Новини

Психологічна просвіта

Вплив емоцій на здоров’я людини
Вченими давно доведено, що емоції впливають на здоров’я людини.
Емоції – це суб’єктивне і суто індивідуальне ставлення людини до того, що відбувається. Тому одні й ті ж емоції у різних людей можуть виникати в абсолютно різноманітних ситуаціях. Але будь яка емоція (наприклад, страх) однаково впливає на людський організм незалежно від ситуації, в якій людина відчуває цю емоцію.
Те, що позитивні емоції добре впливають на здоров’я – це науково доведений факт. Вони підживлюють наш організм, сприяють покращенню здоров’я.
У той же час люди, які страждають від депресії, постійно переживають почуття тривоги (тобто, ті, які переживають сильні негативні емоції), більше схильні до різних захворювань.
Яким же чином емоції впливають на наш організм?
Ви помічали, що, коли ми перелякані, то можемо бігти набагато швидше? А те, що наше серце починає битися сильніше і частіше, коли ми виступаємо перед великою аудиторією або складаємо іспит? Це відбувається тому, що відповідна емоція готує наше тіло до певних дій: якщо ми перелякані, то тіло мобілізується до втечі; якщо ми сповнені гніву, то тіло готується до нападу. В організмі відбуваються відповідні процеси для того, щоб підготувати нас до дій в конкретній ситуації. Так, наприклад, під час небезпеки підвищується здатність згущування крові і відбувається її відтік від поверхні тіла, що зменшить втрату крові в разі поранення.
Як показують проведені дослідження, коли людина відчуває радість, позитивні емоції, в організмі вивільняються катехоламіни – гормони, що перешкоджають запальним процесам. У цей же час відбувається викид ендорфінів, які здатні зменшити больові відчуття.
Найбільший вплив емоції чинять на серцево-судинну систему. Сильний гнів і тривале роздратування сприяють порушенню роботи серця і розвитку такого захворювання, як гіпертонія.
Кровообіг багато в чому залежить від емоцій: змінюються пульс, тиск, тонус кровоносних судин. Позитивні емоції викликають прилив крові до шкіри, а також покращують склад крові. Емоції змінюють ритм дихання: від сильного тиску людина може задихатися.
Люди, які постійно відчувають стрес, частіше страждають інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. А у людей, які відчувають позитивні емоції, дихання стає легшимФахівці довели, що песимістично налаштовані люди із заниженою самооцінкою часто відчувають тривогу і страх, в зв’язку з чим більше інших страждають від головного болю, хвороб шлунку і хребта. І, навпаки, оптимісти не настільки схильні до застудних захворювань. Крім того, люди, які часто відчувають позитивні емоції, легше засинають і міцніше сплять, а це дуже серйозно впливає на самопочуття.
Численні дослідження впливу емоцій на розумову діяльність людини говорять про те, що під дією позитивних емоцій працездатність підвищується на 30-40%, стимулюється розумово-пізнавальна активність, життя стає повноцінним та цікавим.
Усі ці факти підтверджують значний вплив емоцій на здоров’я людини. Позитивні і негативні емоції відповідним чином позначаються на нашому здоров’ї. Звідси простий висновок:
світлі думки в голові – обов’язкова складова здорового способу життя. І тільки від самої людини залежить, яка думка (позитивно чи негативно зафарбована) є головною.
Будьмо здоровими!

Згідно з Законом України "Про освіту" батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов'язані створити інклюзивний клас або групу.
ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ АБО ГРУПІ?
Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.
Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.
Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.
Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.
Школа чи дитячий садок обов'язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.
Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент учителя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.
Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.
В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).
До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.
Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.

ігри на розвиток дрібної моторики. Це справді так,
адже дослідження науковців підтверджують, що на кінчиках пальчиків знаходяться нервові центри, тісно
пов’язані з мовленням. Рухи пальців стимулюють дозрівання центральної нервової системи і прискорюють
розвиток мовлення дитини.
Запропоновані вправи допоможуть дошкільнику розвинути дрібні м’язи
рук, підготують до опанування навичок письма та стимулюватимуть його мовленнєвий розвиток. Крім того, покращують пам’ять, розумові здібності, знижують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність
рук, і, звичайно, мовлення.
Масаж
Щоденно масажуйте кисті рук дитини м’якими рухами та розминайте кожен пальчик, долоньку, зовнішній бік кисті, а також передпліччя. Це дуже корисні вправи, що чудово активізують мовні центри мозку. Крім того, такий масаж здійснює позитивний вплив на імунітет, на загальний розвиток.
Квасолеві ванни
У тарілку чи коробку насипте квасолю або горох, киньте туди дрібні іграшки (наприклад, «кіндери» і т.п.) та все це перемішайте. Запропонуйте вашій
дитині занурити руки у квасолю та витягнути іграшки. Така ванна сприяє розвитку координації пальців.
Ліпка з різних матеріалів (тісто, пластилін)
Робота з пластиліном – ідеальна розминка для пальчиків. Стільки всього
можна виліпити! Окрім творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість та
рухливість пальців.
Ігри з крупами
Нехай дитина перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і більш дрібні крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках.
Мозаїка
При складанні різноманітних ігор - мозаїк покращується дрібна моторика
рук, розвиваються кмітливість і творчі здібності.
Ігри та гімнастика для пальців
Ці ігри сприяють всебічному розвитку дитини, зокрема її мовленню. Народна творчість подарувала “сороку-ворону”, “ладки”, “козу рогату”.
Шнурівки
Вони чудово розвивають дрібну моторику рук, до того ж завдяки їм малюк чудово оволодіває практичною навичкою шнурування взуття. Найпростішу
гру - шнурівку можна зробити самому. Візьміть картон, виріжте з нього знайомий для дитини об’єкт (яблуко, їжачка тощо) та зробіть по контуру отвори. В ці
отвори дитина має просовувати шнурочки. Також можна “пришнурувати” один
об’єкт до іншого (їжачок несе яблуко тощо).
Ігри з ґудзиками та намистинками
Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.
Можна нашити на одну тканину ґудзики різних розмірів, а на іншу – різні петельки. Дитина, застібаючи ґудзики, тренуватиме пальчики, одночасно засвоюючи поняття “великий”, “маленький”.
Пазли
Яскраві малюнки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику
рук.
Катання долонькою олівців, кульок по столу чи іншій поверхні
Така вправа масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.
І, звичайно ж, пам’ятайте про позитивну оцінку вашої дитини!

Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.

З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Ми, батьки, можемо допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.

У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. Пропонуємо вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику.

Сенсорні коробки, які можна пропонувати малюкам уже з 6-місячного віку. Варто лише пам’ятати, що гратися з такою коробкою можна тільки під наглядом дорослого.

Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку, на вулиці, в лісі, на пляжі і т.п. Також пригодяться: кольоровий рис, кольорова манка, гідрогелеві кульки, макаронні вироби, намистини, камінці, гудзики, різноманітні фігурки тварин, комах, морських жителів, людей, героїв, овочі та фрукти із полімерної глини, кришечки, кубики, пір’я, м’які і тверді кульки, помпони, різні пристосування для маніпуляції з предметами (ложечки, пінцети, щипці і т.п.) та все-все, що попадеться під руку.

Нитки з вовни тонкі і в той же час шорсткі. Для того щоб обмотати якийсь предмет з їх допомогою, малюкові доведеться як слід схопити ниточку пальцями. І це допомагає зміцнювати м’язи маленьких пальців і вчити дитину координувати свої рухи.

Нехай малюк спробує робити з вовняних ниток маленькі павутинки на пальчиках або на маленьких смужках картону, а дитині 4-5 років запропонуйте обмотувати нитками більш складні форми, наприклад, букви А, Б, В, Г…

Нижче пропонуються шаблони англійських букв і приклад літери, вже обмотаної нитками. Для того щоб обмотувати форми було зручніше, зробіть по краях невеликі надрізи, за які можна чіпляти нитку.

Проста, але геніальна ідея для хлопчиків. Тут потрібна допомога тата, щоб підібрав гвинтики і гайки і зафіксував їх у дерев’яній основі.

для мелкой моторики руки

Нанизування намистин, макарон, створення намиста.

Шнурівки

Пальчикове малювання. Пальчикові фарби можна виготовити своїми руками.

Ігри з Лего. Запропонуйте дитині спочатку набрати в трубочку або піпетку води, а потім капнути крапельки води так, щоб заповнити отвори в пупиришках водичкою.

У процесі такої гри ваш малюк познайомитися з деякими фізичними властивостями, тренуватиме моторику рук, спритність і координацію.

Ліплення із пластиліну, тіста, глини…

4Різноманітні ігри з гудзиками
мелкая моторика пуговицы

ігри з гудзиками
Малювання на манці

5Ігри з прищіпками

6Нагодуй свинку

7Дітям завжди цікаві ігри з водою.

