Новини

Багато з людей страждають від плоскостопості, але далеко не всі замислюються про профілактику або лікування даного захворювання. Як же все-таки лікувати плоскостопість?

Вправи для стоп при плоскостопості Фото 1

Як відомо, будь-яку хворобу краще попереджати завчасно, ніж лікувати. При плоскостопості й для профілактики цієї хвороби потрібен цілий комплекс заходів, а ортопедичне взуття нехай і важливе, але тільки одне із заходів. На нашому сайті Ви зможете проконсультуватися й вибрати ортопедичне взуття для дітей і дорослих таких виробників як Теллус, Ортекс, 4rest-orto. Наш Консультант допоможе визначити модель, що підходить саме Вам. Якщо Ви вже вибрали ортопедичне взуття, тоді для ефективної боротьби з деформаціями стоп і ніг ми рекомендуємо ще один захід: виконувати ряд вправ.

Вправи виконуються босоніж, щодня. Отже, нижче наведений комплекс вправ для ніг, який допоможе в боротьбі із плоскостопістю, вальгусною , варусною постановкою та іншими деформаціями.
1 вправа при плоскостопості – це обертання стопами. Необхідно прийняти зручне положення на стільці, поставити п'яти на підлогу на ширині плечей. Обертання виконуються стопами в обидва боки, по черзі. Аналогічно, виконуйте вправу стоячи. Рекомендуємо робити 10 повторень.

2 вправа – у положенні стоп на ребрах. Його можна виконувати сидячи на стільці або, стоячи на підлозі, чергуючи положення. Мета вправи - ставити стопи то на внутрішню сторону підошви, то на зовнішню. Виконувати до 10 разів.

3 вправа при плоскостопості – це розгортання стоп. Її можна виконувати спочатку стоячи, опираючись руками за спинку, а потім сидячи. Якщо Вам складно виконувати таку вправу для ніг, то можна трохи присісти. Виставте ноги на ширині плечей. Потім, розвертайте стопи - спочатку з'єднуйте п'яти, потім носки. Виконуйте не менш 10 разів.

4 вправа – почерговий підйом на п'яти та на носки. Для цього поставте ноги на ширину плечей, а стопи розташуйте паралельно одна одній. Потім, не поспішаючи виконуйте підйоми на п'ятах, а потім на носках. Кожний підйом виконувати по 10 раз. Аналогічним образом, виконуйте дану вправу для стоп стоячи на одній нозі. Чергуйте ноги, виконуючи по 10 повторень на кожній.

5 вправа при плоскостопості – це підйом на зовнішній звід стопи. Виконуйте її сидячи на стільці, при цьому ноги поставте на зовнішню сторону підошви. Саме в такому положенні стоп вставайте на ноги. Вправу повторюйте по 10 раз, але вже з положення «сидячи» на підлозі.

6 вправа – ходьба на місці. Дану вправу потрібно виконувати у швидкому темпі. Носки не можна відривати від підлоги, а стопи повинні дивитися трохи всередину, при цьому ноги згинаються в колінах. Стегна при виконанні розгойдуйте якнайбільше в сторони - вліво та вправо. При цьому необхідно тримати рівний подих і намагатися не ворушити плечима. Виконуйте 20-40 секунд.

7 вправа для ніг при плоскостопості – це низькі випади. Для цього станьте прямо. Зробіть випад ногою вперед. Після цього потрібно поміняти опорну ногу, розвернувшись на 180° градусів. Обов'язково тримайте спину прямою. Дана вправа виконується 10 разів.

Вправи із ціпком
Гарних результатів можна досягти при лікуванні плоскостопості й інших деформацій, виконуючи вправи із ціпком. Для цього Вам знадобиться круглий ціпок діаметром приблизно 3 см та довжиною 1,2-1,5 метра:

Перша вправа – ходьба поперек ціпка. Для цього необхідно розташувати його в середині стопи, поперек. Суть даної вправи полягає саме у переступанні по ціпкові бічними кроками, від одного краю до іншого. Ця вправа допомагає лікувати поперечну плоскостопість;

Друга вправа – це ходьба уздовж ціпка. Для цього необхідно виконувати кроки по ціпку, розташувавши його уздовж стопи. Спочатку починаєте йти вперед носками, назад - задом наперед. Дана вправа допомагає вилікувати поздовжню плоскостопість;

Третя вправа – це катання ціпка ногами. Для цього потрібно катати ціпок по підлозі, спочатку кожною ногою окремо, прийнявши упор сидячи на стільці або на підлозі. Після цього катаємо ціпок двома ногами одночасно. Виконувати цю вправа потрібно протягом 5—10 хвилин щодня.

Для дітей важливо всі вправи надавати в ігровій формі. У цьому Вам допоможе Ваша фантазія та гарний настрій!

Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

· Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

· Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

· Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

· У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

· Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

· У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

· Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

· Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

· Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

· Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

· Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

· Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

· Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

· Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

· У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

· Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

· У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

· Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

· Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

· Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

· Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

· Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Усі діти приходять в цей світ, щоб пізнавати його, але всі вони різні. Ми не можемо вплинути на те, якою саме народиться дитина – ми можемо лише співпрацювати з природою, щоб дозволити малюку розвинутися відповідно до його потенціалу та до його внутрішньої таємниці. Ми повинні простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує, із розумінням сприйняти їх такими, якими вони є, проникнутись їхнім світом і допомогти їм разом з усіма пізнавати, розвиватись і навчатись.

За останні роки значно збільшилась кількість дітей, які мають проблеми зі здоров`ям. А батьки заклопотані щоденними турботами та засліплені бажанням якнайкраще матеріально забезпечити своє дитя, не помічають очевидного, що їхня дитина відрізняється від своїх однолітків: пізніше почала сидіти, стояти, говорити перші слова.

Важливо звернути увагу на те, як дитина спілкується з дорослим: чи вміє вона слухати і виконувати його завдання, чи може зосередитись на якомусь спільному з дорослим занятті, грі, чи може в разі труднощів скористатися допомогою і далі успішніше продовжувати заняття.

У батьків здебільшого немає можливостей для порівняння розвитку своєї дитини з розвитком інших дітей. Вони до поведінки, знань та пізнавальних можливостей дітей у дошкільному віці, чомусь, ставляться значно менші вимоги, ніж у шкільному. Усе це й призводить до втрати дорогоцінного часу, а необхідно якнайраніше звертатись до спеціалістів. Саме тому, будьте уважні до своїх чад: не зі сліпою любов’ю, а зі здоровим глуздом, спостерігайте за розвитком та поведінкою ваших малюків. Якщо ви вчасно виявите проблему, тим швидше ваша дитина отримає кваліфіковану допомогу.

Дорогі батьки, не припускайтесь помилки! Приділяйте більше уваги розвитку вашого чада в дошкільному віці, не сподівайтесь, що вона «переросте», «виправиться», «дорозвинеться».

Якщо дитина відвідує заклад дошкільної освіти, потрібно цікавитись та з`ясувати з вихователем, чи засвоює малюк програмовий матеріал, які має труднощі, чи вміє гратися з товаришами, виконувати доручення. Якщо в процесі гри дошкільник імпульсивний, спочатку робить, а потім тільки починає думати, якщо активність на заняттях не завжди цілеспрямована – йому важко зосередитися на своїй діяльності, не розуміє з чого почати, як продовжити розпочату справу, швидко відволікається. Ці особливості, а тим більше їх поєднання вже можуть виявитися тривожним сигналом неблагополуччя у розвитку вашого малюка.

Держава не стоїть осторонь у вирішення таких проблем. У закладах дошкільної освіти функціонують інклюзивні групи для дітей з особливими освітніми потребами, де надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги кваліфікованими спеціалістами: вихователями, асистентом вихователя, практичним психологом, вчителем-дефектологом, вчителем-логопедом.

Діти з особливими освітніми потребами – це діти які мають відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого) а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки в навчанні, що може бути надана дитині в умовах загальноосвітнього закладу освіти.

