Новини

Кінезіологічні вправи для дітей

Кінезіологія – гімнастика для мозку. Наука про розвиток розумових здібностей та фізичного здоров’я спеціальними руховими вправами. Не вимагає окремого часу. Налагоджує взаємозв’язок між батьками і дітьми, забезпечує вплив батьків на дітей і формує відносини між членами родини.

Кінезіологічні вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі у навчанні. Людина може мислити, сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки слід рухатися.

У ході занять у дитини розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги. Спостерігається значний прогрес у здібностях до навчання та вміння керувати своїми емоціями.

Вправи проводити щодня 6 – 8 тижнів 15 – 20 хв. у день.

Тілесні рухи

Мета:синхронізувати роботу півкуль.

«Людина – павук». Стати обличчям до стіни, ноги на ширині плечей, долоні покласти на стіну на рівні очей. Пересуватися вздовж стіни вправо, потім уліво приставним кроком, руками й ногами рухати паралельно. Далі робити рухи лівою рукою і правою ногою, правою рукою і лівою ногою.
«Незвичайне керування». Крок лівою ногою супроводжувати змахом лівої руки. Крок правою ногою супроводжувати змахом правої руки.
«Око – мандрівник». Початкове положення стоячи. Не повертаючи голови, знайти очима будь – який предмет, який назвав педагог
Дихальні вправи

Мета: активізувати роботу стовбурових відділів мозку, розвивати праву півкулю.

Вдих, пауза, видих, пауза. Ефективно використовувати образне уявлення ( візуалізацію), тобто підключати праву півкулю.
Дихання тільки через ліву, праву ніздрю. ( Дихання тільки через ліву ніздрю активізує роботу правої півкулі головного мозку, сприяє розв’язанню раціональних завдань).
Глибокий вдих. Пауза. На видиху вимовляти звуки.
« Свічка». Початкове положення сидячи за столом. Уявити, що перед вами стоїть велика свічка. Зробити глибокий вдих та спробувати одним вивихом задути свічку. А тепер уявити перед собою 5 маленьких свічок. Глибоко вдихнути та задути ці свічки маленькими порціями видиху.
«Аквалангіст». Початкове положення стоячи. Зробити глибокий вдих, затримати подих, при цьому закрити ніс пальцями. Присісти, ніби пірнути у воду. Порахувати до 5 і виринути – відкрити ніс і зробити видих.
« Хмара дихання». Початкове положення стоячи, руки опущені. Вдихнути через ніс, руки перед грудьми. Повільно видихнути через рот, малюючи коло двома руками 3 р. Тепер намалювати квадрати й трикутники.
Гімнастика мозку

Мета: розвивати міжпівкульну взаємодію.

Вправи: «Кулак – ребро – долоня», «Вухо – ніс», «Будинок – їжачок – замок», «Гусак – курка – півень».
«Жабка» ( кулак – ребро – долоня). Жабка (кулак) пливе (ребро) у ставку (долоня). Жабка (кулак) живе (ребро) у болоті (долоня).
«Оладки». Долоньки навпаки. Одночасна зміна. Гралися ми в ладки – смажили оладки. Ми посмажимо, повернемо. Знову гратися почнемо.
Масаж

Мета: енергетизація мозку.

Двома пальцями правої руки масажувати рухами по колу чоло, а двома пальцями лівої руки – підборіддя. Рахувати до 30.
Стиснути пальці в кулак. Вдих спокійно, стискати кулак із зусиллям. Послаблюючи стиск кулака, робити вдих. Повторити 5 разів. Виконання із заплющеними очима подвоює ефект.
Шановні батьки!

Готуючи дитину до школи, пам’ятайте: «Мозок, добре влаштований, вартий більшого, ніж мозок, добре наповнений» (М. Монтень).
Нерухома дитина не навчається. Будь-яка нова інформація повинна закріплюватись рухом.
Лінощі дитини-сигнал негараздів педагогічної діяльності дорослого, неправильно обраної методики роботи з дитиною.

Діти із синдромом Дауна беруть участь у менших фізичних навантаженнях, ніж інші діти, включаючи дітей із затримкою розвитку та інтелектуальними вадами без синдрому Дауна. Цей брак фізичної активності, ймовірно, сприяє надмірній вазі або ожирінню. Це в свою чергу підвищує ризик виникнення вторинних станів, пов’язаних з ожирінням, таких як біль у суглобах, зниження витривалості та діабет. Один із способів вирішити проблеми з вагою – почати програму вправ.
Якщо ваша дитина не займається регулярними фізичними вправами, ви можете почати з виявлення причин бездіяльності і способів їх усунення. Це можуть бути фізичні причини (відсутність парку біля дому), психологічні (стах, відсутність впевненості у спортивній майстерності) чи відсутність гуртка, яким цікавиться ваша дитина.
Поміркуйте над бар’єрами для фізичних навантажень у житті вашої дитини та подумайте, як би ви могли вирішити ці обмеження, щоб допомогти дитині. Можна звернутися за допомогою до вчителя фізкультури, чи реабілітолога в ІРЦ.
Члени сім’ї можуть бути відмінними стимулами щодо занять фізичними вправами дома. Вони можуть допомогти дитині або дорослому з синдромом Дауна здійснити програму вправ, що включає описані нижче компоненти.
Посилення
Мета – зміцнення м’язів – перевантажити м’яз, щоб він з часом зміцнювався. Це може бути здійснено за допомогою використання ваг, гімнастичного обладнання, домашнього інвентаря або власної маси людини, залежно від початкової точки людини.
Прагніть зміцнити всі частини тіла – руки, ноги та серцевину. Використовуйте просту програму фізичних вправ, порадившись перед цим із реабілітологом в ІРЦ або вчителем лікувальної фізкультури чи терапевтом.
Наприклад, прості серцево-судинні вправи можуть сприяти підвищенню простоти ходьби протягом всього шкільного дня, не вимагаючи перерв на відпочинок, можливості піднятися на гірку і грати без задишки, а також покращити працездатність у спортивних заняттях.
Існує багато способів включити серцево-судинні вправи в розпорядження дитини, включаючи:
Участь у плавальній програмі
Використання тренажерів, таких як бігова доріжка, лежачий велосипед
Рекреаційні заходи, такі як ходьба, їзда на велосипеді та пробіжки
Якщо ваша дитина з синдромом Дауна зараз не займається фізичними вправами, вона повинна починати повільно. Наприклад, закликайте дитину ходити п’ять хвилин, а потім поступово збільшуйте час або відстань. Особи з синдромом Дауна, за якими слідкує кардіолог, повинні проконсультуватися зі своїм лікарем перед початком фізичних вправ на витривалість.
Баланс
Завдання на баланс часто є найбільш приємною частиною плану вправ і можуть сприяти покращенню навичок занять спортом або кращій мобільності в повсякденному житті. Наприклад, заняття єдиноборствами, танцями, чи просто стояти на одній нозі.
60 хвилин на день
Допоможіть дитині прагнути до 60 хвилин фізичних вправ щодня. Це може бути поєднанням зміцнювальних, серцево-судинних та врівноважуючих заходів, і це не потрібно виконувати за один безперервний проміжок часу. Наприклад, діяльність дитини може включати 10-хвилинну прогулянку до школи, 20 хвилин баскетболу під час перерви та 30-хвилинне тренування, плавання чи біг після обіду.
Успіх
Будь-яка програма фізичної активності повинна включати в себе приємні заняття, які мають значення для дитини.
Допомагаючи дитині з синдромом Дауна розробити програму вправ, врахуйте, якими видами діяльності їй подобається займатися. Якщо вашій дитині подобається музика, подумайте про танцювальний гурток, якщо ж вона любить воду, напевно, плавання буде для найбільш корисним.
Постарайтеся планувати свій родинний час так, щоб у вас була можливість покататися на велосипеді з вашою дитинкою, на вихідні піти в похід в літній час. Знайдіть заходи, які є найбільш значущими для вас або вашої дитини і спробуйте включити їх у своє щоденне життя, щоб сприяти постійному інтересу до фізичних навантажень.

Перед початком програми фізичних вправ проконсультуйтеся з лікарем, якщо у дитини є якісь обмеження.