8Проста ідея, коли вже все інше набридло

10Не викидайте пляшечки і баночки з-під шампунів і кремів. Розкручування кришечок і пдбір відповідних на довго і з користю займе дитину

Розвиток багатого емоційного світу дитини важко уявити без іграшок. Саме вони дозволяють дитині виразити свої відчуття, досліджувати навколишній світ, вчать спілкуватися і пізнавати себе. Вибір іграшок для дитини - дуже важлива і серйозна справа. Тільки сама дитина здатна вибрати з величезної кількості іграшок саме те, що їй необхідне. У кожної дитини має бути така іграшка, якій вона може поскаржитися, яку посварити і покарати, пожаліти і втішити. Саме вона допоможе подолати їй страх самотності, коли батьки кудись підуть, страх темноти, коли вимикається світло і треба заснути, але не наодинці, а з подружкою-іграшкою. Поза сумнівом, у дитини має бути певний набір іграшок, які сприятимуть розвитку її сприйняття, мислення, кругозору, що дозволяють їй програвати реальні і казкові ситуації, наслідувати дорослим. Серед них: 1. Іграшки з реального життя: лялькове сімейство (може бути і сім'я звіряток), ляльковий будиночок, меблі, посуд, машини, човен, каса, ваги, медичне і перукарське приладдя, годинник, пральні машини, плити, телевізори, крейда і дошка, музичні інструменти, залізниці, телефон та ін. 2. Іграшки, що допомагають «виплеснути» агресію: солдатики, рушниці, мечі, надувні груші, подушки, гумові іграшки, скакалки, кеглі, дротики для метання та ін. 3. Іграшки для розвитку творчої фантазії і самовираження: кубики, матрьошки, пірамідки, конструктори, азбуки, настільні ігри, розрізні картинки або листівки, фарби пластилін, мозаїка, набори для рукоділля, нитки, шматочки тканини, папір для аплікацій, клей тощо. Для 2-річних дітей доречними будуть великий різнокольоровий м'яч, який не закочується під меблі, пірамідки, м'які та пухнасті іграшки, які діти вже не тягнуть до рота, а ось засинають з ними дуже добре. Велика пластмасова машина або коробка вже з цього віку привчатиме дитину до акуратності, самостійності, оскільки в них повинні складатися після гри кубики, м'ячі, гумові і м'які іграшки. Добре, якщо вже в цьому віці у малюка буде своє ігрове місце в квартирі, а у іграшок теж свій будиночок. У три роки набір іграшок розширюється. До яскравих, різноколірних, з чіткою формою іграшок додаються прості конструктори, які малюки збирають разом з дорослими, завжди при цьому випробовуючи задоволення і захоплення від того, що з дивних шматочків може вийти чудова, зрозуміла дитині фігура-іграшка. Діти грають у «доньки-матері», в «тата і маму», в «крамницю», в «лікаря», «дитячий садок» тощо. Іграшки в цьому віці збільшуються в розмірах (велика лялька, великий ведмідь). Доцільно придбати дитині обладнання для перукарні, чайний і столовий сервіз, приладдя доктора Айболитя, меблі й інші предмети, що відображають різні сторони реальності. Основна вимога - «побутові іграшки» мають бути схожими на «оригінал» і бути досить міцними. В чотири роки рольова гра стає основним видом діяльності дитини. Ускладняються зміст гри, багато іграшок стають непотрібними, оскільки дитяча фантазія здатна перетворити конкретні предмети на уявні. Так, олівець може стати чарівною паличкою, зелене листя - грошима, намальовані орнаменти на папері - килимами в ляльковій квартирі. Саме тому в такому віці найбільшу користь дитині принесуть не дорогі і даремні іграшки, а функціональні, нехай навіть зроблені своїми руками. Десь у п'ять років крупні іграшки поступово перестають займати дитину і переміщаються з ігрової зони на крісла, ліжка, шафи. А ось набори звіряток, солдатиків, лялькових сімей завойовують інтерес і емоції дитини. З'являється велика можливість для програвання різних варіантів з одними і тими ж іграшками. Шестирічній дитині вже цікавіші не статичні і конкретні іграшки - вона буде рада незвичайному конструктору, моделям кораблів і літаків, красивим фломастерам і цікавій настільній грі, розбірному роботу-трансформеру, набору для шиття і в'язання. Дітям дуже подобаються іграшки, зроблені власними руками, особливо, якщо вони стають корисними для інших. Діти люблять у цьому віці робити іграшки-подарунки (кухонні прихватки, серветки, прикраси). Радість і гордість викликає в дитині той факт, що він вміє робити добро навколишнім. Іграшкові магазини йдуть на другий план, а найбільший інтерес у дітей викликають прилавки з канцелярським приладдям, будівельними матеріалами, нитками і ґудзиками. Дитина сама готує себе до зміни виду діяльності і шкільного навчання. Надалі дитина сама зробить «інвентаризацію» своїх іграшок. Ніколи не примушуйте дитини своїми руками викидати зламані або застарілі іграшки! Для неї це символи її розвитку, з кожною пов'язані позитивні емоції і переживання. Це її дитячі спогади, це її друзі. Доречнішим буде відремонтувати їх і віддати іншим дітям, подарувати у дитячий садок, дитині, якій не пощастило і батьки не купують їй іграшок. Які іграшки не можна купувати дітям? В першу чергу, купуючи іграшку для будь-якого віку, звертайте увагу на матеріали, з яких виготовлена річ. Дуже часто дешеві несертифіковані дитячі іграшки містять такі небезпечні речовини, як свинець, кадмій, нікель, миш'як. Крім матеріалу, звертайте увагу на зовнішній вигляд іграшок. На прилавках магазина можна знайти іграшки на будь-який смак і колір. У гонитві за неординарністю не забувайте про розвивальний та виховний вплив іграшки на дитину. Дитячі іграшки є провідниками малюків у світ дорослих. Через ігри в свідомість дітей закладаються перші установки на життя. І дорослі несуть за це відповідальність! Даруйте своїм дітям радість не тільки у дні народження і на Новий рік, але й просто так, від гарного настрою. Грайтеся з дітьми щодня!

Іграшки відіграють важливу роль в житті кожної дитини. Це незамінні супутники малюків. Вони допомагають досліджувати навколишній світ, дають поштовхи до розвитку творчих здібностей та нових вмінь. Іграшки повинні радувати, приносити задоволення, захоплення, піднімати настрій. Тому дуже важливо правильно підійти до вибору. Не варто купувати занадто багато іграшок, а лише справді потрібні, якісні та безпечні.
Спостерігаючи за грою, ми можемо багато дізнатись про внутрішній світ дитини, визначити її характер та темперамент. Всі дітки різні, кожен має свої інтереси та вподобання.
Особливості ігрової діяльності дитини з розладами аутичного спектру

Ігровий процес повинен бути сформований спираючись на індивідуальні особливості, типи сприйняття. Для прикладу, у дитини з гіперчутливістю та гіпочутливістю на ту ж саму іграшку може виникнути абсолютно протилежна реакція. Те, що одних заспокоїть, інших роздратує.

Зазвичай іграшка використовується не за її функціональним призначенням, дитині не важлива соціальна роль предмету. Вона більше опирається на сенсорні відчуття, які отримує в процесі маніпуляції з іграшкою. Часто дитина віддає перевагу неігровим предметам. Це може бути кухонне приладдя, елементи одягу, взуття тощо. Це не є зовсім негативною стороною. Оскільки важливо те, що дитині це подобається, вона відчуває комфорт і саме через дії, які їй приємні, ми зможемо залучити її до інших ігор. І тим самим, досягти успіху у навчанні та розвитку.

На що варто звернути увагу батькам при виборі іграшок:

Прості, зрозумілі та доступні.
Не повинні викликати роздратування та напруження, а навпаки заспокоювати.
Мають допомагати виражати емоції.
Задіювати різні відчуття – слух, зір, дотик та інші.
Індивідуально підібрані. При потребі, порадитись із спеціалістами, які працюють з дитиною (педіатр, фізіотерапевт, сенсорний терапевт, логопед).
Іграшки можна поділити на декілька груп по мірі того, як вони впливають на розвиток дитини.

Для сюжетно-рольових ігор
Зазвичай дитина грається сама, їй складно знайти контакт з іншими дітьми чи дорослими. Дуже важко виявляти свої емоції, а також розрізняти емоції оточуючих. Використовуючи Набори карток та постерів «Емоціїї. Почуття», Карток за методикою Глена Домана ми вводимо систему альтернативної комунікації, яка послужить ланкою між невербальним і словесним спілкуванням. Дитина зможе висловити свою думку, а батьки та вчителі зрозуміють як вона почувається.
Лялька – рукавичка Puppets спонукає до гри та діалогу, допоможе налагодити контакт.

Такі іграшки рекомендують застосовувати для проведення корекційно-розвиткових занять з психологом, дефектологом, логопедом. Також можна використовувати вдома, на прогулянці, в поїздках.
Для стереотипних ігор
Складання деталей в один ряд, повторюваність дій з предметами, сортування по кольорах, розмірах – це улюблені заняття дітей аутистів. Тут стануть в пригоді конструктори та кубики. Тільки не потрібно перевантажувати дитину великою кількістю деталей. Нехай їх буде декілька, але якісних, екологічно чистих і безпечних, приємних на дотик та не надто яскравого кольору.

Стереотипні ігри допомагають подолати стрес, роздратованість, заспокоюють та розслабляють.

Цю ж саму функцію беруть на себе іграшки антистрес. Це можуть бути різноманітні м’ячики, кубики, кільця, браслети, жувальні підвіски чи наконечники до олівця та ін. Вони допоможуть сконцентруватись і зосередитись під час занять.
Для дрібної моторики, дидактика
Розвиток дрібної моторики рук, тактильних відчуттів є надзвичайно важливим. Такі іграшки дають всебічний розвиток.
Є для різних вікових категорій. Наприклад, іграшки хустинки, м’які книжечки підійдуть для найменших карапузів, а старші можуть вивчати лічбу та алфавіт з м’якими цифрами та буквами.
Останнім часом дуже популярними стали Бізіборди. Вони завоювали увагу діток. Мають різну комплектацію. З їх допомогою дитина розвиває велику кількість навичок. Як показала практика, з часом, діти не втрачають цікавість до цієї іграшки.
Також малюки полюбляють складати пазли та мозаїки. До речі, саме пазли вважаються символом аутизму.