Основні види порушень психофізичного розвитку дітей дошкільного віку:

Затримка психічного розвитку (ЗПР) виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій.
Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до усного спілкування.
Порушення мовлення (найпоширенішим порушенням мовленнєвого розвитку є дислалія) – порушення звуковимови, не пов’язане з вадами слуху чи розумового розвитку.
Порушення опорно-рухового апарату (ДЦП) часто поєднуються з розладами мовлення, нерідко зі зниженням інтелекту.
Освітній процес в групі, де є дитина з особливими освітніми потребами, організований таким чином, щоб максимально врахувати її індивідуальні потреби та психологічні особливості. Освітній простір в дитячому садку передбачає особистісно-зорієнтовані методи навчання, а це означає індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням всіх її індивідуальних особливостей: здібностей, особливостей розвитку, типу темпераменту, стану сімейної культури тощо. Час виникнення, глибина, особливості проявів відхилень у психічному розвитку дітей різні. Батькам, педагогам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення протягом перших шести років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини в школі та в усьому її подальшому житті.

Батьки, памятайте, що це ваша дитина, і це найголовніше! Можливо, його розвиток буде відрізнятись від розвитку інших дітей. Але це не означає, що він менш цінний, менш повноцінний і менше потребує уваги та любові. Любіть свою дитину і отримуйте задоволення від цього. По-перше – це дитина, по-друге – це особлива дитина, пам’ятайте про це. Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку,і систематична співпраця зі спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.

Ігри та вправи на розвиток дихання.

«Забий м’яч у ворота».

Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота(їх можна зробити з дроту або намалювати). Струмінь повітря повинен бути плавним, повільним, безперервним.

«Язичок-футболіст».

Як і в попередній вправі потрібно забити м’яч у ворота, але тепер за допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

«Літак».

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Струмінь повітря проходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, щоб «літак» полетів угору.

«Човник».

Налийте у миску води. Зробіть паперовий або пінопластовий човен, та покладіть його у воду. Запропонуйте дитині подмухати на човник спочатку довгим струменем повітря, наче промовляючи звук [ф], а потім переривчасто, наче промовляючи [п-п-п-п].

«Море».

Рот трохи відкритий. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути через соломинку так, щоб вода забурлила. Слідкувати за тим, щоб щоки не надувалися, а губи були нерухомими.

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті.

«Що ти почув?»

Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте їй заплющити очі та послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі та розпитайте дитину про її враження,про те, що вона почула. Можливо вона почула сміх дітей або шум машин, можливо – спів пташок чи ваше дихання.

«Вгадай хто покликав»

В цій грі беруть участь не менше трьох учасників. Дитина стоїть посеред кімнати із заплющеними очима. Хто-небудь з гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

«Доручення»

Дитина сидить на відстані від дорослого на 5-6 метрів. У вас на столі стоять різні іграшки. Ви чітко,середньої сили голосом звертаєтесь до дитини: «Візьми зайчика і посади його на стілець» або «Візьми м’ячик і поклади його на килим» і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

«Луна»

Дитина сидить в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно,та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину прислуховуватися до звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно,пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: добирати слова, не схожі за звуковим складом(кіт, веселий, салат), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом(Оля, Коля, сам,там, син, лин).

«Запам’ятай слова»

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви предметів, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки(іграшки).

«Слухаємо музику»

Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити, так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано із заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

ЩО РОБИТИ:

попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар
нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)
попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки
просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується
посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення
важливо уникати місць масового скупчення людей
ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук
під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя
не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними
не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження
ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

З правилами виконання артикуляційної гімнастики можна ознайомитись тут, з будовою артикуляційного апарату - тут.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»
Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»
Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»
Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»
Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»
Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»
Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»
Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»
Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»
Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»
Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»
Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»
Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»
Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»
Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»
Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»
Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

Почуття страху супроводжує кожну людину протягом всього його життя: від народження і до смерті ми відчуваємо тривожні відчуття жаху, переляку, страху і побоювань. «Ніщо не страшно тільки дурневі!» - напише поет Р. Гейне, передбачаючи висновки сучасної психіатричної науки: на землі справді немає таких психічно здорових людей, які б зовсім нічого і ніколи не боялися. Деколи це раптово виникло відчуття логічно пояснити і навіть виправдано, але в більшості випадків феномен виникнення страху залишається нез’ясованим.

Що таке страх

Класична психологія інтерпретує страх як особистісну емоцію (внутрішнє короткочасне почуття), сучасна психологія нерідко відносить це явище в категорію почуттів людини (внутрішнє стабільне і тривале переживання). Так чому ж справді є страх: це почуття чи емоція? Чіткого розмежування цих понять не існує. З одного боку, страх - емоція, що носить быстропроходящий характер і спрямована на мобілізацію захисних джерел людського організму. З іншого - почуття, що триває довгий час, періодично пропадающее і виникає, здатне до різних метаморфоз; воно несе явний деструктивний характер і є породженням свідомості людини.

В головному ж погляді на страх і природу його виникнення ці напрямки психологічної науки єдині: на думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції сокровенного людини на зовнішній світ і його подразники.

Дитячі страхи – звідки вони беруться
У середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими стезями дитина зазнає позамежну страх і панічний жах. Можливо, це і не так; але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.

Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу.

Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань; проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу розвиває фантазію малюка і чим більше розсунути горизонти постигаемого їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну підступність. «Страх - це хворобливе відчуття своєї винятковості», - помітить одного разу К. Чуковський.

Дитячі страхи
Для виявлення дитячих страхів у психології застосовують кілька найбільш часто використовуваних діагностичних методів. Але не менш важливо вміти розпізнавати їх види, щоб легше підібрати потрібні методики для їх усунення.

Вікові дитячі страхи
Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витончено чутливі й емоційні, у цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.

Перші шість місяців:

§ несподіваний звук, шум, гучна мова;

§ різкі рухи оточуючих людей;

§ загроза падіння, погане утримання.

Від семи місяців до одного року:

§ гучний шум, звуки побутової техніки;

§ незнайомі люди;

§ переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);

§ зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);

§ висота і загроза падіння;

§ непередбачені обставини.

Від одного року до трьох років:

§ гучний шум, звуки побутової техніки;

§ розставання з близькими;

§ незнайомі однолітки, незнайомі люди;

§ купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);

§ травми і падіння;

§ туалет (унітаз і процес спуску води);

§ перестановка меблів;

§ різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

§ гучний шум, звуки побутової техніки;

§ смерть (близьких людей, тварин);

§ нічні кошмари;

§ вогонь або пожежа;

§ хвороба і лікарні;

§ різка зміна погоди (особливо гроза).

Від шести до семи років:

§ гучний шум, звуки побутової техніки;

§ казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);

§ травми, порізи;

§ втрата батьків;

§ темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);

§ перехід до школи;

§ фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.

Невротичні дитячі страхи

Невротичні страхи зароджуються в слідстві:

§ тривалих, неулаженных переживань; сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (страх темряви та самотності);

§ незадовільною самовпевненості і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічної самозахисту

§ крайня емоційна насиченість переживань;

§ тривале проходження і стабільність;

§ негативний вплив на становлення особистості та характеру;

§ ухилення від зустрічі з об’єктом страху;

§ неприйняття нового і невідомого;

§ утруднене позбавлення від страху;

§ патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).

Ситуативні та особистісні дитячі страхи
Ситуативний страх з’являється у вкрай нетиповою, шокуючою ситуації (як при нападі собак). Іноді він проявляється як наслідок нервового «інфікування» панікою в місцях масового зібрання людей, сумних очікувань в колективі, пригніченої горем сім’ї; або вражає людину, що став жертвою життєвих пригод.

Особистісний страх викликається як правило появою у несподіваній обстановці, при маловідомих обставин і обумовлюється виключно характером людини (низькою самооцінкою, недовірливістю).

«Вроджені» і «придбані» дитячі страхи
Дитячі страхи умовно можливо поділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:

«Вроджені» страхи характерні певній віковій фазі розвитку дитини.

З трьох річного віку в малюка несамовито розвивається фантазія, уяву, образне мислення; але він ще надзвичайно наївний, довірливий і пояснюємо. І коли дитина пережив якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу на кілька днів і навіть тижнів.
Шести – семирічним дітям стає зрозумілим сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.