Рівновага – це здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час виконання завдання, наприклад, сидячи за столом, ідучи по колоді або наступаючи на бордюр. Для ефективного функціонування та виконання певних завдань людині необхідна здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час статичних (нерухомих) і динамічних (рухливих) занять.
Статична рівновага – це здатність зберігати й контролювати стаціонарне положення тіла (наприклад, під час гри «Море хвилюється раз» чи «Статуя»).
Динамічна рівновага – це здатність залишатися збалансованим у русі (наприклад, під час бігу або їзди на велосипеді).
​Координація – це процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі, тобто це здатність здійснювати точні цілеспрямовані рухи.
Чому настільки важливі рівновага й координація?
Рівновага й координація, що відповідають віку людини, дозволяють їй досить успішно займатися спортом, оскільки забезпечують плавний рух тіла під час фізичних вправ (наприклад, під час ходьби по колоді або гри у футбол). У свою чергу, заняття спортом корисні для формування хорошої саморегуляції, побудови соціальних зв'язків і досягнення почуття приналежності до суспільства або певного мікросоціуму. Крім того, правильні й контрольовані рухи тіла під час виконання вправ зменшують витрату необхідної енергії та мінімізують утому.
При добре розвиненій рівновазі й координації знижується ймовірність отримання травм, оскільки дитина розвиває відповідні реакції тіла, коли це необхідно (наприклад, виставляє руки при падінні). Також вони забезпечують прийняття відповідних поз для виконання завдань, сидячи за столом, і відповідний успіх при виконанні завдань з використанням дрібної моторики.
Для правильного розвитку рівноваги й координації необхідні такі елементи:
Увага й концентрація – здатність концентрувати увагу на конкретному завданні протягом тривалого періоду часу.
Усвідомлене сприйняття тіла – знання різних частин тіла й розуміння принципів руху тіла у просторі стосовно власних кінцівок і різних предметів.
Білатеральна (двостороння) інтеграція – використання двох рук, при цьому одна з них провідна (наприклад, відкривання кришки банки; друга рука, яка не веде, підтримує й балансує банку).
Перетинання середньої лінії – здатність перетинати уявну лінію, що пролягає від носа до тазу людини, яка ділить тіло на праву й ліву сторони.
Зорово-моторна координація – здатність обробляти інформацію, отриману за допомогою очей, для контролю, керівництва та спрямування рук під час виконання конкретних завдань, таких як письмо чи ловля м'яча.
Провідна рука – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення певних дій.
М'язова сила – здатність докладати силу для опору.
М'язова витривалість – здатність м'яза або групи м'язів неодноразово докладати силу проти опору.
Саморегулювання – здатність досягати, підтримувати та змінювати певний рівень концентрації уваги відповідно до завдання чи ситуації.
Керування положенням тіла – здатність надавати стійкість тулубу й шиї для координації руху кінцівок.
Пропріоцепція (відчуття себе у просторі) – це інформація, яку мозок отримує від м'язів і суглобів і яка розповідає йому про положення та рух тіла у просторі.
Обробка сенсорної інформації – точна обробка інформації, отриманої за допомогою сенсорної стимуляції факторами навколишнього середовища і власного тіла.
Ізольований, відокремлений рух – здатність переміщати руку чи ногу, зберігаючи решту тіла нерухомою.
​У дитини є певні проблеми з рівновагою та координацією, якщо вона:
Легко падає, часто спотикається або не може швидко «відновитись» після втрати рівноваги.
Рухається скуто, рухам тіла не вистачає плавності, гнучкості (наприклад, бігає, як «робот»).
Уникає фізичної активності (наприклад, активних ігор на майданчику, занять спортом).
Відстає на етапах розвитку (наприклад, пізно починає повзати або ходити).
Повільніше, ніж однолітки, освоює фізичні навички (наприклад, їзду на велосипеді, плавання чи лазіння по деревах).
Менш спритна, здібна, ніж однолітки, у спорті (наприклад, у командних видах спорту).
Штовхає важче, рухається швидше або порушує особистий простір інших дітей більше, ніж вони того хочуть.
Боїться нових фізичних ігор (наприклад, гойдалок) або висоти, яка не лякає однолітків.
​Коли дитина відчуває труднощі з рівновагою та координацією, ви також можете звернути увагу на такі параметри:
моторне (м'язове) планування та виконання фізичних завдань (наприклад, дитина може починати виконання із середини, а не з початку);
м'язи «мляві», при цьому тіло виглядає в'ялим, або, навпаки, м'язи надмірно напружені, тіло виглядає негнучким;
орієнтування у просторі або те, як дитина розташовує тіло у просторі (наприклад, дитина порушує особистий простір іншої дитини, не розуміючи цього);
витривалість під час виконання завдань на дрібну й велику моторику;
розвиток навичок письма – дрібні штрихи, з яких складається більшість букв, цифр і ранніх малюнків;
утримання олівця – ефективність і манера тримати олівець і рухати ним певним чином;
управління олівцем – точність, з якою рухається олівець під час малювання й письма;
дискримінацію лівої чи правої половини тіла – візуалізація відмінностей між правою й лівою сторонами тіла, при цьому домінуюча сторона тіла стає чітко видимою;
провідну руку – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення дій;
артикуляцію – чіткість звуків мовлення й розмовної мови;
догляд за собою – самостійне вдягання та використання столових наборів;
обробку сенсорної інформації – точна реєстрація, обробка та реакція на сенсорну стимуляцію факторами навколишнього середовища і власного тіла.
​Способи та необхідні заходи для розвитку в дитини навичок рівноваги й координації
Покращення уваги до завдань і рівня концентрації як готовності швидко реагувати при втраті рівноваги.
Докладне вивчення механіки певних дій – правильне вирівнювання положення тіла для збереження рівноваги (наприклад, згинання рук у ліктях і притиснення до плечей, а не витягування вперед при повзанні).
Зміцнення «головних», великих м'язів тіла для забезпечення кращої стійкості (особливо м'язів тулуба).
Спрощення завдання для зосередження дитини на кожному русі по черзі, доки вона не буде готова до кількох рухів одночасно.
Збільшення м'язової сили для забезпечення кращого управління м'язами.
Покращення м'язової витривалості, щоби збільшити проміжок часу, протягом якого дитина може утримувати рівновагу та координацію.
Покращення обробки сенсорної інформації, щоб організм отримував та обробляв правильні повідомлення від м'язів про їхнє положення, взаємозв'язок один з одним, швидкість їх скорочення та кількість використаної сили.
Соціальні джерела мотивації – якщо друг або член родини дитини успішно займається спортом, це може мотивувати дитину займатись теж і розвивати ці особливі навички.
​Види діяльності, які можуть допомогти покращити рівновагу та координацію:
Нестійкі поверхні – ходіння по нестійких поверхнях (наприклад, по подушках, кріслах-мішках чи ковдрах на підлозі) змушує тулуб працювати над тим, щоби зберігати вертикальне положення.
Нестійкі гойдалки й рухливі ігри, підвішені сходи й канати. Коли гойдалки рухаються несподіваним чином, це змушує м'язи тіла інтенсивніше працювати.
Ходьба типу «тачки» (дитина ходить на руках, а дорослий підтримує її ноги).
Плавання – змушує тулуб боротися з опором води, забезпечуючи тим самим більш глибоке відчуття себе у просторі.
Присідання на коліна, не торкаючись рукою підлоги, підйом і передача повітряної кульки рукою іншому гравцю.
Гра у класики – вимагає від дитини зміни напрямку руху та стрибків швидко й часто.
Гра в сапера з великими стрибками (наприклад, не можна наступати на міни) – це хороше завдання для дитини на збереження рівноваги.
Велосипеди та скутери (самокати) – обидва види вимагають від дитини постійно вносити корективи у свою поставу, положення тіла для збереження рівноваги.

Не всі батьки надають великого значення розвитку у дитини вміння орієнтуватися в просторі. «Право», «ліво», «вгору», «вниз» - ці, що здаються очевидними для дорослих поняття, для малюка складають новий вимір.
Насправді, розвиток у крихти просторового мислення це фундамент на якому пізніше будуються вищі психологічні процеси, такі, як мислення, читання, письмо, рахунок. Тому процес вивчення «право» і «ліво» дуже важливий. І оскільки це відбувається в основному в грі, то разом з даними поняттями малюк засвоює і багато іншої інформації про предмети та явища. Варто пам'ятати, що мозок дошколяра розвивається дуже швидкими темпами. Чим більше речей вам вдасться відкрити для дитини, тим багатшим буде будівельний матеріал для розвитку.
Щоб процес розвитку просторового мислення був більш продуктивним варто знати і пам'ятати особливості сприйняття малюком навколишнього світу. До 3 років дитина сприймає тільки те, що бачить і відчуває безпосередньо. Переключення уваги у малюка відбувається хаотично, моментально повертається до одного і того ж об'єкту. Кроха впевнений, що все необхідне він отримає просто так, тому результати його пошуків і досліджень його цікавлять мало.
Спочатку включайте елементи орієнтації в просторі в повсякденні ситуації. Заліз крихітка на драбинку на майданчику, підкажіть, що ручку треба поставити нижче, щоб злізти, потім ніжку. Такими ж підказками направте малюка, коли він хоче піднятися наверх. Чудовими тренажерами в цьому плані так само служать різні сходинки, стільці, дивани та будь-які височини. Такі «тренування», безсумнівно, повинні проходити під наглядом дорослих.
Коли малюк освоїть такий інструмент як ложка, це трапиться ближче до двох років, ми можемо назвати руки - «ліва» і «права». З цього моменту починається засвоєння цього просторового поняття. Усвідомлення того, де ліво, а де право пізніше буде будувати процеси аналізу синтезу порівняння і інших розумових операцій. Ось кілька способів як запам'ятати «імена» ручок.
Пов'яжіть на ручки стрічки різних кольорів, поясніть який колір якій назві, «ліво» чи «право», відповідає. Пограйте в гру, де малюк повинен показати потрібну ручку. Цей же принцип можна використовувати, якщо обмазати різними кольорами фарб ручки і роблячи відбитки на аркуші паперу то лівою, то правою рукою.
Так само можна попросити дитину намалювати якусь картинку правою і лівою рукою по черзі. Одна ручка виявиться більш слухняною, назвіть її і не слухняну так само. Весело буде, якщо мама з татом теж намалюють картинку обома руками.
У грі з м'ячиком промовляйте, якою рукою малюк виконує ту чи іншу дію. Можна давати завдання: «Кинь мені м'ячик правою ручкою», і т. п.
Повсякденне надягання одягу і взуття може перетворитися у відмінне тренування. Підказуйте куди і яку ручку, ніжку потрібно одягати.
Пізніше можна організовувати спеціальні ігри. Поставте в ряд іграшки та попросіть назвати, хто стоїть зліва, а хто праворуч, хто попереду, хто ззаду. Доганялки так само відмінний спосіб навчити орієнтуватися в просторі, якщо супроводжувати гру словами. Наприклад: «Я біжу за тобою, а ти - попереду. Тепер я буду бігти попереду, а ти - ззаду!» Задіюйте малюка в сервіровці столу. Підказуйте, що ставити зліва від тарілки, що справа. Супроводжуйте повсякденну роботу, прогулянки, ігри коментарями, що і якою рукою ви робите.
Ближче до трьох років можна організовувати навчальні уроки. Ось кілька ідей.
На два стільці покладіть набір предметів, які лише трохи будуть відрізнятися. Попросіть дитину назвати, в чому відмінності і схожість правого і лівого стільців.
Наступне завдання. Стоячи посеред кімнати з заплющеними очима малюк повинен визначити, де знаходиться вікно, двері, стілець, диван і т. д.
Нехай малюк спробує розповісти ляльці, як дістатися в її будиночок.
Роздивляючись ілюстрації до казок, розповідайте, що знаходиться зліва, що розташоване праворуч.
Хорошим тренуванням буде розмальовувати симетричні малюнки.
Насправді способів і прийомів безліч, головне робіть це весело, невимушено, граючи.

КОРЕКЦІЯ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ
Вправа "Портрет сміливої людини"
Тривожні діти надмірно схильні до постійного оцінювання себе і самокритики. Крім того, в їхній уяві зазвичай є образ сміливої людини – еталона, який нічого не боїться.
Завдання цієї вправи – не допомогти дитині усвідомити свої недоліки, а, скоріше, усвідомити свій ідеал і зробити його більш реальним і досяжним.
Суть вправи. Попросіть дитину уявити собі сміливу людину.
Як вона виглядає? Як ходить? Як спілкується з іншими людьми? Як поводить себе в складних ситуаціях?
Коли картинка виникне в фантазії, попросіть відобразити її на аркуші паперу. Обговоріть отриманий малюнок. Нехай дитина дасть ім’я намальованій сміливій людині.
Далі запитаєте, чи бувають у неї відчуття тривоги або страху? Швидше за все, ви отримаєте негативну відповідь, адже намальована дуже смілива людина, нічого не боїться.
Тоді задайте навідні запитання, які повинні привести дитину до висновку, що не буває людей, які нічого не бояться. А смілива людина – це та, яка може впоратися зі своєю тривогою і страхами.
Серед цих запитань можуть бути такі: “А у сміливої людини є близькі? Хіба вона не боїться, що з ними можуть статися якісь неприємності? Якщо смілива людина – це жива людина, то напевно вона буває втомленою або хворою. Чи не сумнівається вона, що може не впоратися з труднощами? ”
Основне завдання в цій вправі – максимально “олюднити” образ намальованого сміливця, зробити його доступнішим для дитини. Тому крім питань про риси характеру, типу хоробрості, можна цікавитися улюбленими стравами сміливої людини і тим, як вона любить проводити вільний час, з ким дружить.
Коли прийде відчуття, що образ став реальнішим, можна запропонувати дитині несподіване для неї питання: “А чим ти схожий з цією сміливою людиною?”

