Новини

Дякуємо компанії HEGA, яка займається виробництвом інклюзивних товарів в Україні, за подарунок для нашого інклюзивно-ресурсного центру. Подарунковий набір для творчості "Тварини" стане у пригоді нашим діткам.Дякуємо за розуміння та підтримку.

Створити сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми.
Відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного. Для того, щоб навчити дитину принципам здорового способу життя батьки повинні подавати приклад та самі дотримуватися тих же принципів.
Створити сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини. Спільні активні заняття спортом захоплюють дітей, дозволять покращити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини.
Дотримання принципів раціонального збалансованого харчування особливо актуальним є в ранньому віці, коли відбувається активне формування систем і організму дитини. Намагайтеся, щоб на Вашому столі були тільки корисні продукти і здорова їжа. Виключіть з раціону сім’ї шкідливі продукти, наприклад, газовані напої, чіпси, фаст-фуд, шоколадні батончики, а також обмежте жирне, смажене і копчене. Слідкуйте за об’ємом їжі, який їсть малюк, і не допускайте переїдання.
Дотримуйтесь вдома режиму дня для дитини – повноцінний міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі. Слідкуйте за тим, щоб дитина не проводила багато часу біля телевізора або комп’ютера. Дотримання режиму дня дисциплінує дитину та допомагає встигнути виконати всі завдання в школі та є корисним в подальшому кар’єрному рості вже дорослої людини.
Негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління є прикладом для дитини. Розуміння шкідливих наслідків тютюнопаління та вживання алкоголю певною мірою застереже Вашу дитини від цих кроків.
Достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці. Спільна праця батьків та дітей згуртовує родину, дозволяє виробити стереотипи поведінки в майбутній родині Вашої дитини.
Утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення.
Розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо).
Займайтесь всією сім’єю загартовуванням. Загартовування зміцнює імунітет дитини і дорослих, піднімає настрій і поліпшує самопочуття.
Формування навичок здорового способу життя в дитини є важкою спільною працею батьків та дітей, допоможуть зміцнити здоров’я дитини, покращити її самопочуття та запобігти розвитку різноманітних захворювань у дітей.

Всім батькам хочеться, щоб малюк швидше «заговорив», щоб його мова була правильною і красивою. Коли дитя розмовляє з вами, то і життя здається веселішим, різноманітнішим, і друзям приємно розповісти про перших словах і фрази, сказані малюком. До того ж розвинена мова - показник правильного розвитку дитини.

Як же допомогти розвитку мовлення малюка?
1. Співайте пісні малюкові протягом дня (дитячі та дорослі).

З найперших місяців життя надзвичайно важливо співати пісеньки малюкові. У співі поєднуються слова, їх зміст і ритм - і це саме те, що нам потрібно для гармонійного розвитку мови. А ще пісня, виконана мамою або іншою близькою людиною, часто співається неподалік від дитини, і він бачить обличчя співаючого, його губи, міміку, емоцію. Все це сприяє повноцінному сприйняттю мелодії, ритму і слів.

Дуже важливо дорослому саме співати, а не включати записи пісеньок, навіть коли здається, що немає ні слуху, ні голосу. Ви можете навіть не співати, просто вимовляти слова вірша співуче, не поспішаючи. Адже тут головне, щоб ритм збігався, і щоб малюкові подобалося.

2. Розмовляйте з дитиною, як з дорослим.

Ще задовго до активного мовного періоду у дитини формується загальне уявлення про мови, про рідну мову. Адже він чує нашу мову кожен день - як ми розмовляємо між собою, ставимо питання чи відповідаємо на них, наспівуємо пісеньку або розмовляємо по телефону.

Дуже важливо багато говорити з дитиною і в її присутності, частіше звертатися безпосередньо до самого малюка (навіть якщо здається, що він ще нічого не розуміє). Нехай ваша мова буде досить простою і доступною, але при цьому правильною, "дорослою". Не варто намагатися спрощувати слова і замінювати їх на звуконаслідування (наприклад, "іго-го" замість "конячка"), адже потім вам доведеться переучувати малюка назад на "повноцінні" слова.

3. Розігруйте діалоги між іграшками в присутності малюка.

Навіть для самих маленьких дітках ми можемо влаштовувати діалоги з іграшками. Залучіть увагу дитини, підійдіть до ляльки і скажіть:

- «Привіт, лялька! Тебе як звуть?"

- "Мене звати Софія"

- "Вітання, Софійко! А я мама Оля »

- «Привіт, мама Оля! А це хто?"

- «А це у нас дівчинка Катруся»

І в такому дусі ми можемо зобразити невеликий діалог між лялькою і дитиною, підключити іншу іграшку або одного з родичів. Розмова триває дуже короткий час, а дитина встигає порадіти тому, що лялька раптом ожила. Цей прийом допомагає урізноманітнити наші ігри залучити до них дитину і показати, як будується діалог.

4. Зображуйте звуки звірів і природи (дощу, вітру).

Так ми вчимося слухати і відтворювати різні звуки - мовні і немовні. Граючи, спробуйте зобразити звуки вітру. Наприклад, дмухність на листочок, покладений на долоню, і зробіть це навмисно сильно, голосно. А щоб листок не відразу полетів, утримуйте його трохи пальцем. Дитина почує звук вітру: «Фууух!» І побачить ваші губи, складені «трубочкою». Це відмінна дихальна вправа і артикуляційна гімнастика.

5. Грайте в ритмічні музичні ігри.

Давно доведено, що руховий аналізатор допомагає зв'язати в єдине ціле образ предмета. Тому, коли дитина бачить, чує, відчуває і одночасно рухається, вона краще запам'ятовує предмети, їх властивості та дії з ними. Ще більше це відноситься до розвитку мовлення: власний рух дитини справляє сильний позитивний вплив на розвиток мови. Особливо це стосується рухів рук і розвитку тонких рухів пальців. Впорядкований рух впливає позитивно на розумовий розвиток дитини. При цьому важливо, щоб рухи малюка були ритмічними, простими і доступними.

Спробуйте взяти дерев'яні ложки і постукати одна об одну. Замість барабана, щоб не був такий різкий звук, візьміть коробку або пластикову миску. Можна використовувати і звичайну брязкальце, поплескати в долоні або потопати ногами. І наспівуючи будь-яку пісеньку, відстукував ритм.

6. Читайте книжки: дитячі разом з малюком і дорослі всією сім'єю вголос.

Таке читання дуже корисне, адже дитина чує хороший літературну мову і бачить інтерес дорослих до читання. Читаючи разом з малюком, ми промовляємо всю ситуацію, вчимо формувати сюжет, оформляти його за певними законами мови. Читаючи або слухаючи читання, малюк сприймає структуру мови, вчить нові слова, чує правильне неквапливе вимова фрази, слова.

7. Розповідайте вірші при пробудженні / перед виходом на прогулянку.

Віршами можна і потрібно супроводжувати багато моментів життя, наприклад:

Скочив котик,

Сів на плотик.

Миє ротик

І животик.

Він біленький

І чистенький, -

Гарний Мурчик

мій маленький.

- Киця Мура, де ти була?

Я гукав, а ти не чула!

- Я сиділа під столом,

Їла кашку з молочком.

Спить у ліжечку лисичка,

Вмила на ніч гарне личко.

Бубликом скрутилас я,

Хвостиком укрилася.

Сняться їй руденькі сни.

Спи, лисичко, міцно спи.

8. Робіть акцент на іграх для розвитку дрібної моторики.

Природа влаштована так, що в нашому мозку зони, котрі відповідають за рухи рук і за мову, розташовані поруч і їх розвиток тісно пов'язаний. Тому розвиток дрібної моторики є якщо не "панацеєю", то однією з важливих складових мовного розвитку.

Ми рекомендуємо наступні ігри для розвитку дрібної моторики у малюка:

ігри, де ми тримаємо дрібні предмети (кільця піраміди, паперові сніжинки)
малювання і писання
аплікація і ліплення
ігри з гудзиками і петельками
ігри зі стрічками
ігри-шнурівки
ігри з паличками
гра на клавішних інструментах
прості пальчикові ігри (капає дощик - стукаємо пальчиками)
ігри з прищіпками

9. Складайте свої віршики й оповідання (для мам діток від 1,5 років).

Свої пісні та віршики складати дуже легко і просто! Це допоможе нам не тільки поліпшити мову дитини, але і налаштуватися на гру, захопити або відвернути малюка в потрібний момент. Якщо, наприклад, готуєтеся сісти малювати і наливаєте воду в блюдечко, заспівайте: «Ми зараз підемо, ми водичку принесемо». Або на прогулянці: «Наша Маша йшла, Маша гілочку знайшла!»

10. Грайте в пальчикові ігри.

Пальчикові ігри - це один з варіантів ігор на дрібну моторику, і в поєднанні з веселими віршиками і потішками вони можуть бути непоганою підмогою в розвитку мови. Наприклад, ось гарна гра для Вас з малюком, яка розвиває пальчики і дозволяє вам поспілкуватися. Ви самі «ходите» пальцями вашої руки по підлозі або столу і говорите при цьому:

Іде коза рогата,

Іде коза вухата

До діточок маляточок .

Ніженьками "туп-туп",

Оченьками ""луп-луп",

Хто лиш сосочку ссе,

Молочка хто не п"є,

Того буцну прийду,

На ріжки посаджу.