Книги

В ігровий процес можна залучати книги з піктограмами. Книги: «Марійка захворіла», «Білосніжка», «Зоопарк» створені спеціально для дітей, які мають труднощі з розумінням тексту. Вони сприяють соціальній адаптації, розвивають мовлення та навички спілкування. Допоможуть навчитися поводити себе в різних місцях: на прийомі у лікаря, в зоопарку. І за допомогою елементів казки, які там містяться, дитина долає певні труднощі і досягає успіху.
Така література допоможе спеціалістам та батькам дітей з особливими освітніми потребами.
В інтернет-магазині «Інклюзія: реабілітаційне та корекційне обладнання» є великий вибір якісних іграшок, які допоможуть навчатись та всебічно розвиватись Вашій дитині.
Адже граючись, малюк вчиться жити.

Прийти на консультацію до фахівців ІРЦ батьки можуть за власним бажанням, якщо непокояться за свою дитину (бачать і розуміють, що їх дитина відрізняється за рівнем розвитку чи поведінкою від інших дітей).

Також на консультацію свідомі батьки приходять зі своєю дитиною за рекомендацією лікаря або ж дослухаються до думки вчителя, соціального працівника, психолога чи вихователя.

Спочатку батьки можуть проконсультуватися з приводу своїх занепокоєнь, а от вже в у разі потреби фахівці ІРЦ проведуть комплексну багатопрофільну оцінку розвитку дитини.

Якщо дитина має тяжкі порушення психофізичного розвитку і їй встановлено медичний діагноз, педагоги закладу, який вона відвідує, так само, як і фахівці ІРЦ, мають роз’яснити батькам важливість такої багатопрофільної оцінки в ІРЦ.

Це допоможе надати якісну психолого-педагогічну допомогу дитині, адекватно та професійно організувати психолого-педагогічний супровід її розвитку, а також забезпечити підтримку батькам.

Комплексна оцінка може проводитися перед зарахуванням дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти.

З метою створення у такому закладі умов для навчання дитини її батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до ІРЦ

за шість місяців до початку навчального року.

Перед проведенням комплексної оцінки батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.

Якщо директор Вам відмовляє, то відмова має бути

ВИКЛЮЧНО у письмовій формі із зазначенням причини.

Зверніть увагу!

«Діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти[1]»

«Діти з особливими освітніми потребами мають право на першочергове зарахування до початкової школи закладу загальної середньої освіти»[2];

Комплексне оцінювання проводять фахівці ІРЦ:

безпосередньо в Центрі за місцем навчання/проживання/перебування дитини.

Батьки/один із батьків обов’язково мають брати участь у комплексному оцінюванні.

ДОКУМЕНТИ

Первинний прийом батьків дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів.

Центр проводить комплексну оцінку не пізніше, ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників (додаток 3) та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини

Документи, необхідні для комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини

ОБОВ’ЯЗКОВІ

документи, що посвідчують особу батьків (чи осіб, які їх заміняють)

Ці документи батьки приносять із собою:

свідоцтво про народження дитини;
індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності) ;
форма первинної облікової документації № 112/0 «Історія розвитку дитини»;
довідка від психіатра (за потреби) ;
письмова заява батьків дитини та/або особиста заява дитини (для дітей віком від 16 до 18 років)
Щодо проведення комплексної оцінки

Ці документи батьки заповнюють у Центрі

письмова згода на оброблення персональних даних дитини

ДОДАТКОВІ

(якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися)

психолого-педагогічна характеристика дитини, яка:
– містить дані про динаміку та якість засвоєння знань під час навчання

– підготовлена відповідним педагогічним працівником

– затверджена керівником закладу освіти

Можна додавати до заяви, якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки документи щодо додаткових обстежень дитини попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки
Подають, якщо дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога висновок відповідних фахівців (наприклад, послуги Раннього втручання) щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку
Напрями комплексного оцінювання

Комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини відбувається індивідуально за такими напрямами, як:

фізичний розвиток дитини;
мовленнєвий розвиток дитини ;
когнітивна сфера дитини;
емоційно-вольова сфера дитини;
навчальна діяльність дитини.
Зауважте!

Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів.

Особливості проведення комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини

Батьки дитини мають право: взяти участь у засіданні ознайомитися з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічної допомоги у закладах освіти (якщо дитина здобуває дошкільну чи загальну середню освіту).

Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.

Отже, у разі встановлення фахівцями ІРЦ у дитини особливих освітніх потреб, то висновок про комплексну оцінку є підставою для створення для неї ІПР (індивідуальної програми розвитку) і надання їй психолого –педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (прописані у висновку із зазначенням годин та фахівців).

Зауважте!

Якщо зазначені послуги не надаються дитині після зарахування до інклюзивного класу/групи, то їх надають фахівці ІРЦ після відповідної довідки від директора ЗЗСО, завідувача ЗЗДО чи директора ПТУ.

Повторне комплексне оцінювання

При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:

Попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки.
Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.
Фахівці ІРЦ проводять повторне комплексне оцінювання у таких випадках:

переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти;
переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти
надання рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти щодо наявності успіхів/труднощів у засвоєнні освітньої програм
Батьки, які незгодні з висновком ІРЦ про комплексну оцінку їхньої дитини, можуть звернутися для проведення повторного комплексного оцінювання до відповідного структурного підрозділу (Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, що зобов’язаний організувати проведення повторної комплексної оцінки)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
У випадку, якщо в дитини виявлять особливі освітні потреби, то Ви не лишитися із цим на самоті, а зможете отримати підтримку:

асистента вчителя/вихователя у класі/групі– дитина матиме більше уваги, як і всі діти в класі;
асистента дитини (за потребою) ;
кошти з субвенції на розвиткові заняття;
кошти для закладу, якщо потрібні додаткові матеріали чи знаряддя для їхньої дитини;
дитина не зазнає цькування в школі, адже педагогічний колектив про це подбає.
ПІДСУМУЄМО.

Тепер, коли у Вас є висновок про комплексну оцінку дитини з встановленням фахівцями ІРЦ особливих освітніх потреб, а також Ви попередньо звернулися до закладу дошкільної або загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти і написали відповідну заяву, то це є підставою для створення інклюзивного класу /групи, складання ІПР (індивідуальної програми розвитку) і надання їй психолого –педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (прописані у висновку із зазначенням годин та фахівців).

Батькам важливо не бачити осуду, щоб вести дитину з особливими освітніми потребами до інклюзивно-ресурсного центру.

Про це сказала керівниця директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН Валентина Хіврич в інтерв’ю Новій українській школі.

“Потрібно пояснювати батькам, що боятися нема чого, бо дитині потрібні підтримка і допомога, яку сьогодні можуть надати в закладі освіти. Ми не можемо зобов’язати батьків вести дітей в ІРЦ для комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку. Батьки погоджуються тоді, коли розуміють, що ніхто не буде осуджувати, а для дитини так буде краще. Або – якщо їм показати успішні приклади“, – сказала Хіврич.

Вона розповіла, що зараз міністерство готує для батьків відеоролики, які допоможуть їм зорієнтуватися чи отримати відповідь на запитання щодо інклюзії.

“Вчителі ж можуть давати контакти батьків, які мають дитину з ООП (за згодою останніх) і які погодились на інклюзію – щоб ті переконували, керуючись принципом рівний-рівному”, – додала керівниця директорату.

1. Тримайте себе в руках
Щоб допомогти дитині, дорослі повинні, в першу чергу, потурбуватись про себе. Діти одразу розуміють, чи ви спокійні, чи стурбовані. Тому будуть поводитись так само.

Але якщо і мама, і тато не знаходяться в стресі, то і дитина відчує комфорт і спокійний мікроклімат в сім’ї. Це як у літаку: спочатку при небезпечних ситуаціях одягаємо маску на себе, а потім на дитину.

Пам’ятайте, що діти віддзеркалюють ваші емоції.

2. Почніть говорити
Звичайно, діти вже не раз встигли почути про небезпечний коронавірус по телевізору чи під час дорослих розмов. І це може їх дуже сильно лякати.

Якщо ви побачили, що поведінка дитини змінилась (роздратованість, постійні капризи чи сльози), то вона перебуває у стресовому стані. Почніть розмовляти про цю тему з малюками, щоб позбавити їх зайвого хвилювання.

Спочатку дайте дитині самій виговоритись, щоб оцінити її емоційний стан. У такій розмові допоможуть уточнюючі питання.

Пам’ятайте про те, що діти мають зрозуміти – їх вислухають і підтримають у будь-який момент. Приділяйте їм достатньо уваги і поясніть, що боятись – це природно.

3. Говоріть зрозумілою мовою
Для дітей важливо, щоб з ними говорили зрозумілою мовою, залежно від їх віку. Чітко та чесно давайте відповідь на питання. Використовуйте тільки ті слова, які зрозуміє ваша дитина.

Дітям віком до 6 років розкажіть про мікроби, як люди хворіють і як себе захистити. Але не використовуйте складних термінів. Малюки все одно цього не зрозуміють і не будуть вас слухати. Школярам вже можна більше детально розказати про вірус, як він поширюється, як запобігти захворюванню. Крім цього, вони часто самі могли бачити людей в масках на вулиці чи магазині. Погодьтесь, видовище моторошне. Тому розкажіть для чого люди одягають маски і як вони захищають. Можна робити це в ігровій формі. Якщо дітей цікавлять симптоми, то краще провести аналогію зі звичайною застудою. Бо це буде більш знайомо для них.