Як розпочати заняття з дітьми аутистами?
На першому етапі корекційна робота з дітьми аутистами часто має одну мету — спочатку потрібно створити атмосферу довіри та можливості контакту з педагогом. В залежності від тяжкості аутичного розладу дитини цей етап може зайняти досить багато часу. Але це необхідно для подальшої ефективної роботи. Тому спочатку заняття проходять за правилами, які ставить сама дитина. Фахівцеві важливо підлаштуватися, допомагаючи дитині; увійти до його «ближнього кола», щоб заняття стали звичним пунктом у розпорядку життя.

Тому при організації роботи з аутичними дітьми важливо продумати та підготувати все до дрібниць де будуть проходити заняття, як саме, в якому приміщенні й т. д. Особливу увагу треба приділити обстановці, оскільки у дітей з розладом аутистичного спектра часто спостерігається підвищена, надто яскравому світлу, незручним меблям.

Щоб закріпити позитивні емоції від навчальних занять, перші завдання треба підбирати, виходячи з інтересів дитини. Обов’язково хвалити за кожне досягнення, формуючи відчуття успішності та зацікавленості в продовженні занять.

Формат та структура корекційних занять
За мірою звикання поступово можна змінювати формат заняття, привчаючи до певних правил. Корекційні заняття для дітей з аутизмом повинні мати чітку структуру та таймінг. Кожне виконане завдання відзначається спеціальним знаком – це може бути фішка, картка, магніт і т. д. Важливо звернути увагу дитини на причинно-наслідкового зв’язку «виконана дія – знак». Таким чином, дитина розуміє, що від неї вимагається. Це стосується будь-яких занять з дітьми аутистами, у яких фахівець очікує отримати від дитини цільову поведінку.

Цільова поведінка – це очікувана від дитини дія або реакція у відповідь на запит або завдання педагога. Щоб підкріпити таку поведінку, перед початком заняття необхідно визначити систему заохочень. Для цього можна провести тестування, що є стимулом для дитини:

Можливість пограти в одиначку з улюбленою іграшкою
Пограти разом із педагогом
Час у сенсорній кімнаті
Фізична активність (стрибки на батуті, гойдалки й т.д.)
Улюблена їжа та ін.
Заохочень може бути кілька, їх можна чергувати або пропонувати нові. Головне, чітко дотримуватися правила: заохочення можна отримати після цільової поведінки.

Методики роботи з дітьми аутистами
Серед безлічі методик, які сьогодні пропонуються для роботи з дітьми аутистами, найбільшої довіри заслуговують на те, що на практиці продемонстрували високий рівень ефективності. Так, у 2014 році була опублікована доповідь американського Національного центру професійного розвитку у сфері розладів аутистичного спектра. У ньому були представлені методики, за якими було зібрано масштабну підтверджену доказову базу.

В основі цих методик лежить використання низки прийомів:

Заохочення. Позитивне заохочення у разі виконання очікуваної дії або поведінки та скасування заохочення у разі небажаної поведінки.
Втручання. Допомога на практиці з боку педагогів, батьків або однолітків з метою акцентування на доречній поведінці в певних ситуаціях.
Моделювання. Створення соціальних історій, гра дітей у групах, «проживання» заздалегідь можливих ситуацій, щоб накопичити досвід для використання його в реальності.
Підказки. Візуальні підказки за допомогою карток, жестові та фізичні підказки для покращення орієнтації в тій чи іншій обстановці та ситуації.
Корекційні програми для дітей з аутизмом від LOQUAR
Робота нашого центру побудована таким чином, щоб у кожної дитини була можливість не тільки для індивідуальних занять з різними спеціалістами, але і для групових (у малокомплектних групах). У нас існують різні, але всі програми реабілітації дітей з аутизмом розраховані на тривалий термін.

Курс індивідуальних занять. Після консультації та виявлення найбільш проблемних напрямків у розвитку складається план занять. Бажано комбінувати заняття «за столом» з руховими методиками (Бломберг терапія ритмічними рухами, нейрокорекційні вправи й т.д.)
Курс апаратної терапії (ТОМАТІС, ВАК). Методи стимуляції мозкової діяльності за допомогою звукової терапії вже довів свою ефективність. Однак застосувати ці методи можна лише після консультації лікаря-невролога, тому що існують протипоказання.
Денна корекційна група. Група денного перебування була спеціально створена для дітей з особливостями розвитку. Для кожної дитини складається програма занять з обліку перерв. Вільний час діти проводять в обладнаних класах і залах під наглядом педагога. Таким чином, діти звикають до системи занять, що вже саме по собі є підготовкою до шкільного навчання.
Комплексна програма. Така програма розробляється під конкретним запитом. Це інтенсивна реабілітація дітей аутистів, де використовуються всі ресурси, які має наш центр. У комплексну програму поряд з профільними заняттями можуть входити процедури апаратних методів.
Робота нашого центру побудована таким чином, щоб у кожної дитини була можливість не тільки для індивідуальних занять з різними спеціалістами, але і для групових (у малокомплектних групах). У нас існують різні, але всі програми реабілітації дітей з аутизмом розраховані на тривалий термін.

Чого очікувати від корекційної роботи?
Корекційна робота з аутичними дітьми – процес тривалий. У певних напрямках слід налаштуватися на те, що методи корекції доведеться використовувати постійно. І передбачити заздалегідь точний результат неможливо. Однак при регулярних і постійних заняттях можна досягти помітного прогресу в різних сферах:

Зменшити рівень тривожності;
гармонізувати сенсорну недостатність/надлишок;
прибрати чи знизити кількість проявів небажаної поведінки;
знизити рівень агресії та аутоагресії;
сформувати навички самообслуговування та самодопомоги;
підвищити рівень соціальної взаємодії.
Використання різних методик роботи з дітьми аутистами, індивідуальні та групові заняття, підтримка і розуміння з боку сім’ї — поєднання всіх складових забезпечать дитині максимальні можливості для її розвитку та розкриття всіх можливостей у кожному конкретному випадку.

Отже, дрібна моторика – це здатність дітей і дорослих виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, але і пальцями рук і ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м’язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати величезну кількість різноманітних процесів: від елементарних жестів в ранньому дитинстві (скажімо, захоплення іграшки) до більш складних рухів в старшому віці (зокрема письмо та малювання).
Виходячи з цього, питання: чи потрібно займатися розвитком дрібної моторики у дітей або ні, відпадає саме собою. Тим більше що вона безпосередньо пов’язана з розвитком всіх пізнавальних процесів: пам’яті, уваги, мислення й мови. Так, наприклад, якщо батьки бажають, щоб їхнє дитя швидше навчилося говорити, необхідно займатися не тільки тренуванням його апарату артикуляції, але і розвитком його дрібної моторики, використовуючи спеціальні вправи та іграшки.
Втім, як уже зазначалося, щоденні заняття на формування скоординованих і точних рухів пальців і рук сприяють не тільки становленню мови у дітей. Вони є прекрасним фундаментом для тренування уяви, спостережливості і навіть координації. А значить, займатися розвитком дрібної моторики у дітей важливо і потрібно, а особливо, якщо мова йде про дошкільників і молодших школярів.

Розвиток дрібної моторики у дітей: які іграшки використовувати?
Чудово стимулює розвиток дрібної моторики у дитини створення разом з ним всіляких виробів, малювання «пальчиковими» фарбами, ліплення, конструювання, ігри з мозаїкою і крупами. Однак це далеко не повний список занять, які сприяють розвитку дрібної моторики у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. У тому числі цьому допомагають такі іграшки:
набір «балансуюча дошка + дошка з цифрами»: він підходить для молодших школярів, які, використовуючи спеціальний м’ячик, повинні збити ним цифри, які стоять на дошці;
набір будівельних блоків: він ґрунтується на принципі балансування деталей і прекрасно стимулює у дошкільнят дрібну моторику;
рамка-вкладиш «види транспорту»: з її допомогою можна не тільки розвивати моторику рук і пальців у дітей, а й тренувати у них координацію рухів, а також тактильні відчуття. Головний принцип, якого мають притримуватися дорослі – допомагати, але не заважати.
А купити всі ці та багато інших іграшок на розвиток дрібної моторики можна в інтернет-магазині Inkluzia. Ми працюємо для того, щоб забезпечити вас усім необхідним обладнанням, в тому числі і іграшками, а також посібниками, які здатні створити позитивні умови для повноцінного розвитку підростаючого покоління. І на завершення, майте на увазі: розвивати дрібну моторику рук і пальців корисно дітям в будь-якому віці. Тому сміливо заглядайте до нас, щоб підібрати для свого шибеника розвиваючі іграшки, які принесуть користь йому і його маленьким пальчикам.

