Слухаємо тишу»
Кожні кілька годин влаштовуйте 2 хвилини тиші. Можна призначити дитину головною — коли задзвонить будильник, вона подає всім сигнал «Слухаємо тишу».

6) Шепотіння
Спробуйте почати говорити пошепки — дитина буде віддзеркалювати вас. Або періодично грайте в «Шепотуньки» — розмови в родині тільки пошепки.

7) «Голос на вимогу»
Складіть всі гучні голоси в вазу (не турбуйтеся, вони там не змішуються). Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно «взяти» з вази.

8) «Крокодил»
Весела гра-пантоміма на вгадування задуманих слів. Під час відгадування дозволяється:

використовувати жести і міміку, танці, стрибки та кривляння;
приймати будь які пози; показувати слово цілком або частинами;
кивати головою «так» і «ні».
Але забороняється писати і малювати, вимовляти склади і літери (навіть без звуку, одними губами), показувати букви або передавати літери мовою жестів.

9) Спілкування мовою жестів
Спробуйте вигадати свою сімейну мову, де кожна буква — окремий жест.

Психолог відзначає, що гра — дуже хороша для дітей 4-5 років, і в сім’ї Світлани вона переходить з покоління в покоління, рятуючи в певних ситуаціях.

КОРИСНІ ПОРАДИ:
"Як розважити дитину під час карантину"
Сьогодні, коли школи та дитячі садки закриті на карантин, діти змушені цілими днями залишатися вдома. У житті дитини важливу роль відіграє взаємодія з однолітками - школа, ігри у дворі, дні народження друзів тощо. Але під час карантину батьки повинні тримати їх в ізоляції - заради їх же здоров'я. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете допомогти їй гуляти на вулиці і спілкуватися з друзями?

Дитячі психологи і батьки розповіли про те, як пояснити дітям необхідність залишатися вдома і як розважити їх, поки вони знаходяться на карантині.

Перш за все, вам необхідно переконати дитину в тому, що поруч з нею завжди буде хтось, хто подбає про неї і знайде їй цікаве заняття.

Як говорити з дітьми про коронавірус:

поради дитячих психологів

Психологи радять говорити з дитиною про коронавірус тільки в тому випадку, якщо дитина сама про це запитує. В іншому випадку вона все одно не буде вас слухати. Для маленьких дітей хвороба є абстрактним поняттям, а необхідність ізоляції засмучує їх найбільше.

Якщо ви змушені звернутися до медичного закладу, акцентуйте увагу дитини на те, що дорослі тут для того, щоб її захистити. Скажіть дитині, що ви теж знаєте, як захистити себе.

Придумайте веселий спосіб навчити дитину правильних звичок, щоб дати їй відчуття контролю. Наприклад, ви можете перетворити миття рук на гру. Скажіть їй: «Навколо віруси, тому нам потрібно бути обережними. Нам потрібно вимити руки, а потім я розповім тобі, як ще ми зможемо перехитрити віруси».

Дотримуйтесь графіка

Психологи стверджують, що під час карантину важливо підтримувати звичайний розпорядок дня дитини. У вас може виникнути велика спокуса оголосити карантин додатковими канікулами і цілий день сидіти перед екраном телевізора. Однак різка зміна графіка також може викликати у дитини стрес.

Корисно буде написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.

Підтримуйте контакт з друзями і близькими

Для дитини важливо підтримувати контакт з друзями - це знизить рівень її стресу. Також спілкуйтеся з близькими і родичами, яких ви не можете відвідати особисто, але хвилюєтесь про їхнє здоров'я.

Використовуйте Skype або інші відеочати. Навчіть своїх родичів користуватися ними, якщо вони не вміють. Спілкуйтеся з друзями та родичами в месенджерах і соцмережах.

Влаштуйте танцювальну вечірку

Якщо карантин не дозволяє вам гуляти з дитиною на свіжому повітрі, влаштуйте для дитини танцювальну вечірку вдома. Все, що вам потрібно, - знайти в Інтернеті відповідну музику.

Дитині також сподобається, якщо ви запропонуєте їй разом зробити декорації до вечірки. Ви можете зробити банери або плакати. Також вам можуть стати в пригоді новорічні гірлянди - вони створять вам святкову атмосферу.

Під час карантину використовуйте електронні пристрої з розумом

Батьки дотримуються різних думок з приводу того, чи можна дитині проводити час на карантині за екранами комп'ютерів, планшетів або телевізорів. Одні дозволяють дитині необмежено використовувати електронні пристрої, щоб розважити її, інші строго обмежують використання гаджетів.

Забороняти дитині користуватися гаджетами не варто, але необхідно правильно вибирати для неї контент. Їй підійдуть навчальні програми та канали на Youtube. Розважальні відео повинні відповідати віку дитини.

Залучайте дитину до роботи по дому

Дитячі психологи стверджують, що діти старші трьох років отримують користь від того, що допомагають батькам по дому. Чим молодша дитина, тим більше їй подобається допомагати батькам в різних домашніх справах. Вони допомагають прати, прибирати, накривати на стіл тощо.

Робіть з дитиною поробки

Різноманітні поробки - хороший спосіб розважити дитину і дати їй можливість проявити свої творчі здібності. Багато батьків стверджують, що це заняття подобається дітям. Для цього можна використовувати підручні матеріали: скотч, картонні коробки з-під взуття, обрізки тканини тощо. Для цих цілей добре підходить різнобарвний обгортковий папір: діти роблять з нього колажі, сукні для ляльок і навіть стіни для фортець. Навіть коли весь папір використаний, діти використовують залишки картонних втулок як мечі, влаштовуючи битви.

Фантазія дітей безмежна, і вони можуть використовувати для виробів та ігор практично все, що буде під рукою. Тому під час карантину не варто давати їм для ігор туалетний папір і паперові рушники.

Грайте в улюблені іграшки дитини

Як правило, у кожної дитини є улюблена іграшка, з якою вона може гратися годинами. У когось це настільні ігри, у когось - конструктори Лего. Діти люблять створювати різні об'єкти з деталей конструктора або просто сортувати деталі за кольором. Щоб мотивувати дитину, ви можете дати їй завдання. Наприклад, ви можете запитати її: «Наскільки високу вежу ти можеш побудувати?»

Зараз дуже непростий період для всіх, і помилково вважати, що діти нічого не помічають. Вони на це реагують, навіть якщо просто віддзеркалюють поведінку батьків.

Дітям варто розповідати правду про те, що відбувається. Вони все помічають. Коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою уяву та фантазію – це сприятливе підґрунтя для тривоги. Говорити потрібно лише правду, але спрощувати її: не використовувати складних термінів, не описувати детально наслідки захворювання. Те, як подавати інформацію, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку, наприклад, можна пояснювати це через гру.