Дитячі страхи можуть призвести до неврозу
Часто батьки стикаються з проблемою дитячих страхів, чи переляку, як говорять у народі. Як допомогти дитині у такому випадку – ми запитали у завідувача неврологічного відділення дитячої міської поліклініки Віри Льохіної.
– У молодшому віці у дітей виникає багато страхів: перед тваринами, темрявою, діти бояться перебувати самі у кімнаті, – розповідає Віра Адамівна. – Значний переляк може виникнути від побаченого по телевізору. Більш серйозні страхи виникають, якщо дитина пережила трагічну подію.
У старших дітей відчуття страху зазвичай виникає перед важливою подією: перед виступом, екзаменом, контрольною. Діти непритомніють, розгублюються перед чужою аудиторією, незнайомими людьми. Дуже часто це може бути наслідком неправильного виховання в сім’ї або ж неправильної роботи педагогів, які навіюють дітям страх.
- Не завжди можна визначити, що дитина налякана, – продовжує Віра Льохіна. – Але страх може проявлятися у таких симптомах, як затинання, замкненість, надмірна мовчазність. Іноді діти самі розповідають батькам про свої страхи. Але якщо дитина в такому віці, що не може сама розповісти, батьки повинні здогадатися, що могло стати причиною переляку. Буває, звичайно, і таке, що дитина вже досить доросла, але розповісти про те, що саме її налякало, соромиться або наможе через певні комплекси, або через недовіру до батьків.
Якщо вчасно не звернути увагу на таку проблему, як дитячі страхи, це може призвести до серйозних наслідків.
– Будь-який страх - це причина розвитку неврозу, а в гіршому випадку навіть шизофренії, – застерігає лікар. – Окрім того, у дитини розвивається комплекс неповноцінності, особливо якщо страх супроводжується затинанням. А це вже обмежує її у спілкуванні, у виборі професії, у будь-якій діяльності. При лікуванні страху насамперед необхідно виявити причину цього явища. Потрібно диференціювати: чи це страх від певного психонавантаження, чи від надлишку емоцій (позитивних і негативних), чи це страх, який є симптомом захворювання. Тому важливо у такій ситуації звернутися до психолога, який з’ясує причину страху. У дитячому шостому відділенні психіатричної лікарні працюють фахівці, які зможуть допомогти. Щодо народних методів, то категорично заперечувати їх не буду, але важливо, щоби той, хто лікує, був частково психологом і розумів серйозність ситуації.
Домашня терапія
Є кілька способів допомогти дитині подолати страхи без допомоги фахівця. Наприклад, запропонуйте малюкові намалювати те, що його налякало. Навіть якщо ви не зрозумієте зміст зображеного, разом із дитиною спаліть цей малюнок чи розірвіть на дрібні шматочки. При цьому пояснюйте, що так ви знищуєте її страх. Якщо ж вдалося дізнатися, що саме налякало дитину, почніть змінювати уявлення дитини про цей об’єкт. Скажімо, малюк злякався собаки – тоді читайте йому казки про хороших песиків. Якщо налякала якась людина – давайте дитині більше спілкування з приязними, добрими людьми.

Вгадай предмет
Хтось з батьків може загадати будь-який предмет, який є у кімнаті, а дитина має його вгадати. Давайте малечі підказки, але не забувайте, що дитина має думати і самостійно. Потім можна помінятися місцями, нехай малюк потренується загадувати і давати дорослому підказки.

Визначити на дотик
Дітям необхідно розвивати дотик так само, як і інші почуття та навички. До прикладу, візьміть коробку або кошик, та складіть туди кілька предметів: стаканчик, іграшку, цукерку, зубна щітку тощо.

Тоді надягніть на очі дитині пов’язку та давайте їй в руки по одному предмету, щоб вона вгадала його за допомогою тактильних відчуттів.

Зробіть телефон власноруч
Дуже цікавим для дитини може бути саморобний телефон. Його можна зробити за допомогою двох паперових стаканів і мотузки, протягнутої між ними. Можете його красиво прикрасити. Коли закінчите майструвати, розійдіться в різні кутки кімнати і поговоріть по телефону.

Саморобний телефон для дітей

Саморобний телефон для дітей/ Фото uamodna

Покажи та вгадай емоцію
Роздрукуйте фото людей з різними емоціями, які розрізняє ваш малюк. Перед початком гри поговоріть про те, що відчувають люди на цих картинках. Складіть картинки разом та по черзі показуйте дитині. Вона повинна без слів показати емоцію, а ви — вгадати.

Придумайте кінець історії
Розвивайте в дитини когнітивні навички. Прочитайте частину історії та попросіть дитину подумати, що могло статися далі. Обговоріть варіанти, а потім дочитайте розповідь до кінця. Можливо, вам навіть вдасться вгадати якісь моменти.

Веселі історії чи навіть казки ви можете придумувати самі

Веселі історії чи навіть казки ви можете придумувати самі/ Фото dreamstime

У пошуках скарбів
Підготуйте приз-скарб, який буде нагородою у кінці гри. Зі стрічок, іграшок чи картинок зробіть сліди, за якими дитина шукатиме скарб. Або можете залишити по кімнаті записки, кожна з якої веде до наступної записки. Таке заняття вчить дітей дотримуватися інструкцій і досягати мети, в цьому випадку – знаходити скарб.

Крокодил
Ця гра подобається дорослим і дітям. Чим молодші учасники, тим простіші слова варто загадувати. Тут задіюється логіка, розвиваються артистичні здібності, міміка.

Скажіть одній дитині тварину чи річ, яку ви загадали, а вона має показати її за допомогою жестів. Той, хто першим вгадає, показуватиме наступним.

Будуємо шалаш
Будиночки в дитинстві будували, напевно, всі. Так, ви можете спорудити з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок. В такій хатинці ви можете почитати книгу, придумати якісь історії, перекусити чи просто поговорити.

Побудуйте з дітьми будиночок з пледів

Побудуйте з дітьми будиночок з пледів/ Фото Pinterest

Як змінилося слово
Це кумедна гра, кінець якої непередбачуваний. Спочатку діти сідають чи стають в коло. Перший гравець придумує яке-небудь випадкове слово, наприклад, "олівець" і шепоче це слово на вухо другому гравцю, який сидить праворуч від нього.

Другий гравець повинен придумати інше слово, пов'язане з вихідним словом. У даному випадку це може бути слово "ручка". Другий гравець повинен прошепотіти це нове слово на вухо наступному гравцю, який сидить праворуч.

Важливо read-also-icon

Чому дитина не слухається та чи можна її карати
Таким чином, усі діти придумують нові слова по черзі, доки ця черга не дійде до останнього гравця в колі. Наприкінці діти дуже здивуються, як змінилось вихідне слово.

Твістер
У "Твістер" люблять грати всі, адже ця гра розвиває фізичні здібності дитини та тренує розтяжку. Кожна дитина має стати рукою чи ногою на відповідний колір, яку назве ведучий. Грати можна до першого падіння.

Чому ігри важливі для дітей
Гра з дитиною – це не тільки задоволення та радість, гра ще закріплює навички, які вже отримала дитина. Крім того, за допомогою гри можна допомогти дитині адаптуватись до різноманіття людських відносин. Про те, що потрібно пам’ятати під час гри з дитиною, розповіла дитяча психологиня Світлана Ройз.

Важливі правила під час гри для дорослих
Фільми, мультфільми, книги та ігри мають маркування визначення віку аудиторії. На вікові обмеження потрібно звертати увагу, адже так вивіряється не просто актуальність теми, а й безпека для конкретного віку.
Індивідуальна переносимість або непереносимість важливіша за загальні рекомендації. Тому тут важливість чуйність та уважність батьків до дитини під час гри.
Є правило: після кожного маленького впливу – говоримо речення, читаємо, починаємо гру, наближаємось до чогось нового – зупиняємось та дивимось на реакцію дитини. Якщо дитина проявляє інтерес, то ми продовжуємо. У випадку, коли дитина переводить тему, закриває очі рукою, показує, що їй страшно – ми припиняємо гру.
Вереск у грі – говорить про перезбудження. Якщо ж запобіжник "загорівся", нервова система може дати збій. А це означає, що нам потрібно зупинитися.
Люди, іграшки, об'єкти, що набагато перевершують за розміром дитину, можуть бути для малечі за визначенням небезпечні.

https://family.24tv.ua/igri_z_ditmi_vdoma_10_zahoplivih_idey_yak_veselo_provesti_chas_n1244432

Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку.
Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини. Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід: Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід: Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід: Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід: Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід: Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;

Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.

Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід: Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

8. Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

9. Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:

Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:

- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

10. Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

Поради батькам щодо фізичного розвитку дітей

Дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок.
Щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури.
Виходьте на прогулянки; залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте ;в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м’ячем.
Разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи; грайте в рухливі, спортивні ігри.
Облаштуйте в квартирі спортивний куточок; катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах.
Велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м’ячем.
Плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді.
Беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров’я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров’я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

Розвиток дрібної моторики забезпечує повноцінне формування особистості дитини, а саме стимулює розвиток мови, сприяє концентрації уваги, удосконалює пам'ять. прискорює розумові процеси.

Навички точних рухів дитячих пальчиків слід прищеплювати малюкам у ранньому віці, використовуючи спеціальні іграшки і матеріали.
Фігурки для сортування
Яскраві набори від Learning Resources включають різнокольорові кубики і дрібні фігурки, що зображують сім’ю людей, тварин, комах, овочі, фрукти. За допомогою пінцета EDX Education малюки будуть зацікавлено сортувати різноманітні елементи іграшок за кольором, формою, розмірами.

Сортери цього типу розвивають спостережливість і кмітливість; вчать діточок акуратності і точності.

Шнурівки
Ігри-шнурівки Viga Toys можуть бути сюжетними, суцільними або у вигляді нанизаних на шнур елементів — дерев'яних, полімерних або пластмасових. Завдяки широкій диференціації підходять для занять з дітьми від 1 до 7 років.

Застосування іграшок-шнурівок вчить малюків розпізнавати форму і колір геометричних фігур, побутових предметів, рослин, тварин; розвиває творче мислення; формує звичку впевнено користуватися ручкою або олівцем.

Кульковий пластилін
Кульковий пластилін — це багаторазовий матеріал, виготовлений з пінопласту. Особливо популярні різнокольорові набори Playfoam від Educational Insights. Якісна кулькоподібна маса для ліплення не має різкого запаху, не липне до рук, не застигає. Зберігається в прозорих капсулах із пластику. Деякі набори містять іграшку-сюрприз всередині.

Робота з кульковим пластиліном позитивно впливає на дитячу психіку, активно розвиває фантазію, виробляє звичку до посидючості і має заспокійливий ефект.

Бізіборди і бізікуби
Бізіборд — це розвиваюча дошка з ігровими елементами різної складності - коліщатками, замками, кнопками, засувками. Багато деталей можуть здивувати цікавими звуковими/світловими спецефектами.

Бізікуб Quokka — різновид бізіборда; має 5 розвиваючих дощок.

Ці ігрові центри формують у характері малюка наполегливість і терпіння; розвивають логічне мислення; навчають техніці дій з побутовими предметами.

Конструктори
Реалістичні конструктори-половинки Learning Resources «Телята» і «Кроко-абетка», різноманітні моделі LEGO, конструктор «Гайки і болти» з комплектами яскравих деталей — чудові інструменти розвитку образного та просторового мислення.

Прості лінійні об'єкти, геометричні фігури, букви і цифри зручно лягають у маленькі ручки, легко збираються і роз'єднуються, дозволяючи тренувати кілька навичок відразу. Ознайомитися з такими конструкторами можна за посиланням.

Рахівниця і лабіринти
Дерев'яна рахівниця Goki і настільні лабіринти з намистинками Lucy&Leo призначені для розвитку гнучкості дитячих пальчиків і координації руху рук малюків.

Ці барвисті іграшки, завдяки різним рівням складності, також допоможуть дітлахам опанувати первинні навички рахунку і навчитися добре розрізняти кольори, розміри і форми різних предметів.

Мозаїки
Мозаїка з шуруповертом «Закручуй і вчись» від Educational Insights — незвичайне і веселе заняття, яке вчить креативно мислити, тренує окомір і узгодженість рухів.

Мозаїка з шаблонами в процесі створення обраної картинки пробуджує дитячу уяву, виховує уважність і спостережливість.

Мозаїка-пазл виробляє посидючість, розвиває абстрактне мислення, формує прагнення до реалізації поставлених цілей.
Рамки з вкладишами
Розвивальні пазли Ravensburger забезпечують дітлахам швидку адаптацію в навколишньому середовищі. Збираючи картинки з дерев'яних пазлів Quokka, малюки знайомляться з дикими і домашніми тваринами, вчаться розрізняти основні види транспорту, дізнаються про особливості популярних професіРамки-вкладиші, у яких використовуються алфавіт і цифри, допомагають дітям відточувати свої дедуктивні здібності.

Сортери
Найбільш гігієнічними вважаються дерев'яні Viga Toys і полімерні іграшки-сортери Weina, які легко миються і швидко сохнуть.

Кожен сортер відрізняється своїми особливостями: він може бути музичним або містити геометричні фігури, цифри і букви, тому підібрати іграшку можна для діточок будь-якого віку.

У процесі сортування ігрових елементів у дітей формуються навички аналізу, закріплюється вміння визначати причинно-наслідкові зв'язки, поліпшується пам'ять.

'які і фетрові книжки
Головне призначення м'яких книжок Usborne Baby's very first cloth book і Baby's very first cot book - всебічний розвиток малюків. Незвичайні книжки, виконані з тканини або фетру, формують у малят художній смак, стимулюють тягу до творчості, допомагають набути практичних навичок самообслуговування. Відкривання застібок-блискавок, ґудзиків, прищіпок удосконалює тактильне сприйняття навколишнього світу.

ЩО ТАКЕ ДРУЖБА
Педагог, автор книг про виховання, ведучий рубрик на радіо та в журналі “Сноб”, реалізатор педагогічного підходу “Неформальна освіта” Діма Зіцер не виділяє дружбу в окрему моральну категорію. Каже, дружби навчитися неможливо. Варто вчитися таких речей як прийняття чи усвідомлення, що наша сила в тому, що ми різні.

“Краще думати, як усім нам з цим усвідомленням жити, розвиватися самому і організувати життя таким чином, щоб розвивалися і люди, які довкола мене. Я не знаю, що таке дружба. Але коли так чи інакше хоча б у школі панує атмосфера, в якій я можу дозволити собі бути собою, поки я не заважаю іншим, тоді ми дійсно чогось навчаємось”.

Жоден державний інститут на здатен і не повинен навчати дружби. Інакше, за словами Діми Зіцера, ми швидко можемо опинитися в 1933 році в Німеччині або в Радянському Союзі 37-го року. “Ми обираємо з різних причин людей, які стають нам ближчі. Дружба – поняття особисте, інтимне. Мені здається, останнє, що повинна робити держава, – лізти в наше особисте життя. Це загрожує великою небезпекою”.

Коли йдеться про прийняття, то дорослим треба починати з себе. Якщо в сім’ї батько вважає: “Коли я щось кажу, то всі мовчать”, якщо вчитель на уроці може сказати: “Встав і вийшов з класу”, то про прийняття говорити не доводиться, вважає педагог. Якщо ж дорослі демонструють уміння приймати, чути, допускати, що поряд з ними може бути зовсім інша людина з відмінними ідеями, тоді швидко з’ясовується, що нікого нічого не треба вчити спеціально. Тому що ми вчимося на моделях.

“Моя сила не в тому, щоб принизити того, хто поряд, а в тому – щоб зробити цю людину сильнішою, тому що тоді це дає силу мені. Це дуже зрозуміла модель, з якою ми народжуємось”.

Часто дорослі уявляють світ як для себе самих, так і для дітей, – як ворожий простір, де панують взаємні образи і приниження. Варто, на думку Діми Зіцера, відмовитися від такої проекції. І тоді інструменти взаємодії з іншими людьми будуть зовсім іншими: я можу відійти, я можу обрати інших людей.

“Нікого не треба проламувати. Якщо людина вміє взаємодіяти, у неї виникає багато інструментів, які вона застосовує в різних життєвих обставинах. Це радянський і пострадянський інструмент взаємодії – треба перемогти будь-якою ціною, треба довести аби що там… а далі з’являється ось ця необхідність переломати когось, принизити будь-яким способом”.

Діти повинні вміти взаємодіяти, приймати інших і себе, транслювати власні бажання, об’єднуватися, обирати різні інструменти взаємодії. І цього вони навчаються в дорослих.

Фото: автор – t.tomsickova, Deposipthotos

Важливо, щоб дитина вміла встановлювати комфортну і безпечну для себе дистанцію на різних рівнях з людьми, каже психотерапевт Катерина Левін.