Сім'я, де росте і виховується дитина із зоровою патологією, потребує особливої ува­ги і піклування. Адже крім травмуючого впливу на дитину хвороба виявляється психі­чною травмою і для батьків. Більшість батьків гостро потребують допомоги фахівців у питаннях виховання, навчання і розвитку дітей з порушенням зору.
Охороні зору дітей в Україні приділяється велика увага. Огляд лікарем-офтальмологом проводиться в пологовому будинку, далі в 2-місячному віці, до року, в 2,4,6 років і надалі щорічно в школі. Це дає можливість рано виявити відхилення від норми зору.
Процес вдосконалення зору починається відразу після народження дитини. Немов­лята, які щойно народилися, замість облич рідних бачать лише розмиті силуети та кон­тури з плямами. Упродовж шести місяців зорові образи стають більш різкими. У дво­річної дитини завершує своє формування стереоскопічне сприйняття оточуючого.
Саме у цьому віці батьки особливу увагу мусять звертати на можливу появу помут­ніння рогівки чи кришталика та його усунення; виправлення потребує також і косо­окість, оскільки вона заважає дитині сприймати стереоскопічні образи.
Бінокулярний зір починає формуватись у дітей у 3-4-річному віці. У цей час діти, як правило, починають гратися разом.
Організація ігрових куточків відпочинку (в групах та в кожної дитини вдома) по­винна відповідати офтальмологічним рекомендаціям. Наприклад, настільні ігри (мо­заїка, лото, книжки-розмальовки тощо) рекомендуються при розбіжній косоокості; ігри типу кільцекидів, баскетболу, мольберти для розглядання картинок та малювання при збіжній косоокості.
Найгірша працездатність спостерігається при ураженні зорового нерва, дегенерації сітківки.
Для попередження зорової втоми необхідно суворо стежити за виконанням школя­рами правил гігієни зору та дотриманням певних санітарно-гігієнічних вимог.
Привчати дітей виділяти хоча б 20-30 хв на добу для догляду за очима. Навчити дітей робити промивання очей, температурно-водну стимуляцію (гаряча-льодяна вода) впродовж 1 хвилини.
Привчати дітей стежити за чистотою окулярів, не дозволяти читати лежачи, при недостатньому освітленні.
Слідкувати за дотриманням рекомендованого носіння окулярів, тільки в такому випадку можна зберегти або покращити зір.
Привчати дітей робити вправи для очей, які знімають напруження, відновлюють
зір.
Відновити зір дітям допоможе і правильне харчування. У щоденному раціоні дити­ні повинні бути продукти, багаті на вітамін А (морква, помідори, петрушка), С (капус­та, цитруси, ягоди, яблука), В-комплекс (горіхи, зернові, риба, жовток яйця, виноград, абрикоси, мед).
Батькам слабозорої дитини необхідно знати зміст діагнозу, пов'язані із ним особли­вості зорового сприймання. Відповідно до них потрібно організувати побут та робоче місце дитини.
Столи і стільці повинні відповідати зросту дитини.
Необхідно правильно організувати освітлення: крім загального освітлення слід включити настільну лампу на 60 Вт з матовим або темним абажуром. Світло повинно падати на сторінку зошита чи книги зліва.
Слідкувати, щоб дитина сиділа прямо.
Очі від робочої поверхні мають бути на відстані зігнутої в лікті руки (30-40 см).
Підручники та зошити використовувати з чітким шрифтом. Відстань від очей до книжки - 33-35 см. Коли ця відстань менша - швидко наступає зорова втома та втома м'язів спини та шиї.
Між заняттями, пов'язаними з напруженням зору, слід зробити спеціальну зарядку: підійти до вікна і деякий час дивитися вдалечінь. Школярам при виконанні домашньо­го завдання після години роботи перерву на 5-10 хв, виконати кілька гімнастичних вправ, провітрити в цей час кімнату. Більше бувати на свіжому повітрі. Корисні рухливі ігри. Привчати дітей до занять фізкультурою, за рекомендацією лікаря визначити групу здо­ров'я.
Зусилля батьків, у сім'ї яких виховується дитина з вадами зору, повинні спрямову­ватись на те, щоб не перешкоджати їй у задоволенні природного бажання дивитись на те, що їй цікаво.
Яскраві особисті речі, відповідно освітлене робоче місце допоможуть Вашій дитині краще орієнтуватись у власній домівці, почуватись затишно.
Батькам варто пам'ятати, що саме Вони відповідальні за те, чи вміє їхня дитина (в якої встановлено той чи інший зоровий діагноз) дивитись телевізор. Під час перегляду телепередач дитина з вадами зору обов'язково повинна користуватись окулярами; три­валість перегляду не повинна перевищувати 1 години. Більшість лікарів рекомендують дивитись телевізор дітям не частіше 2-3 разів на тиждень. При перегляді передач у кімнаті обов'язково вмикається верхнє освітлення.

Ви і ваша дитина відчуваєте невдоволення і розчарування. Вам давно говорять, що золотий стандарт комунікації - це усна мова. Місяць за місяцем ви дотримуєтеся терапії "тільки розвиток мови", але прогрес вашої дитини залишається незначним. На даний момент ви можете замислюватися про допоміжну та альтернативну комунікацію (PECS, комунікативні мобільні додатки, жестову мову та інші), але ви все ще не впевнені в плюсах і мінусах такого рішення.

Я багато років працюю логопедом і помітила, що є багато ознак, які вказують на те, що альтернативна комунікація краще підходить учню з аутизмом порівняно з усною промовою. Сподіваюся, це просте керівництво допоможе вам розібратися в тому, чи потрібно вашій дитині переходити на систему альтернативної комунікації.

РОЗУМІННЯ МОВИ У ДИТИНИ НАБАГАТО КРАЩЕ, НІЖ ЗДАТНІСТЬ ГОВОРИТИ

Перша ознака того, що потрібно спробувати систему альтернативної комунікації, - якщо ви помітили, що рецептивна мова, тобто розуміння мови інших людей, стала набагато кращою порівняно з усною мовою дитини. Ось кілька ситуацій, на які можна звернути увагу.
Жестикуляції: коли дитина намагається щось повідомити вам, вона використовує жести, в тому числі жести власного винаходу, які ви можете зрозуміти.
Спроби комунікації за допомогою предметів: ви також можете зауважити, що дитина намагається щось повідомити вам за допомогою предметів, наприклад, що вона вказує на фотографію лісу в журналі, щоб пояснити, що вона хоче піти гуляти. Якщо дитина це робить, значить, вона може швидко навчитися використовувати для комунікації символічні картинки, і їй обов’язково потрібна система альтернативної комунікації.
Гарне розуміння чужої мови: ваша дитина виконує усні інструкції, намагається відповідати на питання за допомогою якихось жестів або подоби слів, і в цілому здається, що вона розуміє, що говорять навколо неї.

ДИТИНА МАЄ СЕРЙОЗНІ РУХОВІ ПОРУШЕННЯ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МОВНИЙ АПАРАТ

Інший фактор, який говорить про необхідність перейти до альтернативної комунікації, - це рухові порушення, що впливають на мову. Такі порушення включають, серед інших, дитячу апраксію мови і дизартрію (низький м’язовий тонус), а також можуть бути пов’язані не з аутизмом, а з іншими станами, наприклад, травмами головного мозку, інсультом, інше.
Деякі з таких порушень добре піддаються корекції при ранньому втручанні. Але в інших випадках, якщо наполягати, щоб з дитиною працювали тільки над усною промовою, це обмежить розвиток її комунікативних навичок.
Рада вам повідомити, що я знаю дуже багатьох батьків, які були вражені, як багато знає і може повідомити їхня дитина, після того як її навчили системі альтернативної комунікації. Дуже часто проблема не в тому, що розуміє дитина, а в тому, що їй потрібно надати відповідну платформу, яка може розкрити її потенціал.
НАВЧАННЯ УСНІЙ МОВІ НЕ ПРИНОСИТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ТРИВАЛИЙ ЧАС
Зрозуміло, що деякі батьки хочуть досягти усної мови і вважають це головною метою для своєї дитини. Дуже важко прийняти, що дитина не може розмовляти з іншими людьми, і я розумію, як хочеться почути перші слова.

І немає нічого поганого в тому, щоб проявляти наполегливість у досягненні мети, але також важливо бути відкритими для альтернатив, які допоможуть дитині просуватися вперед. Якщо тривалий час у дитини немає прогресу з усною промовою, то, ймовірно, настав час шукати інший спосіб, який дозволить дитині спілкуватися з оточуючими.

Вам не потрібно відмовлятися від мети з розвитку усного мовлення - альтернативна комунікація допомагає багатьом дітям почати говорити усно. Таким чином, вона, навпаки, може наблизити вас до вашої головної мети.

Ви можете вибрати стратегію, яка називається "тотальна комунікація". При тотальній комунікації ви об 'єднуєте цілі з усного мовлення з навчанням системі альтернативної комунікації. Багато дітей досягають успіхів при цьому підході. Наприклад, вони можуть спілкуватися за допомогою програми, яка озвучує зображення при натисканні, і одночасно використовують окремі слова і частини слів.

ФАХІВЦІ У ВАШІЙ КОМАНДІ ПРОПОНУЮТЬ АЛЬТЕРНАТИВНУ КОМУНІКАЦІЮ

Терапевти, педагоги та інші фахівці, які працюють з вашою дитиною, можуть пропонувати спробувати ту чи іншу форму альтернативної комунікації. Хоча остаточне рішення про альтернативну комунікацію за вами, фахівці можуть дивитися на ситуацію під іншим кутом, і у них можуть бути свої обґрунтування для такого рішення.

Фахівці можуть рекомендувати альтернативну комунікацію, якщо вони вважають, що розвиток рецептивного мовлення дитини значно випереджає розвиток експресивного мовлення. У цьому випадку, з точки зору експертів, логічно спробувати заповнити прогалину за допомогою альтернативної комунікації, щоб підвищити якість життя дитини і підтримати розвиток її навичок соціальної комунікації.

Або ж ви самі можете підняти з фахівцями тему альтернативної комунікації, якщо ви вважаєте, що це буде корисно вашій дитині. Ви також можете звернутися до фахівців з досвідом застосування альтернативної комунікації при аутизмі за консультацією.

СПРАВЖНІЙ ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ КОМУНІКАЦІЇ - КОЛИ ВАША ДИТИНА УСПІШНА

Існує міф про те, що усна мова - це золотий стандарт комунікації. Я завжди кажу, що золотий стандарт комунікації - це той метод, який дозволяє вашій дитині бути успішним. Існує безліч дивовижних, прогресивних способів, які можуть допомогти вашій дитині спілкуватися. Це може бути письмова мова, знаки жестової мови, програми для планшетів, комунікативні дошки з картинками, флеш-картки, жестикуляції - всі вони можуть відкрити вашій дитині нові двері для самовираження.