Це далеко не все, але одні з найбільш дієвих і простих прийомів, доступних будь-якій мамі.

Створити сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми.
Відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного. Для того, щоб навчити дитину принципам здорового способу життя батьки повинні подавати приклад та самі дотримуватися тих же принципів.
Створити сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини. Спільні активні заняття спортом захоплюють дітей, дозволять покращити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини.
Дотримання принципів раціонального збалансованого харчування особливо актуальним є в ранньому віці, коли відбувається активне формування систем і організму дитини. Намагайтеся, щоб на Вашому столі були тільки корисні продукти і здорова їжа. Виключіть з раціону сім’ї шкідливі продукти, наприклад, газовані напої, чіпси, фаст-фуд, шоколадні батончики, а також обмежте жирне, смажене і копчене. Слідкуйте за об’ємом їжі, який їсть малюк, і не допускайте переїдання.
Дотримуйтесь вдома режиму дня для дитини – повноцінний міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі. Слідкуйте за тим, щоб дитина не проводила багато часу біля телевізора або комп’ютера. Дотримання режиму дня дисциплінує дитину та допомагає встигнути виконати всі завдання в школі та є корисним в подальшому кар’єрному рості вже дорослої людини.
Негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління є прикладом для дитини. Розуміння шкідливих наслідків тютюнопаління та вживання алкоголю певною мірою застереже Вашу дитини від цих кроків.
Достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці. Спільна праця батьків та дітей згуртовує родину, дозволяє виробити стереотипи поведінки в майбутній родині Вашої дитини.
Утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення.
Розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, спільне читання, малювання тощо).
Займайтесь всією сім’єю загартовуванням. Загартовування зміцнює імунітет дитини і дорослих, піднімає настрій і поліпшує самопочуття.
Формування навичок здорового способу життя в дитини є важкою спільною працею батьків та дітей, допоможуть зміцнити здоров’я дитини, покращити її самопочуття та запобігти розвитку різноманітних захворювань у дітей.

Обов’язки дітей та батьків виникають у взаємостосунках між ними і змінюються з віком дитини.

На законодавчому рівні обов’язки неповнолітніх дітей не прописані. Багато підлітків, користуються цим, нагадуючи про це дорослим. Проте це не говорить про повну відсутність обов’язків. Існують, так звані, морально-етичні закони, з яких можна виокремити такі обов’язки неповнолітніх:

Поважати і любити своє оточення.
Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.
Бути толерантним до людей. Поважати та допомагати їм.
Дотримуватись режиму харчування. Вживати корисні продукти. Поважати працю кухарів.
Дотримуватись правил моральної поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуацій, які призводять до порушення закону.
Сумлінно навчатись, активно працювати на уроках, готуватись самотужки, старанно виконувати домашні завдання.
Дотримуватись правил моральної етики, організувати дозвілля так щоб воно приносило користь та не заважало іншим.
Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висвітлювати свої думки. Не нав’язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.
Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висвітлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.
Цінувати і дбати про своє здоров’я.
З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.
Не ображати та не принижувати оточуючих.
Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:

– виховуватись в рідній родині;
– на належне виховання;
– на захист свого здоров’я;
– на піклування про здоров’я;
– на здобуття освіти;
– на розвиток талантів та здібностей;
– на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;
– на вільне висловлювання власних поглядів;
– кожна дитина має право бути почутою.

В свою чергу батьки зобов’язані:

– виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
– виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;
– створювати належні умови для розвитку природних здібностей дитини;
– поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;
– забезпечувати дитині середню освіту;
– поважати та враховувати думку дитини з будь-яких питань.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.

Батьки мають право:

– на виховання та розвиток дитини;
– на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;
– на представництво та захист інтересів дитини;
– звертатись до державних органів управління з питань навчання та виховання дітей;
– батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання, забезпечення освітою.

Пам’ятайте, дитина – це окрема особистість, яка має власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати! А обов’язок батьків – дбати та виховувати дітей гідними громадянами своєї держави!

Починаючи з 1988 року, 31 травня в Україні щорічно відзначається Всесвітній день без тютюну. Метою цього дня є активні дії по сприянню у зниженні поширення шкідливої тютюнової залежності. Це включає в себе боротьбу проти тютюнопаління в усіх прошарках суспільства. Широке інформування суспільства про шкідливий і згубний вплив тютюну на здоров’я курця і оточуючих його людей здатне позитивно вплинути на самосвідомість безлічі курців.
Куріння тютюну є однією з найсерйозніших проблем сучасної охорони здоров’я й основною причиною передчасної смерті, якої можна уникнути.
Продукти куріння, і в першу чергу нікотин, вражаючи нервову, серцево-судинну системи, порушуючи роботу органів дихання, травлення, залоз внутрішньої секреції, призводять до розвитку різних захворювань, в числі яких тяжкі бронхіти, емфізема, туберкульоз, рак легенів, атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, рак шлунка, сечового міхура, шийки матки та ін.
Проблема тютюнокуріння в Україні залишається вкрай напруженою. На сьогодні палить майже половина чоловіків працездатного віку в міській і 60 % в сільській місцевості. За розрахунками ВООЗ, очікується, що в 2020 році в Україні вживання тютюну спричинить більше 22 % смертей.
Вражаюча тенденція збільшення тютюнозалежних примушує медиків знову звернутись до громадян з нагадуванням про шкідливі наслідки паління. Примусити громадян України сьогодні кинути палити не можуть ні закони, ні залякування. А між тим, у тютюновому диму близько чотирьох тисяч різних хімічних сполук, зокрема більше сорока канцерогенів. Спробувавши декілька разів, людина опиняється у полоні тютюнової залежності, вибратися з якої дуже важко. У людському організмі немає жодного органа, на який згубно б не вплинуло паління. Так, 98 % раку гортані – у курців, рак легенів у більше, ніж 90 % випадків спричинює паління. 15-20 % інших онкологічних захворювань також виникають через паління.
Особливо небезпечне куріння для вагітних жінок. При активному чи пасивному курінні шкідливі речовини тютюнового диму проникають через плаценту в кров плоду, отруюючи його і порушуючи нормальний розвиток. Звідси – передчасні пологи, викидні, народження мертвих дітей, різні аномалії розвитку. Куріння матері – причина гальмування фізичного і розумового розвитку новонародженої дитини.
Велика організована боротьба з курінням у багатьох країнах призвела до зменшення курців. Але, незважаючи на це, велика кількість курців в Україні серед молоді продовжує збільшуватись. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників, підліток починає курити – спочатку робить одну затяжку, викурює одну сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знов і знов. І так куріння стає звичкою.
Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов’язане майбутнє всього людства.
Досвід країн, які успішно проводять боротьбу з курінням, доводить, що основний внесок у відмову від куріння вносять медичні працівники первинних структур охорони здоров’я. Самостійно кинути курити досить важко, саме тому висока інформованість лікарів та середніх медичних працівників про проблему куріння та усвідомлення ними свого значення в боротьбі з цим фактором ризику є передумовою для успішного втручання, спрямованого на припинення куріння. Медичні працівники мають надавати практичні поради і консультації особам, які бажають позбутися залежності від тютюнових виробів та відповідну лікувальну-профілактичну допомогу.
З огляду на, безперечно, катастрофічну ситуацію, що склалася в Україні щодо збільшення кількості курців, вагомою є профілактична складова в процесі пропаганди здорового способу життя серед населення.
Не палити – стає в Україні ознакою гарного тону. Кожен, хто кине палити, може подати добрий приклад оточенню, мати здорових дітей, не турбуватись, що завдає шкоди здоров’ю членам сім’ї й почувати себе краще фізично. Якщо Ваші найближчі люди палять – допоможіть їм здолати шкідливу звичку, переконайте, що їхнє життя – це найцінніше

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Немає більшого щастя у світі, аніж посмішки дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов'язок батьків, суспільства та держави. Врешті-решт, саме для цього всі ми живемо та працюємо.
Зігріваючи теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднуючи зусилля заради майбутнього – ми виховуємо достойних українців, які неодмінно стануть гордістю держави. Діти – наше майбутнє, а значить – майбутнє всієї України. Саме від нас, дорослих, залежить, яким буде становлення маленької людини та як складеться її доля.
Тому наше основне завдання – виховати своїх дітей розумними, порядними, добрими, з щедрою та гармонійною душею, впевненими в собі. А ще – прищепити їм палку любов до знань, рідної Батьківщини, мови та культури.
Любі діти! Нехай роки дитинства будуть яскравими та незабутніми, а в житті кожного обов’язково засяє зірка, що вкаже шлях до щасливого прийдешнього. Ви – наше майбутнє, майбутнє нашої держави, нашої Планети. Тому зичимо вам якомога більше щирих усмішок, приємних несподіванок долі, веселих та надійних друзів.
Щастя вам, чистого і мирного неба, сонячних ранків, світлих і неповторних вражень, здоров’я та удачі на життєвих дорогах. З повагою колектив Джулинського ІРЦ

От і підійшли до завершення курси підвищення кваліфікації директорів інклюзивно-ресурсних центрів ,із використанням дистанційних технологій ,
проведені фахівцями комунального закладу вищої освіти
«Вінницька академія неперервної освіти». Дякую нашому керівнику, Людмилі Василівні Молошнюк, яка підготувала для нас цікаві вебінари, веб-конференції, чат-семінарах та чат-консультаціях, виконували самостійні роботи та складали фаховий тест. Дякую усім за злагоджену працю, хорошу роботу, підтримку, чуйність і людяність, яка створює особливу дружню обстановку в нашому колективі.
Поодинці ми - одна крапля. Разом ми - океан. " - Ryunosuke Satoro

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул
До уваги учнів та батьків! Закликаємо Вас завжди пам'ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований
Пам'ятка
безпечної поведінки під час літніх канікул

Шановні учні та батьки!

