Новини

Виразність і чіткість мовлення залежать від розвитку м'язів язика, щелепи, стану зубів, носоглотки. Тому якщо ви хочете, щоб ваша дитина гарно й правильно говорила, стежте за здоров'ям зубів, станом прикусу й до кінця лікуйте захворювання.
Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від його положення, від того, яку форму він приймає (розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків української мови.

Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.

Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: лук — люк, рак — лак.

Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.
ЖИРАФА Й МИШЕНЯ
Мета: формування мовного видиху й правильної звуковимови.
Хід гри:
Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий — у мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа — друзі,
Пішли разом погуляти.
У жирафи зріст великий,
А малий — у мишеняти.
(Повторити 6—8 разів.)
РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.
Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.
Хід гри:
Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.
Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.
ЖАБКИ-КВАКОТУШКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації зорового, слухового й моторного аналізаторів, формування правильного мовного подиху.
Матеріал: шнур, стільці
Хід гри:
Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть товстий шнур у формі кола. Усередині кола— «болото». Група дітей розташовується по колу, інші сідають на стільці, розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що сидять на стільцях, ведучий декламує:

Розчепіривши зелені лапки,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква.

Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По закінченні вірша діти, що сидять на стільцях, плескають у долоні (лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»: перестрибують через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із глибоким видихом.
Наприкінці гри ведучий просить дітей потягнутися, підвести догори руки, подивитися на них (вдих).
ЗВУКИ ПО КОЛУ
Мета: розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у контексті слова й визначення їхнього місця в назві предмета.
Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із зображеними на них предметами, які розташовані так, щоб при називанні в них чувся звук, що відпрацьовується; килимок, 6 коробок: 3 — зелені, З — сині.
Хід гри:
У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі кола на килимі лежить коробка з предметами й 6 коробок (зелені — для м'яких звуків, сині — для твердих). На коробках наклеєні букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.
Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з іграшок (карток). Потім, на прохання ведучого, кожний із дітей підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки із зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав ведучий: наприкінці, у середині, на початку слова. Після цього визначає його м'якість або твердість і кладе іграшку (картку) до відповідної коробки.
Діти схвалюють або коректують почутий варіант.
ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ
Мета: розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві предмета.
Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння гри предмети замінюються картинками.
Хід гри:
Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують звуки.
ВІДБІЙНИЙ МОЛОТОК
Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «Ви, напевно, бачили відбійні молотки: ними працюють шахтарі, і дорожні робітники розбивають асфальт. Зараз ми спробуємо вдати цей молоток. Для цього потрібно довго вимовляти звук «ддддд»...
Потім діти намагаються виконувати цю вправу протягом 3—4 хвилин.
ГОДИННИЧОК
Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «У годинника є стрілки, які весь час ходять по колу. При цьому годинникова стрілка рухається дуже повільно, хвилинна — швидше, а секундна біжить дуже швидко.
От і наш язичок має навчитися ходити по колу, як стрілки годинника. Для цього необхідно відкрити рота і язиком по внутрішніх стінках верхньої й нижньої губи здійснювати кругові рухи зліва направо та навпаки».
Діти роблять вправи за командою: «Як годинникова стрілка — повільніше; як хвилинна — швидше; як секундна — ще швидше».
Ведучому необхідно стежити, щоб рот у дітей постійно був відкритий, а нижня щелепа залишалася нерухомою.