Читайте також: Що робити, якщо в мене коронавірус: детальна інструкція

Зі старшими дітьми варто разом розбиратись в інформації. Розкажіть їм про те, що не потрібно вірити чуткам, а користуватись лише перевіреними джерелами. Можете разом відібрати новинні сайти чи сторінки в соціальних мережах, де будете дізнаватись нові факти.

Але! Не навантажуйте дитину інформацією. І це стосується будь-якого віку. Зберігайте спокій і зрозумійте: якщо ви самі не готові до розмови і напружені після перегляду новин, то краще відкласти розмову.

4. Правда і нічого крім правди
Діти повинні знати правду про те, що відбувається навколо. Вони самі все помічають. Але коли не знають, що відбувається, то вмикають фантазію. І тоді тривожаться ще більше.

Та і якщо ви говоритиме неправду – дітлахи це відчують. А від цього їм стане ще страшніше. Кажіть лише правду і чітко відповідайте на всі питання. Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію.

5. Запевніть, що все буде добре
Після перегляду новин чи просто підслуховування розмов дорослих діти можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Тому дайте їм точку опори. Під час розмови про коронавірус розкажіть, що є багато позитивних виходів з хвороби, що у нас вистачає хороших лікарів, а організації допомагають у боротьбі з вірусом.

Нагадайте дітям про те, що більшість людей, які хворіють на коронавірус, переносять це у легких формах. А дорослі старанно працюють над тим, щоб захистити вашу родину. Якщо дитина тривожиться через карантин і сидіння вдома, то поясніть, що це вже скоро закінчиться – ми не будемо все життя зачинені у квартирі.

5. Головне – розказати про правила
Один із найкращих способів захистити дітей від коронавірусу та інших захворювань – розказати про необхідність дотримання всіх правил. Важливо показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини. Це допоможе відчути почуття контролю: я не захворію, бо виконую рекомендації.

Якщо старші діти зрозуміють важливість всіх карантинних заходів, то молодшим варто пояснити це в ігровій формі. Знайдіть в інтернеті ігри, або самі проявіть креативність.

Наприклад, проведіть з дітьми експеримент “як осідають мікроби на пальчики”. Візьміть тарілку з водою і насипте туди чорний перець. І покажіть: якщо втопити ручки у воді, то перець осяде на пальці. Так само як мікроби.

Заохотити дітей регулярно мити руки – завдання із зірочкою. Ви можете співати пісеньку 20 секунд, поки миєте руки. А ще розкажіть як правильно це робити. Візьміть харчову фарбу й імітуючи мило покажіть, які ділянки не зачіпаються при митті. Дитині буде весело та цікаво і вона запам’ятає такі правила.

6. Не залякуйте дітей
Часто батьки, щоб заохотити дітей слідкувати за чистотою чи дезінфікувати іграшки, залякують їх, що вони захворіють. Ні в якому разі такого робити не можна! Не потрібно говорити про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.

Акцентуйте увагу на тому, що вірус не страшний, якщо мити ручки та дотримуватись гігієни. Поговоріть про кроки, які збираєтесь зробити, щоб запобігати хворобам.

Загальниemotional inteligence 1й інтерес до емоційного інтелекту або EQ виник близько 20 років тому, коли психолог Деніель Гоулман випустив книгу, в якій розповів про його важливість. Сьогодні багато вчених підтверджують, що цей показник відіграє в успішності та загальному благополуччі людини більшу роль, ніж IQ. Розвивати емоційний інтелект краще і легше в дитинстві, та батьки можуть допомогти в цьому своїм дітям.

Батькам не варто забувати про емоційне виховання дітей. Ось поради експертів.

Що ж таке емоційний інтелект

Емоційний інтелект і емоційність – це не одне і те ж. Висока емоційність – це бурхлива реакція людини на навколишній світ. Емоційна людина, наприклад, буде жестикулювати і зітхати під час перегляду цікавого фільму. Але це не буде говорити про її розвинений емоційний інтелект.

Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє:

розуміти і сприймати власні емоції;
керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій;
розуміти, які емоції відчувають інші люди;
використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування.

Навіщо він потрібен

Сучасні психологи вважають, що люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Професійні знання, звичайно ж, теж потрібні людині для особистісного та кар’єрного зростання. Але емоційного інтелекту ми навчаємося з найбільш раннього віку, причому несвідомо. Тому батькам варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів.

Навчання емоційного інтелекту відбувається, як не банально це звучить, в емоційні моменти життя. Приділяючи увагу емоційному вихованню, батьки збільшують ступінь довіри в сім’ї, можуть вплинути на дітей в потрібній ситуації і виростити цілісну та впевнену в собі особистість.

Деякі помилки батьків

emotional inteligence 3Довгий час батьки по всьому світу ретельно стежили за успіхами своїх дітей у навчанні та зовсім забували про емоційне виховання. Стереотипи теж заважають правильно сприймати почуття. Напевно, багатьом хлопчикам забороняли плакати, а дівчаткам говорили, що їм не можна злитися.

Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями:

Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини – це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них.
Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них.
Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.
Такі підходи не дозволять дитині правильно оцінювати свої і чужі емоції. Психологи, які вивчають розвиток емоційного інтелекту, виділяють кілька золотих правил виховання, яких варто дотримуватися.

Чого не потрібно робити батькам

Говорити дитині, щоб ви зробили на її місці або що їй потрібно відчувати, наприклад: «Ти засмутився, а я б на твоєму місці раділа».
Карати дитину за прояв почуттів.
Залишатися осторонь, коли дитині погано.
Намагатися поставити себе на місце дитини. Вам може здатися, що її проблема є необґрунтованою. Пам’ятайте, що ви сприймаєте світ по-іншому. Дитині не варто бачити ваше несерйозне ставлення до її проблеми.
Говорити дитині, що її проблема знайома всьому світу, а деяким людям гірше ведеться на світі.
Подібні дії знецінюють і ображають проблему дитини та її почуття.

Що потрібно робити батькамemotional inteligence 5

Якщо дитина зробила щось небажане, дайте коментар вчинку і ваших почуттів. Наприклад: «Я хвилююся, коли ти не піднімаєш слухавки» замість: «Ти жахливо себе поводиш».
Покажіть зацікавленість в проблемах дитини і беззастережну підтримку . Постарайтеся знайти приводи, щоб похвалити його, а не те, за що можна насварити.
Намагайтеся зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Пам’ятайте, що у дитини не такий багатий словниковий запас і життєвий досвід. Вона може просто не розуміти, що саме ЇЇ засмучує. Тому питання: «Що трапилося?», може залишитися без відповіді. Краще вистежити ґрунт навідними питаннями: «Ти не сильно втомився?», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив однокласник?». Вислухайте відповідь дитини і допоможіть їй описати словами свої почуття .
Обговоріть з дитиною, як можна вирішити її проблему зараз і що можна зробити, якщо вона повториться.
Подібні дії допоможуть батькам вибудувати з дітьми теплі й близькі стосунки. Але пам’ятайте, що в підлітковому віці діти проходять складний період становлення і гормональних змін. У цей час не варто занадто нав’язувати їм свою допомогу. Тим більше, не варто без її прохання лізти в їх особисте життя – читати листування і щоденники. Так, ви можете зруйнувати довіру.

А ви погоджуєтеся з тим, що людині необхідно розуміти свої і чужі емоції? Чи вважаєте ви, що у деяких людей є прогалини в знаннях про емоції?

Високий рівень інтелектуального розвитку дитини не є показником успішного навчання в школі. Він також не є єдиним чинником впливу на рівень розвитку самооцінки та задоволення власним життям. Адаптація до навчання краще дається тим дітям, котрі є емоційно зрілими, вміють спілкуватися з різними людьми, співпереживати їм, керуються у своїх вчинках гуманними мотивами. Тобто мають розвинутий емоційний інтелект.

Що таке емоційний інтелект і чому це так важливо ?

Емоційний інтелект (EQ) – знання про емоції, вміння їх усвідомлювати і контролювати, розрізняти наміри оточуючих і адекватно реагувати на них.

Розвинутий емоційний інтелект передбачає, що дитина вміє ідентифікувати, аналізувати, використовувати знання для вирішення ситуацій і керувати емоціями. Поетапний розвиток емоційного інтелекту можна представити у вигляді ланцюжка: напочатку дитина вчиться розуміти власну поведінку і реакції на різні ситуації, потім приймати свої емоції, а після вже керувати ними і поважати власні бажання та прагнення.

Чому це важливо?

Емоційний інтелект відповідає за емоційний комфорт дитини, надає можливість краще усвідомити себе, самостійно приймати рішення, ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Діти з розвинутим EQ стають хорошими партнерами, злагоджено працюють в команді. Адже вони розуміють наміри оточуючих і мотиви їх вчинків, адекватно реагують на їх поведінку, проявляють співчуття та емпатію.

Хто впливає краще на розвиток емоційного інтелекту дитини?
Розвитку емоцій та почуттів дитини сприяють усі види навчальної діяльності, але головне – це її спілкування з дорослими. Від його умілого керівництва процесом спілкування з дитиною залежить емоційне забарвлення її стосунків з іншими дітьми. Бесіда, яка будується на розумінні почуттів дитини, сприяє формуванню довірливих стосунків та розвитку її самосвідомості. Дитина навчається усвідомлювати свої переживання, розуміти свої бажання, контролювати емоції. Від вміння контролювати свої емоції залежатиме її самопочуття, віра в себе, адекватність сприйняття навколишнього світу, вміння долати труднощі, доводити розпочату справу до завершення. Психологи стверджують, що діти, які постійно відчувають на собі доброзичливе ставлення, увагу до своїх бажань та переживань, вирізняються не лише прагненням налагоджувати та підтримувати добрі взаємини з оточуючими, а й позитивним ставленням до самих себе: мають високу думку про себе, цінують і поважають себе, зорієнтовані на успіх. І навпаки, якщо сукупність стосунків довкола дитини наповнена байдужістю, емоційною холоднечею, приниженням, то вона найчастіше перебуває у стані емоційного напруження, не цінує себе і не має почуття власної гідності.
Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які не правильно поводяться з дитячими емоціями.