Ось і розпочинаються літні канікули. Пам'ятайте, що літні канікули - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля сина (доньки) за межами дому у вечірній час.

Як завжди, кожен з нас проведе канікули по-різному. Подорожі, екскурсії, море, гори, походи, багато друзів - все це чекає на вас влітку. Бажаємо усім гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захоплюючих мандрівок!

Але також закликаємо Вас завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:

- Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.

- Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.

- Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.

- Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.

- Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.

- Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.

- Не можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.

- Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.

- Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.

- Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Правила поведінки у зв’язку з епідемією
коронавірусної інфекції (COVID -19):

1. Не слід ходити в гості та відвідувати громадські місця.
2. Частіше перебувай на свіжому повітрі.
3. Уникайте переохолодження, обмежуйте своє перебування на холоді.
4. Частіше провітрюй кімнату.
5. Частіше мий руки з милом, дотримуватись правил особистої гігієни.
6. Дбайте про повноцінне харчування, збагачуйте організм вітамінами та калоріями. Щоденно їж свіжі овочі (часник, цибулю) й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.
7. Під час епідемії грипу носи захисну маску.
8. Користуйся особистим посудом і рушником, якщо вдома хтось хворий на грип.

Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах

1. Правила дорожнього руху

• Ходити тільки по правій стороні тротуару;

• дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

• переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини зупинитися i подивитися направо;

• якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.

2. Правила електробезпеки

• Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;

• категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

• не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під напругою;

Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

4. Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

• гра з вогнем — одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час відпочинку на природі.

5. Правила поведiнки на водi

• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—250 С i води — не менш нiж 18—200С;

• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)

• Завжди прагнiть бути культурною людиною;

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 21 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

7. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi, роликах, скейтах на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

8. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• протипожежної безпеки.

Гарних та безпечних вам канікул!

Дитячий церебральний параліч - захворювання центральної нервової системи при провідному поразці рухових зон і рухових провідних шляхів головного мозку. Діти з важкими формами церебрального паралічу - це діти з множинними порушеннями, в тому числі провідними - руховими і чуттєвими (сенсорними) розладами.
Рухові порушення, що обмежують предметно-практичну діяльність і що утрудняють розвиток самостійність пересування, ставлять хворої дитини в повну залежність від найближчого оточення. У той же час відсутність єдності зорового, рухового, тактильного образів ускладнює придбання трудових умінь, навичок самообслуговування.
У дітей важко формується узгодженість рухової і чуттєвої сфери, так як недостатньо розвинений кожен орган почуттів окремо.
Всебічне уявлення про навколишній предметний світ у людини не може скластися без тактильно-рухового сприйняття, так як воно лежить в основі чуттєвого пізнання. Саме за допомогою тактильно-рухового сприйняття складаються перші враження про форму, величину предметів, їх розташувань в просторі.
У дітей з ДЦП відзначаються:
-порушення координації руху очей і рук;
-уповільнення, недостатнє, недиференційоване зорове сприйняття;
-порушення координації рухів, загальна психомоторики, що призводить до патології сприйняття власних відчуттів і рухів;
-дитина недостатньо дізнається предмети на дотик;
рухового порушення підсилюють порушення артикуляції моторики і звуковимови;

-порушується взаємодія зорово моторних і оптико-просторових систем, що ускладнює формування автоматизованих рухів руки;
-трудності в відтворенні рухів за зразком;
-порушується темп виконання і відтворення;
-знижена рухова пам'ять і уповільнений, невпевнений темп при перенесенні рухових поз пальців з однієї руки на іншу;
-якщо руху пальців рук відстає, то затримується мовленнєвий розвиток.
всі перераховані особливості у дітей поєднуються із загальною моторної недостатністю.
Тому розвиток дрібної моторики і координація рухів є одним з найважливіших аспектів розвитку дітей дошкільного віку. Руки беруть участь у всіх робочих рухах дитини.
Що таке дрібна моторика?
Дрібна моторика - це сукупність скоординованих рухів, м'язової, кісткової і нервової системи людини, найчастіше в поєднанні із зоровою системою у виконанні дрібних, точних рухів кистями і пальцями рук і ніг.
Розвитку дрібної моторики слід приділяти особливу увагу.
Розвиток дрібної моторики позитивно впливає на становлення дитячого мовлення, підвищує працездатність дитини, уважність, підвищує активність, стимулює інтелектуальну та творчу діяльність. Дрібна моторика - одна зі сторін рухової сфери.
Стимулюючи дрібну моторику, ми активізуємо різні зони мовлення. Починати роботу з розвитку дрібної мускулатури рук потрібно з самого раннього віку.
Розвиток дрібної моторики - справа не одного дня.
Для легкості запам'ятовування вправи можна придумати самому, давати ті завдання, які зрозумілі дитині. Примушувати дитину займатися "через силу" неефективно.
Основні принципи побудови корекційної роботи з дітьми:
1. Вивчення порушених і збережених функцій дитини.
2. Творче використання дидактичних принципів (систематичність, доступність, індивідуальність, наочність, активність, сталість).
3. Щоденність.
4. Дотримання щадного режиму для дитини.
5. Комфортний темп виконання.
6. Взаємодія з усіма фахівцями.
Методика проведення роботи з розвитку дрібної моторики.
1. Самомасаж.
2. Пальчикова гімнастика.
3. Пальчикові ігри та вправи з використанням різних предметів і матеріалу.
Засоби розвитку дрібної моторики
* Масаж кистей рук і пальців;
* Вправи з м'ячиками, кульками;
* Пальчикова гімнастика, ігри;
* Гри з пластиліном;
* Малювання, розфарбовування;
* Аплікація;
* Гри з конструктором, мозаїкою;
* Гри з гудзиками;
* Гри з крупами;
* Шнурівка;
* Гри з рахунковими паличками;
* Гри з прищіпками.
Масаж кистей рук і пальців.
1. Самомасаж тильного боку.
2. Самомасаж долоні.
3. Самомасаж пальців рук.
Всебічна діяльність буде розвивати дрібну моторику рук дитини, руху будуть більш впевненими, рука підготує руку до письма. У дітей увагу стає більш стійке, розвивається тактильна і рухова пам'ять, формується художній смак.
Пам'ятайте!
Саме, добре розвинена кисть руки "потягне" за собою розвиток інтелекту!
Розум дитини перебувати на кінчиках його пальців!

Вправа 1. «Гарний настрій». Посміхнутись не показуючи зубів.

Вправа 2. «Чарівна сопілка». Зімкнути губи трубочкою, імітуючи гру на сопілці.

Вправа 3. «Лопаточка». Широкий язик висунутий і лежить на нижній губі протягом 5-10 сек.

Вправа 4. «Голочка». Відкрити рот і висунути вузький язик.

Вправа 5. «Смачне варення». Облизувати губи кінчиком язика. Спочатку в напрямку руху часової стрілки, потім навпаки.
Вправа 6. «Годинничок». Коливати кінчиком язика до кутиків рота вліво-вправо.

Вправа 7. «Гойдалка». Загинати висунутого язика вверх-вниз.

Вправа 8. «Муляр». Рот відкрити, а кінчиком язика водити по піднебінню вперед і назад.

Вправа 9. «Трубочка». Загнути бокові частини висунутого язика.

Вправа 10. «Гребінець». Почесати верхніми зубами поверхню язика.

Вправа 11. «Щипчики». Покусати зубами кінчик язика і його бокові поверхні.

Вправа 12. «Коник». Рот відкритий на відстань між зубами 1-2 см. Цокати кінчиком язика за верхніми зубами.

Примітка. При виконанні цієї вправи слідкуйте, щоб нижня щелепа залишалась нерухомо.

Вправа 13. «Дощик». Рот відкритий. Зуби розімкнені на відстань 1-2 см. Кінчик язика доторкується до верхніх альвеол. Швидко та багаторазово вимовляти д – д – д – д.

Вправа 14. «Джміль». Рот відкрити. Язик у вигляді чашечки підняти за верхні зуби, бокові краї язика притиснути до верхніх корінних зубів. У такому положенні вимовляти з – з – з – з.

Вправа 15. «Двигун». Положення язика як у вправі «джміль», тільки вимовляти звукосполучення тж –тж, нарощуючи темп.

Вправи для розвитку мовленнєвого дихання.

Вправа 1. «Гріємо руки». Короткий вдих через рот, довгий вдих через рот з протяжною вимовою х – х – х.

Вправа 2. «Сонько». Повільний вдих і видих через ніс, що імітує дихання уві сні.

Вправа 3. «Аквалангіст». Вдихніть повітря через рот,затримайте його, подумки порахуйте 1, 2, 3, 4, 5. Повільно видихніть через рот.

Вправа 4. «Пахуча квіточка». Зробіть глибокий вдих через ніс, затримайте подих і повільно видихніть через рот, вимовивши «ах».

Вправа 5. «Згасла свічка». Зробіть глибокий вдих через ніс і різкий видих через рот, наче задуваєте свічку, вимовивши «фу – у – у».

