Новини

Правила спілкування з дітьми
Правило №1 – Будьте чесними. Важливо говорити правду і передавати дитині своє ставлення до обговорюваної теми. Діти у віці від 5 до 10 років сприймають інформацію чуттєво і буквально, не через критичний розум, не оцінюючи та не зважуючи її. І якщо ми говоримо неправду, дитина обов'язково це зрозуміє, що залишить в її душі незадоволеність і вона обов'язково повернеться до цього питання знову. Правило №2 – Враховуйте вік і почуття дитини. Є багато складних тем, які можуть сильно вразити дитину, наприклад, смерть. Тому обов'язково враховуйте її характер, вік та інтелект. Спостерігайте, чи зрозуміла вона нову інформацію. Ніколи не вживайте складні слова або наукові терміни, дитині вони будуть незрозумілі, ця тема залишиться для неї складною, і, як наслідок, до неї сформується складне ставлення.
Правило №3 – Підкріплюйте свої відповіді додатковою інформацією. Проілюструйте прикладами зі свого життя те, про що говорите. Але якщо з якоїсь причини у вас немає такого досвіду, то на допомогу завжди прийдуть казки, міфи або мультфільми. У віці 5-10 років діти чудово сприймають метафоричну інформацію. У казках і міфах ми завжди зустрічаємо героїв, які проживають приблизно одні й ті самі сценарії, наприклад, виказують рішучість у складних ситуаціях, завжди знаходять правильне рішення, стають щирими друзями, допомагають іншим. Такі приклади дають дитині певні загальні поняття і формують правильні цінності.
Правило №4 – Зберігайте візуальний і тактильний контакт, розмовляйте у спокійній атмосфері. Для дітей візуальний контакт просто необхідний, щоб вони могли засвоювати ту інформацію, яку отримують. Якщо ми обговорюємо складні теми, наприклад, розлучення, важливо приділити увагу і тактильному контакту – обійняти, взяти за руки тощо. Крім того, атмосферу, в якій ви розмовляєте, потрібно обирати або моделювати. Якщо ви відповідаєте на серйозні запитання дитини похапцем, то її сприйняття інформації викривляється і ставлення до цієї теми також формується у викривленому вигляді. Тому якщо у конкретний момент у вас немає часу або вам необхідно підготуватися до розмови, краще відкладіть її, але обов'язково попередьте про це дитину, наприклад, дивлячись в очі скажіть їй, що сьогодні ввечері ви повернетеся до цієї теми та поговорите про це.
Правило №5 – Не недооцінюйте вік та інтелектуальні можливості дитини. Важливо пам'ятати, якщо дитина поставила питання або порушила якусь тему, то вона дозріла і готова отримати інформацію. Не уникайте її запитань, відповідайте прямо і відкрито «без води та підсолоджувачів». Крім того, є теми, про які важливо поговорити на декілька років раніше, наприклад, тема статевого дозрівання. Перш ніж дитина з цим стикнеться, ми повинні передати їй необхідну інформацію та підготувати її. Як виготовляють соки прямого віджиму, і чому вони такі корисні? Для виготовлення соків прямого віджиму ягоди та фрукти проходять мінімальну обробку: сік вичавлюють зі стиглих свіжих плодів, а після миттєвої теплової обробки розливають у пакети. Свіжішим за сік прямого віджиму може бути лише сам фрукт або фреш. Водночас фреш зберігає свої якості лише 10 хвилин після приготування. Соки, виготовлені з концентратів, зазвичай відновлюють шляхом додавання води та цукру, а нектари та соковмісні напої окрім води й цукру містять не більше 40% фруктової частини. У ресторанах МакДональдз представлені соки прямого віджиму торгової марки Galicia, які не містять цукру, води або інших добавок і зберігають максимум вітамінів для вашого малюка. Соки Galicia виготовляються з українських фруктів і ягід, вирощених в екологічно чистих регіонах – у Галичині та на Закарпатті. Табу у спілкуванні з дітьми
Табу №1 – Не знецінюйте допитливість дитини. У жодному разі не знецінюйте інтерес, який з'явився у дитини, тому що в іншому випадку ви гасите цей імпульс і, швидше за все, вона більше ніколи не підійде до вас із цим питанням. Не мовчіть, не смійтеся із запитання, не переходьте на інші теми та не кажіть, що зайняті для цього. Дайте дитині зрозуміти, що для вас це питання так само важливо, як і для неї.
Табу №2 – Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Кожна дитина – це особистість, не порівнюйте розвиток своєї дитини та інших дітей. Тут немає правильних критеріїв, про що б вона не питала, в цей момент вона розвивається і формує свою свідомість, поважайте це. Табу №3 – Не ведіть дискусію в негативному ключі. Не сприймайте думку дитини негативно. Сучасні діти оточені величезною кількістю інформації, тому в цьому віці у багатьох із них трохи нереальне уявлення про цей світ. Якщо дитина ставить питання і висловлює власну думку, не перебивайте її та поважайте її точку зору.
Табу №4 – Не уникайте важких тем. Обговорюючи складні теми, не кажіть дитині: «Ти ще маленький і все одно не зрозумієш!». Спробуйте пояснити їй так, щоб вона зрозуміла. В іншому випадку дитина залишається наодинці зі своїм питанням і заповнює це порожнє місце іншою інформацією, наприклад, фантазією.
Табу №5 – Не переконуйте дитину в тому, що думка дорослого – єдина правильна. Повністю виключіть зі свого лексикону фразу: «Дорослі краще знають і завжди праві». Якщо малюку з дитинства програмують її в голові, потрапляючи у той вік, коли у нього є можливість натрапити на різні ризики, такі фрази можуть спрацювати проти нього. 6 найпоширеніших дитячих питань і приклади відповідей на них, які допоможуть батькам
Питання 1. Як я з'явився на світ? Коли чоловік і жінка люблять один одного, вони обнімаються і цілуються. Потім тато дає мамі свою клітинку, яка з'єднується з клітинкою мами, і в її животику з'являється дитина. Спочатку вона зовсім крихітна, як маленька рибка, але потім вона росте, їй стає тісно в животику у мами, і вона з'являється на світ.
Питання 2. А ми всі помремо? На жаль, все на світі коли-небудь помирає: і люди, і тварини, і дерева, і квіти. Це закон природи, який потрібен, щоб усім на планеті вистачило місця. Ми теж помремо коли-небудь, але це буде дуже нескоро. Колись ми будемо старенькими, як твоя бабуся, а ти - дорослим, як ми, і у тебе будуть свої діти. І ти проживеш довге життя з безліччю пригод.
Питання 3. А бабуся хвора, і вона скоро помре? У бабусі зараз є проблеми зі здоров'ям, але ми всі дуже сподіваємося, що вона одужає і буде жити довго. Ми не знаємо цього точно, але ми й лікарі робимо все, що можемо, щоб допомогти їй, і добре про неї піклуємося.
Питання 4. Чому ви з татом сваритеся? Іноді люди сваряться, тому що не згодні один з одним. Сваритися можуть всі: і діти, і дорослі. Але ми обов'язково миримося, тому що ми з татом любимо один одного. І дуже любимо тебе.
Питання 5. Ви з татом збираєтеся розлучитись? У нас не виходить ладнати один з одним. Ми щосили намагалися це зробити, але вирішили, що нам буде краще не жити разом. Це не означає, що ти зробив щось не так. Ми завжди будемо любити тебе і залишимося твоїми батьками. Нам усім буде важко звикнути до цього, але ми зробимо все можливе, щоб ти був щасливий.
Питання 6. Кого ви любите більше — мене чи сестру? Усі люди різні, і ти з сестрою також, а значить і любов може проявлятися по-різному. Але ми любимо вас однаково сильно, так само, як і ти однаково любиш мене і тата.
Пам'ятайте, неважливо, що запитала дитина, але, якщо вона вже поставила це питання, значить, вона готова і хоче отримати на нього відповідь. Не ігноруйте свого малюка і завжди говоріть із ним чесно, прямо, «без води та підсолоджувачів»!

