Новини

В наш час батьки не задумуються чому дитина демонструє агресивні реакції, не знають причину цього прояву і завжди карають за цей вчинок. Але це не правильно.
Погана поведінка дитини - привід для роздумів. Будь-який прояв дитячої агресії - це знак, сигнал внутрішнього дискомфорту. І наше завдання - з'ясувати причини, проаналізувати їх і подумати над тим, що хоче сказати дитина своєю поведінкою.
Як не сумно в цьому зізнаватися, але часто агресивна поведінка дітей провокують самі дорослі. Якщо в сім'ї, де виховується дитина, прийнято виражати свої емоції саме агресивними методами, то маля дуже швидко зможе перейняти такий стиль поведінки. Він міркує, що якщо так поводитися можна батькам, то значить, можна і йому.

Якщо дитячу агресію не присікти на кореню, то з одиночного явища вона перетвориться на погану звичку. Тому батькам разом з дитиною важливо навчитися контролювати його гнів і лють.

Основними причинами прояву дитячої агресії є:
1) прагнення привернути до себе увагу однолітків;
2) прагнення отримати бажаний результат;
3) прагнення бути головним;
4) самозахист і помста;
5) бажання ущемити гідність іншої з метою підкреслення своєї переваги.
Розрізняють 2 види агресії за відвертістю.
Пряма агресія спрямована точно на об'єкт, який викликає роздратування, вона виявляється у вигляді погроз, хамства і застосування сили.
Непряма агресія зазвичай спрямована на доступні об'єкти, на які безпечно випліскувати емоції. Наприклад, якщо дитина ображена на батька, вона може бити молодших братів і сестер або слабкіших однолітків.
Після висвітлення причин та видів агресивної поведінки у дітей доречно перейти до корекційної роботи з агресивними дітьми.

Подолання агресивної поведінки дитини - складний процес, адже йдеться про перебудову ставлень особистості та звичних способів реагування. Необхідно знайти ті «больові точки», які змушують дитину вдаватися до агресії. Тільки вивчення дитини та її оточення дає змогу вибудувати цілеспрямовану роботу з нею. Вона не може бути успішною без залучення до цього сім'ї. Вихідною позицією у подоланні проявів дитячої агресії є визнання того, що вона в переважній більшості випадків виявляється тоді, коли дитина з останніх сил обороняється, домагаючись таким чином задоволення своїх потреб. Які ці потреби, чому вони не можуть бути задоволені прийнятнішим шляхом, зрештою, чи завжди ці потреби конструктивні - все це потребує з'ясування.
Провідна ідея у подоланні дитячої агресії: не можна відповідати агресією на агресію. Зустрічаючи агресивну протидію, дитина ще більше утвердиться в справедливості своїх агресивних дій, у ворожості світу взагалі. Тому педагогічно невиправданою є поширена настанова батьків скривдженому: «Іди і дай здачі». Ще неприпустимо, коли батьки і педагоги займають щодо дитини, яка й справді демонструє неприємні зразки поведінки, ворожу позицію в цілому. Набагато конструктивнішим буде безумовний осуд агресивного спалаху, але без негативної оцінки дитини як особистості та обов'язкова підтримка позитивного в її поведінці.

Що стосується реакції на агресію, то варто пам'ятати декілька простих правил. Моментальне і жорстке покарання за бійку або лайку не дасть потрібного ефекту: дитина приховуватиме реакції від батьків, але почне зривати злість на інших. При цьому потурання також неприпустимо, дитина завжди відчуває невпевненість і коливання батьків. Профілактика агресії - це поступове і планомірне формування довірливих відносин, теплих і щирих. Для образного порівняння уявіть, що корекція запущеної агресії нагадує приручення дикої конячки - силу і слабкість вона не визнає, а єдине, що може спрацювати - довіра.
Тому батькам варто роботу щодо уникнення агресивної поведінки дитини проводити у чотирьох напрямках:
1. Навчити дітей соціально прийнятих способів вираження гніву (вчити дітей прямо заявляти про свої почуття та виражати гнів у формі гри - переносячи його на гумові та м'які іграшки, подушки, «склянки для крику» тощо). Ця техніка особливо корисна для роботи з несміливими, не впевненими в собі дітьми, але її не можна рекомендувати для тих, хто працює з дітьми холеричного типу активності.

2. Навчати дітей прийомів саморегуляції, вмінні володіти собою за різних ситуацій, для них корисними будуть будь-які релаксаційні та психогімнастичні вправи, зважаючи на м'язову напругу й зажими в ділянці кисті рук і обличчя. Наприклад, піднімаючи та кидаючи «тяжку штангу», дитина зменшує напруженість, відволікається та відпочиває. Одним із прийомів самоконтролю є стискання в кишені «чарівного камінчика» , який попередить агресивні бажання.

