Новини

Доброго дня, шановні батьки!
А чи замислювалися Ви, хто несе найбільшу відповідальність за виховання дитини? (відповідь батьків)

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного та позашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.

Сутність педагогічної культури сім’ї
Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників свідчить, що формування педагогічної культури батьків — це систематична й змістовна програма, мета якої є поширення інформації, знань і навичок у різних аспектах діяльності батьків або як спроба підвищити свідомість батьків щодо виховання своїх дітей і озброїти їх певними виховними навичками.

Метою формування педагогічної культури батьків є розвиток у них рис вихователів. Самовиховання батьків означає зростання самосвідомості й встановлення власної шкали цінностей.

Формування педагогічної культури батьків — це процес розвитку не тільки однієї особистості — батька чи матері, це спільне вдосконалення всіх членів родини. У широкому розумінні формування педагогічної культури батьків можна розглядати як виховання самих батьків, а саме: знання законодавства про шлюб і сім’ю; оволодіння навичками ведення хатнього господарства; знання про фізичні та фізіологічні особливості дитячого організму, дитячі хвороби; формування стосунків між членами сім’ї тощо.

Таким чином, формування педагогічної культури батьків — це спроба допомогти сучасній сім’ї у виконанні нею функцій виховання. Урешті-решт ідеться про право дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість усебічного розвитку і сімейного добробуту. Сім’я — це основа суспільства і замінити її не в змозі жодна офіційна організація чи установа.

За сучасних умов, коли інформаційний простір для більшості батьків обмежений теле- і радіоновинами, американськими бойовиками і трилерами, відсутністю книг і журналів для батьків у зв’язку з їх непомірною вартістю, одним із центрів роботи з формування педагогічної культури батьків знаходиться у позашкільному закладі, а головним провідником знань є керівник.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей
У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й одноліткам, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.
Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:
Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Кілька порад батькам замкнутих дітей:
Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Поради батькам конфліктних дітей
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

У батьківстві наші дії важать більше, ніж слова.

З народження діти хочуть бути пов’язані з нами. Вони наслідують нас, пояснює клінічний психолог, директор з досліджень та освіти Асоціації Глендон Ліза Фаєрстоун.

Ми мусимо вести їх своїм прикладом. Запитайте себе: "Як я говорю з дитиною? Чи говорю з чоловіком/дружиною перед ними? Як я показую свою симпатію? Щедрість? Важку роботу?".

Ми можемо створити сторінки правил і гори очікувань, але дитина більше навчиться, бачачи, як ми справляємося з власним життям.

2
Дайте дитині свободу з кордонами

Діти хочуть бути вільними, але для цього їм потрібно дати безпечну основу, продовжує Фаєрстоун.

Наприклад, конкретні правила поведінки – поділ обов’язків, піклування про інших тощо.

Коли ми ставимо дитину у центр світу чи негайно виконуємо всі її бажання, можемо створити для неї небезпеку і низьку толерантність до розчарування, що обмежуватиме пізніше в житті.

Нашою ширшою метою має бути заохотити незалежність у дитині, в той же час даючи їй безпеку та любов.

9 випадків, коли слід сказати дитині "Ні", щоб вона виросла успішним дорослим

3
Не проектуйте себе і свої бажання на дітей

Батьки мають зрозуміти, що їхні діти – не вони, а окремі особистості. У них свій шлях, і батьки можуть не завжди знати, як допомогти їм у цій мандрівці, розповідає Ліза Фаєрстоун..

Але можна показувати свою зацікавленість їхніми захопленнями, тим, ким вони є.

Батьки можуть спостерігати за ними у різних ситуаціях, що надихає дітей або бісить.

Частина відповідальності батьків – озброїти дітей власним відчуттям відповідальності.
Не бийте дитину і не шльопайте її по попі

Дослідження показує, що шльопання дитини по попі збільшує ймовірність багатьох поганих наслідків для здоров'я і розвитку дитини.

Це психологічні проблеми, зловживання наркотиками, схильність до суїциду, фізичними проблемами розвитку і поведінки.

Наприклад, якщо дитину били по попі, відколи їй було 15 місяців, згодом малюк проявляв поганий характер і був менш схильний до позитивної поведінки у 5 класі і навіть у підлітковому віці, показує дослідження Університету Міссурі.

Фізичні покарання можуть впливати навіть на мозок дітей.

У тих, кого регулярно шльопали, було менше сірої речовини у певних ділянках префронтальної кори, які відповідають за депресію, наркоманію та інші психічні розлади.

5
Ідіть на роботу

Дочки працюючих матерів навчаються більше років, мають більше шансів працювати та отримували більші доходи, довело дослідження Гарвардського університету, яке охопило 50 тисяч дорослих у 25 країнах.

Сини працюючих мам частіше доглядають за дітьми, виконують домашню роботу і у подальшому шукають у дружини жінок, які працюють.

6
Віддайте дитину в садок

Якщо у вас є дошкільня, не тримайте його вдома.

Виявляється, діти, які відвідують дитсадки, мають кращу поведінку та менше емоційних проблем, ніж ті, ким опікується родина або няня.

На це вказує дослідження, що провели у Інституті епідеміології та громадського здоров'я П'єра Луї в Парижі серед майже 1,5 тисячі дітей.

7
Вкладайте дітей рано спати

Батьки, які вкладають своїх дітей спати разом з сонцем (або влітку до того, як воно сяде), отримують більш успішних дітей.

Відсутність визначеного режиму сну призводить до того, що діти від трьох років, сплять менше.

Дослідження показує, що малюки, які засинають до дев’ятої вечора, сплять на 78 хвилин більше, ніж ті, хто заснули пізніше.

Що почитати дитині: 11 дитячих книжок на ніч

8
Співайте дітям

Дослідження доводить, що діти залишаються спокійними вдвічі довше, якщо з ними не просто говорять, а співають їм.

Ще одне дослідження довело, що мамин спів розвиває соціальні здібності дитини.

Директор Інституту нейрофізіологічної психології Великобританії Саллі Годдард Блайт радить співати колиски та дитячі вірші немовлятам і переконує, що це – запорука подальшої успішної освіти та емоційного благополуччя.

9
Бігайте з дітьми і будьте активними

Дослідження показують, що активні матері мають здоровіших дітей.

Інше дослідження продемонструвало, що дитяче ожиріння прямо пов’язане зі стилем життя батьків, а якщо ж вони мають здорові звички, їх матимуть і діти.

10
Читайте дітям і з дітьми

Дослідження показало, що діти батьків, які читали їм кожен день, коли їм було 5, і продовжували цікавитися їх освітою в 10 років, з набагато меншою ймовірністю були бідними у 30.

Є й інше дослідження, для роздумів: вчені простежили за дітьми, які читали в своє задоволення. Це означає, що діти вибирали журнал, книгу з ілюстраціями або історіями.

Результати показали, що діти, які читали для задоволення у віці 5-10 років, в середньому краще справлялися у школі, й пізніше в житті, з тестами.

І не тільки з тестами на читання, але також з орфографії та математики.

Вправи для розвитку м’язів верхніх кінцівок плечового поясу
1. В. п. - руки біля плечей. Повільне потягування рук вгору, повернутися у в. п.

Повторити 6 - 8 разів.

2. В. п. - руки в сторони. Напружене згинання рук до плечей, повернутися у. в. п.

3. В. п. - руки біля плечей. Підняти руки вгору, повернутися у в. п.

4. В. п. - руки в сторони долонями вниз. Повернути долоні догори, повернутися у в.п.

5. В. п. - руки біля плечей. Обертання у плечових суглобах.

6. В. п. - руки зігнуті перед грудьми. Ривкові рухи ліктями назад.

7. В. п. - руки зігнуті перед грудьми. Два ривки ліктями назад, два ривки прямими рухами.

8. В. п. - руки вниз. Згинання та розгинання пальців з підніманням рук через сторони вгору. Опустити руки вниз у в. п.

9. В. п.- руки в сторони. Зробити чотири маленьких кола руками назад і вперед.

10. В. п. - руки вперед - вгору, кисті разом, долоні вперед. Імітаційні рухи, як при плаванні брасом.

11. В. п. - кисті на потилиці, лікті вперед. Лікті в сторони, руки вгору, повернутися у в. п.

12. В. п. - руки в сторони. Ліву дугою вниз, праворуч та дугою вниз у в. п. Те саме правою рукою.

13. В. п. - руки в сторони. Руки дугами вниз, схрестити, повернутися у в.п.

14. В. п. - руки опущені. Великі кола прямими руками в лицьовій площині.

15 В. п. - те саме. Великі кола у бічній площині.

16. В. п. - ліва рука вгорі, права - ззаду. Одночасно ривками зміна положення рук.

17. В. п. - руки внизу. Ліву руку на пояс, потім праву, ліву до плеча, праву до плеча, ліву на потилицю, праву на потилицю, ліву вгору, праву вгору, і в такій послідовності повернутися у в. п. (одна рука «наздоганяє» другу).

Вправи для стоп: профілактика плоскоступневості.

Зведення стопи формується у дітей 3-4 років. Однак відносна слабкість м'язів і зв'язок зберігається до 6-7 років, навіть у здорових дітей.

Тому з дітьми цього віку необхідно регулярно виконувати вправи, які допоможуть сформувати і зміцнити м'язи зводу стопи і запобігти розвитку плоскостопості.

Вправи для стоп виконують босоніж або в шкарпетках.

Правильно сформувати і зміцнити м'язи зводу стопи так само допоможе ходіння босоніж землею, піском, камінцями, водою, а також плавання, їзда на велосипеді і танці.

Вправа «навшпиньки»

Початкове положення: стоячи навшпиньках, руки на пояс.

Ходьба під рахунок в середньому темпі, 30 секунд.
Вправа «ведмедики»

Початкове положення: стоячи на зовнішній стороні стопи, руки на пояс.