Завжди пам'ятайте! Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці і дозвілля.
ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї

1.Повага до індивідуальності дитини (урахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога в пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій.
2. Формування системи цінностей та збереження емоційного ком­форту в сім'ї.
3.Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, ураху­вання індивідуальних і вікових особливостей дитини.
4.Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті відносини дитини з батьками, взаємодопомога, турбота й увага забезпечать гарні відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.
ЗАПОВІДІ БАТЬКАМ
• Якщо дитину часто критикують — вона вчиться засуджувати людей.
• Якщо дитині часто демонструють ворожість — вона вчиться битися.
• Якщо дитину часто висміюють — вона вчиться бути несміливою.
• Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться бути винною.
• Якщо дитину часто підбадьорюють — вона вчиться бути впев­неною в собі.
• Якщо до дитини ставляться поблажливо - вона вчиться бути терплячою.
• Якщо дитину часто хвалять — вона вчиться оцінювати.
• Якщо з дитиною здебільшого відверті — вона вчиться справед­ливості.
• Якщо дитина перебуває в атмосфері дружби і розуміння - вона вчиться знаходити любов у світі.

1. Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.
2. Розмовляйте з дитиною так, як ви хотіли б, щоб розмовляли з вами. Проявляйте повагу, м'якість, уникайте грубості та будьте терплячими.
3. Досягти успіху можна лише тоді, коли ви є прикладом для по­зитивного наслідування щодня.
4. Визнавайте свої помилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінюванні себе та інших.
5. Зберігайте надію дитини на виправлення. Пам'ятайте:
• покаранням ви можете зашкодити фізичному і психічному здоров'ю дитини; не приймайте рішення зопалу, будьте стриманими;
• праця не може бути покаранням;
• завжди будьте справедливими;
• не карайте із запізненням або для профілактики.
6. За жодних умов не принижуйте гідність дитини.
7. За кожен негарний учинок застосовуйте лише одне покарання.
8. Якщо є сумніви щодо справедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте.
9. Малюк повинен боятися не вашого гніву і подальших дій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, учинками.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ
1. Не навчайте того, із чим ви самі необізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові й індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — це ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твер­дість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Учіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги: «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зро­би, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не лише про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і до­сягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Наголошуйте на її сильних властивостях.
3. Не соромтеся проявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Не забувайте про тактильний контакт. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання й осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозво­леність і бездоглядність. Установіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато, лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінок: «Ти поганий»; «Ти брехливий»; «Ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка), надалі ти не повинен так робити».
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — де найефектив­ніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові та можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І лише в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Покарання має відповідати вчинку, а дитина повинна розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але варто пам'ятати про те, що фізичне покарання — це найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — пробачений. Сторінку перегорнуто. І про старі гріхи жодного слова! Дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця лежить через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні знання, навички, поняття про життєві правила і цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, сутність заборон й обмежень. Допоможіть їй на­вчитися висловлювати свої бажання, почуття і переживання, тлумачити свою поведінку та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки — день варто завершувати читанням доброї, розумної книжки.
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спочатку достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допо­магати вам).
16.Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівно­правним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками.
17. Пам'ятайте! Діти не повинні реалізовувати те, що не скла­лося у вас.

А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.
Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.
В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.
Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.
Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.
Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.
Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.
Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.
З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.
І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.
К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.
Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.
М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.
Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.
О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.
П — поважайте думки дитини.
Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — творчий потенціал дитини розвивайте.
У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.
Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.
X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.
Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.
Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.
Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

“Я бачу, що ти важко працюєш”

Зосереджуватись на процесі замість кінцевого результату – це ключовий принцип методики.

Ми уникаємо казати дітям "добра робота" чи "твоя робота чудова".

Замість того ми коментуємо концентрацію малюків впродовж тривалого часу, як вони акуратно писали і їхню роботу тепер будь-хто зможе легко прочитати.

Хвалити важку роботу дитини замість результатів її праці допомагає малюку розвинути свідомість, де він віритиме, що може покращити щось власними зусиллями.

Замість того, щоб казати дітям: "Ти хороший хлопчик", скажіть: "Я помітила, що ти був милим до молодшого братика вчора, коли поділився з ним своєю машинкою".

Це покаже малюку, що ви бачите його хорошу поведінку, без оцінки самої дитини.

Замість того, щоб казати: "Ти такий крутий художник", скажіть: "Я помітила, що ти довго і наполегливо працював над своїм малюнком і зробив його таким, як хотів".

2
“Що ти думаєш про свою роботу?”

За методикою Монтессорі, дитина є своїм власним вчителем. Педагоги є гідами, які дають малюку уроки та допомагають йому.

Але він вивчає світ сам через обережно і детально підібране середовище та матеріали.

Самоаналіз є великою частиною цієї подорожі з відкриттів.

Коли дитина питає: "Тобі подобається мій малюнок?", замість того, щоб просто сказати, який він гарний, спробуйте запитати малюка натомість:

"Що ти про це думаєш?", "Як ти вирішила використати саме такі кольори?" чи "Яка твоя улюблена частина малюнку".

Допоможіть дитині оцінювати свою роботу для себе замість того, щоб шукати і чекати на чиєсь схвалення.

3
“Де б ти міг це пошукати?”

Незалежність – інша ключова цінність методики.

Наша ціль як вчителів допомагати дітям робити речі для себе.

Іноді простіше відповісти дитині, де вона залишила свою річ чи як зробити те і те.

В таких випадках ми відповідає питанням на питання: "Де б ти міг це пошукати?", "Якого друга ти міг би попросити про допомогу?".

Якщо ваш син загубив кросівок, а ви бачите, що він стирчить з-під ліжка, ставте дитині запитання, які наводитимуть на правильну відповідь:

"Де ти був, коли кросівок зник? Ти перевірив у своїй кімнаті?".

Це може зайняти трішки більше часу, але це того варте.

Малюк стає ініціативнішим і рідше до вас приходить.

4
“З якою частиною роботи ти б хотів, щоб ми тобі допомогли?“

У нашому класі діти відповідають за багато речей, включаючи турботу про своє середовище.

Діти часто дуже пишаються своїми обов’язками, проведенням часу за поливанням квітів чи протиранням столів чи вікон.

Іноді роботи буває забагато чи вона для дитини заскладна.

В такому разі ми питаємо малюка, як саме можемо йому допомогти.

Ми не хочемо нападати на дитину і "рятувати день", надсилаючи їй повідомлення, що вона не здатна це зробити.

Наприклад: Якщо дитина втомилася, але їй потрібно поскладати своє Lego перед сном, скажіть їй:

"Кубики якого кольору мені зібрати" чи "Я приберу усі жовті кубики, а ти усі сині".

Покажіть дитині, що ви робите це разом.

5
“У нашому класі ми…” (Удома: "У нас вдома ми")

Ця маленька фраза використовується, щоб нагадати дітям будь-яку кількість правил у класі і бажаної поведінки.

Це констатація того, як працює спільнота. Вона схилить дитину до співпраці з вами набагато краще, ніж вигукування команд.

"У нашому класі ми сидимо під час їжі" викликає значно менше спротиву, ніж "Сядь!".

Як більшість із нас, діти хочуть бути частиною спільноти. Тому ми просто нагадуємо їм про те, як спільнота працює.

6
“Не турбуй його, він концентрується”

Захищати концентрацію дітей – фундаментальна частина філософії Монтессорі.

Класи цієї методики дають дітям великі блоки робочого часу, який ніхто не перериває.

Вони зазвичай тривають три години. Це дозволяє дітям розвивати концентрацію без її переривання.

Іноді дуже хочеться похвалити дитину за те, що вона чудово працює, але іноді навіть зоровий контакти може порушити концентрацію малюка.

Коли наступного разу проходитиме повз свою дитину, коли вона сфокусована на малюнку чи будівництві вежі, просто пройдіть повз замість того, щоб почали вихваляти, яка вона молодець.

Запам’ятайте цей момент і похваліть дитину пізніше, коли вона закінчить. Скажіть, що помітили, як чудово малюк працював, але не хотіли йому заважати.

7
“Ідіть за дитиною”

Останнє, але не менш важливе.

Цю фразу вчителі методики кажуть один одному та батькам учнів.

Ми часто нагадуємо один одному "Іди за дитиною".

Це означає вірити в те, що кожна дитина має свій власний внутрішній розпорядок розвитку, який має свою причину.

Це нагадує нам шукати причину поза поведінкою. Нагадує, що не всі діти почнуть ходити в рік чи читати у чотири. Вони не "повинні" читати книжки чи досягати інших "висот", які нібито прийнято досягати.

Іди за дитиною означає пам’ятати, що кожен малюк унікальний і має свої власні потреби, пристрасті, подарунки, і відповідно до цього його потрібно скеровувати.

Якщо ви бачите, що дитині цікаво читати, намагайтесь відстежити, що саме їй подобається.

