Що таке рівновага та координація?

Рівновага – це здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час виконання завдання, наприклад, сидячи за столом, ідучи по колоді або наступаючи на бордюр. Для ефективного функціонування та виконання певних завдань людині необхідна здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час статичних (нерухомих) і динамічних (рухливих) занять.
Статична рівновага – це здатність зберігати й контролювати стаціонарне положення тіла (наприклад, під час гри «Море хвилюється раз» чи «Статуя»).
Динамічна рівновага – це здатність залишатися збалансованим у русі (наприклад, під час бігу або їзди на велосипеді).
​Координація – це процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі, тобто це здатність здійснювати точні цілеспрямовані рухи.
Чому настільки важливі рівновага й координація?
Рівновага й координація, що відповідають віку людини, дозволяють їй досить успішно займатися спортом, оскільки забезпечують плавний рух тіла під час фізичних вправ (наприклад, під час ходьби по колоді або гри у футбол). У свою чергу, заняття спортом корисні для формування хорошої саморегуляції, побудови соціальних зв'язків і досягнення почуття приналежності до суспільства або певного мікросоціуму. Крім того, правильні й контрольовані рухи тіла під час виконання вправ зменшують витрату необхідної енергії та мінімізують утому.
При добре розвиненій рівновазі й координації знижується ймовірність отримання травм, оскільки дитина розвиває відповідні реакції тіла, коли це необхідно (наприклад, виставляє руки при падінні). Також вони забезпечують прийняття відповідних поз для виконання завдань, сидячи за столом, і відповідний успіх при виконанні завдань з використанням дрібної моторики.
Для правильного розвитку рівноваги й координації необхідні такі елементи:
Увага й концентрація – здатність концентрувати увагу на конкретному завданні протягом тривалого періоду часу.
Усвідомлене сприйняття тіла – знання різних частин тіла й розуміння принципів руху тіла у просторі стосовно власних кінцівок і різних предметів.
Білатеральна (двостороння) інтеграція – використання двох рук, при цьому одна з них провідна (наприклад, відкривання кришки банки; друга рука, яка не веде, підтримує й балансує банку).
Перетинання середньої лінії – здатність перетинати уявну лінію, що пролягає від носа до тазу людини, яка ділить тіло на праву й ліву сторони.
Зорово-моторна координація – здатність обробляти інформацію, отриману за допомогою очей, для контролю, керівництва та спрямування рук під час виконання конкретних завдань, таких як письмо чи ловля м'яча.
Провідна рука – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення певних дій.
М'язова сила – здатність докладати силу для опору.
М'язова витривалість – здатність м'яза або групи м'язів неодноразово докладати силу проти опору.
Саморегулювання – здатність досягати, підтримувати та змінювати певний рівень концентрації уваги відповідно до завдання чи ситуації.
Керування положенням тіла – здатність надавати стійкість тулубу й шиї для координації руху кінцівок.
Пропріоцепція (відчуття себе у просторі) – це інформація, яку мозок отримує від м'язів і суглобів і яка розповідає йому про положення та рух тіла у просторі.
Обробка сенсорної інформації – точна обробка інформації, отриманої за допомогою сенсорної стимуляції факторами навколишнього середовища і власного тіла.
Ізольований, відокремлений рух – здатність переміщати руку чи ногу, зберігаючи решту тіла нерухомою.
​У дитини є певні проблеми з рівновагою та координацією, якщо вона:
Легко падає, часто спотикається або не може швидко «відновитись» після втрати рівноваги.
Рухається скуто, рухам тіла не вистачає плавності, гнучкості (наприклад, бігає, як «робот»).
Уникає фізичної активності (наприклад, активних ігор на майданчику, занять спортом).
Відстає на етапах розвитку (наприклад, пізно починає повзати або ходити).
Повільніше, ніж однолітки, освоює фізичні навички (наприклад, їзду на велосипеді, плавання чи лазіння по деревах).
Менш спритна, здібна, ніж однолітки, у спорті (наприклад, у командних видах спорту).
