Новини

Мало мам дітей до року, замислюються над тим, чи правильно розвивається у дитини артикуляційний апарат. І даремно!
Розвиток мовлення - одне з найважливіших фізіологічних досягнень дитини першого року життя.
Невід'ємною частиною занять з розвитку мовленнєвих навичок малюка може стати логопедичний масаж. Найчастіше такий масаж застосовується для правильної постановки звуків мови і розвитку артикуляційного апарату дещо старших дітей.
Користь логопедичного масажу для дітей першого року життя є теж досить суттєвою:
по-перше, в наданні позитивного ефекту на весь організм,
по-друге, в активізації діяльності нервової системи, що дає потужний поштовх до інтенсивного розвитку мовленнєвих навичок. Проводити масаж доцільно не раніше 9-10 місяці, дитина 5 міс. ще не готова до зовнішнього впливу на його артикуляційні органи.
Перш ніж починати робити малюкові логопедичний масаж, варто порадитись з фахівцем. Найчастіше логопеди самі проводять сеанси масажу діткам, яким він показаний. Такий масаж в основному робиться на обличчі, голові, шиї, але також включає язик, губи, щоки і піднебіння дитини. Тому дуже важливо щоб логопедичний масаж для малюка був проведений професійно, акуратно і безболісно. Після сеансів масажу у дітей нормалізується тонус мімічної і м'язової мускулатури, поліпшується робота м'язів артикуляційного апарату.
Пройшовши курс логопедичного масажу у фахівця, мама може спробувати робити деякі прості вправи, які на її очах проводив логопед, самостійно. Наприклад, масаж щічок дитини мама цілком зможе зробити сама. Його можна здійснювати за допомогою вовняної або махрової рукавиці або іграшки, головне, масажуючи круговими рухами дитячу шкіру, не пошкодити її.
Відмінний масажний ефект надає пощипування щічок дитини і вправа «поцілунок», коли мама пальцями рук зводить губки малюка в «поцілунок». При цьому вона видає і звук поцілунку «м-м-м» в надії, що її чадо скоро його повторить.
Одним з основних масажних прийомів є поплескування. І ним не варто нехтувати. Якщо малюк не проти, мама може легко поплескувати його пальцями по губках, щічках і підборіддя. Ця вправа відмінно активізує лицьові м'язи малюка.
Масаж у ротовій порожнині, який логопеди проводять спеціальними пристосуваннями або зубними щітками, не кожна мама зважиться робити своїй дитині.У домашніх умовах такий масаж можна замінити вживанням твердої їжі або прорізувачів. Вони теж вирішують задачу розвитку органів апарату артикуляції.

Бічне викривлення хребетного стовпа зі скручуванням навколо осі має медичну назву – сколіоз. Сколіоз одне з найчастіших захворювань кісткової системи, що викликає деформацію хребта. Зустрічається цей недуг у більш ніж 70% дорослого населення.

Про особоливості сколіозу, його причини, ускладження та лікування розповість експерт Департаменту охорони здоров”я з дитячої ортопедії і травматолоії Андрій Мартинов.

Сколіоз (грец. skoliosis — викривлення) — це захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі. Процес формування сколіотичної деформації — це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення. Приблизно у 80 % усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.

Сколіоз може починатися в будь якому віці. Найчастіше він зустрічається в період швидкого зростання — у віці від 6 до 24 місяців, 5 — 8 років, 11 — 14 років життя

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров’я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об’єму грудної клітки і черевної порожнини.

Класифікація:

Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіотичної хвороби, ступеня виразності викривлення тощо.

Сколіоз хребта поділяється на такі групи:

Залежно від походження:
— сколіози міопатичного походження (як наслідок патології розвитку м’язової тканини і зв’язок)
— сколіози неврогенного походження (як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті)
— диспластичні сколіози (аномалії розвитку хребців і ребер)
— рубцеві (обумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта)
— ідіопатичні (походження невідоме)
— посттравматичні (як наслідок перенесених травм хребта, грудної клітки, тазу, кінцівок)
За формою викривлення хребта сколіоз поділяється на:

С-подібний(з однією дугою викривлення хребта),
S- подібний(з 4-ма дугами),
Z- подібний(з 3-ма дугами)
Рідше причиною стає:

церебральний параліч
м’язова дистрофія.
травми або інфекції хребта.
Ознаки захворювання зазвичай з’являються в період активного росту у підлітків. У хлопчиків протікає частіше в легкій формі, ніж у дівчаток.

Як проявляється сколіоз
одне плече вище іншого;
одна лопатка виступає більше, ніж друга;
нерівна талія;
одне стегно вище іншого.
Які можуть бути ускладнення
У більшості людей сколіоз протікає в легкій формі. Ті, хто страждав на сколіоз в дитинстві і не лікував його, швидше за все скаржитимуться на хронічні болі в спині.

У деяких випадках при важких формах можуть бути серйозні ускладнення – грудна клітка може здавлювати легені і серце, що ускладнює дихання і серцеву діяльність.

Виявити сколіоз може лікар, він оцінить стан грудної клітини та спини, перевірить рефлекси.

При необхідності буде призначений рентген хребта. У деяких випадках призначають комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію, щоб виключити інші хвороби.

Лікування сколіозу
Легкі форми сколіозу не вимагають спеціального лікування. Досить індивідуально підібраного курсу фізичних вправ для зміцнення м’язового каркаса. Якщо розвивати м’язи рівномірно і правильно, вони здатні частково або навіть повністю “витягати” спину і робити її прямий.

У запущених випадках, якщо кістки дитини все ще ростуть, то застосовується носіння корсета – спеціального жорсткого пристосування, яке фіксує тулуб. Корсет не вилікує сколіоз, але зупинить подальше прогресування. Носити такий корсет потрібно цілодобово – чим більше часу, тим він ефективніший. Знімати його можна, коли дитина займається гімнастикою або спортом. Щойно перестають рости корсет знімається.

Хірургічне лікування застосовують у важких випадках, при цьому проводять фіксацію хребців кістковими трансплантатами, гвинтами і стрижнями.

Самостійно можна виправити сколіоз першого-другого ступеня. Більш пізні стадії захворювання коригуються єдиним шляхом – хірургічним. Для профілактики сколіозу необхідно:

стежити за правильною поставою;
не перебувати занадто довго в сидячій позі;
уникати різких рухів і поворотів тулуба;
рівномірно розподіляти навантаження, носячи сумки, рюкзаки, важкі предмети;
уникати надмірних фізичних навантажень.
У відпрацьованій європейській практиці відповідно до тяжкості сколіозу як економічно ефективні лікувальні заходи застосовуються: спеціалізована антисколіозна гімнастика (гімнастика за методою Катаріни Шрот (Katharina Schroth) або аналогічні їй «дихальні» гімнастики (Krystyna Dobosiewicz), витягування хребта, інтегративна кінезітерапія, корсетотерапія різноманітними корсетами за принципом Еббота-Шено (Edville Gerhardt Abbott та Jacques Chêneau) або операція, що фіксує хребет за допомогою металевих конструкцій й аутотрансплантатів, т. з. спонділодез або «fusion»-закріплення.

Серед нових терапій добре себе зарекомендувала ударно-хвильова терапія. УХТ — це вплив на організм за допомогою акустичних хвиль низької частоти (не доступної для людського вуха) і високої інтенсивності. Хвилі швидко проходять крізь м’які тканини (м’язи) і рідини (кров і лімфа), запускаючи процеси регенерації. Опір м’яких тканин цим хвилям невеликий, на відміну від кісток і хрящів. Тобто, хвилі УХТ не травмують м’які тканини, проходять як би «крізь них», а доходячи до кісткової і хрящової тканин починають «діяти», розбиваючи патологічні утворення (нарости, шипи), камені.

Будьте здорові!

Обмежити час користування комп'ютером. Використання комп’ютера відповідно до віку дитини становить: діти до 6 років - не більше 20 хв.на день, 7-10 років - до 45 хв.на день, 11-13 років - 1-1,5 години, 14-16 років – не більше 2-х годин на день).
Проводити періодичні перерви. Необхідно привчити дитину періодично через кожні 15-20 хв. робити перерви, хоча б на 5 хвилин, а через кожні 45хв. - перерва має становити 10-15 хв. При цьому необхідно включити вправи для профілактики зорової втоми, а також проводити активні рухи для всього тіла та окрему увагу приділяти кистям рук.
Правильно облаштувати робоче місце. Необхідно придбати спеціальний стіл та стілець для комп'ютера. Розташувати комп’ютер необхідно задньою поверхнею до стiни в добре освiтленому мiсцi, але щоб на екранi не було виблискування. Стiлець, за яким буде сидiти ваша дитина, обов’язково повинен бути зi спинкою. Висоту стільця треба підбирати таким чином, щоб монітор був розташований не менш, ніж на відстані 50 см від очей, впираючись поглядом безпосередньо в центр екрана. Мiж корпусом тiла i краєм стола повинен залишатися вiльний простiр приблизно 5 см. Руки повиннi вiльно лежати на столi. Пiд ноги можна поставити пiдставку, щоб вони були зiгнутi в колiнних та кульшових суглобах приблизно пiд прямим кутом.
Налаштувати монітор в оптимальному світловому режимі. Необхідно вибрати для монітора оптимальну яскравість, контрастність, без мерехтіння зображення. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів.
Проводити комплекс вправ гімнастики для очей. Необхідно навчити дитину робити гімнастику для очей в ході виконання будь якої роботи, де є зорове навантаження, і нагадувати про важливість виконання таких вправ для профілактики порушень гостроти зору.
Найпоширеніші серед ризиків щодо здоров’я дитини, які виникають при роботі на комп’ютері:
Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активними ігорами на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.
Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.
Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію. В результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що потім виражається в болях суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.
Навантаження на шию. Під час роботи за комп'ютером шийний відділ хребта також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. В результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що проявляється в головних болях.
Вплив на центральну нервову систему. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші порушення - сонливість, апатію, неуважність, нестриманість, зниження уваги тощо.
Психологічний аспект. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікавими стають інші прояви активності в дитячому колективі. Дитина замикається в собі і починає уособлюватися.
Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини істотно впливає інтенсивний потік інформації з інтернетної мережі, яка не завжди є корисною та безпечною.

Проблеми з харчуванням. Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Чи навпаки дитина починає харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.
Комплекс вправ гімнастики для очей.