Почати із себе. Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.

Акцентувати на діях. Можна розповісти про симптоми, які виникають під час цієї хвороби. Пояснити, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки тощо.

Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Якщо не знаєте чогось, можна разом із дитиною знайти інформацію у наукових статтях: бути дослідниками разом. Не можна ігнорувати її запити. За своєю природою діти дуже допитливі, вони потребують постійного потоку інформації для розвитку та формування нервової системи.

Діти до певного віку не можуть аналізувати інформацію та розуміти, де правда, а де ні. Батьки, які проговорюють те, що відбувається, допомагають малечі сформувати свою думку та бачення ситуації. Коли малюк поводиться пасивно і не запитує про вірус, ймовірно, у неї існує страх. Не розповідаючи про вірус, ми можемо підсилювати ці почуття. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась.

«Карантин потрібно пережити»

Дорослим людям важко перебувати в ізоляції, а дітям це набагато складніше. Наше ставлення до дитини у цей період має бути толерантним, більш підтримувальним і спокійним, ніж зазвичай.

Зберегти звичний режим дня. Розпорядок дня – це те, що дає почуття безпеки дитині. Тобто лягати спати і прокидатись у той самий час, снідати, обідати й так далі. Звісно, у режимі карантину відтворити його на 100% буде складно, але треба постаратись зберегти основні пункти.

Ставити реалістичні вимоги. На час карантину з дітьми батьки, ймовірно, не зможуть працювати на тому ж рівні, що раніше. І діти не зможуть вчитись так само ефективно, як за звичайних умов. Це певний період, який мине і до якого варто адаптуватись. Карантин потрібно пережити, й далі буде по-іншому.

Пояснювати дитині, що хтось із батьків буде зайнятий, потрібно до початку роботи. Знову-таки, це планування дня і чітке обмеження часу на роботу та відпочинок. Дітей варто попереджати, що найближчої години дорослі не зможуть приділяти так багато уваги дитині. Але цей час мине і згодом ви зможете погратись чи зробити щось разом.

У період карантину батькам потрібно бути з дитиною і реагувати на її потреби. Щоб дитині було простіше, можна використовувати позитивні підкріплення: наприклад, за кожне виконане завдання давати наклейку, за п’ять таких стікерів – приз. Така гра допомагає дитині витримувати ці періоди тимчасового дискомфорту (наприклад, коли батьки зайняті роботою) задля винагороди.

Як розпланувати день і чим зайняти дітей

Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

Змушувати дитину не потрібно: лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

Планувати всі активності варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, прогулянок на вулиці, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

Ігри на кухні. Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію. Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати.

Сюжетно-рольові ігри, або ігри, що розвиваються за сюжетом, її учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.

Театралізовані ігри. Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.

Рухливі ігри. Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо.

Кінезіологічна зарядка. Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.

Через гру розповідати дітям про заходи вбереження від коронавірусної інфекції. Такий спосіб буде ефективний, каже психолог, кандидат психологічних наук Антоній Мельник. Нині діти мають багато вільного часу, який треба організувати.

Психолог Антоній Мельник: "У мене знайомий, каже: ми граємо у таку гру – не доторкнися ні до чого. Просто погратися: діти в ігровій формі сприймають реальний світ. Якщо ми будемо в ігровій формі включати у виховний, просвітницький процес. Якщо ми будемо правильно мити руки. Потрібно уберігати себе від оточуючих і самому використовувати маску, респіратор, не наближатися до інших людей, але усе це організовувати в ігровій формі, все це виробить у дітей навичку, яка збереже їхнє психічне здоров’я".
Психолог Антоній Мельник розповів: діти емоційно уразливіші, ніж дорослі. Тому каже: нині, коли школи і дитсадки не працюють, а діти вдома - батькам про причини карантину слід говорити обережно.

Психолог Антоній Мельник: "Рекомендація для батьків: у присутності дітей не обговорювати якихось гострих явищ, пов’язаних із коронавірусом. Уникати питань пов’язаних із наслідками. Діти не повинні повністю включатися у трагічні наслідки які є. На відміну від дорослих, вони реалістично сприймають ці речі. Вони не сприймають, що це навколо, десь далеко. Є небезпека травмування дітей у цьому плані".

Поясніть дітям, що їхнє здоров'я в їхніх руках
Дітям важливо розуміти, що коронавірус — це інфекція, від якої можна захиститися, дотримуючись певних норм і правил. Це створює додаткове відчуття безпеки. «Слід одразу окреслити, що просто так потрапити в організм хвороба не може, адже вона не ходить самостійно і не літає, — говорить Ольга Косенчук. — Варто пояснити, що вірусу потрібні особливі умови для зараження. Наприклад, треба потиснути руку чужій людині, або чхнути поряд. Саме тому дитина має практикувати соціальну дистанцію — триматися осторонь від інших людей під час прогулянки, уникати натовпів і нікого не торкатися без потреби».

Експертка каже, що дотримуватися таких правил дітям може бути важко, адже вони відкриті і контактні. Але нові навички правильної поведінки і гігієни легше засвоїти, якщо всі члени родини їх дотримуються. Тим паче миття рук — корисна звичка і в нормальному житті. Різні психологи і експерти з виховання рекомендують перетворити миття рук на гру або змагання. Наприклад, можна двічі проспівати пісеньку "З Днем народження тебе" (якраз необхідний для ретельного миття час), або з'ясувати, хто зможе намилювати руки довше, або хто сухіше їх витре.

«Не так важливо, що саме ви робите, аби усе відбувалося у позитивній атмосфері, а процес приносив дитині задоволення, — пояснює Ольга Косенчук. — Головне — самим дотримуватися власних правил і зробити їх традиційними».

Фото: EPA/UPG
Закріплюйте знання на практиці
Деякі ситуації, які можуть трапитися з дитиною на вулиці чи у магазині, варто не лише проговорювати, а й показувати на практиці. Ольга Косенчук радить підготувати різні ситуації і аналізувати їх разом з дитиною, аби зрозуміти, яка поведінка може бути ризикованою і які виходи з ситуації можуть бути.

«Наприклад, спробуйте разом з дитиною уявити, що хтось у магазині чхнув або кашлянув в долоню і продовжив робити покупки. Запитайте у дитини, що в цьому випадку не так? Як можна зробити інакше? Як краще діяти, якщо така ситуація все ж трапилася? Таких прикладів можна відтворити безліч, але важливо разом знайти рішення».