Монтессорі-середовище – це цілий всесвіт, в якому перебуває дитина під час занять, наповнений сотнями цікавих для нього предметів і де дитині надається можливість свободи вибору пізнавальної діяльності. Монтессорі-середовище складається зі спеціальних дидактичних матеріалів і посібників, займаючись з якими дитина отримує всебічний розвиток. Дуже важливо, що все, що знаходиться в Монтессорі-класі, є у вільному доступі для дитини. Монтессорі-середовище має чіткий поділ на різні зони: практики, сенсорики, математики, мови, знання й розуміння світу.

Практика

Зона навичок практичного життя дає дитині можливість освоїтися з предметами і справами повсякденного життя. Матеріали і вправи в цій зоні можна розділити на кілька груп:

Загальнопідготовчі (як ходити по класу, як носити стілець, як носити різні об’єкти, як пересипати і переливати …),
По обслуговуванню самого себе (застібання одягу, миття рук, полірування взуття, приготування їжі …),
По догляду за навколишнім середовищем (підмітання, догляд за рослиною, миття столу …),
Особливі види руху і соціальні навички (як вітатися, як запропонувати допомогу, як накрити на стіл …).
За допомогою цих вправ, дитина стає самостійною і впевненою особистістю.

Сенсорика

Зона сенсорного розвитку є однією з найбільш важливих для дітей. З самого народження дитина отримує масу уявлень про навколишній світ через свої почуття: зір, дотик, смак, нюх, слух, тактильні відчуття. Тому дуже важливо ці почуття розвивати і витончувати.

У зоні сенсорного розвитку дитина дізнається, що таке довжина, ширина, колір, потім вчиться розрізняти відтінки кольорів, силу звуку. Дитина поступово освоює, впорядковує свої сенсорні еталони, розширює словниковий запас, вчиться порівнювати, вимірювати, упорядковувати, мислити логічно і точно, розвиває уяву і творче мислення, пам’ять і спостережливість.

Ця зона опосередковано готує дитину до математики.

Математика

Зона математики – всі матеріали цієї зони спрямовані на те, щоб шляхом практичних маніпуляцій зі спеціальними дидактичними Монтессорі-матеріалами, дитина опановувала основними математичними поняттями.

З їх допомогою дитина має можливість навчитися:

– рахувати до 100, 1000 і більше,
– розуміти суть десяткової системи,
– оперувати поняттями «одиниця», «десяток», «сотня», «тисяча»,
– записувати числа,
– виконувати арифметичні дії, у тому числі множення і ділення,
– а також вивчати властивості геометричних фігур.

Мова

Зона мовного розвитку – у ній діти:

– розширюють словниковий запас,
– розвивають фонематичний слух та усне мовлення,
– опановують граматичними формами,
– готують руку до листа,
– знайомляться з друкованими та письмовими буквами,
– читають
У цій зоні багато матеріалів, що провокують дитину на складання слова з допомогою рухомого алфавіту, діти складають, читають пропозиції, і навіть маленькі історії. Вони вчаться знаходити узагальнюючі поняття, взаємозв’язки, що так важливо і цікаво для дитини дошкільного віку!

Знання та розуміння світу

Зона знання і розуміння Світу

У цій зоні дитина пізнає навколишній світ, набуває елементарні знання в сфері природничих наук, знайомиться з поняттями Земля, Всесвіт, і стає невід’ємною її частинкою.

У цій зоні знаходяться кімнатні рослини, домашні тварини, посібники з природничих наук (всілякі карти, глобуси, календарі, годинник і т.д.), інвентар для проведення дослідів. Заняття в цій зоні спрямовані на навчання способам добування інформації з навколишнього світу, історії, географії, астрономії, анатомії. Дитина зіставляє, порівнює, аналізує, впорядковує свої життєві враження і переживання. Дитина не тільки усвідомлює себе, але і своє місце в світі.

Творчість

Зона творчої діяльності – це зона максимальної свободи творчого самовираження дитини за допомогою малювання, ліплення, аплікації і т.д. У цій зоні дитина працює з найрізноманітнішими природними матеріалами і знайомиться з різними видами мистецтв.

В Монтессорі середовищі поряд зі свободою існують:
Вибір діяльності

Вибір способу роботи

Вибір тривалості роботи

Вибір партнера

Вибір у спілкуванні

Вибір місця роботи

Однак в навчальних класах існують і свої правила – не заважати іншим (дотримуватися тиші, не бігати і не кричати, для цього є спеціальні місце і час). Працювати можна за столиками або на спеціальних килимках.

Твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншого. Не можна без дозволу втручатися у діяльність іншої дитини. Попрацював – прибери матеріал на те місце, де він стояв і в тому вигляді, в якому брав. Матеріал повинен використовуватися за призначенням.

В такому середовищі дитина вчиться:
1. Порядку як в просторі, так і у власних думках,
2. Доводити розпочате до кінця
3. Робити вибір і облаштовувати свій робочий простір
4. Прислухатися до побажань інших людей

Все це допомагає як розвитку самодисципліни, так і розумінню й прийняттю суспільних норм і правил.

Роль педагога зовні здається незначною і малопомітною. Він стоїть, дивиться, щось фіксує, не проявляючи ніяких активних дій, до яких ми звикли в традиційному навчанні. Але це тільки на перший погляд. Тільки спостережливий і психологічно компетентний педагог зможе надати адекватну допомогу дитині. Він повинен добре знати презентації матеріалу і повинен вчасно показати дитині цю презентацію, щоб в подальшому вона змогла працювати самостійно.

У роботу дитини педагог має право втручатися тільки, якщо порушуються основні правила (загроза життю і здоров’ю самої дитини або іншій дитині). Правильні і своєчасні презентації допомагають дитині швидко й ефективно освоїти матеріал. А значить, розвинути пам’ять, логіку, вміння працювати за зразком, навчитися максимально концентрувати свою увагу на сюжеті матеріалу. У кожній групі Монтессорі повинні бути діти різного віку, бо і в житті ми не зустрічаємося з людьми тільки одного віку.

Цей принцип якнайкраще розвиває соціальні навички у дітей. Молодші вчаться у старших, старші допомагають молодшим. Діти спонукаються до навчання, співпраці та допомоги один одному, формується почуття взаємодопомоги, відповідальності.

Якщо в класі багато дітей, відмінності їх характерів виявляються краще, досвід стає більш різноманітним. Якщо ж дітей мало, то картина буде зовсім іншою. Саме досвід спілкування удосконалює дитину.

Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі, тому немає сенсу порівнювати її з іншою дитиною. Ми можемо тільки проводити періодичну діагностику досягнень дитини щодо його самого. Це дозволяє дитині розвивати позитивну самооцінку і впевненість в собі.

Підготовлене середовище – найважливіший елемент педагогіки Монтессорі. Без неї вона не може функціонувати як система. Вона дає дитині можливість поступово, крок за кроком звільнятися від опіки дорослого, ставати незалежним від нього. Тому обладнання в будинку або школі повинно відповідати зростанню, пропорціям і віку дитини.

Таким чином, дитина пройшла величезний шлях з розвитку самого себе, в спеціально підготовленому середовищі, сформувавши всі навички, необхідні для наступної значної епохи його життя – школи.

. Дитину вчить те, що довкола неї.

2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5. Якщо з дитиною поводяться чесно – вона вчиться справедливості.

6. Якщо з дитини часто сміються – вона вчиться бути боязкою.

7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8. Якщо дитину часто знеславлюють – вона вчиться почуватися винною.

9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10. Якщо до дитини ставляться поблажливо – вона вчиться бути терплячою.

11. Якщо дитину частіше підбадьорювати – вона стане більш впевненою в собі.

12. Якщо дитина зростає в атмосфері дружби і почувається потрібною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13. Не кажіть про дитину поганого – ні при ній, ні без неї.

14. Зосереджуйтесь на розвитку хорошого в дитині, щоб зрештою не лишалося місця для поганого.

15. Завжди слухайте дитину, яка до вас звертається, і відповідайте їй.

16. Поважайте дитину, яка припустилася помилки і може зараз чи трохи згодом виправити її.

17. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку, і будьте непомітним для дитини, яка вже все знайшла.

18. Допомагайте дитині опановувати щось нове. Робіть це, наповнюючи довколишній світ турботою, стриманістю, тишею та любов’ю.

19. У спілкуванні з дитиною завжди дотримуйтесь найкращих манер – пропонуйте їй найкраще, що у вас є.

Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати.

Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.Тренування артикуляційного апарату

Вгадай, хто це?

Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).

Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.

Бублик-акробат

Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.