Вправа 6. «Веселий водограй». Глибоко вдихніть через ніс, так само глибоко вдихніть ротом через трубочку, нижній кінець якої знаходиться у стаканчику з водою.

Вправа 7. «Футболіст». Глибоко і повільно вдихніть через рот, тк само глибоко вдихніть через рот (губи трубочкою), промовляючи ф – ф – ф та здуваючи ватну кульку по рівній поверхні.

(Аналогічно можна виконати вправи здуваючи пір’їну, мильну бульбашку,

кульбабу і т.д.).

Пальчикові вправи

Вправа 1. «Слухняні речі». - Різнокольорові прищіпки прикріплювати до шнурочка та знімати з нього.
- Магнітні фігурки прикріпляти та знімати з металевої основи.
Вправа 2. «Музикант». Між вказівним і середнім пальцями натягнути тоненьку круглу резинку. Перебирати цю резинку (як струни гітари) вказівним і середнім пальцями іншої руки.

Вправа 3. «Веселий шнурочок». На шнурочку зав’язувати і розв’язувати вузлик, бантик, протягувати шнурочок через отвір.

Вправа 4. «Чарівний м’ячик». М’ячик (чи горішок) покатати між долонями рук;
- Покрутити м’ячик пальчиками однієї руки потім іншої;
- Покласти м’ячик на стіл, зігнути великий палець і вказівний палець
ведучої руки в кільце і різко розгинаючи вказівний палець вдарити по м’ячику.
Вправи 5. «Вітерець». Взяти резинову грушу і легко натискаючи на неї трьома пальчиками (великим, вказівним і середнім) отримайте струмінь повітря, який направте на ватну кульку, щоб вона плавно рухалася по столу.

Вправа 6. «Художник».
- Скласти заданий контур з мозаїки;
- Обвести контур заданого малюнка;
- Скласти малюнок з пазлів.
Вправа 7. «Чарівне намисто». Зібрати намисто чергуючи великі та маленькі намистинки.

Вправи для розвитку координації мовлення і рухів.

Вправа 1. «Зайчик». Пальці руки зібрані в кулак. Випрямлені тільки вказівний та середній пальці. Одночасно згинаючи і розгинаючи пальчики промовляйте віршик:

- Зайчики – моргайчики мої любі пальчики.

Вовчика злякались і порозбігались.

Вправа 2. «Зайчик». Пальці руки зібрані в кулак. Випрямлені тільки вказівний та середній пальці, якими потрібно рухати почергово в горизонтальному напрямку, промовляючи:

- Сірий зайчик сів і жде,

Спритно вушками пряде.

Вправа 3. «Ладусі». При промовлянні тексту ритмічно хлопати в долоні:

- Лади, лади, ладусі,

Де були?

- У бабусі.

- Лади, лади, ладусі,

Побули у бабусі.

Попили, поїли

Шуг і полетіли.

(Змахнути руками вгору).

Вправа 4. «Равлик». При промовлянні тексту по відкритій долоні робити пальчиками іншої руки спіральні рухи від середини долоні до основи пальців:

- Равлик, равлик повзе.

Равлик(ім’я дитини)

Подарунки везе.

Вправа 5. «Сорока». При промовлянні тексту водити вказівним пальцем правої руки по центру долоні лівої руки, а потім згинати почергово пальці руки, крім мізинця:

- Сорока-білобока

Кашку готувала

Діток годувала.

Цьому дала (вказівний палець),

Цьому дала (середній палець),

Цьому дала (безіменний палець),

А цьому не дала (постукати по мізинцю).

Він дрова не носив,

Кашу не варив, -

Обід не заробив.

Вправа 6. «Цей пальчик». При промовлянні берете почергово однією рукою пальчики іншої руки і легенько круговими рухами розтираєте їх:

- Пальчик, пальчик, де ти був?

- З оцим братцем в ліс ходив,

З оцим братцем борщ варив,

З оцим кашу смакував,

А з цим – пісеньку співав.

Вправа 7. «Урожай».

Виріс у нас кабачок,

(розтир вказівний палець від нігтя до основи)

Перець, томат, часничок.

(середній)

Картопля й капуста вродили густо,

(безіменний)

Гарбуз, цибуля, горох. Ох!

(мізинець)

Овочі всі ми зібрали і в кошик порозкладали.

(міцно стиснути пальчики в кулак).

Вправа 8. «Лічилки». При промовлянні лічилок робити рухи рукою, наче

перелічуєте предмети:

- Ми вчимося рахувать:

раз, два, три, чотири, п’ять.

Заєць білий і русак

Станцювали нам гопак.

Раз, два, три, чотири, п’ять

В схованки ми будем грать.

Так і ні не говорити,

Все одно тобі жмурити.

Вправа 9. «У дворі». Виконати серію рухів у віршованому супроводі:

Від зорі і до зорі

Ходить півень у дворі.

(Ходити по колу).

Півень крила піднімає,

По бокам себе вдаряє.

(Розвести руки в сторони,

потім постукати себе по бокам тіла).

Раз, два, три ану повтори.

(Ритмічні оплески руками).

Качка йде хитається

До води схиляється.

(Ходити розкачуючись в сторони).

Раз, два, три

Ану повтори.

(Ритмічні оплески руками).

А гусак наш, як уміє,

Ходить витягає шию.

(Ходити витягнувши шию).

Раз, два, три

Ану повтори.

(Ритмічні оплески руками).

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотворча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Дітей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручними є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одного сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскільки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утримувати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.
Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплення. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціальну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну консистенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тільки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по маленькому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з ручки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчиками на зліплені мамою кульки – млинці, ґудзики (дірочки можна зробити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовлене мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одночасно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактильну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків. Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, хаотично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, сонечко, лопатка, будиночок тощо).
Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт – неслухняний шнурок не дуже-то підходить – з широким отвором макаронини, кісточки від рахівниць, розрізані на частини використані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «покатати на каруселі», покручуючи дріт.
Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно ґудзик, намистину, камінчик, іграшку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні предмети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький археолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».
Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:
засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;
складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;
знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків
протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпризу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.
Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний посуд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, латексні м'ячики.
Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівномірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від долоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовувати кільце, але більшого розміру.
Доцільно використовувати ігровий самомасаж кистей рук, що є ефективним і універсальним засобом реабілітації дрібних рухів у дітей з мовленнєвими проблемами і розвивальним та оздоровлювальним засобом для дітей, які розвиваються нормально. Важливим є застосування масажних прийомів у формі ігрових процедур, які супроводжуються художнім словом у виконанні самої дитини. Веселий спектакль, який юний актор розігрує за допомогою рук на імпровізованій сцені на пальцях, долонях, тильних і ліктьових поверхнях кистей рук, триває іноді кілька секунд, а текст п’єси вкладається у маленький чотиривірш. Але для того, щоб його зіграти, необхідно в своїй уяві створити яскравий образ: зміст масажного прийому, тобто, механічний вплив на м’язи має чітко відповідати змістові вірша і динаміці розвитку сюжету.
Як відомо, масаж – це потужний біологічний стимулятор, що впливає на функції шкіри, рівень постачання організму киснем і поживними речовинами, на виведення продуктів розпаду, на скорочувальні властивості й працездатність м’язів кисті рук, яку масажують, а також еластичність судин і зв’язок.
Самомасаж кистей рук є, окрім того, засобом підвищення імунітету, оскільки на долонях розміщені нервові закінчення. Якщо їх діяльність активізується, то поліпшується функціональний стан внутрішніх органів. При цьому, в процесі самомасажу зміцнюються м’язи, суглоби і зв’язки не лише тієї руки, яку масажують, а й тієї, що робить масаж. Самомасаж рук є одним із видів пасивної гімнастики. Масаж має загально-зміцнювальний вплив на м’язову систему, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів. Працездатність втомленого м’яза під впливом масажу відновлюється швидше, ніж у стані спокою. При систематичному проведенні масажу поліпшуються функції рецепторів, провідних шляхів, підсилюються рефлекторні зв’язки кори головного мозку з м’язами і судинами. Під впливом масажу в рецепторах шкіри і м’язах виникають імпульси, які, досягнувши кори головного мозку, здійснюють тонізуючий вплив на центральну нервову систему, внаслідок чого підвищується її регулювальна роль щодо всіх систем і органів. Існують такі прийоми самомасажу: поглажування, розтирання, розминання, витискання, активні та пасивні рухи. Ефективним є використання масажерів для рук. Природними масажерами можуть бути горіхи різної величини, каштани, жолуді, палички з відносно гладенькою поверхнею (щоб не травмувати долоні).
Діти з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шипшини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різнобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним захопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.
Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку годувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім – іншу. А можна – чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк – гостинний господар.
А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зроблену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку маленьку шапочку – так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати можна всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного розміру. Готуючи для улюблених іграшок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борошно, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.
Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.
Уже в три – чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов'язково під вашим контролем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю коробки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щільного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дерево з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.
Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, ґудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камінці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок ґудзики, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з'єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намисто для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук.
Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий срок.
Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосередковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.
Дітей старшого дошкільного віку доцільно розвивати через творчість. У психології це називають арттерапія. Для творчості можна використовувати все, що трапиться під рукою.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє в колі близьких людей.
Сучасний ритм життя звужує спілкування батьків з дитиною до мінімуму, а це негативно відбивається на навчальних успіхах дітей.
Мовні проблеми сьогодні стали поширеним явищем. У третини обстежених дітей виявляють мовленнєві вади.
Батьки повинні зрозуміти, що від їхнього ставлення до проблем у ранньому віці залежить майбутнє дитини. Адже, правильно вимовляти звуки рідної мови дитина повинна навчитися . Однак, не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу, вважаючи, що настане час, і дитина сама навчиться правильно говорити. Такі помилкові судження можуть занадто дорого коштувати дитині. Адже деякі вади мовлення позначаються на інтелекті дитини. Затримка розвитку мовлення спричиняє затримку розумового розвитку дитини, обмежує загальний розвиток. Та частина мозку, що відповідає за розвиток мовлення, водночас відповідає за розвиток мислення. Тобто мовлення і мислення взаємно доповнюють одне одного.
Першими педагогами дитини є її батьки. На жаль, більшість дорослих перекладають свої функції виховання на працівників загальноосвітніх закладів, в тому числі і логопедів. Даний факт обумовлюється необхідністю більш тісної взаємодії спеціалістів з батьками.
В корекційній роботі важливо зробити батьків не лише союзниками, але й грамотними помічниками. Багато батьків не завжди задумуються про можливі наслідки дефіциту батьківського спілкування з дітьми. Така ситуація часто трапляється і в благополучних сім’ях, дорослі витрачають значну частину свого часу на підтримку необхідного рівня життя, ось чому тепер в наш час спостерігається гостра потреба роботи з сім’єю.
Особливе значення в роботі з батьками має формування мотивованого ставлення до корекційних занять дитини, оскільки лише в тому випадку, коли батьки самі переконані у важливості і необхідності занять дитини з фахівцем, можна говорити про значне підвищення ефективності корекційної роботи й скорочення її строків.
Переживання дитиною свого дефекту позначається на розвиткові її особистості, поведінці, соціалізації. Крім порушення емоційно-вольової сфери, у багатьох діттей з порушеннями мовлення проявляються ще й такі симптоми: низький розвиток дрібної моторики рук, нерозвиненість почуття ритму, знижений рівень розвитку пам’яті, уваги, сприйняття, більш пізнє формування словесно-логічного мислення, ніж у дітей того ж віку без мовленнєвих порушень. Усе це вимагає особливої уваги з боку дорослих до таких дітей.
Специфіка професійної діяльності логопеда полягає в тому, що корекційний процес відбувається у тісній взаємодії з батьками дитини. Правильна та вчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення мовленнєвих недоліків, що, в свою чергу, впливає на підвищення успішності дітей.