Гра «Рибалки»
Мета: закріпити знання про форму, розмір, колір.
- Сядьте зручно на килимку. Зараз ми пригадаємо кольори та геометричні фігури.
- У нашому акваріумі плаває багато різних рибок-гудзиків. Зараз ми спробуємо їх піймат
Дітям по черзі дається завдання спіймати рибку червоного, синього, іншого кольору. Потім просять знайти рибку, яка має форму круга, прямокутника, трикутника. Можна ускладнити завдання – спіймати рибку, яка матиме синій колір і форму круга і т.д.
- А тепер давайте з наших ґудзиків зберемо гарне намисто. Ось вам кожному нитка, а ви нанижіть на неї ґудзики і зробіть один одному намиста.

Вправа „Я поклав у мішок”
Учитель починає гру: „Я поклала в мішок яблука”, - граючий добавляє ще одно слово: „Я поклав в мішок яблука і ананаси”, вчитель говорить: „Я поклав в мішок яблука і ананаси і апельсини”, і т.д. (шкільні приладдя, овочі, одяг).

Вправа на розвиток уяви «Домалюй»
-Діти, художник почав малювати картину, але встиг зобразити лише геометричні фігури, а потім побіг по справах і забув про неї. Давайте допоможемо йому домалювати. Назвіть фігури, що зображені. Вам необхідно до кожної з них домалювати якісь деталі, щоб отримати не просто фігуру, а якийсь предмет. Це може бути що завгодно.

Вправа “Звуки”
Я називатиму слова, якщо ви в них почуєте звук /л/, то плесніть у долоні і вкажіть його позицію (на початку слова, всередині, вкінці):
лопата, ластівка, стіл, миска, мишка, лоза, липа, лелека, колосок, просо, лебідь, село;
/ш/: шуба, шарф, літо, мило, школа, Антошка, ковш, шелест, шепіт, возик, їжак, кошик;
/м/: молоток, Василь, марка, машина, ніс, троянда, комаха, правила, мурчик, меблі, монах, велосипед, миша.

Вправа "Усвідомлення візуального матеріалу"
Для цієї вправи потрібно листок паперу, олівці і секундомір. На малюнку, приведеному нижче, представлені 12 зображень. Дітям пропонується розглянути малюнки першого рядка, закривши інші листом паперу, щоб вони не відволікали увагу. Через 30 сек попросите їх закрити цілком всю сторінку і намалювати по пам'яті предмети першого рядка. Потім запропонуєте їм порівняти, наскільки їх малюнки відповідають малюнкам зразка. Далі перейдіть до наступного рядка. З двома останніми рядками попрацюйте одночасно.

Ігрова вправа „Вибір”
Розділіть аркуш на 6 частин і пронумеруйте їх. Завдання – подумати і послідовно намалювати те, що повинно бути зроблено тільки з: 1) паперу; 2) металу; 3) тканини; 4) скла; 5) гуми; 6) дерева.

Вправа „Дай відповідь швидко”
Якнайшвидше відповісти на питання.
1. Скільки хвостів у півня? (1).
2. Скільки ніг у берези? (ні однієї).
3. Що не їздить селом? (трамвай, тролейбус).
4. Що у бабусі на носі? (окуляри).
5. Де ховаються ноги? (черевики, штани).
6. Яке дерево приносять у будинок? (ялинка).
7. Що шарудить в осінньому саду? (листя).
8. Що розсипав Дід Мороз? (сніг).
9. Де зустрічається картопля з морквиною? ( у супі, в магазині).
10. Куди влітають звуки? ( у вуха).
11. Що рятує нас від бруду? (мило, вода).
12. По чому б’ють, коли з ним грають? (по м’ячу).
13. Супочерпалка? (ложка).
14. Холодний дідусь? ( Дід Мороз).
15. Капелюх на будинку? (дах).
16. Де живе морква? (город).
17. Багато дерев? (ліс).
18. Дірка у дереві? (дупло).

Вправа "Усвідомлення словесного матеріалу"
(використовується для тренування як зоровоїпам'яті, так і слухової)
Мета цієї вправи - примусити дітей поміркувати про слова. Учитель говорить: "Зараз я читатиму (показувати) (залежно від тренованого типу пам'яті) слова, почувши (побачивши) кожне слово, уявляйте собі зовнішній вигляд даного предмету, його смак, запах, звуки, які він може видавати, і т.п.
Наприклад, зубна паста на вигляд біла і блискуча, з м'ятним запахом і смаком гострим і солодким одночасно".
Як попереднє тренування можна запропонувати дітям спочатку описувати вголос образи, що викликаються за допомогою відчуттів, і лише після цього переходити до роботи "тільки в думці".

Вправа«Пожвавлення»
Запропонуйте дітям уявити собі яку-небудь тварину. Після того, як образ створений,, попросіть їх "пожвавити" картинку, тобто, щоб тварина почала рухатися, жити своїм життям в уяві. Хай діти розповідають один одному про своїх звірів. Потім підведіть підсумки, чия розповідь виявилася найцікавішою.
Після вправ з живими істотами можна переходити до "пожвавлення" предметів. Вправа виконується спочатку із закритими очима, а потім з відкритими. Всього на різних заняттях пропонується для досягнення доброго результату пожвавити 50 живих істот і 100 предметів. Можна провести цю вправу як гру в чарівника: дитині пропонується стати чарівником, здатним пожвавити за допомогою чарівної палички все, що завгодно. Наприклад, він торкається в своїй уяві предмету, і той оживає, потім "чарівник" розказує всім, що він бачить; після ролі міняються.

Гра «Протилежність»
Я називаю слово, а ви назвіть протилежне:
білий – (чорний); дівчинка – (хлопчик);
високий – (низький); жадний – (щедрий);
сів – (встав); день – (ніч);
легкий – (важкий); кричати – (мовчати);
веселий – (сумний); йти – (стояти);
гострий – (тупий); хоробрий – (боязливий);
товстий – (тонкий); покупець – (продавець);
розумний – (дурний); вчитель – (учень);
чесний – (брехливий); хороший – (поганий);
зима – (літо); бідний – (багатий).

ЩО ТАКЕ КАЗКОТЕРАПІЯ?
Казкотерапія– це спосіб об’єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію дійсністю, огортає все навколо передчуттям дива, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне – надає малюку почуття вневненості і захищеності.
У казках відображаються усі аспекти людського життя: проектуються моделі стосунків, визначаються цінності та ідеали, що сприяє формуванню духовно здорової, компетентної особистості. А обов’язковий «щасливий кінець» стає основним засобом цього виду арт-терапії, що допомагає дітям позбутися страхів і комплексів.
Саме тому казкотерапія є одним з найефективніших психологічних методів у роботі з дітьми.
Переваги казкотерапії
Терапевтична казка відрізняється відзвичайної тим, що вона складена спеціально з урахуванням особливостей конкретної дитини. Її персонажі переживають ті ж емоції, борються з тими ж страхами, комплексами, що й малюк.
Дитина порівнює себе з персонажем , аналізує його поведінку (таким чином вдаючись і до самоаналізу) і на його прикладі вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті.
Казка розвичає уяву дитини, розширює її світогляд.
Слухаючи і аналізуючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій, що за необхідності може бути активізований.
Терапевтична казка створює особливий з’язок між дитиною і дорослим, що грунтується на довірі та впевненості.
У процесі казкотерапії негативні персонажі (що є втіленням дитячих страхів та комплексів) перетворюються на позитивні.
Як працювати з казкою
Малювання за мотивами казки. Кожна дитина обирає і малює фрагмент казки, який хоче зобразити, героя, який найбільше сподобався.
Обговорення поведінки і мотивій дій персонажа з дітьми, виявлення страхів у дитини.
Програвання епізодів казки. Між дітьми розподіляють ролі (персонажів-звірят і персонажів-страхів) з урахуванням емоційного стану дітей та попередніх малюнків. Якщо дитина боїться і відмовляється, примушувати не потрібно, хай буде гладачем.
Використання казки як притчі. У цьому випадку казка має стати моделлю поведінки.
Закріплення ефекту казки відбувається тоді, коли батьки розпитують дітей, яку казку чули, хто з персонажів сподобався і чому.
Як створити терапевтичну казку
1. Обираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.
2. Описуємо життя героя у казковій так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
3. Вводимо героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.
4. Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних точок зору. Можна ввести помічника – мудрого наставника.
5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.
Примітка. Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховані причини певної поведінки, страхів та комплексів дитини.
Тож, творіть, фантазуйте разом з дітьми, світ казки чекає на вас!

Карантин змушує змінювати звичайні процеси в навчанні дітей. Ми звертаємо увагу на те, що карантин - це не канікули і виконання програм відбувається шляхом організації освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання. Діти мають виконувати певні завдання після перегляду відеоуроків, навчальних матеріалів на відповідних сайтах, блогах, платформах (посилання згідно розкладу та класу розміщені на сайті школи). Допоможіть дітям відповідально віднестися до опанування знань. Контролюйте режим дня Ваших дітей, режим роботи, режим харчування, дотримання заходів профілактики. Будьте здорові!
5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників - монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли - теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.
• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім'ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім'ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.
• Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи - їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.
• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.
• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам'ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