Вчимося жити у війні: поради психолога «Пережити війну» — це те, що нам ще треба буде зробити. А ось те, що з нами відбувається зараз — «життя у війні». Як цьому дати раду — справді велике питання. То як нам продовжувати нормально функціонувати, якщо накриває відчуття, що опускаються руки?
Ви відчуваєте, як у вас усередині накопичилася втома — і в кожного різні причини. Хтось відчуває безсилля, бо не може ні на що вплинути, навіть якщо віддає багато енергії й праці на добрі справи. Ще хтось бореться зі своєю скрутною ситуацією та виживає — маріупольці, харків’яни й жителі багатьох інших міст і селищ. Ніхто нас не навчав, як поводитись, коли ти на межі життя і смерті. Ми налаштовувалися на інше життя, вірили в іншу долю.
Що важливо пам’ятати: психіка має дуже великий потенціал самовідновлення і запас міцності. Навіть зважаючи на те, що ми опинились у пеклі. Я й сама ставлю собі запитання: «Чи залишусь я нормальною людиною після всього?» Відповідь і для мене, і для вас — ствердна. Так, залишимось. Це питання глибоко досліджували ізраїльські психіатри й психологи. Маємо два варіанти:
Допомогти собі відновитись, дбаючи про психічне здоров’я щодня.
Загнати себе в кут, розкачувати психіку безжально і так, що доведеться її відновлювати з допомогою спеціалістів і медикаментів.
ЩО ДОПОМОЖЕ ЗБЕРЕГТИ ПСИХІКУ ПІД ЧАС ВІЙНИ?
1️⃣
Маленькі справи й прості завдання
Це те найголовніше, що ми можемо зробити і в підвалі, і в бомбосховищі, і в місті, що в облозі, і за кордоном. Річ у тім, що життя наше розвалилось, і мозок звідусіль отримує сигнал SOS: «На мене скрізь чатує небезпека», «Я не знаю, чи вціліють мої близькі», «Тут все не так, як було в мене вдома/у моїй країні». Коли ми отримуємо таких сигналів через край — психіка потроху ламається, організм дає збій. Травма практично неминуча.
І саме тому необхідно робити ЗВИЧНІ справи й дії за будь-якої нагоди. Так у мозок надсилатиметься сигнал: «Все добре, наскільки це зараз можливо. Ми в безпеці».
Що може бути вашими щоденними опорними рутинами?
Вигул домашнього улюбленця.
Вихід на каву в кафе, яке досі працює поруч із домом.
Готування смачних обідів.
Раджу фіксувати все, що ви робите протягом дня: «Ось я прокинулась і поснідала, нагодувала дитину. Сфотографувала пиріжки й виклала швидкий рецепт у сторіз». Психіка буде вам вдячна — така фіксація для неї — це як знак: «Я справляюсь з усіма труднощами».
2️⃣
Ревізія ресурсу
«На скільки в мене вистачить грошей?» — нормально ставити собі це питання. Далеко не в усіх, хто виїхав з України чи втратив роботу, є сили ОДРАЗУ починати будувати своє життя з нуля. На це потрібен додатковий ресурс. Нам треба зараз навчитися говорити собі: «Ти не маєш цієї ж секунди кидатись у бій і шукати роботу», «Не потрібно будувати плани, якщо не хочеться». Саме так: зараз добре уникати довгострокового планування.
До прикладу, у вас є сума грошей, якої вистачить на два місяці. Ви можете сказати собі: «Цього місяця я займаюсь тим, щоб «зберегти» себе і відновитись. Я дбаю про здоров’я, гуляю з дітьми».
«На скільки в мене вистачить їжі?» — теж важливе для багатьох запитання. У мене є клієнти, які кажуть: «Щогодини мені потрібно подивитися, що є в холодильнику». Відповідаю: «І це дуже добре — робіть це і переконуйтесь, що ви захищені». Страхи про базові речі мають бути вгамовані.
3️⃣
Коло спілкування
Чую від людей: «Начебто щиросердно спілкуються зі мною знайомі, друзі. Але мені важко підтримувати спілкування. Я відчуваю, як втрачаю енергію. Що робити?» Не соромтесь, намагаючись «вичавити» із себе інтерес чи підтримуючи активно бесіду, де вам намагаються співчувати, давати поради. Навіть у комунікаціях зараз все відбувається за законами воєнного часу.
Одна з найпоширеніших історій, коли киянам, які залишились у місті, починають наполегливо радити: «Що ж ти там сидиш, якнайшвидше виїжджай! Я так хвилююся за тебе. У новинах щодня такі жахи, це ж неможливо». Так, люди роблять це з внутрішніх міркувань піклування. Але це сильно розхитує внутрішній стан співрозмовника.
Я хочу донести до українців: люди, які проживають у містах під облогою чи на тимчасово окупованих територіях або під обстрілами, мають дуже важливу цінність всередині себе: вміння зберігати внутрішній спокій. Наскільки ми вміємо зберігати внутрішній спокій — настільки ми працездатні, активні, здатні робити користь для себе і оточуючих. Отже, найдорожчий ресурс, який нам можуть подарувати інші люди — не ліки й не продукти, а нормальний врівноважений стан. Тож люди, на яких ви можете обпертись у цьому розумінні — ваш безцінний ресурс.
А якщо людина — у геть поганому, панічному стані, важливо проговорювати: «Ось ці і ці дорогі мені люди живі. Поряд зі мною — ось такі люди. Вони можуть мені допомогти ось у цьому й цьому». Так, ви маєте просто вголос перераховувати, що цінного є у вашому житті. Це і людський ресурс у тому числі.
4️⃣
Не концентруватися на втратах
Дуже багато жінок пишуть мені про те, скільки всього ми втратили за ці тижні війни. Хочеться сказати: «Та ми все життя втратили». Наші втрати багато в чому неосяжні. Нас переповнює страх, розпач, розгубленість. Та ось моя думка: таке нескінченне важке горювання відбирає немислимо багато сил. Рекомендую наплакатись досхочу, наридатись. Якщо накриває злість — можна кричати в подушку, гарчати. Але не затискати в собі ці емоції — вони потім перетворюються в тілесну напругу, а там і психосоматичні хвороби поруч.
Отже, назліться як слід. А от «смакування» планів, що не збулися, відкладіть у дальню комірчину — бо це вони висмоктують із вас дорогоцінну життєву енергію.
Ваші ресурси з минулого (втрачені гроші, нерухомість) — це вже минуле. Женіть від себе думки про них. Так, згодом ви все це обов’язково відрефлексуєте, відгорюєте, інтегруєте у своє життя. Є умова: ви це маєте зробити у благополучному місці, у більш-менш зібраному стані. Коли відчуєте в собі бодай трішки більше сил для цієї рефлексії й налагодження внутрішнього життя. А от просто зараз ми живемо в режимі виживання. І те, що має найбільше значення, — піклування про базові потреби. Про те, що відбувається сьогодні, завтра й на відстані «протягнутої руки». Тільки в такому випадку в нас є шанс на стратегії та рефлексії в майбутньому.
ПРИЄМНІ ЕМОЦІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ПОШУК ВДЯЧНОСТІ
Глибина переживання простих насолод у час війни — дуже висока. Ви зовсім по-іншому можете сприймати смак ранкової кави, смак свіжого хліба, обійми рідних. Знаходьте те, за що ви можете подякувати новому дню. Мені в коментарях пишуть: «Зробила велике прання. Все так чудово пахне. І порошок улюблений ще залишився». Всі, хто не виробив до війни правильну життєву філософію вдячності, мають прекрасну нагоду зробити це просто зараз.
Смійтеся, не стримуйте себе. Це не соромно! Це зараз ліки для українців. Сміх не лише знижує напругу, а й допомагає відсторонитися від гірких і важких думок. Це як сльози, тільки інший «заряд» розрядки. Гортайте меми перед сном. Мій улюблений: «Звідки стільки воєнних аналітиків? Нормальні ж вірусологи були!».
Відмова від «накручування»
У жахливих умовах опинилися тисячі українців. Мені пишуть люди: «Сиджу в бомбосховищі, води немає. Як бути?» У такій ситуації дуже легко розкачати негативні емоції на максимум. А можна, навпаки, навчитись самозаспокоєння — молитись, медитувати. Навіть якщо вам радше хочеться застосувати звичну поведінку з накручуванням. Домовтесь із собою: «Якось я із цим упораюсь! Що б не було — упораюсь»

1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.
2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.
3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам'ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.
4. Якщо Ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.
5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів, а також спеціалістів хто дотичний до роботи з вашою дитиною. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.
6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.
7. Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Постава — це природне положення тулуба в розслабленому стані, при якому зберігаються природні вигини хребта. Мається на увазі опис форми тіла, (голова, плечі, форма грудної клітки й живота, нахил таза, положення ніг і ступнів). Формується правильна постава в дітей із раннього віку в процесі зростання й розвитку скелета.
Порушення постави — це відхилення хребта від фізіологічної норми, що супроводжуються зміною форми тіла й кінцівок. Деформації відбуваються в період бурхливого зростання, найчастіше в підлітковому віці.
Головним методом, який дозволяє ефективно укріпити м'язовий корсет, вирівняти м'язовий тонус передньої і задньої поверхонь тіла і стегон є лікувальна гімнастика. Основою лікування порушень постави є загальне тренування м'язів ослабленої дитини. Спеціально підібрані вправи служать як для зміцнення м'язового корсету, так і для виховання правильної постави у дітей, покращенню рівноваги, координації рухів та позитивно впливають на психічні процеси дитини: розвивають увагу, пам'ять, сприйняття, самоконтроль, силу волі, почуття ритму.
Викривлення постави в дітей проявляється зміною фізіологічних вигинів хребта. Основними ознаками порушень постави фахівці називають збільшення прогину хребта в грудному й поперековому відділах. При цьому можна спостерігати такі характерні риси, як неправильне положення голови, асиметричність лопаток і плечей, плоскі сідниці, випнуті лопатки, опуклість грудей і живота.
До основних причин порушення постави серед школярів належать малорухливий спосіб життя, постійне ходіння по твердій рівній поверхні, носіння неправильного й незручного взуття, використання гаджетів, тривалі статичні навантаження.
Основні причини порушення постави:
1.Слабкий м’язовий корсет —відсутність достатньої фізичної активності, постійна напруга однієї частини м’язів.
2.Поганий зір — може бути як причиною, так і наслідком неправильної постави.
3.Різна довжина ніг, генетичні схильності, дефекти внутрішньоутробного розвитку.
4.Травми й захворювання хребта — рахіт, переломи, забої.
5.Патології стоп — плоскостопість, неправильна ходьба.
Серед інших причин також можуть бути незручні меблі, погане освітлення, звичка криво сидіти, закладати ногу під себе.
Щоб усунути порушення постави у дітей , потрібна правильна корекція . Головне — вчасно виявити відхилення. Тому важливо регулярно проводити огляди дітей, а також стежити за їхнім способом життя й звичками. При підозрі на будь-які види відхилення варто показати дитину лікарю-ортопеду або вертебрологу.
Лікування завжди проводиться комплексне, спрямоване на вирівнювання хребта й зміцнення м’язового корсета. Основні лікувальній фізкультурі-фізичні вправи, які спрямовані на формування правильної постави: вправи для розвитку рухових навичок і зміцнення м’язового корсета; вправи для формування правильної постави; коригувальні вправи. Також використовуються різні методи : масаж і мануальна корекція; плавання; фізіотерапія; вправи на спеціальних тренажерах; носіння ортопедичних корсетів і поясів.
Батьки повинні стежити, щоб дитина не носила постійно рюкзак на одному плечі або важку шкільну сумку в одній руці. Вага має рівномірно розподілятися по спині, а руки бути вільними. Спати рекомендується на ортопедичному матраці з невеликою м’якою подушкою. Правильно сидіти, сидячи за партою або столом. Висота столу й стільця має бути підібрана за зростом дитини. Край сидіння стільця засунутий під стіл на 3–6 см. Ноги потрібно поставити на підлогу під прямим кутом, плечі тримати на одному рівні, голову трохи нахилити вперед, руки вільно розташувати на столі. При писанні лікті мають повністю лежати на столі, а під час роботи за комп’ютером спиратися на підлокітники.
Проводьте профілактичні огляди дітей у ортопеда 1–2 рази на рік. Будьте здорові !