Ходьба під рахунок в середньому темпі, 30 секунд.
Вправа «п'ятки»

Початкове положення: стоячи на п'ята, руки на пояс.

Ходьба під рахунок в середньому темпі, 30 секунд.
Вправа «плутаємо сліди»

Початкове положення: стоячи, руки на пояс.

Ходьба, 30 секунд.

Під час ходьби ставимо стопи перпендикулярно друг-другу (буквою «Т») .
Вправа «каченята»

Початкове положення: сивий (сидячи навпочіпки), руки на пояс.

Ходьба, 20 секунд.
Вправа «кружечки»

Початкове положення: сидячи, ноги прямі, на ширині плечей.

На рахунок 1-4 - обертайте стопами всередину;

3-8 - назовні.

Повторіть цю вправу 3 рази.
Вправа «педалі»

Початкове положення: сидячи.

На рахунок 1-2 - носок потягнути на себе;

3-4 - стати навшпиньки;

5-6 - повернутися у вихідне положення;

7-8 - максимально підняти шкарпетки стоп.

Повторіть цю вправу 3-5 разів.

Навантаження можна змінювати: ставлячи стопи далі від стільця - зменшувати, ближче - збільшувати.
Вправи для стоп з предметами

Вправи для стоп з предметами виконують з вихідного положення сидячи.
Вправи для стоп з м'ячиком

Вправи для стоп з м'ячиком не тільки зміцнюють м'язи стопи, а й розвивають у малюків координацію. Для виконання цих вправ вам знадобиться стілець, невеликий (тенісний) м'ячик.
Катання м'ячика ногами поперемінно

від п'яти - до носка і назад;

по колу, за годинниковою стрілкою, проти - носком, п'ятою.
Катання м'ячика ногами «Вісімкою»

Повторіть цю вправу правою і лівою ногою по 5-7 разів.
Вправи для стоп з гімнастичною палицею

На рахунок 1-2 - перекочуйте паличку ногою від носка до п'яти;

3-4 - назад;

5-6 - те ж - тільки носком;

7-8 - те ж - тільки п'ятою.

Повторити цю вправу 3-7 разів.

Вправи для стоп з роликовим масажером

Перекочування стопами роликів масажера масажує м'язи стоп, сприяє їх розслабленню і стимуляції рефлекторних точок.

Батьківство – це відповідальність за долю дитини, її здоров'я, добробут перед своєю совістю, перед родом, перед Батьківщиною і Богом. Щоб стати добрими батьками, треба вчитись, фізично і духовно готувати себе до виконання однієї з найважливіших місій людини на Землі.
„Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи” Томас Карлейль

Здоров΄я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров΄я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров΄я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров΄я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров΄я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички. Феномен здоров΄я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Категорію „здоров΄я” дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах.

Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.

ГІГІЄНА
1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.
7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
11.Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
12.Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

ЗАГАРТУВАННЯ
1. Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.
2. Загартовуйтесь разом з дитиною.
3. Пам΄ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров΄я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.
4. Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.
5. Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.
6. Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.
7. Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.
8. Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).
9. Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я.
10. До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.
11.Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.
12.Пам΄ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м΄яка трава – заспокійливо.

Роль сім'ї в розвитку мовлення дитини
Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть­ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов­лення, формуються в сім'ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до­рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо­вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення, майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з'явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо­рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство­рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте.
Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди­вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення.
Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення.
Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово­рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію.

Причини затримки мовлення
Перша причина. Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорослого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.
Друга причина. Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінним. Дорослі просто називають предмети та об'єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.
Третя причина. Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.
Четверта причина. Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.
П'ята причина. Поява дитячих слів — цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м'язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.
Шоста причина. «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується потреба докладати мовленнєвих зусиль.
Сьома причина. Дорослі переважно доглядають за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

Що провокує стрес у дитини?

Значною мірою відрив від матері, адже мама – це головне, що було у малюка, вірніше , є і буде… Точніше, це просто «три кити», що утримують на собі малюка.
І раптом… раптом мама залишила його. Узяла й «обміняла»на роботу і цим «перекрила кисень». Його неповторна мама у світі знайшла собі якусь роботу і кинула його напризволяще серед жахливої нової обстановки і незнайомих йому дітей , яким немає діла до нього. І щоб у цій новій обстановці протриматись, йому необхідно тут поводитися не так, як удома. Але він не знає цієї нової форми поведінки і через це страждає, боячись, що щось зробить не так. А страх підтримує стрес, і утворюється хибне коло , яке, на відміну від усіх інших кіл, має точний початок – відрив від матері, розлука з матір’ю.
Отже, розлука – страх – стрес – зрив адаптації – хвороба…Але все це , зазвичай, властиво дитині з важкою або несприятливою адаптацією до дитсадка.
Педагогам, що працюють з дошкільнятами, потрібно не забувати самим і вміти пояснити батькам, що існує прямий зв’язок між адаптацією малюка в дитячому колективі та його «історією розвитку».
Наведемо анамнестичні фактори ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до дошкільної установи.
1. До пологів (антенатальні фактори)
- Токсикоз I і II половини вагітності.
- Гострі та інфекційні захворювання матері в період вагітності.
- Загострення хронічних захворювань матері в період вагітності.
- Прийом лікарських препаратів мамою під час вагітності.
- Стресові ситуації у матері в період вагітності (конфлікти на роботі, у сім’ї, сумні вболівання).
- Вплив професійних шкідливих факторів на матір у період вагітності.
- Часте вживання алкоголю батька перед вагітністю матері.
- Паління матері в період вагітності.
2. Під час пологів (інтранатальні фактори)
- Ускладнення в пологах.
- Наявність асфіксії різного ступеня тяжкості.
- Травма під час пологів.
- Хірургічні втручання під час пологів. Несумісність резус – фактором в матері й дитини.
3. Після пологів (постнатальні фактори)
- Недоношеність або перекошеність дитини.
- Велика маса тіла (вага більше 4 кг).
- Хвороба у перший місяць життя.
- Вживання алкоголю та паління матір’ю під час грудного вигодовування.
- Штучне вигодовування дитини.
- Фонові захворювання у дитини (рахіт, діатез, гіпотрофія, анемія)
- Часті ГРВІ, гострі інфекційні захворювання у дитини до трьох років.
- Наявність хронічних соматичних і вроджених захворювань (пієлонефрит, вроджений порок серця).
- Затримка нервово-психічного розвитку.
- Незадовільні матеріально-побутові умови життя.
- Відсутність загартовувальних заходів
- Невідповідність домашнього режиму режимові в новому для дитини дошкільному закладі.
- Конфліктні стосунки в сім’ї.
- Відсутність батька або матері у дитини.
- Неправильне виховання дитини в сім’ї: гіперопіка, гіпоопіка.

Як розмовляти з дитиною, щоб вона вас слухала
Ольга, мати 9-річного Максима, часто говорить своєму синові: «Вимкни телевізор! Ти дивишся його цілий день!». – «Ні, зараз іде мій улюблений мультфільм, і я хочу додивитися його до кінця». – «Вимикай негайно і прибери в кімнаті!». – «Ні, я дивитимуся мультфільм!». Зрештою, Максим домагається свого: він дивиться телевізор, а Ользі доводиться самій прибирати в синовій кімнаті.

Із такою проблемою стикається багато матерів у всьому світі. З’ясуймо способи говорити з дітьми так, щоб вони до вас дослухалися.

Як змусити дитину слухати вас

Батьки нерідко відчувають, що витрачають час даремно, намагаючись змусити дитину зробити що-небудь, і замислюються над питаннями: «Чому вона мене не слухає? Чому їй так важко дотримуватися моїх інструкцій? Як зробити так, щоб дитина почала мене слухати?». Ці питання не дають їм спокою.

Якщо ви стурбовані схожими питаннями, вам допоможуть поради про те, як спонукати дитину слухати вас і дотримуватися ваших вказівок.

1. Привертайте увагу дитини

Ви хочете, щоб ваша дитина до вас дослухалася? Спочатку приверніть її увагу. Діти слухаються вас тільки тоді, коли звертають увагу на те, що ви говорите. Інакше просто сприймають звуки, але не зміст ваших слів. Тож як змусити дитину звертати увагу на ваші слова?

усуньте чинники, що відволікають (телевізор, комп'ютер, джерела звуків у кімнаті тощо);
коли ви говорите щось дитині, перебувайте поруч із нею, щоб вона могла правильно сприймати ваші повідомлення;
розмовляючи з дитиною, будьте поглядом на одному рівні з нею. Якщо необхідно, присядьте й дивіться їй в очі під час розмови.
Покажіть дитині приклад того, як звертати увагу на слова інших людей. Коли вона говорить із вами, відволічіться від усіх справ і вислухайте її.

2. Говоріть конкретно

Говоріть із дитиною по суті. Коли ви просите її щось зробити, не використовуйте довгі й абстрактні фрази. Говоріть коротко і просто. Саме так вашій дитині буде легше зрозуміти вас. Найчастіше дитина не виконує ваші інструкції, бо просто забуває, що ви їй говорили. І виною – ваше багатослів’я.

Є такі способи заохотити дитину почути вас, не використовуючи для цього занадто багато слів:

використовуйте декілька слів – найкраще два або три. Наприклад, замість фрази: «Тобі потрібно почистити зуби перед сном» скажіть: «Почисть зуби». Коли ж хочете, щоб дитина пішла у свою кімнату, скажіть: «Іди в кімнату»;
давайте дитині одну інструкцію за раз. Це найкращий спосіб переконатися, що вона виконує всі ваші вказівки. Якщо дитина має декілька завдань, дочекайтеся, поки вона виконає попереднє, перш ніж оголошувати наступне;
якщо ви хочете дати дитині відразу декілька інструкцій, поясніть їй послідовність їх виконання. Перерахуйте інструкції, наприклад: «По-перше, погодуй собаку. По-друге, вигуляй її. По-третє, вимий руки, коли повернешся додому».
3. Надавайте дитині необхідну інформацію

Якщо ви бажаєте, щоб дитина слухала вас і робила все правильно (наприклад, накривала на стіл), переконайтеся, що вона знає спосіб і послідовність дій: що саме вона повинна покласти на стіл, скільки має бути тарілок і столових приборів і як їх правильно розмістити.