Відповідайте на питання, що непокоять дітей
Варто серйозно сприймати страхи дітей, навіть якщо ви точно-точно знаєте, що від одного пчиху люди не помирають і просто так в дім вірус не потрапить. «Недостатньо відповісти, що все буде гаразд, діти цього просто не почують, — каже докторка Абі Гевіртц, клінічна психологиня та професорка Університету Мінесоти у коментарі The New York Times. — Дослухайтеся до дитини, відстежуйте, що вона відчує».

У дітей можуть виникати і простіші питання. Наприклад, чому варто сидіти вдома, чому не можна гратися на ігрових майданчиках, навіщо потрібно одягати маску тощо. Важливо не просто сказати «тому що так потрібно», а пояснити, що нині це роблять всі сім’ї, не лише задля власної безпеки, а й для того, щоб люди, які нас оточують, теж лишалися здоровими.

Фото: EPA/UPG
Якщо ви не готові одразу відповісти на запитання про те, чи справді всі помруть від коронавірусу, або бачите, що дитина надто перелякана новою інформацією, краще розмову відтермінувати. Докторка Абі Гевіртц радить розповісти якийсь епізод з власного дитинства, наприклад, коли було страшно, але все минулося. Це заспокоїть дитину, а батькам дасть трохи більше часу, аби відшукати правильну відповідь.

Дотримуйтеся рутинних звичок
Чіткий план дня, розклади занять і активностей, а також дотримання попереднього «докарантинного» ритму життя допоможуть зробити ситуацію менш травматичною. «Для дітей дошкільного віку важливо розуміти, що відбувається зараз і що буде завтра, — каже Ольга Косенчук. — Наприклад, якщо у дитини був денний сон у садочку, то цю практику слід зберегти. Важливо аби дитина не була фрустрована змінами розпорядку дня».

Старшим дітям експерти радять спробувати вести щоденник карантину і записувати свої думки, додавати малюнки з візуалізацією власних емоцій та переживань. Це не лише допоможе впоратися з тривогою, а й займе якусь частину вільного часу, який з’явився на карантині. Це корисна звичка і для дорослих — у тривожні моменти батькам також варто відволікатися і приділяти час собі.

«Розмови з батьками не повинні лякати дітей», — сказала начальниця відділу дошкільної та початкової освіти державної установи «Український інститут розвитку освіти» Ольга Косенчук під час Антикризового національного онлайн-марафону EdCamp 2020.

Увесь світ зіткнувся із загрозою пандемії і поки що лише вчиться правильно на неї реагувати. Наші думки, те, як ми обмірковуємо і ухвалюємо рішення, здатність контролювати себе — функції, які у критичних і загрозливих ситуаціях (таких як страх захворіти на невідомий раніше вірус) починають контролюватися емоціями та імпульсами. Страхи дорослих безпосередньо відображаються у тому, як ми говоримо до дітей.

Перш, ніж починати будь-які серйозні розмови з дітьми, психологи радять розібратися з власною тривогою. Як у літаку, коли спершу одягаєш маску собі, а потім дитині поруч. Аби зменшити рівень напруги під час розмови, психологи рекомендують спершу проговорити страхи з партнерами, друзями, власними терапевтами тощо. Чому закриті дитячі садочки чи школи, чому не можна побачитися з друзями чи бабусею, чому метро більше не працює, а головне, чому це все насправді не кінець світу — важливі питання, на які варто знайти відповіді перш за все для самих себе.

Вислухайте дітей і говоріть з ними відповідно до віку
Аби не сказати зайвого, зрозуміти, чи дійсно дитина занепокоєна ситуацією в світі і як сильно, слід спершу з'ясувати, що саме дитина чула про коронавірус. В залежності від відповіді, можна вибудовувати розмову далі.

Ольга Косенчук (в центрі)Фото: facebook/Ukrainian Global SchoolОльга Косенчук (в центрі)
«Навіть якщо батьки оберігають дитину від новин і надмірного інформування, малюки чують, бачать і розуміють, що щось відбувається, — говорить Ольга Косенчук. — Слід одразу пояснити — те, що показують в екрані і те, що відбувається у реальному житті, може сильно відрізнятися».
Зрозумівши, від чого відштовхуватися, експерти радять подавати інформацію коротко і лаконічно, говорити простими словами і обов’язково враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей. Наприклад, дошкільнятам можна пояснити, що «віруси — це дуже крихітні організми, які можна побачити лише за допомогою спеціальних скелець», або, що «є багато різних вірусів, які викликають біль в животі або у горлі, але коронавірус — особливий, тому зараз вчені з’ясовують, як зробити так, щоб люди були в безпеці, але поки ми маємо побути вдома».

Складніше пояснити підліткам, чому варто лишатися вдома. У такому віці діти здатні мислити логічно і абстрактно, вловлювати сарказм та чітко висловлювати власну думку стосовно різних явищ. Психологи кажуть, що батькам важливо висловлювати співчуття через речі, які підлітки не можуть робити через карантин. Також варто підкреслити внесок дитини в дотримання карантину. Наприклад: «Мені шкода, що ти не можеш гуляти на вулиці. Але навіть якщо з твоїх друзів ніхто не хворий, ми маємо захистити не лише себе, а й інших людей, наприклад, дідуся чи бабусю».

«Але насправді не так важливо, що саме ви скажете, — каже Ольга Косенчук. — Головне дослухатися до питань, які ставить дитина, і контролювати власний емоційний стан».

1. Усі відвідування ІРЦ (подання та отримання документів, комплексне психолого-педагогічне оцінювання дитини) відбуваються за попереднім записом на конкретний термін та узгодженням з фахівцями ІРЦ. Подання документів відбувається за допомогою автоматизованої системи Портал ІРЦ.

2. Контактний телефон для консультацій:

3. До приміщення ІРЦ будуть допущені лише особи, які подали заявку на Порталі ІРЦ або отримали інформацію про час та дату видачі документів. Очікування в приміщенні ІРЦ заборонено.

4. При вході в ІРЦ співробітники проводять обов’язковий температурний скринінг відвідувачів безконтактним термометром.

6. Всі відвідувачі повинні бути в респіраторі або захисній масці, так, щоб були покриті ніс та рот, захисних рукавичках (дитина – по можливості) та бахілах.

7. На вході до ІРЦ організоване місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками з концентрацією активно діючої речовини понад 60% для ізопропілових спиртів та понад 70% для етилових спиртів.

Використання антисептиків дітьми повинно відбуватись виключно під контролем батьків. Самостійний доступ дітей до спиртових антисептиків повинен бути обмеженим.

8. У приміщенні ІРЦ усі відвідувачі повинні виконувати інструкції працівників ІРЦ з метою запобігання поширенню інфекції.