Поради батькам. Як ефективно організувати
навчальний процес вдома
1. Дотримуватися режиму дня
Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік сильно зсунеться. Тож бажано продовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той самий час.
2. Скласти розклад занять
Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.
• Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.
В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.
Бажано також складати план занять на наступний день звечора і дотримуватися щодня однакових часових рамок - наприклад, навчання о 10:00-12:00 вранці й о 15:00-17:00 ввечері. Це допоможе дитині організуватися і розвивати навички тайм-менеджменту.
• Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання - і закреслили коло.
3. Організувати робочий простір
На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань, потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров'ю дитини. Тому виберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його.
Кімната, в якій дитина буде займатися навчальною діяльністю, має добре вентилюватися, щоб школяр міг дихати чистим повітрям, а не пилом, який накопичується за цілий день в погано вентильованому приміщенні.
4. Усунути фактори, що можуть відволікати дитину
Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів - вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп'ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте.
• Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).
Певна фонова музика може допомогти дитині налаштуватися на навчання, але важливо, щоб вона не була занадто голосною і не стала відволіканням.
5. Робити регулярні перерви
Під час виконання завдань важливо кожні 25-30 хв робити короткочасні перерви для виконання зорової гімнастики, випивання склянки води тощо. А кожні 45-60 хв - влаштовувати перерви протягом 10-15 хвилин, щоб розім'яти руки та ноги (танці, заняття спортом), уникнути перенапруження очей від комп'ютерного монітору та залишатися сконцентрованим.
• Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації.
• Крім фізичних вправ, дитина може під час перерви зайнятися справами по дому (скласти іграшки, погодувати риб тощо) чи погратися.
• Але дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп'ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.
6. Чергувати онлайн-навчання з іншими видами навчальної діяльності
• Бажано включати в навчальний час не лише слухання онлайн-лекцій чи виконання завдань на комп'ютері, а й роботу в зошиті, читання книг, створення проектів, спостереження, експериментування.
• Важливо навчити також дитину конспектувати, робити замітки для кращого засвоєння та запам'ятовування інформації.
• І не забувайте влаштовувати перевірку знань після засвоєння інформації - нехай дитини відповідає на запитання, переказує, проходить тести, робить контрольні та олімпіади. При цьому «вимірюйте» успішність навчання якісними, а не кількісними показниками. Критеріями можуть бути розуміння правил, точність виконання математичних операцій, грамотність письма тощо. Це орієнтує дитину на реальний результат, а не його імітацію.
7. Мотивувати дитину до успіху
Мотивація може бути різною - зовнішньою (заохочення, як-то дозвіл погратися на комп'ютері, купити іграшку тощо) та внутрішньою - власне пізнавальний інтерес дитини (який підвищується від підтримання допитливості дитини, похвали за її досягнення тощо).
Звісно, ви можете поєднувати обидва види мотивації, але більш ефективним для дитини буде вироблення саме внутрішньої.
Пам'ятайте: ваші заохочення та уважність показують дитині, що ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими.
8. Спілкуватися з іншими
Комунікація може також допомогти підвищити ефективність навчання в Інтернеті. Можна зв'язатися з учителями, зареєструватися на форумах, підтримувати зв'язок з батьками однокласників вашої дитини.
Можна об'єднатися й створити групу, де будете ділитися корисними ресурсами та досвідом. При цьому в дітей може бути власна група, де вони зможуть ставити запитання, допомагати один одному вирішувати завдання, ділитися враженнями тощо.
При цьому намагайтеся не порівнювати успіхи вашої дитини з іншими, адже всі вони - унікальні та розвиваються у власному темпі. Нехай діти чують від вас слова підтримки та отримують завдання, які відповідають їх рівню, цілям і потребам.
9. Залучатися до процесу навчання
Залишайтеся причетними до дистанційного навчання вашої дитини, допоможіть їй скласти графік, розібратися з цілями та курсами, налагодити режим дня.
Молодші школярі, крім того, на початку онлайн-навчання потребують значної допомоги від дорослих. Батькам, можливо, буде потрібно допомогти дитині увімкнути пристрій, увійти в додаток, прочитати інструкції, натиснути в потрібному місці, ввести відповіді тощо.
Однак пам'ятайте: чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. З сьомого-восьмого класу варто підключатися до його занять лише за потреби. Підлітки цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання. Тож створіть дитині такі умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання.
При цьому цікавтеся її успіхами, враженнями від онлайн-навчання, попросіть ділитися труднощами, підтримуйте свого школяра.

Перш ніж дитина навчиться говорити й оволодіє своєю рідною мовою,
вона видає різні звуки. Це так звана «мова немовлят», і діти в усьому світі
говорять на ній приблизно однаково.
Але коли дитина має виголосити свої перші слова? Для неї важливо
навчитися говорити до трирічного віку, коли її мозок стрімко розвивається.
Але поки малюк ще не говорить, розвиток його мовлення залежить від його
вміння говорити «мовою немовлят».
Коли дитина вимовляє свої перші слова?
Дитина починає говорити «мовою немовлят» незабаром після
народження та спочатку не використовує звуки. За допомогою виразу
обличчя, плачу й рухів тіла вона висловлює різні емоції та фізичні потреби –
від страху й голоду до розчарування й сенсорного перевантаження. Батьки
вчаться розпізнавати, яку потребу висловлює малюк своїм плачем.
Вік, коли дитина вимовляє свої перші слова, завжди індивідуальний.
Але в розвитку мовлення всі діти проходять певні етапи. Якщо малюк
пропустив хоча б один із них – слід проконсультуватися з лікарем.
Для того, щоб побачити відхилення у мовленнєвому розвитку дитини і
якомога швидше звернутися до фахівців,
НЕ ЧЕКАТИ , ЩО ДИТИНА «ПЕРЕРОСТЕ» АБО СЛІДУВАТИ
ПОРАДАМ СУСІДОК ЧИ БАБУСЬ НА КШТАЛТ «ХЛОПЧИКИ
(ДІВЧАТКА) ПОЧИНАЮТЬ РОЗВИВАТИСЯ (ХОДИТИ,
ГОВОРИТИ….) ПІЗНІШЕ (РАНІШЕ)», НЕОБХІДНО САМИМ ЗНАТИ
НОРМУ!
Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина
засвоює мову індивідуально, але все ж знання основних особливостей
розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.
ЕТАПИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
3 МІС. – 2 РОКИ
 Мовлення дитини в 3 місяці. Вона чує ваш голос, бачить вираз вашого
обличчя, відгукується на інші голоси та звуки. Багатьом дітям більше
подобається жіночий голос, ніж чоловічий. Також дітям подобаються голоси,
які вони чули, перебуваючи в лоні матері. Приблизно у віці 3-х місяців
малюк починає виражати емоції за допомогою звуків.
 Мовлення дитини в 6 місяців. Вона видає більшу кількість звуків і
вимовляє склади слів. У віці 6-7 місяців відгукується на своє ім'я, впізнає
мовлення рідною мовою, може інтонаціями голосу передавати настрій.
Деякі батьки думають, що в цьому віці малюк уже вимовляє перші слова
(«мама», «тато»), хоча насправді це просто повторювані випадкові склади.
Дитина не вкладає в них ніякого значення.
 Мовлення дитини в 9 місяців. У цьому віці діти розуміють найпростіші
слова («так», «ні», «привіт» тощо). Вони використовують більшу кількість
приголосних звуків та інтонацій.
 Мовлення дитини у 12-18 місяців. Більшість дітей уже усвідомлено
говорить найпростіші слова («мама», «тато»). Розуміють прості звернення
батьків до них («Будь ласка, поклади на місце»).
 Мовлення дитини у 18 місяців. Зазвичай діти в цьому віці можуть
вимовляти кілька простих слів і вказувати на людей, предмети, частини
тіла, які називають батьки. Дитина повторює останні слова або склади в
реченні, яке ви вимовляєте. Промовляючи слова, дитина може пропускати в
ньому звуки або склади (наприклад, «бака» замість «собака»).
2- 3 РОКИ
У дитини 3-го року життя активно формується фразове мовлення. Згодом в
мовленні з’являються прості речення.
Словниковий запас складає близько 100 слів, до 3-х років зростає до 500
слів. Малюк розуміє і правильно виконує двоетапну інструкцію(«піди в
кухню і принеси чашку»), вірно використовує займенники «я», «ти», «мені»,
речення будує з двох слів.
До двох років дитина вже засвоює звуки: П, Б, М, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х.
Свистячі звуки (С, З, Ц), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ), сонорні (Р, Л) вона
зазвичай пропускає або замінює.
Засвоює поняття «один», «багато».
Дитина розуміє значення дій в різних ситуаціях («покажи, хто сидить,
хто спить»), значення прийменників в звичній конкретній ситуації («на чому
ти сидиш?»).
Діти охоче слухають оповідання, казки, вірші, які вперше виводять їх за
межі безпосереднього спілкування з дорослими, дають їм відомості про те,
чого вони ще не бачили.
У два роки малюк має уявлення про призначення речей домашнього
вжитку та особистої гігієни, правильно їх використовує.
Мовні надбання дітей стимулюють позитивні зрушення у їх психічному
розвитку, позначаються на всіх психічних процесах (відчуттях, сприйманні,
мисленні, пам'яті).
У перші три роки в дитини розвиваються всі функції мови, а з нею і
мислення.
Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення:
 засвоюють відмінкові закінчення,
 узгоджують прикметник з іменником,
 використовують деякі прийменники (на, у),
 оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та
множини іменників.
Починає формуватися діалогічне мовлення.

Останім часом все частіше спостерігається відставання в розвитку моторної функції дрібних м'язів пальців рук у дітей. Внаслідок низки причин це явище стае проблемою, особливо в спеціалізованих групах дошкільних установ, де виховуються діти з дефектами мовлення й із затримкою психічного розвитку. Учені – дослідники підтвердили тісний зв'язок розвитку м'язів руки дитини з розвитком її мови й мислення. Високий рівень сформованності дрібної моторики дитячих пальців забезпечує також достатній рівень пам'яті, уваги й готує руку до письма. Оволодіння ж самою технікою написання букв вимагає складної роботи дрібних м'язів руки, а також розвиненої слухової уваги.

Дрібна моторика та психофізичний розвиток дитини.

Дрібна моторика рук пов'язана з розвитком лівих скроневих і лівої лобової ділянок головного мозку, які відповідають за формування багатьох психічних функцій. Сучасні дослідження вчених підтвердили зв'язок інтелектуального розвитку з пальцевою моторикою. З умілості дитячої руки фахівці роблять висновок про особливості розвитку центральної нервової системи, її мозку. Початок розвитку мислення дає рука. У процесі діяльності м'язи рук виконують три основні функції :
• органів руху
• органів пізнання
• акамуляторів енергії (і для самих м 'язів, і для інших органів)

Якщо дитина торкається якогось предмета, то м'язи і шкіра рук у цей час «вчать» очі і мозок бачити, сприймати дотиком, розрізняти, запам 'ятовувати.

Як саме рука вивчає, обстежує предмети ?

1. Дотик дозволяє переконатися в наявності предмета, температурі , вологості тощо.
2. Постукування дає можливість одержати інформацію про властивості матеріалів.
3. Узяття в руки допомагає виявити багато цікавих властивостей предметів: вага, особливості поверхні, форми тощо.
4. Натиснення дає можливість визначити, м'який предмет або твердий, з якого матеріалу зробленний.
5. Обмацування (охоплення, потирання, прогладжування, кругові рухи) дрібних і сипучих предметів (наприклад, зерна, крупи, сіль) вчить дитину відчувати дотик долоні або пальців. Великими, вказівними, середніми пальцями діти обмацують деталі мозаїки, ґудзики, гайки, монетки, великі предмети захоплюють всіма п'ятьма пальцями. Якщо предмет не вміщується в руці, переходять до дворучного обмацування - дотику: однією рукою його тримають, фіксують, а іншою(ведучою) - досліджують.
Обмацування прогладжуванням дає можливість визначити властивості поверхні. Штрихові й дугові рухи кінчиками пальців з високою точністю допомагають розпізнати не тільки гладкість - шорсткість, але й сорт матеріалу, наприклад, який папір: газетний, пергаментний, промокальний.
Рука пізнає, а мозок фіксує відчуття й сприйняття, поєднуючи їх із зоровими, слуховими й нюховими в складні інтегровані образи й уявлення.
Процес психічного розвитку відбувається за умови високої рухової активності дітей. При регулярному виконанні перехресних рухів утвориться велика кількість нервових волокон, що пов'язують півкулі головного мозку і сприяють розвитку вищих психічних функцій.
Мозолисте тіло, що координує роботу обох півкуль, інтенсивно розвивається до семирічного віку. Для розвитку міжпівкульної взаємодії можна виконувати вправи за участю м 'язів рук.