Малювання язиком

Вправа спрямована на зміцнення м’язів язика, розвиток гнучкості.

На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.

Другий варіант – виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.

Графічні вправи

Малюнки за крапками

Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.

Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).

Написання букв

Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру...», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).

Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав’язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.

Гра «Один – багато»

Дитині демонструють один предмет і поряд – кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об’єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка – квіти.

Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.

Об’єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.

Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.

Казки і вірші для читання та інсценізації

Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько – дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них – «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.

В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам’ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.

Дихальні вправи

Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.

Кульки

Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.

Вода в роті

Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.

Шторм на морі

В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».

Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.

Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.

До кінця 1-го місяця дитя не кричить перед годуванням.

До кінця 4-го місяця маля не посміхається, коли з ним розмовляють, не гулить.

До кінця 5-го місяця не намагається, знаходячись на руках у мами, відшукувати ті предмети і тих людей, яких вона називає, не прислухається до музики.

До 7 місяців не взнає голосу близьких, не може правильно реагувати на інтонації, не віддає перевагу мелодійним брязкальцям. Не намагається привернути до себе увагу.

До кінця 9-го місяця у маляти немає лепету, і воно не повторює за дорослим звукосполучення і склади, наслідуючи інтонації того, хто говорить.

До кінця 10-го місяця маля не махає головою на знак заперечення, або ручкою на знак прощання.

До року маля не може виголосити ні слова, не може виконати прості прохання (покажи, принеси), не здатний адекватно реагувати на похвалу і на зауваження.

До 1 року 4 місяців він не може адекватно ситуації вживати слова «мама» і «тато».

До 1 року 9 місяців не може виголосити 6 осмислених слів.

До 2 років маля не може показати частини тіла, які йому називає дорослий, не виконує складні прохання: «Сходи на кухню і принеси чашку». Не впізнає близьких по фотокартках.

До 2,5 років не розуміє різницю між словами «Великий» і «Маленький».

До 3 років не розуміє короткі вірші, розповіді, казки, не намагається їх переказати, не може показати, яка лінія довша, не може відповісти на питання: «Як тебе звати?».

У 4 роки не знає назви кольорів, не рахує в межах п’яти, не слухає довгі казки, не може розповісти вірша.

У 5 років мова не розбірлива і не зрозуміла для тих, хто оточує.

У 6 років маля не може переказати події минулого дня, переглянутого мультфільму або прочитаної розповіді. Неправильно виголошує звуки рідної мови і (або) не розрізняє їх на слух.

ТАКОЖ ЯКЩО:

— не реагує на звернене до нього мовлення, навіть якщо його називають по імені, але помічає інші, навіть дуже тихі звуки;

— не прислухається (як це роблять слабочуючі діти), не намагається зрозуміти сказане по губах, не удається до міміки і жестів для вираження свої думок;

— вживає перед окремими словами зайві звуки (а, і);

— повторює перші склади або цілі слова на початку фрази;

— робить вимушені зупинки в середині слова, фрази.

1. "Як організувати логопедичні заняття вдома". Переглянути інформацію

2. "Заняття вдома з розвитку сенсорної інтеграції ". Переглянути інформацію

3. Розвиваємо просторове мислення у дітей віком від 3 до 7+ років. Переглянути інформацію

4. "Підказки, які допоможуть розвивати пам'ять дитини". Переглянути інформацію

5. "Пам'ятка для батьків і вчителів дітей з синдромом дефіциту уваги". Переглянути інформацію

Шановні батьки!

Для закріплення результаті вкорекційно-розвиткової роботи Ваші діти потребують щоденних домашніх занять.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями зору:

– адаптація змісту навчання в залежності від способу сприймання (збільшення шрифту та контрастності, схематизація зображень, використання шрифту Брайля, освітлення тощо);

– зменшення часу зорового навантаження, заміна візуальної інформації тактильною та аудіо інформацією;
використання альтернативного зоровому сприймання (дотикове обстеження, слухове сприймання тощо);

– додаткове стимулювання активності та самостійності учня;
під час пояснення навчального матеріалу необхідно максимально використовувати приклади реального життя та конкретний матеріал, які допоможуть встановити зв’язки між абстрактними поняттями і досвідом дитини;
формувати уявлення, використовуючи реалістичні зображення, реальні моделі, схеми, таблиці та ін.;

– орієнтувати дитину на пошук додаткової інформації про незрозумілі, нові об’єкти;

– плануючи виклад навчального матеріалу, потрібно передбачити, який практичний матеріал може знадобитися дитині під час виконання завдань;
дитина з порушеннями зору може потребувати додаткового пояснення перед початком виконання завдання;

– виклад нового матеріалу слід узгоджувати з наявним досвідом і знаннями дитини;

– тексти для читання, великі за обсягом, дитині може прочитати дорослий чи дати його в аудіо записі, дозволяючи пропустити частину тексту, якщо це не вплине на його розуміння та виконання завдань;
розвивати загальну та дрібну моторику шляхом виконання вправ на розвиток координації, рівноваги, витривалості. Слід пам’ятати, що дитині з порушеннями зору недостатньо продемонструвати виконання вправи чи надати словесну інструкцію, слід виконати рух разом з нею, безпосередньо керуючи рухами тіла чи рук;
для певних завдань, пов’язаних із читанням, записуванням, давати більше часу для їх виконання;

-для позначення текстів для читання варто використати кольорові позначення, обводити текст контуром;

– збільшувати контрастність (жирність) друкованої інформації, міжрядковий інтервал. Чорно-білий або чорно-жовтий контраст забезпечують найкраще зорове сприймання. Добре сприймаються дітьми насичений синій, зелений або фіолетовий колір на світло-жовтому тлі, варто уникати червоного кольору (при певних порушеннях зору цей колір не сприймається);
копії друкованих матеріалів мають бути максимально чіткими;
дитині краще виконувати записи темною чорною ручкою (маркером) замість синьої, в жодному разі не олівцем.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями слуху:

- мотивувати дитину до навчальної діяльності за допомогою ситуації успіху, з опорою на досвід та інтереси дитини;

- надавати роз’яснення абстрактним поняттями, пов’язувати їх з досвідом дитини та інше;

- заохочувати незалежність та самостійність дитини;
зважати на миттєвість сприймання значно меншої кількості інформації, порівняно з однолітками без порушень слуху (як на слуховій, так і на зоровій основі);

- чергувати навантаження на слуховий та зоровий аналізатор для зменшення втомлюваності й відволікання;

- надавати час для закінчення однієї навчального дії й переходу до іншої;
надавати час для запам’ятовування та уточнення навчального матеріалу;
використовувати наочність, зокрема фільми та відео із субтитрами;
використовувати покрокові або візуальні інструкції на підкріплення усного мовлення;

- адаптувати/модифікувати процес та результат діяльності відповідно до освітніх потреб дитини;

– використовувати альбоми та таблиці для розвитку мовлення, картки з ілюстраціями словесною та жестовою мовами, дидактичні ігри (малюнки для складання задач, набір текстів тощо.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями мовлення

Важлива особливість розвитку мовлення дитини полягає у тому, що вона є складовою когнітивної сфери. Саме тому важливо приділяти увагу формуванню уміння дитини сприймати, зосереджувати увагу, запам’ятовувати і контролювати себе:

- уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;

- перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає у тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам);

- визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання):
передбачити необхідні «опори» ( картинки, додатковий друкований матеріал, алгоритм виконання завдань, ( прямі, опосередковані, навідні запитання);

– скорочувати текст для читання; використовувати простіший або альтернативний текст, адаптовані навчальні тексти надруковані великим шрифтом;
навчальні завдання мають бути короткими, зрозумілими за змістом.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
Під час організації навчальної діяльності дітей з порушеннями опорно-рухового апарату важливого значення має створення таких умов, які б дали змогу опановувати знання з опорою на збережені функції організму дитини.
модифікація змісту навчальних завдань до особливих освітніх потреб дитини, що полягає у зменшенні обсягу та спрощенні характеру матеріалу, спрощенні складного матеріалу;

– використання наочності у процесі навчання. Наочність має бути конкретною, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання об’єктів;

– повторюваність у навчанні. Доцільно використовувати варіативність засобів та методів повторення для запам’ятовування матеріалу;
позитивне оцінювання навіть найменших успіхів дитини;
чіткий виклад та уточнення навчального завдання, використовувати розвиваючі ігри тощо;

– заохочення дитини до опису, уточнення виконання нового завдання;
вибору (з боку батьків та дитини) і рекомендації (з боку педагогів) найзручнішого засобу для фіксації навчальної інформації (наприклад, аркуші у клітинку краще використати навіть на уроках української мови);