9. Кількість людей, що знаходяться в приміщенні одночасно, не повинна перевищувати 5 осіб з урахуванням дитини та дорослого.

10. Під час проведення комплексної оцінки батьки дитини (інші законні представники) можуть здійснювати допомогу в організації оцінки (виконуючи вказівки фахівців інклюзивно-ресурсного центру, подавати необхідні для оцінки матеріали дитині для уникнення близького контакту фахівців та обстежуваного).

11. Фахівці інклюзивно-ресурсного центру з дитиною та її батьками (іншими законними представники) під час проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини мають тримати дистанцію не менше ніж 1,5 метра.

16. Якщо перед прийомом в ІРЦ Ви чи Ваша дитина почуваєтесь погано, скасуйте візит. Вас буде прийнято, коли стан здоров’я нормалізується.

Будьте здорові! Бережіть себе і своїх близьких!

1.Почнемо з Вас.
Навіть якщо Ви мовчазні від природи – говоріть з дитиною. Дитина краще сприймає звернене до неї мовлення, якщо ви пояснюватимете, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії та дії дитини словами.

2. Зустріч поглядів.

Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть у пустоту, дивіться в очі. Це особливо важливо, якщо малюк гіперактивний і багато рухається. Якщо маля ще тільки лепече або говорить мало слів, старайтесь, щоб воно бачило Вашу артикуляцію.

3. Говоріть чітко.

Говоріть просто, зрозуміло, чітко промовляючи кожне слово, кожну фразу. Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації - тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, старайтесь промовляти якомога виразно.

4. Те ж, але по-різному.

Повторюйте одне і те ж слово (фразу). При повторенні фрази міняйте порядок слів ("Тато прийшов. Прийшов наш тато", "М’яч упав. Упав м’яч"). Такий прийом дозволяє дитині краще почути та зрозуміти, що фрази діляться на слова.

5. Не перестарайтеся!

Не вживайте дуже довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, говорячи їй за один раз велику кількість незнайомих слів. Частіше самі говоріть те, що хочете почути: прості фрази із 3-5 слів, з паузою між словами.

6. Гарний настрій.

Старайтеся вимовляти нове слово в емоційно позитивній ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і швидше засвоює нову інформацію.

7. Всі відчуття – спільно з мовленням.

Дуже важливо, щоб дитина, засвоюючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, але і торкатися, нюхати його – тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина щось бере в руки, з чимось грається, зразу ж назвіть цей предмет декілька разів – коротко, чітко, виразно.

8. В основі мовлення – бажання спілкуватися.

Якщо ваша дитина взагалі не говорить, частіше залучайте її до невербального (несловесного) діалогу, підтримуйте, хваліть за будь-яку відповідь (жест, погляд, вокалізацію). Підтримуйте її бажання спілкуватися!

9. Прагнемо до різноманітності.

Якщо лепет дитини одноманітний, старайтеся збагатити його, пропонуючи їй ланцюжок слів з іншими приголосними: дя-ня-дя, да-ба-да, ма-ба-ма; з іншими голосними: ба-бо-бу-би-бе. Комбінуйте різні склади і старайтесь, щоб дитина захотіла повторити їх.

10. Поважайте спроби дитини говорити.

В ті моменти, коли дитина говорить, лепече одна або разом із Вами, виключайте голосну музику й старайтеся дати їй можливість чути Вас і себе. Мовлення розвивається на основі наслідування і самонаслідування – тому маляті необхідно чути себе.

11. Вчіть у грі.

Граючись, вчіть наслідувати мовлення (два песики гавкають, дві кішки нявкають - переклички "гав-гав", "няв-няв"). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, під час яких дитині знадобиться звуконаслідування, або треба буде вимовити будь-які слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу - спонукаєте не Ви, а - ситуація.

12. Не попереджуйте бажання дитини.

Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто попереджаючи його в той момент, коли воно лише з’являється. У цьому випадку у дитини немає необхідності промовляти що-небудь - достатньо просто подивитися, протягнуть руку. В такій ситуації є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування. І хоч жест - теж спілкування, не варто затримуватися на цьому рівні. Поступово формуйте у дитини потребу говорити.

13. Розширюйте словник дитини.

Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміння його - це пасивний словник, промовляння його - це активний. Активний словник спочатку може бути малим. Але якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння слів, це обов’язково приведе до так званого лексичному вибуху. І в подальшому дитина перенесе в активний словник те, чому ви навчили її, розглядаючи разом малюнки, читаючи книжки та коментуючи свої дії. Старайтеся ввести в пасивний словник маляти назви речей, які оточують (іграшки, кухонне приладдя, предмети побуту), назви речей і предметів на малюнках у книжках, імена родичів і близьких людей. Навчіть дитину показувати "де ручки, де ніжки" (у ляльки, у Вас, у неї самої). Часто запитуйте: "Де стіл?", "Де кішка?" і т.д.

14. Ведіть щоденник.

Фіксуйте мовні досягнення дитини. Записуйте кількість слів, які вона вже розуміє, які слова вимовляє і в яких ситуаціях - так ви зможете день за днем оцінити її успіхи.

15. Розвивайте фонематичний слух.

Вчіть дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовні позначення: водичка тече - с-с-с, жук дзижчить - ж-ж-ж, вітер гуде - у-у-у, машина гуде – бі-бі-бі і т.д.

16. Не нехтуйте звуконаслідуванням.

Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу "бі-бі", "бух", "ку-ку", "гав-гав", "на", "дай", "ням-ням" та інші короткі слова, які складаються з одного або двох однакових складів. Це слова-звуконаслідування, легкі для засвоєння і спрощують початкові стадії входження в мовну стихію. Згодом вони зникнуть самі по собі, стануть непотрібними, але поки що не нехтуйте ними, на даному етапі вони потрібні вашій дитини.

17. Читайте, читайте, читайте.

Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів - не бійтеся, що це набридне дитині. Діти краще сприймають текст, який вони уже багато разів чули. Якщо це можливо, постарайтеся розіграти вірш - покажіть його в особах і з предметами. Дайте дитині торкнутися цих предметів, погратися з ними. Дочекайтеся, коли маля добре запам’ятає вірш, вловіть його ритм, а потім пробуйте не договорювати останні рядки чи слова, дозволяючи це зробити дитині. Співайте прості пісеньки, допомагаючи їй сприйняти ритм і відтворити його.

18. Пальці допомагають мовленню.

Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики - точних рухів пальців руки. Вони тісно пов’язані з розвитком мовлення. Ліпка, малювання, "пальчиковий театр", ігри з дрібними предметами - все це допоможе мовленню, а в майбутньому і письму.