Взаємоз'язок розвитку дрібної моторики й розвитку мовлення дошкільника.

Рівень розвитку мовлення залежить від ступеня сформованості дрібних рухів пальців рук На основі обстеження дітей була виявлена закономірність: якщо розвиток рухів пальців рук відповідає віку, то й мовний розвиток – у межах норми, якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується й мовний розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути нормальною й навіть вище норми.
Мовлення вдосконалюється під впливом кінестетичних імпульсів від рук, точніше від пальців. Звичайно дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно міркувати, у неї досить розвинені пам 'ять,увага, зв'язне мовлення.
Відомий дослідник дитячого мовлення М.Кольцова пише:,,Рухи пальців рук історично, у ході розвитку людства, виявилися тісно пов'язаними з мовною функцією. Першою формою спілкування первісних людей були жести, особливо великою тут була роль руки.,,
Розвиток функції руки й мовлення в людей тривало паралельно. «Приблизно такий самий перебіг розвитку мови дитини. Спочатку розваваються дрібні рухи пальців рук, потім з'являється артикуляція складів, усе наступне вдосконалювання мовних реакцій залежить від ступеня тренурування рухів пальців. Таким чином, «є всі підстави розглядати кисть руки як орган мовлення – такий самий, як артикуляційний апарат. Із цього погляду проекція руки – ще одна мовна зона мозку ». Розвиток дрібної моторики рук добре впливає не тільки на формування активної дитячої мови, й на виправлення її вади.
Тому тренування рухів пальців і кісті рук є найважливішим чинником, що стимулює мовний розвиток дитини, сприяє поліпшенню артикуляційних рухів, підготовці руки до письма й, що не менш важливо, є потужним засобом, що стимулює працездатність кори головного мозку, що стимулює розвиток мислення дитини.

Стан дрібної моторики в нормі.
Вікові особливості розвитку дрібної моторики рук.

1- 2 роки. Дитина тримае два предмети в одній руці; креслить олівцем, перегортае сторінки книги. Ставить один на одного від 2 до 6 кубиків.
2 – 3 роки. Відкриває ящик і перекидае його вміст. Грає з піском і глиною. Відкриває кришки, використовує ножиці, фарбуе пальцем. Нанизує намисто.
3 – 4 роки. Тримає олівець пальцями, копіює форми кількома рисами. Збирає й будує будівлі з 9 кубиків.
4 – 5 років. Малює олівцями або кольоровою крейдою. Будує будівлі більш ніж з 9 кубиків. Складає папір більш ніж 1 раз. Визначає предмети в мішку на дотик, ліпить з пластиліну (від 2 до 3 частин), шнурує черевики.

Вікові особливості розвитку зорово – моторної координації.

1 – 2 роки. Креслить штрихи й «карлючки».Вміщує квадрат у квадратний проріз, овал – в овальний. Повторює зображення кількох горизонтальних, вертикальних і округлих ліній.
2 – 3 роки. Малює риски, відтворює прості форми. Ріже ножицями.Малює за зразком хрест.
3 – 4 роки. Обводить по контурах, копіює хрест, відтворює форми.Хапае м яч, що котиться до неї.
4 – 5 років. Розфарбовує прості форми. Копіює заголовні друковані літери. Малює простий «будинок» ( квадрат і діагоналі ). Малює людину, зображуючи від 2 до 3 частин її тіла. Копіює квадрат, зірку. Домальовує 3 частини в незавершену картину.
5 – 6 років. Акуратно вирізає картинки. Пише букви і числа. Домальовує відсутні деталі до картинки. Відтворює геометричні фігури за зразком.

Корекція рухових порушень у дітей з мовною патологією.

У дітей при мовних порушеннях помітно виражена загальна моторна недостатність, а також відхилення в розвитку рухів пальців рук, тому що рухи пальців рук тісно пов'язані з мовною функцією. Через це у системі з їхнього навчання й виховання передбачаються виховні корекційні заходи в цьому напрямку.
М.Кольцова дійшла висновку, що формування мовних ділянок відбувається під впливом кінестетичних імпульсів від рук, а точніше, від пальців.
Цей факт повинен використовуватися в роботі з дітьми й там, де розвиток мовлення відбувається вчасно, особливо там , де є відставання, затримка розвитку моторного боку мовлення. Рекомендується стимулювати мовний розвиток дітей шляхом тренування рухів пальців рук. З цією метою можна скористатися методикою розвитку тонкої моторики в дітей 3-6 років В.Кисильової. Її система вправ поділена на блоки. Тільки після оволодіння одним блоком можна переходити до наступного. Рання стимуляція моторного розвитку й корекція рухових порушень можуть сприяти запобіганню загальному недорозвиненню мовлення в дітей з раннім органічним ураженням центральної нервової системи.
Роботу з розвитку рухів пальців і кісті рук варто проводити систематично по 2-5 хв. щодня. Спочатку діти зазнають труднощів у виконанні багатьох вправ. Тому опрацьовуються рухи поступово й спочатку виконуються пасивно, за допомогою дорослих у повільному темпі. Темп і кількість повторень поступово збільшується.
Дорослі стежать за правильною постановкою кісті руки дитини й чіткістю перемикання з одного руха на інший. Вказівки повинні бути спокійними, доброзичливими, точними.
Під час занять потрібно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини, її вік, настрій, бажання й можливості. Головне, щоб заняття приносили дітям тільки позитивні емоції Потрібно піклуватись про те, щоб діяльність дитини була успішною – це буде підкріплювати її інтерес до ігор і занять.
Отже, якщо будуть розвиватися пальці рук, то буде розвиватися мовлення й мислення дитини, зникнуть проблеми у навчанні не тільки в першому класі, а й надалі.

Є основне правило – робота з розвитку рухів рук повинна проводитися регулярно, тільки тоді буде досягнуто найбільшого ефекту.

Пальчикові ігри допоможуть дітям:

 зробити ривок у розвитку мовлення – поліпшити вимову й збагатити лексику;
 підготувати руку до письма;
 запобігти появі писального спазму – частої біди юних школярів;
 розвинути увагу, терпіння, так зване внутрішнє гальмо – уміння стримуватися саме тоді, коли це необхідно;
 стимулювати фантазію, виявляти творчі здібності;
 навчитися управляти своїм тілом, почуватися впевнено в системі «тілесних координат», що усуне можливість появи неврозів.