Домашні логопедичні заняття

Для того, щоб ваші домашні логопедичні заняття проходили якомога ефективніше і не були скрутні для дитини, вам слід дотримуватися певних правил в їх проведенні.

1. Заняття повинні бути цікавими, не примусовими, не слід перетворювати їх на додаткові навчальні години, але деякі види занять вимагають обов'язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.

2. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15-25 хвилин. Час занять повинен бути сталим у режимі дня, адже це дисциплінує дитину, сприяє засвоєнню навчального матеріалу.

3.Привчайте дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога дитині повинна бути своєчасною і в розумних межах.

4. Потрібно урізноманітнювати форми проведення занять, чергувати завдання зі збагачення словника із завданнями з розвитку пам'яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.

5. Необхідно підтримувати в дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, вчити долати труднощі.

6. Будьте терплячими до дитини, уважними під час занять. Ви повинні бути доброзичливими, співчутливими, але водночас досить вимогливими. Не забувайте відзначати успіхи дитини, хвалити її за досягнуті результати.

Артикуляційна гімнастика та мімічні вправи.

Швидшому виробленню у дитини правильної артикуляції звуків сприяють вправи гімнастики для язичка, мімічні вправи. Вправи на розвиток мовленнєвого дихання.

Спочатку спробуйте виконати вправи самі, згодом — разом із дитиною. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе дитині проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме виникненню інтересу у дитини й досягненню нею найкращих результатів.

Кожну вправу дитина має повторювати 5-10 разів.
Після кожної вправи органи мовленнєвого апарату мають повернутися у вихідне положення, а потім у стан спокою.
Кожну вправу виконувати повільно й чітко.
Під час роботи із дзеркалом потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м’язи, які тренуються у даній вправі. Шия й плечі мають бути не напруженими.
Під час виконання вправи використовуйте свою долоню і долоню дитини для імітації рухів язика.
Гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтомлення.

Розвиток мовленнєвого дихання

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

Дихальна вправа "Кулька"
Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"
Поперемінно надувати щоки.

Дихальна вправа "Футбол"
Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був цілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Бульбашки"
Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа "На гойдалці"
На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа "Свищик"
Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

Дихальна вправа "Фокус"
Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Повітряна кулька"
Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа "Зігріємо ручки"
Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа "Кораблик"
Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше

Розвиток дрібної моторики.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання, Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Розвинений фонематичний слух - основна умова успішного засвоєння дитиною рідної мови.

Вправи на розрізнення звуків навколишніх шумів:
- «Дізнайся по звуку» (на слух визначити природу звуку: перегортання книги, удар предметом про предмет і.т.д.);

- «Знайди предмет» (найті предмет, орієнтуючись на гучність ударів ведучого);

- «Тихо-голосно» (зоответственно звучанням дитина виконує різні рухи: наприклад, під тихий звук йде на носочках, під гучний - повним кроком).
Розпізнавання по беззвучної артикуляції голосних звуків . Роботу починаю з уточнення артикуляції голосних звуків. Голосний звук виділяємо на основі звукоподражаний з використанням картинок, моделей артикуляції звуків.

- «Четвертий зайвий»: з чотирьох слів, чітко виголошених мною, дитина повинна назвати те, яке відрізняється від інших: канава-канава-какао-канава; кому-кому-кіт-ком;

Завдання на розвиток слухової уваги.

”Спіймай слово”: плесни в долоні, коли почуєш слово дощ. Слова: хмара, ліс, весна, борщ, весна, дощ, зошит, кущ, річка, хвощ, чоботи, дощ, калюжа, дощ, вода.

“ Спіймай заданий звук”: я буду називати звуки, а ти будеш ловити лише звук «…». слухай уважно, коли почуєш звук «…» – «лови» його, плескай у долоні.

Звуки:

[С] – а о с и е у с і у е а а с с о и с и е

[А] – і е а и і о і е у у а и е і и а о и е а

[Л’] – л л л л’ л л л л’ л л л’ л’ л л л л

[С] – с ш з с ц ч с ж з ц с ш ш с щ ц с

[Ж] – ж з з дж ж ч щ ж з ш ж ж ш з ч ж

[П] – п б д п’ в б п б п п’ п’ п п б б п

”Спіймай склад”: я буду називати склади, а ти будеш ловити лише склад «…», слухай уважно, коли почуєш склад «…» – «лови» його, плескай у долоні.

[СУ] – са шу зу са ци чу су жо зе ці со ше ши си ца су

[АК] – ла ак ло ал ак кла га ак іг уг ак ог

[ШЕ] – еш же ше зе зе ше дже еш же че ще же зе ше же еш же ше зе:

“Спіймай слово” : я буду називати слова, а ти будеш ловити лише ті, де є звук «…». Слухай уважно, коли почуєш звук «…» у слові – «лови» його, плескай у долоні.

[О] дорога, мир, дім, сорока, кіт, сова, вінок, опосум, пар, родина.

[І] сім, блакитний, підкова, сірий, зоопарк, хижак, ніч, собака, піч.

- визначення першого звука в слові:

Розвиток фонематичних уявлень, звукового аналізу та синтезу.

”Придумай слово”: дібрати слова на кожен звук, який входить до складу слова . Наприклад: П А Р – парта (постіль, паровоз, приклад), ананас (абрикос, артист, автобус), розетка (роги, рукава, рукавиці, ромашка).

К Р А Н – колір (корабель, крокодил, карась), радіо (редиска, Роман), апельсин (аптека, арена, Артемон), ножиці (новини, нитки).

В Е С Н А – вовк (ворота, ворог, вода), електропоїзд (електрика, електроніка), садок (сир, син, соловей), носоріг (намисто, нога, нота), акваріум (акула, айстра, актор).

” Придумай слово із заданих звуків”

Р, Б, И, А;

К, Т, І;

С, М, О;

О, О, Р, Б, Т;

І, Т, И, Д;

”Встав потрібну літеру та прочитай слово”

Що таке підлітковий вік?

Підлітковий вік є перехідним етапом між дитинством та до­рослим життям. Заведено вважати, що підлітковий вік охоплює період від 11—12 до 16—17 років. У підлітковому віці змінюють­ся різні боки життя підлітка: фізичний, соціальний, психічний, духовний.
А оскільки кожна людина є індивідуальністю, то спос­терігаються індивідуальні відмінності в перебігу підліткового пе­ріоду, тобто кожний розвивається по своєму. Ознаки змін у своєму тілі з певного моменту помічають і хлоп­чики, і дівчатка. Але ці зміни різні. Справа в тому, що кожна стать готується виконувати свою власну біологічну функцію, пов'язану з продовженням роду. Тому цю стадію розвитку нази­вають стадією статевого дозрівання.
Процеси статевого дозрівання характерні для цього періоду, од­ним з яких є поява вторинних статевих ознак. У хлопців і дівчат з'являється волосся на лобку, під пахвами, активізується функція по­тових і сальних залоз, що спричиняє виникнення юнацьких вугрів.
Підлітковий період — бурхливий період розвитку учнів, протя­гом якого відбуваються певні фізичні зміни: вага тіла збільшується на 4—5 кг, зріст — 4—8 см, об'єм грудної клітки — на 2—5 см за рік. У підлітків збі­льшується сила серцевого м'яза, зменшується частота пульсу, що дає змогу учням виконувати великі фізичні навантаження – все це ознаки фізичного розвитку підлітків. У дівчат ці зміни починаються на два роки раніше, ніж у хлопців
Що таке фізичний розвиток організму?
Фізичний розвиток - це показник процесів росту і формування дитячо­го організму. Він визначає процес формування, дозрівання організму на кожному відрізку часу. Отже, під фізичним розвитком розуміють сукупність властивостей будови тіла і роботи всіх його органів. Вони і визначають запас фізичних сил організму
Що ж змінюється в будові тіла?
Так, у хлопчиків, плечі стають ширшими, а розміри тазу залишається незмінним. В дівчат навпаки, таз збільшується, а плечі залишаються вузькими. Поступово визначається чітка різниця між хлопчиками й дівчатками, формується специфічна щодо статі будова тіла.
Як змінюється ріст і маса тіла?
Ріст - це кількісне збільшення маси тіла.
Ріст і розвиток - дві сторони єдиного процесу життєдіяльності, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені. Ріст і розвиток - безперервний посту­пальний процес, що триває від народження людини до 18-20 років, але, як відомо, темп їх залежить від віку людини. Ріст і розвиток протікають нері­вномірно. Чим молодший дитячий організм, тим більш інтенсивно проті­кають процеси росту і розвитку.
У дітей 10-11 років починається статево орієнтований фізичний розви­ток. Інтенсивність приросту м'язової сили у дівчаток і хлопчиків різна: у хлопчиків вона зазвичай ви­ща, але у віці від 10 до 12 років дівчатка сильніші від хлопчиків. Норми щодо зросту і маси тіла підлітків наведено у таблиці.
Таблиця показників фізичного розвитку підлітків
Що впливає на фізичний розвиток?
Фізичний розвиток (форма, розміри і пропорції окремих частин тіла, можливості їх діяльності) змінюється під впливом різних чинників протя­гом усього життя людини, особливо до 22-25 років. Фізичний розвиток організму і його зміни залежать від умов довкілля та від нервової системи, внутрішньої секреції, спадковості тощо. Крім того він залежить від сили, витривалості організму, здібностей та обдарованості особистості, її душе­вних властивостей.
Що потрібно для нормального фізичного розвитку?
Для збереження нормального росту і розвитку дітей потрібне раціона­льне збалансоване харчування. Організм дитини 11-15 років потребує до­сить високої калорійності харчування. Необхідно, щоб з їжею в організм надходили білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та вітаміни.
Велике значення у збереженні фізичного розвитку школярів відіграють постійні фізичні вправи, ранкова гімнастика, загартовування організму, заняття спортом, активний відпочинок, здоровий сон тощо. Важливою характеристикою фізичного розвитку людини є спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати, виконувати вправи.
Важливою ознакою фізичної складової здоров'я є здатність людини пристосовуватися (адаптуватися) до змін довкілля (температури повітря, вологості, атмосферного тиску тощо), до змін сезонності. Тому для збереження нормального процесу фізичного розвитку необхідно навчитися пристосовуватися до різних умов життя.
Як визначити рівень свого фізичного розвитку?
Найкраще визначати здоров'я людини за такими показниками її фізич­ного стану: пульсом, частотою дихання, температурою тіла, кольором шкіри та слизових оболонок. Потрібно враховувати ступінь фізичного розвитку кожної дитини: відповідність її зросту і маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла тощо. Всі ці показники разом із спеціальними дослідженнями дають можливість з більшою чи меншою точністю оцінити стан фізичного здоров'я людини.