- передбачення оптимального навантаження письмовими роботами з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук;
передбачення варіативності письмових робіт – не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою;

- збільшення часу на виконання письмових завдань.
У разі порушень зорово-просторової координації варто використовувати наступні прийоми: спеціально вказати (різні позначення) рядок і місце, де потрібно починати писати, малювати;

- позначати відстань між рядками чи частинами завдання;
під час виконання арифметичних дій у стовпчик можна розфарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні – зеленим, десятки – синім, одиниці – червоним;

– використовувати перфокарти;

– під час читання використовувати спеціальні закладки з прорізами для фіксування слова, словосполучення чи речення;

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку

У дитини спостерігаються низький рівень активності та пізнання; її безпосередні потреби та емоційні прояви не підпорядковуються мисленню, а й, відтак – не усвідомлюються і не контролюються самою дитиною. Часто у дітей, які мають порушення інтелектуального розвитку, можна спостерігати прояви почуттів. Недостатній розвиток мислення, його критичності обмежує можливість дітей аналізувати свою поведінку. Для таких дітей характерні труднощі в соціальній адаптації, формуванні інтересів. У багатьох із них порушується фізичний розвиток, виникають труднощі артикуляції, рухової моторики, порушується нормальний розвиток пізнавальних, психічних процесів, погіршується сприймання, пам’ять, словесно-логічне мислення.
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:
Сприймання: поділ складного матеріалу на частини; збільшення часу для усвідомлення завдання; уповільнення темпу викладу матеріалу; використання наочності, активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду; порівняння сприйнятого зі зразком.

Увага: допомога у перевірці правильності виконаних дій; формування навичок самоконтролю; навчання вмінню порівнювати свої роботи зі зразком.
Пам’ять: мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці; поділ матеріалу на частини; повторення матеріалу; закріплення вивченого матеріалу з опорою на наочність, емоційну пам’ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовування.

Мислення: зменшення обсягу матеріалу, спрощення інформації для засвоєння; навчання застосовувати знання на практиці; поділ складних тем на частини; поступове формування вміння порівнювати, використовувати план, інструкцію, схеми тощо; формування вмінь виділяти різні аспекти предметів і явищ; вчити міркувати вголос про способи та послідовність виконання завдань.
Інтелектуальна сфера: урахування індивідуальної працездатності дитини відповідно до її можливостей; урізноманітнення методів і прийомів навчання; створення умов, які стимулюватимуть учнів до навчання і запобігати виникненню втоми.

Загальні рекомендації щодо організації навчальної діяльності:
модифікація змісту освіти до особливих освітніх потреб дитини, що полягає у зменшенні обсягу та спрощенні характеру матеріалу, спрощенні складного матеріалу тощо;

– використання наочності у процесі навчання, наочність має бути конкретною, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання об’єктів;

- уповільненість процесу навчання. Надається більше часу для обдумування відповіді та запису;

- повторюваність у навчанні. Доцільно використовувати варіативність засобів та методів повторення для запам’ятовування матеріалу;
позитивне оцінювання навіть найменших успіхів дитини;

– в процесі навчання дітей, які мають порушення інтелектуального розвитку, необхідно використовувати спеціальне обладнання, серед якого, зокрема, спеціальні підручники, площинні моделі, об’ємні муляжі, розвиваючі ігри тощо.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей з розладами аутистичного спектру

Особливості проявів, рівень здібностей дітей, а також інші характеристики при розладах аутистичного спектру можуть бути у різноманітних комбінаціях, а порушення можуть мати різні ступені тяжкості (від цілковитого занурення у власний світ та відсторонення від оточення до мінімальних аутистичних проявів, таких як: захоплення винятково власними інтересами та значні труднощі під час спілкування, взаємодії з людьми).

Головна особливість інтелектуального розвитку дітей з розладами аутистичного спектру – це здатність виконувати завдання абстрактного характеру і нездатність виконати завдання аналогічної складності з конкретним змістом.

Визначити перешкоди, які заважають дитині адаптуватися до освітнього процесу. З’ясувати характерні для дитини з аутизмом «бар’єри навчання».
Найважливішим елементом організаційних питань навчання є розклад, який оформлюється як серія картинок, фотографій, піктограм (з надписами або без них). Так дитину вчать розуміти зміст розкладу, привчають послідовно виконувати певні завдання. Форматом розкладу може бути альбом або папка з файлами, де розміщено у певній послідовності малюнки, фотографії, піктограми або надписи.

Візуалізовані правила. Зокрема, правила, що пов’язані з вимогами до учня в закладі освіти. Одні з перших правил, яким треба навчити дитину, – «Стоп», «Спочатку – потім», «Твоя черга – моя черга». При цьому слід враховувати:
– правил має бути не більше п’яти водночас. – Вони мають бути конкретними, простими, однозначними;

– правила мають бути привабливими (можливо, з гумором, у вигляді віршу тощо;

– правила мають бути змінними, враховувати актуальність розвитку конкретних учнів та усього класного колективу.
Надання консультацій і зразків виконання будь-яких завдань, які дитина вважає занадто важкими для себе.

Поступове збільшення кількості завдань, які потрібно виконати.
Використання візуальних засобів, презентацій предметів.
Сприяння соціальному розвитку і розвитку мовлення.

Рекомендації щодо умов організації дистанційного навчання дітей із затримкою психічного розвитку

Затримка психічного розвитку характеризується як межовий стан між нормою та порушенням розвитку дитини, якому властиві негрубі недоліки інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, що виявляються у зниженні навчально-пізнавальної діяльності та соціальної адаптації в цілому. Такий стан визначається як порушення темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам’ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають від усталених психологічних норм даного віку. Якщо по закінченні молодшого шкільного віку залишаються ознаки недорозвитку психічних функцій, то йдеться про конституціональний інфантилізм чи інтелектуальні порушення.
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:
Навчальні завдання спрямованні на розвиток всіх видів сприймання, особливо зорового та слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції;

– під час навчання необхідно розвивати працездатність, уміння зосереджувати увагу та цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати;
доцільно розвивати навчальну мотивацію, бажання вчитися, віру дитини у власні можливості;

– розвивати пізнавальну діяльність. Спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, застосовувати ці знання практично; виділяти та пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати це у практичній діяльності;

- формувати вміння орієнтуватися в сторонах предметів, які знаходяться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини;

– формувати вміння працювати за інструкцією, послідовно виконувати завдання. Таку роботу можна проводити під час конструювання, малювання, ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає і на мовленнєву функцію.

Загальні рекомендації щодо навчальної діяльності:

– з метою запобігання втомлюваності дитини під час освітнього процесу слід змінювати види діяльності, використовувати у процесі викладу матеріалу цікаві факти, приклади, організовувати фізкультхвилинки;
акцентувати увагу на розвиток спостережливості, формуванні навичок і вмінь самостійно оволодівати знаннями та користуватись ними;

– виявляти прогалини у знаннях з метою їх поступового заповнення, аби не допустити посилення відставання від інших учнів;
стимулювати активність під час занять, підтримувати навіть незначні успіхи;
враховувати труднощі запам’ятовування. У процесі виконання практичних завдань додатково пояснювати навчальний матеріал, надавати можливість виконувати завдання у повільнішому темпі,
ставити додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання, наводити вже відомі дітям приклади;

– використовувати поетапну інструкцію, додавати письмові інструкції до завдання, формувати вміння планувати свою діяльність, словесно звітувати, поступово підвищувати темп роботи дитини;

– адаптувати завдання з урахуванням особливих освітніх потреб дитини. Як правило, для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з ЗПР використовується набір дидактичних ігор з розвитку логіки та творчості, розвиваючі конструктори, різні пірамідки, спеціальні підручники та інтерактивні комп’ютерні програми.

Вправні пальчики

Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою.
Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.
Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній — до вказівного.

Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім — двома руками одночасно.

Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам’ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»?
Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку.
Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі.
Спробуйте разом із дитиною
“Зайчик”
На землі сніжок лежить,

(плавні рухи руками, розвести їх над “землею”)

Зайчик по сніжку біжить.

(Пальчикова фігурка, “зайчик”)

Мерзнуть вушка,

(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)
Мерзнуть лапки,
(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх). Наприклад, кулак – кулак – долоню.
Бо без валянців
(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)
Та шапки. Ой!
(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).
“Зайчика злякались”
Ми ходили по гриби,
(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).
Зайчика злякались
(“Зайчик”)

Поховались за дуби

(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).