Жив собі один дуже розумний і хоробрий хлопчик на ім’я Капі-Тошка. У нього було прекрасне довге волосся. А оскільки він народився лютою зимою, то довге волосся було як ніколи до речі. Капі-Тошка подружився з ними і воно зігрівало його голову, коли він виходив у двір погуляти під снігом зі своїми хорошими друзями.
Але ось одного разу прийшло літо. О! Це було дуже спекотне літо. Всі люди знемагали від нестерпної спеки, пили багато води і чекали, коли прийде легка прохолода. Капі-Тошці було теж дуже важко цього літа. Адже у нього було довге тепле волосся. У таку спеку носити його було просто нестерпно !!!!
Капі-Тошка жив зі своїми батьками, які завжди дбали про те, щоб йому жилося цікаво і легко. І ось одного разу в один з таких жарких днів тато і мама прийшли до Капі-Тошки з пропозицією:
– Сонечко наше, – сказали вони – хочеш, ми підстрижемо твоє волосся і тобі стане набагато легше. Твоїй голові буде не так жарко, легкий вітерець буде її обдувати і спека для тебе буде не такою нестерпною.
Капі-Тошці дуже сподобалася ця приваблива ідея, але проблема була в тому, що він абсолютно не уявляв собі – як це підстригти волосся. Не забувайте, адже він нещодавно народився !!!
“Хоч я і знаю досить багато для свого віку, все-таки деякі речі ніяк не впізнаєш без практики!” – Подмав Капі-Тошка і відразу ж погодився на цю авантюру.
Як і належить стригти волосся було вирішено спеціальною машинкою. Ця машинка була дуже загадковим предметом для Капі-Тошки, адже він раніше ніколи не бачив таких дивних іграшок. Тому, коли мама і тато посадили його на спеціальний стільчик, він з цікавістю спостерігав за тим, що роблять батьки – поки тато не включив машинку…
Різке гучне дзижчання виходило від машинки, яка наближалася до Капі-Тошкіної голови, в одну мить перекреслило всю цікавість і інтерес. Ледве живий Капі-Тошка відповів машинці тим же – закричав ще голосніше, ніж вона, зіскочив зі стільця і кинувся в свою кімнату, з гарячим бажанням сховатися куди подалі.
Як мама і тато не вмовляли його, як не пояснювали, що машинка стриже волосся зовсім не боляче, що це швидко, акуратно і все таке – Капі-Тошка наполегливо кричав на своїй мові: «не хочу вас слухати, ви жорстокі мучителі дітей та машинка у вас така ж !!!»
Загалом, Капі-Тошка перелякався не на жарт, тому навіть їжа і купання перед сном не доставили йому особливого задоволення. Весь змучений і переляканий він вирішив заснути і відпочити, коли буде бачити гарні, кольорові і веселі сни.
Капі-Тошка хотів спати, а ось волоссю його було не до сну. Воно теж дуже хотіло обстригтися. В серцях волосинок жила пристрасть до подорожей. А можливість підстригтися давала їм можливість пожити де-небудь ще, крім як на голові у Капі-Тошка, тому вони дуже засмутилися, коли побачили, що страх їх господаря заважає їм реалізувати свої справжні мрії.
Коли Капі-Тошка почав засинати, найголовніша старша і мудра волосина набралася хоробрості і заговорила:
– На добраніч, милий Капі-Тошка.
Капі-Тошка здивовано відкрив очі і поцікавився:
– Ой, хто це?
– Це я – твоє волосся. Росту тут дуже незадоволене.
– Чому?
– А чому це ти боїшся машинки?! Знайшов що боятися !!!
– Ага – вона ж так страшно і люто дзижчить – раптом мені боляче буде?!
– Так не буде! Хіба ти не знаєш цей таємний секрет про життя машинки для стрижки волосся?
– Ні, а який?
– Ну не знаю, чи варто мені тобі розповідати. Адже це ж найбільша таємниця з життя машинки !!!
– Ну розкажи, розкажи – закричав Капі-Тошка, який дуже любив всякі історії і розповіді, особливо таємничі і страшенно секретні.
– Ну не знаю, чи можу я тобі довіряти, а раптом ти кому-небудь розкажеш? А раптом нас хтось почує?
Капі-Тошка став дуже предуже просити мудру волосину розповісти їй цей секрет і нарешті, після довгих умовлянь волосина погодилася.
– Так от. Було це дуже давно. Коли люди і предмети прекрасно розуміли один одного і ладили. Жили вони всі разом, піклуючись і допомагаючи один одному. У ці далекі часи машинки для стрижки волосся були тихими і добрими. Вони стригли волосся акуратно і безболісно, втім і зараз вони не особливо відрізняються від своїх далеких предків – стрижуть також акуратно і зовсім не боляче.
– Ну і що було далі, – в нетерпінні запитав Капі-Тошка, слухаючи мудру волосину з відкритим ротом.
– А то й було, що жили вони дружно і щасливо тільки до пори до часу.
– Це до коли до «пори до часу»? – Поцікавився Капі-Тошка.
– Це до тоді, коли люди стали використовувати бідних машинок для стрижки волосся не за призначенням. Вони грали з ними, ніби вони м’ячі, кололи ними горіхи, стригли собак і навіть кішок. Звичайно, після такого поводження з собою машинки дуже образилися і навіть розсердилися. Після цього, вони стали дуже нервуватись, коли їх брали в руки люди. А нервувалися вони дуже голосно і схоже це було на страшне дзижчання. Ну ти знаєш, ти ж чув сьогодні! І люди стали боятися машинок для стрижки волосся. Уже не всі могли собі дозволити ось так запросто взяти машинку і погратися з нею. Всіх зупиняв страх. І тільки гостра потреба – підстригти волосся – змушувала їх перемагати страх і взяти в руки машинку. Машинка також голосно дзижчала і нервувалася, але робила свою роботу також акуратно і безболісно. Так з тих пір і повелося – машинки дуже нервують, коли люди беруть їх в руки, але в глибині своєї душі вони залишилися такими ж добрими і м’якими машинками, які люблять допомагати людям.
– Виходить, що вони насправді не страшні? – Обережно поцікавився Капі-Тошка.
– Виходить так. Виходить, що вони дзижчать так, для вигляду, щоб відлякати тих, хто не хоче стригтися, а хоче їх змусити робити що-небудь інше. Тому, про всяк випадок, коли надумаєш все-таки підстригати волосся, скажи машинці, що хочеш просто підстригтися. Думаю, якщо вже вона й буде голосно дзижчати, то не так вже й люто, як в перший раз.
– Правда? Правда?
– Правда-правда. – Сказала мудра волосина і випадково заснула, адже вона була найстаршою волосиною на голові у Капі-Тошки.
Капі-Тошка ще трохи полежав і подумав, що, можливо, варто і спробувати підстригтися. Тим більше, якщо він відчує, що йому боляче і страшно, він завжди може втекти або влаштувати дику істерику і батьки миттю перестануть водити машинкою по його голові. В крайньому випадку, можна розплакатися і розповісти, що йому просто дуже хочеться жити з довгим волоссям. Мама розчулиться і дозволить йому жити як і раніше.
Капі-Тошка заснув. А вранці, прокинувшись як зазвичай в прекрасному настрої, побіг до мами з татом просити їх його постригти. Батьки в подиві хвалили його за хоробрість і сміливість. Капі-Тошка із завмиранням у серці знову сів на стільчик і приготувався до того, що зараз включать машинку.
Тато знову заніс машинку для стрижки волосся над Капі-Тошковою головою і … включив її. І знову пролунало страшне гучне дзижчання. Капі-Тошка весь напружився, міцно заплющив очі і все його життя розгорнулася перед його очима. Скільки всього вже було: і як він боявся пральної машинки – а виявилося що вона стоїть на одному місці і може тільки – що по колу в центрифузі перевертати одяг! І як біла страшна кішка з блакитними очима вперше заглянула до нього в ліжечко – але ж йому тоді було всього три дні! А він – хоробро глянув на неї і тільки лише поглядом прогнав страшну зверюку з ліжечка! Загалом, всього було багато, можливо, що і ця машинка не така вже й страшна.
Роздуми Капі-Тошки перервав тоненький голосок однієї з його волосин, який впав йому прямо на руку:
– Капі-Тошка! Капі-Тошка!!!! – Ти найхоробріший хлопчик! Спасибі тобі велике, я тепер можу подорожувати, де захочу!
Капі-Тошка відкрив очі і раптом побачив, як його волосся падало і падало і всі-всі волосини кричали йому «до побачення» і «велике спасибі». Він зрадів, від задоволення розслабився і прислухався до самої машинки – чи так вже вона страшно дзижчить?!
Слухав-слухав і раптом почув несподівану для себе річ!!! За лютим і гучним дзижчанням чувся спів машинки »« я стрижу стрижу стрижу і стрижу стругу стрижу, а потім ще стрижу »і так далі в такому ж дусі. Це відкриття і цей факт так розвеселили Капі-Тошку, що він мало не впав зі стільця!
– Ах, ось ти яка машинка – це ти виявляється співаєш, а я думав, що ти страшно дзижчиш! – Сміючись сказав Капі-Тошка!
– Ну і що – образилася машинка, – як умію, так і співаю. Те, що я не вмію співати, не означає, що я не люблю співати і не можу співати! Ось так!
– Вибач, будь ласка, дорога машинка – занепокоївся Капі-Тошка, злякавшись, що машинка може заподіяти йому біль.
– Нічого, я не ображаюся. Я спеціально так співаю, щоб мене боялися і поважали. Тільки ти нікому не кажи, що я насправді співаю. Це мій великий секрет!
Капі-Тошка погодився зберігати секрет машинки в повній таємниці, а сам подумав, що надмірна вразливість завжди ховається за агресією. Так, машинка лякала людей, щоб її не використовували для інших справ. Вона так боялася, що її змусять не тільки стригти волосся.

Зараз дуже непростий період для всіх, і помилково вважати, що діти нічого не помічають. Вони на це реагують, навіть якщо просто віддзеркалюють поведінку батьків.

ДІТЯМ ВАРТО РОЗПОВІДАТИ ПРАВДУ про те, що відбувається. Вони все помічають. Коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою уяву та фантазію – це сприятливе підґрунтя для тривоги. Говорити потрібно лише правду, але спрощувати її: не використовувати складних термінів, не описувати детально наслідки захворювання. Те, як подавати інформацію, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку, наприклад, можна пояснювати це через гру.

ПОЧАТИ ІЗ СЕБЕ. Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.

АКЦЕНТУВАТИ НА ДІЯХ. Можна розповісти про симптоми, які виникають під час цієї хвороби. Пояснити, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки тощо.

Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Якщо не знаєте чогось, можна разом із дитиною знайти інформацію у наукових статтях: бути дослідниками разом. Не можна ігнорувати її запити. За своєю природою діти дуже допитливі, вони потребують постійного потоку інформації для розвитку та формування нервової системи.

Діти до певного віку не можуть аналізувати інформацію та розуміти, де правда, а де ні. Батьки, які проговорюють те, що відбувається, допомагають малечі сформувати свою думку та бачення ситуації. Коли малюк поводиться пасивно і не запитує про вірус, ймовірно, у неї існує страх. Не розповідаючи про вірус, ми можемо підсилювати ці почуття. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась.

«Карантин потрібно пережити»
Дорослим людям важко перебувати в ізоляції, а дітям це набагато складніше. Наше ставлення до дитини у цей період має бути толерантним, більш підтримувальним і спокійним, ніж зазвичай.

ЗБЕРЕГТИ ЗВИЧНИЙ РЕЖИМ ДНЯ. Розпорядок дня – це те, що дає почуття безпеки дитині. Тобто лягати спати і прокидатись у той самий час, снідати, обідати й так далі. Звісно, у режимі карантину відтворити його на 100% буде складно, але треба постаратись зберегти основні пункти.

СТАВИТИ РЕАЛІСТИЧНІ ВИМОГИ. На час карантину з дітьми батьки, ймовірно, не зможуть працювати на тому ж рівні, що раніше. І діти не зможуть вчитись так само ефективно, як за звичайних умов. Це певний період, який мине і до якого варто адаптуватись. Карантин потрібно пережити, й далі буде по-іншому.

ПОЯСНЮВАТИ ДИТИНІ, ЩО ХТОСЬ ІЗ БАТЬКІВ БУДЕ ЗАЙНЯТИЙ, ПОТРІБНО ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ. Знову-таки, це планування дня і чітке обмеження часу на роботу та відпочинок. Дітей варто попереджати, що найближчої години дорослі не зможуть приділяти так багато уваги дитині. Але цей час мине і згодом ви зможете погратись чи зробити щось разом.

У період карантину батькам потрібно бути з дитиною і реагувати на її потреби. Щоб дитині було простіше, можна використовувати позитивні підкріплення: наприклад, за кожне виконане завдання давати наклейку, за п’ять таких стікерів – приз. Така гра допомагає дитині витримувати ці періоди тимчасового дискомфорту (наприклад, коли батьки зайняті роботою) задля винагороди.

Як розпланувати день і чим зайняти дітей

ЮЛІЯ АНГЕЛ

засновниця Монтессорі-садка Urban Kids, мама двох дітей

Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

ЗМУШУВАТИ ДИТИНУ НЕ ПОТРІБНО: лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

ПЛАНУВАТИ ВСІ АКТИВНОСТІ варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

ЛЮБОВ ХУДОЛІЙ ТА КСЕНІЯ АДУЛОВА

виховательки дитячого садка

Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, прогулянок на вулиці, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

ІГРИ НА КУХНІ. Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію. Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ, або ігри, що розвиваються за сюжетом, її учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.

ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ. Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.

РУХЛИВІ ІГРИ. Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо.

КІНЕЗІОЛОГІЧНА ЗАРЯДКА. Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.