19. Будьте терпеливими і ... обережними.

Якщо Ваша дитина невірно промовляє будь-який звук, ніколи не смійтеся і не повторюйте за нею неправильну вимову слова. У цю ж мить повторіть слово правильно, стараючись перехватити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами його вірно. Якщо не зможе або не захоче, не засмучуйтесь. Будьте терпеливі! Дитина обов’язково повторить за Вами, коли прийде час. Вона вчиться і на власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою, тому не особливо фіксуйте увагу на неправильній вимові - це може викликати зворотню реакцію.

20. Тільки Ви!

Пам’ятайте: тільки Ви і Ваша віра в сили і здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися гармонійно.

Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свою дитину!

аїкання відноситься до одного з найбільш розповсюджених

мовленнєвих порушень. Як правило, виникає у ранньому віці, та при

відсутності необхідної допомоги, може тривати багато років. Заїкування

проявляється у порушенні ритму та плавності мовлення. Затримки та

повторення при вимові слів виникають унаслідок судом мовленнєвого апарату,супроводжуються порушенням дихання, зміною в просодиці висловлювань:висоти та сили звуку, темпу мовлення. При цьому відмічаються пристосованізміни пози, міміки, артикуляції. Проходження заїкування буває постійним абохвилеподібним, але частіше за все запинки проявляються в найбільшвідповідальних «складних» ситуаціях. Це, як правило, офіційна обстановка,необхідність виступати перед аудиторією, відповіді на уроках, екзаменах,розмови по телефону, відповіді на неочікуване запитання від незнайомоїлюдини ін.

Часто мовленнєві труднощі та невдачі, які виникли, призводять до

перенапруження нервової системи, а частіше – до серйозних психічних травм,котрі можуть викликати відчуття неповноцінності, безпомічності та іншінегативні емоції. В результаті у більшості заїкуватих виникають неврози, щопосилює заїкування та ще більш ускладнює спілкування.

БАТЬКИ МАЮТЬ ПАМ’ЯТАТИ:

1. Виправити заїкування можна лише спільними зусиллями. Не

покладати все лише на логопеда, а тим паче на свою дитину – без Вашої

допомоги виправити мовлення у дитини неможливо.

2. Необхідно встановити вдома правильний розпорядок дня

дитини, щоб вона встигала готувати шкільні та логопедичні завдання.

3. Вмовите дитину залишити всі види гуртків до тих пір, поки у неї

не сформується вільне від судом мовлення. Це необхідно в цілях

зосередження зусиль на логопедичній роботі.

4. Регулярно відвідуйте разом з дитиною логопедичний пункт.

5. Вимагайте від дитини виконання логопедичних вправ та самі

виконуйте їх при спільній роботі.

6. В дні, вільні від занять на логопедичному пункті, займайтесь з

дитиною по завданням логопеда. Не доручайте цю роботу родичам або

будь-якому із членів сім’ї, так як вони не зможуть замінити.

Чому діти часто приходять до школи з дефектами мовлення? Як цим учням ведеться серед однолітків? Чи уявляють батьки, які приниження випадають на долю таких дітей спочатку в молодших класах, а потім у підлітковому віці? Непоодинокі випадки, коли діти не лінуються, намагаючись засвоїти базові дисципліни, але зазнають постійних невдач у навчанні та уїдливих глузувань з боку ровесників. Чому іноді труднощі у навчанні так важко долаються і що треба робити, аби малюк правильно розмовляв, добре читав, грамотно писав? Чиста звуковимова не привертає до себе уваги, але ж як впадають в око дефекти мовлення. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до її труднощів, які згодом спричинюють вади! Вчасне не виправлення мовних вад веде до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричинює труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій.

Ось чому логопед завжди попереджає, ба навіть трохи лякає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Кожного року логопеди оглядають вихованців дошкільних закладів освіти з метою вчасного виявлення дітей, котрі потребують логопедичної допомоги. Батькам цих дітей, у яких в ре¬зультаті обстеження помічено порушення мовлення, рекомендуємо звернутися по консультацію до логопеда у дошкільний заклад. Він після більш детального й повного огляду дитини зможе запропонувати шляхи подолання виявлених вад мовлення, дасть необхідні пояснення, відповіді на запитання. Батьки, які прислухаються до парад фахівців, не матимуть в майбутньому проблем з розвитком мов¬лення своїх дітей, із навчанням грамоти. Але, на жаль, непоодинокі випадки, коли дорослі ігнорують поради фахівця, не звертаються по консультацію до логопеда, сподіваючись, що маля ще «вигово¬риться». Вони не думають про можливі негативні наслідки такого не поспіху, не підозрюють, що ризикують приректи свою улюблену дитину на невпевненість у майбутньому, викликати в неї появу небажаних комплексів. Адже минає дитинство, і такі милі в трирічному віці недоліки мовлення стають кричуще помітними, однаково небажаними як для дівчат, так і для хлопців. Уявіть собі, що діти п'яти-шести років, які щойно навчилися правильно вимовляти звуки, відразу з роздратуванням починають помічати чужі вади звуковимови, хоча за своїм мовленням стежать ще не завжди! Тому так безжалісно й азартно ровесники дражнять бідолаху з порушенням мовлення в молодших класах, так тонко й вигадливо знущаються при нагоді — в старших!

Особливо небайдуже ставляться до себе дівчатка та хлопці в підлітковому віці, коли досить гостро сприймаються будь-які зовнішні вади й недоліки, в тому числі й порушення мовлення. З ме¬тою позбутися їх підлітки ладні займатися з логопедом, але на жаль, ефективність роботи над мов¬ленням дітей після певного вікового етапу значно зменшується. І тоді вже, навіть докладаючи героїч¬них зусиль і займаючись з логопедом, підліток ніколи не зможе невимушено й вільно володіти новим (не рідним йому) звуком.

Тільки фахівець, може вирішити, чи треба ще зачекати чи вже слід починати корекційну робо¬ту, і яку саме.

Є багато відхилень у мовленнєвому розвитку дитини, яких близькі або не помічають, або не можуть належно оцінити їх серйозність і передбачити можливі негативні наслідки. Наприклад, гор¬ловий звук „р", міжзубні та бокові звуки дуже помітні в мовленні дітей вже після 4-х років. Вони значно псують враження у співрозмовника і без допомоги логопеда ніколи не виправляються. Почи¬нати їх виправляти треба вчасно, а коли саме — вирішує логопед, беручи до уваги не один чинник.