“Кожна людина переживає не раз у житті конфлікт – як бути у стосунках і не бути поглинутим кимось. Вибір дистанції – це те, над чим ми працюємо все життя. Ми всі потребуємо контактів, ми – частини групи, сім’ї, класу, двору, колективу. Ми не можемо без соціальних зв’язків. Задача людини – знаходити постійно компроміс між близькістю і дистанцією. У цій динаміці ми перебуваємо постійно.

Як наблизитися і при цьому не травмуватися та не травмувати інших своєю любов’ю, яка перетворюється в переслідування і видається за турботу? Цього дитину треба навчати своїм прикладом. Не переслідувати дитину. Не йти на самопожертву, визнавати її автономність, але водночас не бути надто далеким і холодним. Щоб дитина могла підійти – підзарядитися і піти далі”.

БАТЬКИ – ЦЕ БАТЬКИ, А ДРУЗІ – ТО ДРУЗІ
Для дитини важливо мати навички, які дозволять їй встановлювати конструктивні взаємини, які відповідають її періоду життя – і коли вона маленька, і коли стає дорослою. Має бути фізичний простір – двір, гуртки, секції, школа, дача, де дитина знаходить своїх ровесників, з якими вона проводить час.

У різний вік дитини різною є основа для дружби, різний ґрунт. У молодшій школі – це спільні інтереси, або спільна діяльність. Пізніше на перший план виходять ціннісні компоненти.

“Дитині важливо знати, що є хтось такий самий, як вона (а не лише дорослі директивні люди), і хтось, хто слабший за неї – молодші брат, сестра, домашня тваринка – той, за кого вона може турбуватися, по відношенню до кого вона може бути сильною”, – каже Катерина Левін.

Особливість дитячої дружби в тому, що діти разом дорослішають. Саме тому вона часто така міцна. І навіть, якщо в дорослому віці дружбі настає кінець, то всередині людини цей друг дитинства залишається назавжди. “Цей друг дитинства дуже важливий. Це той, з ким ти разом ставав дорослим. Це друг, над яким не має сили час”.

Стандартів і шаблонів якості дружби і кількості друзів немає. Це дуже індивідуально. Дитина може мати одного-двох друзів, починаючи з першого класу, і вона може з ними йти по життю дуже довго. А може щомісяця здобувати нових товаришів. Це все процес.

Важливо те, як ми супроводжуємо дитину в її дружбі, вважає психотерапевт і доктор психологічних наук Віталій Климчук. Не варто давати оцінку друзів – з цим дружи, бо він хороший, а від цього тримайся подалі. Діти самі розберуться, хто хороший, а хто поганий.

“Дуже важливо з’ясовувати, обговорювати, з ким дитина дружить. Їй важливо поділитися з нами – що ви робите разом, що подобається в цій людині, про що спілкуєтеся, чого в неї ти навчилася, що вона в тебе. Таким чином ми розширюємо платформу, на основі якої може будуватися дружба. Запитуючи, обговорюючи і неосудно ставлячись до вибору дитини, ми лишаємо двері завжди відчиненими і завжди є шанс помітити більше”.

Фото: автор –Wavebreakmedia, Depositphotos

Батьки мають бути з дитиною в її переживаннях. Різних. Важливо, щоб дитина відчувала, що вона не одна, поки вона не може бути одна. Щоб дитина відчувала, що в її зіткненнях з життям, світом, в її почуттях, розчаруваннях і образах ми, батьки, – разом з нею. Вдома дитині потрібні ті, на кого можна спертися, хто її підтримає саме з позиції, що вони досвідченіші.

“З рівним можна взаємодіяти, можна дружити, але спираються – на того, хто сильніший”, – каже Віталій Климчук.

На багато питань батьки можуть допомогти дітям знайти відповіді, але в жодному разі не запропонувати вже готові. Батькам важливо помічати ступінь задоволення дитиною свого життя загалом – що в школі, про що думає, в які ігри грає, які малюнки малює.

Також, за словами Катерини Левін, у підлітковому віці в дітей має бути зона таємниці. “Якщо між батьками і підлітком немає таємниць, це значить, що дитина не проходить підлітковий вік, як треба”.

ШКОЛА І ДРУЖБА
Дітям у будь-якому віці потрібні мудрі дорослі. Добре, коли вчителі стають для школярів наставниками, провідниками, які не лише можуть допомогти з’ясувати, які здібності є в дитини і як їх краще розвивати. Важливо також бути поряд у потрібний момент, знайти важливі слова і підтримати, коли в дитини життєва проблема чи складність.

Соціалізацію не можна недооцінювати. Школа, гуртки, секції – у дитини повинна бути альтернатива. За словами Катерини Левін, є батьки, які настільки розчиняються в дитині, що їй важко від них сепаруватися. Проте можливість бувати поза домом розширює її картину світу, збагачує ідентичність.

“Дитина вчиться будувати стосунки – з тренером, вчителем музики, однолітками – і це довготривала взаємодія, яка закладається назавжди”.

Вчителям треба слідкувати, щоб дружба одних не шкодила іншим, щоб вона не розколювала колектив. На думку Катерини Левін, у цих ситуаціях викладачам допомагають знання і навички групової динаміки.

“У класу, групи є свої життя, історія. Це сума всіх учасників. Ця історія впливає на всіх. Питання – наскільки вчитель адекватно керує процесами у групі, чи вміє зчитувати поведінку дітей, щоб ефективно і вчасно гасити їхню агресію мирним шляхом, а не репресіями. Як каналізувати їхні хаотичні почуття в конструктивне русло. Бажано, щоб такими навичками володіли всі вчителі”.

ДРУЖНІ СТОСУНКИ І ТЕХНОЛОГІЇ
150 – саме стільки соціальних зв’язків може підтримувати людина. Науковці це називають Числом Данбара – на честь англійського антрополога Робіна Данбара. У 90-х роках вчений припустив, що в різних приматів, від мавп до людини, число соціальних зв’язків не безмежне – воно впирається у “скляну стелю”. Межі дружби визначаються двома факторами: здатністю нашого мозку (неокортексу – області кори головного мозку) обробляти численні стосунки і обмеженнями часу.

Навіть Facebook та Instagram не здатні пробити цю стелю. Здавалося б, завдяки інтернету ми можемо завести друзів у будь-якому куточку світу. Але останні дослідження свідчать: ми однаково залишаємося зачиненими в тій самій невидимій клітці, яка містить не більше 150 людей.

Є ще прошарки Данбара, які формуються під впливом емоційних прив’язок. П’ять – це найближчі люди (родичі, близькі друзі) – ті, на чию підтримку ми можемо розраховувати найбільше. 15 приятелів, включаючи перших п’ять, – це ваше постійне коло спілкування. Далі 50 – добрі знайомі. Тобто 150 – це ті люди, з якими ми спілкуємося принаймні раз на рік. Все, що більше – це знайомі або ті, кого ми можемо впізнати.

Час – головний ресурс у питаннях дружби. 60% нашого часу ми витрачаємо на людей з перших двох прошарків. І саме це, на думку вченого, пояснює, чому сильних зв’язків не може бути надто багато. 24 години на добу не вистачить, щоб пізнати, як слід, тисячу, сто, чи навіть п’ятдесят людей.

Ще в давні часи древні китайці заявляли про те, що активні вправи за участі рук і пальців позитивно впливають на розвиток і діяльність головного мозку будь-якої людини. І діти – не виняток. Шнурування черевиків, застібання ґудзиків, збирання дрібних деталей – цей список можна продовжувати безкінечно. Всі ці дії передбачають акуратну і точну роботу пальців рук, якої важливо навчитися. Саме тому, розвитку дрібної моторики у дітей сьогодні приділяється особлива увага. З цією метою вихователі в дитячих садах, вчителі в школах і навіть багато мам вдома включають в повсякденність різні вправи та ігри на розвиток у дітей дрібної моторики. Однак далеко не всі роблять це правильно. А значить, наша інформація буде для них корисною.

Дрібна моторика: що це таке і навіщо її розвивати?
Отже, дрібна моторика – це здатність дітей і дорослих виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, але і пальцями рук і ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м’язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати величезну кількість різноманітних процесів: від елементарних жестів в ранньому дитинстві (скажімо, захоплення іграшки) до більш складних рухів в старшому віці (зокрема письмо та малювання).