Рекомендація 1. Створіть розпорядок і безпечну обстановку
Будьте послідовні
Дітям, які страждають на розлади аутистичного спектру, важко дається навчання поза домом (в кабінеті психолога або в школі). Наприклад, дитина може використовувати для комунікації в школі мову жестів, але ніколи не робити цього вдома. Створення стабільного оточення - найкращий спосіб поліпшити навчання дитини. Дізнайтеся, які методи використовує психолог при роботі з дитиною, і використовуйте їх удома. Запропонуйте психологу проводити сеанси в різних місцях, щоб дитина звикала до навчання в різній обстановці. Також важливо бути послідовним у взаємодії з дитиною й реакції на її поведінку.
Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня
. Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, найкраще навчаються, дотримуючись сталого розпорядку. Це також пов'язано з необхідністю стабільного оточення й послідовності в діях. Установіть для дитини розпорядок, відведіть певний час для прийому їжі, заняття з психологом, навчання та сну. Намагайтеся звести відхилення від встановленого графіка до мінімуму. Якщо зміни в розпорядку неминучі, підготуйте дитину до цього заздалегідь.
Заохочуйте позитивну поведінку.
Позитивні зміни в поведінці дитини з розладом аутистичного спектру - довгий процес, тому постарайтеся помічати маленькі кроки дитини на цьому шляху. Хваліть її, коли вона добре поводиться або набуває нової навички. Чітко говоріть про те, за що ви хвалите дитину. Шукайте нові способи відзначити її позитивну поведінку: придумайте для неї яку-небудь символічну нагороду або дозвольте пограти з улюбленою іграшкою.
Створіть удома безпечне місце для дитини.
Виділіть у будинку місце, де ваша дитина зможе відпочивати й почуватися в безпеці. Так вона навчиться встановлювати межі. Позначити дане місце можна за допомогою візуальних знаків, наприклад, захистити «безпечну зону» кольоровою стрічкою або позначити предмети за допомогою картинок. Можна також зробити весь будинок безпечнішим, особливо якщо ваша дитина відчуває напади гніву або прояви іншої поведінки, яка може спричинити травми.

Рекомендація 2: Знайдіть способи невербального спілкування з дитиною
Зв'язок з дитиною, яка страждає на розлад аутистичного спектру, встановити складно. Але якщо не розмовляти або навіть не торкатися до дитини, з нею можна встановити спілкування за допомогою інших способів. Спілкування відбувається, коли ви дивитеся на дитину, коли змінюєте тон голосу або використовує мову тіла. Те, як ви торкаєтеся до малюка - важливий спосіб комунікації, навіть якщо він ніколи не говорить. Потрібно тільки вивчити мову, за допомогою якої малюк спілкується з вами.

Звертайте увагу на невербальні сигнали.
Проявивши достатньо уваги, ви зможете помітити невербальні сигнали, які посилає дитина. Звертайте увагу на відтворені нею звуки, вираз обличчя, жести, які вона використовує для позначення втоми, голоду або інших потреб.
Дізнайтеся, що викликає в дитини напади істерики.
Коли вас не розуміють або ігнорують, ви непокоїтеся. Те ж саме відбувається і з дітьми, які страждають на розлади аутистичного спектру. Причина поганої поведінки дитини часто буває в тому, що ви не помічаєте її невербальних сигналів. Напади істерики - це її спосіб спілкуватися, переживати фрустрацію й залучати вашу увагу.
Приділяйте час розвагам.
Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, в першу чергу діти. І їм, і батькам більше необхідні повноцінне життя, ніж лікування. Обов'язково плануйте час для ігор. Подумайте, що змушує дитину посміхатися або сміятися й робить більш відкритою. Придумайте спільні заняття, які подарують радість вам обом. Імовірно, дитині сподобаються заняття, в яких вона не буде бачити лікування або навчання. У спільних заняттях, що приносять позитивні емоції, є маса переваг. Гра - це основна частина навчання дітей, при цьому вона не завдає труднощів.
Звертайте увагу на сенсорну чутливість вашої дитини.
Багато дітей з аутизмом чутливі до світла, звуків, смаків, дотику й запахів. Деякі діти з цим захворюванням, навпаки, недостатньо чутливі до сенсорних стимулів. З'ясуйте, які погляди, звуки, запахи, рухи або тактильні відчуття викликають у вашої дитини погану поведінку, а які - позитивну. Що викликає стрес у дитини? Що її заспокоює, дратує, радує? Якщо ви зрозумієте, що впливає на малюка найсильніше - ви зможете краще справлятися з проблемами, запобігати складним ситуаціям і формувати позитивний досвід.

Найважливіше у вихованні дітей з порушеннями зору є те, що вже з раннього дитинства вони повинні рости і навчатися так само, як і всі інші діти.
У порівнянні з іншими дітьми, незрячі діти мають більше подібного, ніж відмінного. Але відмінностей все ж багато.
П’ять відчуттів: дотик, нюх, смак, слух і, можливо, залишковий зір - це єдина можливість вашої дитини навчитися сприймати світ.
Все, що дитина пізнає і чого навчається через ці відчуття, потрапляє в її мозок. Якщо одне з цих відчуттів є частково ушкодженим або відсутнє, інші не почнуть працювати краще, беручи на себе його функцію. Їх необхідно цілеспрямовано розвивати.
Є єдине правило при вихованні незрячих дітей - з ними треба багато розмовляти. Через слово вони пізнають світ і зможуть до нього пристосуватися. Ваші слова, все те, що ви розповідаєте, мусять замінити зір дитині.
Розмовляйте з дитиною, коли їдете у транспорті, не забувайте говорити, в який бік ви їдете, - вправо, чи вліво. Говоріть, коли проїжджаєте під мостом, чи в’їхали в тунель, пояснюйте різні звуки, шуми за вікном.
Упродовж дня ви маєте багато різної роботи. Але навіть тоді, коли ви зайняті господарством, ваша дитина повинна бути поруч з вами.
Дозволяйте дитині залишатися в кімнаті, коли ви прибираєте, говоріть і показуйте те, що ви робите - коли складаєте одяг, чистите підлогу, витираєте порох з меблів, миєте вікна.
Скажіть дитині, що ви сьогодні готуєте на обід і чим зможе вона вам допомогти, можливо полущити квасолю, повідривати хвостики полуниць, розкласти полуниці в мисочки і посипати цукром, додати до миски всі приправи до салату.
Дозволяйте дитині взяти тісто в руки, коли печете пиріжки. Покажіть і інше тісто, розкажіть, що воно буває пісочне і дріжджове. Дозвольте наповнювати пиріжки фаршем, робити паштет.
Заохочуйте дитину брати в руки все те, що до чого ви самі торкаєтесь, бо вона повинна знати, що відбувається довкола неї, тоді вона почуватиметься щасливою і потрібною. А саме головне: не бійтеся безладу, який дитина створить на кухні, вона ж вчиться.
Беріть дитину з собою в магазин. Дитина повинна знати, які є магазини, який товар в кожному з них продається, впізнавати за запахом деякі відділи в магазині.
НЕ ВИРОЩУЙТЕ ДИТИНУ, ЯК КВІТКУ В ТЕПЛИЦІ !
Дозволяйте їй почалапати по калюжах, босоніж побігати по траві, полазити по драбині на дитячому майданчику, повисіти на перекладині, повиснути на гілці дерев тощо.
Не забувайте, що вада зору вашої дитини - це її звичайний стан, і якщо ви допоможете їй, вона зможе рухатись і поводитись так, як усі діти, використовуючи інші відчуття.
А для цього ви повинні бути терплячими, навчитися чекати, навчитися радіти кожній, навіть найменшій, перемозі своєї дитини.
Допоможіть їй стати самостійною людиною! Бо рано чи пізно вашій дитині багато чого доведеться робити самостійно.
Дитину не треба жаліти, її треба любити! Навчайте дитину не боятися того, що згодом їй необхідна буде допомога й від інших людей і це буде для неї великим дарунком на все життя. Але там, де дитина може дати собі раду сама, дозвольте їй бути самостійною.
І найголовніше. Дитина повинна бути повноправним членом вашої родини.
Бути незрячим - це не соромно, це не ганьба, це лише певне обмеження, з яким треба навчитися жити.
Можливо ще багато речей, ви не зуміли зробити для своєї дитини. Але існує у цьому світі одна річ, яка є найголовнішою:
ЛЮБІТЬ СВОЮ ДИТИНУ, ДУМАЙТЕ ПРО НЕЇ, ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО НЕЇ, АЛЕ НЕ РОЗЧАВІТЬ ЇЇ У СВОЇХ ОБІЙМАХ!

Добірка логопедичних скоромовок

Інтерактивні іграшки, ефективні навчальні методики, високотехнологічні розваги та ґаджети. Сучасний світ пропонує безліч способів та засобів для розвитку малюка. Та за статистикою кожна четверта дитина у світі страждає затримкою мовного розвитку. Звичайно, як загальний, так і мовленнєвий розвиток у всіх дітей індивідуальний. Але батькам все ж варто слідкувати за своєчасним розвитком мовлення дитини.

Є приблизні стандарти, за якими дитина повинна вимовляти звуки в конкретних вікових проміжках:

1-2 роки [А], [О], [Е], [П], [Б], [М];
2-3 роки [І], [И], [У], [Ф], [В], [Т], [Д], [Н], [К], [Г], [Х], [Й];
3-5 років [С], [З], [Ц], [Ш], [Ж], [Ч], [Щ];
5-6 років [Л], [Р].
Голосні звуки та звуки [М], [Н], [Т], [П] дитина вимовляє практично без зусиль. А найважчими у вимові для дитини є шиплячі [Ж], [Ч], [Ш], свистячі [С], [З], [Ц] і сонорні [Л], [Р].

Нормою вважається, коли дитина до трьох говорить не правильно. Але не пізніше шести років вимова звуків дитиною має бути правильною і чіткою.

Усунути мовленнєві дефекти у дитини можна з допомогою логопеда. А можна покращити дитячу вимову логопедичними скоромовками, залучаючи дитину до гри та навчання. Не зайвою буде і артикуляційна гімнастика, якій варто приділяти 5-15 хвилин щодня. Як робити такі вправи, можна знайти на YouTube, написавши в пошуку «артикуляційна гімнастика».

В логопедії існують правила роботи над скоромовками:

Запропонуйте дитині подумати, про що говориться в скоромовці.
Послухайте разом, які слова у скоромовці звучать однаково.
Хай дитина спочатку повільно промовляє скоромовку і вивчить напам’ять.
Дитина спочатку повільно, потім швидше промовляє скоромовку.
Кілька разів повторює скоромовку у прискореному темпі.
https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2019/11/lohopedychni-skoromovky_3.jpgВлаштуйте змагання: хто швидше й чіткіше розкаже скоромовку.
І головне правило для батьків: тренуватися за допомогою скоромовок дитині має бути цікаво. Не втомлюйте і частіше хваліть малюка. Тільки в таких умовах старанність і уважність дитини забезпечить хороший результат. Хай ваше чистомовлення буде вам у радість!