Мовленнєве недорозвинення у дитини фахівець зможе діагностувати до чотирьох років. Виправити цю непросту ваду можна тільки копіткою роботою, і бажано в умовах логопедичної гру¬пи. В результаті корекційної роботи (і тільки завдяки їй!) вдається цілком позбавитися мовного розладу - і дитина навчиться правильно розмовляти, добре читати, матиме змогу грамотно писати, успішно опановувати програму масової школи. Якщо мовленнєве недорозвинення вчасно не виявити, не подолати, школяр опиняється сам на сам з хронічними безнадійними невдачами у навчанні грамоти, читання, навіть, уявіть, математики (бо, щоб розв'язати задачу, треба , як мінімум, прочитати, зрозуміти, запам'ятати...) На цьому етапі стає очевидним, що щось негаразд. Ні розгублені, вражені батьки, ні вчитель не знають, як допомогти дитині.

Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних ґрунтовних знань і зможе цілісно й гармонійно розвиватись. Якби батьки вчасно звернулися до логопеда, вони попередили б появу таких проблем.

З моторикою людини психологія пов’язує проблему походження чутливості, відчуття, думок і почуттів. Нам усім відомо, що високий рівень сформованості дрібної моторики дитячих пальчиків забезпечує достатній рівень пам’яті, мислення, уваги та готує руку до письма. Спритність рук безпосередньо пов’язана з когнітивним розвитком. Саме через руки дитина демонструє зв’язок між думкою та дією. Рука пізнає, а мозок фіксує відчуття й сприйняття, поєднуючи їх із зоровими, слуховими й нюховими в складні образи й уявлення.що захворювання нервової системи частіше, ніж інша патологія, спричиняють дитячу інвалідність. Це, передусім, дитячий церебральний параліч, епілепсія та епілептичні синдроми, спадкові та дегенеративні хвороби нервової системи. Профілактичні заходи, рання діагностика, лікування та рання реабілітація можуть запобігти формуванню дитячої інвалідності та сприяти покращанню здоров`я нації. Організація і практичне впровадження в Україні сучасної системи перинатальних центрів та медико-соціальної реабілітації дітей стає пріоритетним напрямком у вирішенні цієї проблеми. У даному Центрі надають висококваліфіковану консультативно-діагностичну та лікувально-реабілітаційну допомогу дітям з будь-якого регіону. В.О. Сухомлинського «Чим більше впевненості в рухах дитячої руки, тим виразніша мова дитини, чим більше майстерності в дитячій руці, тим дитина розумніша. Розум дитини перебуває на кінчиках її пальців».

— Так, давай спершу тобі протремо ручки, — говорить високий чоловік хлопчику років трьох, вичавлюючи антисептик на виході з супермаркету. — Тепер можеш зняти масочку. Ні, Міш, не можна мацати підлогу! Не можна!

Вистачило десь півсекунди, щоб Міша присів і пальцями, з яких ще навіть не зійшов запах антисептика, повозив підлогою, поки тато дезінфікував руки собі.

Від початку карантину минуло більше місяця, а тому на сьогодні діти майже напевне знають, що варто бути вдома, обов'язково мити руки, носити маску у магазині тощо, і поступово звикають до нової реальності. Як пояснити, чому так трапилося, допомогти дітям чітко дотримуватися правил і не викликати зайвої тривоги? Ми зібрали поради експертів, які можуть знадобитися як батькам, так і вихователям та вчителям.

Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.

4. Запевніть їх, що все буде добре
Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.

Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.

Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.

5. Перевірте, чи не відчувають вони стигму та чи вони її не поширюють
Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.

Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні відчувати і мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.

Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.

6. Шукайте помічників
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.

Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це запокоює.

7. Дбайте про себе
Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у ​​вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.

8. Обережно закінчуйте розмови
Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.

Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.

Результати нових досліджень вчених з Німеччини та Республіки Сінгапур показали, що обійми батьків не лише позитивно впливають на характер та самопочуття дітей, а й покращують процеси формування мозку малюків.

Дослідники спостерігали за групою п’ятирічних дітей та їхніх мам. Малятам давали певний час гратися іграшками і звертали увагу на те, як часто матусі торкаються дітей і як часто малята тягнуться до мам протягом цього часу. Згодом дітям робили МРТ. Ті діти, яких частіше обіймали, демонстрували значно вищу активність мозку у ділянці, що відповідає за комунікативні навички та зацікавленість у спілкуванні з іншими людьми.

«Зараз існує вже багато наукової літератури про те, наскільки важливий тілесний контакт батьків і дитини для здорового розвитку малюка: і фізичного, і психологічного, - каже Аннетт Шрімер, психолог з Національного університету Сінгапуру. - Наша ж робота додає до цього новий і важливий аспект: завдяки тілесному контакту розвивається так званий «соціальний мозок дитини» навіть по закінченню періоду дитинства».

Вченні вважають, що своєю увагою до дитини та тілесним контактом батьки активізують мозок дитини. І чим частіше батьки обіймають дітей ще від народження і протягом життя, тим сприятливіше це впливає на розвиток малят. «Обійми і дотики мають фундаментальну важливість для дітей, - вважає Шрімер. - Якщо немовлята і маленькі діти шукають тілесного контакту з батьками, батьки повинні з радістю реалізовувати цю потребу».

Серед безлічі різноманітних свят хочемо виокремити особливу дату, присвячену щирій дружбі, непідкупній доброті і справжній любові до ближнього. У календарі вона має назву Міжнародний день обіймів і припадає на 21 січня. Завдяки позитиву, який несе цей день, все більше людей у всьому світі дізнаються про нього.

Обіймаючи друзів - ми стаємо щирими. Обіймаючи коханих - ми стаємо щасливими. Обіймаючи батьків - ми стаємо спокійними. Обіймаючи дітей - ми стаємо добрими. У цьому на всі 100 впевнена практичний психолог Золотоніської зош №3 Людмила Гайдамака і пояснює на пальцях, як налагодити стосунки з дітьми різного віку.