Роль гри у становленні та розвитку дитини переоцінити неможливо. Саме у грі дитина пізнає навколишній світ, його закони, вчиться жити за правилами Всі діти люблять рухатися, стрибати, скакати, бігати наввипередки. Рухливі ігри з правилами — це свідома, активна діяльність дитини, на яку характерно своєчасне і точне виконання завдань, що з правилами, обов'язковими всім учасників. Рухлива гра - це свого роду якась вправа, за допомогою якої діти готуються до життя. Рухливі ігри мають величезне значення у житті дитини, оскільки є незамінний засіб отримання дитиною знань та уявлень про навколишній світ. Також вони впливають на розвиток мислення, кмітливості, вправності, спритності, морально-вольових якостей. Рухливі ігри для дітей фізичне здоров'я, навчають життєвим ситуаціям, допомагають дитині отримати правильний розвиток. Діти молодшого дошкільного віку грі, як правило, наслідують все, що вони бачать. У рухливих іграх малюків, як правило, проявляється не спілкування з однолітками, а відображення того життя, яким живуть дорослі чи тварини. Діти у цьому віці із задоволенням літають як горобці, стрибають як зайчики, змахують руками як метелики крильцями. Завдяки розвиненою спроможністю до імітації більшість рухливих ігор дітей молодшого дошкільного віку несуть у собі сюжетний характер.

Рухлива гра "Миші водять хоровод" Ціль: розвивати рухову активність Опис: перед початком гри необхідно вибрати ведучого - "кота". Кіт вибирає собі «пічку» (нею може послужити лавка або стілець), сідає на неї і заплющує очі. Всі решта учасників беруться за руки і починають водити хоровод навколо кота зі словами: Миші водять хоровод, На печі спить кіт. Тихіше миші, не шуміть, Кота Ваську не будіть, Ось прокинеться Васька кіт. Розіб'є наш хоровод!» Під час вимовлення останніх слів кіт потягується,розплющує очі і починає ганятися за мишами. Спійманий учасник стає котом і гра починається спочатку.

Гра "Сонечко та дощ" Завдання: навчити дітей знаходити своє місце у грі, орієнтуватися у просторі, розвивати вміння виконувати дії за сигналом вихователя. Опис: Діти сидять у залі на стільцях. Стільчики – це їхній «будинок». Після слів вихователя: «Яка хороша погода, йдіть гуляти! », Хлопці встають і починають рухатися в довільному напрямку. Як тільки педагог скаже: «Дощ пішов, біжіть додому!», діти мають прибігти до стільців та зайняти своє місце. Вихователь засуджує «Кап-кап-кап!». Поступово дощ вщухає і вихователь каже: Ідіть гуляти. Дощ скінчився!».

Гра "Горобці та кіт" Завдання: вчити дітей м'яко зістрибувати, згинаючи ноги в колінах, бігати, ухилятися від ведучого, тікати, знаходити своє місце. Опис: На землі намальовані кола — «гніздо». Діти — «горобці» сидять у своїх «гніздечках» на одному боці майданчика. З іншого боку майданчика розташувався «кіт». Як тільки «кіт» задріме, «горобці» вилітають на дорогу, перелітають з місця на місце, шукають крихти, зернятка. «Кіт» прокидається, нявкає, біжить за горобцями, які мають полетіти у свої гнізда. Спочатку роль «кота» виконує вихователь.

Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо у 11ст. до н.е. в Китаї. Ігри за участю пальців і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.
Ураховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями – тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя – це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.
Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м’язів.
Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.
Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей такого віку. Необхідно пояснювати значення тих або інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати позитивний емоційний настрій.

Чому дитина не хоче говорити?
Можливо, це вас і здивує, але в сучасному світі комунікації і інформації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у дітей. Кожна друга дитина віком від двох до чотирьох років потрапляє до логопеда із затримкою мовленнєвого розвитку. Тенденція зростання подібних проблем спостерігається останні 20 років в усьому світі. Але якщо на початку 70-х такі порушення мали всього 4% дітей, то сьогодні кількість дітей зі згаданим діагнозом зросла майже в сім разів.
Затримка мовного розвитку
Затримка мовного розвитку – це уповільнене оволодіння дітьми навичками мовлення в порівнянні з віковими показниками норми. Відставання стосується фразового, зв’язного мовлення, обсягу словникового запасу, граматичних навичок.

Важливо знати, що мовлення буває активним і пасивним. Активне мовлення – це безпосередньо те, що дитина говорить, тобто може вимовити вголос. Пасивне виражається у формі розуміння чужого мовлення. У дітей розвиток активної і пасивної форм мовлення відбувається не одночасно. Дитина спочатку вчиться розуміти чуже мовлення, просто слухаючи оточуючих, а потім уже починає розмовляти сама. Вже з перших тижнів життя дитина розпізнає особливості мови матері і вчиться говорити активно. Тому важливо починати розмовляти з малям якомога раніше.

Що має насторожити батьків?
рідкісне гуління, його однотипність або беззвучність;
відсутність реакції однорічного малюка на звернення;
невиконання завдань дитиною у віці двох років;
відсутність мовлення в 2 роки;
односкладові відповіді у 3 роки (відсутність фраз);
переважання жестикуляції, міміки над словесним спілкуванням.
Причин затримки мовленнєвого розвитку багато, але я зупинюсь на соціальних або "побутових".

Назвемо першу так – "заспокійливий гаджет". Безумовно, за той проміжок часу, поки в руках у маляти омріяний планшет або телефон, мама встигає зробити багато справ. Але, як правило, у дитини, яка рано пізнала привабливість "комп’ютерного життя", не тільки проблеми з мовленням, вона розкоординована, у неї яскраво виражені спалахи агресії, проблеми з харчуванням, сном, довго не може заспокоїтися при мінімальному роздратуванні.

Дитина вивчає світ навколо
Дитина в цей період розвивається досліджуючи предмети навколишнього світу: реальний кубик у руках маляти безпосередньо розвиває його. Кубик на екрані планшета не має набору властивостей, необхідних маляті, і, звісно, не може стимулювати розвиток мозку, дати розуміння властивостей предметів. Адже властивості всіх віртуальних предметів однакові – плаский гладенький екран! Тому правило номер один: до трьох років – жодних гаджетів! Комп’ютерні ігри можна вводити в "діяльність" дитини тільки після того, як вона опанувала традиційні види дитячої "діяльності" – малювання, конструювання, ліплення, сприйняття і вигадування історій.

Розвиток дрібної моторики
Розвиток дрібної моторики ефективно впливає на розвиток мовлення. Але дрібну моторику неможливо розвивати не розвиваючи загальної, а це – уміння дитини скоординовано рухатися (кидати і ловити м’яч, стрибати, рухати синхронно руками, тощо). Вправи на координацію рухів – ліплення, малювання олівцями, застібання ґудзиків, шнурування – неабияк стимулюють розвиток мовлення. Важливо розуміти – що центри мовлення і моторики настільки пов’язані, що бити дитину по руках — категорично забороняється.

Друга причина затримки мовного розвитку – двомовність середовища.

Третя "побутова" причина затримки мовлення у дітей – гіпертурботливість матусь. Такі мами просто не дають можливості дитині заговорити. Вони вловлюють бажання малюка за рухом його руки, вигнутою бровою чи опущеними куточками губ. І така дитина не має потреби говорити.

Зважаючи на викладене, треба розуміти: хоч би якими були проблеми затримки мовленнєвого розвитку, все ж основною причиною може бути те, що самі батьки не вважають за потрібне багато розмовляти з дитиною. А тому якнайбільше розмовляйте з дитиною. Вона постійно має чути мовлення, звернене до неї, а не з екрана телевізора. Важливо описувати все, що ви бачите з дитиною, робите, і все, що відчуваєте, називаючи це простими, а не надто довгими і складними словами. Неабияк допомагають розвивати мовлення читання й заучування віршів і лічилочок, тощо.

Наші діти ростуть у нових умовах тотальної зайнятості батьків, і, на жаль, проблеми дітей є породженням нових умов життя дорослих, їхнього стрімкого життя і браку часу. Важливо розуміти, що реагувати як страус у цій ситуації не вийде. Сподіватися, що все само розсмокчеться, і дитина "раптом" заговорить, – хибний шлях.

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Не залякуйте дітей школою, адже це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечним це є стосовно боязких, невпевнених у собі дітей.
Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.
Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бутипомірними.
Сприяйте добрим взаєминам вашої дитини з однолітками, адже за їх відсутності виникають напруженість і хвилювання, що призводить до появи відчуття неповноцінності, агресивності. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дітей, до школи.
Головну увагу при формуванні невимушеності і спілкуванні здорослими приділяйте сюжетно-рольовій грі (гра в школу, рольучителя).
Для формування адекватного рівня спілкування і взаємодії дитини з однолітками використовуйте ігри, за правилами яких діти змушеніузгоджувати власні дії для виконання спільного завдання.
Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватноїоцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, у яких носія-ми ролей є іграшки (ляльки, тварини). Дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.
Для формування навчальної діяльності застосовуйте дитячеекспериментування, під час якого діти «відкривають» нові сторони та якості об'єктів, нові знання сприяють появі нових питань.
/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939773052.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939775874.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939778373.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939781302.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939783929.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939796332.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585939805663.jpg/Files/images/batkvska/FB_IMG_1585988319231.jpg

Що повинна знати і уміти шестирічна дитина
Дитина повинна знати:
— свою домашню адресу і телефон;
— адресу школи;
— телефон, місце роботи батьків;
— шлях від дому до школи.

Дитина повинна уміти:
— самостійно переходити вулицю, дотримуючись правил вуличного руху;
— замкнути і відімкнути двері своєї квартири, подзвонити по телефону;
— самостійно зібрати портфель, орієнтуючись на розклад уроків;
— самостійно одягатися за порою року та погодою;
— стежити за своїм одягом, взуттям;
— виконувати основні гігієнічні процедури (умитися, почистити зуби,зачесатися, мити руки перед їжею);
— прибрати зі столу після прийому їжі;
— користування туалетом.