Поради про розвиток у малюків моторики й логічного мислення за допомогою нанизування фігурок-намистин
Навички дрібної моторики для малюків 1–2-х років
Дитина починає розвивати свою особистість самостійно з перших місяців життя. Спочатку вона задовольняється простими предметами, крутить пальчиками й навіть намагається перекладати пляшечку для годування з однієї руки в іншу. Потім її навички вдосконалюються за допомогою ложки, олівця або пензлика. Діти, як правило, бавляться ними з великим задоволенням (отже, мама завжди може перетворити процес навчання на цікаву гру).
Далі пропонується спосіб, як прискорити розвиток моторики дитини. Для цього ви можете використовувати тасьму й різнокольорові фігурки для нанизування. Найкраще використовувати тасьму або шнурок невеликого розміру й набір різних фігурок з великими отворами, щоб малюку було легше їх нанизувати.
Необхідні матеріали: вам знадобиться тасьма або шнурок, щоб нанизувати на них набір фігурок з отворами. Чим більше фігурок-намистин вміщується на шнурку, тим цікавіше навчання.
Порядок дій:
1. Діти навіть у віці 1–1,5 року можуть розвивати рухові навички, нанизуючи всілякі намистини. Малюкам буде простіше нанизувати фігурки-намистини, якщо на кінці шнура або тасьми буде спеціальний наконечник, як на шнурках для взуття. Дорослим теж буде легше, якщо кінець шнурка буде пластиковим, металевим, зробленим зі скотчу або смоли. У наборах, що пропонуються, як правило, один кінець шнурка звичайний, а на іншому є спеціальний наконечник. Довжина шнурка повинна бути не менше 25 см. При заняттях з дітьми, які виконують цю вправу вперше, не використовуйте занадто довгий шнур, оскільки їхні маленькі рученята не зможуть з ним упоратись. На кінці шнура зав'яжіть невеликий вузол, щоб фігурки не спадали.
2. Допомагайте дітям сортувати фігурки (намистини). Ви можете навчити дітей розрізняти кольори, поставивши два відерця різного кольору. Навчайте їх складати жовті фігурки в жовте відерце, а сині фігурки в синє.
3. Ця вправа допоможе дітям навчитись розрізняти різні кольори, а також форми й розміри.
4. В якості ще одного веселого заняття можна розсипати фігурки на підлозі й разом з дітьми збирати їх у відерця відповідного кольору. Вам знадобляться відерця різних кольорів для всіх використовуваних фігурок, тобто в синє відерце треба складати сині й блакитні фігурки, а в червоне – усі фігурки червоного відтінку: червоні, рожеві, бордові.
5. Якщо фігурки мають форму тварин, познайомте вашу дитини з різними тваринами, навчіть її розрізняти звуки, які вони видають. Наприклад, якщо ви тримаєте фігурку качки, розкажіть дитині, що качки кажуть «кря-кря-кря», а котики – «няв» і «мр-мр-мр».
6. Допомагайте дітям учитись нанизувати фігурки. Діти молодше двох років поки ще не дуже добре керують своїми пальчиками, тому їм може знадобитись більше часу, щоб нанизати фігурки на шнурок. Покажіть малюку, як це робиться, особливо як нанизувати фігурки разом одну за одною; простежте за рухами дитини й потім дозвольте їй вибрати фігурки, які вона хоче нанизувати. Спочатку знімати фігурки зі шнурка дитині може бути складно, тому вам потрібно показати їй необхідні дії, щоб вона знала, що треба робити, коли шнурок наповниться намистинами. Ви можете навчити її струшувати всі фігурки зі шнурка або знімати їх по одній.
7. Розгляньте нанизані фігурки, назвіть кожну тварину й відтворіть звуки, властиві їм. Повторіть кілька разів.
8. Спочатку можна нанизувати будь-які фігурки, які бере дитина, але поступово привчайте її нанизувати їх в певному порядку: спочатку всіх ведмедів, потім усіх качок, потім усіх жаб і так далі. Для того щоб навчити цього вашого малюка, використовуйте просту вправу, яка полягає в такому: спочатку нанизуємо по 2–4 однакові предмети: два зайці, потім два равлики, потім два ведмеді.
9. Як тільки дитина оволодіє цим завданням, можна його ускладнити. Навчіть дитину нанизувати різних тварин у певній послідовності, по-різному. Покажіть їй, як нанизувати ведмедів парами особливим чином – головами один до одного.
10. Для більш вправних дітей гру можна ускладнити. Протягніть фігурки в різній послідовності, потім попросіть дитину повторити цю послідовність. Наступний рівень передбачає повторення ваших дій дитиною за допомогою інших фігурок, щоб вони виглядали так, як ваші.
11. Ще одне дуже корисне заняття – пошук невідповідної («зайвої») фігурки. Дитина повинна знайти невідповідний предмет у групі однакових.
12. Хваліть дитину щоразу, коли вона справляється із завданням. Але кожного разу після того, як вона виконає завдання, ви повинні давати їй більш складне.
Попередження!
Ніколи не залишайте малюка грати з фігурками без нагляду. Він може проковтнути їх, що може викликати задуху, травми й навіть найстрашніше. Тому будьте обачними.
Завжди перевіряйте якість шліфування дерев'яних фігурок. Погано виготовлені фігурки можуть викликати травму, подряпини. На руках вашого малюка може залишитися фарба й викликати алергічну реакцію. Тому купуйте фігурки-намистини та шнурки в надійних магазинах із сертифікованим товаром.