4. Говоріть, а не запитуйте

«Любий, можеш передати мені сіль?» – це питання. На нього можна відповісти ствердно чи заперечно. Тому якщо ви хочете, щоб дитина дотримувалася ваших вказівок, потрібно, щоб вони завжди були ствердними. Отже, не варто запитувати дитину, натомість, наприклад, скажіть: «Я хочу, щоб ти негайно прибрав у своїй кімнаті» або «Будь ласка, взуйся». Якщо ви хочете, щоб дитина виконала свою роботу, доцільно говорити їй, що саме вона мусить робити, а не запитувати її про це.

5. Дайте дитині час, щоб обробити інформацію

Багато вчителів у школах використовує прийом «час очікування». Його можете застосовувати й ви. Розповідаючи дитині що-небудь, почекайте 3–7 секунд, щоб вона змогла обробити інформацію і зрозуміти, що їй потрібно робити. Саме так дитина найкраще засвоює шкільну програму.

Деяким дітям може знадобитися всього декілька секунд, щоб зрозуміти, що ви їм говорите. Тому якщо дитина не відповідає вам відразу, це не обов'язково означає, що вона вас ігнорує. Вона просто намагається зрозуміти, як правильно реагувати. Дайте їй трохи часу.

6. Перевірте, чи правильно дитина зрозуміла вас

Коли дитина відреагує на ваші слова, переконайтеся, чи правильно вона зрозуміла, що їй потрібно зробити. Наприклад, якщо дитина з кимось поводилася зухвало і ви вимагаєте від неї вибачень, їй слід знати, що саме вона повинна сказати. Точно так, коли ви просите дитину накрити на стіл, вона має знати, що саме потрібно зробити.

7. Давайте дитині вибір

Не всі діти однаково добре виконують вказівки. Коли ви говорите дитині, як потрібно діяти, вона може чинити опір і бунтувати, особливо в підлітковому віці. Як же вчинити в такому разі?

Дайте дитині право вибору – це допоможе їй відчути силу. Наприклад, ви можете сказати: «Ти можеш прибрати в кімнаті зараз або згодом, але тоді ти не зможеш піти в кіно» або «Ти можеш зараз накрити на стіл або помити посуд після вечері».

8. Установіть очікування

Щоб дитина вас слухала, важливо встановлювати правила й очікування. Правила завжди повинні супроводжуватися очікуваннями й наслідками. Чітко і ясно поясніть, чого ви очікуєте від дитини. Один зі способів увиразнити свої очікування – написати правила на папері й повісити на холодильник або стіну. Час від часу необхідно переглядати цей список. Пам'ятайте, що правила не підлягають обговоренню, і ви не повинні дозволяти дітям (особливо підліткам) втягувати вас у суперечки з цього приводу.

9. Зміцнюйте зв'язок із дитиною

Те, чи буде дитина до вас дослухатися, залежить і від ваших взаємин із нею. Діти прагнуть зблизитися з батьками, тому вам варто зміцнювати взаємини зі своєю дитиною. Додайте в ці взаємини більше любові, дружби й поваги. Коли між вами доброзичливі стосунки, дитина буде рада виконувати ваші вказівки, тому що вона піклується про вас і прагне зробити вас щасливими.

10. Виявляйте співчуття

Іноді навіть невеликий вияв співчуття має важливу роль. Тому не варто говорити: «Не штовхай свою сестру! Зараз же припини!»; натомість скажіть: «Я розумію, що ти гніваєшся через те, що сестра розбила твою іграшку. Але коли ти її штовхаєш, це не допомагає тобі виправити ситуацію». Замість фрази: «Зараз же вимкни телевізор» скажіть: «Я знаю, що ти хочеш подивитися цей фільм, але тобі завтра рано вставати в школу».

11. Не підвищуйте голос

Коли дитина відмовляється виконувати вказівки батьків, вони часто кричать на неї або підвищують голос. Але чи допомагає це? Ні, і ви самі це добре знаєте. Тож як змусити дитину слухати вас, не підвищуючи на неї голос?

Дихайте. Щоразу, коли ви хочете накричати на дитину, на секунду зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів. Заспокойтеся, перш ніж говорити з неслухняною дитиною. Якщо ви накричите на неї, то змусите її виявляти захисні реакції. Це тільки погіршить ситуацію.
Робіть наголос на поведінці. Проблема не в самій дитині, а у її поведінці. Тому якщо ви хочете навчити чогось дитину, ви повинні перш за все надихнути її на це. Не карайте дитину. Замість окрику: «Не роби цього!», «Припини!» скажіть це спокійним голосом. Говоріть дитині: «Молодець!» або «Дякую!», коли дитина прислухається до вас.
Говоріть чітко. Якщо ви кричите на дитину за те, що вона вас не слухає, це не зарадить проблемі непослуху. Якщо ви хочете, щоб дитина щось зробила, скажіть це їй чітко, по суті. Не будьте грубими, не читайте моралей. Говоріть спокійним тоном, але виявіть непохитність. Дайте зрозуміти дитині, що ви говорите про серйозні речі й хочете, щоб вона вислухала вас і зробила те, що ви їй говорите.
Якщо ви все-таки втратите самовладання і підвищите голос, нічого страшного. Зрештою, ніхто не ідеальний. Не звинувачуйте себе, але водночас попросіть вибачення в дитини. Однак не змінюйте свою позицію – неухильно дотримуйтеся своїх вимог до дитини, пояснивши їй, чому вона має чи ні робити що-небудь. Важливо практикуватися в умінні заохочувати дитину дослухатися до вас без крику.
Як змусити підлітка слухати вас

Більшість порад, розглянутих вище, підходять і для дітей старшого шкільного віку, і для підлітків. Але іноді порад бракує. Розгляньмо ще декілька з них про те, як змусити підлітка прислухатися до батьків і поважати їх.

12. Будьте чесними

Чесність – найкраща стратегія спілкування з підлітками. Хоча не завжди легко відкрито говорити з підлітком про те, що вас турбує в його поведінці, усе ж таки постарайтеся провести з ним таку розмову. Це допоможе підлітку усвідомити сутність ситуації. Також ви покажете дитині позитивний приклад, спонукаючи її до чесності і відвертості з вами.

13. Залишайтеся в ролі батьків, а не друзів

Дружити зі своїми дітьми важливо, але не варто дозволяти їм користуватися вашою поблажливістю. Ви можете бути другом вашій дитині, але перш за все ви – її батьки. Важливо, щоб підліток розумів, що ви не допустите неповаги до себе та своїх слів.

Поводження з підлітком як із дорослим, надання йому обов'язків і відповідальності допоможуть вам здобути довіру дитини. У результаті вона поважатиме вас і прислухатиметься до ваших слів.

Як змусити дошкільника слухати вас

У дошкільному віці дитина ще недостатньо зріла, щоб зрозуміти важливість ваших слів. Тому пояснення не дасть бажаного результату.

Перш за все, приверніть повну увагу дитини. Не починайте говорити, поки дитина не зверне на вас увагу.
Переконайтеся, що ви перебуваєте на рівні очей дитини. Поступово встановіть із нею контакт. Почніть розмову із запитання про те, що вона робить.
Якщо вам потрібно щось повторити, дитина, імовірно, припинить звертати увагу на ваші слова. Тому вам слід повернутися до першого кроку і знову привернути її увагу. Це потребуватиме від вас великого терпіння.
Використовуйте короткі речення, що складаються з декількох слів. Довгі речення можуть бути для дитини занадто складними.
Намагайтеся поглянути на ситуацію з точки зору дитини. Визнайте її почуття. Саме так ви зможете навчити дитину висловлювати свої емоції.
Кращий спосіб навчити дитину чого-небудь – зробити це разом із нею. Дитина вчиться краще, коли бачить, як ви щось робите, і повторює за вами.
Щоб навчити дитину слухати, займайтеся спільно з дитиною заняттями, які потребують слухання.
Якщо ви хочете закріпити певну поведінку дитини, створюйте постійні ситуації. Навіть якщо ви про це забудете або поспішатимете, дитина сама зробить усе необхідне.
Нарешті, щоб навчити дитину слухати, вам необхідно самим навчитися слухати дитину, коли вона говорить вам щось.

Якщо ви хочете, щоб дитина слухала вас і дотримувалася ваших інструкцій, не варто примушувати її. Секрет у тому, щоб дитина прислухалася до слів батьків і виконувала їхні вказівки свідомо й добровільно. Для цього не потрібно кричати на дитину або підвищувати на неї голос.

5 РЕЧЕЙ ПРО КОРОНАВІРУС, ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ – МОН ТА МОЗ ДАЮТЬ РОЗ’ЯСНЕННЯ
ЩО РОБИТИ:
попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар
нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)
попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки
просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується
посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення
важливо уникати місць масового скупчення людей
ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.
ЩО РОБИТИ:
у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.
ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?
мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук
під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя
не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними
не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження
ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.
П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Виразність і чіткість мовлення залежать від розвитку м'язів язика, щелепи, стану зубів, носоглотки. Тому якщо ви хочете, щоб ваша дитина гарно й правильно говорила, стежте за здоров'ям зубів, станом прикусу й до кінця лікуйте захворювання.
Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від його положення, від того, яку форму він приймає (розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків української мови.

Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.

Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: лук — люк, рак — лак.

Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.
ЖИРАФА Й МИШЕНЯ
Мета: формування мовного видиху й правильної звуковимови.
Хід гри:
Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий — у мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа — друзі,
Пішли разом погуляти.
У жирафи зріст великий,
А малий — у мишеняти.
(Повторити 6—8 разів.)
РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.
Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.
Хід гри:
Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.
Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.
ЖАБКИ-КВАКОТУШКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації зорового, слухового й моторного аналізаторів, формування правильного мовного подиху.
Матеріал: шнур, стільці
Хід гри:
Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть товстий шнур у формі кола. Усередині кола— «болото». Група дітей розташовується по колу, інші сідають на стільці, розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що сидять на стільцях, ведучий декламує:

Розчепіривши зелені лапки,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква.

Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По закінченні вірша діти, що сидять на стільцях, плескають у долоні (лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»: перестрибують через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із глибоким видихом.
Наприкінці гри ведучий просить дітей потягнутися, підвести догори руки, подивитися на них (вдих).
ЗВУКИ ПО КОЛУ
Мета: розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у контексті слова й визначення їхнього місця в назві предмета.
Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із зображеними на них предметами, які розташовані так, щоб при називанні в них чувся звук, що відпрацьовується; килимок, 6 коробок: 3 — зелені, З — сині.
Хід гри:
У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі кола на килимі лежить коробка з предметами й 6 коробок (зелені — для м'яких звуків, сині — для твердих). На коробках наклеєні букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.
Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з іграшок (карток). Потім, на прохання ведучого, кожний із дітей підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки із зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав ведучий: наприкінці, у середині, на початку слова. Після цього визначає його м'якість або твердість і кладе іграшку (картку) до відповідної коробки.
Діти схвалюють або коректують почутий варіант.
ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ
Мета: розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві предмета.
Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння гри предмети замінюються картинками.
Хід гри:
Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують звуки.
ВІДБІЙНИЙ МОЛОТОК
Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «Ви, напевно, бачили відбійні молотки: ними працюють шахтарі, і дорожні робітники розбивають асфальт. Зараз ми спробуємо вдати цей молоток. Для цього потрібно довго вимовляти звук «ддддд»...
Потім діти намагаються виконувати цю вправу протягом 3—4 хвилин.
ГОДИННИЧОК
Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «У годинника є стрілки, які весь час ходять по колу. При цьому годинникова стрілка рухається дуже повільно, хвилинна — швидше, а секундна біжить дуже швидко.
От і наш язичок має навчитися ходити по колу, як стрілки годинника. Для цього необхідно відкрити рота і язиком по внутрішніх стінках верхньої й нижньої губи здійснювати кругові рухи зліва направо та навпаки».
Діти роблять вправи за командою: «Як годинникова стрілка — повільніше; як хвилинна — швидше; як секундна — ще швидше».
Ведучому необхідно стежити, щоб рот у дітей постійно був відкритий, а нижня щелепа залишалася нерухомою.

Ці вправи розвивають міжпівкульні зв’язки, синхронізують роботу півкуль, покращують розумову діяльність, сприяють поліпшенню пам’яті та уваги, полегшують процес читання і письма.
Вправи необхідно виконувати щодня, виділивши 20-25 хвилин на день для них. Вони стануть в пригоді для маленьких перерв в ході заняття, або для налаштування на роботу перед заняттям, або просто як гра у вільну хвилинку.

Вправи рекомендовано поступово ускладнювати:

прискорювати темп;
виконувати з легко прикушеним язиком і заплющеними очима (вимкнення мовного і зорового контролю);
підключати рухи очей і язика до рухів рук;
підключати дихальні вправи і метод візуалізації.
Вправа «Вушка»
Ціль: Енергетизація мозку.
Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини до мочки вуха (п’ять разів). Помасажувати вушну раковину.

Вправа «Ліхтарики»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії (мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.
Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі).

Вправа «Дзеркальне малювання»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
На аркуші чистого паперу, взявши в обидві руки олівці або фломастери, пропонуємо дитині малювати одночасно обома руками дзеркально симетричні малюнки, літери, цифри. Рекомендується при виконанні цього завдання використовувати музику.

Вправа «Кільце»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома. Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його. Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній, безіменний та ін.

Вправа «Кулак – ребро – долоня»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Ведучий показує дитині три положення долоні на столі, які послідовно змінюють один одного: розкрита долоня на столі, долоня стиснута в кулак, долоня ребром на столі. Спочатку вправа виконується разом з ведучим:
а) долонею правої руки;
б) долонею лівої руки;
в) обома долонями одночасно.
При цьому міняємо темп виконання, то, прискорюючи, то, сповільнюючи його. Потім дитина виконує вправу самостійно.

Вправа «Вухо – ніс»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, плеснути в долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки».

Вправа «Перехресні рухи»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Виконуйте перехресні координовані рухи одночасно правою рукою і лівою ногою (вперед, в сторони, назад). Потім зробіть те ж лівою рукою і правою ногою.

Вправа «Горизонтальна вісімка»
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю
Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками одночасно.

Також використовуйте малюнки для дзеркального малювання двома руками, спочатку обома руками в одному напрямку, потім в різних:

Сучасний екологічний стан нашої країни й світу в цілому не може не тривожити людство. Безперечно, цей факт дуже пливає на здоров’я кожної людини, а тим паче — на дітей. Нині вже в дошкільників виявляють різні патологічні стани та функціональні відхилення, серед яких перше місце посідають захворювання верхніх дихальних шляхів.

Усім відомо, що найліпше лікування хвороби — це її профілактика. І тут у пригоді стане дихальна гімнастика, вправи якої допоможуть навчити дитину правильно дихати. При глибокому диханні відбувається вентиляція легень, очищення їх від бактерій та мікробів, які спричинюють виникнення та швидкий розвиток хвороби.

Виконувати дихальну гімнастику зовсім нескладно. До того ж у формі гри вона матиме подвійний ефект. Дихальна гімнастика дуже корисна для організму дитини: вона поліпшує обмін кисню по всьому тілу, стимулює роботу шлунка й кишківника, серцевого м’яза. Крім того, якщо ваша дитина відрізняється гіперактивністю, то завдяки дихальній гімнастиці вона навчиться розслаблятися, заспокоюватися.

Розвиток спілкування дитини
з дорослими й однолітками
• формувати уявлення про себе (власні ім’я та зовнішність; можливість
виконувати певні самостійні дії – ходити, їсти, гратися іграшками);
• заохочувати до вияву емоцій у різних життєвих ситуаціях
(радість від нової яскравої іграшки, подив від зустрічі з твариною, задоволення від спільних ігор з дорослим);
• стимулювати вияв почуттів щодо близьких дорослих і дітей
(прихильність, довіра – до мами, тата); вчити помічати їхній емоційний стан та реагувати на нього (співчуття – до братика, який
ударився);
• сприяти розширенню кола спілкування дитини з дорослими,
однолітками з найближчого оточення;
• вчити розрізняти рідних, близьких людей і незнайомих, чужих;
• формувати початкові уявлення про найближче соціальне середовище – сім’ю (мама, тато – турбуються про дітей; брати, сестри – такі самі діти, з ними весело грати);
• залучати до спостережень за діями дорослих (праця, спілкування), іграми дітей, знайомства з ними, спільних розваг;
• розвивати здатність адекватно реагувати на нових незнайомих людей (не плакати, не боятися їх); швидко адаптуватися до
змінних умов (спокійно поводитися в гостях, на прийомі у лікаря, в дошкільному навчальному закладі);
• ознайомлювати з елементарними правилами культурної поведінки (вітатися, прощатися, дякувати, не забирати іграшок в
інших дітей);
• вчити поводитися стримано на прохання дорослого в певних
життєвих ситуаціях (зачекай, не можна брати, послухай уважно);
• формувати здатність до початкових морально-етичних оцінок
(добрий, гарний, поганий);
59
• сприяти поступовому переходу до нового стилю спілкування
з дитиною: від ситуативно-особистісного, коли домінують емоції, використовуються пестливі слова, до ситуативно-ділового,
більш стриманого, коли дорослий стає співучасником предметної, предметно-ігрової діяльності.
¾ Показники емоційно-соціального розвитку
• емоційно реагує на своє ім’я, озивається на нього; з інтересом
ставиться до власного зображення у дзеркалі, впізнає себе на
світлинах; досліджує своє тіло (розглядає пальчики, торкається
волосся, вух);
• зберігає емоційно врівноважений стан у процесі активної
діяльності;
• потребує доброзичливого ставлення дорослих, їхньої позитивної оцінки;
• виявляє специфічні емоційні реакції у різних життєвих ситуаціях (захоплюється цікавою грою, спокійно виконує знайомі дії;
радіє, сміється при отриманні позитивного результату; засмучується, сердиться на свої невдачі під час виконання малознайомої дії);
• вирізняє в соціальному оточенні значущих для себе рідних,
близьких людей, виявляє до них особливу симпатію, прихильність, довіру;
• до незнайомих людей ставиться з інтересом (подекуди з осторогою), придивляється до них, вивчає їхню зовнішність; вступає
в контакт при їхньому доброзичливому ставленні;
• полюбляє грати разом з дорослими і дітьми, вдається до контактів з ними (торкається, погладжує); радіє від самого процесу
гри, багато разів повторює дії, що їй сподобалися;
• за нагадуванням дорослого виконує елементарні правила
культурної поведінки (вітається, прощається, дякує), здатна до
початкових морально-етичних оцінок (добрий, поганий, гарний);
• розуміє прохання дорослих (не можна, зачекай), по змозі їх виконує.
60
Поради батькам
• задовольняйте потреби дитини в доброзичливій увазі, захисті
і безпеці, у допомозі, співчутті, схваленні;
• сприяйте збагаченню емоційного досвіду дитини, звертайте
увагу на переживання інших людей, пояснюйте, чому вони бувають веселими, сумними;
• поважайте право дитини на вияв не лише позитивних, а й негативних емоцій. У таких випадках відволікайте увагу дитини,
переключайте її на інші цікаві речі;
• розширюйте соціальний досвід дитини, нехай вона звикає
спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходить у гості до товаришів, залишається ночувати в бабусі, гуляє
по місту. Маючи такий досвід, дитина не боятиметься спілкуватися з однолітками й дорослими;
• заохочуйте спроби дитини дотримуватися елементарних правил поведінки у взаєминах з дорослими й однолітками з найближчого оточення. Намагайтеся бути для дитини прикладом;
• підтримуйте у дитини інтерес до власного образу, давайте
змогу розглядати себе в дзеркалі, позитивно коментуючи цей
процес