3. Для виходу з конфліктних ситуацій агресивних дітей необхідно навчати різних комунікативних умінь: вітання і прощання, звертання, прохання про підтримку, послугу, допомогу, надання допомоги, вдячності, відмови.

4. Обговорюючи агресивні вчинки, необхідно запитувати, що відчуває дитина, як і коли вона співпереживає та співчуває іншим, як реально може допомогти ровесникові. Аналізуючи поведінку казкових персонажів, через довірливу розмову в колі дітей, через сюжетно-рольові ігри, дорослий має змогу формувати довіру до людей.
Дорослим важливо у будь-якій справі знайти для дитини особисту значущу мету і спрямувати зусилля на підвищення самооцінки та зміцнення впевненості у собі. Будуючи стосунки на основі переконання, доброзичливого тону спілкування, надаючи можливості дитині реалізувати організаторські здібності, необхідно спокійно і твердо стояти на своїх виховних позиціях. Оскільки дитяча агресивність часто пов'язана з непередбачуваними емоційними реакціями і руйнівними наслідками, засвоєння неадекватних соціально прийнятих способів попередження агресії стає першочерговою необхідністю. Будьте уважні до своєї дитини!

50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА
Покажіть дитині, що вірите в неї:
«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:
«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед - і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим - і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:
«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»
Змалюйте свої відчуття:
«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Пам'ятка про коронавірус Коронавіруси (Coronaviridae) - велика родина респіраторних одноланцюгових РНК-вірусів, що включає на січень 2020 року 39 видів вірусів, об'єднаних у 2 підродини Letovirinae та Orthocoronavirinae (до яких належить і 2019-nCoV / SARS-CoV-2, який спричинив згідно з міжнародною медичною термінологією спалах коронавірусної хвороби - COVID-19, що почався в грудні 2019). Віруси цієї родини уражають людину, котів, птахів, собак, велику рогату худобу, свиней, кажанів, деяких диких хижих ссавців тощо. Вірусний геном завдовжки 26-32 kbp. Коронавіруси спричиняють захворювання різного ступеня тяжкості, від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому. Вперше вірус цієї родини був виділений у 1965 році у пацієнта з гострим ринітом. 1. Хто може заразитися цим вірусом? Люди, які живуть або подорожують в районах, де циркулює вірус COVID-19, можуть піддаватися ризику зараження. В даний час COVID-19 циркулює в Китаї, де знаходиться переважна більшість інфікованих людей. Захворілі з інших країн перебували серед людей, які нещодавно прибули з Китаю або жили чи працювали в тісному контакті з цими мандрівниками. Медичні працівники, які доглядають за хворими COVID-19, піддаються більш високому ризику та повинні захищатися за допомогою відповідних заходів профілактики і контролю інфекцій. 2. Хто має вищий ризик отримання важкої форми захворювання? Хоча вірус ще не до кінця вивчений, але на сьогодні відомо, що люди похилого віку, а також з хронічними захворюваннями більш схильні до ризику розвитку важких захворювань. 3. Як довго вірус живе на поверхнях? За попередньою інформацією, вірус може виживати на поверхнях лише протягом декількох годин. Прості дезінфікуючі засоби можуть вбити вірус, унеможливлюючи зараження людей. 4. Чи можна заразитися вірусом COVID-19 від людини, у якої немає симптомів? Люди, інфіковані COVID-19, можуть бути переносниками хвороби до того, як проявляться симптоми. Однак, ґрунтуючись на наявних на цей час даних, саме люди, у яких уже є симптоми захворювання, є переважним джерелом поширення вірусу. 5. Чи існують на сьогодні специфічні методи лікування? На сьогоднішній день немає ліків, рекомендованих для профілактики або лікування нового коронавірусу. Вберегтися від вірусу можна, дотримуючись звичайних заходів обережності та правил гігієни:  мийте руки з милом упродовж 20-ти секунд або користуйтесь антисептиком, вміст спирту в якому повинен бути не менше 60-80%;  не торкатися очей, носа, рота брудними руками;  не контактуйте з особами, у яких наявні симптоми застуди чи інших захворювань верхніх дихальних шляхів, триматись від них на відстані 1,5-2 метра;  на певний час відмовитись від рукостискань і вітальних поцілунків;  не подорожуйте до епіцентрів захворювання;  у разі появи перших симптомів ГРВІ, високої температури - невідкладно зверніться до свого сімейного лікаря в телефонному режимі або викличте екстрену медичну допомогу;  повідомте попередню історію подорожей, якщо такі були;  закривайте ніс та рот при чханні серветкою, яку потім варто обов'язково викинути;  уникайте контактів з хворими тваринами;  не вживайте сиру або без належної термічної обробки їжу тваринного походження;  стежте за рекомендаціями ВООЗ та інформуйте дітей про правила гігієни. І найголовніше - зберігайте спокій. Обов'язково дотримуйтеся рекомендацій з особистої гігієни та перебування у громадських місцях!