Найголовніше, що повинні зрозуміти батьки, – без їх участі і підтримки результат роботи буде мінімальним.

Взаємодія вчителя-логопеда і сім’ї – це необхідна умова повноцінного мовного розвитку дитини. Сама проблема співпраці вчителя-логопеда педагога з батьками не нова, але сьогодні вона носить творчий характер через диференційований підхід до сімей і дітей.

Рекомендації батькам
щодо взаємин з дитиною із особливими потребами

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід:
Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.

Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

Малювання – кращий засіб від дитячого стресу
Малювання – це веселе заняття, котре розвиває дитину й допомагає їй долати стрес. Діти починають малювати змалечку. Їм до вподоби яскраві кольори, і тому вони малюють фломастерами раніше, ніж олівцем.
Дошкільнята приділяють малюванню достатньо багато часу: розфарбовують картинки, малюють пальцями або фломастерами прості лінії й геометричні фігури. На відміну від дорослих і старших дітей, дошкільнята не розуміють, що саме вони малюють. Їх цікавить власне процес малювання, а не його результат. Малюючи, діти зосереджуються на теперішньому моменті й виражають себе через це заняття. Дайте дитині свободу самовираження і не втручайтеся. І хтозна – можливо, перед вами майбутній Пікассо!
Мотивуйте дитину виявляти творчість:
не допомагайте дитині малювати, оскільки це може розохотити її займатися цим заняттям. Вона ще не вміє малювати так добре, як ви. Просто побудьте поряд із нею, похваліть її твір;
не робіть дитині загальних компліментів, оцінюючи її творчість. Намагайтеся бути максимально конкретними. Не варто говорити: «Гарний малюнок», натомість скажіть: «Ти використав у малюнку багато червоної фарби. Чому ти обрав цей колір?». Таке запитання змусить дитину думати, а також дасть їй зрозуміти, що ви звернули увагу на її малюнки;
не підказуйте дитині, що і як їй треба малювати. Заохочуйте її експериментувати з кольорами. Не найкращим варіантом буде сказати: «Намалюй будинок або дерево». Натомість заохотьте дитину намалювати все, що вона бачить або уявляє;
разом із дитиною аналізуйте її твори. Запитайте, чому вона намалювала певний об'єкт й обрала ті чи інші кольори. Попросіть її пояснити ідею створеного нею малюнка;
не бійтеся бути неправими. Не пропонуйте дитині доробити або переробити малюнок, якщо вона вважає, що закінчила свою роботу. Дайте їй зрозуміти, що її малюнок досить гарний. Це підвищить її впевненість у собі й сприятиме розвитку творчих здібностей.
Малювання – це не тільки веселе, а й надзвичайно корисне заняття для дитини. Воно розвиває в неї здатність аналізувати й у різний спосіб вирішувати проблеми. Також це ефективний засіб, аби позбутися стресу.
Як малювання допомагає дітям боротися зі стресом
1. Малювання допомагає розслабитися
Малювання – чудовий спосіб заспокоїти тіло й думки. Якщо відволікти дитину від джерела стресу й дозволити трохи помалювати, це допоможе їй швидше впоратися з важкими емоціями. Малювання – це своєрідне медитативне заняття, що сприяє звільненню розуму від думок, що спричиняють стрес. Тому щоразу, коли відчуваєте, що ситуація загострюється, дайте дитині книжку-розмальовку і фломастери. Це допоможе їй розслабитися.
2. Малювання розвиває в дитини творчі здібності
Творчості годі навчитися тими ж способами, що й читання або математики. Використовуючи різні поєднання кольорів, дитина може створити унікальний малюнок. Секрет творчості в тому, як дитина виражає себе за допомогою малювання. Не обов'язково прагнути, щоб малюнок був ідеальним. Процес малювання сам по собі підвищує креативність дитини. Її уява унікальна, тому й малюнки теж будуть унікальними.
3. Малювання допомагає дитині боротися із занепокоєнням
Коли дитина не припиняє думати про ту чи іншу ситуацію, відчуваючи від цього занепокоєння, малювання може допомогти їй відволіктися. Малювання – чудовий спосіб упоратися з легкою тривогою. Воно також допомагає зосередити увагу власне на процесі роботи. Своєю чергою, це заспокоює мозок і знижує частоту пульсу.
4. Малювання урізноманітнює день дитини
Коли день дитини в дитячому садку насичений низкою занять, увечері вона, природно, відчуватиме втому. Малювання допомагає дитині розслабитися й заспокоїтися у перерві між заняттями. Якщо ви не перевантажуватимете дитину малюванням, воно не тільки не втомить її, а й допоможе відновити енергію.
Чому варто привчити дитину до малювання з раннього віку:
тримаючи в руках олівець чи фломастер, дитина розвиває навички дрібної моторики;
сортуючи й підраховуючи кількість олівців та фломастерів, дитина вивчає основи арифметики;
малювання (як і вид творчості) підвищує в дитини впевненість у собі;
експериментування й помилки допомагають дитині розвивати уяву;
малювання сприяє розвитку мозку дитини;
малювання підвищує здатність дитини зосереджуватися і фокусувати увагу;
коли дитина бере в руки олівець чи фломастер, це розвиває в неї спритність рук, координацію рухів кистей і пальців;
малювання допомагає дитині долати стрес.
Отже, малювання дуже корисне для дитини. Тому давайте змогу своїм дітям виявляти творчість із раннього віку.

Дар слова - найважливіший дар, що надає можливість відчути радість пізнання і спілкування. У світі й у нашій свідомості немає нічого такого, чого не можна було б передати словом: і звучання музики, і...розмаїття барв, і шум садів, і казковість сновидінь, і дитячий лепет, і гнів, і велику радість, і скорботу втрати, і тріумф перемоги. Але, на жаль, не кожному дано освоїти це багатство сповна.. Гадаємо, не варто нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворен­ня це триває все життя, але особливо інтенсивно - у перші роки. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильне, виразне, багате мовлення, без помилок і вад.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими, вуль­гарними, лайливими виразами, жаргонізмами,- відповідний буде й наслідок. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку зв’язного мовлення.

Батьки турбуються про розвиток творчого потенціалу своєї дитини, мислення, логіки і часом не зважають на розвиток її зв'язного мовлення. Що таке зв'язне мовлення?

Зв'язне мовлення – це вміння дитини висловлювати свої думки жваво, послідовно, без відволікання на зайві деталі. Основні види зв'язного мовлення – монологічне і діалогічне.

У діалозі речення є односкладовими, вони наповнені інтонаціями і вигуками. У діалозі важливо вміння швидко і точно формулювати свої питання і давати відповіді на поставлені запитання співрозмовника.

У промові монологічного типу дитині необхідно говорити образно, емоційно і при цьому думки мають бути зосередженими без відволікання на деталі.. Деякі батьки вважають, що діти, спостерігаючи за ними, самостійно навчаються формулювати свої думки. Але це не так. Дитині потрібно допомагати встановлювати логічні зв'язки у власному мовленні.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж усього життя.