Перелік ігор
для дітей третього року життя
Рухливі ігри та ігрові вправи
З ходьбою, бігом:
“До ляльок у гості”, “Парами на прогулянку”, “Дожени дорослого”, “Дожени м’яч”, “Потяг”, “Хто тихіше?”, “Повітряна кулька”, “Горобчики й автомобілі”, “Літаки”, “Сонечко і дощик”, “Жили у бабусі”.
На рівновагу:
“Пройди по стежці”, “Пройди по місточку”, “Через струмок”,
“Піднімай ноги вище”, “Горами-долами”, “Пройди поміж дерев”.
З повзанням і лазінням:
“Доповзи до брязкальця”, “Проповзи у ворота”, “Не зачепи”, “До
ведмедика в гості”, “Перелізь через колоду”, “Будь обережний”,
“Збери іграшки”, “Не заступи за лінію”, “Мавпочки”, “Кошенята”,
“Собачки”, “Курочка-чубарочка”.
З киданням та ловінням м’яча:
“Прокоти м’яч”, “Скоти з гірки”, “Передай м’яч”, “Кинь і дожени м’яч”, “Влуч у ворота”, “Збий кеглю”, “Цілься точніше”, “Спіймай
м’яч”, “Перекинь через мотузку”, “Цілься в кошик”, “Катання куль
до прапорця”.
Зі стрибками:
“Пружинки”, “Дістань долоню вихователя”, “Дістань стрічку”,
“Задзвони у дзвіночок”, “Піймай комара (метелика)”, “Мій дзвінкий
веселий м’яч”, “Зайчик біленький сидить”, “Пташки літають”, “Зістрибни з пеньочка”.
На орієнтування у просторі:
“Де подзвонили?”, “Знайди предмет (іграшку)”, “Знайди схованку”.
Вправи спортивного характеру: катання дитини на санчатах,
катання на санчатах улюбленої іграшки, катання на триколісному велосипеді.
135
Ігри для сенсорно-пізнавального розвитку
На сприймання форми:
“Дізнайся, хто в будиночку живе”, “Кубики”, “Пірамідка”, “Чарівна торбинка”, “Знайди форму в довкіллі”.
На визначення розміру:
“Склади мотрійку”, “Збери пірамідку”, “Який м’яч більший?”,
“Збери машину”, “Знайди однакові за довжиною стрічки”, “Будинок трьох ведмедів”.
На сприймання кольору:
“Добери кораблику вітрило”, “Кольорові рукавиці”, “Прищіпки
в кошиках”, “Добери кружечки схожого кольору”, “Одягни гарно
ляльок”, “Метелики - квіточки”, “Зайвий колір”, “Кольорові дні”,
“Світлофор”.
На орієнтування у просторі та часі:
“Візьми іграшку”, “Заховались у будинку”, “Вгору–вниз”, “Візьми
в руку”, “Де ж зайчик?”, “Хто швидше збере іграшки?”, “День і ніч”.
На визначення кількості:
“Збираємо листочки, грибочки”, “Наповни глечик”, “Порівняй”,
“Картинки”, “Один і багато”.
На розвиток різних аналізаторів:
“Визнач за запахом”, “Скуштуй і відгадай предмет”, “Упізнай на
дотик”, “Що змінилося?”, “Відгадай із заплющеними очима”, “Чий
голос?”, “Голосно – тихо”, “Що і де чути?”
На сприймання світла і темряви:
“Тіні, що танцюють”, “Гуляємо в темноті”, “День і ніч”, “Сонячний зайчик”, “Театр тіней”, “Ліхтарик”, “Свічка”.
136
Додаток 3
Специфіка проведення іго

Перелік ігор
для дітей другого року життя
Рухливі ігри та ігрові вправи
З ходьбою і бігом:
“Принеси м’яч, іграшку”, “Йди до мене”, “До ляльки в гості”,
“Пройди по доріжці”, “Дожени мене”, “Доженемо м’яч”, “Дожени собачку”, “Пташки прилетіли”.
На рівновагу:
“Переступи через струмочок”, “Не наступи на стрічку”, “Переступи через палицю”, “Переступи через перешкоду”, “Піднімай
вище ноги”.
З повзанням і лазінням:
“Доповзи до кішечки”, “Проповзи у ворота”, “Хто швидше доповзе?”, “Кури в городі”.
З коченням і киданням м’яча:
“Скоти м’яч з гірки”, “Покатай м’яч”, “Прокоти м’яч у ворота”,
“Кидай м’яч мені”, “М’яч у колі”, “Передай м’яч”.
На орієнтування у просторі:
“Де дзвенить?”, “Знайди іграшку”, “Сховаємо іграшку”.
З різноманітними рухами і співом:
“Потяг”, “Прапорець”.
З моторними іграшками:
“Їдуть машинки, повзуть змійки”, “До нас завітали казкові
змійки”, “Доженемо казкових змійок”, “Упіймай метелика”.
133
Ігри для сенсорно-пізнавального розвитку
На сприймання форми:
“Розклади фігурки по місцях”, “У зоопарку”, “Веселий потяг”,
“Фігурки у схованках”, “Поштарська скринька”, “Найди пару за
формою”, “Відшукай таку саму фігуру”, “М’ячик покотився”.
На визначення розміру:
“Сховаємо в долоньці”, “Накриємо хустинкою”, “Великі і маленькі кубики, цеглинки, кульки”, “Пірамідки”, “Веселі мотрійки”,
“Дві башти”, “Збудуй ворота”.
На сприймання кольору:
“Кольорова водичка”, “Кольорові кубики”, “Кольорові палички”, “Ниточки для намистинок”, “Збудуємо вежу”, “Одягаємо ляльок”, “Розклади по коробочках”, “Четвертий зайвий”, “Художникичарівники”.

Розумовий розвиток дітей раннього віку
Дитина трьох років має достатній рівень розумового розвитку, щоб бути успішною чи досить прийнятною в соціальних ситуаціях спілкування, вона вміє контролювати свої емоції та волю.

Дитина починає виділяти властивості оточуючих предметів, уловлювати найпростіші зв'язки між ними і використовувати ці зв'язки в своїх маніпуляціях. Це створює передумови для подальшого розумового розвитку, який відбувається у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю (а пізніше - елементарними формами гри й малювання) і мовою. Основу розумового розвитку в ранньому дитинстві складають нові види дій сприйняття і мисленнєвих дій, що формуються у дитини. На другому році життя у дитини виникає здатність впізнавати близьких людей на фотографіях і предмети на малюнках, в тому числі і на контурних зображеннях, які передають тільки деякі характерні деталі предмета (наприклад, голову коня чи собаки).

Зорові дії, за допомогою яких дитина сприймає предмети, сформувалися у процесі хапання і маніпулювання. Ці дії спрямовані, насамперед, на такі властивості предметів, як форма і розмір. Колір в цей період немає жодного значення для впізнавання предметів взагалі. Дитина однаково впізнає забарвлені і незабарвлені зображення, а також зображення, забарвлені в незвичні, неприродні кольори, орієнтуючись тільки на форми зображених предметів. Це зовсім не означає, що дитина не розрізняє кольори, адже розрізнення певних кольорів властиве вже немовлячому віку. Але колір ще не став ознакою, яка характеризує предмет, і не враховується при його сприйнятті. Для того, щоб сприйняття предметів стало повнішим, і більш всебічним, у дитини повинні скластися нові дії сприйняття. Такі дії формуються у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю, особливо співвідносними і знаряддєвими діями.

Оволодіння зовнішніми орієнтувальними діями відбувається не відразу і залежить від того, з якими саме предметами діє дитина і якою мірою їй допомагають дорослі. Значна частина іграшок для дітей цього віку створена так, що в їх устрій нібито вже закладена необхідність примірювати частини одна до одної і без правильного їх підбору результат одержати не можна. І якщо дитина спочатку намагається досягти результату силою (втиснути, вставити частини, які не підходять), то незабаром сама чи за незначної допомоги дорослих переходить до примірювання. Інші іграшки меншою мірою визначають спосіб дій дитини, тому в цих випадках допомога дорослого повинна бути вагомішою.

Зовнішні орієнтувальні дії, спрямовані на з'ясування властивостей предметів, складаються у дитини при оволодінні не тільки співвідносними, але й знаряддєвими діями. Так, намагаючись дістати віддалений предмет, палицю, і переконавшись, що вона не підходить, дитина прагне замінити її довшою, співвідносячи таким чином віддаленість предмета з довжиною знаряддя. Від співвіднесення, порівняння властивостей предметів за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій дитина переходить до зорового їх співвіднесення. Формується новий тип дії сприйняття. Властивість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, за допомогою якого вона вимірює властивості інших предметів.

Оволодіння новими діями сприйняття виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона підбирає потрібні предмети, їх частини на око і виконує дію відразу правильно, без попереднього примірювання. У зв'язку з цим для дитини 2,5-3 років стає доступним зоровий вибір за зразком, коли з двох предметів, що розрізняються за формою, розміром чи кольором, вона може підібрати такий самий предмет. Спочатку діти починають вибирати за формою, потім - за розміром, потім - за кольором. Це свідчить про те, що нові дії сприйняття формуються раніше для тих властивостей, від яких залежить можливість виконання практичних дій з предметами, а потім вже переносяться й на інші властивості. Здійснюючи зоровий вибір за зразком дитина розуміє, що існує багато предметів, які мають однакові властивості. Обстеження предмета стає детальнішим, дитина не обмежується якимись ознаками, що відразу привертають увагу.