Виходячи з цього, питання: чи потрібно займатися розвитком дрібної моторики у дітей або ні, відпадає саме собою. Тим більше що вона безпосередньо пов’язана з розвитком всіх пізнавальних процесів: пам’яті, уваги, мислення й мови. Так, наприклад, якщо батьки бажають, щоб їхнє дитя швидше навчилося говорити, необхідно займатися не тільки тренуванням його апарату артикуляції, але і розвитком його дрібної моторики, використовуючи спеціальні вправи та іграшки.

Втім, як уже зазначалося, щоденні заняття на формування скоординованих і точних рухів пальців і рук сприяють не тільки становленню мови у дітей. Вони є прекрасним фундаментом для тренування уяви, спостережливості і навіть координації. А значить, займатися розвитком дрібної моторики у дітей важливо і потрібно, а особливо, якщо мова йде про дошкільників і молодших школярів.

Розвиток дрібної моторики у дітей: які іграшки використовувати?
Чудово стимулює розвиток дрібної моторики у дитини створення разом з ним всіляких виробів, малювання «пальчиковими» фарбами, ліплення, конструювання, ігри з мозаїкою і крупами. Однак це далеко не повний список занять, які сприяють розвитку дрібної моторики у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. У тому числі цьому допомагають такі іграшки:

набір «балансуюча дошка + дошка з цифрами»: він підходить для молодших школярів, які, використовуючи спеціальний м’ячик, повинні збити ним цифри, які стоять на дошці;
набір будівельних блоків: він ґрунтується на принципі балансування деталей і прекрасно стимулює у дошкільнят дрібну моторику;
рамка-вкладиш «види транспорту»: з її допомогою можна не тільки розвивати моторику рук і пальців у дітей, а й тренувати у них координацію рухів, а також тактильні відчуття. Головний принцип, якого мають притримуватися дорослі – допомагати, але не заважати.
А купити всі ці та багато інших іграшок на розвиток дрібної моторики можна в інтернет-магазині Inkluzia. Ми працюємо для того, щоб забезпечити вас усім необхідним обладнанням, в тому числі і іграшками, а також посібниками, які здатні створити позитивні умови для повноцінного розвитку підростаючого покоління. І на завершення, майте на увазі: розвивати дрібну моторику рук і пальців корисно дітям в будь-якому віці. Тому сміливо заглядайте до нас, щоб підібрати для свого шибеника розвиваючі іграшки, які принесуть користь йому і його маленьким пальчикам.

Однозначної відповіді щодо того, чи шкодять мобільні чи відеоігри дітям, немає.

Все залежить від того, що це за гра, і скільки часу дитина в ній проводить.

"Відеоігри за своєю природою не є поганими. Існує багато потенційних когнітивних і соціальних переваг відеоігор.

Добре спроектовані відеоігри – чудові вчителі. Проте жорстокі відеоігри також можуть мати негативні наслідки для гравців", – стверджують в Американській академії педіатрії.

"Українська правда. Життя" склала список ігор, які можуть бути корисними для ваших дітей, а також зібрали поради, які допоможуть визначити, чи варто цю розвагу дозволяти вашому чаду.

Фото: Mactrunk/Depositphotos
Для початку варто пам’ятати, що дитині довго сидіти перед екраном не варто.

Американська академія педіатрії рекомендує:

уникати використання екранних носіїв, окрім відеочату, для дітей молодше 18 місяців;
якщо ви вирішили познайомити дітей із гаджетами у віці від 18 до 24 місяців, знайдіть якісні програми та ігри, які можна дивитися і грати разом;
у віці від 2 до 5 років обмежте екранний час до однієї години в день;
створіть сімейний медіаплан з узгодженими правилами та застосовуйте їх для дітей старшого віку.
У дошкільному віці треба бути особливо обережним з іграми – малюкам гратися на телефоні чи комп’ютері все-таки не варто, стверджує психологиня Катерина Гольцьберг.

Від тримання гаджетів у дитини може розвинутися синдром зап’ястного каналу.

Це защемлення нервових закінчень в зап'ястку. Ознаками цього є біль, особливо в передпліччі, а також оніміння, поколювання і послаблена хватка.

Дитсадок дистанційно: що робити батькам, якщо вихователі зникли з радарів

Краще – дивитися мультики, каже психологиня.

"Якщо в нинішніх обставинах дитина дивиться мультики не 20 хвилин, як ви планували, а 1,5 години, нічого страшного не трапиться.

Але краще, щоб дитина дивилася їх в телевізорі, а не тримала гаджет в руках.

Мені здається, що всі ігри для малюків, які існують на комп’ютері, можна знайти в реальності", – додає Гольцберг.

Якщо все ж у вас немає телевізора, або під рукою лише телефон чи планшет, то ось декілька ігор, які допоможуть з користю зайняти дитину.

Міні-камера318 грн
Білизна Nord City
Новинка!199 грн
ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ
Українська абетка для дітей

Play Market

Навчить говорити перші слова. Допоможе вивчити букви. Для тих, хто знає букви, допоможе їх повторити.

"Smart Grow. Розмальовка та розфарбовка для дітей"

App Store | Play Market

Це набір міні-ігор, серед яких пазли, ігри на запам'ятовування тварин, вивчення планет Сонячної системи, вивчення цифр і вправи на розвиток логічного мислення, дрібної моторики і уваги.

Puzzle Shapes: Learning Games for Toddlers

App Store | Play Market

Це віртуальні пазли і кубики: потрібно зібрати предмети і тварин з різних геометричних фігур.

Так діти вчаться розрізняти все більш складні фігури, кольори і вчаться рахувати.

Хто у горах?

App Store | Play Market

Захоплююча мандрівка в гори, де дід Іван та його улюблені тварини крок за кроком допомагають діткам пізнавати світ.

Під час подорожі діти вивчають тварин, їхні назви та голоси, засвоюють елементи лічби, вчаться логічно відповідати на запитання тощо.

Дитячі пісні та колискова: звуки перед сном

Play Market

Це безкоштовний мобільний додаток, який може бути дуже корисним, коли ви хочете вкласти дитину спати.

Всяка музяка – гра-караоке

App Store | Play Market

Це українська музична гра-караоке для малюків та молодших дошкільнят (3-6 років).

Відомі народні пісеньки для дітей виконав Андрій Кузьменко у сучасному аранжуванні його команди.

Весела Розмальовка

App Store | Play Market

Тут можна розфарбовувати казковий замок, транспорт, музичні інструменти чи веселих звірят.

У додатку 40 варіацій різного рівня складності, а також можливість вивчати слова.

LEGO DUPLO World

App Store | Play Market

Ігри за участю тварин, будівель, транспортних засобів і поїздів розвиватимуть уяву і творчий потенціал вашої дитини за допомогою навчання.

Фото: deagreez1/Depositphotos
ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Загадки українською

Play Market

Це 500 загадок українською мовою. ЇЇ потрібно відгадати і скласти слово.

Якщо виникнуть складнощі з відповіддю – є підказки!

Що на фото?

App Store | Play Market

Гра-головоломка, в якій потрібно вгадати, що зображено на фото.

Але потрібно відкрити якомога меншу частину фотографії, аби зберегти підказки для більш складних рівнів.

Dinosaurs for kids : Archaeologist – Jurassic Life

App Store | Play Market

Любителі динозаврів можуть спробувати себе в ролі археологів.

Дитина може взяти участь у віртуальних розкопках, зібрати кістки і скласти з них скелет.

Так діти дізнаються про різних динозаврів, вивчать їх розміри і звички.

Animal Jam

App Store | Play Market

Це віртуальний світ для дітей.

Він розповідає про зоологію та екологію за допомогою ігор та онлайн-пригод.

У грі можна вибрати та виростити віртуальну тваринку.