Штовхає важче, рухається швидше або порушує особистий простір інших дітей більше, ніж вони того хочуть.
Боїться нових фізичних ігор (наприклад, гойдалок) або висоти, яка не лякає однолітків.
​Коли дитина відчуває труднощі з рівновагою та координацією, ви також можете звернути увагу на такі параметри:
моторне (м'язове) планування та виконання фізичних завдань (наприклад, дитина може починати виконання із середини, а не з початку);
м'язи «мляві», при цьому тіло виглядає в'ялим, або, навпаки, м'язи надмірно напружені, тіло виглядає негнучким;
орієнтування у просторі або те, як дитина розташовує тіло у просторі (наприклад, дитина порушує особистий простір іншої дитини, не розуміючи цього);
витривалість під час виконання завдань на дрібну й велику моторику;
розвиток навичок письма – дрібні штрихи, з яких складається більшість букв, цифр і ранніх малюнків;
утримання олівця – ефективність і манера тримати олівець і рухати ним певним чином;
управління олівцем – точність, з якою рухається олівець під час малювання й письма;
дискримінацію лівої чи правої половини тіла – візуалізація відмінностей між правою й лівою сторонами тіла, при цьому домінуюча сторона тіла стає чітко видимою;
провідну руку – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення дій;
артикуляцію – чіткість звуків мовлення й розмовної мови;
догляд за собою – самостійне вдягання та використання столових наборів;
обробку сенсорної інформації – точна реєстрація, обробка та реакція на сенсорну стимуляцію факторами навколишнього середовища і власного тіла.
​Способи та необхідні заходи для розвитку в дитини навичок рівноваги й координації
Покращення уваги до завдань і рівня концентрації як готовності швидко реагувати при втраті рівноваги.
Докладне вивчення механіки певних дій – правильне вирівнювання положення тіла для збереження рівноваги (наприклад, згинання рук у ліктях і притиснення до плечей, а не витягування вперед при повзанні).
Зміцнення «головних», великих м'язів тіла для забезпечення кращої стійкості (особливо м'язів тулуба).
Спрощення завдання для зосередження дитини на кожному русі по черзі, доки вона не буде готова до кількох рухів одночасно.
Збільшення м'язової сили для забезпечення кращого управління м'язами.
Покращення м'язової витривалості, щоби збільшити проміжок часу, протягом якого дитина може утримувати рівновагу та координацію.
Покращення обробки сенсорної інформації, щоб організм отримував та обробляв правильні повідомлення від м'язів про їхнє положення, взаємозв'язок один з одним, швидкість їх скорочення та кількість використаної сили.
Соціальні джерела мотивації – якщо друг або член родини дитини успішно займається спортом, це може мотивувати дитину займатись теж і розвивати ці особливі навички.
​Види діяльності, які можуть допомогти покращити рівновагу та координацію:
Нестійкі поверхні – ходіння по нестійких поверхнях (наприклад, по подушках, кріслах-мішках чи ковдрах на підлозі) змушує тулуб працювати над тим, щоби зберігати вертикальне положення.
Нестійкі гойдалки й рухливі ігри, підвішені сходи й канати. Коли гойдалки рухаються несподіваним чином, це змушує м'язи тіла інтенсивніше працювати.
Ходьба типу «тачки» (дитина ходить на руках, а дорослий підтримує її ноги).
Плавання – змушує тулуб боротися з опором води, забезпечуючи тим самим більш глибоке відчуття себе у просторі.
Присідання на коліна, не торкаючись рукою підлоги, підйом і передача повітряної кульки рукою іншому гравцю.
Гра у класики – вимагає від дитини зміни напрямку руху та стрибків швидко й часто.
Гра в сапера з великими стрибками (наприклад, не можна наступати на міни) – це хороше завдання для дитини на збереження рівноваги.
Велосипеди та скутери (самокати) – обидва види вимагають від дитини постійно вносити корективи у свою поставу, положення тіла для збереження рівноваги.