Таким чином, сприйняття дитиною протягом раннього віку тісно пов'язане з виконуваними предметними діями. Дитина може досить точно визначити форму, розмір, колір предметів, їх положення у просторі в тих випадках, коли це необхідно для виконання тієї чи іншої доступної їй дії. В інших випадках сприйняття може виявитися досить неточним, також дитина може зовсім не помічати певних властивостей, якщо їх урахування необхідне для виконання складної для неї нової дії.

Поряд із зоровим в ранньому дитинстві інтенсивно розвивається і слухове сприйняття. Властивості предметів і явищ (у даному випадку звуків) починають виокремлюватися залежно від того, наскільки ці властивості виявляються необхідними для діяльності дитини. Основна діяльність дітей раннього віку, пов'язана зі сприйняттям звуків, - мовне спілкування. Тому в цей період особливо інтенсивно розвивається фонематичний слух. Як правило, до кінця другого року діти вже сприймають всі звуки рідної мови.

Вікова психологія раннього віку ґрунтується на положенні Л. С. Виготського про сприйняття в ранньому віці як провідної функції. На думку вченого, сприйняття до трирічного віку відіграє домінуючу центральну роль. Можна сказати, що вся свідомість дитини цього віку визначається діяльністю сприйняття. Так само мислення дитини до трьох років носить переважно безпосередній характер. Дитина встановлює мисленнєві зв'язки між елементами, які наочно сприймаються. Можна було б показати, що всі функції цього віку відбуваються навколо сприйняття, через сприйняття, за допомогою сприйняття. Сприйняття нібито обслуговується всіма сторонами діяльності дитини, і тому жодна функція не переживає такого бурхливого розвитку в ранньому віці, як функція сприйняття. Сприйняття стає провідною функцією, зайнявши центральне місце в розвитку пізнавальної сфери дитини.

Корекційно-реабілітаційна робота в сім’ї з дитиною, хворою на ДЦП, передбачає тривалу і послідовну допомогу в усуненні певних порушень: рухових, інтелектуальних, мовленнєвих, поведінки, спілкування, психічних функцій тощо. Слід максимально врахувати специфіку соматичного, неврологічного та психічного стану дитини, її індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності. Корекційна робота базується також на врахуванні структури первинних порушень, вторинно пов’язаних з ними відхилень, а також збережених функцій і компенсаторних можливостей дітей із ДЦП.

Після детального вивчення особливостей учнів, які мають комплексне порушення, визначення фахівцями рівнів їхнього психофізичного розвитку, корекційна методика має враховувати:

- реалізацію індивідуального підходу до навчально-виховного процесу з урахуванням причин, ступеня та характеру психофізичних порушень дитини;

- особистісно зорієнтований підхід до розвитку дітей.

Корекційно-реабілітаційна робота охоплює конкретні напрями, зорієнтовані на поліпшення психофізичного розвитку та психолого-педагогічну допомогу в якісному засвоєнні навчального матеріалу. Однак засоби здійснення корекційного впливу варіюються залежно від виявлених показників психофізичного стану учня.

До основних напрямів корекційної роботи з дітьми, хворими на ДЦП, в сім’ї належать:

- розвиток рухової сфери;

- розвиток сенсорних функцій;

- розширення й уточнення уявлень про навколишнє середовище;

- розвиток пізнавальної діяльності; корекція мовленнєвого розвитку; психокорекція емоційно-особистісного розвитку учня.

Детальніше зупинимось на вдосконаленні рухової сфери, яка передбачає розвиток загальної та дрібної моторики, поліпшення координації рухів.

Корекція порушень рухової сфери має відбуватися комплексно, систематично, із залученням фахівців (лікар-невропатолог, інструктор ЛФК, вчитель-реабілітолог, вчитель фізкультури). Саме вони допомагають визначити зміст занять з корекції рухової сфери та поетапні кроки щодо поліпшення фізичного стану дитини. Їхні рекомендації заносяться до індивідуальної корекційної програми кожного учня. Батьки разом з учителем ознайомлювалися з рекомендованими прийомами виконання завдань на спільних консультаціях, зокрема, щодо дотримання ортопедичного режиму, використання спеціального обладнання, виправлення неправильної постави учня тощо. Вчителі-реабілітологи на заняттях демонстрували спеціальниі комплекси фізичних вправ і завдань, за допомогою яких коригуються неправильне положення тіла та порушені рухові навички кожного учня. Зараз головне завдання батьків полягає у дотриманні раніше (на заняттях) отриманих інструкцій і систематичній праці. Тепер зупинимось детальніше на самостійній роботі вдома.

Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:

- реалізацію ортопедичного режиму;

- проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;

- підтримку рухової активності упродовж занять;

- залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.

Ортопедичний режим під час занять забезпечує правильну посадку учня за партою, столом, враховуючи положення рук, ніг, спини, голови, тулуба. Для цього використовуються пристосування для фіксації на робочому місці кисті руки, ліктя, передпліччя, стопи, гомілки, стегна дитини. Для кожного учня підбираються оптимальні допоміжні засоби, які поліпшують функціональні вміння, необхідні для навчання та повсякденного життя. До них належать: бандажі, корсети, фіксатори, спеціальні ортопедичні апарати для покращення пересування та утримання тіла й кінцівок у правильному положенні. Для поліпшення функцій ніг за рекомендаціями лікарів використовуються ортези, тутори, ортопедичне взуття, устілки, супінатори. Із засобів пересування — палиці, милиці, ходунки (передньоопорні, чотирьохопорні, двохколісні, чотирьохколісні), спеціальні візки.

При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.

Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. занять чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які дитина не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів.

Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії (тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання. При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.

Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:

Можна використовувати такі форми роботи:

- масаж пальців обох рук;

- пальчикову гімнастику;

- корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);

- розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);

- розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);

- малювання на піску пальцями цифр, букв, ліній;

- використання конструкторів;

- нанизування намистинок;

- сортування монет, ґудзиків;

- роботу з мозаїкою, пірамідами.

- ігри з сипучими матеріалами: дитина опускає кисті рук в посуд, заповнений водою ( піском, крупою), вибирає різні предмети, називає їх. Потім те саме вже із закритими очима.

- ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Впізнання зліплених букв із закритими очами.

- ігри-шнурівки.

Вправи для пальчикової гімнастики

Постукування по столу пальцями рук почергово.
Поплескування кистями рук по столу почергово і одночасно.
Пальчики «бігають»- вказівний і середній пальці спочатку правої, потім лівої рук.
Пальчики «вітаються» ( торкаються) один одного спочатку правої, потім лівої рук.
Стискання пальців в кулак і розмикання.
Загинати по черзі пальці правої руки, лівої, обох рук.
Розведення пальців в сторони правої, потім лівої руки, обох рук одночасно.
Пальці «переплітаються», долоні стискаємо.

методичні поради реабілітолога
Профілактика плоскостопості

У профілактику плоскостопості входить і носіння правильно підібраного взуття: з каблучком 5-8 мм, пружною устілкою, міцним задником. Тапочки і кеди з плоскою підошвою сприяють плоскостопості. Попереджати плоскостопість треба з раннього дитинства. Для цього 2-3 рази на день пропонуйте дітям спеціальні вправи для стоп. Дуже корисна ходьба босоніж по землі, піску, плоскому камінню, воді, по корінню дерев, лазіння босоніж по шведській стінці.

Вправи для профілактики плоскостопості
Вправа № 1
Сидячи на стільчику, дитина катає по черзі одною і іншою ногою маленький м'ячик по підлозі протягом 2 - 5 хвилин. Добре буде, якщо на м'ячику є невеликі м'які шипи. Вони прекрасно масажують м'язи стопи.

Вправа № 2
Корисним буде для дитини підйом вгору на носочках. Для цього можна в кімнаті влаштувати імпровізований схил. На маленьку табуретку покласти пружний шматок дошки шириною близько 30 см і довжиною 1,5 м.

Притримуючи дошку, дати можливість походити по ній малюкові 5 хвилин, поступово збільшувати час вправи до 15 хвилин.

Вправа № 3
Біля стільчика на підлогу поставити гімнастичну палицю. Нехай дитина стане ніжками на неї і, дотримуючись за спинку стільця, присідає 5 - 10 разів.

Вправа № 4
На підлогу поставити гімнастичну палицю. Ходити по ній в одну й іншу сторону по 15 разів. Руки при цьому тримати слід піднятими, це врівноважує руху малюка.

Вправа № 5
Протягом 1 - 3 хвилин ходити по колу, стаючи на носочки. При цьому руки слід тримати на поясі. Ноги повинні бути прямими, при кроці їх не згинати.

Вправа № 6
Протягом 5 хвилин дитина ходить по колу, при цьому спиратися він повинен на зовнішні сторони стоп. Така хода нагадує ходу ведмедя. Напевно маляті буде цікаво побути клишоногим ведмедиком протягом декількох хвилин.

