Розвиток спілкування дитини з дорослими й однолітками

Розвиток спілкування дитини
з дорослими й однолітками
• формувати уявлення про себе (власні ім’я та зовнішність; можливість
виконувати певні самостійні дії – ходити, їсти, гратися іграшками);
• заохочувати до вияву емоцій у різних життєвих ситуаціях
(радість від нової яскравої іграшки, подив від зустрічі з твариною, задоволення від спільних ігор з дорослим);
• стимулювати вияв почуттів щодо близьких дорослих і дітей
(прихильність, довіра – до мами, тата); вчити помічати їхній емоційний стан та реагувати на нього (співчуття – до братика, який
ударився);
• сприяти розширенню кола спілкування дитини з дорослими,
однолітками з найближчого оточення;
• вчити розрізняти рідних, близьких людей і незнайомих, чужих;
• формувати початкові уявлення про найближче соціальне середовище – сім’ю (мама, тато – турбуються про дітей; брати, сестри – такі самі діти, з ними весело грати);
• залучати до спостережень за діями дорослих (праця, спілкування), іграми дітей, знайомства з ними, спільних розваг;
• розвивати здатність адекватно реагувати на нових незнайомих людей (не плакати, не боятися їх); швидко адаптуватися до
змінних умов (спокійно поводитися в гостях, на прийомі у лікаря, в дошкільному навчальному закладі);
• ознайомлювати з елементарними правилами культурної поведінки (вітатися, прощатися, дякувати, не забирати іграшок в
інших дітей);
• вчити поводитися стримано на прохання дорослого в певних
життєвих ситуаціях (зачекай, не можна брати, послухай уважно);
• формувати здатність до початкових морально-етичних оцінок
(добрий, гарний, поганий);
59
• сприяти поступовому переходу до нового стилю спілкування
з дитиною: від ситуативно-особистісного, коли домінують емоції, використовуються пестливі слова, до ситуативно-ділового,
більш стриманого, коли дорослий стає співучасником предметної, предметно-ігрової діяльності.
¾ Показники емоційно-соціального розвитку
• емоційно реагує на своє ім’я, озивається на нього; з інтересом
ставиться до власного зображення у дзеркалі, впізнає себе на
світлинах; досліджує своє тіло (розглядає пальчики, торкається
волосся, вух);
• зберігає емоційно врівноважений стан у процесі активної
діяльності;
• потребує доброзичливого ставлення дорослих, їхньої позитивної оцінки;
• виявляє специфічні емоційні реакції у різних життєвих ситуаціях (захоплюється цікавою грою, спокійно виконує знайомі дії;
радіє, сміється при отриманні позитивного результату; засмучується, сердиться на свої невдачі під час виконання малознайомої дії);
• вирізняє в соціальному оточенні значущих для себе рідних,
близьких людей, виявляє до них особливу симпатію, прихильність, довіру;
• до незнайомих людей ставиться з інтересом (подекуди з осторогою), придивляється до них, вивчає їхню зовнішність; вступає
в контакт при їхньому доброзичливому ставленні;
• полюбляє грати разом з дорослими і дітьми, вдається до контактів з ними (торкається, погладжує); радіє від самого процесу
гри, багато разів повторює дії, що їй сподобалися;
• за нагадуванням дорослого виконує елементарні правила
культурної поведінки (вітається, прощається, дякує), здатна до
початкових морально-етичних оцінок (добрий, поганий, гарний);
• розуміє прохання дорослих (не можна, зачекай), по змозі їх виконує.
60
Поради батькам
• задовольняйте потреби дитини в доброзичливій увазі, захисті
і безпеці, у допомозі, співчутті, схваленні;
• сприяйте збагаченню емоційного досвіду дитини, звертайте
увагу на переживання інших людей, пояснюйте, чому вони бувають веселими, сумними;
• поважайте право дитини на вияв не лише позитивних, а й негативних емоцій. У таких випадках відволікайте увагу дитини,
переключайте її на інші цікаві речі;
• розширюйте соціальний досвід дитини, нехай вона звикає
спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходить у гості до товаришів, залишається ночувати в бабусі, гуляє
по місту. Маючи такий досвід, дитина не боятиметься спілкуватися з однолітками й дорослими;
• заохочуйте спроби дитини дотримуватися елементарних правил поведінки у взаєминах з дорослими й однолітками з найближчого оточення. Намагайтеся бути для дитини прикладом;
• підтримуйте у дитини інтерес до власного образу, давайте
змогу розглядати себе в дзеркалі, позитивно коментуючи цей
процес