№1
Які 5 слів найкраще тебе опишуть?
Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе. Тому мають уявлення про те, що інші люди можуть думати про них. Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.

№2
Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?
Деякі діти скажуть, що комп’ютерні ігри. Це нормально. Нещодавнє дослідження показало, що це має багато психологічних переваг. Комп’ютерні ігри навіть зближують подружжя, якщо воно грають разом. Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливими. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

№3
Чого ти можеш навчити інших?
Сенс питання у тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів. Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил. Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим. Це формує відчуття впевненості в собі і заохочує до навчання.

№4
Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?
Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду. Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя. Сенс цього запитання – допомогти малюку це усвідомити. Допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму. Ви також можете отримати від дитини інформацію, що її болить і в через що їй потрібно допомогти пройти.

№5
Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?
Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками і вчилися з цього. Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

№6
З усіх речей, які ти зараз вчиш, як ти гадаєш, що тобі найбільше потрібні у дорослому віці?
Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою. Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз. Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

№7
Якби ти міг повернутись у часі на три роки і поговорити з самим собою, що б ти собі порадив?
Це запитання може спровокувати веселу розмову, яка допоможе дізнатись про минулі проблеми, які завдали болю вашій дитині. А дитина вироблятиме звичку вчитися на своїх помилках. Питання відкриває широкі можливості для того, щоб поговорити з дитиною про те, як справлятись з розчаруваннями в житті.

№8
За що ти найбільше вдячний?
Це питання заохочує дітей лічити чудові життєві моменти і поглянути на світлий бік життя. Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо і цінувати те, що є у житті, незважаючи на масштаби: родина, друзі, хороша школа і навіть їжа. Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

№9
Як ти гадаєш, як люди почуваються, коли…?
Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і уникнення конфліктів. Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію. Щоб розвинути співпереживання у дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають, тощо.

№10
Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?
Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє і спланувати його. Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою. Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

№11
Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?
Колектив має великий вплив на ваше мислення і поведінку. Якщо поруч з вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься в кращий бік. Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як з друзів вашої дитини на неї впливає.

№12
Якби ти міг вирости і стати знаменитим, у чому ти б хотів прославитись?
Це запитання спрямовує дітей подумати про справжнє значення успіху і спадщини, яку вони б хотіли по собі залишити. Чи успіх лише у грошах, чи є щось більше за них? За що ви хочете, щоб люди вас пам’ятали? Відповідь дитини допоможе вам визначити її тип характеру і виявити, хто є її моделлю для наслідування.