Як не дати дитині замкнутися в собі? Яку установку мають дати собі батьки?
Питання збереження гарних стосунків між батьками і дітьми завжди було актуальним і виникає тоді, коли дитина починає проявляти самостійність і показувати свій характер. Якщо і в цей час продовжувати на неї тиснути авторитетом, швидше за все, вона просто замкнеться в собі, думатиме, що її ніхто не розуміє, почуватиметься самотньою. Це -найважливіший вік для встановлення між вами дружніх відносин. У будь-якому випадку, найперше, що потрібно зробити - це дати собі установку: ви любите дитину і крапка. Ви приймаєте її такою, якою вона є просто тому, що вона ваша.
Вашій дитині – від 3 до 7 років. Яку модель поведінки мають обрати дорослі?
У період 3-7 років дитинства закладається фундамент довіри між батьками та дитиною. У цей період ми навчаємо дитину самостійності та спілкуємося з нею, тому важливо контролювати свої емоції, щоб мати змогу спокійно реагувати на перші прояви характеру дитини. Розмовляти як з дорослою, але дозувати інформацію. Завжди говорити правду - так формується довіра до батьків та до соціуму. Говорити про свої почуття (можливо, ви сьогодні втомилися і пограєтеся пізніше, про те, що ви відчуваєте, про любов до дитини). Будьте чесними та пояснюйте, «чому так», і ваша дитина вчитиметься цьому у вас. Поважайте простір своєї дитини, перед тим, як щось зробити, питайте: "Чи можна з тобою пограти?", "Можна увійти до кімнати?". Постійно обіймайте свою дитину і при обіймах не поспішайте їх відпускати: дитина сама це зробить тоді, коли їй самій вистачить. Цілуйте свою дитину (бажано, не менше 8 разів на день), говоріть, як ви її любите.

Якщо ж робите зауваження, то робіть це вдумливо і спокійно, щоб не образити та не принизити гідність маляти. Не забуваємо, що дитина має власне життя, у неї всередині відбуваються якісь свої процеси, на які має право, їх потрібно поважати і приймати.

Доньці або сину – від 13 до 17. Чи варто вдаватися до авторитарного тону та категоричності?
Період 13-17 років - підлітковий вік та початок юнацтва, коли співробітництво та партнерство є найкращою формою виховання, обраною батьками. Контроль безумовно потрібен, але обережний, щоб не принизити дитину. У цей період у дитини вже є обов'язки та відповідальність за їх виконання. Приділяйте дитині час, щоб просто поговорити про її справи. Нехай спочатку вона їжачиться, але будьте наполегливі і щирі. Обговорюйте з дитиною також важливі теми в сім'ї.

У цей період важливо формувати дружні відносини та уникати авторитарного тону на кшталт: "Як я сказала - так і буде!", адже опір буде сильніший. Краще замінити на фразу: "А як ти вважаєш, як буде краще?" Якщо ж вам довірили таємницю, або поділилися тим, що важливо, ніколи не засуджуйте і не критикуйте дитину, навіть якщо дуже хочеться.

Щоб налагодити стосунки з дитиною батькам потрібно прийняти той факт, що дитина вже зріла, самостійна особа, вже вільна робити якийсь вибір. Природно, що діти для батьків завжди залишаються дітьми, не дивлячись на їхній вік, але внутрішньою роботою для батьків є випустити і дозволити стати дорослими.

Як не втратити зв’язок з дитиною, щоб вона почувалася щасливою?
Зрозумійте і те, що життя – одне: як у дитини, так і у вас, і вам за неї прожити його не вийде, дайте їй набити свої шишки. Ви б охоче зробили за неї вірний вибір, уберігаючи від промахів і розчарувань, - це природне батьківське прагнення. Але ось доречно воно лише у разі абсолютної недієздатності вашого чада. В інших випадках має сенс навчати дітей правильно ставитися до проблем, ухвалювати рішення і відповідати за них. Не забувайте піклуватися і про себе та свій стан здоров'я, пам'ятайте: «У щасливих батьків ростуть щасливі діти».

Як би не складалося у житті, батьки завжди мають ставати на бік дитини. Не просто на словах. Дитина повинна знати про їхню підтримку, постійно отримувати її підтвердження у дрібницях. Якщо вона надсилає повідомлення, приходить, телефонує, бо хоче чимось поділитися або щось розповісти, що б ви не робили в цей момент – все відкладається, дитина хоче щось сказати. Через два роки цей момент може виявитися не просто цілющим, а життєрятівним. Тому що дитина буде знати, якщо вона прийде з проблемою до мами, то мама все відкладе і буде тільки з нею, буде слухати і підтримає. Це просто період такий, підлітковий. Діти пробують світ на міцність.

Які найголовніші цінності хоче отримати дитина від вас?
Любіть свою дитину, шукайте шляхи до дитячої душі, домовляйтеся з нею, спілкуйтеся, уникайте брехні.

Кожна людина - унікальна і неповторна. Кожне життя - це скарб. Пам'ятайте, як би ви не намагалися виховувати найкраще в дитині, її перший приклад - це ви. Виховуйте в собі те, що хочете потім бачити у своїй дитині. А найголовніше правило - частіше обнімайте свою дитину.

Міжнародний день жестових мов відзначається 23 вересня.
Його проголошено Резолюцією Генасамблеї ООН у грудні 2017 року, повідомляє Укрінформ.

Пропозиція про проголошення Міжнародного дня жестових мов надійшла від Всесвітньої федерації глухих - організації, що нині об'єднує 135 національних асоціацій глухих, і захищає права близько 70 мільйонів глухих по всьому світу.

Дата 23 вересня була обрана на відзначення створення цієї федерації в 1951 році.

Жестові мови - це повноцінні природні мови, що відрізняються від розмовних мов. Існує також міжнародна мова жестів, яка використовується глухими людьми на міжнародних зустрічах, а також під час поїздок і особистого спілкування. Вона вважається основною формою жестової мови, яка не така складна, як природні жестові мови знаків, і має обмежений лексикон.

Читайте також: "Ми в ефірі": створений дітьми з інвалідністю проєкт покажуть на національному ТБ
Резолюція, яка проголошує Міжнародний день жестових мов, підтверджує, що ранній доступ до мови жестів і послуг мовою жестів, включаючи якісну освіту, має життєво важливе значення для зростання і розвитку глухої людини. Крім того, цей документ визнає важливість збереження жестових мов як елемента мовного та культурного розмаїття.

Постановка звуку «р»

Логопедичну роботу з виправлення вимови звуку «р» проводять в декілька етапів.

Спочатку за допомогою спеціальних артикуляційних вправ треба досягнути правильного положення язика (широкий язик піднятий вгору у формі «ківша»). Досягнувши правильного положення язика, отримати так званий фрикативний «р», який артикулюється при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки що без вібрації. Для цього дитині пропонується підняти широкий язик до верхніх альвеол і видихнути, включаючи голос, через щілину, що утворилася між кінчиком язика та верхніми альвеолами. Якщо дитина вірно виконала цю вправу, вона відчує лоскотіння кінчика язика та почує звук, що нагадує звукосполучення «дж» або «дз».

Другий вид вправ спрямований на відпрацювання вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні «ш» та «ж», отримати фрикативний «р» легко. Достатньо запропонувати їй вимовити протяжно «ж» при дещо відкритому роті без округлення губ та перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Досягнувши цієї мети, слід закріпляти фрикативний «р» на основі складів, слів, а потім фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. При цьому важливо, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами.