У наш час кожній людині відомо, що фізкультура і спорт ко­рисні для здоров'я. Що ж стосується ролі руху для фізичного та психічного розвитку дитини, то про це наголошується майже в усіх книгах про виховання дітей
Дійсно, неможливо уявити здорову дитину малорухливою. Установлено, що кожен руховий акт здійснюється в просторі і часі, тому дитина, яка активно рухається, отримує можливість набути за певну одиницю часу більшого об'єму інформації, що, як наслідок, сприяє прискореному формуванню її психіки. Фахів­цями доведена також взаємозалежність рухової активності і роз­витку мовлення. Рухова активність збільшує словниковий запас дитячого мовлення, сприяє більш осмисленому розумінню слів, формуванню понять, що покращує психічний розвиток дитини.
Таким чином, можна виділити наступні основні моменти у впливі рухової активності на організм дитини. Це створення енергетичної основи для росту і розвитку та сприятлива сти­мулююча дія на формування психічних функцій. Такі положен­ня в сукупності забезпечують і оздоровчий ефект фізичних вправ.
Фізичний розвиток дитини проявляється в таких основних властивостях, як сила, швидкість, спритність, гнучкість, витри­валість. Кожна із цих властивостей сприяє і зміцненню здоров'я.
Суттєвий позитивний вплив на підвищення витривалості, на­приклад, мають фізичні навантаження у вигляді повільного бігу та стрибків. Але чи доцільно рекомендувати біг малюкам серед­нього дошкільного віку? Стверджувальна відповідь на це запи­тання не залишає сумнівів. Нині доведені як доцільність, так і оз­доровча ефективність використання спочатку елементів, а потім і повноцінних, але не дуже тривалих комплексів бігових наванта­жень у повільному темпі (швидкість до 7—8 км на годину).
Починати такі вправи можна вже на третьому році життя, чергуючи їх з ходьбою, стрибками, дихальною гімнастикою та підкиданням дрібних предметів. Дистанція перших пробіжок повинна перевищувати 40—50 метрів. Звичайно, проводити такі заняття краще в ігровій формі. Важливо підкреслити, що найбіль­ший оздоровчий ефект дають сюжетні ігри з тривалими біговими навантаженнями. Наприклад, хтось із дорослих зображує коня, мотоцикл, катер тощо.
Важко переоцінити значення для здоров'я дітей таких ігор, як всім відомий «Квач», «Гілка», класики, «Мотузочка». Багато ці­кавих рухливих ігор проводяться з м'ячем, скакалкою та іншими предметами.
Важливо, щоб в іграх малюків брали участь дорослі, здатні ство­рити навколо себе атмосферу радості. У цих заняттях навантажен­ня збільшується поступово, але не шляхом подовження дистанції, яку пробігає дошкільник, а шляхом повторення її 2—3 рази під час одного заняття. На 4—5 роках життя можна перейти до більш тривалих пробіжок, спочатку до 80—100, а потім до 150—200 м.
Якщо батьки зацікавлені у зміцненні здоров'я дитини, варто додатково вводити в режим дня біг. Коли це можна робити? На­самперед після повернення з дитячого садка дитині обов'язково треба дати можливість побігати і пострибати. Непогано, якщо це буде проходити у формі веселої гри чи жартівливого змагання з мамою або татом. Циклічні вправи потрібно обов'язково вклю­чати в комплекс ранкової зарядки (з 5-го року життя малюка), яку краще проводити на свіжому повітрі знову-таки разом із батьками.
Зарядка має закінчуватися водними процедурами.
Позитивну оздоровчу дію мають і інші циклічні вправи, на­самперед лижні прогулянки. У таких фізичних навантаженнях бере участь велика кількість м'язів.
На відміну від бігу рухові на лижах дітей треба навчати. Не­обхідно дібрати лижі і палки відповідно до росту дитини. Для ма­лят у віці 3—4 роки довжина лиж може перевищувати їх зріст на 5—7 см. Лижні палки мають бути трохи нижчими від плеч. Чере­вики для лиж потрібно добирати так, щоб можна було без зусиль їх взути на 1—2 товстих шерстяних шкарпетки. Потім необхідно показати дитині, як носять лижі, одягають їх на ноги і прибира­ють на місце. Перші заняття на снігу проводяться без палок і по­чинаються з навчання падіння на бік з розведенням рук у сторо­ни. Не можна допускати спроб сісти на лижі, тому що це може призвести до травми.
Перші вправи — це ходіння по прямій з поступовим засвоєн­ням ковзного кроку, коли лижі не відриваються від лижні. Потім діти мають навчитися буксировці на лижах (малюк тримається за палки, які тягне дорослий), розвороту на місці та, нарешті, подоланню підйомів «драбинкою» та «ялинкою».
Можна навчити дитину гальмуванню «плугом», коли кінці лиж розсунуті, а носки лиж та коліна зводяться ближче одне до одного і лижі ставляться на внутрішні ребра.
Слід пам'ятати, що лижне тренування для середніх дошкіль­нят проводиться при гарній, теплій погоді і не повинне перевищувати 30 хвилин. Одяг не повинен заважати рухам дітей і пе­регрівати їх.
Наступним видом корисних навантажень, що мають суттєву оздоровчу та загальнорозвивальну дію, є плавання. Цей вид споро­ту має ту перевагу, що ним можна займатися в будь-якому віці.
Плавальні навантаження зміцнюють м'язи серця, покращують кровообіг; плавання також є ефективним засобом профілактики, і навіть лікування порушень осанки і сутулості. Установлено та­кож, що плавання має позитивний вплив на процес росту дітей.
При навчанні дитини плавання насамперед потрібно подбати про її безпеку на воді. Для цього використовують басейни глиби­ною від 50 до 90 см. Кращий басейн — відкритий з підігрівом во­ди. Усі вправи проводяться на мілкому місці і тільки в бік берега. Не можна залишати дитину біля води без нагляду ані на хвили­ну. Краща температура води під час занять в басейні — близько 27 градусів.
Тривалість занять визначається поведінкою дитини: Як тільки з'являється легкий озноб, послаблюється увага, потрібно одразу зробити перерву, тіло малюка розтерти рушником і вдягти на ньо­го теплий одяг. Зазвичай перші заняття не повинні перевищувати 7—8 хвилин, поступово їх можна подовжити до 15—20 хвилин.
Навчання плавання складається з кількох етапів. Спочатку корисно провести вправи, що імітують деякі плавальні рухи на суші. Завданням наступного етапу є освоєння дитиною води і навчання рухам у ній (ковзання, пірнання, дихання у воді, пересування тощо).
Вид циклічних вправ, який мають освоїти діти середнього дошкільного віку,— це їзда на велосипеді. Малятам 3-4 років рекомендується пересування на триколісному велосипеді.
Процес приносить дітям неабияке задоволення, а також зміцнює м'язи кінцівок, розвиває фізичні якості — силу, спритність, тривалість. Діти-велосипедисти стають більш сміливими та наполегливими і отримують безліч позитивних емоцій завдяки своєму триколісному другу.
Отже, заняття спортом з дітьми можуть бути дуже різноманітними, головне — їх послідовність, систематичність та вірна організація.
Коли та як відвести час для фізкультурних занять з малюками? Що стосується робочих днів, то кілька хвилин на ранкову зарядку і півгодини на вечірні ігри з дитиною може без зусиль знайти навіть найбільш зайнятий батько. Потрібно тільки мати бажання для цього. У вихідні дні і особливо під час ефективним оздоровчим засобом може і повинен стати туризм фізичні тренування на лоні природи.
До будь-якого, навіть одноденного, походу потрібно підготуватися всією родиною, причому діти повинні бути активі; учасниками цих приготувань — збирати рюкзаки, іграшки, спортивне приладдя, брати участь у виборі маршруту так, щоб він проходив по цікавих місцях (лісом із чистим повітрям та поблизу водоймищ). Дуже важливий правильний вибір взуття для дити­ни, яке має бути легким, зручним та міцним і не здавлювати но­гу дитині У рюкзаку малюка знаходиться змінний одяг, рушник та інші необхідні предмети. Вага рюкзака для дітей 4—5 років не повинна перевищувати 1—1,5 кг.
Перед тим, як вирушати у похід, дитина має бути навчена пра­вильній техніці ходьби. Особливої увага та обережності потребує ходьба лісом. Малюк повинен навчитися слідкувати за тим, хто йде попереду нього, йти з опущеними руками, дивлячись під но­ги та орієнтуючись на місцевості. Діти йдуть одразу за тим, хто крокує в голові колони.
Дистанція походів для дітей віком 3—4 роки не повинна пере­вищувати 3,5—4 км при швидкості пересування до 3 км на годину. Поступово відстань можна збільшувати до 6—7 км.
Під час походу варто не поспішати, заохочувати дитячу до­питливість, розповідати дитині про дерева, квіти, тварин та ін­ших мешканців лісу. Не варто ходити з дітьми мовчки, краще їм щось розказувати або розучувати під час подорожі віршики, спі­вати піст. Разом з тим, слід намагатися підтримувати ритм пересування, інакше діти швидше стомляться. Першими ознаками втомленості є капризи і плаксивість, тоді краще зупинитися для короткого відпочинку. Зазвичай через 30—40 хвилин після початку ходьби організується перший привал протягом 15—20 хвилин. Після відпочинку діти можуть випити води і погратися. Найбільш популярні ігри з м'ячем, з ходьбою навшпиньках, тримаючись витягнутими руками за протягнуту між деревами мотузку, ходіння по колоді з різних боків тощо. Остання гра з дітьми проводиться разом із дорослими.
При хорошій підготовці до походу та правильній його організації малюки не тільки отримають неабияке задоволення, пози­тивний емоційний настрій, відкриють для себе багато нового та цікавого, пізнаючи світ, але й суттєво зміцнять своє фізичне та психічне здоров'я.
Який саме вид спортивного оздоровлення принесе більше ко­ристі вашому малюкові,— вирішувати вам, батьки. Але пам'ятайте, що умовою ефективності тих чи інших фізкультурних занять і вправ є стійке бажання дитини займатися ними та ваш особис­тий приклад і допомога в цьому.
Сподіваємося, що ви зможете зробити правильні висновки, і, виховуючи та навчаючи дитину в своїй родині, не забуватиме­те приділяти належну увагу її оздоровленню та повноцінному фі­зичному розвитку.