До першого типу батьків, відносяться дорослі, які відкидають емоції дітей.

Такі батьки роблять вигляд, що переживання дитини - це дрібниця, щось незначне. Вони намагаються відвернути увагу дитини від її власних переживань.

До другого типу, відносяться батьки, які не схвалюють емоції. Вони сприймають негативні емоції як неправильні, часто карають дітей за прояв: злості, роздратування, страху.

Третій тип батьків не втручається, ігнорує переживання дитини. Вони бачать емоції дитини, але не знають як допомогти їй, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Стереотипні реакції батьків заважають правильно сприймати почуття дітей. До таких типових реакцій на емоції дітей відносяться: заперечення та придушення. Фрази з розряду: «не кричи», «не бійся», «не сумуй», «не бешкетуй», «голосно не смійся» спонукають дитину заспокоїтися, а разом з цим, не дають їй можливості зрозуміти свої переживання, а навпаки, породжують опір і почуття несправедливості. Система придушення емоцій виглядає просто: мені прикро (сумно), я злюся і не розумію чому мама (тато) забороняє йти гуляти, якщо мені хочеться; чому улюблена іграшка, яку я втратила здається їм дрібницею. Дитина витирає сльози, але непроговорені образи нікуди не зникають.

Як розвивати емоційний інтелект дитини?

EQ розвивається через спілкування, за допомогою наших реакцій на конфліктні ситуації. У сім’ї, де дорослі приділяють увагу усвідомленню власних переживань та приймають почуття своїх дітей, конфліктні ситуації намагаються злагодити, а не загострити. Замість звичної різкої реакції на дитину, вони зупиняються і спокійним тоном запитують: «Чому ти зараз так себе ведеш?». Під час розмови намагаються зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Вони знають, що твердження кращі за запитання типу «Що з тобою?» «Що сталося?». Бо питання ознака допитливості, твердження – ознака співчуття. Дитина пізнає лише ті почуття, які переживає. Їй потрібно допомогти висловити свої почуття за допомогою тверджень, наприклад: «Ти втомився і тобі потрібний час, щоб заспокоїтися», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив твій товариш?».

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ
Проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.

Проведення комплексної оцінки розвитку дитини – одне із завдань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів (далі ІРЦ).

Комплексна оцінка розвитку проводиться з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, розроблення рекомендацій щодо програми навчання, особливостей організації психолого-педагогічної допомоги відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини.

Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор ІРЦ, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:
документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників (паспорт, копія);
свідоцтва про народження дитини (копія);
індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності, копія);
форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини», затвердженої МОЗ (копія за згодою батьків);

у разі потреби – довідки від психіатра (за згодою батьків);

письмової заяви батьків або законних представників на проведення комплексної оцінки;
особистої заяви дитини на проведення комплексної оцінки (для дітей віком від 16 до 18 років);
письмової згоди батьків або законних представників на обробку персональних даних дитини, зокрема на: зазначення стану здоров’я та медичного діагнозу у висновку комплексної оцінки; внесення даних дитини до реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в ІРЦ; зберігання копій наданих документів (в т.ч. копії форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини») в особовій справі дитини в ІРЦ.
ІРЦ проводить комплексну оцінку не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників дитини.

У разі коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви додаються:
психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного закладу освіти;
зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки;

документи щодо додаткових обстежень дитини.

У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавались психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, до ІРЦ подаються:

попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Під час проведення комплексної оцінки фахівці ІРЦ повинні створити атмосферу довіри та доброзичливості, враховувати фізичний та емоційний стан дитини, індивідуальні особливості її розвитку, вік, місце проживання, мову спілкування тощо.
Участь батьків (одного з батьків) або законних представників дитини у проведенні комплексної оцінки є обов’язковою.

Комплексна оцінка проводиться фахівцями ІРЦ індивідуально за такими напрямами:
оцінка фізичного розвитку дитини;
оцінка мовленнєвого розвитку дитини;
оцінка когнітивної сфери дитини;
оцінка емоційно-вольової сфери дитини;
оцінка освітньої діяльності дитини.

У разі потреби фахівці ІРЦ можуть проводити комплексну оцінку за іншими напрямами, зокрема визначення рівня соціальної адаптації, взаємовідносин з однолітками, дорослими.
Результати комплексної оцінки оформлюються в електронному вигляді, зберігаються в ІРЦ та надаються батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини за письмовим зверненням.

Фахівці ІРЦ зобов’язані ознайомити батьків (одного з батьків) або законних представників дитини з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти).
Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів. Висновок про комплексну оцінку надається батькам або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.
У разі встановлення фахівцями ІРЦ наявності у дитини особливих освітніх потреб висновок про комплексну оцінку є підставою для складення для неї індивідуальної програми розвитку та надання їй психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

Комплексна оцінка може проводитися перед зарахуванням дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти. З метою створення у такому закладі умов для навчання дитини її батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до ІРЦ за шість місяців до початку навчального року. Перед проведенням комплексної оцінки батьки (один з батьків) або законні представники дитини можуть звернутися до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.

Повторна комплексна оцінка фахівцями ІРЦ проводиться у разі:

переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти; переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти;

надання рекомендації команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, психолого-педагогічної комісії спеціального закладу загальної середньої освіти щодо наявності успіхів або труднощів у засвоєнні дитиною освітньої програми.

Повторна комплексна оцінка може проводитися за всіма або окремими напрямами залежно від освітніх потреб дитини з особливими освітніми потребами та наявної інформації про її розвиток. За результатами повторної комплексної оцінки складається висновок про повторну комплексну оцінку, що є основою для розроблення індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами та надання їй психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг.

Що робити, якщо учень вашої школи (дитсадка чи ЗВО) має ознаки захворювання на Covid-19?

КРОК 1

• Учитель / вихователь телефоном інформує чергового адміністратора та медпрацівника.
• Медпрацівник забирає дитину до ізолятора та повідомляє заступнику з господарської частини про приміщення, яке необхідно дезінфікувати.
• Дітей групи / класу ізолюють (припиняється рух дітей по садку / школі).
• У разі потреби медпрацівник викликає швидку медичну допомогу.

КРОК 2

• Технічний працівник дезінфікує приміщення.
• Черговий адміністратор інформує батьків та РУО про виявлення дитини з ознаками хвороби, обмежує вхід до приміщення, де перебуває дитина із симптомами.

КРОК 3

• Районне управління освіти інформує управління Держпродспоживслужби.

КРОК 4

• Вчитель / вихователь проводить інструктаж з дітьми, які контактували з дитиною з ознаками хвороби.
• Діти з групи / класу, де виявили дитину із симптомами, переходять на самоізоляцію до отримання результатів лабораторних досліджень.

КРОК 5

• Якщо тест не підтверджує COVID-19, діти повертаються на навчання.
• Якщо тест підтверджує COVID-19, діти переходять на дистанційне навчання на два тижні.

Нагадуємо, що основними симптомами COVID-19 є підвищена температура, лихоманка, сухий подразнюючий кашель, утруднене дихання, задуха, стискання в грудях, біль у горлі.
Сподіваємося, вам була корисна ця інформація. Залишайтеся здоровими!

Поради батькам!
1.Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Сьогодні плоскостопість у дітей зустрічається все частіше. За даними ортопедів, кожному четвертому малюку до 3-х років ставлять цей діагноз. Тим часом благополучна, здорова і правильно розвинена стопа – це запорука здоров’я у майбутньому.
Що ж робити, коли діагноз вже прозвучав? Боротися з плоскостопістю непросто. Процес цей тривалий, трудомісткий, і, крім того, деколи вимагає чималих матеріальних вкладень. Особливо тоді, коли патологічний процес зайшов далеко. Тому лікарі радять вживати запобіжні заходи заздалегідь.
Крім того, слід носити якісне взуття, а хорошого профілактичного ефекту можна досягти за допомогою нескладних вправ.
Гімнастику краще проводити в ранкові часи, коли м’язи ще не стомлені. Техніку й темп вправ краще показати малюку на власному прикладі. Приміщення не повинне бути задушливим, або із протягами, займатися дитина повинна в зручному одязі, що не сковує її рухів. Перед вправами слід походити на носках, потім пострибати на них спочатку на одній, а потім на двох ногах. Усі комплекси вправ виконуються під доглядом матері та тільки після консультації з лікарем.
Основні вправи проти плоскостопості:
1. Обертання стопами стоячи й сидячи.
2. Підйом на пальці й опускання на п’яти.
3. Ходьба на пальцях.
4. Напівприсідання на пальцях.
5. Невеликі підскоки на пальцях.
6. Ходьба по гімнастичній палці ступнями уздовж і впоперек.