Чинники порушення постави
Набуті порушення постави у дітей зумовлені такими чинниками:

нераціональне харчування;
недостатній рівень загальної рухової активності дітей та відсутність у сучасному способі життя навантажень;
неврахування спеціальних фізичних вправ для профілактичного зміцнення хребта і корсетних м'язів при організації фізичного тренування дитини вдома й у дитячому садку;
сидіння дитини у травмонебезпечному пасивному положенні понад 10-20 хвилин;
дитячі пустощі, що можуть стати причиною травм: стрибки з висоти, що перевищує зріст дитини, стрибки з приземленням на одну ногу, значні прогини хребта, піднімання дітьми одне одного, піднімання важких речей.
Пам’ятка щодо діагностики порушень постави
Дуже важливо уважно стежити за поставою дитини, щоб завчасно попередити будь-які відхилення. Порушення постави можна визначити самостійно в домашніх умовах (дитина має бути в трусиках, босоніж; освітлення у приміщенні має бути достатнім, огляд слід робити з відстані 3- 4 метрів), оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

плечі дитини – на одному рівні;
кути лопаток – симетричні;
лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) – симетричні;
тазові кістки сідничні складки – на одному рівні;
хребет – рівний.
Позиція № 2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:

симетрія тіла під час нахилів не порушується;
ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;
відрізки між виступами хребта – однакові;
викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.
Позиція № 3. Дитина, стоячи рівно, повертається до дорослого лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:

всі частини тіла з обох боків – симетричні;
сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.
Позиція № 4. Дитина лежить на рівній поверхні (підлога, ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

розміри правої і лівої стоп – однакові;
довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.
Вправи для виправлення сколіозу
В. п.- лежачи на животі, руки вперед. Підняти ліву руку вгору, зробити коловий рух рукою вліво - назад, повернутися у в. п. Те саме виконати правою рукою. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на підлозі, руки на поясі, ноги калачиком. Нахил вліво, ліктем торкнутися коліна (видих) і повернутися у в. п.(вдих). Те саме виконати вправо. Повторити 8-10 разів.

Вправи для виправлення лордозу
В. п. - стійка ноги на ширині плечей на відстані кроку від столу (стільця), кисті рук на краю столу чи спинки стільця, пружні нахили тулуба вперед, коліна не згинати. Дихання довільне. Повторити 8-10 разів. Після нетривалої паузи вправу повторити.

В. п. - стійка ноги на ширині плечей, руки за спиною, кисті в замок. Нахил тулуба вперед, руки відвести назад (видих), повернутися у в. п. (вдих).

Коліна не згинати. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на підлозі, Ноги нарізно, руки в сторони. Нахил вліво, торкнутися правою рукою носка лівої ноги (видих), повернутися у в. п. (вдих). Ті самі рухи виконати до правої ноги. Повторити 8-10 разів.

Вправи на виправлення сутулості й кіфозу
В. п. - основна стійка - ступні ніг паралельно, руки опущені вниз. Підняти руки в сторони, праву ногу назад на носок (вдих); повернутися у в. п, (видих). Ті самі рухи виконати до лівої ноги. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на стільці, спина торкається його спинки, руки на поясі. Руки вниз - назад за спинку стільця (видих), повернутися у в. п. (вдих). Повторити 10-12 разів.

В. п. - лежачи на спині, руки в сторони. Відвести руки вверх, плеснути в долоні над головою (вдих), повернутися у в. п. Повторити 8-10 разів.

В. п. - основна стійка. Підняти руки через сторони вгору, торкнутися долонями потилиці (вдих), повернутися у в. п. (видих). Голову не опускати, прогнутися у попереку. Повторити 8-10 разів.

11 постулатів від Марії Монтесорі

Коли мова йде про довге і здорове життя, то варто брати приклад у кращих – японців. Адже як показують дослідження, саме ця нація має найдовшу тривалість життя. У чому їх секрети? Світові експерти, лікарі та дієтологи поділилися практичними способами для батьків, які допоможуть зберегти здоров'я вашої дитини.

Про це стало відомо з результатів всесвітнього дослідження охорони здоров’я у 2011 році, опублікованому в журналі The Lancet.

Цікаво! read-also-icon

Як зробити свою сім’ю здоровою: корисні поради від лікарів
Виявилося, що японці мають найдовше та найздоровіше життя у світі. Навіть дитяче ожиріння та частота захворюваності на діабет зростають у всьому світі, лише в Японії вони набагато нижчі. Поради лікарів дізнавалося видання The Healthy.

Як зберегти здоров'я дитини
Зробіть страви більш ситними
Харчування в японському стилі є дуже ефективним, оскільки воно одночасно робить ситим та і забезпечує поживні речовини. Адже коли ви маєте необхідні речовини в організмі, ви не будете переїдати.

Лікарі рекомендують батькам змінити звичні харчові звички сім'ї в більш здоровому напрямку. Зокрема, подавайте більше продуктів на рослинній основі – фруктів, овочів, квасолі, риби, і менше їжі з додаванням цукру та солі.

Це допоможе мінімізувати ризики ожиріння та безлічі захворювань, які воно викликає, та збільшить ймовірність довгого та здорового життя. Один секрет: основою стравою в Японії за замовчуванням є рис, а не хліб чи макарони. Він має меншу калорійність та є доволі ситним.

Дівчинка їсть

У Японії діти мають ситно поїсти / Фото boamente

Деякі обмеження в їжі
Заохочуйте дитину насолоджуватися інколи смаколиками чи закусками, але в належних кількостях. Зокрема, в Японії батьки роблять це набагато рідше, ніж у Європі.

До того ж, дієтологи наголошують на важливості спільної вечері. Навіть коли ви зайняті, встановіть конкретний час прийому їжі, щоб ви могли поїсти разом із дитиною хоча б один раз на день.

Заохочуйте дитину куштувати нові продукти
Деяка їжа починає подобатися дитині лише з часом.Але батьки можуть обережно спрямовувати їх на здоровіші продукти, даючи малечі великий вибір і показуючи свій приклад.

Чим раніше і ширше дитина матиме досвід з відбором нових здорових продуктів, тим здоровішим стане її раціон. Тож продовжуйте пропонувати діткам нові продукти, невеликі "пробні" зразки і без примушення. Навіть у Японії говорять "нова їжа продовжує життя".

До теми! read-also-icon

Як вмовити вибагливу дитину їсти: поради для батьків
Для дітей обирайте менші тарілки
На сьогодні більшість із нас знає, що середні розміри порційних страв у ресторані надзвичайно великі, тому ми переїдаємо майже весь час. Як можна нормалізувати порції? Просто подавайте страви на менших тарілках.

Така ідея використовувати менші тарілки набирає обертів у різних дослідницьких організаціях щодо дієтичного харчування. Вчені наголошують, що діти, як правило, не просять величезні порції, тож давайте їм менші тарілки і не скупіться на фрукти та овочі.

Дитина фрукти

Давайте дітям більше фруктів / Фото Unsplash

Зробіть фізичну активність невід'ємною частиною життя
Важко відштовхувати дітей від відеоігор та смартфонів, але їм справді потрібно мінімум 60 хвилин фізичної активності в день. Порада – зробіть це весело. Спробуйте разом ходити в школу чи влаштовуйте змагання вдома. Дослідники встановили, що Японія має надзвичайно високий показник (98,3 відсотка) дітей, які ходять або їздять на велосипеді до школи, порівняно з іншими країнами.

Зазначимо, що належний рівень фізичної активності для 5–17-річних дітей сприяє розвитку здорових кісток, м’язів та суглобів, а також здорової серцево-судинної системи, координації та контролю руху. Адже діти завжди рухаються, бігають та стрибають, а тому краще працюють, щасливіші та зосередженіші. Фізична активність допомагає дітям бути здоровішими та жити довше.

Важливо! read-also-icon

10 корисних фраз, які допоможуть навчити дітей їсти менше солодощів
Майте сімейний спосіб життя
Створіть домашнє середовище, яке підтримує здорову їжу та спосіб життя. Їжте сімейні страви разом регулярно. Практикуйте здорове, смачне приготування їжі та залучайте дітей допомагати в цьому.

Дослідження показують, що залучення дітей до приготування здорового та збалансованого харчування може бути цінною стратегією втручання для покращення їх харчування. Це мета, до якої варто прагнути.

Не соромтеся бути головою сім'ї
Деяким батькам незручно впливати на свою дитину, але коли справа стосується звичок харчування та способу життя до ваших дітей, то ви маєте це зробити. Будьте наполегливі, але не нав'язливі та не обмежуйте. Ви маєте підтримувати, а не карати.

https://family.24tv.ua/sim_sposobiv_yaki_dopomozhut_zberegti_zdorovya_ditini_poradi_ekspertiv_n1279559

Види вправ і особливості проведення занять
Будь-яку оздоровчу гімнастику слід підбирати з урахуванням потреб кожного окремо взятого хворого. Проте в кожну програму занять ЛФК включають наступні види вправ:

розслаблюючі;
сприятливі поліпшенню динаміки;
стимулюючі рухову активність;
ті, які виконуються лежачи;
ті, які виконуються сидячи;
що мають ігрову спрямованість.
Якщо хода утруднена, або хворий не в змозі ходити, заняття треба проводити біля брусів або твердої опори. На наступному етапі заняття триває біля стіни. Щоб центр ваги був однаково розподілений на обидві сторони тулуба, дії проводяться спочатку одними кінцівками, наприклад, правою рукою або ногою, потім іншими. На більш слабку сторону дається більш значне навантаження. Присідання не повинні виконуватися глибоко, найчастіше вони виконуються лише на відстань від коліна до стопи (напівприсяд).

Навики ходьби

Заняття для розвитку рухового апарата
При ушкодженнях центральної або периферичної нервової системи може виникнути порушення руху верхніх або нижніх кінцівок — тетрапарез. Відповідними гімнастичними вправами можна зміцнити рухові навички дітей-інвалідів, підвищити рівень контролю над чиненими діями.

Вправи, що поліпшують рухову активність:

Вихідне положення — сидячи на п’ятах. Дорослий, що проводить ЛФК, кладе долоні на плечі, потім утримує дитину в тазостегновій області, поступово підштовхуючи його до того, щоб устати на коліна.
Спочатку дитина сидить на колінах. Притримуючи його в пахвовій області (під руками), слід почати рухи зі сторони в сторону, щоб він навчився самостійному переносу маси тіла на одну ногу. Другу ногу він пробує сам відірвати від точки опори й розвести руки в сторони.