Для відпрацювання вібрації слід стартувати зі швидкого повторення на одному видиху звука «д», який артикулюється особливим способом — при дещо відкритому роті та при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше — з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Спочатку вправа може складатися з двох- та трикратного рівномірного повторення звука «д» (дд, дд, дд… ддд, ддд, ддд…), потім з тих же повторень, але з підсиленням останнього звуку (дД,дД, дД, ддД, ддД, ддД…). Наступний крок — багаторазове повторення звука «д», як рівномірного (ддддддддд…), так і з ритмічним малюнком (ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки язик при нерухомому положенні нижньої щелепи.

Інший прийом відпрацювання вібрації: під час вимови фрикативного «р» під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Кулька стикається з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда праворуч та ліворуч викликається механічне коливання язика, почергове змикання та розмикання його переднього краю з альвеолами. Замість зонда можна використати завчасно вимитий палець самої дитини. Після того як вібрація буде досягнута, необхідно шляхом різноманітних вправ на основі складів, слів та фраз автоматизувати засвоєну артикуляцію.

ЛФК – це метод лікування, який включає комплекс вправ, що спрямований на покращення фізичного стану пацієнта після певного захворювання, травми чи операції.

Ціль ЛФК:

відновити попередній рух і можливості організму,
підвищити тонус,
запобігти ускладненням,
скоротити термін лікування,
підвищити імунітет,
покращити настрій та допомогти людині повірити у свої сили.
Цей метод лікування відрізняється від всіх інших тим, що хворий активно бере участь у процесі лікування. Від нього залежить отриманий результат і подальші успіхи у реабілітації та одужанні.

Лікувальна фізкультура застосовується у таких випадках:
при порушенні роботи опорно-рухового апарату
післяопераційний період
при захворюваннях неврологічного характеру
реабілітація після травм
при серцевих, легеневих хворобах
при захворюванні травної системи
для загального зміцнення та оздоровлення організму
Існують протипоказання до призначення ЛФК

Вони діляться на постійні та тимчасові. До постійних відносять тяжкі, незворотні захворювання. Тимчасовими причинами можуть бути гострі періоди захворювання, запальні процеси, кровотечі, больові синдроми, важкий стан хворого.
Зазвичай заняття ЛФК проходять під наглядом спеціаліста. Але отримавши необхідні рекомендації та настанови, лікувальною фізкультурою можна займатись в домашніх умовах. Лікар-реабілітолог чи інструктор з ЛФК зможе підібрати найбільш правильні та ефективні вправи. При цьому потрібно враховувати наступні моменти: характер патології, вік, фізичні можливості, особливості організму.

Стандартний комплекс вправ складається із трьох частин:
Вступна.

Завданням є підготовити організм до навантаження, підібрати відповідні вправи, стимулювати процеси реабілітації. Тут застосовуються елементарні вправи, такі як: дихальна гімнастика, ходьба, розминка для рук і ніг та ін.

Основна.

На цьому етапі вправи спрямовані на проблемні зони пацієнта. Основним завданням є відновити функції організму. В комплекс вводять спеціальні вправи та долучають необхідні гімнастичні обладнання та тренажери. Наприклад, для відновлення навичок ходіння буде необхідним поручень, а для відновлення рівноваги, зміцнення м’язів ніг та спини, знадобиться балансуюча дошка.

Заключна.

Цей період характеризується ліквідацією залишкових функціональних порушень. Використовуються вправи максимального навантаження, зважаючи на вік та можливості пацієнта.

ЛФК для дітей в домашніх умовах

В теперішній час діти ведуть малорухливий спосіб життя. Тому необхідним є те, щоб фізичні навантаження займали важливе місце у їхньому житті. Це один із найосновніших компонентів у лікуванні та профілактиці. Крім стандартних уроків фізкультури в школі чи дитсадку, діти можуть займатись фізкультурою і вдома. Бажано щоб заняття не були примусовими, вправи повинні викликати у них позитивні емоції та зацікавлення. ЛФК може проводитись в ігровій формі.

У комплекс ЛФК входить ранкова гімнастика. Вона сприятливо впливає на організм дитини, підвищує працездатність, виробляє наполегливість та дисциплінованість. Ранкові вправи включають основні рухи, такі як: повороти голови, махи руками, ногами, ходьба, присідання, підскоки. Також додатково можна використовувати, м’ячики, палиці та інший спортивний інвентар.
Для повноцінних занять ЛФК можна облаштувати вдома спортивний куточок. Це стане одним із улюблених місць для ваших діток.

Чудовим варіантом для дітей будь-якого віку є шведська стінка. Це багатофункціональний тренажер, на якому можна виконувати різноманітні вправи для зміцнення всіх груп м’язів, розвитку вестибулярного апарату, профілактики захворювань центральної нервової системи, розумового розвитку та оздоровлення організму в цілому.
Шведська стінка не займає багато місця в кімнаті, є компактною. Додатково її можна укомплектувати різними цікавими елементами: кільця, мотузкова драбина, гірка, канат та ін. Також для безпеки вашого малюка буде необхідним мат.
Перевагою є те, що стінки витримують великі навантаження, тому без жодних проблем, до занять можуть долучатися і дорослі. Дивлячись на приклад батьків, діти будуть займатись ще з більшою охотою та задоволенням.

Гімнастика для дорослих
Фізичне навантаження повинне відповідати віку та статті людини, а також потрібно зважати на стан здоров’я.
У чоловіків зазвичай переважають вправи із силовими навантаженнями, до зарядки можна долучати гантелі. У жінок, зростання навантаження повинно відбуватись поступово. Значна увага приділяється вправам для м’язів спини, живота і тазу. Надається перевага динамічним вправам. Особам, які мають проблеми і здоров’ям чи людям похилого віку, перед заняттями слід проконсультуватись з лікарем.
Під час виконання вправ важливим є контролювати своє самопочуття, звертати увагу на дихання. Лікувальна фізкультура немає виснажувати, а навпаки додавати бадьорості, покращувати настрій. Потрібно пам’ятати, що для того щоб отримати позитивні результати від лікувальної фізкультури, заняття мають бути систематичними та регулярними. Займатись варто в прохолодному, добре провітреному приміщенні, в зручному, легкому одязі та взутті. Після заняття будуть доречними водні процедури.

Крім ЛФК в домашніх умовах, не слід забувати про загартовування, здорове харчування, плавання, прогулянки на свіжому повітрі. Дотримуючись такого способу життя, Ви і Ваші діти будете здоровими і щасливими.