Ігрові вправи проти плоскостопості

Вправа “КОВЗАНКА” – дитина катає вперед-назад м’яч, качалку або пляшку. Вправа виконується спочатку однією, потім іншою ногою.
Вправа “ХУДОЖНИК” – дитина, сидячи на підлозі із зігнутими колінами, олівцем, затиснутим пальцями ноги, малює на аркуші паперу різні фігури, притримуючи аркуш іншою ногою. Вправа виконується спочатку однією, потім іншою ногою.
Вправа “РОЗБІЙНИК” – дитина сидить на підлозі із зігнутими ногами. П’яти щільно притиснуті до підлоги й не відриваються від неї протягом усього періоду виконання вправи. Рухами пальців ноги малюк намагається підкласти під п’яти розкладений на підлозі рушник (або серветку), на якому лежить який-небудь вантаж (наприклад, камінь). Вправа виконується спочатку однією, потім іншою ногою.
Вправа “ЗБИРАЧ” – дитина, сидячи на підлозі із зігнутими колінами, збирає пальцями однієї ноги різні дрібні предмети, розкладені на підлозі (іграшки, прищіпки для білизни, ялинкові шишки й т.ін.), і складає їх у купки. Іншою ногою вона повторює те ж саме. Потім без допомоги рук перекладає ці предмети з однієї купки в іншу. Варто не допускати падіння предметів під час переносу.
Вправа “МЛИН” – дитина, сидячи на підлозі з випрямленими ногами, описує ступнями кола в різних напрямках.
Вправа “ХОДІННЯ НА П’ЯТАХ” – дитина ходить на п’ятах, не торкаючись підлоги пальцями та підошвою.
Лікарі рекомендують щодня перед сном протягом 5 хвилин тримати стопи ніг у воді кімнатної температури. У літню пору по можливості частіше ходіть босоніж по землі, піску, маленьких не гострих камінчиках, воді. Для зміцнення зводу стопи корисно босоніж лазити гімнастичними сходами та канатом. Ходьба по дошці, колоді, розвиває не тільки звід стопи, але є й гарною вправою для попередження плоскостопості й клишоногості дітей. Корисно ходити по ребристій дошці, поставленій з нахилом 30 градусів (наприклад на рейку гімнастичних сходів).

Комплекс загальнорозвиваючих вправ
Комплекс № 1

1. В.п. (вихiдне положення) – стiйка: ноги нарiзно. Коловi рухи руками: 4 рази вперед i 4 – назад. Повторити 10–12 разiв.

2. В.п. – о.с. (основна стiйка), пальцi рук переплетенi за спиною. 1–2 – пiднятися на носки, енергiйно вiдвести руки назад до зведення лопаток (вдих); 3–4 – в.п. (видих). Повторити 10–12 разiв.

3. В. п. – стiйка: ноги нарiзно, руки в сторони. Повороти тулуба вправо–влiво, не вiдриваючи п’яти вiд землi. Повторити 20 разiв у кожну сторону.

4. В. п. – стiйка: ноги нарiзно. Почерговi нахили в сторони по одному разу. Нахил улiво: лiва рука за спиною рухається вправо, права рука над головою рухається влiво. Нахил вправо: права рука за спиною рухається влiво, лiва рука над головою рухається вправо. Повторити 20 разiв у кожну сторону. Дивитись прямо, тулуб не повертати.

5. Стоячи на однiй нозi, iншою виконувати вiльнi маховi рухи вперед–вгору – назад–вгору з максимальною амплiтудою, не доторкаючись до землi. Намагатися зберiгати рiвновагу. За опору не триматись. Поступово довести до 20 рухiв кожною ногою.

6. В. п. – стiйка: ноги нарiзно, руки внизу. Нахили вперед та назад, поступово збiльшуючи амплiтуду рухiв. Нахил уперед: ноги в колiнах не згинати, пальцi рук тягнуться до землi. Нахил назад: руки вiдвести в сторони–вверх–назад, подивитися вверх.

7. Стоячи на однiй нозi, iншою виконувати коловi рухи, не торкаючись пiдлоги, вправо та влiво, по 4 рази в кожну сторону. Повторити 10–12 разiв правою й лiвою ногою.

8. В. п. – о.с. 1 – упор присiвши; 2 – упор лежачи; 3 – упор присiвши; 4 – о.с. Повторити 8–10 разiв.

9. В. п. – стiйка: ноги широко, нахилити тулуб уперед, руки в сторони. Виконувати повороти тулуба («млин»). 20 разiв у кожну сторону.

10. В. п. – упор лежачи. 1 – опускаючи таз, прогнутись, подивитись вверх; 2 – пiдняти таз, подивитись на колiна. Повторити 10–12 разiв у середньому темпi. Руки не згинати.

11. В. п. – упор лежачи позаду. 1 – пiдняти таз, прогнутись, подивитись назад; 2 – в.п. Повторити 10–12 разiв у середньому темпi.

12. В. п. – упор лежачи. Робити плавнi, але досить швидкi, рухи тазом униз–уверх (амплiтуда 10–15 см.) таким чином, щоб пальцi нiг на 1–2 см. вiдривались вiд опори (пiдстри-

бували). Повторити 10–20 разiв.

13. Повторити те ж саме у вихiдному положеннi «упор лежачи позаду».

Комплекс № 2

1. В. п. – лежачи на спинi iз зiгнутими й розведеними нарiзно ногами, упор ступнями в пiдлогу, руки внизу, долонi на пiдлозi. Прогнутися у грудному вiддiлi хребта, тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. Повторити 4–8 разiв.

2. В. п. – те саме. Пiдняти таз iз пiдлоги. Тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. 6–10 разiв.

3. В. п. – те саме. Пiднятi таз i грудну клiтку пересувати в сторони (ноги на мiсцi). Повторити 4–10 разiв.

4. В. п. – те саме. Пiдняти таз якомога вище, впираючись у пiдлогу ступнями, потилицею i руками, тримати 5–7 сек. Повторити 4–10 разiв.

5. В. п. – лежачи на спинi, руки в сторони, долонi на пiдлозi. Упираючись у пiдлогу потилицею, п’ятками й руками, пiдняти тулуб якомога вище, тримати 3–5 сек. Повернутись у в.п. Повторити 3–6 разiв.

6. В. п. – лежачи на грудях, руки за головою. Вiдвести голову i плечi назад, руки вгору, прогнутися, тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. Повторити 3–6 разiв.

7. В. п. – те саме, що у вправi 6. Пiдняти з пiдлоги випрямленi ноги якомога вище, тримати 5–7 сек. Повер-

нутись у в.п. Повторити 3–6 разiв.

8. В. п. – те саме, що у вправi 6. Пiдняти плечi, випрямленi ноги, руки в сторони, прогнутись, тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. Повторити 3–6 разiв.

9. В. п. – те саме, що у вправi 6. Пiдняти плечi, руки вгору (у руках м’яч чи палиця), тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. Повторити 3–6 разiв.

10. В. п. – упор сидячи позаду. Пiдняти таз, голову закинути назад, прогнутися, ноги не згинати. Тримати 5–7 сек. Повернутись у в.п. Виконати 6–8 разiв. Повторити те саме, впираючись у пiдлогу однiєю ногою, другу – пiднести вперед–угору, тримати 3–4 сек. 3–5 разiв – кожною ногою.

11. В. п. – лежачи на спинi або упор сидячи позаду: а) пiднявши п’ятки з пiдлоги, повiльно зiгнути i випрямити ноги; б) повiльно пiдняти випрямленi ноги i тримати 10–15 сек.; в) коловi рухи пiднятими випрямленими ногами – кожною назовнi та всередину, обома влiво й вправо; г) пiдняти ноги з пiдлоги та виконати рухи як пiд час їзди на велосипедi; д) розвести пiднятi з пiдлоги прямi ноги в сторони й звести їх схресно (“ножицi”); е) почергове пiднiмання однiєї й опускання другої ноги, не торкаючись ними пiдлоги. Дихання довiльне.

12. В. п. – лежачи на спинi, носки нiг закрiпленi, руки внизу: а) повiльно сiсти i лягти; б) пiдняти голову i тулуб на 15–20 см вiд пiдлоги, тримати 7–10 с, повернутись у в.п; в) повiльно сiсти, руки за голову чи в сторони, повернутись у вихiдне положення.

13. В. п. – лежачи на спинi, руки внизу. Зiгнувши ноги сiсти, обхопити гомiлки руками. Повернутись у вихiдне положення.

В. п. – лежачи на спинi, руки вгору. Пiдняти випрямленi ноги вперед – угору i торкнутися ними пiдлоги за головою. Повернутись у вихiдне положення.15. В. п. – лежачи на спинi. Пiднявши ноги i тулуб вгору, виконати стiйку на лопатках.16. В. п. – стоячи на колiнах, руки на поясi. Повiльнi нахили назад, не згинаючись у тазостегнових суглобах.17. В. п. – вис на перекладинi. Повiльно згинати ноги, дiстати колiнами до грудей.
18. В. п. – вис на перекладинi. Пiднiмати випрямленi ноги вперед.