А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мовлення, її форм і функцій.

Розвиток зв’язного мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

У розвитку монологічного мовлення дітей привчайте логічно й послідовно будувати розповідь без повторів, пауз, зайвих жестів. Запропоновуйте придумувати назву тексту, вживати різноманітні художньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову. Разом з дитиною складайте описові розповіді, загадки про іграшки, ситуації за змістом картин; пропонуйте складати сюжетні розповіді за змістом картин та на задану тему; будувати розповіді з власного досвіду, творчі розповіді за опорними словами, продовження історії, розпочатої дорослим. Дошкільнят учать переказувати оповідання та казки близько до тексту. Намагайтесь прагнути розвивати оцінне та пояснювальне мовлення, показуйте зразок аналізування власної розповіді та розповіді своїх товаришів.

Опис предмета або явища створює цілісне уявлення про їхні ознаки, якості, властивості, дії. Усі речення в описовій розповіді спрямовані на виконання одного завдання — якомога повніше, яскравіше, точніше відповісти на запитання: «Який предмет?». Опис характеризується фіксацією зорових спостережень та забезпеченням об'єктивного викладу, що відбувається завдяки застосуванню численних прикметників, іменників-означень тощо.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім'ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім'ї - це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи - все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу - дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова - це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов'язана з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами - усе це допоможе усному мовленню, а в майбутньому - формуванню письмового.

Отже, розвиток зв’язного мовлення є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

У профілактику плоскостопості входить і носіння правильно підібраного взуття: з каблучком 5-8 мм, пружною устілкою, міцним задником. Тапочки і кеди з плоскою підошвою сприяють плоскостопості. Попереджати плоскостопість треба з раннього дитинства. Для цього 2-3 рази на день пропонуйте дітям спеціальні вправи для стоп. Дуже корисна ходьба босоніж по землі, піску, плоскому камінню, воді, по корінню дерев, лазіння босоніж по шведській стінці.
Вправи для профілактики плоскостопості
Вправа № 1
Сидячи на стільчику, дитина катає по черзі одною і іншою ногою маленький м'ячик по підлозі протягом 2 - 5 хвилин. Добре буде, якщо на м'ячику є невеликі м'які шипи. Вони прекрасно масажують м'язи стопи.
Вправа № 2
Корисним буде для дитини підйом вгору на носочках. Для цього можна в кімнаті влаштувати імпровізований схил. На маленьку табуретку покласти пружний шматок дошки шириною близько 30 см і довжиною 1,5 м.
Притримуючи дошку, дати можливість походити по ній малюкові 5 хвилин, поступово збільшувати час вправи до 15 хвилин.
Вправа № 3
Біля стільчика на підлогу поставити гімнастичну палицю. Нехай дитина стане ніжками на неї і, дотримуючись за спинку стільця, присідає 5 - 10 разів.
Вправа № 4
На підлогу поставити гімнастичну палицю. Ходити по ній в одну й іншу сторону по 15 разів. Руки при цьому тримати слід піднятими, це врівноважує руху малюка.
Вправа № 5
Протягом 1 - 3 хвилин ходити по колу, стаючи на носочки. При цьому руки слід тримати на поясі. Ноги повинні бути прямими, при кроці їх не згинати.
Вправа № 6
Протягом 5 хвилин дитина ходить по колу, при цьому спиратися він повинен на зовнішні сторони стоп. Така хода нагадує ходу ведмедя. Напевно маляті буде цікаво побути клишоногим ведмедиком протягом декількох хвилин.

М'яч - зручна, динамічна іграшка, яка займає особливе місце у розвитку дій руки. Перші ігри з м'ячем безцінні за своєю значимістю для здоров'я, емоційної достатності, фізичного та інтелектуального розвитку маленької дитини. Протягом усього дошкільного дитинства ігри з м'ячем ускладнюються і як би «ростуть» разом з дитиною, складаючи величезну радість дитинства.
Ігри з м'ячем мають особливу цінність для дитини. Вони розвивають спритність, координацію рухів, швидкість реакцій і окомір. Вони також впливають на її емоційний стан. Дитина вчиться спілкуванню з іншими людьми через гру. Поступово дитина розуміє, що таке правила. А це важливо для подальшої соціальної адаптації.
Граючи з м'ячем, дитина виконує багато різних рухів. Вона бере його в руки, носить, катає, кидає, ловить. Простіше кажучи, заняття з м'ячем можна назвати комплексними. Зараз вже всі батьки знають, що розвиток моторики рук, тобто різноманітних рухів пальців і кистей, нерозривно пов'язано з функціональним розвитком мозку і безпосередньо впливає на розвиток мови. Тому ігри з м'ячем не просто корисні, а необхідні кожному малюкові.
Ігри з м'ячем розвивають окомір, координацію, кмітливість, сприяють загальної рухової активності. Для дитини м'яч - предмет захоплення з перших років життя.
Рухи пальців і кистей рук мають особливе значення для розвитку функцій мозку дитини. І чим вони різноманітніші, тим більше «рухових сигналів» надходить у мозок, тим інтенсивніше проходить накопичення інформації, а отже і інтелектуальний розвиток.
Рухи рук сприяє також на розвиток мовлення дитини. Сучасні наукові дані підтверджують ці положення: області кори головного мозку, «відповідають» за артикуляцію органів мови і дрібну моторику пальців рук, розташовані в одному іннерваціонном полі, тобто безпосередній близькості один від одного. Отже, йдуть в кору головного мозку нервові імпульси від рухів рук та стимулюють розташовані по сусідству мовні зони, підсилюючи їх активність. Малюки, знайомлячись з властивостями м'яча, виконуючи різноманітні дії (кидання, катання, біг за м'ячем і ін), отримують навантаження на всі групи м'язів (тулуба, черевного преса, ніг, рук, кистей), у них активізується весь організм. Навіть, здавалося б, звичайне підкидання м'яча вгору викликає необхідність випрямлення, що сприятливо впливає на поставу дитини.
Можна сказати, що ігри з м'ячем - спеціальна комплексна гімнастика: розвивається вміння схоплювати, утримувати, переміщати м'яч у процесі ходьби, бігу або в стрибку.
Ігри та вправи з м'ячем розвивають орієнтування в просторі, регулюють силу і точність кидка, розвивають окомір, спритність, швидкість реакції; нормалізують емоційно-вольову сферу, що особливо важливо як для малорухомих, так і для гіперзбудливості дітей. Ігри з м'ячем розвивають м'язову силу, посилюють роботу найважливіших органів організму - легень, серця, покращують обмін речовин.
Як же навчити малюка спритності і вмілості в іграх з м'ячем?
Методика навчання дітей раннього віку вправам та іграм з м'ячем (як і будь-якій фізичній вправі) має свої особливості, які полягають в тому, що у навчанні дітей цього віку переважно використовуються ігрові прийоми.
Так як дитина другого-третього року життя краще сприймає показ руху, ніж його словесний опис, незалежно від його складності або новизни дорослий показує вправи, супроводжуючи їх простим і доступним поясненням. дітей переважають над їх словесним виразом. Дитина не володіє узагальненими способами дій у словесному вираженні, і тому не завжди може зрозуміти, що означає «прокати м'яч», «підкинь м'яч вгору» і т.д. Наприклад, показуючи дитині, як треба кидати м'яч вдалину двома руками з-за голови, мама або тато супроводжують показ простим, доступним для розуміння поясненням: «Я зараз кину свій м'ячик далеко-далеко. Дивись, як я це роблю. Я візьму м'яч двома руками і підійму його вгору. Який гарний у мене м'ячик! А тепер я сховаю його за голову. І ... кину. Кину сильно, вперед! Далеко-далеко!».
Пояснення найчастіше супроводжується показом навіть при виконанні знайомої вправи: дорослий нагадує, що треба робити, і тут же сам дає показ руху. Звичайно, дитина здатна відобразити рух, тому одну і цю ж вправу слід показувати і пояснювати не один раз, а багаторазово, щоб створити у малюка правильний спосіб руху («прокати м'яч у ворота», «кинь м'яч через мотузку»). Такі способи виконання рухів в силу своєї конкретності допомагають дітям ще краще усвідомити поставлену перед ними завдання і виконати її більш цілеспрямовано.
Завдання повинні бутит простими і доступними. Завдяки багаторазовим повторенням у дитини утворюються більш міцні рухові навички, малюк починає виконувати рухи більш вільно, без зайвої напруги. У дитини з'являється своєрідне «почуття м'яча». Таким чином, малюкам властиве багаторазове повторення рухів, як під час оволодіння ним, так і після того, як вже з'явилося це уміння. Дитина може без втоми і з великим захопленням кидати м'яч на підлогу, катати дорослому, скачувати з гірки, закидати до кошика або ящик. Чудово, якщо ви будете підбадьорювати свого малюка похвалою; здивуєтеся тому, який він спритний, сміливий, швидкий; що він вже сам може показати іншим.
Нехай дитина демонструє свої вміння перед усіма членами сім'ї або його з однолітками: це поступово розвиває у дитини впевненість у своїх силах, прагнення вчитися далі, засвоюючи нові, більш складні рухи та ігри, при виконанні рухів з м'ячем, допомагають зробити заняття більш зрозумілим.
Що стосується метання, то ваше завдання-навчити дитину спочатку робити це правильно (вперед-вгору), метати предмет збоку або знизу. Для занять необхідно підготувати паперові кулі та м'ячі різних розмірів. Важливо дитину навчити правильній техніці, тобто, щоб вона брала м'яч пальцями, а не «кухликом», утворений долонею. Навчіть дитину високо метати легкі предмети. Для цього натягніть над його головою мотузку і попросіть перекинути через неї м'ячик. Покажіть на прикладі кілька разів, як правильно здійснюється замах для кидка.
Ловити м'яч з лову діти до трьох років навряд чи зможуть. Це завдання занадто складне для них. Досить того, що дитина навчиться правильно метати предмет на дальність і висоту, а також відбивати м'ячик від землі.
Гарною вправою для метання і лову м'яча є і перекочування один одному м'яча.
Дорослий і дитина сідають навпроти один одного на підлогу, ноги нарізно і перекочують один одному м'яч. Через якийсь час можна перекочувати одночасно відразу два м'ячі (головне, щоб м'ячі не стикалися). Дитина розвиває в собі уміння зосереджуватись, точно ловити, котиться м'яч і назад відправляти його дорослому. Поступово переходьте до більш складним вправам, які включають в себе елементи бігу, стрибків і перекидів.