10-річна Олена цілий день гуляла на вулиці й каталася на велосипеді. Батьки думали, що після такого насиченого дня вона швидко засне. Але час уже далеко за північ, а вона все ще ворушиться в ліжку й не може заснути. Дівчинка перепробувала всі відомі їй методи, щоб розслабитися, тільки всі способи виявилися абсолютно марними.
Щодня Олена засинає з великими труднощами, і причиною цього є безсоння. Даний розлад зустрічається в дітей нечасто і має суттєвий вплив на якість життя дитини. Розглянемо все, що необхідно знати про безсоння, про його причини та методи лікування.
Що таке безсоння
Час від часу кожен з нас зіштовхується з проблемою засинання. Якщо це одиничний випадок – це ще не безсоння. Але коли труднощі зі сном повторюються впродовж довгого терміну – це може свідчити про певні проблеми.
Процес засинання складається з п'яти стадій:
Стадія 1 або поверхневий сон. Людина засинає та прокидається, реагуючи на навколишнє оточення.
Стадія 2. Рухи очей припиняються, ритм мозку й частота серцебиття знижуються. На цій стадії тіло готується до глибокого сну.
Стадія 3 або глибокий сон. Короткі дельта-хвилі переплітаються з більш швидкими, але короткими хвилями. Це одна з відновлювальних стадій, коли сняться сни. На цій стадії людина може розмовляти або ходити уві сні.
Стадія 4 – глибокий сон, коли переважають дельта-хвилі. Прокидаючись у цій стадії сну, дитина кілька секунд або навіть хвилин не може зрозуміти, де вона знаходиться.
Стадія 5 або швидкий сон. Супроводжується швидкими рухами очей. Тіло готується до пробудження. Мозок переходить в активний режим. Дитина все ще спить, але завдяки активній роботі мозку вона може перевертатися з боку на бік.
Безсоння пов'язане з недостатністю відновлюючого (глибокого та швидкого) сну. Про безсоння в дитини можна говорити, коли:
Вона погано засинає.
Часто прокидається серед ночі.
Прокидається дуже рано (близько 3 години ночі), не може знову заснути.
Усе це дуже впливає на стан організму протягом дня. Безсоння може тривати від кількох днів до 3 тижнів і довше.
Причини безсоння в дітей
Безсоння може виникати саме по собі, а може бути наслідком інших розладів. Розглянемо основні причини безсоння в дітей.
Стрес
Стрес – одна з головних причин безсоння в дітей, особливо в підлітків. Діти так само схильні до стресу, як і дорослі. Причинами стресу в них можуть бути проблеми в школі, страхи, конфлікти з однолітками тощо. Якщо дитина скаржиться на поганий сон, поговоріть з нею, постарайтеся з'ясувати, що відбувається в її житті.
Поговоріть із вчителями в школі про те, чи все в порядку в дитини. Переконайтеся в тому, що дитина не перебуває у стресовому стані вдома. Діти надзвичайно чутливі до сімейних сварок, і від цього в них може розвинутися безсоння.
Вживання медичних препаратів
Певні групи медичних препаратів, такі як антидепресанти, протисудомні засоби або кортикостероїди можуть викликати розлади прийому їжі або безсоння як побічні ефекти.
Психологічні та фізіологічні проблеми
Діти, які страждають психологічними чи психічними розладами, такими як депресія або тривожність, можуть страждати від безсоння. Також його можуть викликати фізіологічні розлади, такі як м'язові судоми, фіброміалгія (хронічний м'язовий біль), синдром обструктивного апное сну (короткострокові зупинки дихання).
Грип, хронічна астма й інші захворювання дихальних шляхів також позначаються на якості сну. Нарешті, безсоння в дітей можуть викликати розлади поведінки. Наприклад, синдром дефіциту уваги.
Вживання кофеїновмісних продуктів
Вживання напоїв, що містять кофеїн, можуть викликати в дитини порушення сну. Особливо до цього схильні підлітки, які вживають газовані напої. Порушення сну викликає й нікотин.
Домашня обстановка
Для нормального сну дитині необхідна спокійна тиха обстановка. Навіть дитині, яка зазвичай міцно спить, складно заснути під час шуму. Дитині з чутливим сном тим більше складно заснути в некомфортній обстановці.
Симптоми безсоння в дітей
Крім порушень сну й недосипання, у дитини може сформуватися справжнє безсоння. Про нього свідчать наступні симптоми:
Дитина рано прокидається вранці й сонна протягом дня.
Дитина не може сконцентруватися на завданнях удома та в школі.
Вона робить елементарні помилки через неуважність.
Прояв агресії з боку дитини.
Сильна гіперактивність.
Труднощі із запам'ятовуванням нової інформації.
Проблеми з дисципліною вдома та в школі.