Комплекс №2

В. п.- основна стійка. 1 – крок лівою (правою) ногою в сторону, ру­ки в сторони, прогнутися (вдих); 2 – в. п. «видих». Те саме іншою ногою. Повторити 4-6 разів.
В. п. стійка, ноги нарізно, руки на пояс, 1 – поворот тулуба ліворуч, руки в сторони; 2 – в. п.; 3 – нахил уперед, руками торкнути­ся підлоги (ноги не згинати); 4 – в. п. Те саме в інший бік. Дихати довільно. Повторити 3-4 рази в кожний бік.
В. п.- упор, стоячи на колінах. 1 – ліву (праву) руку вгору, праву (ліву) ногу назад, прогнутись (вдих); 2 – в. п. (видих). Те саме ін­шою ногою. Повторити 5-7 разів кожною ногою.
В. п.- упор лежачи. 1 – зігнути ногу, підняти назад (видих); 2 – в. п. (вдих). Те саме іншою ногою. Повторити4-6 разів.
В. п. – упор, лежачи боком, упор у підлогу лівою рукою (праву на пояс).
1 – віднести вбік праву ногу; 2 – в. п. Те саме іншою ногою. Дихати довільно.
Повторити 3-5 разів кожною ногою.
В.п. – основна стійка. 1 – руки за пояс, ліву ногу зігнути вперед (видих); 2 – опустити ногу, руки в сторони (вдих); 3- зігнути ногу вперед, руки на пояс (видих); 4 – в. п. (вдих). Те саме іншою ногою. Повторити 5-6 разів кожною ногою.
В. п. – упор позаду, сидячи. 1 – зігнути ноги, підтягнувши коліна до грудей; 2 – випростати коліна вгору; 3 -зігнути ноги; 4 – в. п, Дихати довільно. Повторити 8-10разів.
В. п.- лежачи на спині, руки вздовж тулуба. 1 – зігнути ноги, під­тягнувши коліна до грудей; 2-3 – рухи велосипедистів; 4 – в. п. Дихати довільно. .Повторити 6-8 разів. Вправу можна виконувати в стійці на лопатках.
В. п.- стійка, ноги нарізно, руки на пояс. 1 – присісти на лівій нозі, праву випростати в сторону на носок, руки вперед (видих); 2 – в. п. Те саме в інший бік. Повторити 5-7 разів у кожний бік.
В. п.- стійка, ноги нарізно, руки в сторони. 1 – мах лівою ногою праворуч, руки ліворуч; 2 – в. п. Те саме іншою ногою. Дихати довільно. Повторити 4-6 разів кожною ногою.
В. п.- основна стійка, руки за голову. 1-2 – підскоки на лівій нозі; 3-4 – підскоки на правій. Дихати довільно. Повторити 5-8 разів на кожній нозі.
Комплекс загальнорозвивальних вправ з набивним м’ячем

В. п.- основна стійка, м’яч униз. 1-2 – піднімаючись на носки, під­няти м’яч угору, прогнутись (вдих); 3-4 – в. п. (видих). Повторити 4-6 разів.
В. п.- стійка на колінах, м’яч (позаду внизу). 1-3 – пружинисті відведення м’яча назад;
4 – в. п. Дихати довільно. Повторити 6-7 разів.
В. п.- сід на підлозі, м’яч біля грудей. 1 – м’яч угору; 2 – в. п.; 3 – м’яч уперед; 4 – в. п.
Дихати довільно. Повторити 6-8 разів.
В. п.- лежачи на спині, ноги нарізно, упор потилицею в м’яч, руки в сторони.
1-2 –прогнутися, підняти таз угору, торкнутися ступня­ми випростаних ніг підлоги (видих);
3-4 – в. п, (вдих). Повторити 4-6 разів.
В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті і розведені на ширину плечей, м’яч угору (на підлозі). 1-2 – випростовуючи ноги і спираючись ру­ками на м’яч,- «міст»; 3-4 – в. п.
Дихати довільно. Повторити 2- З рази.
В. п.- стійка, ноги нарізно, м’яч униз. 1-4 – колові обертання тулу­ба ліворуч – назад – праворуч – вперед. Дивитися на м’яч. Те саме в інший бік. Дихати довільно. Повторити 4-6 разів у кожний, бік.
7.В. п.- основна стійка, м’яч біля грудей. 1 – штовхнути м’яч угору, згинаючи вперед ліву ногу; 2 – спіймати м’яч прямими руками над головою; 3 – в. п. Те саме іншою ногою.
Дихати довільно. Повторити 3-6 разів кожною ногою.

В. п.- стійка, ноги нарізно, м’яч униз. 1-3 – зігнути праву ногу вперед, пронести праву руку з м’ячем під ногою, підкинути його вгору і спіймати; 4 – в. п. Те саме іншою ногою. Дихати повільно. Повто­рити 4-6 разів кожною ногою.
В. п.- основна стійка, руки на пояс. м’яч спереду біля ступнів. 1 – стрибок через м’яч уперед; 2 – поворот кругом;3 – стрибок через м’яч уперед, руки за голову; 4 – поворот кругом; 5 – в. п. Повтори­ти 6-8 разів.
В. п.- нахил уперед, м’яч уперед. 1 – розгинаючись, підкинути м’яч угору; 2 – спіймати і повернутися у в. п. Дихати довільно. Повто­рити 5-7 разів.
Повільна ходьба, підкидаючи обома руками м’яч, перед собою (не випускаючи його) 20-30 с. Дихати довільно.
Комплекс загальнорозвивальних вправ з гімнастичною палицею

В. п.- основна стійка, палиця внизу. 1 – піднятися на носки, пали­цю вгору (вдих); 2 – опускаючись на всю ступню, палицю на лопат­ки (видих); 3 – піднятися на носки, палицю вгору (вдих); 4 – в. п. (видих). Повторити 3-5 разів.
В. п.- стійка, ноги нарізно, палиця позаду в згинах ліктьових суглобів. 1 – поворот тулуба ліворуч; 2 – нахил уперед; 3 – випростатись; 4 – в. п. Повторити 4-6 разів. Те саме у правий бік. Дихати довільно.
В. п.- стійка, ноги нарізно, палиця позаду в згинах ліктьових суг­лобів. 1-3 – нахил назад (вдих); 4 – в. п. (видих). Те саме з нахилом уперед. Повторити 6-7 разів у кожний бік.
В. п.- основна стійка, палиця вгору. 1-3 – нахил ліворуч, відпус­каючи праву руку, вільним кінцем палиці торкнутись підлоги зліва; 4 – в. п. Те саме в інший бік. Дихати довільно. Повторити 7-8 разів у кожний бік.
В. п.- лежачи на грудях, упор палицею в підлогу, вертикально, тримаючи за нижній кінець прямими руками (права над лівою). 1 – перехопити лівою рукою над правою, прогнутись; 2 – пере­хопити правою рукою над лівою; 3-4 – те саме, що й на рахунок 1-2; 5-8 – перехоплюючи руками почергово в зворотному напря­мі, – в. п. Дихати довільно. Повторити 4-6 разів.
В. п.- лежачи на спині, палиця на грудях. 1-2 – піднімаючи палицю вгору, підняти випростані ноги вгору, торкнутися ступнями палиці (видих); 3-4 – в. п. (вдих). Повторити 8-10 разів.
В. п.- основна стійка, палиця вниз позаду. 1 – присід на носках, за­тиснути палицю під колінами; 2 – руки вперед долонями всередину; 3 – захопити палицю позаду; 4 – в. п. Тулуб уперед, не нахиляю­чись. Дихати довільно. Повторити 12-14 разів.
В. п.- стійка, ноги нарізно, палиця внизу. 1 – переступити вперед лівою ногою; 2 – те саме правою ногою; 3 -переступити назад лі­вою ногою; 4 – те саме правою ногою – в. п. Тулуб уперед не на­хиляти, руки не відпускати. Повторити 4-6 разів кожною ногою.
В. п.- стійка, ноги нарізно, палиця в правій руці, хват за середину. 1 – відпустити палицю; 2 – спіймати її на льоту. Те саме іншою ру­кою. Дихати довільно. Повторити 6-8 разів кожною рукою.
В. п.- основна стійка, палиця вниз. 1 – стрибок, зігнувши ноги, че­рез палицю; 2 – відпускаючи ліву ногу,- в. п. Під час стрибка руки не відпускати. Дихати довільно. Повторити 5-7 разів.
В. п.- стійка, ноги нарізно, палиця вперед хватом знизу. 1 – під­кинути палицю вгору; 2 – спіймати її хватом зверху; 3 – підкину­ти палицю вгору (невисоко); 4 – спіймати її хватом знизу. Дихати довільно. Повторити 7-8 разів.
Вправи для формування та корекції постави

Постава – це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають порушенням або дефектом постави.

Стоячи біля стіни або гімнастичної стінки. В. п. – основна стійка. Прийняти правильну поставу, торкаючись спиною стіни (стінки). При цьому лопатки, сідниці, гомілки ніг і п’яти повинні фіксуватися стінки, голова відведена. Правильність постави контролюється самою дитиною у дзеркалі, інструктором ЛФК, одним з дітей по вказівці інструктора.
Стоячи біля стіни, прийняти правильну поставу. Закрити очі, зробити крок вперед, Знову прийняти правильну поставу. Розплющити очі – перевірити правильність постави, виправити відмічені дефекти.
Прийняти правильну поставу, зробити 2-3 кроки вперед, сісти, встати. Знову прийняти правильну поставу. Ту ж вправу можна робити, як і передування, із закритими очима.
Прийняти правильну поставу біля гімнастичної стінки. Зробити 2-3 кроки вперед, розслабити послідовно м’язи шиї, плечей, рук і тулуба. Знову прийняти правильну поставу. Перевірити поставу, виправити дефекти.
Стоячи у гімнастичної стінки, прийняти правильну поставу. Підвестися на носки, утримуючись в цьому положенні 3-5 секунд. Повернення в вихідне положення.
Та ж вправа, але без гімнастичної стінки.
Прийняти правильну поставу, сісти, розвівши коліна в сторони і зберігаючи пряме положення голови та хребта. Поволі встати, прийняти правильну поставу, перевіряючи себе перед дзеркалом.
Стоячи в правильній поставі, покласти на голову мішечок з піском. Сісти, прагнучи не упустити мішечок. Встати в вихідне положення.
Ходьба з мішечком на голові із зупинками для контролю правильної постави.

Батьки можуть прийти на консультацію до фахівців ІРЦ за власним бажанням. Також батьки приходять на консультацію за рекомендацією лікаря або ж дослухаються до думки соціального працівника, психолога чи вихователя.