Розгубили всі гриби

(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись –

(усміхнутися)

Зайчика злякались!
(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).
”Їжачок”
Їжачок – хитрячок.
(Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);
Голочки гостренькі,
(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).
Ось Грибки під дубком
(Дерево)

Він збира маленькі

(“Гриби”)
“Коники”
По гладенькому столі
(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу)
Пальчики стукочуть.
(Стукати голосніше)
То не пальчики, ні-ні –
Коники цокочуть
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).

За місток.

(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)
За млинок
(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(“Коник”).
В чисте поле, за лісок
(“Дерево”)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(“Коник”)
Потім знову в дитсадок.
(“Дах” на головою)
“Котик”
Котик пухнастий,
(“Котик” – із кулачка відставити великий палець та мізинчик).
Вушка маленькі

(Поворушити відставленими пальцями).

Лапки м’якенькі.
(Скласти пальці в кулачок).
Кігті гостренькі,
(Зігнути пальці і поворушити ними).
“Гуси-гусенята”
Гуси-гусенята на ніжки
(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.)
Одягли червоні панчішки.
І пішли рядком до корита
(“Йдуть” поряд)
Свіжої водиці попити.
(Нахиляються та підіймають “голівки”)

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти.Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох, дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти.

Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п´ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка»,«коза» і «коса», «ніч» і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►► Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

►► Ігри

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури намела метелиця.

Білим килимом (пісок) під дерева стелиться.

Кімнату до свята малі прибирали.

На стінах і вікнах (морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

►►Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Щасливої дороги до країни звуків!

Вплив співу на розвиток дитини
Мають рацію ті, хто стверджує, що спів робить дітей здатними до музики. І дуже помиляються ті, хто вважає, що функції співу на цьому закінчуються. Багато дослідників, учених, учителів і вихователів підкреслюють особливе значення співу в розвитку людини. Так, саме людини, не тільки маленької дитини, а й дорослих людей теж. Тому в даній статті наводяться різні сфери життя, на які впливає долучення до вокального мистецтва.

Вплив співу можна розділити на прямий і непрямий

До прямого впливу належать ті ефекти, які відображаються в тілі або психіці людини безпосередньо під впливом співу. До непрямого (опосередкованого) ми відносимо ті, які виникають під впливом настрою, що виникає в результаті голосових вправ.

Іншою диференціацією, що витікає зі сказаного вище, є вплив на фізичний розвиток і вплив на психоемоційний стан людини.

Цікаво відзначити той факт, що спів одночасно діє на різні сторони нашої особистості й незалежно від віку сприяє виробленню енергії, що є рушійною силою емоційного та психофізичного розвитку. А значить, спів гармонійно й усебічно впливає на розвиток людини в цілому.

Вплив співу на фізичний розвиток дитини

Під впливом співу розвиваються й зміцнюються дихальна, серцево-судинна, травна й нервова системи, що в подальшому позитивно позначається на підтримці життєвих функцій, зокрема пов'язаних з мускулатурою тіла.
Діти зазвичай природним чином поєднують спів з певним рухом тіла, підкреслюючи ритм пісні. Така природна схильність, у разі правильного використання мудрими батьками або вихователями, веде до вдосконалення тіла й формування правильної постави.
Підвищення уваги до якості звуку під час співу запобігає хворобам гортані й виникненню вузликів голосових зв’язок, які можуть з'явитись під час крику.
Вплив співу на розвиток мови

Вплив співу на розвиток мови заслуговує окремої уваги, оскільки цей вплив просто величезний. Перш за все, коли співають дорослі, вони демонструють дитині прекрасну форму спілкування, яка настільки приваблива, що спонукає малят до власних спроб заспівати що-небудь. Крім того, спів у чудовій ігровій формі розширює їхній словниковий запас і вміння висловити думку. До того ж, сам ритм пісні здійснює стимулюючу дію на розвиток мови, спираючись на природні потреби дитини, пов'язані з фізіологічним ритмом організму, а також з тим ритмом, що був неймовірно близьким їй з самого початку життя – у лоні матері.
Також при цьому формується культура висловлювання власних думок і взаєморозуміння між людьми.
Вплив співу на психічну сферу

Спів має помітний вплив на виплеск емоцій, покращення настрою, виникнення почуття безпеки та сміливості у прояві себе. Діти, які співають, веселіше, спокійніше і сміливіше. Крім того, спів покращує увагу (концентрацію), пам'ять та уяву, одночасно формуючи потреби більш високого порядку, пов'язані з культурним рівнем людини.
Спів – це також відмінний засіб для зняття будь-якого психічного напруження, яке виникає також при страхах, тривозі та агресії.
Спів приносить емоційну розрядку і сприяє виходу накопичених емоцій як приємних, так і неприємних, завдяки чому дитині легше зберегти гармонію й душевну рівновагу. Звісно, нелегко вмовити «закипаючу гнівом» дитину приєднатись до спільного співу, але спробувати варто, тому що результати будуть незвичайними й несподіваними.
Особливо необхідно підкреслити виняткову роль колискових, які співаються разом з дитиною перед сном, вони розслабляють тіло, знімаючи напругу, полегшують наслідки різних відчуттів, сумарно накопичених протягом дня, і зміцнюють емоційний зв'язок дитини з батьками.

Але завдяки спільному співу можна покращити відносини не тільки з батьками. Той же ефект спостерігається й у групі дітей, які часто співають разом. У таких групах зазвичай менше сварок і бійок, безболісно проходить притирання характерів, діти плідніше співпрацюють в інших сферах, а їх настрій співзвучний настрою всієї групи.