Коли дітям нудно - у них завжди з'являється бажання залізти в гаджет. Влітку наші діти мають набагато більше вільного часу, а значить - більше часу для того, щоб пройти в телефоні всі ігри на світі. Але користі це, однак, принесе мало.
Набагато краще - провести час на свіжому повітрі з друзями або родиною, потренувати уяву і творче мислення, знайти нове хобі і зробити так, аби літні канікули запам'ятались надовго! Ми підготували список 50 занять, якими можна зайнятися дитині влітку.

Активності на свіжому повітрі

Більшу частину року діти проводять вдома і в школі, а літо - ідеальний час нарешті насолодитися природою і свіжим повітрям. Чи знаєте ви, що фахівці рекомендують дітям гуляти щонайменше 3 годин кожен день? Ось кілька відмінних занять на природі:

• Побудувати курінь з палиць і гілок
• Посадити рослину в саду і доглядати за нею
• Взяти з собою бутерброди і улюблену книжку, постелити ковдру на землі і влаштувати «книжковий» пікнік
• Сходити в похід
• Зайнятися геокешінгом (грою в пошук схованок, захованих іншими людьми, в мальовничих місцях)
• Ловити жаб, метеликів та інших комах (а потім відпускати їх на волю)
• Спробувати вгадати птицю по її трелі
• Поплавати в місцевому озері
• Влаштувати бій повітряними кулями, наповненими водою
• Організувати кемпінг (можна навіть на власній дачі)
• Піти на риболовлю

• Бризкатися поливалками
• Залізти на дерево
• Пограти в дворову гру
• Покататися на велосипедах
• Спробувати греблю на каное або каяках
• Пограти в хованки
• Взяти участь в зборі сміття
• Зібрати фрукти або ягоди на місцевій фермі
• Відвідати національний парк

Творчі заняття

Літо - ідеальний час для того, щоб дати волю дитячій фантазії. Ось кілька відмінних творчих занять для літніх днів:
• Малювати крейдою на асфальті
• Малювати на вулиці пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися ними)
• Створити унікальний арт-об'єкт за допомогою шприца
• Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру
• Навчитися шити
• Зробити скульптуру за допомогою алюмінієвої фольги
• Спробувати себе в фотографії
• Повозитися з глиною
• Придумати, що можна зробити з картонної коробки
• Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову
• Сісти на ганку і намалювати те, що бачите (дерева, квіти ...)

Сюжетно-рольові ігри

Користь сюжетно-рольової гри для дітей добре вивчена: вона допомагає дітям тренувати соціальні навички і емоційний інтелект, розвиває мову і здатність самостійно вирішувати проблеми. Літо - чудовий час для ігор! Ось кілька ідей:

• Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів
• Розіграти улюблену казку
• Побудувати у дворі чарівний будинок і населити його жителями
• Шукати скарб за підказками, захованим в тайниках

Пізнавальні активності

Звичайно, влітку діти відпочивають від навчання, але це не означає, що вони не можуть час від часу займатися якоюсь пізнавальною діяльністю. Навпаки, коли час від часу діти чогось вчаться на канікулах, це допомагає їм легше включитися в навчальний процес восени. Ось приклади таких занять:

• Після завершення будівництва куреня забратися всередину і читати книжки
• Зазирнути в місцеву бібліотеку
• Відвідати художній музей
• Відвідати музей науки
• Ви можете подивитись історію міста, в якому живете
• Відвідати історичні місця
• Грати в ігри на рахунок, додавання і віднімання
• Навчитися готувати нову страву
• Навчитися азам фінансової грамотності (як планувати покупки, вважати здачу, накопичити на щось)
• Самому зробити музичний інструмент (наприклад, Калімба)
• Влаштувати з друзями річний книжковий клуб
• Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності

Чим зайняти дитину на канікулах влітку? Питання, який неминуче постає перед усіма батьками школярів. За три літніх місяці діти роблять значний стрибок у розвитку, закріплюють наявні навички і освоюють нові. Літній відпочинок - важливий етап в емоційному і фізичному розвитку хлопчиків і дівчаток. Тому треба організувати різноманітне проведення часу, скласти розклад заходів, поїздок, екскурсій, візитів до родичів і таке інше. Плануючи, чим дитині зайнятися на канікулах, обов'язково поцікавтеся її бажаннями. Звичайно, часто всі мрії впираються в фінансові можливості родини. Але при раціональному плануванні і в такому випадку є шанс купити найкращі тури. Зокрема, ви можете заздалегідь забронювати путівку. Інформація про ранньому бронюванні, вигідних умовах покупки турів є на сайті coraltravel.ua і coralfamily.ua. Якщо ж спланувати спільну відпустку не виходить, у нас в блозі є море ідей, чим зайняти дитину під час літніх канікул в місті або на дачі. 5 ідей для того, щоб літні канікули стали етапом розвитку в житті дитини Якщо в сім'ї кілька дітей, оголосіть конкурс. Не важливо, якої він буде тематики і спрямованості. Змагальний момент дуже мотивує хлопців, підштовхує до пошуку нових ідей і розвитку. Головне - спрямувати енергію хлопчиків і дівчаток в правильне русло. Внесіть елемент гри в такі нудні заняття, як робота на городі або по дому, читання серйозних книг і так далі. Обов'язково пообіцяйте винагороду всім учасникам змагань! Дайте школяреві можливість самостійно розвиватися. Якщо дитина проявляє таланти до мов, відправте її у відповідний табір або на навчання в літній школі іноземних мов. Тут також важлива мотивація, щоб не перегнути палицю, не перетворити канікули в навчальну рутину. Хороший вихід для працюючих влітку батьків - денні табори. Звичайно, непогано б, щоб тато і мама по черзі брали відпустку і проводили час з дітьми. Але на той період, коли обидва не можуть відірватися від роботи, денний табір - оптимальний варіант. Там дитина буде під наглядом, побуває на цікавих екскурсіях, візьме участь в пізнавальних заходах. Скооперуйтеся з друзями, у яких є діти приблизно такого ж віку, як ваша дитина. Це дозволить урізноманітнити літні канікули. Наприклад, можна на кілька тижнів відправити школярів на відпочинок з вашими друзями, а потім підмінити їх. Обов'язково відвезіть дітей до моря. Це не тільки зробить їх невимовно щасливими, але і зміцнить імунітет школярів. Доведено багаторічним батьківським досвідом: морське повітря забезпечує надійний захист від ГРВІ, ГРЗ, грипу в холодні місяці, істотно підвищує опірність дитячого організму вірусам і бактеріям. Організувати веселі канікули цілком реально. При зваженому підході фінансові витрати можна максимально оптимізувати. Що стосується користі грамотно спланованого часу для дитини, то її складно переоцінити.