Треба повернутися обличчям до дитини, що сидить на стільці. Дорослий фіксує на підлозі його ноги своїми й бере за руки. Руки простягаються вперед і нагору, так хворий ДЦП навчиться вставати самостійно.
Вихідне положення — стоячи, стопи ставляться в одну лінію (одна за одною). Потрібно по черзі злегка штовхати маленького пацієнта в спину, потім у груди. Такі дії навчать його зберігати рівновагу.
Вихідна позиція — стоячи. Тримаючи дитину за руку, треба розгойдувати його різні сторони, щоб він спробував зробити крок сам.
Позиція лежачи на спині, поруч розташована стіна або інша опора. Треба намагатися давити стопами на тверду поверхню, тренуючи здатність твердо стояти на землі.

Заняття для зміцнення суглобів
При ДЦП часто зустрічаються різні суглобні патології, судороги й болі в суглобах. Вправи, необхідні їхнього розвитку:

Вправа виконується лежачи. Одну ногу потрібно розігнути й зафіксувати, іншу поступово згинати в коліні. По можливості стегно треба пригорнути до живота, потім відвести назад.
Перебуваючи на боці й тримаючи коліно зігнутим, треба почати повільно відводити стегно.
Треба притулитися животом до стола так, щоб ноги могли вільно висіти, потім поступово випрямити їх.
Початкове положення — на спині. Спочатку треба зігнути коліно, потім, наскільки це можливо, випрямити.
Початкова позиція — лежачи на животі, під груди підкладається валик. Утримуючи хворого за руки, потрібно підняти верхню частину тулуба, злегка переривчасто роблячи пружинисті рухи.
Руку лежачої на спині дитини треба зігнути так, щоб його обличчя залишалася розвернутим у цю ж сторону. Потім кінцівка згинається при повороті голови в іншу сторону.

Зміцнення м’язів живота
У рамках ЛФК проводяться заняття, що розвивають і зміцнюють групу м’язів, розташованих у черевній порожнині:

Дитину потрібно посадити на коліна, пригорнувши до своєї грудної клітки його спину, після цього потрібно разом з ним нахилитися. На наступному кроці фіксуються ноги й область таза маленького пацієнта, щоб він міг піднятися сам.
Вихідне положення — лежачи на спині, руки притиснуті до тіла. Роблячи махові рухи й не допомагаючи собі руками, треба спробувати перекотитися на живіт і назад.
Лежачи на спині, робляться вдихи й видихи із втягуванням живота на видиху.

Покращення розтяжки
Заняття, що підвищують розтяжку й гнучкість, допомагають добитися наступних результатів:

знижується ступінь виразності патологій спини хребта;
покращується стан спинного мозку й спинномозкових нервових закінчень;
зміцнюються м’язи кінцівок.
Рекомендовані вправи:

Сидячи на підлозі, потрібно випрямити ноги, при цьому тіло повинне утворювати з ними прямий кут. Вдихаючи, слід витягнути руки перед собою. Видихаючи, треба постаратися нагнутися, щоб дотягтися руками до пальців ноги. Дорослий може допомогти, опустивши корпус ще сильніше, щоб чоло теж торкнулося ніг.

Вихідне положення — на животі, руки витягнуті уздовж тіла. Робиться упор на долоні, з поступовим підйомом грудної клітки. Важливо простежити, щоб голова закидалася назад, а подих був рівним.

Лежачи на спині, ноги, не згинаючись у колінах, з’єднуються й піднімаються над головою. Потрібно намагатися дістати підлоги над верхівкою пальцями ніг. Руки не повинні відриватися від підлоги.

З положення сидячи на підлозі треба зігнути праву ногу, щоб п’ятка діставала до лівого стегна. Ліва стопа повинна перебувати із правої сторони іншого колінного суглоба.

Права рука перекладається навколо лівого коліна, їй потрібно тримати ліву ногу. Після виконання цих дій ліва рука забирається за спину до іншої сторони талії. При цьому голова повертається в ліву сторону, робиться нахил, щоб доторкнутися підборіддям до лівого плеча. Праве коліно залишається притиснутим до підлоги.

Розслаблюючі вправи
Є вправи для верхніх і нижніх кінцівок:

Щоб дати відпочити верхнім кінцівкам, потрібно лягти, потім голову, руку й ногу з однієї сторони зафіксувати використовуючи грузи, наприклад, мішечки з піском.
Вільна рука згинається в ліктьовому суглобі, передпліччя тримає дорослий, що проводить гімнастику. Рука повинна фіксуватися до зниження тонусу м’язів, після цього кисть струшується, потім її потрібно по черзі згинати, обертати й відводити убік.
У позиції лежачи зафіксовані руки й ноги стикаються з животом. Дорослий тримає гомілки, відводячи ноги в тазостегновому суглобі. Після фіксування однієї ноги, слід робити кругові рухи, намагаючись тягнути ногу. Ноги потрібно чергувати.

Дихальні вправи
Виконувати всі дії потрібно лежачи на спині, якийсь час через сідаючи, потім переходити до позиції стоячи. Гімнастика, що коректує подих:

Дитині потрібно показати, як робиться глибокий вдих і видих носом і ротом. Можна надувати кульки, гумові іграшки, мильні бульки.
З різною гучністю вимовляються різні голосні звуки. Можна чергувати зі співом і грою на духових інструментах.
На рахунок раз руки тягнуться нагору, робиться вдих, на рахунок два — руки вниз і видих. Вправа буде більш складною, якщо на видиху голова буде занурюватися у воду.

Ігрові вправи
Такі елементи ЛФК допомагають підтримувати інтерес до заняття, разом з тим сприяючи розслабленню. Ігрові елементи ЛФК:

Руйнівник веж. Для цієї гри можуть використовуватися спеціальні м’які модулі або звичайні подушки. Якщо дитина в стані побудувати вежу, вона робить це сама, якщо ні, — йому допомагають дорослі. Головне завдання — зруйнувати вежу.

Скоріше вибирайся. Знову знадобляться подушки. Цього разу дитина лежить на гімнастичному килимку, дорослий кладе на нього приблизно 6 подушок і пояснює, що на рахунок три йому потрібно звільнитися.

Складний ножик. Вихідне положення — поза ембріона. Дається команда: «ніж розкривається»: одночасно треба тягти руки нагору, а ноги вниз, залишаючись на боці. Дія відбувається в повільному темпі. Потім «ножик» треба скласти. Не поспішаючи, руки підтягуються до грудей, а ноги — до живота. «Ножик» складний. Вправа повторюється по три рази на кожному боці.

Ковбаса. Початкова позиція — лежачи на спині. Дорослий акуратно обхоплює щиколотки маляти й починає повільно повертати дитину в різні сторони. Поступово темп прискорюється.

Лев на полюванні. Добре підходить для групових занять. Діти сидять на п’ятах з упором на коліна навколо великого м’якого модуля (можна придбати спеціальний або використовувати в якості «острова» гімнастичні мати). Дорослий розповідає невелику історію про лева: «Жив на світі лев. Він був хоробрим і спритним, а ще йому подобалося полювання. Він чекав на здобич засідці, щоб його ніхто не зміг побачити (діти повинні, не напружуючись, згрупуватися, поклавши голову на долоні, притиснуті до колін). Потім він тихо підкрадався (показують, як лев точить пазурі й витягає спину) і стрибав (піднімаються на руках, допомагаючи собі ногами, і падають на м’яку поверхню)».

Не можна заздалегідь сказати, коли саме настане покращення. Багато чого залежить від ступеня ураження й від того, як сильно проявляється спастичний синдром. Щоб добитися значного зменшення проявів дитячого церебрального паралічу, займатися ЛФК із такими дітьми потрібно регулярно, дотримуючи поступовості й прислухаючись до особистих потреб кожного з них.

У корекційно-розвиваючій роботі логопеда застосовуються наступні напрямки кінезотерапії: дихальні вправи, артикуляційна і пальчикова гімнастика, логопедична ритміка.
Найпершим і невід'ємним етапом в корекційній роботі вважається дихальна гімнастика, саме правильне мовне дихання є основою усної мови, джерелом утворення звуків і голоси. Застосування дихальних вправ стимулює вироблення плавного, тривалого видиху, його поступовості і сили. А також має великий вплив на організм в цілому, сприяє його загальному зміцненню і зняттю напруги.
Найбільш важливим напрямком у формуванні красивої, грамотної і чистої мови є артикуляційна гімнастика. Це сукупність таких вправ, які зміцнюють м'язи органів апарату артикуляції, формують точні цілеспрямовані рухи, розвивають силу,гнучкість і рухливість губ і мови, виробляють здатність здійснювати без праці плавні переходи з однієї артикуляційної пози на іншу. Малюкам у віці 3-4 років вона допоможе прискорити процес постановки правильного звуковимови, а дітям 5-6 років подолати вже сформовані мовні порушення. Особливе місце в системі корекційно-розвиваючої роботи відводиться
логопедичної ритміки, яка полягає у взаємопов'язаному використанні слова, музики і рухів. Організація занять із застосуванням даного методу створює для дитини комфортну і невимушену атмосферу,
де кожен малюк може поділитися один з одним своїми емоціями, позбутися від скутості і почуття неповноцінності, розкрити свій внутрішній «Я».
Застосування кінезотерапії в роботі логопеда грає важливу роль, стає ефективним засобом впливу в корекційно-освітньої роботи з дітьми, які мають порушення мовлення, оскільки лікувальна фізкультура удосконалює, розвиває і коригує різні психічні функції, мовну діяльність, афективно-вольову, сенсорну і моторну сфери. Використання даної технології дозволяє досягти ефективних результатів при корекції відхилень в мовної і рухової сферах, а також удосконалити регулятивну функцію в психічної діяльності.