Як розвиваються діти в дошкільному віці
Дошкільний вік (від 2,5 до 5 років) - прекрасний період у житті дитини. У дитячому віці вона навчилась довіряти своїм батькам. Коли вона навчилась ходити, вона стала трохи більш самостійною. У дошкільному віці дитина використовує довіру і незалежність, щоб досліджувати нові формати гри (наприклад, гру на уяву) або нове середовище (наприклад, дитячий садок).
Дошкільнятам потрібно навчитися робити власний вибір і відчувати задоволення від цього. Як сказав відомий американський психолог Ерік Еріксон, «головне завдання дошкільного віку - навчитися проявляти ініціативу соціально прийнятними способами».
Стиль мислення і навчання дітей дошкільного віку можна описати такою фразою: «У тебе є те, що ти бачиш». Дошкільнята розуміють навколишній світ буквально. Наприклад, якщо розрізати дитині шматок торта на чотири частини, а її братові такий же шматок - на дві частини, дитина буде думати, що у неї в два рази більше частування. Вона буде пояснювати це тим, що чотири шматочки - це більше, ніж два. Дошкільник може почати дружити з іншою дитиною через те, що у неї є щось привабливе (наприклад, гарна сукня або нова іграшка).
Дорослі відіграють важливу роль у житті дошкільника, дозволяючи йому проявляти ініціативу і досліджувати навколишній світ. Поведінка дорослих, їх життєва позиція і стиль мислення впливають на розвиток дошкільників. Те, як вони розмовляють між собою і з дітьми, допомагає дошкільнятам розвинути мовні навички. Важливо, щоб дорослі давали дітям можливість вигадувати собі гри. Це допомагає їм краще розуміти себе і оточуючих, а також розвивати уяву.
У цій статті ми розглянемо основні етапи розвитку дітей у дошкільному віці, а також поради про те, як батьки можуть сприяти їх розвитку. Особливу увагу ми приділимо таким питанням, як ігри на уяву, підготовка до школи та ранній розвиток грамотності.
Розвиток дитини у віці 2,5-5 років
Кожна дитина росте й розвивається у своєму темпі. У різний час у неї проявляються різні показники розвитку. Розглянемо показники, які зазвичай виявляються у дітей у віці від 2,5 до 5 років у різних сферах (фізичний розвиток, спілкування тощо). Показники в списках розміщені в міру їх появи у дитини - від ранніх до більш пізніх.
Показники фізичного розвитку
Дитина розвиває силу і координацію рухів.
Дитина краще контролює рухи рук і пальців.
Дитина вміє зав'язувати шнурки.
Дитина вміє застібати ґудзики та блискавки.
Дитина вміє бити і ловити м'яч.
Дитина вміє забивати цвяхи.
Дитина самостійно одягається і взувається.
Дитина самостійно ходить у туалет.
Дитина малює олівцями і фарбами.
Дитина вміє вирізати ножицями.
Дитина вміє нанизувати намистини на нитку.
Дитина вміє стрибати на місці і заплигувати на сходинку або невисоку лавку.
Як батьки можуть допомогти в розвитку дитини
Забезпечте дитину предметами, які будуть розвивати у неї дрібну моторику. Це можуть бути олівці, фломастери, ножиці, пазли, кубики, намисто, пластилін тощо.
Забезпечте дитину предметами, які будуть розвивати у неї великі м'язи. Це можуть бути м'ячі, триколісний велосипед, скакалка тощо.
Обмежте дитині час перегляду телевізора. Дитина повинна навчитися отримувати задоволення від фізичної активності. Створіть вдома середовище, яке буде мотивувати її до фізичної активності.
Плануйте прогулянки всією сім'єю в місцевому парку.
Мислення і навчання
У дитини розвивається цікавість.
Дитина вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Дитина розпізнає букви і цифри.
Дитина розуміє подібності та відмінності.
У дитини з'являється поняття часу.
Дитина розпізнає кольори, форми і текстури.
У дитини проявляється провідна рука: права чи ліва.
У дитини розвивається пам'ять.
Дитина починає розвивати практичні навички.
Як батьки можуть допомогти у розвитку дитини
Ставте дитині відкриті питання («Як ти зрозумів, що потрібно поєднати ці деталі пазла?»).
Дайте дитині можливість експериментувати. Наприклад, змішуйте з нею фарби різних кольорів. Опускайте в банку з водою різні предмети (камінець, перо, пробку тощо) і запропонуйте вгадати, що з предметів потоне, а що залишиться на поверхні.
Повісьте в спальні дитини годинник. Складіть розпорядок дня дитини і повісьте його на видному місці (наприклад, на холодильник).
Використовуючи обрізки тканини різної текстури та кольорів, зшийте для дитини ковдру.
Зробіть для дитини картки для запам'ятовування слів. На картках повинні бути зображення тварин, предметів тощо.
Заохочуйте дитину розповідати про події з минулого. Наприклад, говоріть їй: «Розкажи мені про сьогоднішній день. Чим ти займався? З ким ти грався?»
Вираження почуттів
Дитина стає ласкавою.
У дитини розвивається почуття гумору.
Дитина легко надихається і розчаровується.
Дитина може демонструвати сильні почуття страху, радості, гніву, любові.
Дитина може вимагати до себе уваги за допомогою своєї поведінки.
Як батьки можуть допомогти у розвитку дитини
Допоможіть дитині визначати і висловлювати свої емоції в усній формі, наприклад: «Ти виглядаєш так, ніби тобі сумно. У тебе щось сталося в школі?»
Заохочуйте дитину розповідати про свої почуття, визнайте, що це допоможе вам зблизитися з нею.
Уважно спостерігайте за дитиною, слухайте її та реагуйте на її емоції.
Купіть дитині м'які іграшки чи ляльки, щоб вона могла висловлювати емоції в іграх на уяву (наприклад, втішити ляльку, що плаче, помирити посварених плюшевих ведмедів тощо).
Усвідомлення себе і інших людей
Дитина проявляє самостійність і грає в ігри на уяву.
Дитина може контролювати себе.
Дитина ділиться іграшками з однолітками і дотримується черги в іграх.
Дитина заводить друзів.
Дитина проявляє повагу до чужих речей.
Дитина запам'ятовує своє ім'я, прізвище, адресу, номер телефону, вік і стать.
Як батьки можуть допомогти у розвитку дитини
Надайте дитині можливість працювати самостійно або в невеликих групах (наприклад, заохочуйте дітей разом зібрати пазл або встановіть дитині час, коли вона повинна залишатися сама і читати книгу).
Створюйте дитині середовище для гри на уяву.
Давайте дитині просту роботу. Наприклад, доручайте їй поливати квіти, витирати пил з меблів або прибирати іграшки.
Спілкування
Дитина починає ставити багато питань.
Словниковий запас дитини стрімко збільшується.
Дитина підтримує більш складні бесіди, ніж раніше.
Дитина любить придумувати і розповідати історії.
Дитина впізнає у словах літери, які є в її імені.
Дитина намагається писати своє ім'я.
Дитина впізнає знайомі пісні та мелодії.
Дитина правильно формує речення.
Дитина може залагоджувати конфлікти з однолітками за допомогою слів.
Як батьки можуть допомогти у розвитку дитини
Заохочуйте дитину ставити запитання.
Спілкуйтеся з дитиною, наприклад, за вечерею або перед сном. Навчіть дитину писати своє ім'я. Дайте їй можливість попрактикуватися в цьому.
Купіть дитині іграшкові музичні інструменти (наприклад, барабани, шейкери тощо) і дозвольте грати на них.
Ігри на уяву
Дошкільнята люблять гратися, особливо, якщо гра включає їх фантазію. Цей особливий різновид гри називається грою на уяву, вона дуже важлива для розвитку дошкільнят. У міру того, як навички мислення розвиваються в дошкільному віці, діти можуть придумувати і розповідати історії про те, як розвивалися ті чи інші події.
Гра на уяву - це чудовий спосіб для дитини розвивати такі навички, як:
планування. Дитина може продумувати, де відбуваються уявні події (наприклад, на пляжі), ролі (наприклад, рятувальник) і які предмети для цього необхідні (наприклад, свисток, ласти, рятувальний жилет, пляжний рушник тощо);
вирішення проблем і здатність йти на компроміс, наприклад, «Зараз я буду рятувальником і врятую вас, а наступного разу ви зможете врятувати мене»;
спілкування за допомогою слів і дій;
вираження емоцій (наприклад, якщо дитина грає роль страшного звіра, ви можете зобразити переляк);
творчі здібності і фантазія. Гра на уяву стає складнішою в міру того, як дитина стає старшою. Наприклад, якщо раніше вона грала роль рибалки, то тепер може стати дослідником підводного світу або шукати скарби на затонулому кораблі;
пам'ять. Дитина має улюблені сюжети та розігрує їх знову і знову.
Ви можете допомогти дитині в розвитку, створюючи середовище, яке сприяє грі на уяву. Наприклад:
створіть місце для гри на уяву і дайте для цього різні предмети: головні убори, одяг, кухонне і канцелярське приладдя тощо. Виділіть місце, де дитина зможе зберігати реквізит для ігор. Наприклад, для одягу вона може використовувати стару вішалку, а для інших предметів - кошик для білизни;
заохочуйте дитину розповідати про свої ігри на уяву. Попросіть її описати свою гру: ким вона була? Чому вона вибрала саме цю роль? Що вона робила під час гри? Але не варто ставити питання, коли дитина грається. Ви можете зруйнувати потік її фантазії, якщо їй доведеться переключитися на пояснення;
грайте в ігри на уяву з дитиною. Ви можете розвинути фантазію дитини ще більше, якщо будете придумувати нові сюжети для ігор, за допомогою яких будете вчити дитину нових слів;
граючись з дитиною, дотримуйтесь її вказівок. Психологи стверджують, що діти стають більш самостійними, коли батьки слідують їхньому плану гри. Наприклад, ви можете зіграти з дитиною в чаювання, купання ляльок, у ресторан, салон краси, бібліотеку тощо;
звертайте увагу на те, які сюжети для ігор вибирає дитина. Дослідження показують, що дитина, яка вибирає жорстокі сюжети для ігор на уяву, частіше відчуває злість і менш схильна до співпраці з однолітками. Прикладами жорстоких сюжетів можуть бути ігри в монстрів, у поліцейських, які переслідують грабіжників тощо.
Підготовка до школи
Коли дошкільний вік закінчується, батьки стурбовані тим, щоб якомога краще підготувати дитину до школи. Якщо дитина готова, початок шкільного життя проходить комфортно і для неї самої, і для всієї родини.
Перехід від дошкільного до шкільного віку передбачає зміни в стосунках дитини з батьками і однолітками. Одні взаємини закінчуються, а на зміну їм приходять інші. З цього приводу діти часто відчувають змішані почуття. Наприклад, дитина може відчувати смуток від того, що закінчується її навчання в дитячому садку, і тривогу від того, що їй треба йти до школи. Якщо дитина зможе адаптуватися до таких змін, вона позитивно сприйме майбутнє навчання у школі.
Розглянемо кілька порад, які допоможуть підготувати дитину до школи.
Сходіть з дитиною до школи до початку навчального року. По можливості зустріньтеся з учителем дитини. Дайте дитині можливість оглянути клас, у якому вона буде вчитися.
Розпитайте вчителя про те, що чекає дитину в перший рік навчання. Чи є в школі група продовженого дня? Чи передбачений у ній денний сон? Чи їдять діти в їдальні? Чи обслуговують вони себе самі під час прийому їжі, чи їм накривають на стіл?
Поступово включайте нові заняття в повсякденне життя дитини. Наприклад, якщо в школі діти обідають в їдальні і самі приносять їжу до свого столу, потренуйтеся вдома. Нехай дитина потренується ставити тарілку з їжею на піднос і нести його до столу. Якщо в школі не передбачений денний сон, поступово скорочуйте його час за кілька місяців до початку навчання. Якщо дитина ходить до дитячого садка, поговоріть з вихователем, щоб він не змушував дитину спати вдень.
Поговоріть з дитиною про те, що зміниться і що залишиться колишнім. Наприклад, деякі дитсадкові друзі дитини можуть стати її однокласниками, але вона також зможе завести нових друзів. Психологи стверджують, що дитині легше пристосуватися до школи, якщо в одному класі з нею вчаться її друзі. Дізнайтеся, чи буде хтось із друзів дитини вчитися з нею в одному класі. Якщо ні, познайомтеся з родиною, чия дитина буде вчитися з вашою в одному класі і живе поблизу. Учитель надасть вам необхідну інформацію.
Заохочуйте дитину ділитися своїми почуттями з приводу майбутнього навчання в школі.
Навчання дитини грамотності
Щоб розвинути у дитини необхідні мовні навички (говоріння, слухання, читання і письмо), дорослі повинні придумати для неї цікаві заняття.
Діти, які в початкових класах погано читають, відчувають труднощі у навчанні письма. Вони гірше знають букви, гірше розуміють, що вимова слова відрізняється від його написання. У цілому їх мовні навички розвинені гірше.
Діти, які читають з раннього віку, знають алфавіт, розуміють сенс письмового тексту, розпізнають знайомі слова і вже в початкових класах можуть читати досить швидко.
Щоб навчити дитину читати, ви можете використовувати такі дії:
навчити її рахувати;
вивчити з нею букви і звуки;
пояснити, що вимова слів може відрізнятися від їх написання;
на власному прикладі пробудити її інтерес до читання;
читати разом з нею, а потім мотивувати її читати самостійно.
Ключові поняття в розвитку грамотності у дошкільників
Фонетична компетентність
Це поняття означає розпізнавання звуків і розуміння значень слів, вимовлених усно. Наприклад, дитина, у якої добре розвинений даний навик, розуміє, коли слова римуються, може ділити слова на склади і навпаки - об'єднувати склади в слова. Дитина розуміє, коли кілька слів починаються з одного і того ж звука (наприклад, мама, м'яч, море) або закінчуються одним і тим же звуком (наприклад, кіт, кит, рот).
Фонематичне сприйняття
Це просунута форма фонетичної компетентності - розуміння того, як звуки в усному мовленні співвідносяться з буквами на письмі. Фонематичне сприйняття дозволяє дітям вимовляти написані слова.
Як батьки можуть розвинути грамотність дитини
Показуйте дитині хороший приклад: пишіть замітки, списки покупок і домашніх справ. Використовуйте в мові нові для дитини слова під час звичайних розмов і читання книг. Читайте разом журнали.
Придумуйте для дитини цікаві заняття, які будуть розвивати у неї мовні навички. Співайте пісні, придумуйте рими до слів, читайте разом з нею книги, грайте зі словами і звуками кожен день. Говоріть про слова і звуки як про об'єкти, які можна досліджувати і з якими можна експериментувати. Допоможіть дитині збільшувати словниковий запас.
Забезпечте дитину всім, що їй необхідно для читання і письма - ручками, олівцями, папером, словниками, журналами та ін. Вигадуйте дитині заняття: запропонуйте їй підписати листівку, скласти список покупок, знайти в журналі певну статтю тощо. Зрештою, запишіть її в бібліотеку. Читання книг дитині - один з кращих способів провести час разом з дошкільням. Читання допомагає дитині розпізнавати звуки, зрозуміти співвідношення звуків і букв і розвивати грамотність.
Висновок
Дошкільний вік - час активного розвитку дитини. Самостійність та ініціативність дитини дозволяють їй по-новому досліджувати навколишній світ. Перед батьками та вихователями стоїть важливе завдання - дати їй можливості для розвитку фізичної, емоційної та пізнавальної сфер, а також навичок спілкування. Запропоновані рекомендації допоможуть створити позитивне творче середовище, у якому дитина буде процвітати.