«Спершу батьки можуть проконсультуватися з приводу своїх тривог. У разі потреби фахівці ІРЦ проведуть комплексну багатопрофільну оцінку розвитку дитини. Якщо дитина має тяжкі порушення психофізичного розвитку і їй встановлено медичний діагноз, педагоги освітнього закладу, який вона відвідує, так само, як і фахівці ІРЦ, мають роз’яснити батькам важливість такої багатопрофільної оцінки в ІРЦ. Це допоможе надати якісну психолого-педагічну допомогу дитині, адекватно організувати супровід її розвитку, а також забезпечити підтримку батькам».

Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати якісну освіту та соціальну адаптацію в умовах інклюзивної освіти. Саме інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ) спрямовані забезпечити права на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти дітей, які мають особливі освітні потреби. Під час навчання таких дітей потрібно враховувати їхні психофізіологічні можливості.

Саме інклюзивно-ресурсний центр надає можливість для забезпечення якісного психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

Як і коли батькам слід звертатися до ІРЦ

Батьки можуть прийти на консультацію до фахівців ІРЦ за власним бажанням. Також батьки приходять на консультацію за рекомендацією лікарів або ж дослухаються до думки педагогів, соціальних працівників, психологів чи вихователів.

Чи потрібне направлення до ІРЦ?

Кожен з батьків, що має дитину з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років, може звернутися за допомогою до ІРЦ за місцем проживання.

Фахівці інклюзивно-ресурсного центру можуть допомогти батькам обрати, які саме медичні, психологічні, педагогічні та освітні послуги потрібні їхнім дітям, і де їх можна отримати.

Освітні послуги в ІРЦ

Провідне завдання інклюзивної освіти – розвиток навичок і вмінь дитини з особливими освітніми потребами. Така спрямованість інклюзивної освіти допомагає підвищити академічний, соціальний, емоційний та фізичний потенціал дитини, поліпшити її навички самодопомоги. Фахівці ІРЦ консультують та інформують педагогів освітніх закладів, у яких навчають та виховують дітей з особливими освітніми потребами. Тож якщо педагог дезорієнтований і не знає, як спілкуватися з дитиною, як організувати свою роботу відповідно до її потреб і можливостей, він може звернутися до ІРЦ. Спеціалісти центру проконсультують, як адаптувати й модифікувати навчання та освітній простір, які методи роботи слід обирати відповідно до освітніх потреб конкретної дитини, які системи психологічних та педагогічних послуг необхідні дитині з особливими освітніми потребами тощо.

Психолого-педагогічна допомога спрямована на:

соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їх самостійності та відповідних компетенцій;
формування компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах;
розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності, становлення особистості. За результатами комплексної оцінки фахівці Центру визначають напрями, обсяг психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами (для дитини з інвалідністю - з урахуванням індивідуальної програми реабілітації) та забезпечують її надання шляхом проведення індивідуальних і групових занять;
надання рекомендацій щодо складення, виконання, коригування індивідуальних програм розвитку дітей з особливими освітніми потребами в частині надання психолого-педагогічної допомоги, змісту, форм та методів навчання відповідно до потенційних можливостей дитини;
забезпечення належних умов для навчання залежно від порушення розвитку дітей з особливими освітніми потребами (доступність приміщень, особливості облаштування робочого місця, використання технічних засобів тощо);
інформування батьків (одного з батьків) або законних представників дітей з особливими освітніми потребами про наявність мережі навчальних закладів, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту та громадських об’єднань для підтримки сімей, які виховують таких дітей. Психолого-педагогічна допомога надається дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах (не відвідують навчальні заклади), та не отримують відповідної допомоги.
Батькам дітей з особливими освітніми потребами

Вже розпочав роботу портал Інформаційна система управління освітою (ІСУО).

За допомогою порталу інклюзивної освіти батьки можуть:

подати заявку до інклюзивно-ресурсного центру, не виходячи з дому;
отримати запрошення на проходження комплексного оцінювання (адреса, дата, час);
зберігати заявку та висновок в електронному вигляді.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД час карантину

2.1. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком карантину:

2.1.1. Перед початком карантину слід чітко визначити терміни початку та завершення . карантина.

2.1.2. У разі продовження карантину телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу вихователеві або класному керівникові для визначення нового терміну карантину.

2.2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час карантину:

2.2.1. Під часкарантину , перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху:

● рухатися тротуарами і пішохідними доріжками, дотримуючись правого боку;

● за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;

● переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а за їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

● у місцях із регульованим рухом зважати тільки на сигнали регулювальника чи світлофора;

● виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;

● чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

● на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;

● у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

● категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;

● рухатися по дорозі велосипедом можна тільки дітям, які досягли 16 років; мопеди й велосипеди повинні бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду — білого кольору, по боках — оранжевого, позаду — червоного; на голові у водія має бути захисний шолом; чітко дотримуватися правил дорожнього руху;

● водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідними доріжками; їздити не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби;

● для катання на інших засобах (скейтборд, самокат, ролики та ін.) обирати місце на дитячих майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено;

● учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які отримані на уроках основ здоров'я; виховних годинах, предметних уроках;

● перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;

● учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування.

2.2.2. Під час карантину, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:

● заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину та ін.);

● користуватися газовою плитою вдома тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання під наглядом дорослих;

● заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу та ін.); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні та ін.), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожектори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загоряння; встановлювати стільці, крісла і інші конструкції, виконані з пластмас та легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи і аварійні виходи;

● у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайомих чи чужих предметів, зокрема, побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах — це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;

● не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, негайно повідомити дорослих;

● не скупчуватися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю;

● під час участі в масових заходах не галасувати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, дотримуватися правил пожежної безпеки;

● у разі пожежної небезпеки — наявності вогню, іскріння, диму — негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером 101, назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону;

● при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону; назвавши своє ім'я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши свій номер телефону.

2.2.3. Під час карантину, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті та ін. учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння та ін.:

● під час карантину заборонено перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запобігання утеплення дітей;

● категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар'єрів, напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів і попередження травм та загибелі дітей;

● категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;

● заборонено брати до рук, нюхати, куштувати незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;

● пересуватися обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи у відкритий каналізаційний люк;

● не наближатися на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, що стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння — такі проводи ще можуть бути підживлені електрострумом;

● не наближатися до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами — можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень за 5 м;

● бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки чи атракціони, турніки, прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;

● не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;

● не наближатися до відчинених вікон, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти;

● не спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища — там може бути отруйний газ;

● не контактувати із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин;

● застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах, навчальних уроках.

2.2.4. Під час карантину учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, друзів, у замкнутому просторі приміщень із незнайомцями, а також виконувати правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:

● не розмовляти й не контактувати із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей;

● не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть;

● перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год., до 14-ти років — до 21 год., до 18-ти років — до 22 год. У темну пору року — із настанням темряви;

● діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, коли повернуться батьки, слід повідомити, що незабаром — вони у сусідів, тим часом зателефонувати батькам, а двері незнайомцям не відчиняти;

● триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми; у стосунках із оточуючими слід поводитися толерантно;

● не заходити в під'їзд, ліфт із незнайомцями; слід одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідкує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів, між будинками, у тунелях. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти осторонь, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас;

● не вчиняти дії; що можуть призвести до правопорушень. Неповнолітніми у кримінальному праві вважаються особи віком до 18-ти років. За злочини, вчинені після настання 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності. Позбавлення волі неповнолітньому може бути строком не більше ніж на 10 років. Найсуворішим примусовим виховним заходом є направлення до спеціальних навчально-виховних установ, що здійснюється примусово, незалежно від бажання неповнолітнього чи його батьків;

● батьки неповнолітніх, які не займаються вихованням своїх дітей, підлягають адміністративному штрафу в розмірах, передбачених відповідною статтею Карного кодексу України;

● всеукраїнські гарячі лінії підтримки дітей та молоді України:

- Всеукраїнська лінія «Телефон довіри» - 800-500-21-80;

- національна гаряча лінія з питань попередження насильства над дітьми та захисту прав дітей - 500-500-33-50 (у межах України дзвінки безкоштовні).

2.2.5. Під час карантину учні повинні виконувати правила із запобігання захворювань на грип, інфекційні та кишкові захворювання, педикульоз та ін.:

● при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря;

● хворому призначити окреме ліжко, посуд, білизну;

● приміщення постійно провітрювати;

● у разі контакту із хворим надягати марлеву маску;

● хворому слід дотримуватися постільного режиму;

● вживати заходів профілактики: їсти мед, малину, цибулю, часник; чітко виконувати рекомендації лікаря;

● перед їжею мити руки з милом;

● не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити;

● для запобігання захворювань на педикульоз регулярно мити голову; довге волосся у дівчат має бути зібране; не користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а також не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати іншим свій одяг;

● не вживати самостійно медичних медикаментів чи препаратів, не рекомендованих лікарем;

● якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих поряд немає, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім'я, а також зателефонувати батькам.

■■■ 3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ АБО АВАРІЙНОЇ СИТУАЦІЇ

3.1. Не панікувати, не кричати, не метушитися, чітко й спокійно виконувати вказівки дорослих, які перебувають поряд.

3.2. Зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого перебування.

3.3. Якщо ситуація вийшла з-під контролю дорослих, слід зателефонувати в служби екстреної допомоги за телефонами:

101 — пожежна охорона;

102 — міліція;

103 — швидка медична допомога;

104 — газова служба, коротко описати ситуацію, назвати адресу, де відбулася надзвичайна ситуація, а також своє прізвище, ім'я, номер свого телефону.

3.4. За можливості слід залишити територію аварійної небезпеки.