Пам`ятка про коронавірус
1. Хто може заразитися цим вірусом?

Люди, які живуть або подорожують в райони, де циркулює вірус 2019-nCoV, можуть піддаватися ризику зараження. В даний час 2019-nCoV циркулює в Китаї, де знаходится переважна більшість інфікованих людей. Захворілі з інших країн перебували серед людей, які нещодавно приїхали з Китаю або жили чи працювали в тісному контакті з цими мандрівниками. Медичні працівники, які доглядають за хворими 2019-nCoV, піддаються більш високому ризику та повинні захищатися за допомогою відповідних заходів профілактики і контролю інфекцій.

2. Хто має вищий ризик отримання важкої форми захворювання?

Хоча вірус ще не до кінця вивчений, але на сьогодні відомо, що люди похилого віку, а також з хронічними захворюваннями більш схильні до ризику розвитку важких захворювань.

3. Як довго вірус живе на поверхнях?

За попередньою інформацією, вірус може виживати на поверхнях лише протягом декількох годин. Прості дезінфікуючі засоби можуть вбити вірус, унеможливлюючи зараження людей.

4. Чи можна заразитися вірусом 2019-nCoV від людини, у якої немає симптомів?

Люди, інфіковані 2019-nCoV, можуть бути заразними до того, як проявляться симптоми. Однак, ґрунтуючись на наявних на цей час даних, саме люди, у яких уже є симптоми захворювання, є переважним джерелом поширення вірусу.

5. Чи існують на сьогодні специфічні методи лікування?

На сьогоднішній день немає ліків, рекомендованих для профілактики або лікування нового коронавірусу.

Якщо ви хочете захистити себе від зараження новим коронавірусом, вам слід дотримуватися основних правил гігієни, а також уникати по можливості тісного контакту з усіма, у кого проявляються симптоми респіраторного захворювання, зокрема, кашель і чхання.

Для профілактики захворювання слід дотримуватись стандартних рекомендацій

- часто мийцте руки або обробляйте дезінфікуючими засобами

- під час кашлю або чиханн прикривайте рот і ніс паперовою хусткою, уникайте тісного контакту з усіма хто має гарячку та кашель;

- якщо маєте підвищену температуру тіла, кашель й утруднене дихання, якнайшвидше звертайте до сімейного лікаря та повідомте йому попередню історію хвороби;

- не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

Основні форми і види мовленнєвих порушень
Враховуючи зазначене вище, з'ясувавши складні проблеми систематики вад мовлення, логопсихолог повинен мати певну базу логопедичних знань, добре орієнтуватися у класифікаціях вад мовлення, якими користуються у сучасній практичній логопедії. З цією метою вважаємо за потрібне розглянути основні логопедичні поняття, форми і види порушень мовлення та згрупувати їх згідно з наявними класифікаціями.

Відповідно до сучасних досліджень порушення мовленнєвого розвитку дітей - це одна з форм складного когнітивного дефекту, сутність якого полягає у вибірковому розладі мовленнєвої функції та зумовлених ним відхиленнях позамовних функцій і процесів.

З метою визначення порушень мовленнєвого розвитку використовуються різні терміни, що не завжди є синонімічними, наприклад: розлади мовлення, дефекти мовлення, недоліки мовлення, патологія мовлення, недорозвиток мовлення, недорозвинення мовлення, відхилення у мовленні тощо.

Порушення мовлення - це термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, прийнятої в мовному середовищі, що частково або повністю перешкоджають мовленнєвому спілкуванню, обмежують можливості пізнавального розвитку та соціокультурної адаптації.

До недоліків розвитку мовлення належать відхилення від нормального формування мовних засобів спілкування. До складу поняття "недоліки мовленнєвого розвитку" входять не тільки недоліки усного мовлення, а й, як правило, порушення писемного мовлення.

Вчитель-реабілітолог радить

№ Матеріали для завантаження
1 Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних
здібностей дітей з особливими освітніми потребами
2 Лікувальна фізична культура в домашніх умовах
3 Правильна постава - запорука здоров'я
4 Вправи для активізації мозкової діяльності
5 Гімнастика для очей дітям: навіщо і кому вона потрібна
6 Пальчикові ігри та вправи_Масаж олівцями
7 Пальчикові ігри
8 Дихальні вправи
9 Комплекс ранкової гімнастики

огопед рекомендує

№ Матеріал для завантаження
1 Артикуляція: вправи для вимовлення звуків
2 Мовленнєва готовність дитини до шкільного навчання
3 Поради батькам. Діти із труднощами у навчанні
4 Вправи для розвитку мовлення у дітей 2-3 років
5 Мовленнєві вправи та ігри вдома для дітей із затримкою психічного розвитку, з порушенням мовлення та слуху
6Розвиваємо дикцію: скоромовки для дітей від 2 років
7Логоритмічні ігри для корекції заїкання у дітей
8Ігрові вправи для вивчення абетки
9Завдання "Склади слова та з'єднай малюнки"
10 Шиплячі шукалки
11 Вправи на автоматизацію звуків
12 Дидактична гра для автоматизації з,с
13 Дидактична гра "Склади речення"

АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗВУКІВ
27.03.2020
Організуйте автоматизацію звука у вигляді ігрових логопедичних занять. Логопедичні заняття повинні три­вати для дітей до 4-5 років 15-20 хвилин, для cтарших - 30 хвилин. Не можна до­пускати втомлюваності малюка.