Дитина дратівлива та схильна до частої зміни настрою.
Діти, які страждають безсонням, можуть відчувати сонливість та втому протягом усього дня. Цей симптом часто вказує на застудні або аутоімунні захворювання, анемію або цукровий діабет.
Як діагностувати безсоння в дитини
Немає ефективних тестів або методів діагностики безсоння в дітей. Якщо ви підозрюєте в дитини будь-які розлади сну, будьте уважні до симптомів, описаних вище. Якщо який-небудь із симптомів проявляється протягом тривалого періоду, слід проконсультуватися з лікарем.
Лікування безсоння в дітей
Лікування безсоння полягає переважно в домашньому догляді та створенні вдома сприятливої обстановки для здорового сну. Дітям і підліткам, які страждають від безсоння, призначають ліки тільки в окремих випадках, коли медикаментозне втручання є єдиним способом полегшити стан дитини. Багато ліків від безсоння не підходять дітям. Тому, перш ніж давати дитині ті чи інші ліки, поговоріть з педіатром.
Лікування без застосування ліків передбачає такі методи:
Поведінкова терапія. Когнітивна поведінкова терапія, гіпнотерапія та інші методи використовуються для лікування психологічних причин безсоння в дітей. Іноді психотерапевт працює з дитиною або з усією родиною, щоб виявити причину безсоння. Розлади сну в дитини й батьків можуть бути взаємопов'язані. Поведінкова терапія ефективна для лікування безсоння, викликаного поведінковими причинами. Безсоння може виникати через те, що дитині не вистачає присутності батьків, комфортної обстановки або заспокійливого заняття перед сном. Іноді потрібно встановити обмеження для дитини. Наприклад, у випадках, коли вона впадає в істерику через те, що не хоче лягати спати, або вимагає щось (їжу, склянку води або щоб мама перед сном прочитала ще одну казку).
Зміни в способі життя. У більшості випадків зміни в стилі життя всієї родини ефективні в лікуванні безсоння. Атмосфера в дитячій спальні повинна бути максимально комфортною. Переконайтеся, що в спальні не занадто яскраве освітлення, а температура й вологість оптимальні для сну. Годинники в спальні не повинні видавати сильний шум і тим самим заважати нормальному сну дитини. Не рекомендується ставити в дитячій кімнаті телевізор і комп'ютер.
Дотримання чіткого розпорядку дня. Безсоння може минати швидко, але деякі люди страждають від нього роками. Щоб не допустити цього, детально продумайте розпорядок дня: укладайте дитину спати та прокидайтеся в один і той же час, незалежно від дня тижня.
Спокійні справи перед сном (наприклад, купайте малюка й читайте казки). Це допоможе м'язам розслабитися, і дитина швидше засне.
За 4-6 годин до сну не давайте малюкові ніяких напоїв або продуктів, що містять кофеїн. Якщо дитина все ж прокидається серед ночі – дозвольте їй зайнятися чимось, що її заспокоїть (наприклад, почитати або порозглядати картинки) замість того, щоб просто крутитися в ліжку.
Народні засоби від безсоння
Народні засоби дозволяють уникнути залежності від лікарських препаратів. Якщо ви навчите дитину засинати без ліків, це забезпечить їй здоровий сон навіть у дорослому віці. Швидке засинання можуть забезпечити такі народні засоби:
Мішечок для сну – ефективний засіб для заспокоєння та швидкого засинання. Наповніть тканинний мішечок висушеними квітками ромашки, лаванди, троянди й екстракту лимона та кладіть біля дитячого ліжка.
Склянка теплого молока перед сном діє заспокійливо.
Чашка ромашкового чаю без цукру розслабляє та сприяє міцному сну.
Тепла ванна з декількома краплями лавандової або ромашкової олії розслабляє м'язи й допомагає швидко заснути.
Якщо дитина не виявляла фізичної активності протягом дня, їй допоможе виконання фізичних вправ. Нестача магнію в організмі заважає мозку розслаблятися й відновлюватися. Тому вечорами потрібно вживати в їжу продукти, багаті магнієм: мигдаль, гарбузове насіння, листові овочі тощо. Корінь валеріани – ще один природний заспокійливий засіб, що забезпечує міцний сон. Дитині потрібно приймати його в обмежених дозах. При правильному використанні народні засоби здатні забезпечити дитині здоровий сон.
Здоровий сон – здорове життя
Ми витрачаємо на сон третину нашого життя, тому не ставтеся до безсоння легковажно. Дитині необхідний здоровий сон для зростання й розвитку. Незалежно від того, чим дитина займається протягом дня, вночі вона повинна повноцінно відпочивати. Якщо цього не відбувається, дотримуйтеся порад, наведених вище.