Також дитина повинна уміти, не відволікаючись, працювати в класі,займатися, уважно слухати вчителя та батьків, самостійно виконувати їх вказівки, голосно, чітко, не соромлячись, відповідати на запитання вчителя, уміти спланувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати домашнє завдання.

У першу чергу треба забезпечити нормальні умови навчання школяра та його фізичної активності.

Періодично запитуйте дитину, чи не стала вона гірше бачити.
Всі діти кожні 30-45 хвилин повинні робити 10-15 хвилинні перерви, під час яких дитині бажано побігати, подивитися у вікно на предмети, які розміщені вдалині.
Діти мають бути забезпечені якісними підручниками з чітким і дещо збільшеним шрифтом.
Відстань між очима і підручником або зошитом має бути не менше 40 см.
Тривалість безперервного читання залежить від віку: у перших-третіх класах 10-15 хв, четвертих-сьомих 25-30 хв і 45 хв – для учнів восьмих-десятих класів.
Обмежується також безперервна тривалість письма: не більше 5 хв для 6-7-річних, до 10 хв для 8-10-річних. Тривалість перерв – не менше як 10 хв.
Шкідливо читати лежачи та у транспорті.
Не проводити за монітором комп’ютера більше 30 хвилин на добу у початкових класах і більше 1 години у старших класах.
Обмежити перегляд телевізійних програм у будні дні. Дітям 3–4 років можна дивитися передачу, що триває тільки 15 хв. Дошкільнята можуть проводити біля екрана не більш ніж 30 хв. у день, молодші школярі – не більше години в день і 2–3 рази на тиждень.
Телевізор бажано дивитися у помірно освітленій кімнаті, на відстані 2 -3 метрів від екрана, телевізор має бути розміщений на рівні очей.
Після перегляду телепередач, як і після будь-якої зорової роботи, очам потрібний відпочинок. Забезпечити достатню фізичну активність дитини: прогулянки, заняття спортом, плаванням. Забезпечити дитині достатню тривалість сну.
Регулярно робити "гімнастику для очей".
Якісне харчування дитини збагачене продуктами, які є корисні для очей: молочні продукти, м’ясні страви, риба, достатня кількість фруктів і овочем, в тому числі чорниця, морква, журавлина, гарбузи, абрикоси, персики та різноманітна зеленина: кропива, кульбаба, шпинат, капуста, салат.
Достатня кількість вітамінів та мінеральних солей, особливо вітаміну А та Е, селену, очам потрібно в 5 разів більше вітамінів А, С, Е, ніж будь-якому іншому органу. Давно відомо, що основні компоненти чорниці разом з бетакаротином (провітамін А) є природними антиоксидантами, які сприяють покращенню функцію зору, сприяють зміцненню стінок судин ока, покращенню гостроти зору, зменшують втому очей, сприяють виробленню зорового пігменту сітківки – родопсину.
Обов’язково проконсультувати дитину в окуліста при мінімальних ознаках погіршення зору. - Як робити гімнастику для очей? Всі ці вправи є прості, але вимагають тривалого застосування з профілактичною та лікувальною метою. Можна рекомендувати наступне: 1. Закрити очі долонями на декілька хвилин, порухати очима за годинниковою стрілкою – 5-10 разів. 2. Порухати очима проти годинникової стрілки – 5-10 разів. 3. З силою заплющити і розплющити очі – 5-10 разів. 4. Швидко поморгати (покліпати) очима – 15-20 секунд. 5. Подивитися спочатку на кінчик свого носа, потім вдалину – 10-15 разів. 6. Подивитися праворуч-ліворуч, догори-донизу – по 10 разів.

Увага - це найважливіша якість, що характеризує процес відбору потрібної інформації й відкидання зайвої. Справа в тому, що в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би уникнути перевантаження. Розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна. Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль зі сторони людини, тобто вона не має за мету бути уважною. Довільна увага залежить від вольових зусиль людини. Післядовільна увага також має ціленаправлений характер, але не вимагає ніяких вольових зусиль. Вона виникає після того, як була викликана довільна увага. Після певних вольових зусиль, через деякий час дитина «входить в роботу» і починає легко, без зайвої напруги концентруватися на ній. Післядовільна увага з’являється тоді, коли важливим для дитини стає не тільки результат роботи (як при довільній), а й сам її процес. Цей вид уваги є найпродуктивнішим. Довільну увагу можна охарактеризувати словами «треба працювати», а післядовільну – «хочу працювати», людина отримує задоволення від роботи. Хороша увага – це вміле поєднання довільної та мимовільної, вміння при необхідності активно «вмикати» довільну увагу, вміти залишатися в ній необхідний для роботи час. Увага має певні властивості: обсяг, стійкість, концентрація, вибірковість, розподіл, довільність. Характерною рисою уваги дитини раннього дошкільного віку є те, що вона викликається зовні привабливими предметами, подіями, людьми й залишається зосередженою доти, поки в дитини зберігається безпосередній інтерес до сприйманих об'єктів. Увага в цьому віці, як правило, рідко виникає під впливом внутрішньо поставленого завдання або міркувань, тобто фактично не є довільною.

Нижче наведемо вправи та ігри для розвитку уваги в різному віці.

Молодший дошкільний вік.

1. Гра «Знайди помилку». Попередньо необхідно підготувати малюнки, де є помилки, наприклад, листя на деревах взимку, дівчинка в босоніжках, тощо. Запропонуйте дитині уважно роздивитись малюнок , знайти помилки та пояснити, як має бути насправді. Завдання можна ускладнити, якщо зробити помилки менш помітними, та підключити момент змагання, тобто виконувати завдання з іншими дітьми на час (але такі змагання не підходять для невпевнених та тривожних дітей, момент часу чи конкуренції з іншою дитиною навпаки зашкодить дитині).

2. Гра «Знайди такий самий». Запропонуйте дитині вибрати з 4-6 кульок таку саме (за кольором, розміром, малюнком) як та, що у вас у руках (це може бути кубик, фігурка з конструктора тощо). Щоб дитині було цікаво гратися, можна загадувати предмети по черзі. Спонукайте дитину до вміння співпрацювати із дорослими на рівних. Можна ускладнити гру, збільшивши кількість предметів, відмінності яких мало помітні.

Середній дошкільний вік.

1. Гра «Побудуй малюнок із фігур». Дитині необхідно видати набір геометричних фігур та чистий аркуш паперу. Запропонуйте уважно слухати ваші команди та переміщувати фігури відповідно до цих команд (наприклад, трикутник поклади над кругом, круг – під кругом). У результаті повинна вийти та комбінація, яка задумана вами заздалегідь (снігова баба, ялинка та ін.).

2. Гра «Слухай уважно». Дитина вдвох з дорослим одночасно кажуть два різних речення (речення мають бути великими). Після цього кожен повинен відтворити те, що сказав його співрозмовник. Поступово гру можна ускладнювати, збільшуючи речення і кількість учасників, які будуть промовляти свої речення одночасно.

Старший дошкільний вік

1. Гра «Виконай доручення». Запропонуйте дитині присісти, погладити лівою рукою праву ногу , після цього підвестись та підняти ліву руку. Дитина має виконати ці доручення в тому порядку, що ви назвали. Поступово кількість доручень збільшується (якщо дитина легко виконує попередні).

2. Гра «Чотири стихії». В цю гру можна грати з багатьма учасниками. За командою ведучого гравці виконують певні рухи руками. «Земля» - опускають руки вниз, «вода» - витягують руки вперед, «повітря» - піднімають руки вгору, «вогонь» - роблять колові рухи руками. Ця гра розвиває увагу, пов’язану з координацією слухового та рухового аналізаторів.

Розвиток уваги молодшого школяра
Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. На уроці учитель привертає увагу учнів до навчального матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключає увагу дітей з одного виду роботи на іншу. В порівнянні з дошкільниками молодші школярі набагато уважніші. Вони здатні концентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує мимовільна увага, тобто вони легко відволікаються на якісь більш вразливіші стимули (шум у класі, події за вікном, тощо). Молодші школярі можуть зосереджено займатися однією справою лише від 10 хвилин (1-2 клас) до 20 хвилин (в 4 класі).

За час молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, йде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (більше ніж в 2 рази) збільшується об’єм уваги, підвищується її стійкість, розвивається вміння переключення і розподілу. Добре розвинуті властивості уваги і її організованість є факторами, які безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, учні, які краще навчаються, мають кращі показники розвитку уваги.

Нижче наведемо вправи, які стимулюватимуть розвиток уваги молодших школярів.

Гра «Зайва літера». Надайте дитині аркуш з невеличким текстом (почніть з 5-7 речень, надалі збільшуючи обсяг) та запропонуйте уважно дивитись кожне слово та викреслювати якусь літеру, наприклад, «А». Можете зробити виконання завдання на час, можете у вигляді змагань із дитиною за принципом «хто швидше», одним словом, урізноманітнити гру так, щоб дитині було весело в неї гратись. Інакше ці завдання будуть лише втомлювати дитину та не дадуть бажаного ефекту. Для ускладнення можна водночас дати завдання: якусь одну букву викреслювати, іншу обводити в коло, третю підкреслювати та ін.

Гра «Заборонені рухи». В цю гру можна грати вдвох з дитиною, але веселіше грати з декількома учасниками. Учасники гри утворюють коло. Ведучий оголошує, що всі учасники гри повинні повторювати всі його рухи, крім одного. Як тільки руки ведучого опускаються вниз, всі повинні підняти руки догори, тобто зробити навпаки. Той, хто помилиться, стає ведучим. Є ще варіант цієї гри, коли учасники мають повторювати за ведучим усі рухи, окрім одного, забороненого, той, хто повторить заборонений рух вибуває з гри або стає ведучим (у випадку, коли грають двоє).

Гра «Пошук предмета». Для проведення цієї гри дорослий завчасно готує декілька дрібних предметів: значок, гумку, ґудзик, каблучку та ін. Дорослий пропонує дитині уважно оглянутись навколо, добре запам’ятати обстановку в кімнаті, предмети, які в ній знаходяться. Після цього дитина виходить з кімнати. Дорослий кладе один маленький предмет на видному місці (це місце має бути таким, щоб дитина могла його побачити з висоти свого росту, тобто не класти речі на шафи чи полиці, де дитина фізично не зможе побачити предмет). Запрошуємо дитину до кімнати, де вона має знайти новий предмет.

Виконуючи такі нескладні завдання, ви не тільки гарно проведете час із своєю дитиною, а ще й зробите значний внесок у розвиток її уваги. Слід лише пам’ятати, що ці вправи дадуть результат лише при систематичному виконанні.