Спів повідомляє тілу "правильні" вібрації, що піднімає наш життєвий тонус;
під час співу в мозку людини виробляються особливі хімічні речовини, які допомагають нам відчути спокій і радість;
спів покращує кровообіг, що благотворно впливає на голосові зв'язки, мигдалини і численні лімфовузли, а значить, значно підвищує місцевий імунітет (простіше кажучи, ми рідше застуджується);
поліпшення кровопостачання при співі веде до активізації діяльності головного мозку: він починає працювати інтенсивніше, поліпшується пам'ять, легше сприймається будь-яка інформація;
Поліпшення кровопостачання голови в цілому омолоджує організм, поліпшується стан шкіри;
спів дуже корисно при захворюваннях легенів, тому що не тільки замінює дихальну гімнастику, а й сприяє розвитку грудної клітини, правильному диханню, що значно зменшує число загострень;
при регулярних заняттях в хорі в організмі підвищується рівень імуноглобуліну-А і гідрокортизону, які є ознаками хорошого імунітету;
в даний час розроблені методики, які лікують від заїкання за допомогою співу і допомагають поліпшити дикцію;
спів застосовується навіть при боротьбі із зайвою вагою: деколи надмірно повним людям пропонують при виникненні почуття голоду замість перекусу заспівати дві-три пісні.
Саме тому фахівці рекомендують співати хоча б 5 хвилин на добу, прирівнюючи спів до фізичних вправ.
Лікування співом - метод сучасної медицини
Люди помічають, що будь-який вид мистецтва і заняття творчістю благотворно позначається на емоційному стані людини і його психіці. Тому фахівці нерідко використовують в своїй практиці танці, малювання, співи ... Лікування співом не тільки благотворно впливає на емоційний стан людини, а й сприяє його оздоровленню, адже будь-яка хвороба, на думку вчених, виникає через збій біоенергетичних ритмів.
Кожен з наших внутрішніх органів має свій голос, свою вібрацію. У хворих органах вібрація змінюється. Коли людина співає, які добуваються звуки поглинаються внутрішніми органами майже на 80%, приводять їх у гармонійну вібрацію, активують і покращують їх роботу, особливо нервову, імунну та серцево - судинну систему, і лише 20% звуків йде в зовнішній простір.
Голосові тони і обертони
У лабораторії невербальної комунікації при Інституті психології РАН встановили, що музичний звук голосу складається з основного тону і обертонів, тобто різних призвуків. Завдяки тонам і обертонам голосу людина передає свої емоції. Вчені відзначили, що при вираженні радості обертони голосу гармонійні, а в гніві - дисгармонійні. Якщо людина розташований до свого співрозмовника або висловлює радість, це народжує відповідний звук голосу, він стає ласкавим і приємним, гармонійним, тому що обертони в такому стані гармонійні. Коли людина наповнений внутрішньої недоброзичливістю або гнівом обертони голосу стають дисгармонійними і видають наше ставлення до співрозмовника. Він чує гучні і різкі ноти в голосі, часом переходять на крик, роздратування, гнів, голос то спинити, то зривається - повна дисгармонія.
Вплив співу на здоров'я людини
Не будь-спів лікує, і не будь-яке спів благотворно впливає на здоров'я людини. Оздоровлення багато в чому залежить від того, наскільки людина володіє голосом. Не у кожного співака голос має лікувальні властивості, деякі своїм співом надають на оточуючих абсолютно протилежний вплив. Так разюче відрізняються голосу академічних співаків, різних поп-ансамблів і важкого року. Слухаючи академічних співаків, людина відчуває позитивні емоції: стан благополуччя, радості. Співаки важкого року викликають почуття невдоволення і агресивності. Поп-ансамблі - якесь змішане почуття неповноти.
В даний час розроблена спеціальна методика лікувального співу.
Велика увага приділяється постановці правильного дихання, яке тренує дихальну мускулатуру, покращує вентиляцію бронхів і легенів і змінює обсяг легких.
В процесі співу активно працюють м'язи грудної клітки і черевної порожнини, а значить, поліпшується кровообіг і насичення крові киснем.
А американські вчені встановили, що спів, крім усього сказаного, благотворно впливає і на роботу серця.
Вплив співу на здоров'я людини вивчається медициною, і вже з'явилося напрямок: вокалотерапія, використовується не тільки як профілактичний засіб, але і при лікуванні багатьох захворювань, пов'язаних з легеневою системою, наприклад, бронхіальною астмою.
При лікуванні психічних розладів: нав'язливих страхів або фобій, неврозів, депресій, головних болів.
За допомогою хорового співу в усьому світі успішно лікують заїкання у дітей. Слухаючи, як співають інші, дитина намагається потрапляти в такт, що поступово дозволяє позбутися від недуги. Таким дітям лікарі радять навіть розмовне мовлення не промовляти, а про-спі-ву-ва-ти.
Фахівці зауважують, що діти, які займаються вокалом або хоровим співом, набагато краще вчаться і дуже рідко хворіють, імунітет у них сильнішає.
Для профілактики грипу добре допомагають протяжні народні пісні.
Цікаві факти про спів
Існує думка, що наші предки раніше навчилися співати, ніж говорити. З усіх засобів музикотерапії, спів надає найсильніше вплив на здоров'я людини. Виспівувати і наспівувати в будь-якому випадку корисно, навіть якщо у вас немає ні голосу, ні слуху. Адже своїм співом людина висловлює свій внутрішній стан, знімає напругу. Попел і немов виговорився.
Яким голосом говоритиме людина, багато в чому залежить від матері, дитина, спілкуючись з матір'ю, несвідомо приймає її голос за еталон. Не випадково майбутнім мамам радять постійно розмовляти зі своїм малюком вже в період внутрішньоутробного розвитку, співати для нього пісні, включати записи з гармонійної музикою. Чула, що за кордоном зараз випускають для вагітних жінок спеціальні бандажі з стереофонічними мініколонкі. Мінливі звуки голосу, то низькі, то високі - активують розвиток і зростання всіх систем і органів дитини, налаштовуючи їх на певні звукові частоти і вібрації.
Лікування співом - народні методи:
Всім відомо, що церковний спів протягом багатьох століть служило оздоровчим засобом. У давнину лікування співом використовувалося у всіх народів для боротьби з різними захворюваннями і недугами, немовби інтуїтивно, наші предки відчували, що в співі таїться величезна оздоровча сила.
Так, наприклад, в Єгипті хоровим співом лікували безсоння. Від розладів нервової системи і радикуліту співом під звуки труби зціляли в Стародавній Греції. Демокріт вважав спів, як дієвий засіб при лікуванні сказу, а Піфагор і Арістотель лікували лікувальним співом від божевілля і душевних хвороб. У Древній Русі вважали, що спів - це природний стан душі, її порив, і що в людині співає сама душа.
Вокалотерапія і дихання
У співі величезна роль відводиться правильній постановці дихання. Особливу увагу педагоги звертають в вокалотерапіі на подовження видиху, це важливо при виконанні фольклорних пісень, тим самим збільшується вентиляція легенів, його обсяг, посилюється релаксаційний момент. Практикується "ланцюгове" дихання, щось схоже на безперервність звуку. Цей спосіб дихання сприяє збільшенню тривалості видиху, повноті і глибині вдиху з використанням черевного типу дихання, але найважливіше він вчить чути і відчувати подих поруч стоїть людини, щоб не зробити вдих одночасно з ним, що може порушити звучання пісні. Ймовірно тому стародавні пісні, часом побудовані всього на 2-3 нотах, вражають своєю красою.
Так все-таки, яка зв'язок між співом і здоров'ям? Як ви вже зрозуміли, пояснення найрізноманітніші, одні роблять упор на дихальну гімнастику, інші говорять про духовну і тілесну гармонії.
А втім, яка різниця? Головне, що спів лікує! Вчені вже довели, що щоденне звичайне "спів від душі" по 15-20 хвилин надають оздоровлюючий ефект на людину. Так що співайте! І зовсім не важливо, є у вас слух або голос, співайте на здоров'я!

Скоромовки необхідні не тільки малюкам, які не вимовляють певні звуки. Скоромовки сприяють і загальному розвитку дітей . Веселі і смішні скоромовки на українській мові для дітей дошкільного віку, завдяки яким діти будуть говорити чітко і виразно. Діти до п’яти-шести років часто мають проблеми з мовленням і їм доводиться займатися з логопедом. В багатьох випадках це можна попередити, якщо вчасно почати розучувати з дітьми скоромовки. Достатньо приділяти по 10 хвилин щодня на вимовляння скоромовок, аби у дитини не було проблем з дикцією.Вибір скоромовок на українській мові величезний. Ми пропонуємо вам 63 короткі українських скоромовки для дітей-дошкільнят, які поділили за віком.

Короткі українські скоромовки для дітей дошкільного віку (4 років)
Босий хлопець
Сіно косить.

***

На столі стоїть сільниця,
У сільниці – сіль.

***

Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.

***

Семен сіно віз – не довіз,
Лишив сани – узяв віз.

***

У бобра добра багато.

***

Смаженю смажив,
Смажив Саша,
Замість смажені
У Саші сажа.

***

Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діточок
Коло квіточок.

***

Їла Марина малину.

***

Улас у нас, Панас у вас.

***

Росте липа біля Пилипа.

* * *

Кит кота по хвилях катав –
Кит у воді, кіт на киті.

* * *

Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.

* * *

Заболіло горло в горили –
Бо горила багато говорила.

ЧИТАЙ ТАКЖЕ: Как научить ребенка выговаривать «Р»

Короткі українські скоромовки для дітей дошкільного віку (5 років)
Крокодил до крокодила
Припливав просити мила,
Бо набридло крокодилу
Умиватися без мила.

***

Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

* * *

У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

* * *

Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

* * *

Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.

* * *

Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.

* * *

Скриню зі скарбом
Знайшли карась із крабом.

* * *

Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували.

* * *

Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.

* * *

Пироги перепечені
Перцем переперчені.

* * *

Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.

* * *

Старий сказав своїм синам:
– Сини, соліть сало сухою сіллю.

* * *

Семен сіно віз – не довіз.
Лишив сани, узяв віз.

* * *

Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.

* * *

Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.

* * *

Мила митися не вміла.
Мила мило з рук не змила.

* * *

Ніс Гриць горіх через поріг.
Став на горіх, упав на поріг.

* * *

Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіток.

* * *

Пильно поле пильнували,
Перепелів полювали.

* * *

Приснивсь сьогодні сон синиці:
Приніс сусіда сік з суниці.

* * *

Великі мурахи грали у шахи,
А маленькі мурашки – у шашки.

* * *

Петрик П’яточкін – мультфільм про вередливого хлопчика.

Як їжачок шубку міняв – мультфільм про їжачка, незадоволеного своєю зовнішністю – про особливості та індивідуальність кожного.

Червона жаба – Мультфільм про жабку, котра була незадоволена своїм зовнішнім виглядом, але нарешті усвідомила, в чому її унікальність.

Про всіх на світі – мультик навчить дружити, поважати інших, бути терплячим до особливостей іншого.

Мотузочка – мультфільм про добро, дружбу, добро, безкорисливість.

Двоє справедливих курчат – розповідь про двох благородних курчат, які допомогли зачарованому журавлю знову стати вільним.

Що на що схоже – мультик про песика, який фантазує і шукає цікаві образи у природі.