Говорімо правильно: 5 порад, як розвинути мовлення дитини
24.03.2020
Свідомі батьки нерідко цікавляться, як допомогти дитині розвинути мовлення? Чи можливо дорослим, які не мають спеціальної освіти, у домашніх умовах покращити мовлення малюка? Особливо гостро це питання постає перед батьками, які виховують дитину з особливостями розвитку, адже надія, що малюк сам згодом почне розмовляти у даному випадку невелика....
Пальчикові вправи у віршах
19.03.2020
ЛІХТАРИКИ Варіант 1.Початкове положення: Розташувати долоні перед собою, випрямити їх та розсунути пальці. Стискати та розтискати пальці на двох руках одночасно, супроводжуючи рухи відповідними фразами.Ліхтарики засвітилися!(випрямити пальці)Ліхтарики потухли!(стиснути пальці)Вправу виконувати декілька разів.Варіант 2 (ускладнений).По черзі...

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

А- аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б - будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В - вас запитують - уважно слухайте, давайте відповіді.

Г - говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д - дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е - економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано - на все свій час.

Є - єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

Ж - життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

З - з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І - ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К - купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л - любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М - мистецтво - це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н - не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», - просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О - обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П - поважайте думки дитини.

Р - радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С - стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т - творчий потенціал дитини розвивайте.

У - успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф - фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X - хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц - цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч - частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш - шум - це ворог здоров'я дитини.

Щ - щастя і радість дітей - у ваших руках.

Ю - юнацький вік - це найкращий період у житті дитини.

Я - якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

Що ж таке інклюзивна освіта? Чому її впровадження стало надзвичайно актуальним в Україні? Та яким досвідом можуть поділитися з нами іноземні колеги? Давайте розбиратися.
Інклюзивне навчання (від англ. inclusion – включення) – це система освітніх послуг, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу, а також її соціалізацію та інтеграцію у суспільство.
Згідно з Міжнародною класифікацією стандартів освіти, особливі освітні потреби мають особи, навчання яких потребує додаткових ресурсів. Такими ресурсами можуть бути:
персонал ( що надає допомогу під час здобування освіти);
матеріали (різноманітні засоби навчання);
фінансові ресурси (для отримання додаткових послуг).
Хто такі діти з особливими потребами?
Деякі дослідники трактують це поняття досить широко і розглядають у даному контексті не лише дітей з особливостями розвитку, а й обдарованих малюків, дітей, позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто пережив війну чи переїхав з іншої країни (регіону).
Варто зазначити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами прийнято вважати осіб з особливостями психофізичного розвитку:
з порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
з порушеннями мовлення;
із затримкою психічного розвитку;
з порушеннями опорно-рухового апарату;
із розумовою відсталістю;
зі складними вадами розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).
Аби краще зрозуміти особливості інклюзивної системи освіти, варто розглянути процес її становлення за кордоном.
Вперше інноваційну модель навчання було представлено на Всесвітній конференції з освіти осіб з особливими потребами у 1994 р. у містечку Саламанка (Іспанія). Прийняття Саламанкської декларації стало поштовхом для затвердження на законодавчому рівні принципу інклюзивної освіти та прийняття до загальноосвітніх шкіл усіх дітей.
Інклюзія як соціальна модель відношення до людей з особливими освітніми потребами прийшла на зміну моделі нормалізації (інтеграції), що передбачала залучення дитини до наявної системи навчання, пристосування до неї.
Метою інклюзії, на відміну від інтеграції, є створення умов для особистісного розвитку дітей із особливими потребами, формування освітньо-розвивального середовища для них. Тобто у інклюзивній школі не дитина підлаштовується до вимог освіти, а система навчання змінюється заради дитини. Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію й забезпечує доступ до школи усім дітям.

НАШЕ ЖИТТЯ
26.02.2019 у відділі освіти, культури і спорту Джулинської ОТГ відбувся конкурс на заміщення вакантної посади директора закладу. На посаду директора інклюзивно-ресурсного центру конкурс проходила Оксана Дудник, яка нині працює на посаді заступника директора Джулинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат.