Новини

Твій друг – безпечний рух
Життя – це найдорожчий скарб. Та в дитинстві ми не розуміємо, що ним треба дорожити і здоров'я берегти. В цей час майбутнє уявляється безхмарним, а життя – безкінечним. Та насправді це не так, мить - і яскраві фарби радості змінюються на сумні відтінки біди. А щоб цього не сталося, потрібні знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації, і, головне, чітко їх дотримуватись.
Тому традиційно в нашій установі проводиться тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей та усвідомлення необхідності вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі.
Були проведені в ігровій формі заняття «Я-пішохід», «Безпека дорожнього руху – це життя!», «Мій друг, СВІТЛОФОР!» , перегляд відеопрезентацій та навчальних мультфільмів.
Ми впевнені, що діти усвідомили необхідність бути уважними і дисциплінованими на наших вулицях, дотримуватися правил дорожнього руху. Адже від цього залежить їх життя і здоров'я!

Щоб уникнути перевтоми дитини, потрібно не нехтувати проведенням фізкультхвилинок і виконувати вправи дихальної гімнастики для дітей під час занять у дитячому садку або уроків в школі. Тривале перебування у статичному положенні під час сидіння у навчальному закладі або при виконанні домашнього завдання надає молодому організму велике фізичне навантаження.
Для проведення фізкультхвилинок пропонуємо обрати декілька комплексів вправ дихальної гімнастики (добре знайомих дітям) у різних варіантах, та чередувати їх поміж собою раз на два-три тижні, щоб зберегти зацікавленість учнів і уникнути механічного виконання вправ.
Перед проведенням дихальної гімнастики з дітьми дошкільного віку або з учнями початкової школи рекомендовано провітрити приміщення, а вправи на дихання виконувати правильно, щоб не зашкодити собі. Для правильного виконання вправ учнями використовуйте наглядні посібники у вигляді картинок або відео. Для досягнення ефекту релаксації під час фізкультхвилинок на дихання можна використовувати музичний супровід.
Правильне дихання є основою самопочуття дитини, адже від цього залежить, чи має доступ у мозок необхідна для забезпечення розумової діяльності кількість кисню та правильне функціонування інших внутрішніх органів. Вправи дихальної гімнастики слід виконувати дітям, так як неправильне дихання може стати причиною сонливоті, перевтоми та поганого настрою.
Дихальна гімнастика - вправи на відновлення дихання
Представлені дихальні вправи у рамках дихальної гімнастики для дітей і учнів школи поліпшують поставу, стимулюють рух діафрагми, поліпшують кровообіг, гармонізують діяльність дихальної, нервової і серцево-судинної систем.
Глибокий вдих руки повільно підніміть до рівня грудей). Затримайте подих (увагу сконцентруйте на середині долонь). Повільно видихніть ( руки опустіть уздовж тіла).
Глибоко вдихніть. Закрийте вуха руками від верхньої точки до мочки. Затримайте подих. Видихніть з відкритим сильним звуком « а-а-а» (чергуйте зі звуками «и-и-и», « у-у-у»).
Глибоко вдихніть. Руки повільно підніміть угору. Затримайте подих на вдиху. Видихніть з відкритим сильним звуком « а-а-а». Руки повільно опустіть. Вдихніть. Руки повільно підніміть до рівня плечей. Затримайте подих. Повільно видихніть із сильним звуком « про», обійміть себе за плечі, опустіть голову на груди. Повільно і глибоко вдихніть. Руки підніміть до рівня грудей. Затримайте подих. Повільно видихніть із сильним звуком « у-у-у». Руки опустіть униз, голову на груди.
Стисніть правою рукою ліве плече. Голову поверніть ліворуч і подивіться назад. Розведіть плечі із силою. Глибоко вдихніть, затримайте подих, видихніть. Подивіться назад через праве плече, знову із силою розведіть плечі. Глибоко вдихніть, затримайте подих, видих. Опустіть руки вздовж тіла, голову опустіть на груди. Вдихніть, видихніть. Повторити вправу, тримаючи лівою рукою праве плече.
Видихніть, розплющіть очі. Вдихніть, заплющіть очі. Продовжуйте, видихаючи при світлі, вдихаючи в темряві. Нехай ваші очі повністю розслабляться, коли вони заплющені. Розплющіть очі й покліпайте. Щоразу, відкриваючи очі, зауважуйте те, що бачите: всі вигини і форми, лінії і кути. Спочатку тільки темне, потім – світле.
Руки вгору, вниз, промовляти звуки "Ш", "Ж", видихаючи повітря.
В. п. – стати рівно, руки вниз. 1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – різко обняти себе руками за плечі – видихнути. Повторити 3-4 рази.
В. п. – стати рівно, руки вниз. 1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – присісти, обняти руками коліна – видихнути. Повторити 3-4 рази.
Вдихнути широко відкритим ротом, видихнути носом. Повторити 4-5 разів.
Дихання через одну ніздрю: вдихнути носом – одна ніздря притиснута пальцем, видихнути ротом. Повторити 3-4 рази.

Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею, як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Вся діяльність людини безпосередньо зв’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.

Боротьба за правильну вимову – це одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку. Особливо важливою є робота над розвитком усної мови в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою, дитина в майбутньому в школі не зможе набути міцних і глибоких знань з основ науки. Тому слід усувати все, що може заважати в будь-якій мірі вільному спілкуванню дитини з колективом. Вже в дитячій установі слід створити найсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над її розвитком, виправленням недоліків у мовленні. Цим самим створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.

Дітям дошкільного віку і школярам, доводиться дуже часто і широко використовувати мову у повсякденному спілкуванні – відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, задавати питання, говорити, читати в голос. Опанування мови, слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі та впродовж усього життя.

Психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5-ти років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Єльконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О. Гвоздєв), а з 5-ти років оволодіває монологічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Опановуючи рідну мову, дитина засвоює не тільки слова, їх склад та видозміни, але й нескінченну кількість понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів – все це дитина засвоює за 2-3 роки.

В програмах розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Впевнений старт» з розділу мовленнєвого розвитку звертається велика увага на виховання звукової культури мови. Закріплювати правильну вимову всіх звуків рідної мови, регулювати силу голосу, швидкість вимови, правильно користуватися інтонаційними засобами виразності, розвивати і удосконалювати мовний слух – ці завдання лежать в основі роботи логопеда.

Оволодіти граматичною будовою мови означає:

навчитися правильно вживати різні відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни;
самостійно будувати прості і складні речення;
в своїх розповідях граматично правильно змінювати всі слова, що входять в активний словник;
вправляти дітей у вживанні важких форм знайомих слів;
поповнювати словниковий запас слів назвами предметів, якостей, дій;
вчити вживати потрібні за змістом слова при визначенні якості ознак предметів;
розвивати вміння зв’язно, послідовно і зрозуміло переказувати літературні твори за допомогою вихователя, логопеда;
складати самостійно розповідь описового чи сюжетного характеру за картиною чи серією сюжетних картин;
вчити добирати слова з різною тривалістю звучання, слова із заданими звуками.
Різноманітні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини, тому дуже важливо в дошкільні роки виправити недоліки звуковимови. Домогтися того, щоб дитина вільно володіла усіма звуками рідної мови. Тільки при цих умовах дитиною буде засвоєна програма дитячого садка.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, позначається на її діяльності, поведінці. Обмеженість мовленнєвого спілкування може впливати на формування особистості дитини, спричинити психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, негативізм, почуття неповноцінності). Все це негативно впливає на опанування грамоти, успішність загалом.

Аналіз реальної ситуації, що склалася наразі в системі розвитку дітей дошкільного віку, показав, що кількість дітей, які мають відхилення в мовленнєвому розвитку, постійно зростає. Серед них значну частину становлять діти 5-6-річного віку, які не засвоюють у певний час звуковою стороною мовлення.

Усвідомлення звукового аспекту мовлення є важливою передумовою успішного оволодіння читанням і письмом. Щоб опанувати грамоту, треба не тільки чути і вміти вимовляти окремі слова й звуки, з яких вони складаються, а й мати чітке уявлення про звуковий склад слова. Це стосується не тільки дітей, в яких є вади звуковимови, а й дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Їм важко розпізнавати визначений звук у слові без поділу на склади. Якщо взяти програму дошкільного закладу «Впевнений старт», діти 5-го року життя в ІІ-півріччі повинні робити звуковий аналіз слів типу «мак», «лак», «рама».

Навіть діти, які відвідують логопедичні заняття, відчувають труднощі, коли їм пропонують завдання типу придумай слово, що починається на склад «ра». Якщо з одним словом вони справляються, то придумати 3-5 слів викликає труднощі. При цьому формування фонематичних процесів відбувається на кожному логопедичному занятті, паралельно на заняттях в ДНЗ.

Формування лексичної, передусім семантичної (вимовної) сторони мовлення є однією з основних проблем розвитку мовлення дитини в нормі та в патології. Процес збагачення словесних засобів спілкування, який проявляється у їхньому розвитку та розширенні, як відомо, тісно пов'язаний з розвитком мислення дитини. З другого боку – засвоєне слово узагальнює предмети, ознаки, дії, зараховуючи їх до певної категорії, що відкриває для дитини нові можливості для співвіднесення, комбінування, структурування інформації про навколишній світ.

Вербальна поведінка дитини значною мірою залежить від рівня розвитку лексичної сторони мовлення, бо у процесі формування вислову, людина добирає слова з того запасу, який зберігається у її довготривалій пам'яті.

Словник теперішніх дітей є обмежений. І, коли батьки стверджують, що їхні діти говорять все, вони не розуміють, що рівень словника їхніх дітей – це рівень побутової мови, це специфічні слова, вирази, діалектні слова, специфічна побудова речень, яка характерна для тієї місцевості, але це не є показник. Крім обмеженості є ще звуження смислової структури слова, несформованість різних типів його значень (синонімічних, антонімічних, переносних, твірних, похідних).

Батьки вважають, що знання комп'ютера у дошкільні роки – це високий рівень розумової діяльності. Звичайно. Але, коли дитина знаючи ази комп'ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить про зовсім інший рівень розвитку.

На даному етапі доводиться спостерігати характерні помилки у побудові речень: пропуски прийменників, сполучників, неправильне узгодження іменників з прикметниками та займенниками в роді, числі і відмінку, неправильний вибір відмінкової форми іменника, що керується дієсловом. Запас прикметників і прислівників,що характеризують властивості предмета, зовнішність, риси, поведінку тварин і людей досить малий.

Важко дітям міркувати вголос, коментувати, переказувати, складати власні казки, розповіді, описи, що повинні робити діти старшого дошкільного віку згідно Державних стандартів.

Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими та однолітками. Із мовленнєвого оточення діти запозичують слова в різних граматичних формах і поступово починають самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний і довготривалий. Коли формування граматичної сторони відбувається вкрай складно, це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мовлення.

Установлено, що вік п’ятого року життя є оптимальним для розвитку особливої (вищої) форми фонематичного слуху, фонематичного сприймання і розвитку дитини у звуковій діяльності. Якщо формування звуків не відбувається відповідно до певного віку дитини, на допомогу їй приходять педагоги, батьки, які намагаються навчити дитину вимовляти звуки правильно.

Отже, раннє виявлення дітей з мовленнєвою патологією та чітке діагностування за видами порушень – одне з важливих завдань, що стоїть перед логопедами, вихователями, вчителями.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Вікові здобутки розвитку мовлення дітей та відхилення від нормального онтогенезу

Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну послідовність, обумовлену етапами розвитку мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.

Так, у віці від 1 до 2-х років формується артикуляція голосних звуків [а], [о,] [є] та зімкнених звуків [п], [б], [м]. У віці від 2 до 3-х років — Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну артикуляція голосних [і], [у], [е], зімкнених — [т], [д], (м), щілинних —[в], [ф]. [г], [х], [й], зімкнено-прохідного — [н]. У віці від 3 до 5-ти років формується артикуляція щілинних звуків |с], [з], [ш], [ж], зімкнено-щілинних — [ц], [ч], [щ]. Останніми з'являються звуки [л], [р] у віці від 5 до 6-ти років.

Окрім певної послідовності появи звуків у мовленні дітей, також відбувається збагачення словника та граматичної будови з розвитком зв'язного мовлення.

В період 1,5-2 років дитина починає розмовляти. З 1—2 років має знати від 100—300 слів і будувати нескладні фрази (мама, дай).

До 3-х років словниковий запас збільшується в 3—4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляв всі звуки, крім сонорних (л, р, р', і шиплячих ш, ж, ч).

На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо а цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильно наголос.

В кінці 5-го року дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові.

ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ 5-РІЧНОГО ВІКУ
Звуковимова

Розширюються можливості голосового апарату, діти починають за­стосовувати інтонаційні засоби під час висловлювань, читання віршів. 2-Збільшується мовленнєвий видих. Голосні звуки дитина може проспівати протягом 3 — 7 с.
Достатньо розвинені слухова увага, мовленнєвий слух.
Розширюється здатність до сприймання та вимови звуків:
майже зникає пом'якшена вимова твердих варіантів приголосних;
багато звуків вимовляється чітко і правильно;
рідко спостерігаються перестановки звуків, складів;
зникає заміна шиплячих та свистячих звуків звуками [т] і [д];
частина дітей засвоює правильну вимову свистячих, шиплячих і навіть сонорів ([л], [л'], [PI. [P]).
- у частини дітей вимова свистячих нечітка, шиплячі та сонори несформовані

Рекомендації

Зміцнювати артикуляційний апарат дитини, тренуючи його основні рухи під час артикуляційної гімнастики та вимови звуків [т], [д], [н], [к], [г], М, [й].
Уточнити, викликати та закріпити чітку вимову свистячих, шиплячих сонорів.
Розвивати фонематичний слух, мовленнєве дихання.
Вчити дітей правильного інтонування просодем:
зміна голосу за силою (голосна — тихіше — тихо);
зміна голосу за висотою (грубий — тонкий голос);
за тембром, який передає емоційне забарвлення (радість — сум тощо);
за темпом (швидко — повільно).
Вправляти дітей у чіткій вимові слів, речень, стежити за плавним ритмом мовлення
Словник

Збільшується обсяг активного словника (від 1900—2000 до 2500— 3000 слів до кінця року);
Значно збільшується якісний словник. У мовленні дітей все частіше зустрічаються:
прикметники, які передають якість та ознаки предметів; відображають просторові та числові поняття;
присвійні прикметники (лисячий хвіст тощо);
прислівники, особові займенники;
складні прийменники (із-за, біля тощо);
узагальнюючі слова (меблі, іграшки, одяг, взуття, фрукти, овочі), але останні вживаються дуже рідко.
Рекомендації

Розширювати та збагачувати словниковий запас дітей.
Вчити дітей активно користуватися словниковим запасом під час висловлювань.
Особливу увагу приділяти активізації та розвитку якісного словника
Граматика. Зв'язне мовлення
П'ятирічна дитина будує прості поширені речення; використовує складносурядні і склад­нопідрядні речення значно більше, ніж на попередньому віковому етапі, але все ж таки рідко.
Монологічне мовлення на початковій стадії.
Допускаються граматичні помилки: неправильно змінюються дієслова, не узгоджуються дієслово + іменник у числі; прикметник + іменник у роді; числівник + іменник у відмінках.
Допускаються помилки у будові речення
Рекомендації

1 - Вчити дітей відповідати на запитання граматично правильно.

Вчити правильно будувати речення, стежити за узгодженістю слів у реченні.
Вчити переказувати добре знайомі казки, оповідання

Перш ніж дитина навчиться говорити й оволодіє своєю рідною мовою,
вона видає різні звуки. Це так звана «мова немовлят», і діти в усьому світі
говорять на ній приблизно однаково.
Але коли дитина має виголосити свої перші слова? Для неї важливо
навчитися говорити до трирічного віку, коли її мозок стрімко розвивається.
Але поки малюк ще не говорить, розвиток його мовлення залежить від його
вміння говорити «мовою немовлят».
Коли дитина вимовляє свої перші слова?
Дитина починає говорити «мовою немовлят» незабаром після
народження та спочатку не використовує звуки. За допомогою виразу
обличчя, плачу й рухів тіла вона висловлює різні емоції та фізичні потреби –
від страху й голоду до розчарування й сенсорного перевантаження. Батьки
вчаться розпізнавати, яку потребу висловлює малюк своїм плачем.
Вік, коли дитина вимовляє свої перші слова, завжди індивідуальний.
Але в розвитку мовлення всі діти проходять певні етапи. Якщо малюк
пропустив хоча б один із них – слід проконсультуватися з лікарем.
Для того, щоб побачити відхилення у мовленнєвому розвитку дитини і
якомога швидше звернутися до фахівців,
НЕ ЧЕКАТИ , ЩО ДИТИНА «ПЕРЕРОСТЕ» АБО СЛІДУВАТИ
ПОРАДАМ СУСІДОК ЧИ БАБУСЬ НА КШТАЛТ «ХЛОПЧИКИ
(ДІВЧАТКА) ПОЧИНАЮТЬ РОЗВИВАЮТИСЯ (ХОДИТИ,
ГОВОРИТИ….) ПІЗНІШЕ (РАНІШЕ)», НЕОБХІДНО САМИМ ЗНАТИ
НОРМУ!
Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина
засвоює мову індивідуально, але все ж знання основних особливостей
розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.
ЕТАПИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
3 МІС. – 2РОКИ
 Мовлення дитини в 3 місяці. Вона чує ваш голос, бачить вираз вашого
обличчя, відгукується на інші голоси та звуки. Багатьом дітям більше
подобається жіночий голос, ніж чоловічий. Також дітям подобаються голоси,
які вони чули, перебуваючи в лоні матері. Приблизно у віці 3-х місяців
малюк починає виражати емоції за допомогою звуків.
 Мовлення дитини в 6 місяців. Вона видає більшу кількість звуків і
вимовляє склади слів. У віці 6-7 місяців відгукується на своє ім'я, впізнає
мовлення рідною мовою, може інтонаціями голосу передавати настрій.
Деякі батьки думають, що в цьому віці малюк уже вимовляє перші слова
(«мама», «тато»), хоча насправді це просто повторювані випадкові склади.
Дитина не вкладає в них ніякого значення.
 Мовлення дитини в 9 місяців. У цьому віці діти розуміють найпростіші
слова («так», «ні», «привіт» тощо). Вони використовують більшу кількість
приголосних звуків та інтонацій.
 Мовлення дитини у 12-18 місяців. Більшість дітей уже усвідомлено
говорить найпростіші слова («мама», «тато»). Розуміють прості звернення
батьків до них («Будь ласка, поклади на місце»).
 Мовлення дитини у 18 місяців. Зазвичай діти в цьому віці можуть
вимовляти кілька простих слів і вказувати на людей, предмети, частини
тіла, які називають батьки. Дитина повторює останні слова або склади в
реченні, яке ви вимовляєте. Промовляючи слова, дитина може пропускати в
ньому звуки або склади (наприклад, «бака» замість «собака»

Психіатр – це, мабуть, останній лікар на прийом до якого записують батьки своїх дітей. Запідозривши невідповідність розвитку у дитини, мами та тата поспішають відвідати педіатрів, невропатологів, неврологів, а до психіатрів приходять часто коли вже втрачений дорогоцінний час. Чому? Мабуть, тому що страшно, батьки якомога довше відтягують момент постановки діагнозу…

Дивна поведінка дітей може сприйматися батьками, як впертість, списуватись на риси характеру, темперамент, спадковість поведінки одного з батьків.

Насправді, вчасне втручання в розвиток дитини може допомогти «вивести» її в норму.

Тому дуже важливо діагностувати відхилення якомога раніше.

Нижче наведені симптоми, які можуть вказувати на порушення в психологічному розвитку дитини вже з року. Наявність їх – привід звернути увагу і провести додаткове обстеження.

1. Відсутність слів. В нормі дитина від року до 1,5 повинна говорити 8-10 слів. Слова можуть бути не чіткими, але вони точно повинні для дитини щось означати. Насторожити повинні і постійні викрики окремих звуків.

2. Неадекватна емоційна реакція. Дитині тяжко розпізнати емоції і настрій. На посмішку мами дитина не реагує посмішкою, сердитий вираз маминого обличчя у дитини не викликає сум, розчарування, плач, страх. Неадекватна реакція на небезпеку (відсутність страху), відсутність тривожності в спілкуванні з незнайомими. Неадекватне вираження агресії та гніву. Аутоагресія.

3. Відсутність контакту. Дитина не виконує простих прохань (принести кубик, віднести рушник і т. д.). Як наслідок з нею дуже складно домовитись. Розмовляючи з дитиною, іноді може скластись враження ніби вона дивиться крізь вас, відсутній зоровий контакт.

4. Неадекватна поведінка – різкі рухи, тремор, тіки, рухи, які постійно повторюються.

5. Фантазії, схожі на галюцинації. Досвідчений психолог чи психіатр допоможе визначити, де фантазія, а де ознака психічного розладу.

Нехай ваші діти ростуть здоровими! І пам’ятайте – завжди краще виключити діагноз, ніж втратити дорогоцінний час.

Дитячий практичний психолог, Анна Луньова.

Без перебільшення можна сказати: сім'я — це найважливіше, чим багата людина. Опора, тил, підтримка, розуміння. Нехай же сьогодні кожен згадає про своїх рідних і близьких, подзвонить, напише, привітає і порадіє за те, який скарб у нього є. З Міжнародним днем сім'ї, дорогі!

Кожної третьої суботи травня в Україні відзначають День Європи. День Європи для українців - це дуже особливий день. Ще з давнини Україна є повноправною та невід’ємною частиною цивілізованої європейської спільноти – дружної родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудова нагода вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність нашої країни, і трудівникам тилу, які самовіддано працювали задля Перемоги.
Бажаємо вам міцного здоров`я, щастя і благополуччя, любові і шани, ясного неба та віри у славне майбутнє нашої України!
Нехай на нашій благословенній землі завжди панує мир, спокій та добро!

Комплексна оцінка проводиться фахівцями центру індивідуально за такими напрямами:
оцінка фізичного розвитку дитини;
оцінка мовленнєвого розвитку дитини;
оцінка когнітивної сфери дитини;
оцінка емоційно-вольової сфери дитини;
оцінка навчальної діяльності дитини.
АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ
Проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНО РЕСУРСНОМУ ЦЕНТРІ

Проведення комплексної оцінки розвитку дитини – одне із завдань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів (далі ІРЦ).

Комплексна оцінка розвитку проводиться з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, розроблення рекомендацій щодо програми навчання, особливостей організації психолого-педагогічної допомоги відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини.

Первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводить директор ІРЦ, або уповноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів:

документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників (паспорт, копія);

свідоцтва про народження дитини (копія);

індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності, копія);

форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини», затвердженої МОЗ (копія за згодою батьків);

у разі потреби – довідки від психіатра (за згодою батьків);

письмової заяви батьків або законних представників на проведення комплексної оцінки;

особистої заяви дитини на проведення комплексної оцінки (для дітей віком від 16 до 18 років);

письмової згоди батьків або законних представників на обробку персональних даних дитини, зокрема на: зазначення стану здоров’я та медичного діагнозу у висновку комплексної оцінки; внесення даних дитини до реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в ІРЦ; зберігання копій наданих документів (в т.ч. копії форми первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини») в особовій справі дитини в ІРЦ.

ІРЦ проводить комплексну оцінку не пізніше ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників дитини.

У разі коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви додаються:

психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного закладу освіти;

зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки;

документи щодо додаткових обстежень дитини.

У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавались психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, до ІРЦ подаються:

попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.
Під час проведення комплексної оцінки фахівці ІРЦ повинні створити атмосферу довіри та доброзичливості, враховувати фізичний та емоційний стан дитини, індивідуальні особливості її розвитку, вік, місце проживання, мову спілкування тощо.

Участь батьків (одного з батьків) або законних представників дитини у проведенні комплексної оцінки є обов’язковою.

Дитина 6-7 років повинна:
1)знати, в якому місті/країні він живе , і вміти назвати інші знайомі йому країни світу;
2)знати назви найпоширеніших рослин, тварин, комах, вміти розрізняти звірів, птахів і риб, відрізняти диких тварин від домашніх, дерева від чагарників, фрукти - від ягід і овочів;
3)орієнтуватися в часі, знати час доби, пори року, їх послідовність, скільки місяців у році, днів у місяці, днів у тижні, годин в дні, знати дні тижня; ? мати уявлення про природні та погодні явища;
4)знати основні кольори; знати поняття «право-ліво»; знати назви популярних видів спорту, найпоширеніших професій, основні правила дорожнього руху і дорожні знаки;
5) вміти назвати прізвища відомих письменників і поетів;
6)знати свята; вміти розповісти, чим він любить займатися;
7) найголовніше: відповісти на запитання «навіщо він йде до школи?
Інтелектуальний розвиток. У цій області дитина повинна вміти:
1) вирішувати прості логічні задачки, головоломки і ребуси, відгадувати загадки;
2) знаходити зайвий предмет у групі;
3) додавати до групи відсутні предмети;
4)розповідати, чим схожі або відрізняються ті чи інші предмети;
5)групувати предмети за ознакою і називати його ;
6)відновлювати послідовність подій (що було спочатку, потім); розкладати картинки у правильній послідовності.
Слух, зір, увага, пам'ять, мова .Тут дошкільнику потрібно вміти:
1)знаходити 10-15 відмінностей на двох схожих картинках;
2)точно копіювати простий візерунок;
3)описувати по пам'яті картинку;
4)запам'ятати пропозицію з 5-6 слів і повторити його;
5)писати графічні диктанти («одна клітина вгору, дві клітини вліво, дві клітини вниз, одна клітина вправо»);
6)прочитати напам'ять вірш, розповісти казку;
7)переказати почутий розповідь;
8)складати розповідь за картинкою.
Основи математики:
1)вміти рахувати від 1 до 10 і назад, відновлювати числовий ряд, в якому пропущені деякі числа;
2)виконувати лічильні операції в межах десяти;
3)знати поняття «більше-менше -порівну »;
4)знати прості геометричні фігури, вміти складати аплікації з геометричних фігур;
5) вміти порівнювати предмети за довжиною, ширині і висоті;
6) вирішувати прості арифметичні задачки;
7)вміти поділити предмет на дві/три/чотири рівні частини.
Читання:
1)відрізняти букви від звуків, голосні від приголосних;
2) знаходити потрібну букву на початку, середині і наприкінці слова;
3)підбирав слова на задану букву;
4)ділити слово на склади.
Розвиток дрібної моторики:
1)правильно тримати ручку та олівець в руці;
2)проводити безперервні прямі , хвилясті, ламані лінії;
3)обводити по контуру малюнок, не відриваючи олівця від паперу;
4)вміти малювати по клітинках і точок; вміти домалювати відсутню половину симетричного малюнка;
5)копіювати з зразка геометричні фігури;
6)вміти продовжити штрихування малюнка;
7)вміти акуратно зафарбовувати малюнок, не виходячи за контури.

Таке захворювання зустрічається часто, особливо у малюків у ранньому віці, щоб попередити можливі негативні наслідки, необхідно приймати заходи. Плоскостопість супроводжується різними порушеннями, основним з яких є зміна опорної функції ніг.
Крім того, можуть з’явитися болючі відчуття в результаті порушення кровопостачання, в деяких випадках, навіть судоми. Стопи частіше потіють і постійно холодні, на них з’являється синій відтінок. Плоскостопість може вплинути на розташування тазу і на хребет, а це призведе до того, що буде порушена постава.
Наявність плоскостопості у дітей можна визначити за зовнішніми ознаками. Вони під час пересування сильно махають руками, тупотять і підгинають ноги в області коліна або тазостегнового суглоба. Також, їх хода стає напруженою і незграбною.
Стопи у дітей в ранньому віці активно розвиваються і формуються, тому будь-які зовнішні фактори можуть призвести до різного роду відхилень. Завдяки тому, що в ранньому віці дитячий організм відрізняється високою пластичністю, щоб попередити плоскостопість, можна зміцнювати і тренувати зв’язки, м’язи стоп.
Профілактичні заходи у дітей дошкільного віку
В загальних випадках, щоб попередити формування плоскостопості, необхідно помірно навантажувати м’язи, ноги і стопи, кожен день приймати холодні ванни, ходити босоніж по землі, траві чи камінню. Особливо корисно ходити босими ногами, наприклад, з рихлою або нерівною поверхнею, це пояснюється тим, що під час пересування дитині незручно ставити стопу повністю на землю, і вона згинає пальці або стає на зовнішній край. Такі вправи допомагають зміцнювати стопи.
Крім того, для профілактики слід використовувати комплекс вправ і додаткових засобів, щоб отримати очікуваний результат. По-перше, потрібно пам’ятати про гігієнічні фактори, тобто, правильно вибирати взуття і дотримуватися гігієни. По-друге, виконувати фізичні вправи, за допомогою яких укріплюються м’язи стопи і гомілки, а також правильно формується стопа.
Всі методи профілактики повинні виконуватися і дотримуватися періодично, необхідно кожен рік перевіряти стан стоп дитини, створювати повноцінні і розвиваючі умови для оздоровчої фізкультури. Також, забезпечувати рекомендований фахівцями руховий режим і дотримуватися правил гігієни, не варто забувати і про фізичне виховання.
Для того, щоб створити повноцінні умови оздоровчого середовища, необхідно підготувати спеціальне устаткування та інвентар для фізичних вправ. Вони допоможуть не тільки зміцнити м’язи, але й позитивно вплинути на формування стопи. Наприклад, це може бути дошка з ребристою або похилою стороною, скошена поверхня, стінка для фізкультури, сходи з мотузки, м’ячі, скакалки або обручі, а також інші пристосування для масажу ніг, палиці для проведення гімнастики, мати і велосипед.
Можна використовувати спеціальні тренажери, на яких встановлені педалі у формі конуса, вони також беруть участь в правильному формуванні стопи.
Не слід змушувати дітей використовувати такий інвентар, у них повинне бути власне бажання, а в літній період можна підготувати природні оздоровчі тренажери, наприклад, створити природні доріжки, на яких можна тренуватися.
Всі батьки задаються питанням, як зробити так, щоб у дитини не було плоскостопості, звичайно, про цю проблему слід думати ще в глибокому дитинстві, щоб у шкільному віці у дитини не було порушень у формуванні стопи. Незважаючи на те, що дитина росте, це не означає, що можна спокійно зітхнути, слід пам’ятати про профілактику. Це гігієнічні процедури, лікувальна фізкультура, а також природні оздоровчі заходи, що призначають дітям дошкільного віку.Гігієнічні фактори профілактики
Відразу після того, як малюк почав ходити своїми ніжками, батьки повинні підбирати йому зручне і якісне взуття, крім того, не зайвим буде привчити дитину перед сном мити ноги у прохолодній воді, або кімнатної температури.
До природних і оздоровчих методів профілактики плоскостопості фахівці відносять пересування босими ногами в теплу пору року по вуличних і грунтових доріжках. У холодну пору року можна ходити босоніж по доріжках, створених штучним шляхом. Необхідно загартовувати ноги, обливати їх по черзі водою, яка буде відрізнятися по температурі, створювати сольові доріжки для ходіння.
Як правило, більшість профілактичних заходів для дітей шкільного віку аналогічні, як і для старших дітей. Вони допомагають зміцнювати м’язи в області стоп і гомілок, а також підтримують правильне формування стоп. Лікувальна фізкультура повинна проходити з використанням додаткових засобів, у вигляді м’яча або скакалки, обруча та інших предметів. Не тільки малюків можна зацікавити такими вправами, діти шкільного віку охоче займаються лікувальною фізкультурою, якщо правильно підвести їх до цього.
Профілактичне взуття для дітей
Батьки повинні знати деякі правила, перш ніж підбирати дитині взуття. По-перше, приміряти річ слід після обіду, так як нога трохи набрякає. Якщо купувати взуття зранку, після обіду воно буде тісним для дитячої ноги. Одягати нове взуття при покупці слід одразу на дві ноги, після чого дитина має в ньому походити.
Не можна купувати дитяче взуття «впритул», великий палець не повинен упиратися в носок, воно повинне бути широким, щоб всі пальці ворушилися. Порушення цієї вимоги призведе до того, що у дитини ще порушиться і кровообіг стопи. Щоб ноги дихали, фахівці рекомендують вибирати дитяче взуття тільки з натурального матеріалу. Не варто забувати і про наявність каблука, завдяки якому відбувається тренування м’язів гомілки і стопи, крім цього, він ще й запобігає падіння дитини назад. Устілка у взутті повинна бути такою, щоб легко поглинала вологу, задник не повинен бовтатися, а носки повинні бути закругленої форми.
Існують не тільки правила вибору взуття, але і догляду за ним. Дитину з раннього віку слід привчати якомога частіше міняти шкарпетки, особливо, якщо на вулиці дуже жарко. Крім того, будь-яке взуття слід правильно сушити, для цього підходять електричні пристрої. Вологе взуття являє собою джерело хвороб. Крім цього, батьки повинні постійно спостерігати за розміром ноги у дитини, щоб вчасно купувати нове.

Оточуючий світ:
Знати назви домашніх і диких тварин;
Знати назви 3-4 птахів, 3-4 риб, 3-4 комах;
Знати назви основних рослин: 3-4 дерев, 3-4 квіток;
Мати уявлення про овочі, фрукти, ягоди і гриби;
Знати частини доби (ранок, день, вечір, ніч);
Вміти називати явища природи:дощ, сніг, вітер, веселка.

Мислення:
Складати розрізну картинку з 2-4 частин;
Знаходити і пояснювати невідповідність на малюнках;
Знаходити зайвий предмет і обґрунтовувати свій вибір;
Знаходити подібність і різницю між предметами.

Математика:
Рахувати до 3 і показувати відповідну кількість пальців;
Володіти поняттями: один – багато, великий – маленький, широкий – вузький, високий – низький, однакові – різні;
Знати основні кольори;
Знати основні геометричні фігури;
Порівнювати предмети по величині, за кольором та формою;
Порівнювати кількість предметів;
Підбирати пару предметів з заданою ознакою.

Розвиток мовлення:
Знати назви оточуючих предметів: меблів, посуду, іграшок, одягу і т.д.;
Називати по одній ознаці кожного предмета;
Знати назви основних дій: бігати, стрибати, ходити, повзати;
Повторювати за дорослим віршики та пісеньки.

Фізкультура:
Вміти стрибати на 2 ногах;
Кидати та ловити м’яч;
Тримати рівновагу, проходячи по дошці, що лежить на підлозі;
Знати основні правила особистої гігієни.

Музика:
Ритмічно рухатися під музику;
Копіювати звуки;
Управляти силою голосу, говорити голосно – тихо;
Мати уяву про різноманіття оточуючого світу (спів пташок, звуки тварин, шум води, шум транспорту і т. д.)

Увага:
Не відволікаючись на протязі 3-4 хвилин виконувати завдання;
Знаходити парні предмети;
З поміж групи предметів віднаходити потрібний;
Звертати увагу на властивості і ознаки предметів;
Знаходити подібність та відмінності між предметами.

Пам’ять:
Запам’ятовувати 2- 3 картинки;
Запам’ятовувати 2-3 слова, що сказав дорослий декілька разів;
Запам’ятовувати і повторювати рухи, що показав дорослий 1-2 рази;
Запам’ятовувати яку – небуть деталь чи ознаку предмета.

Моторика:
Вміти розрізати ножицями папір;
Ліпити ковбаски і шарики з пластиліну;
Малювати кружечки, крапочки, лінії;
Повторювати рухи пальчикової гімнастики.

Як часто протягом дня ми згадуємо про щастя?
відповіли? Тоді друге запитання: «Як часто ми до-зволяємо собі бути щасливими?». замислились? Про
щастя слід не мріяти, щасливим треба бути. і нехай
увесь світ зачекає!
Сьогодні провели тренінг "Що таке щастя?". Використали цікаві завдання.Це, знайомство "Моя улюблена іграшка", вправа "Берег надії", мозковий штурм "Щастя-це..." , вправа "Фортеця", колаж "Формула щастя".... І дійшли до висновку....(побачите далі).... Дорогі мої дівчатка,колеги,щастя вам і вашим сім ям.

Дитині запам’ятати цифри зовсім не просто. Це відбувається тому, що малюк, у першу чергу, запам’ятовує те, що його вразило, зацікавило, потішило. А оскільки цифри для дитини – це щось абстрактне, не здатне викликати якісь емоції , то і запам’ятовувати їх набагато важче і, на думку малюка, зовсім не цікаво. З цієї причини деякі батьки відкладають вивчення цифр до самої школи, а цього робити у жодному разі не можна! Мозок малюка потрібно тренувати ще до школи, адже якщо дитина не мала жодного поняття про цифри, а у школі її одразу почали подавати багато матеріалу, то їй може бути надзвичайно важко. А це неминуче відіб’є охоту у малюка до навчання у подальшому.

Отже, щоб цього не трапилося, почніть знайомити дитину зі світом цифр вже зараз. Але не вимагайте від малюка негайних результатів, бавтеся з цифрами цікаво, невимушено і легко. Навіть поверхневе знайомство піде малюку на користь.

Крок перший. ПОЧНІТЬ ІЗ ЛІЧБИ

Оскільки цифри для дитини дещо абстрактне, то щоб їх запам’ятати, почніть із навчання малюка лічби. Хоча б до трьох чи п’яти.

Крок другий. ПОЯСНЕННЯ

Важливо, щоб дитина не просто заучувала і запам’ятовувала цифри, а й розуміла, що вони значать. Поясніть малюку, навіщо потрібно вміти рахувати у повсякденному житті, і підтримуйте це пояснення на прикладі. Коли йдете в магазин, розказуйте дитині, що треба вміти рахувати гроші, щоб придбати щось. Рахуйте разом, скільки речей вам потрібно придбати. «Нам треба морква, цибулька та капуста. Скільки продуктів нам потрібно купити?» Коли одягаєте малюка, запитуйте або пояснюйте, скільки шкарпеток йому потрібно надіти, коли накриваєте на стіл, скільки тарілочок поставити тощо. Покажіть, що лічба приносить користь, наприклад, порахувавши, ви знаєте, що вашій сім´ї потрібно тир банани – татові, мамі, дитині. Через такі наочні приклади малюк усвідомить, наскільки важливим є уміння рахувати. До речі, вдома ви можете гратися у той самий магазин, використовуючи замість грошей горішки, ґудзики або ж просто малювати казкові гроші.

Крок третій. РАХУЙТЕ СКРІЗЬ

«Беріть» лічбу із собою скрізь. Зовсім необов’язково вчитися лише за книжками і журналами. Рахуйте голубів, хмарки, машини, дітей, калюжі тощо.

Крок четвертий. ВИВЧЕННЯ ЦИФР

Коли дитина навчилася рахувати хоча б до п’яти, можна переходити до вивчення цифр. (Але всі вищезазначені практики не слід припиняти робити). Отут вже вам на допомогу прийдуть журнали, магнітні цифри малюнки із цифрами, віршики, кубики – головне, щоб цифри були в малюка перед очима.

Математичні обчислення сприяють підвищенню розумових здібностей дитини, розвивають її кмітливість, пам'ять і формують логічне мислення.

Як навчити дітей математики
Навчання дошкільника математики – це передусім не накопичення у нього математичних знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікацію, серіацію, вимірювання, орієнтування у просторі і часі , а формування логіко-математичної компетентності – тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини в дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже «математика» оточує нас повсюди. Це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його і підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої, зовсім не «сухої» науки.

Велику роль у залученні малюка до світу математики, відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять, індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання – це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватись зі своїм малям.

МАТЕМАТИЧНІ ПОРАДИ НА ЩОДЕНЬ

НА ПРОГУЛЯНЦІ

На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть , щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння», нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює »останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) чотири, чотири…» Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У КІМНАТІ

Коли дитина просить, щоб ви почитали їх улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим ,як задовольнити її прохання, запропонувати їй знайти відповідну сторінку за номером (від1 до 10)

Якщо ви зібрались пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки .Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе».Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви. Відвідуючи кафе свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

НА КУХНІ

Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.

Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками.Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати, а також дрібну моторику та сенсорику.

Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, а скільки разом , скільки було до того, як він почав ліпити , і скільки стало. Обовязково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.

Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу .Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин» ,тобто « купувати» у дитини певні продукти.

З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик, або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться , то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.

Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети , схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад, «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху, в шухляді, біля чайника, під каструлею, справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріплення уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.

В ПРИРОДІ

Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які за словами людей , приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизувати на нитку.

Можна полічити , хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика.

Камінчики, які мають незвичну форму, можна роз фарбувати фарбами, восковими олівцями.

Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.

Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність : хто кинув далі а хто ближче.

З шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти , яких матеріалів використано більше.

Залучайте дітей до ігор «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростанням».

Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли ч відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте у малюка у який бік хилиться гілочка, коли дме вітер, - вправо чи вліво, хто живе на дереві а хто під ним.

Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб, обійняти найтовстіше дерево, виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки), викласти з листочків велике і маленьке коло, найдовшу і найкоротшу доріжку, підійти до найнижчого і найвищого дерева.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Деформація різних відділів скелета, недостатній або нерівно-мірний розвиток мускулатури, знижений тонус м'язів можуть призвести до порушення постави.
Порушення постави в дітей можуть призвести до серйозного розладу нормальної діяльності організму, а в запущених формах - до значних порушень у стані здоров'я. У таких дітей спостеріга¬ється підвищена втомлюваність, частий головний біль, поганий апетит; дитина стає в'ялою, апатичною, уникає рухливих ігор.
Для неправильної постави характерні такі ознаки: витягнена за продольну вісь тіла голова (опущена або задерта); зведені вперед, напружено підняті плечі або асиметричне положення плечей, різні лінії талії, боковий вигин хребта; випнутий живіт, надто збільшений
поперековий вигин; відставлений назад таз; кругла спина і запала грудна клітка; випинання або сплющення одного з боків грудної клітки.
Види неправильної постави: сутулість, збільшення глибини натуральних вигинів хребта в грудній ділянці (кіфотична постава), в поперековій ділянці (лордотична постава) і бічне викривлення хребта - сколіоз.
Сутулість виникає при слабкому розвитку м'язової системи, в першу чергу м 'язів спини. При цьому голова і шия нахилені вперед, грудна клітка сплющена, плечі зведені вперед, живіт випуклий.
При кіфотичній поставі всі вказані вище ознаки виражені сильніше і помітніші. Крім слабкого розвитку м'язів, спостеріга¬ються зміни в зв'язковому апараті хребта: зв'язки розтягнуті, менш еластичні, що і сприяє збільшенню вигину хребта в грудній ділянці.
Для лордотичноїпостави характерно: сильно виражений вигин в поперековому відділі хребта, шийний вигин хребта зменшений, живіт випуклий. Цей тип порушення постави частіше зустрічається у дітей дошкільного віку, оскільки у них ще слабко розвинені м'язи живота.
У старшому дошкільному та молодшому шкільному віці з більшості випадків зустрічаються бічні викривлення хребта в поєднанні зі зсувом хребців навколо своєї осі - сколіоз, викривлення в передньозадньому напрямі - лордоз, плоска і кругла спина.
Розрізняють три ступені порушення постави. При порушенні першого ступеня змінюється лише тонус м'язів. Всі дефекти постави зникають, коли людина випрямляється. Це порушення легко усувається при систематичних заняттях коригуючою гімнастикою.
При другому ступені порушення постави з'являються зміни в зв'язковому апараті хребта. Ці зміни можуть бути виправлені при тривалих заняттях коригуючою гімнастикою під керівництвом кваліфікованих медичних працівників у кабінетах лікувальної фізкультури.
Третій ступінь порушення постави характеризується стійкими змінами в міжхребцевих хрящах і кістках хребта. Ці порушення з допомогою коригуючої гімнастики не відновлюються.
Сколіоз буває природженим і набутим. Він розвивається внаслідок змін у хребті, що призводить до порушення функцій нервово-м'язового апарата й деформації всього тулуба.
Сколіоз—загальне захворювання організму, яке вражає всі органи, а найбільш серйозно - кісткову і м'язові системи. Внаслідок цього неправильно функціонують органи, розташовані в грудній клітці і частково у черевній порожнині, порушується діяльність серця, органів дихання і травлення.
Приблизно від 6-7 до 13-15 років діти найчастіше хворіють на сколіоз. Дівчатка хворіють на нього в 4-5 разів частіше від хлопчиків.
Сколіоз може виникнути від спання на боці із зігнутим тулубом у м'якій постелі, тривалого стояння на одній нозі, звички робити все однією рукою. Причиною бічного викривлення хребта може бути також невідповідність меблів зросту дитини, неправильне сидіння в дитсадку і вдома, що призводить до зниження тонусу зв'язково- м'язового апарата хребта, його послаблення і швидкої втоми.
Набутим вважають 95 відсотків сколіозів, серед яких можна виділити три основні форми: рахітичний, статичний і звичний.
Рахітичний сколіоз є наслідком перенесеного рахіту і починає виявлятися вже в перші роки життя дитини. Його утворенню сприяють різні порушення нормальних положень тулуба: раннє висаджування дитини, носіння її завжди на тій самій руці тощо. При рахітичному сколіозі виявляються не тільки викривлення хребта в бік, а й поворот його навколо своєї осі - торзія.
Статичний (або функціональний) сколіоз спричиняється різною довжиною ніг, а отже, косим положенням таза. Таке найчастіше трапляється внаслідок переломів ніг. З метою запобігання розвитку статичного сколіозу потрібно своєчасно звертатися до лікаря-ортопеда.
Звичний сколіоз розвивається здебільшого в шкільні роки від неправильних звичних поз у школі і вдома, що призводить до розтягування м'язів на одному боці тулуба та скорочення їх да іншому й фіксації їх у цьому положенні. Тому батьки повинні навчати дітей правильному сидінню, стоянню, ходьбі, лежанні, систематично контролюючи ці пози і стан хребта.
Чим раніше сформувався сколіоз, тим більше часу він прогресує, тим гірше піддається лікуванню. У період статевого дозрівання сколіоз утворюється в 4-6 разів частіше, якщо не вживати профілактичних заходів.
Розрізняють чотири ступені сколіозу. При першому ступені хребет випрямляється під впливом маси тіла у висі без опори ногами. Другий студінь характеризується стійкою деформацією хребта і грудної клітки, поворотом хребців і асиметрією грудної клітки. Цри третьому і четвертому ступенях ці дефекти значно посилені.
Сколіози бувають простими, при яких є одна дуга викривлення хребта, і 8-подібними. В залежності від того, в якій частині хребта і з якого боку відбувся вигин, сколіози називають правосторонній, лівостороннім, поперековим тощо. Виникнення сколіозу в дитини можна встановити асиметричним положенням надпліччя, нижніх кутів лопаток і так званих трикутників - просторів між опущеними руками і талією.
Профілактика порушень постави насамперед полягає в дотримуванні основних правил стояння, сидіння, лежання і ходіння, про що йшлося вище. Проте необхідно нагадати, що від спання в ліжку з розтягнутими пружинами, схожому на гамак, тіло дитини сильно згинається, бо таз провалюється, а голова і ноги високо підняті. Це може призвести не тільки до викривлень хребта, а й сприяти виникненню остеохондрозу. Тому спати потрібно на рівному -.і жорсткому матраці, висота подушки не повинна перевищувати 15- 20 см. Тоді в положенні лежачи на боці голова не відхилятиметься в бік відносно тулуба.
Дітей у віці до 6 місяців, особливо хворих на рахіт, не можна садити, до 9-10 місяців надовго ставити на ніжки. При навчанні ходьбі
не потрібно водити дитину за ручку, оскільки при цьому положення її тіла стає асеметричним.
Маленькі діти не повинні стояти і сидіти тривалий час на одному місці навпочіпки, ходити на великі відстані (під час прогулянок і екскурсій). Щоб діти, граючись з піском, не сиділи тривалий час навпочіпки, пісочні ящики потрібно робити з лавочками. Меблі, яким користуються діти, мають відповідати їх зросту і пропорціям тіла. Вихователі і батьки повинні стежити за правильною позою дітей під час занять, прийому їжі, ігор, роботи на ділянці. Не потрібно дозволяти дітям тривало стояти з опорою на одну ногу.
У вихованні правильної постави важливу роль відіграє і одяг. Він не має бути тісним, сковувати рухи, заважати прямому положенню тіла.
Багато дітей ходить з опущеною головою, що сприяє збільшенню грудного кіфозу - виникненню згорбленості.
Щоб плавно ходити, з піднятою головою і випрямленою спиною, необхідно систематично, не менше трьох разів на тиждень, працювати над тренуванням пози і зміцненням м'язів спини, черевного пресу і ніг. Ці вправи бажано вводити до комплексів ранкової гімнастики, проте їх можна виконувати й окремо.
Метою цих комплексів є збільшення сили і статичної витривалості м'язів. Бо зміцнівши, вони зможуть тривалий час витримувати хребет у прямому положенні з випрямленими ногами і підведеною головою.
Вправи доцільно виконувати в статичному режимі, чергуючи їх з динамічними. До статичних належать вправи, пов'язані з напруженням м'язів і утримуванням пози протягом 3-10 сек. Після 8-10-секундної паузи для відпочинку вправу повторюють. Орієнтовне дозування кожної вправи - 3-16 разів у залежності від стану здоров'я і підготовки того, хто буде виконувати вправу. Потім переходять до нової вправи для тієї самої чи іншої групи м'язів. На одному занятті доцільно робити 3-4 статичні вправи. Починають з найпростіших, згодом їх ускладнюють за рахунок зміни висхідного положення, застосування обтяжень (гантелей, гирі, палиць тощо), збільшення дозування до 10 разів.
Динамічні вправи використовують для зміцнення різних м'язових груп, дозуючи їх залежно від віку, статі і стану здоров'я.
М'язи шиї, спини, плечового пояса і грудної клітини, черевного преса і ніг розвиватимуться постійно, якщо систематично виконувати не тільки ранкову гімнастику, але й активно працювати на уроках фізичної культури, виконувати домашні завдання з фізичної культури і відвідувати спортивні секції. Це забезпечить створення м'язового корсета тіла. Хоча вправи для формування пози правильної постави необхідно робити всім, незалежно від стану постави: адже вони привчать триматися рівно, невимушено, красиво ходити і легко бігати, сприятимуть гармонійному розвиткові.

Проблема навчання математики в наш час набуває дедалі більшого значення. Це пояснюється насамперед бурхливим розвитком математичної науки у зв'язку з проникненням її у найрізноманітніші галузі знань.

Підвищення рівня творчої активності, проблеми автоматизації виробництва, моделювання на електронно-об­числювальних машинах тощо передбачають наявність у працівників більшості сучасних професій досить розви­неного вміння чітко й послідовно аналізувати процеси, що вивчаються. Тому навчання в дитячому садку спрямо­ване насамперед на виховання у дітей звички до повно­цінної логічної аргументації всього, що нас оточує. Дос­від навчання свідчить про те, що розвиток логічного мис­лення у дошкільників найбільшою мірою відповідає вивченню початкової математики. Для математичного сти­лю мислення характерні чіткість, стислість, розчленова­ність, точність і логічна послідовність міркувань, уміння користуватися-символікою. У зв'язку з цим перебудовано зміст навчання математики в школі та дитячому садку.

Природно, що основою пізнання є чуттєве сприйняття, набуте з досвіду та спостережень. У процесі чуттєвого пізнання формуються уявлення :— образи предметів, їх­ніх ознак, відношень. Так, оперуючи різноманітними мно­жинами (предметами, іграшками, картинками, геомет­ричними фігурами), діти вчаться встановлювати рівність і нерівність множин, називати кількість словами: більше, менше, порівну. Порівняння конкретних множин готує дітей до засвоєння в майбутньому поняття числа. Саме операції з множинами є тією основою, до якої звертають­ся діти не лише в дитячому садку, а й протягом наступ­них років навчання у школі. Уявлення про множину фор­мують у дітей основи розуміння абстрактного числа, за­кономірностей натурального ряду чисел. Хоча поняття натурального числа, а також геометричної фігури, роз­міру, частини та цілого абстрактні, все ж вони відобра­жають зв'язки і відношення, властиві предметам навко­лишньої дійсності.

Доведено, що ознайомлення дітей з різними видами математичної діяльності в процесі цілеспрямованого нав­чання орієнтує їх на усвідомлення зв'язків та відношень.

У дітей дошкільного віку процес формування початко­вих математичних знань та умінь здійснюється так, щоб навчання давало не лише безпосередній практичний ре­зультат (навички лічби, виконання елементарних мате­матичних операцій), а й широкий розвиваючий ефект. Під математичним розвитком дошкільнят слід розуміти якісні зміни у формах пізнавальної діяльності дитини, які скла­даються внаслідок формування елементарних математи­чних уявлень і зв'язаних з ними логічних операцій. Ана­ліз наукових досліджень (Г. М. Леушиної, Н. І. Непомнящої, А. А. Столяр та інших) педагогічного досвіду з навчання дошкільнят математики переконує в тому, що раціонально побудоване, воно сприяє загальному розу­мовому розвитку дітей. Раціонально побудоване — це своєчасне, доцільно відповідне віку та інтересам дитини навчання. Крім того, важливе значення має педагогічне керівництво з боку дорослого (вихователя чи батьків). Діти дістають елементарні уявлення про множину, число, відношення розмірів, про найпростіші геометричні фігури, вчаться орієнтуватись у часі та просторі. Вони оволо­дівають лічбою та вимірюванням лінійних і об'ємних роз­мірів за допомогою умовної міри, встановлюють кількісні відношення між числами — цілим і частиною. У матема­тичній підготовці дітей, розвитку елементарних матема­тичних уявлень важливу роль відіграє навчання вимі­рювання як початкового способу пізнання кількісної характеристики довкілля. Це дає змогу дошкільнятам ко­ристуватися не звичайними, а умовними мірами при ви­мірюванні сипких, рідких та інших речовин. Водночас у дітей розвиваються навички вимірювання на око, що ду­же важливо для їхнього сенсорного розвитку.

Під впливом систематичного навчання математики ді­ти оволодівають спеціальною термінологією: назвами чи­сел, геометричних фігур (коло, квадрат,трикутник, ромб), елементів фігур (сторона, вершина), обчислювальних дій (додавання, віднімання, порівняння) тощо. Проте не ре­комендується у роботі з дітьми вживати такі слова-тер-міни. як натуральний ряд, сукупність, структура, елемен­ти множини.

Заняття з математики набувають особливого значен­ня у зв'язку з розвитком у дітей пізнавальних інтересів,, уміння виявляти вольові зусилля в процесі розв'язуван­ня математичних задач.

Навчальні завдання на занятті розв'язуються в поєд­нанні з виховними. Так, вихователь навчає дітей бути ор­ганізованими, самостійними, уважно слухати, виконува­ти, завдання.

Заняття з математики дисциплінують дітей, сприяють формуванню у них цілеспрямованості, організованості й відповідальності. Отже, навчання математики з ран­нього віку сприяє всебічному розвитку дітей.

Серед завдань формування елементарних математич­них уявлень і понять слід виділити основні, а саме:

1. Набування знань про множину, число, розмір, фор­му, простір і час.

2. Формування широкої початкової орієнтації у кіль­кісних, просторових та часових відношеннях навколиш­ньої дійсності.

3. Формування навичок і вмінь з лічби, вимірювання, обчислення.

4. Оволодіння математичною термінологією.

5. Розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, розу­мовий розвиток дитини в цілому.

Ці завдання розв'язуються вихователем одночасно на кожному занятті з математики, а також у процесі орга­нізації різних видів самостійної дитячої діяльності. Чис­ленні психолого-педагогічні дослідження та передовий педагогічний досвід роботи в дошкільних закладах пока­зують, що тільки правильно організована дитяча діяль­ність і систематичне навчання забезпечують своєчасне і правильне формування у дошкільників найпростіших умінь та знань з математики.

Дослідження, проведені на Україні та в інших дер­жавах СНД (Г. С Костюка, М. В. Богдановича, О. Я. Савченка, Н. О. Менчинської, Г\ М. Леушиної), перекону­ють у тому, що вікові можливості дітей дошкільного ві­ку дають змогу формувати в них цілком наукові, хоча й елементарні, початкові математичні знання. При цьому підкреслюється, що відповідно до віку дитини треба до­бирати й спосіб впливу. У зв'язку з цим на конкретних вікових етапах створюються найсприятливіші умови формування певних знань та умінь.

Так, у другій молодшій групі дитячого садка (четвер­тий рік життя) основну увагу приділяють формуванню знань про множину. Поняття множини є одним з основ­них і найзагальніших, воно проходить через усю матема­тику. Поняття множини таке широке, що не означається, принаймні на сучасному рівні розвитку математики, через інші, а вводиться як початкове і пояснюється на конкрет­них прикладах. У середній групі в процесі вивчення ос­новних властивостей множини формується поняття про число, а в старшій — перше уявлення про натуральний ряд чисел. У дошкільному віці усвідомлення основних властивостей множини обмежене. Однак розуміння дея­ких її властивостей (рівність і нерівність множин, неза­лежність потужності множини від якісних її ознак) мо­жливе вже у молодшому дошкільному віці.

Поряд з формуванням у дітей початкових математич­них уявлень і понять «Програма виховання в дитячому -садку» передбачає ознайомлення дітей дошкільного віку з рядом математичних залежностей і відношень. Так, діти пізнають деякі відношення між множинами (рівнопотужність — нерівнопотужність; відношення порядку в ряді розмірів, натуральних чисел; часові і просторові відношення і т. д.). При цьому всі математичні знання пода­ються у взаємозв'язку. Наприклад, формування уявлень про кількість пов'язане з уявленням про множину та роз­мір, з розвитком умінь бачити, умовно виділяти розмір предметів та їхніх параметрів, а також з усвідомленням відношень між предметами та їхніми параметрами. Необ­хідно також мати на увазі, що, засвоюючи знання про число, діти мають навчитись абстрагувати (відокремлю­вати) кількісні оцінки від усіх інших (кольору, форми, розміру тощо).

Формування початкових математичних уявлень і по­нять у взаємозв'язку дає змогу поступово і цілеспрямовано конкретизувати й уточнювати кожне з виділених понять. Ознайомлення дітей з мірою та вимірюванням сприяє формуванню точнішого розуміння числа й насам­перед одиниці. Саме зв'язок лічби та вимірювання допо­магає дитині усвідомити залежність результату лічби (вимірювання) від одиниці лічби (умовної міри).

На заняттях з математики в дитячому садку форму­ються найпростіші види практичної і розумової діяльнос­ті дітей. Під видами діяльності у цьому випадку, способа­ми обстеження, лічби, вимірювання розуміють об'єктив­ні послідовні дії, які має виконувати дитина для засвоєння знань: поелементне порівняння двох множин, накла­дання мір та ін. Оволодіваючи цими діями, дитина засвоює мету й засоби діяльності, а також правила, що сприяють формуванню уявлень. Наприклад, порівнюючи рівні і нерівні між. собою множини, накладаючи або при­кладаючи елементи, дитина усвідомлює поняття кількос­ті. Тому особлива увага приділяється розвитку практич­них дій дітей з предметами.

Центральним завданням навчання математики в ди­тячому садку є навчання лічби. Основними способами при цьому є накладання або прикладання, оволодіння якими передує навчанню лічби за допомогою слів-числівників. Водночас дошкільнят вчать порівнювати предмети за розміром і результати порівняння позначати відповідним словом-поняттям (великий, маленький, вузький, широ­кий), будувати ряди предметів за їх розміром у порядку зростання та зменшення (великі, менші, ще менші, най­менші). Проте для того щоб дитина засвоїла й усвідомила ці поняття, треба сформувати в неї конкретні уявлен­ня, навчити її порівнювати предмети між собою спочат­ку безпосередньо, накладанням, а потім опосередковано^ за допомогою вимірювання.

Програма з математики в дитячому садку передбачає розвиток окоміру дітей при формуванні оцінок розміру. Для цього їх навчають оцінювати розмір предметів у ці­лому або за окремими параметрами, зіставляючи з розмі­ром відомих предметів. Звертається увага на формуван­ня вміння перевіряти правильність оцінок у своїй прак­тичній діяльності, застосовуючи додавання, віднімання тощо. Кожна практична вправа поповнює знання дітей новим змістом. Вважають, що формування елементарних математичних уявлень і понять відбувається одночасно з виробленням у дітей практичних вмінь та навичок. ,

Практичні дії, виконуючи певну роль у формуванні математичних понять, самі не залишаються незмінними. Наприклад, зазнає змін діяльність, пов'язана з лічбою. Спочатку вона спирається на практичне поелементне по­рівняння двох конкретних множин, а пізніше особливо­го значення набуває число як показник потужності мно­жин і натуральний ряд чисел, що змінює згодом одну з конкретних множин. Спочатку діти беруть предмети ру­ками, перекладають їх, а потім лічать предмети, не до­торкуючись до них або спрцймаючи лише на дотик.

Доведено, що на основі практичних дій у дітей фор­муються такі поняття про операції, як аналіз, синтез, по­рівняння, узагальнення тощо. Вихователь має орієнтува­тися в оцінці результатів своєї роботи насамперед на ці показники, на те, як діти вміють аналізувати, узагальню­вати, робити висновки. Рівень оволодіння дітьми розумо­вими операціями залежить від застосування спеціальних методичних прийомів, які дають змогу дітям вправлятись у порівнянні, узагальненні. Так, діти вчаться порівнюва­ти множини за кількістю, проводячи при цьому структур­ний та кількісний аналіз множини. Порівнюючи предмети за формою, діти виділяють розміри окремих параметрів, зіставляють їх між собою.

Важливим і відповідальним є завдання розвитку у ді­тей мислення та мови (оволодіння математичною термі­нологією) . Треба значно більше уваги приділяти розвит­ку початкових навичок індуктивного та дедуктивного ми­слення, формуванню у дітей пізнавальних інтересів і здібностей.

Слід зазначити, що загальні методи пізнання становлять основу будь-якого наукового мислення, в тому числі й математичного. Проте останнє має свої особли­вості.

На практиці простежується однобічне розуміння здіб­ностей як вузько спеціальних, що межують з обдарова­ністю. З цієї причини вихователі іноді недооцінюють фор­мування у всіх дітей певних здібностей. Адже будь-яка діяльність неможлива, якщо людина не має до неї здіб­ностей. У психології здібності визначаються як якості людини, потрібні для успішного виконання діяльності. Для з'ясування, у чому конкретно полягають ці здібності, треба знати, яких психологічних якостей обрана діяль­ність потребує і без яких вона взагалі неможлива.

Здібності слід розглядати не тільки у тісному зв'язку, з певним видом дитячої діяльності, а й за її загальною структурою, в якій насамперед розрізняють орієнтуваль­ні та виконавчі дії. І коли ми кажемо про загальні здіб­ності щодо діяльності, то маємо на увазі, наскільки ди­тина здатна застосовувати свої знання, уміння та навич­ки, чи високий у неї рівень пізнавальної самостійності. Все це визначає ефективність виконавчої частини. Поряд з цим слід формувати у дітей уміння абстрагувати, виді­ляти основне.

Отже, математичний розвиток дітей передбачає широ­ку програму залучення їх до діяльності, якою керує ви­хователь.

В цьому уривку з книги Ю.Б. Гіппенрейтер детально розповідається про такий чудовий прийом, як “активне слухання”. Якщо ви знаєте, що це і активно користуєтесь ним – іще раз актуалізуйте всі нюанси, прочитавши статтю. Якщо ж метод для вас новий – спробуйте! І поділіться в коментарях своїми враженнями. Насправді цей спосіб вести діалог застосовуйте не тільки до дитини, але і до дорослих!

Причини труднощів дитини часто бувають заховані в сфері її почуттів. Тоді практичними діями – показати, навчити, спрямувати – їй не допоможеш. У таких випадках краще всього … дитину послухати. Правда, інакше, ніж ми звикли. Психологи знайшли і дуже докладно описали спосіб «активного слухання». Що ж це означає – активно слухати дитину? Ось кілька ситуацій:

Мама сидить в парку на лавці, до неї підбігає її малюк в сльозах: «Він забрав мою машинку!».
Син повертається зі школи, в серцях кидає на підлогу портфель, на питання батька відповідає: «Більше я туди не піду!».
Дочка збирається гуляти; мама нагадує, що треба одягнутися тепліше, але дочка вередує: вона відмовляється надягати «цю уродская шапку».
У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.

Для цього найкраще сказати, що саме, на вашу думку, відчуває зараз дитина. Бажано назвати «по імені» це її почуття або переживання.

Активно слухати дитину – значить «повертати» їй в бесіді те, що вона вам повідала, при цьому позначивши її почуття.

Повернемося до наших прикладів і підберемо фрази, в яких батьки називають почуття дитини:

СИН: Він забрав мою машинку!

МАМА: Ти дуже засмучений і розсерджений на нього.

СИН: Більше я туди не піду!

ТАТО: Ти більше не хочеш ходити в школу

ДОЧКА: Не буду я носити цю страшну шапку!

МАМА: Тобі вона дуже не подобається.

Швидше за все такі відповіді здадуться вам незвичними і навіть неприродними. Набагато легше і звичніше було б сказати: – Ну нічого, пограється і віддасть … – Як це ти не підеш до школи ?! – Перестань вередувати, цілком пристойна шапка!

При всій удаваній справедливості цих відповідей вони мають один спільний недолік: залишають дитину наодинці з її переживанням. Своєю порадою або критичним зауваженням батьки хіба повідомля.ють дитині, що її переживання неважливе, воно не приймається до уваги.

Навпаки, відповіді за способом активного слухання показують, що батьки зрозуміли внутрішню ситуацію дитини, готові, почувши про неї більше, прийняти її. Таке буквальне співчуття мами чи тата справляє на дитину зовсім особливе враження (не менше, а часом набагато більший вплив воно робить і на самих батьків). Багато батьків, які вперше спробували спокійно «озвучити» почуття дитини, розповідають про несподівані, часом чудодійні результати. Ось два реальні випадки.

Мама входить в кімнату дочки і бачить безлад.

МАМА: Ніна, ти все ще не прибрала в своїй кімнаті?

ДОЧКА: Ну, мам, потім.

МАМА: Тобі дуже не хочеться зараз прибирати.

ДОЧКА (несподівано кидається на шию матері): Мамочка, яка ти у мене чудова!

Інший випадок розповів тато семирічного хлопчика.

Вони з сином поспішали на автобус. Автобус був останній, і на нього ніяк не можна було спізнитися. По дорозі хлопчик попросив купити шоколадку, але тато відмовився. Тоді ображений син став саботувати татовий поспіх: відставати, дивитися по сторонах, зупинятися для якихось «невідкладних» справ. Перед татом постав вибір: спізнюватися не можна, а тягнути сина насильно за руку йому теж не хотілося. І тут він згадав наша порада. «Денис, – звернувся він до сина, – ти засмутився через те, що я не купив тобі шоколадку, засмутився і образився на мене». В результаті сталося те, чого тато зовсім не очікував: хлопчик миролюбно вклав свою руку в татову, і вони швидко попрямували до автобуса.

Не завжди, звичайно, конфлікт вирішується так швидко. Іноді дитина, відчуваючи готовність батька або матері її слухати і розуміти, охоче продовжує розповідати про те, що трапилося. Дорослому залишається тільки активно слухати його далі.

Деякі важливі особливості і додаткові правила бесіди за способом активного слухання.

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна, можна злегка притягнути дитину до себе, підійти або присунути свій стілець до неї ближче. Уникайте спілкуватися з дитиною, перебуваючи в іншій кімнаті, повернувшись обличчям до плити або до раковини з посудом, дивлячись телевізор, читаючи газету, сидячи, відкинувшись на спинку крісла або лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза – перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути. Будьте дуже уважні до цих сигналів, які добре «читає» дитина будь-якого віку, навіть не віддаючи собі свідомого звіту в тому.
По-друге, якщо ви розмовляєте з засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі.
наприклад:

СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше водитися з Петром.

БАТЬКО: Ти на нього образився.

Можливі неправильні репліки:

– А що сталося?

Ти що, на нього образився?

Чому перша фраза батька більш вдала? Тому що вона відразу показує, що батько налаштувався на «емоційну хвилю» сина, що він чує і приймає його сум, у другому ж випадку дитина може подумати, що батько зовсім не з нею, а як зовнішній учасник цікавиться тільки «фактами», випитує про них. Насправді це може бути зовсім не так, і батько, задаючи питання, може цілком співчувати синові, але справа в тому, що фраза, оформлена як питання, не відображає співчуття.

Здавалося б, різниця між стверджувальною і питальною відповідями дуже незначна, іноді це всього лише тонка інтонація, а реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», А якщо ви скажете «Щось сталося …», то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пам’ятайте, що цей час належить дитині, не забивайте його своїми міркуваннями і зауваженнями. Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, «всередину» або вдалину, то продовжуйте мовчати – в дитини відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.
в вашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потім позначити її почуття. Так, відповідь батька в попередньому прикладі могла би складатися з двох фраз.
СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше водитися з Петром.

БАТЬКО: Не хочеш з ним більше дружити. (Повторення почутого).

СИН: Так, не хочу.

БАТЬКО (після паузи): Ти на нього образився. (Позначення почуття).

Іноді у батьків виникає побоювання, що дитина сприйме повторення її слів як передражнювання. Цього можна уникнути, якщо використовувати інші слова з тим же змістом. Наприклад, в нашому прикладі слово «водитися» батько замінив на «дружити». Практика показує, що якщо ви навіть і використовуєте ті ж фрази, але при цьому точно вгадуєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває.

Звичайно, може статися, що у відповіді ви не зовсім точно вгадали, подію або почуття дитини. Не хвилюйтеся, в наступній фразі дитина вас поправить. Будьте уважні до її поправки і покажіть, що ви її прийняли.

* * *

Результати активного слухання:

Зникає або принаймні сильно слабшає негативне переживання дитини. Тут позначається чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі.
Дитина, переконавшись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше: тема розповіді (скарги) змінюється, розвивається. Іноді в одній розмові несподівано розмотується цілий клубок проблем і прикрощів.
Дитина сама просувається у вирішенні своєї проблеми.
Батьки повідомляють, як про диво, що діти самі досить швидко починають активно слухати їх.
Батьки самі відчувають зміни в собі. Дуже часто на початку занять з активного слухання вони діляться ось яким своїм неприємним переживанням. «Ви говорите, – звертаються вони до психолога, – що активне слухання допомагає зрозуміти і відчути проблему дитини, душевно поговорити з нею. У той же час ви вчите нас способу або методу, як це робити. Навчаєте будувати фрази, підшукувати слова, дотримуватися правил. Яка ж це душевна розмова? Виходить суцільна “техніка”, до того ж незручна, неприродна. Слова не приходять в голову, фрази виходять кострубаті, вимучені. І взагалі – нечесно: ми хочемо, щоб дитина поділилася з нами сокровенним, а самі “застосовуємо” до неї якісь способи.» Такі або приблизно такі заперечення доводиться чути часто на перших двох-трьох заняттях. Але поступово переживання батьків починають змінюватися. Зазвичай це трапляється після перших вдалих спроб вести бесіду з дитиною по-іншому. Успіх окрилює батьків, вони починають інакше ставитися до «техніки» і одночасно помічають в собі щось нове. Вони виявляють, що стають більш чутливими до потреб і прикрощів дитини, легше приймають її «негативні» почуття. Батьки кажуть, що з часом вони починають знаходити в собі більше терпіння, менше дратуватися на дитину, краще бачити, як і чому їй буває погано. Виходить так, що «техніка» активного слухання виявляється засобом перетворення батьків. Ми думаємо, що «застосовуємо» її до дітей, а вона міняє нас самих. В цьому – її чудова прихована властивість.
Що ж стосується занепокоєння батьків щодо штучності, «прийомів» і «технік», то подолати його допомагає одне порівняння, яке я часто наводжу на заняттях.

Добре відомо, що початківці балерини години проводять у позах, далеко не природних з точки зору наших звичайних уявлень. Наприклад, вони розучують позиції, при яких ступні ставляться під різними кутами, в тому числі під кутом 180 градусів. При такому «вивернутому» положенні ніг балерини повинні вільно тримати рівновагу, присідати, стежити за рухами рук … і все це потрібно для того, щоб потім вони танцювали легко і вільно, не думаючи вже ні про які техніки.

Так само і з навичками спілкування. Вони спочатку важкі і деколи незвичайні, але коли ви їх опановуєте, «техніка» зникає і переходить в мистецтво спілкування.

ПАМ’ЯТКА УЧНЯМ, БАТЬКАМ ТА ВЧИТЕЛЯМ: ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ У ШКОЛІ

Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. Хотілося б звернути вашу увагу на банальні, але водночас необхідні знання правил пожежної безпеки. Бо, як відомо, найкращий спосіб захиститися від пожежі – не спричинити її.

Як діяти учням та вчителям у разі пожежі в школі?
Негайно повідомити про пожежу в пожежну охорону, зачинити двері у класі, де горить. Якщо побачите охоплене вогнем приміщення, не намагайтеся увійти в нього.
Повідомити про пожежу дирекцію школи, вжити належних заходів щодо евакуації дітей та людей із приміщення.
Почувши сигнал тривоги, учні стають біля парт і за вказівкою вчителя залишають по одному клас, останнім іде вчитель із класним журналом. Належить зачинити двері класної кімнати й усі інші двері на шляху евакуації. Усі, кого не було в школі під час сигналу тривоги, повинні негайно йти до місця збору й приєднатися до свого класу чи групи.
Місце збору повинне бути під навісом чи в іншому приміщенні
Нікому не можна повертатися в приміщення
Серед евакуйованих, що зібралися на пункті, проводять перекличку (за класним журналом). Директор школи після сигналу тривоги йде до збірного пункту і там приймає рапорти від усіх підрозділів
Для дітей із обмеженими можливостями та неврівноваженою психікою повинні бути заздалегідь передбачені спеціальні заходи з евакуації.
Вже до прибуття пожежної охорони слід знати, де саме, у якому приміщенні пожежа і чи всіх евакуювали. Повинен бути план евакуації зі школи. Начальника прибулого пожежного підрозділу зустрічають, маючи повну інформацію.
Як поводитись під час пожежі в навчальному закладі, коли поруч з учнем нема дорослої людини?
Пожежа у твоєму класі, в приміщенні, в якому ти перебуваєш:

якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим;
якщо вихід перекрито вогнем, але поряд є зовнішня пожежна драбина, використовуй її;
під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;
захищай органи дихання і затули щілини під дверима (краще вологими ганчірками);
подавай сигнали рятувальникам.
Пожежа в коридорі:

перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильним боком долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй – там пожежа;
ручка холодна – визирни в коридор. Коли там вогонь або багато диму зачини двері;
якщо диму небагато і він іде з низу, це означає, що пожежа – на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;
якщо неможливо залишити приміщення, а в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером «101», щоб повідомити про себе. Стояти слід у приміщенні з виходом до вікна;
якщо пожежа сталася вище поверхом, спускайся вниз сходами, захистивши органи дихання.
Профілактика пожежі в шлолі

У перший день навчальної чверті проводять інструктаж з усіма дітьми і персоналом щодо процедури евакуації на випадок пожежі. Його повторюють раз на чверть чи півріччя, про що роблять відповідний запис у класному журналі.

У приміщеннях та на території закладу освіти заборонено курити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь. Не дозволено розпалювати вогнища, спалювати сміття, відходи, пакувальні матеріали.

Використовувати пожежний інвентар та інструменти можна тільки за призначенням.

Не користуватися у приміщеннях електрокип’ятильниками, електрочайниками (крім спеціально відведених і обладнаних для цього місць), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери, радіоприймачі тощо.

Черговим учням після закінчення уроків належить зачинити вікна, вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком чергового освітлення та електрообладнання, яке, за вимогами технології, повинно працювати цілодобово).

Слід оглянути приміщення, переконатися, що немає порушень, які можуть призвести до пожежі, й тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому вчителеві, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівникові, який його заміщує.

Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки, зобов’язаний: негайно повідомити про це за телефоном «101» у пожежну частину (слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, що саме горить, а також своє прізвище); задіяти систему оповіщення людей про пожежу й під керівництвом дорослих розпочати евакуацію із будівлі в безпечне місце відповідно до плану евакуації.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС СТИХІЙНОГО ЛИХА

До явищ стихійного лиха, які можливі на території України відносяться: землетруси; повені (паводки; підтоп-лення; катастрофічне затоплення); селеві потоки; зсуви; сильний вітер (ураган, смерч), снігопад, хуртовина, бурі та інші явища природи, що виникають як правило раптово. До них можна також віднести і пожежі, особливо лісові і торф’яні. Вони порушують нормальну життєдіяльність людей, руйнують і знищують матеріальні цінності, а іноді призводять до загибелі людей.

Про загрозу виникнення стихійного лиха населення сповіщається через мережу провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції, телебачення і, якщо дозволяє час, через засоби друку. В інформації вказується характер можливого надзвичайного явища, його масштаби, час виникнення і можливі наслідки, а також рекомендується, що необхідно робити до і під час стихійного лиха.

Кожний громадянин, який опиниться у районі стихійного лиха, зобов’язаний проявляти самовладання, особистим прикладом оказувати вплив на оточуючих, а при необхідності покладати край випадкам грабежів, мародерства та інших порушень законності.

Надавши першу допомогу членам сім’ї, оточуючим і самому собі, громадянин повинен брати участь в ліквідації наслідків стихійного лиха, використовувати для цього особистий транспорт, інструмент, медикаменти, перев’язочний матеріал і т.п.

1.1. Землетруси

Землетруси – підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.

Землетруси завжди викликали у різних людей розлад психіки, що проявлялися у не правильній поведінці. Слідом за гострою руховою реакцією часто настає депресивний стан з загальною руховою загальмованістю. Внаслідок цього, як показує статистика, більша частина отриманих травм серед населення пояснюється несвідомими діями потерпілих, обумовленими панічним станом і страхом.

Попередити землетрус неможливо, але у випадку оповіщення про загрозу землетрусу чи появи його ознак слід діяти швидко, але спокійно, впевнено і без паніки.

При завчасному попереджені про загрозу землетрусу, перш ніж залишити квартиру (дім), необхідно вимкнути нагрівальні пристрої і газ, якщо топилася піч – загасити її; після цього слід одягти дітей, старих, одягтися самому, взяти необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування, медикаменти, документи і вийти на вулицю. На вулиці слід якомога швидше відійти від будівель і споруд у напрямку площ, широких вулиць, скверів, спортивних майданчиків, незабудованих ділянок, суворо дотримуючись встановленого громадського порядку.

Якщо землетрус почався раптово, коли зібратися і вийти з квартири (будинку) виявляється неможливим, необхідно зайняти місце (встати) у дверному чи віконному прорізі; тільки стихнуть перші поштовхи землетрусу - швидко вийти на вулицю.

У подальшому необхідно діяти у відповідності з обстановкою, що склалася, виконувати всі розпорядження органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

1.2. Ураган (смерч, гроза, злива)

Ураган - це вітер великої руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого 33 м/с і більше.

Смерч - це висхідний вихор повітря, яке швидко обер-тається, що має вигляд темного стовпа діаметром від декількох десятків до сотень метрів з вертикальною, іноді вигнутою віссю обертання.

Гроза – це атмосферне явище, що пов’язано з розвитком потужних купчасто-дощових хмар, що супроводжується багаторазовими електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом .

Злива - короткочасні атмосферні опади великої інтенсивності.

З отриманням штормового попередження негайно слід удатися до проведення запобіжних робіт: зміцнити не досить тривкі конструкції, зачинити двері, приміщення на горищі, слухові вікна, вентиляційні отвори. Великі вікна і вітрини необхідно оббити дошками. Шибки заклеїти смужками паперу або тканини, а якщо можливо, вийняти. Двері і вікна з підвітряної сторони залишити відкритими, щоб урівноважити внутрішній тиск у будівлі. З дахів, балконів, лоджій прибрати предмети, які при падінні можуть заподіяти людям травмувань.

Якщо є можливість і необхідність, треба вимкнути комунальні енергетичні мережі, відкрити допоміжні люки для пропускання води. З легких споруд людей перевести у більш міцні будівлі або укрити в захисних спорудах ЦО.

Припинити зовнішні роботи. Запастися електричними ліхтарями, гасовими лампами, свічками. Доцільно створити запаси води на 2-3 доби, підготувати похідні плитки, гасівки, примуси. Не забувати запастися продуктами харчування і медикаментами, особливо перев’язочними матеріалами; радіоприймачі і телевізори тримати постійно ввімкненими.

Знаходячись у будинку, слід стерегтися поранень ос-колками скла, що розлітається. Для цього треба відійти від вікон і встати впритул до простінку. Можна використо-вувати також міцні меблі. Найбільш безпечним місцем є сховища ЦО, підвали або внутрішні приміщення перших поверхів цегляних і кам’яних будинків. Не можна виходи-ти на вулицю одразу ж після послаблення вітру, тому що через кілька хвилин порив може повторитися. Якщо це все-таки необхідно, треба триматися подалі від будівель і споруд, високих парканів, стовпів, дерев, щогл, опор, проводів.

Заборонено знаходитися на шляхопроводах, наближа-тися до місць зберігання легкозаймистих або сильнодіючих отруйних речовин.

Слід пам’ятати, що частіше всього в таких умовах лю-ди зазнають травмувань від уламків скла, шиферу, чере-пиці, покрівельного заліза, зірваних шляхових знаків, від деталей оздоблень фасадів і карнизів, від предметів, що зберігаються на балконах і лоджіях.

Якщо ураган (смерч) застав вас на відкритій місцевос-ті, ліпше за все сховатися у канаві, ямі, яру, будь-якій виїмці: лягти на дно заглиблення і щільно притулитися до землі. Знаходитись у пошкодженій будівлі небезпечно: вона може обвалитися під новим натиском вітру.

Особливо слід стерегтися розірваних електропроводів: не виключена імовірність того, що вони під напругою.

Ураган (смерч) може супроводжуватися грозою (бу-рею). Ухиляйтесь від ситуацій, при яких збільшується імовірність ураження блискавкою: не укривайтеся під деревами, які стоять окремо; не підходьте до ліній елект-ропередач і т.п.

Головна умова – не піддаватися паніці. Діяти грамотно і свідомо, утримуватися від нерозумних вчинків, надавати допомогу потерпілим.

1.3. Снігові замети (хуртовина)

Зимові прояви стихійних сил природи нерідко вияв-ляються у снігових заметах унаслідок снігопадів і хур-товин. Снігопади, тривалість яких може бути від 16 до 24 годин, дуже впливають на господарську діяльність насе-лення, особливо з наступним різким похолоданням (силь-ний мороз) або потеплінням (швидке танення снігу або ожеледь).

Негативний вплив цих явищ приводять до того, що різко погіршується видимість, переривається транспортне сполучення як внутрішньоміське, так і міжміське. Випа-дання снігу з дощем при зниженій температурі повітря і ураганному вітрі створює умови для зледеніння ліній електропередач, зв’язку, контактних мереж електротранс-порту, а також покрівель будівель, різного роду опор і конструкцій, що нерідко викликає їх руйнування.

З оголошенням штормового попередження – необхідно обмежити пересування, особливо на власному транспорті, створити удома необхідний запас продуктів (води, пали-ва), виконати герметизацію житлових приміщень, що до-поможе зберегти тепло і зменшить витрати палива.

Особливу небезпеку снігові замети створюють для лю-дей, захоплених у дорозі, далеко від людського житла. Заметені снігом дороги, втрата видимості викликають пов-ну дезорієнтацію на місцевості.

Під час руху на автомобілі не варто намагатися по-долати снігові замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун зі сторони радіа-тора. Якщо є можливість, автомобіль треба встановити двигуном у навітряну сторону. Періодично треба виходи-ти із автомобіля, розгрібати сніг, щоб не опинитися похо-ваним під снігом. Крім того, не занесений снігом авто-мобіль - гарний орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати для уник-нення “розморожування двигуна”. При прогріванні авто-мобіля важливо не допускати затікання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів; з цією метою важливо слідкувати, щоб вихлопна труба не завалювалася снігом.

Якщо у дорозі разом опинилося декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися разом і вико-ристати один автомобіль як укриття; із двигунів необхідно злити воду.

Ні в якому разі не можна залишати укриття – автомо-біль: у сильний снігопад (хуртовину) орієнтири, які здава-лися надійними з першого погляду, через декілька десят-ків метрів можуть бути загублені.

У сільській місцевості з отриманням штормового попе-редження необхідно терміново заготувати у необхідній кількості харч і воду для тварин.

Під час ожеледі пересування пішоходів ускладнюється, обвалення різних конструкцій і предметів під навантажен-ням стане реальною загрозою для людей (травматизм). Слід уникати перебування у старих будівлях, під лініями електропередач і зв’язку та поблизу їх опор, під деревами.

1.4. Зсуви

Зсув – це сповзаюче зміщення грунтових мас на схилі під дією своєї ваги і додаткового навантаження внаслідок підмивання схилу, перезволожування, сейсмічних поштов-хів, нерозумної діяльності людини та інших процесів.

Звичайно зсув починається не раптово. Спочатку з’яв-ляються щілини у грунті, розколини доріг і берегових ук-ріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, опори ліній електропередач і зв’язку, руйнуються підземні комуніка-ції, а далі виникає повне руйнування будинків і споруд, що може привести і до загрози здоров’ю і життю людей.

Перш за все, треба пильно стежити за оповіщенням що-до умов проходження зсуву та небезпеки для людей, що відбувається, як слід діяти, що необхідно зробити удома, на подвір’ї.

Необхідно знати телефони управління з питань надзви-чайних ситуацій і цивільного захисту населення (відділу з питань НС і ЦЗ, штабу ЦО), підготуватися до можливої евакуації з місця зсуву та вивозу матеріальних цінностей.

Залишаючи приміщення, слід загасити вогонь, перек-рити газові крани, вимкнути світло і електроприлади. Це допоможе відвернути виникнення пожежі, що виникають.

Надати потерпілим першу допомогу, вивести свою сім’ю (сусідів та інших людей) у безпечну зону, взяти при можливості участь у локалізації і ліквідації осередків виникнення пожеж, огородженні небезпечних ділянок, виставленні спеціальних попереджувальних знаків, відк-люченні комунальних енергетичних систем. У подальшому діяти за вказівками органів управління з питань надзви-чайних ситуацій і цивільного захисту населення.

1.5. Повінь (паводок, підтоплення, катастрофічне затоплення)

При отриманні попередження про загрозу затоплення внаслідок виходу із русел великих та малих річок або внаслідок руйнування гребель водосховищ і виникнення катастрофічного затоплення слід дотримуватися встанов-леного порядку, без зволікання вийти в безпечні та підви-щені місця. При рятувальних роботах необхідно прояв-ляти витримку і самовладання, суворо дотримуватись ви-мог рятувальників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери, човни, плоти і т.д.), оскільки це загрожує безпеці рятувальників і тих, хто підлягає врятуванню.

Потрапивши у воду, слід скинути із себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу плаваючі чи підвищені над во-дою предмети, скористатися ними до отримання допомоги.

Якщо є час, то необхідно вжити заходи щодо рятуван-ня майна і матеріальних цінностей: перенести їх у безпечні місця, а самим зайняти верхні поверхи (горища), дахи будинків.

При достатньому часі попередження паводку здійснюю-ться заходи щодо підготовки і проведення завчасної ева-куації населення і сільськогосподарських тварин, щодо вивозу матеріальних цінностей з районів можливого за-топлення, про що оголошується спеціальним розпоряд-женням місцевих державних адміністрацій. Населення про початок і порядок евакуації оповіщається з використанням місцевих радіотрансляційних мереж і телебачення, через адміністрацію суб’єктів господарювання. Населенню пові-домляються місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на ці пункти, маршрути руху під час евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що співвідносяться з місцевою обстановкою, очікуваним масш-табом лиха, часом його упередження.

За наявності достатнього часу, населення із небезпеч-них районів евакуюються разом з майном. З цією метою кожній родині надається автомобільний чи інший транс-порт з зазначенням його подачі.

У випадку раптових паводків попередження населення проводиться всіма наявними технічними засобами опові-щення, з поміж яких – гучномовні і пересувні установки.

Раптовість виникнення повені викликає необхідність особливих дій і поведінки населення.

Якщо люди, що проживають у населеному пункті, спостерігають підйом води на першому поверсі чи інших поверхах і на вулиці, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерхо-вий – зайняти приміщення на горищах. При перебуванні на роботі згідно з розпорядженням адміністрації суб’єкту господарювання слід, дотримуватися встановленого по-рядку, зайняти підвищені місця. Знаходячись у полі при раптовому затопленні слід зайняти підвищенні місця або дерева, використати різного роду плаваючі засоби, що маєте під рукою або збудуйте їх з колод, дощок, автомо-більних камер, бочок, бідонів та інших підручних мате-ріалів, які легші за воду.

1.6. Заходи обережності під час ліквідації наслідків

стихійного лиха

Перед тим, як увійти у пошкоджений будинок (спо-руду), треба переконатися, чи не загрожує він обвалом; у приміщенні через небезпеку вибуху скупчення газів не-можливо користуватися відкритим вогнем (сірниками, свічами і т.д.).

Будьте обережні з обірваними і оголеними проводами, не допускайте короткого замикання.

Не вмикайте електроенергію, газ і водопровід, до тих пір, доки їх не перевірить комунально-технічна служба.

Не пийте воду із пошкодженого водопроводу або за-топлених колодязів.

Дотримання заходів обережності в районі стихійного лиха дозволяє значно понизити складність і кількість травм.

11. ДІЯ НАСЕЛЕННЯ І ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ

Суб’єкти господарювання, що виробляють або вико-ристовують сильнодіючі отруйні речовини, такі як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші, у випадку аварійних ситуацій являють собою небез-пеку для населення.

Найбільшу небезпеку для населення всіх регіонів Ук-раїни внаслідок аварій з викидом (виливом) в повітря сильнодіючих отруйних речовин є акціонерні та державні суб’єкти господарської діяльності: м’ясної, молочної та переробної промисловості, насосні станції водозабезпе-чення та очисні споруди, холодильники, бази та склади хімічної продукції та інші.

Аварії (катастрофи) можуть супроводитися викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу і на поверхню підстилки. Вдихання зараженого повітря мо-же привести до ураження органів дихання, а також очей, шкірних покровів та інших органів.

Найбільш розповсюдженими сильнодіючими отруйни-ми речовинами на Україні є хлор, аміак, різні хімікати, пестициди, кислоти та інші хімічні сполуки.

ХЛОР – це газ зеленувато-жовтого кольору з різким задушливим запахом. Важче за повітря. При випарову-ванні і з’єднанні з паром води в повітрі стелиться над землею у вигляді туману зеленувато-білого кольору, може проникати в нижчі і підвальні приміщення будинків і споруд. При виході в атмосферу із несп-равних ємностей димить. Пари сильно подразнюють органи дихання, очі і шкіру.

Ознаки отруєння: різка біль в грудях, сухий ка-шель, блювання, порушення координації руху, задиш-ка, різь в очах, сльозотеча. Можливий смертельний кінець при вдиханні великих концентрацій.

Засоби індивідуального захисту: цивільні протигази усіх типів, камери захисні дитячі, а при їх відсутності – ватяна марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином питної соди.

АМІАК – це безбарвний газ з різким задушливим запахом. Легший за повітря. Добре розчиняється у воді. При виході в атмосферу із несправних ємностей димить. Небезпечний при вдиханні. Пари сильно дра-тують органи дихання, очі і шкіру.

Ознаки отруєння: прискорене серцебиття, порушен-ня частоти пульсу, нежить, кашель, різь в очах і сльо-зотеча, важке дихання, а при тяжкому отруєнні – нудо-та і порушення координації руху, маревний стан. При високих температурах можливий смертельний кінець.

Засоби індивідуального захисту: на об’єктах, що ви-користовують аміак, - промислові марки КД і М, ізо-льовані і киснево-ізольовані протигази. При їх відсут-ності – ватяна марлева пов’язка або рушник, поперед-ньо змочені водою або 5% розчином лимонної кислоти.

2.1. Дія населення при оповіщенні про

хімічне зараження

Отримавши інформацію про викид в атмосферу силь-нодіючих отруйних речовин і про небезпеку хімічного зараження, необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні, вклю-чіть гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприй-мач, телевізор); чекайте повідомлень відділу (управління) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (району, міста обласного підпорядкування, області). Щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вен-тиляційні віддушини (люки). Вхідні двері завісити што-рою, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини. Заклейте щілини в вікнах і стики рам плівкою, лейкоплас-тиром або звичайним папером від проникнення в примі-щення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин.

Запам’ятайте! Надійна герметизація житла виключає проникнення сильнодіючих отруйних речовин у при-міщення.

Залишаючи квартиру (будинок), виключіть джерела електроенергії, візьміть з собою особисті документи, необ-хідні речі, надіньте протигаз або ватяну марлеву пов’язку, накидку або плащ, гумові чоботи.

Виходьте із зони хімічного зараження в сторону, яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходьте переходи че-рез тунелі, яри, лощини – в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин.

Почувши розпорядження про евакуацію, будьте уважні до вказівок управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, району) і ретельно виконуйте їх.

При евакуації транспортом уточніть час і місце по-садки. Не запізнюйтесь і не приходьте раніше призначено-го строку. Попередьте про евакуацію і від’їзд сусідів.

Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот.

При підозрі на ураження сильнодіючими отруйними ре-човинами виключіть будь-які фізичні навантаження, прий-міть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та звер-ніться до медичного працівника або в медичний заклад.

2.2. Дія населення при аваріях на залізничному і

автомобільному транспорті при перевезенні

небезпечних вантажів

Загорання, витік небезпечного вантажу, пошкодження тари або рухомого складу (ємності, які встановлені на транспорті) з небезпечним вантажем можуть привести до вибуху, пожежі, опіків, отруєння, захворювання людей і тварин.

Інформацію про аварії і про те, що необхідно робити в кожному конкретному випадку, Ви отримаєте із пові-домлення, яке передається управлінням (відділом) з пи-тань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе-лення області (міст обласного підпорядкування або сіль-ських районів) через радіотрансляційну мережу або через гучномовний зв’язок служби охорони громадського по-рядку (міліція).

Запам’ятайте! Периметр небезпечної зони при ви-никнення аварії (катастрофи) на транспорті огород-жується спеціальними знаками. Наближатися до цієї зони і входити до неї категорично заборонено.

Основний спосіб захисту – своєчасно покинути небез-печну зону або осередок ураження.

Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у приміщенні, зробіть герме-тизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, надіньте простіші засоби захисту (ватяну марлеву пов’язку, руш-ник), змочені водою.

Про можливість повернення до місця проживання (ро-боти) вас повідомлять після ліквідації наслідків аварійної ситуації з використанням електронних засобів інформації.

2.3. Надання медичної допомоги при ураженні

сильнодіючими отруйними речовинами

В першу чергу необхідно захистити органи дихання від подальшої дії сильнодіючих отруйних речовин.

На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватяну марлеву пов’язку, попередньо змочивши її при отруєнні хлором водою або 2 % розчином питної соди, а при отруєнні аміаком – водою або 5% розчином лимонної кислоти, і винести (вивести) його із зони ураження. У випадках отруєння сильнодіючими отруйними речовина-ми потерпілому забезпечити спокій і тепло.

При виході із зони зараження вимийте очі і відкриті ділянки тіла (чаєм, молоком і т.д.) і зверніться за допомо-гою до медичного працівника або до медичного закладу.

ПРИ ОТРУЄННІ АМІАКОМ винесіть потерпілого з зони зараження, шкіряні покрови, очі, ніс, рот вимийте водою. В очі закапайте дві-три краплі 30% розчину альбуциду, в ніс оливкове масло.

ПРИ ОТРУЄННІ ХЛОРОМ винесіть потерпілого із зони зараження. При зупинці дихання зробіть штучне дихання. Шкіряні покрови, рот, ніс вимийте 2 % роз-чином питної соди або водою.

ПРИ ОТРУЄННІ МЕТАНОМ винесіть потерпілого із зони зараження. При зупинці дихання зробіть потер-пілому штучне дихання.

ПРИ ОТРУЄННІ ЧАДНИМ ГАЗОМ винесіть потер-пілого із зони зараження, розстебніть комірець одягу. При необхідності зробіть штучне дихання.

ПРИ НЕОБХІДНОСТІ зверніться за допомогою до медичного працівника або відправте потерпілого в ме-дичний заклад.

ПРИ ОТРУЄННІ СДОР дійте у відповідності з отри-маними розпорядженнями управління (відділу) з пи-тань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту на-селення області (міста обласного підпорядкування, ра-йону).

Розвиток мовлення відіграє провідну роль у процесі розвитку дитини та займає центральне місце в загальній системі роботи з формування мовлення в дитячому садку. Мовлення вбирає в себе всі досягнення дитини в оволодінні рідною мовою, її словниковим складом, звуковим і граматичним ладом. Володіння навичками мовлення дозволяє дитині вступати у вільне спілкування з однолітками та дорослими, дає можливість отримати необхідну їй інформацію, а також передати накопичені знання та враження про навколишній світ.

Головними засобами розвитку виразності дитячого мовлення є твори художньої літератури та усної народної творчості, в тому числі і малі фольклорні форми (прислів'я, приказки, загадки, потішки, лічилки, фразеологізми). Тому фольклорні жанри використовуються як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.

Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного молвення.

На жаль, з кожним роком збільшується кількість дітей із порушенням мовлення, особливо діти із загальним недорозвиненням мовлення (далі ЗНМ). У цих дітей порушені всі компоненти мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. Неповноцінна мовленнєва діяльність накладає відбиток на формування у них інтелектуальної, сенсомоторної, сенсорної та емоційно-вольової сфери. Художня література є ефективним засобом розвитку мовлення цих дітей. Вона використовується з метою збагачення словникового запасу, мовлення емоційною та поетичною лексикою, удосконалення граматичної сторони мовлення, розвиток зв’язного мовлення.

Але вивчення художніх творів за методиками, що розроблені у загальній дошкільній педагогіці не є доцільним, адже вони не враховують специфічні особливості психофізичного розвитку дітей даної категорії. А вивчення цих творів без урахування особливостей розвитку психічних процесів є малоефективним.

Глухов В.П. наголошував, що до числа найважливіших завдань логопедичної роботи з дошкільниками із ЗНМ відноситься формування у них зв'язного монологічного мовлення. Це необхідно для найбільш повного подолання мовленнєвого недорозвинення та підготовки дітей до майбутнього шкільного навчання. І значне місце в системі проведеного корекційного навчання відводиться формуванню навичок переказу художніх творів.

Під час переказу вдосконалюється структура мовлення, його виразні якості, вимова, засвоюється побудова окремих речень і тексту в цілому. Опанування переказом сприяє формуванню навичок самостійного (творчого) розповідання, оскільки цей процес передбачає навмисність і плановість мови. Навчання переказу збагачує словниковий запас, сприяє розвитку сприйняття, пам'яті, уваги. При цьому діти засвоюють за допомогою імітації нормативні основи усного мовлення, тренуються у правильному вживанні мовних засобів за аналогією змісту в творах для переказу.

Використання під час навчання високохудожніх творів дитячої літератури дозволяє цілеспрямовано проводити роботу з виховання у дітей "чуття мови" - уваги до лексичної, граматичної, синтаксичної сторони мовлення. Це має особливе значення в корекційній роботі з дітьми з ЗНМ.

Значну увагу приділяють вибору текстів для переказування. На початковому етапі роботи застосовують невеликі тексти, надалі їх обсяг збільшують у міру зростання мовленнєвих можливостей дітей.
Особливу увагу звертати на пізнавальність матеріалу тексту для дітей із порушенням мовленнєвого розвитку. Робота з текстом, зокрема його переказування, і різні методичні прийоми, що пов’язані з цим, використовують на етапі формування мовленнєвої компетентності у фонетичній ланці, ситуації природного мовленнєвого спілкування – найдовшому та найскладнішому етапі корекції порушеної звуковимови. Це сприяє розвиткові фонематичних процесів як однієї зі складових грамотного письма та читання. При цьому вдосконалюється структура мовлення, вимова, засвоюється побудова окремих речень і цілого тексту.

Сформованість навички переказування позитивно позначається на розвитку всієї мисленнєво-мовленнєвої діяльності, розширює комунікативні та пізнавальні можливості дітей, сприяє засвоєнню знань.

Різні методичні прийоми, які застосовують у навчанні переказування художніх творів, удосконалюють виразність мовлення, вимову, поповнюють лексичний запас дитини: називання слів, складання словосполучень, речень, діалогів. Відповіді на запитання, переказ художніх текстів сприяють усвідомленню зв’язків між словами в реченні, між реченнями в тексті; повторення речень формує синтаксичний компонент мовної компетенції дитини.

Таким чином, розвиваються вищі психічні функції, які лежать в основі формування шкільних умінь і навичок і сприяють засвоєнню письма й читання. На кожному етапі роботи з формування навички переказування художньої літератури реалізується також основний принцип спеціальної освіти – принцип корекційної спрямованості за дотримання триєдиної задачі: корекційного навчання, корекційного розвитку та корекційного виховання.

Окремим питанням є відбір художніх творів в логопедичній роботі. У дитячій літературі є прекрасні художні твори для роботи з дітьми різного віку. Ці твори є дидактичними у тому сенсі, що вони насичені тими чи іншими звуками, що значно оптимізує процес автоматизації та диференціації звуків у мовленні дитини.

У дошкільників із ЗНМ виявлено специфічні особливості лексичної сторони мовлення, недоліки у вираженні емоційно-смислового змісту висловлювання, відзначені ознаки гіпомімії, які проявляються в труднощах вираження на обличчі емоційних станів. Тому у корекційній роботі з формування відтворення ритму мовлення, сприйняття виразності мовлення, вміння користуватися засобами виразності в експресивному мовленні доцільно використовувати художню літературу.

Виховуючи звукову культуру мовлення дітей, логопед розв’язує низку завдань художньо-мовленнєвого виховання:

- формування уміння слухати художній твір, емоційно реагувати на нього;

- розвиток поетичного слуху, почуття рими, ритму;

- навчання переказувати емоційно, логічно, послідовно, вживаючи образні засоби (епітети, порівняння, метафори);

- формування вміння виразно виконувати твори, використовуючи смислові наголоси, паузи, вміти регулювати силу голосу та темп мовлення.

Велику користь як для мовленнєвого, так і для інтелектуального розвитку дитини має використання матеріалу з художньо-мовленнєвої діяльності на заняттях із звуковимови. Формування звуковимови у дітей здійснюється в три етапи:

1) підготовка артикуляційного апарату;

2) уточнення вимови звуків;

3) закріплення звука у словах, фразовому мовленні.

Використання матеріалу з художньо-мовленнєвої діяльності починається з другого етапу – уточнення правильної вимови звука, що відпрацьовується. Різноманітнішим стає матеріал із використання художньо-мовленнєвої діяльності на третьому етапі, коли поставлений звук вводиться у мовлення. Дитині пропонується вивчити лічилку усмішку, віршик, скоромовку, прислів’я, насичені певними звуками.

Також на цьому етапі дитина навчається виразному читанню художніх творів, використовуючи при цьому смислові наголоси, паузи, інтонації, регулюючи темп мовлення, силу голосу.

Важливість застосування віршів і методика їх заучування з дітьми із ЗНМ висвітлена в роботі І.С. Марченко, К. Косяк. Вірші використовуються на заняттях із автоматизації правильної вимови певного звука, при введенні його у зв’язне мовлення, а також на заняттях з розвитку зв’язного мовлення, також вірші використовуються в роботі з дітьми-логопатами з метою розширення активного та пасивного словника дітей, збагачення його образними висловлюваннями, епітетами, метафорами.

Методика заучування віршів зі старшими дошкільниками із ЗНМ складається з 2 етапів: підготовчого та основного.

Підготовчий етап спрямований на розвиток у дошкільників із ЗНМ процесів, які є невід’ємними складовими процесу вивчення напам’ять поетичних творів (логічне запам’ятовування, слухова та зорова пам’ять та увага, почуття ритму, уміння інтонаційно виразно оформлювати висловлювання).

Основний етап це безпосередньо навчання дітей заучування віршів із застосуванням прийомів, які підвищують його ефективність. Прийоми підібрані із урахуванням тих специфічних особливостей психічного та мовленнєвого розвитку, які є характерними для дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.

Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.

У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у з міні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів.

У корекційній роботі використовуються всі жанри художньої літератури (вірші, оповідання, казки, байки тощо), малі жанри фольклору (прислів’я, приказки, скоромовки тощо).

Розвинена зорово-моторна координація є необхідним елементом визначення готовності дитини до школи. Діти часто втрачають інтерес до повторюваних завдань (розфарбовування, обведення по контуру, штрихування тощо), для підтримки інтересу необхідно розробляти нові завдання і вправи
Зорово-моторна координація - здійснення координованих рухів, здійснюваних під контролем зору.
Завдання:
Формування способів сприйняття рухомих предметів;
Розвиток навику простежування очима за дією руки;
Розвиток уміння утримувати в полі зору зоровий стимул при виконанні зорової завдання;
Розвиток дотику і дрібної моторики;
Формування вміння користуватися олівцем;
Розвиток уміння проводити лінії (прямі, косі, вигнуті) від заданого початку до заданого кінця, між кордонами, за зразком;
Розвиток уміння з'єднувати точки прямою лінією;
Розвиток уміння вибирати раціональний спосіб дії при виконанні графічних завдань.
Робота з лабіринтами
Матеріал: лабіринт
Хід роботи:
Дитина розглядає лабіринт. Педагог пропонує дитині призвести Колобка (бусинку) до будиночка, прокочуючи його паличкою.
Дитина простежує шлях. В кінці шляху В порожній квадрат кладе потрібну геометричну фігуру.
Дитина простежує шлях. В кінці шляху В порожній квадрат кладе квадратик потрібного кольору або відтінку.
Дитина простежує шлях. В кінці шляху В порожній квадрат кладе потрібний блок Дьєнеша.
Викладає шлях гудзиками одного кольору (чергуючи за кольором; одного розміру і т. д.).
Робота з лабіринтами
Робота з лабіринтами
Палички-моталочки
Матеріал:
1 варіант: доріжки, перешкода в кінці доріжки, мотузочка один кінець якої прив'язаний до палички, а інший до машинці.
2 варіант: мотузочка один кінець якої прив'язаний до палички, а до іншого предмету.
Хід роботи:
1 варіант: Дитина намотує мотузочку на паличку (працює пальцями), машинка від'їжджає, об'їжджає перешкоду і повертається. Дитина стежить за машинкою очима.
2 варіант: Дитина намотує мотузочку на паличку (працює кисть), предмет піднімається вгору. Дитина стежить очима за предметом.
Палички-моталочки
Пройди по доріжці
Матеріал:
1 варіант: бланки з доріжками (доріжки мають різну фактуру), кулька.
2 варіант: доріжка із стрічок на ковроліні, каталочки.
3 варіант: доріжка з дроту, кулька з дірочкою.
4 варіант: бланк з доріжками, металевий кулька, магніт.
5 варіант: доріжка на підлозі, кулька.