Козлик та його горе – у козлика лопнула кулька… він склав її у мішечок і пішов горювати.

Про жадібність – мультфільм про злу чарівницю Жадібність, яка готова була подарувати хлопчикові все, аби тільки він відмовився від своїх друзів.

Лисичка з качалкою – мультфільм про хитру лисичку, яка сам ж постраждала від своєї хитрості.

Свара – мультик про конфлікт між добрими друзями бегемотиком і тигром.

День, коли щастить – мультфільм про сором’язливого бегемота, який жив на Краю землі и мріяв, щоб до нього прийшли гості.

Жив-був пес – мультфільм про пса, котрий служив господарям вірою і правдою, але на старості його вирішили вигнати…

Колосок – мультик про працьовитого півника і лінивих мишенят.

Котик та півник – мультик про дружбу котика та півника, про хитру лисичку та довірливого півника.

Некмітливий горобець – історія про дружбу і взаємодопомогу. Про те, як маленький нетямущий горобець просив старших навчити розуму, і що з цього вийшло. За мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить».

Журавлик – За мотивами поеми Б. Олійника “Крило”. Маленький хлопчик приносить додому птаха з перебитим крилом, який стає йому добрим товаришем. Хлопчик сам стає крилатим, тобто благородним, щасливим від свого гарного вчинку, через який розкривається його душа.

Історія про дівчинку, яка наступила на хліб – мультик про злу, пихату дівчинку.

Велика подорож – Історія про те, як двоє друзів – маленьке кошеня Тутті і бегемотик Топ вирішили – відправитися в далеку подорож.

Найсправжнісінька пригода – Історія про пригоди друзів: бегемота Топа і кошеня Тутті.

1. Забери мене додому - Take me home (2013 р.)
Маленька дівчинка приходить у притулок для тварин, щоб обрати собі собаку, але перед нею постає непростий вибір: обрати гарного чи доброго? Що ж врешті вирішить героїня, дивіться у мультфільмі.
2. Фантастичні літаючі книги містера Морріса Лессмора — The Fantastic Flying Books of Mr. Morris Lessmore (2011 р.)
Це світла і повчальна історія про любов до книги і про магію, яка схована в ній. Головний герой мультфільму потрапляє у дивовижну країну, жителі якої — це живі книги. Усі вони хочуть, щоб про них піклувались і щоб їх читали. Мультфільм покликаний прививати дитині любов до читання.
3. Скарб - Treasure – Ringling Thesis (2011 р.)
Зворушливий, ніжний, і наповнений різними важливими деталями мультик про справжні цінності життя. Головна героїня дуже бідна і змушена щодня приходити на сміттєзвалище в пошуку речей. Якось жінка знаходить дорогі прикраси і вирішує подарувати їм друге життя.
4. Змінна хмарність – Partly Cloudy (2014 р.)
Усі знають, що лелеки приносять дітей. Але те, що цих дітей роблять з хмаринок, факт менш відомий. Добрий мультик про дружбу, надію і віру у краще.
5. Місяць — La Luna (2011 р.)
Зворушливий мультик про хлопчика, якого тато і дідусь вперше взяли з собою на роботу. Кожен з дорослих хоче взяти участь у вихованні дитини, навчити робити по-своєму, але, не дивлячись на суперечки дорослих, хлопчик обирає свою дорогу.
6. Міст — Bridge (2011 р.)
Це історія про чотирьох тварин, які намагаються перейти через міст, але не можуть, оскільки постійно заважають один одному. У всього цьому важливо одне – вміння знаходити компроміс.
7. В нужді — Under the fold (2014 р.)
У великому сірому мегаполісі тато з сином блукають вулицями в пошуку роботи. І не дивлячись на складне становище, ці двоє не впадають у відчай і знаходять в житті те, що робить їх щасливими.

Від того, чи готовий дитина до школи чи ні, може залежати вся її подальша шкільна доля. Готовність до школи - це не просто те, як малюк засвоює матеріал. Від рівня підготовки – як психологічної, так і фізичної – залежить, як часто дитина буде хворіти, чи будуть у неї друзі, чи зможе вона насолоджуватися процесом навчання, розкрити свій потенціал. Зрештою, як вона буде згадувати шкільні роки – з радістю чи здриганням.

Почнемо з головного – здоров'я. Школа – це завжди стрес. Це нові обов'язки, люди, незвичне навантаження. Якщо навантаження виявиться для малюка занадто складним і він буде постійно перебувати в стані стресу, це послабить імунітет. Через часті хвороби він не зможе ефективно засвоювати матеріал, це знову призведе до перенапруження і перевтоми. Виходить таке собі замкнуте коло.

Для адекватної оцінки готовності дитини до школи необхідна комплексна діагностика лікарів, а також діагностика психолога і логопеда.

Перед вступом до школи важливо оцінити такі навички:
Готовність дитини до школи
Фізичний та моторний розвиток. Для якісної участі у шкільному житті у дитини повинна бути добре розвинена координація і дрібна моторика. Від цього залежить, як вона буде користуватися ножицями і крейдою, чи не занадто складні для неї навички письма. Якщо у дитини є порушення постави, вони можуть прогресувати в шкільних умовах. Своєчасна діагностика, рекомендації з гімнастики і способу життя допоможуть не тільки виправити поставу дитини. Здорова спина – це більш низький ризик перевтоми, а значить, вчитися дитині буде легше.
Зір і слух. Важливо обстежити зір і слух дитини, щоб оцінити, чи не будуть шкільні навантаження занадто небезпечними для цього конкретного малюка. Наприклад, готовність дитини до шкільних навантажень залежить не тільки від гостроти зору. Такі зорові навички, як фокусування на об'єкті, відстеження предмета і/або тексту очима, грають важливу роль в умінні дитини адаптуватися до шкільних навантажень. Ці навички розвиваються поступово. Наприклад, вміння якісно відстежувати текст очима повністю формується приблизно до 7-8 років. Відсутність повноцінного скринінгу зору перед школою загрожує серйозними проблемами: діти вкрай рідко скаржаться на проблеми із зором, часто просто не усвідомлюють їх. Через шкільні навантаження проблема погіршується, іноді настільки, що потрібне оперативне втручання. Офтальмологи стверджують, що навіть будучи сліпими на одне око, діти все одно ігнорують проблему із зором.
Соціальний та емоційний розвиток. Чи готовий дитина адаптуватися до різноманітності соціальних ситуацій і працювати в команді? Чи не викликає необхідність ділитися іграшками занадто бурхливу реакцію?
Когнітивний розвиток. Як дитина засвоює інформацію і вирішує проблеми? Застосовує вона новий досвід? Чи орієнтується в нових ситуаціях?
Самостійність дитини. Як малюк реагує на розставання з мамою? Чи в змозі впоратися із завданням сам?
Розвиток мовлення. Від того, як розвинена мова і дикція дитини, залежать не тільки її академічні успіхи, а й те, як її будуть сприймати маленькі колеги. Можливо, у дитини є такі особливості розвитку, як дислексія (порушення здатності до оволодіння навичками читання) або дисграфія (нездатність або складність опанувати письмом). Знаючи це, батьки, разом з учителем, зможуть підібрати підходящу методику для дитини і адаптація до школи пройде без зайвого стресу, а навчання буде ефективним і цікавим.
Дикція. Якщо у малюка є логопедичні проблеми, заняття з логопедом варто провести до школи. Перш за все тому, що дуже швидко школяр досягає такого етапу розвитку, коли виконувати завдання фахівця, наприклад, весь час перебільшувати звук «р», йому стає соромно. Є ризик насмішок в школі. Тому, чим молодша дитина, тим ефективніше і менш травматичні будуть такі заняття.
Розставання. Розставання з мамою - окрема частина підготовки до школи. Якщо батьки розуміють, як важливо відпустити малюка від себе, як не травмувати його власною тривогою і сумом, як залишитися в ролі дорослого в цей складний і для батьків період, то він краще будь-яких репетиторів допоможе йому процвітати на уроках. Досвідчений психолог може підказати, як не накрутити малюка перед школою. Як випадково не налякати його. Як м'яко підготувати до майбутніх обов'язків. А головне, як батькам спокійно реагувати на перші негаразди і конфлікти.
Якщо якийсь аспект особистості дитини занадто «маленький» для школи, психологи та лікарі зможуть дати батькам рекомендації: можливо, похід в школу слід відкласти, а можливо, деякі навички варто просто опрацювати, і тоді знання будуть тільки в радість