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.
Ли-ли-ли: В гості ми до неї йшли.
Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло.
Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла.
Л’є-л’є-л’є: Чаю Аллочка нал’є.
Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.
Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.

Ло-ло-ло: Снігом землю замело.
Ля-ля-ля: Стала білою земля.
Лі-лі-лі: Ось замети чималі.

Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора.
Ар-ар-ар: Їдемо у зоопарк.
Ро-ро-ро: Доберемось на метро.
Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру.

Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.

Ічка-ічка-ічка: Ось яка глибока річка.
Ачка-ачка-ачка: І пливла по річці качка.
Єчки-єчки-єчки: Знесла качечка яєчки.
Чат-чат-чат: Навиводить каченят.
Чить-чить-чить: Плавати діток навчить.
Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.

Чок-чок-чок: Ось червоний бурячок.
Чу-чу-чу: Я капусту посічу.
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.
Чний-чний-чний: Вийшов борщ у нас смачний.

Ди-ди-ди – йшли качата до води,
Иця-иця-иця – а назустріч їм лисиця.
Ити-ити-ити – та качат не треба вчити:
Юсь-юсь-юсь – вони з розбігу в воду – плюсь!

Ок-ок-ок – ось колючий їжачок,
Ми-ми-ми – вже готовий до зими.
Чок-чок-чок – повна хата грушечок.
Ок-ок-ок – частуватиме діток.

Із-із-із – борсучок в нору заліз.
Ди-ди-ди – наступили холоди.
Ить-ить-ить – борсучок тут смачно спить
Ни-ни-ни – аж до самої весни.

Ить-ить-ить – заєць в полі аж тремтить.
Ем-ем-ем – він сховався за кущем.
Уха-уха-уха – але довгі в нього вуха,
Їх-їх-їх – не сховати зайцю їх

Звук [б]
Бором брів бобер до брата
Борошна собі набрати,
Бо бобриха й бобренята
Будуть булі виробляти.

Біля броду бусол ходить,
Бусленя з собою водить.

Звук [в]
Віл везе важучий віз —
вовну, вату, верболіз,
вперся віл, і впало з воза
вісім в’язок верболозу.

Звук [п]
Павло полов поле,
Піймав перепілку в полі.
Перепілка — пурх з віса! —
Переполошилася…

Звук [д]
Дід Додон в дуду дудів,
Діму дід дудой задів.

Дим димить із димаря,
Вкрилась димом вся земля,
Дим-димище, не дими.

Звук [т]
Тигр промовив до тхора:
Тхоре, де тхорів нора?

Звук [c/с´]
Сом сердитий спить на сонці,
Сивий вус сховав в котомці.
Спить старий сердитий сом.
Сниться сому сьомий сон.

Сонячний зайчик спати лягає,
Скраю подушки світло дрімає.
Сам прокидається, скочить із хати
Сонечку-мамі сон розказати.

Зайчик зілля з’їв у Зіни,
Захотів заїсти сіном.
Зіна зойкнула у сінях:
– Де ж узяти зайцю сіна?

Звуки [с-з]
На засніженій землі
Видно зайченят сліди.

Сік із берези тік,
Стік із берези сік.

Звук [ш]
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю шви обшило.
Вийшла шубка прехороша
Нашій Шурі на порошу.

Звуки [с-ш]
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
– Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я.

Звук [ж]
Жовте жито жук жував
І з Євгеном жартував.
Жартом, жартом — і у Жені
Жвавий жук живе у жмені.

Звуки [з-ж]
Скаче, плаче жабенятко.
Змерзли в нього ноженята.
Де ж йому в ріці та знайти штанці?

Звуки [ш-ж]
Вибіг Гришка на доріжку,
На доріжці сидить кішка.
Взяв з доріжки Гришка кішку,
Хай піймає кішка мишку.

Звук [ч]
В чаплі чорні черевички,
Чапля чапа до водички.

Чубата чапля, чваньковита,
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче – трішечки чудна!

Звук [ц]
Летів горобець,
Сів на хлівець,
Як вийшов стрілець,
То утік горобець.

Звуки [ц-ч]
Чапля ціпом молотила,
Воду цеберком носила,
На вечерю чай варила.

Цвірінчить горобчик,
Сів спочить на стовпчик.
Горобчик цвірінчить,
На стовпчик сів спочить.

Звук [ш:]
Я продам усі дощі,
Лопухам куплю плащі,
А навіщо їм плащі,
Коли продано дощі?

Звук [л]
Мила мишка мишку милом,
Мишка мило упустила.
Упустила мишка мило,
Мишку милом не домила.

Алла липку не вгляділа:
Липка листя загубила.
3 липки листя не опало —
Липку кізки общипали.

Звук [р]
Терпку редьку терка терла,
Терпка редька в горлі дерла.
Стерли редьку, мокрій терці
Треба висохти на жердці.

Мурлика муркоче –
Морозива хоче.
Муркоче руденький –
Замерзнеш, дурненький.

Батькам іноді буває важко впоратись із дітьми, якщо в малечі багато вільного часу. Якщо на канікулах їх можна зайняти чимось на дворі, відвести у гуртки, дитячі табори чи до бабусь-дідусів, то під час карантину всі вдома. Дуже важливо, щоб всі усвідомлювали, що карантин – це не канікули і робота в усіх продовжується, тільки переходить в онлайн.

Здається, усе має бути гаразд – діти все ж зайняті. Та багатьом дорослим важко тримати дисципліну і працювати віддалено – що вже казати про учнів?

Ось кілька порад, які допоможуть зробити дистанційне навчання цікавішим і легшим як для дітей, так і для дорослих:

Грамотний тайм-менеджмент. Дітям взагалі важко довго втримувати увагу на чомусь, а тим паче – якщо вони вдома. Щоб навчання не розтягувалось на весь день, щоранку складайте мінірозклад. Детально прописуйте, що стільки часу дитина проводить над завданням, а стільки – за відпочинком. Обов’язково робіть перерви хоча б кожні 20-30 хвилин – так дитина ще не встигне остаточно втомитись. А завдяки розкладу вона бачитиме, коли далі зможе займатись чимось цікавим.
Окремі робочі місця. Разом із дитиною розмістіть на її столі для навчання всі необхідні для цього предмети (бажано із запасом). Так учень сам долучиться до створення свого робочого простору, це слугуватиме додатковим стимулом там займатись справами;
Робіть разом із дитиною коротенькі руханки кожні 1-2 години. Під час ізоляції всім буде корисно більше рухатись.
У дитини з часом може зникати мотивація до навчання – це нормально. Спробуйте разом створити нову атмосферу – нехай малюк уявить себе учнем котроїсь із казкових шкіл. Постарайтесь трохи підтримати “чари” – якщо це школа чарівників, то нехай запише всі слова англійської мови, які йому схожі на замовляння.
Не забувайте про методики STEAM-навчання. Запропонуйте дитині зробити власний дослідницький проєкт – нехай протягом карантину спостерігає за ростом рослини у вазоні, змайструє собі помічника з канцелярських приладів чи розробить систему сортування каструль, щоб вони не падали і не гриміли. Винаходити і досліджувати разом – неймовірно захоплює.
Щоб адаптація до нового формату навчання відбуввалась легше і мотивація до навчання росла, не забувайте хвалити дитину. Вказуйте на всі її успіхи, якими б дрібними вони не були. Під час вимушеної ізоляції непросто всім, а добрі слова від найрідніших підтримують найкраще.
Пам’ятайте: ви не вчитель, тому не впадайте у відчай, якщо не ввдається щось пояснити. І не нянька, тому не пробуйте зробити всі завдання за дитину. Адаптація до нових умов навчання триватиме мінімум два тижні, тож постарайтесь бути терплячими і до дитини, і до себе.

Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.
У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

- ранкова гімнастика;

- ранкова спеціалізована гімнастика;

- фізкультхвилинка;

- заняття із загальної фізичної підготовки;

- самостійні тренувальні заняття;

- участь у змаганнях;

- прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

- процедури для загартування;

- туризм;

- рухливі і спортивні ігри.

Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою1? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і розгойдування.

П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Основні правила безпеки, яких потрібно обов’язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість.

Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на вдосконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці ( килимку, траві).
У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози ( нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні ( наприклад, на кільцях).
Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння ( наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.
Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.
Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.
Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю зопарукою того, що син чи дочка зростатимуть зростатимуть здоровими, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Уміти сприймати і запам'ятовувати інформацію на слух дуже важливо для дитини. Адже більша частина навчального матеріалу подається у письмовій формі пояснення вчителем. Усно педагог дає завдання. Якщо дитина прослухав, що йому пояснювали на уроці, якщо він не здатний запам'ятати на слух, то і результативність навчання буде низька. Не дарма народна мудрість говорить: «В одне вухо влетіло, з іншого вилетіло». Ми ж постараємося шляхом розвитку слухової пам'яті досягти такого ефекту, щоб діти не пропускали мимо вух нові знання.
Тому пропонуємо використовувати спеціальні вправи для тренування вміння запам'ятовувати на слух.
Де плескали в долоні?
Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

Вгадай, хто покликав
В цій грі беруть участь не менше 3 дітей . Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

Доручення
Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
Ехо
Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням,
але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

Запам’ятай слова
На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

Слухаємо музику
Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Повтори!
Запропонуйте дитині повторити за вами склади
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк
Ланцюжок слів
Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;
Назви слово!
Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
Знайди спільний звук!
Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]

Рухлива гра «Гучно — тихо»
Педагог призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей...) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б'є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо. Цю гру можна повторювати, використовуючи замість барабана, бубон, дзвоник, плескати в долоні, стукати молоточком по столу.

Дидактична гра «Де дзвіночок?»
Дитина заплющує очі, педагог тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.
Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок.
Дидактична вправа«Слухай та виконуй!»
Педагог роздає дітям великі квадрати, розділені на 9 маленьких, та набір парних карток: «Марина — малина, рак — лак, коса — коза, мишка -миска, жабка — шапка»... Дітям слід уважно слухати інструкцію та виконувати її.
— Візьміть картинку, на якій зображена «жабка», та покладіть її у правий верхній квадрат.
— Візьміть картинку, на якій зображена «шапка», та покладіть її у лівий середній квадрат.

Дидактична вправа «Скільки складів»
Педагог називає ряд складів та пропонує дітям сказати, скільки складів вони почули, або підняти відповідну цифру.

Як зменшити ризик травм у ожеледицю – дієві поради від рятувальників

Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні – впасти.

Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті пакетами чи сумками.

Пам'ятайте, що поспіх збільшує небезпеку слизоти, тому виходьте із будинку не поспішаючи.

При порушенні рівноваги – швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться – удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу при обертанні.

Не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

Обходьте металеві кришки люків, як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.

Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах – особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар. У такий час і водіям важче вправитися з керування авто.

Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, призводить як мінімум до каліцтв, а можливо – і до загибелі.

Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У такому стані травми частіше всього важкі. Люди не так чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткових проблем та неприємностей.

Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини на м’яких тканинах – терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.
Тримайтеся подалі від будинків – ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже небезпечними є бурульки, які намерзають на дахах будинків.

До зимових погодних умов ще треба звикнути, тому в саме в грудні так багато випадків травмування через ожеледь на дорозі.

Будьте обачними, обирайте правильне взуття, не поспішайте при ходьбі, бережіть свої кінцівки. А якщо впасти все ж таки пощастило, пам’ятайте про правила, які можуть врятувати від сильного травмування.

Правила безпечної поведінки під час зимових канікул

Поведінка на дорозі

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає і дорога робиться особливо слизькою, як каток. Тому їх треба посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде й іде, дорога знову робиться слизькою. Машинам треба їхати, їх заносить на поворотах так сильно, що може крутити навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. А це означає, що не можна ковзатися на тротуарі, а тим більш на проїжджій частині дороги. Машину на слизькій дорозі зупинити неможливо. Гальмівний шлях транспортного засобу на слизькій дорозі збільшується у два - три рази. Хоч на колеса одягають зимову гуму з шипами, яка поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. Ви - пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважними на дорозі.

Правила поведінки на вулицях і дорогах у зимовий період

• Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
• Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб не виїхати на проїжджу частину, бо це дуже небезпечно.
• Не ходіть близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування
• При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машини. Або тоді, коли транспортні засоби вже зупинилися.
• Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.
• Не катайтеся на ковзанах по тротуару чи дорозі - це небезпечно.
• Ніколи не чіпляйтеся до транспортних засобів, щоб прокататися з «вітерцем». Це приведе до тяжких трагічних наслідків.
• Ніколи не спускайтеся з гірки на санчатах або лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
• Залізниці взимку також небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає потреба перейти залізничну колію, то будьте уважні.
• Не грайтеся в рухливі ігри поблизу проїжджої частини. Не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса автомобіля.
• Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або ненароком хтось може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса.
• Поводьтеся на вулиці та зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.
• Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена чи недостатня видимість. • Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;
• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;
• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт; • виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

Правила протипожежної безпеки

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки пiд час встановлення ялинок, пiд час проведення новорiчних свят;
• гра з вогнем - одна з причин пожежi;
• Категорично забороняється зривати петарди та запускати салюти без нагляду батьків!
Правила поведiнки на кризi

• Не виходьте на кригу, мiцнiсть якої вам невiдома;
• не виходьте на кригу пiд час льодоходу, весняної вiдлиги, снiгу i сильних перепадiв температури повiтря;
• не збирайтесь на кризi великими групами;• не заїжджайте на лижах з крутого берега на неперевiрену кригу.

Правила поведiнки при користуванні електричними приладами

При користуванні електричними приладами не можна:
- залишати без догляду ввімкнені прилади;
- ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися;
- вмикати у розетку декілька приладів одночасно;
- торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки;
- вмикати несправні електричні праски, самовари тощо;
- стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути.
При користуванні нагрівальними приладами не можна:
- вмикати їх через трійник та розміщати під розетками;
- накривати, адже прилад перегрівається;- використовувати у тривалому режимі.

Правила безпечного користування побутовими газовими приладами.

Гази, і особливо продукти їх згоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади.
Забороняється:
-- користуватися газовими колонками при відсутності тяги;
-- відкривати кран газопроводу, не перевіривши, чи закриті всі крани газової плити;
-- стукати по кранах, пальниках твердими предметами;
-- сушити речі над газовою плитою.
Почувши запах газу, перекрийте кран газопроводу і зателефонуйте 04.

Дії населення при виявленні запаху газу.

Якщо ви виявили запах газу в приміщенні, то дотримуйтесь наступних правил:
-- не вмикайте електрику;
-- не запалюйте сірники;
-- не паліть;
-- провітріть приміщення;
-- перекрийте крани газоподачі;
-- викличте аварійну бригаду за номером 104.

Будьте обережні: запобігайте утворенню іскор у будь-який спосіб, адже це може призвести до загоряння газу та його вибуху!

Інформація для батьків дітей з особливими освітніми потребами стосовно звернення до фахівців ІРЦ
«Як, коли і з якими документами звернутися до фахівців ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру)»

Прийти на консультацію до фахівців ІРЦ батьки можуть за власним бажанням, якщо непокояться за свою дитину (бачать і розуміють, що їх дитина відрізняється за рівнем розвитку чи поведінкою від інших дітей).
Також на консультацію свідомі батьки приходять зі своєю дитиною за рекомендацією лікаря або ж дослухаються до думки вчителя, соціального працівника, психолога чи вихователя.
Спочатку батьки можуть проконсультуватися з приводу своїх занепокоєнь, а от вже в у разі потреби фахівці ІРЦ проведуть комплексну багатопрофільну оцінку розвитку дитини.
Якщо дитина має тяжкі порушення психофізичного розвитку і їй встановлено медичний діагноз, педагоги закладу, який вона відвідує, так само, як і фахівці ІРЦ, мають роз’яснити батькам важливість такої багатопрофільної оцінки в ІРЦ.
Цедопоможе надати якісну психолого-педагогічну допомогу дитині, адекватно та професійно організувати психолого-педагогічний супровід їїрозвитку, атакож забезпечити підтримку батькам.
Комплексна оцінка може проводитися перед зарахуванням дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти.
З метою створення у такому закладі умов для навчання дитини її батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до ІРЦ за шість місяців до початку навчального року.
Перед проведенням комплексної оцінки батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.
Якщо директор Вам відмовляє, то відмова має бути ВИКЛЮЧНО у письмовій формі із зазначенням причини.

Зверніть увагу!

«Діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти[1]»

«Діти з особливими освітніми потребами мають право на першочергове зарахування до початкової школи закладу загальної середньої освіти»[2];

Комплексне оцінювання проводять фахівці ІРЦ безпосередньо в Центрі за місцем навчання/проживання/перебування дитини.
Батьки/один із батьків обов’язково мають брати участь у комплексному оцінюванні.

ДОКУМЕНТИ

Первинний прийом батьків дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або у повноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів.
Центр проводить комплексну оцінку не пізніше, ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини

Документи, необхідні для комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини

ОБОВ’ЯЗКОВІ

документи, що посвідчують особу батьків (чи осіб, які їх заміняють)

Ці документи батьки приносять із собою:

свідоцтво про народження дитини;
індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
форма первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини»;
довідка від психіатра (за потреби) ;
письмова заява батьків дитини та/або особиста заява дитини (для дітей віком від 16 до 18 років)
Щодо проведення комплексної оцінки
Ці документи батьки заповнюють у Центрі – письмова згода на оброблення персональних даних дитини

ДОДАТКОВІ
(якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися)

1. психолого-педагогічна характеристика дитини, яка:
– містить дані про динаміку та якість засвоєння знань під час навчання
– підготовлена відповідним педагогічним працівником
– затверджена керівником закладу освіти
2. Можна додавати до заяви, якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки документи щодо додаткових обстежень дитини попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки
3. Подають, якщо дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога висновок відповідних фахівців (наприклад, послуги Раннього втручання)щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку

Напрями комплексного оцінювання
Комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини відбувається індивідуально за такими напрямами, як:
1. фізичний розвиток дитини;
2. мовленнєвий розвиток дитини;
3. когнітивна сфера дитини;
4. емоційно-вольова сфера дитини;
5. навчальна діяльність дитини.

Зауважте!
Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів.

Особливості проведення комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини
Батьки дитини мають право: взяти участь у засіданні ознайомитися з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічної допомоги у закладах освіти (якщо дитина здобуває дошкільну чи загальну середню освіту).
Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.
Отже, у разі встановлення фахівцями ІРЦ у дитини особливих освітніх потреб, то висновок про комплексну оцінку є підставою для створення для неї ІПР (індивідуальної програми розвитку) і надання їй психолого –педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (прописані у висновку із зазначенням годин та фахівців).
Зауважте!
Якщо зазначені послуги не надаються дитині після зарахування до інклюзивного класу/групи, то їх надають фахівці ІРЦ після відповідної довідки від директора ЗЗСО, завідувача ЗЗДО чи директора ПТУ.

Повторне комплексне оцінювання
При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:
1. Попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки.
2. Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.
Фахівці ІРЦ проводять повторне комплексне оцінювання у таких випадках:
1. переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти;
2. переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти
3. надання рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти щодо наявності успіхів/труднощів у засвоєнні освітньої програм

Батьки, які незгодні з висновком ІРЦ про комплексну оцінку їхньої дитини, можуть звернутися для проведення повторного комплексного оцінювання до відповідного структурного підрозділу (Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, що зобов’язаний організувати проведення повторної комплексної оцінки)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У випадку, якщо в дитини виявлять особливі освітні потреби, то Ви не лишитися із цим на самоті, а зможете отримати підтримку:
 асистента вчителя/вихователя у класі/групі– дитина матиме більше уваги, як і всі діти в класі;
 асистента дитини (за потребою);
 кошти з субвенції на розвиткові заняття;
 кошти для закладу, якщо потрібні додаткові матеріали чи знаряддя для їхньої дитини;
 дитина не зазнає цькування в школі, адже педагогічний колектив про це подбає.

ПІДСУМУЄМО.
Тепер, коли у Вас є висновок про комплексну оцінку дитини з встановленням фахівцями ІРЦ особливих освітніх потреб, а також Ви попередньо звернулися до закладу дошкільної або загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти і написали відповідну заяву, то це є підставою для створення інклюзивного класу /групи, складання ІПР (індивідуальної програми розвитку) і надання їй психолого –педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (прописані у висновку із зазначенням годин та фахівців).

Документи для обстеження…
Відповідно до пункту 11 Постанови КМ № 617 від 22.08.2018 первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:

документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників (та копія);
свідоцтва про народження дитини (та копія);
індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
форми первинної облікової документації № 112/0 “Історія розвитку дитини”, затвердженої МОЗ,
у разі потреби — довідки від психіатра,
довідка від логопеда,
психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;
зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки;
документи щодо додаткових обстежень дитини.
У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога, до центру подаються:

попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки (висновок ПМПК, ІРЦ);
висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку (заклад освіти).