Всесвітній день вишиванки – свято, що не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

День вишиванки не є офіційним святом. 15 років тому, тобто у 2006 році, студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію "Всесвітній день вишиванки".

Дівчина запропонувала студентам одного дня одягнути вишиванки. На цю ініціативу відгукнулося декілька десятків студентів та викладачів факультету. Однак щороку масштаби святкувань зростали й нині День вишиванки відзначають також і за межами нашої держави.

Як уже склалося, цього травневого дня люди намагаються вдягати національне вбрання на роботу, на навчання або ж, наприклад, на зустріч із друзями. Окрім того, за ініціативи тих же студентів, громадських та культурних діячів можуть проводитися концерти, хода, конкурси та ярмарки.

Цікавинки про українську вишиванку
Здавна для українців вишиванка відігравала не стільки функцію одягу, як була своєрідним оберегом від різного зла. Тому візерунки на сорочках та сукнях наносили на рукави, коміри і поділ.
Своїми особливими узорами та поєднанням кольорів на вишиванках може похвалитися не лише кожен регіон України, а й навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком.
Узори вишивки загалом можна поділити на три великі групи: геометричні, рослинні, тваринні та антропоморфні (такий, що нагадує людину) орнаменти. Рослинні традиційно вишивали на жіночому вишитому одязі, геометричні – на чоловічому.
Існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими є мережання, низь, гладь.
Раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Перш ніж братися за роботу дівчина зазвичай постилася, молилася і мила руки.
Надзвичайно тонка вишивка "білим на білому" на натільних сорочках була поширена серед європейської знаті й української шляхти.
Тривалий час вишивка була своєрідною візиткою людини. За орнаментом і кольорами можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Приміром, сорочку із вишитими квітами носили лише молоді дівчата. Нині ж вишивка виконує більше декоративну функцію.