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в освітньому закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі, класі освітнього закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте рекомендації і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами фахівців щодо необхідності консультування та лікування у лікарів.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

Гра «Закрий!»

Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

Гра «Де звучить?»

Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

Гра «Хто як говорить?»

Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід:

Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

Гра «Прищепки»

Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

Гра «Оплески»

Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

Гра «Збери фігуру»

Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

Гра «Подарунок ляльці»

Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

Гра «Весела пташка»

Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

Виконання простих побутових інструкцій

Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

Гра «Де дзвенить дзвіночок?»

Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

Кому і чому потрібен НУМІКОН?

Дітям для вивчення арифметики

Заняття з Нуміконом підключають багато каналів сенсорного сприйняття дитини - слух, зір, дотик, рух та мовлення, що сприяє швидшому засвоєнню матеріалу.

Дітям з порушенням у розвитку, дітям з порушенням зору, затримкою психічного розвитку, розладами спектру аутизму, інтелектуальними та руховими порушеннями

Нумікон допомогає при вивченні математики.

У дітей з синдромом Дауна відносно добре розвинуте зорове сприйняття, тому, насамперед, необхідно забезпечити візуалізацію навчання, яку забезпечує Нумікон.

Дітям з порушенням спектру аутизму

Подача навчання в ігровій формі. Дитина стає більш посидюча, зосередженна, розвивається уява та креативні здібності.

Ігри вдома за допомогою Нумікону

1. Розглядайте книжки з цифрами, читайте казки, оповідання, віршики, в назвах яких зустрічаються цифри (Наприклад, «Вовк і семеро козенят», «Три ведмеді», «Троє поросят» тощо) і викладайте кількість формами Нумікону.

2. Підбирайте або придумуйте ігри з цифрами та числами, перераховуючи предмети і підсумовуючи результати формами Нумікону.

3. Виліплюйте з пластиліну, піску чи глини цифри, щоб полегшити запам’ятовування дитиною графічного образу цифр.

4. Обговорюйте з дитиною числа, які мають для неї особливе значення (наприклад, вік, кількість членів сім’ї, номер будинку, квартири тощо), викладаючи їх кількість і цифри із форм Нумікону.

5. Розмальовуйте великі цифри олівцем по контуру, заштриховуйте, викладайте за допомогою шнурка, заповнюйте цифри ґудзиками, намистинками, крупами, квасолинами, камінчиками тощо.

6. Співвідносьте число та кількість, коли накриваєте стіл до обіду: кількість тарілок, виделок, ложок з кількістю людей.

7. Повісьте у кімнаті дитини гірлянду з карток, на яких намальовані цифри і відповідна кількість предметів на кожній з них та доповніть їх формами Нумікону.

Інклюзивна освіта –це не чарівна паличка, яка перетворить особливу дитину на звичайну, але вона навчить дитину жити в нашому суспільстві.

Поява дитини – найбільше щастя у сім'ї. Усі ми хочемо бачити свого малюка здоровим та розумним. Але деякі батьки згодом починають помічати, що їх дитина не схожа на інших. Реакція на звістку про те, що дитина не така, як усі – це стрес і шок для батьків. І мами, і тата віддали б усе на світі за те, щоб їхній малюк став самим звичайним. Сім'ї, в яких ростуть ці дітлахи, стикаються з труднощами, про які широкій публіці відомо не так вже й багато, а батьки, як правило, не хочуть розголошення. Найгостріше питання постає коли дитина дорослішає.

Як організувати корекційний процес, як вибрати заклад освіти?

Зараз дуже багато говорять про інклюзивну освіту. Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей. Дитина з особливими потребами має відвідувати дитячі установи разом зі звичайними дітьми.

У своїй діяльності Центр керується Конституцією України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», Положення про інклюзивно-ресурсний центр.
За кошти субвенції на підтримку осіб з особливими потребами відповідно до переліку, затвердженого МОН було закуплено меблі, дидактичні та корекційні засоби навчання для дітей з особливими освітніми потребами.

Для ефективної роботи ІРЦ закуплені державою новітні методики Міжнародного стандарту для обстеження дітей.

Основною метою діяльності ІРЦ є забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини. Таку допомогу впродовж 2021 року отримали 30 дітей. З ними проведено 467 корекційно-розвиткових занять. Надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

Відповідно до поставленої мети, предметом діяльності ІРЦ є проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту (здійснюється практичними психологами ІРЦ), розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, особливостей психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.
Фахівці ІРЦ провели комплексну оцінку 68 дітей, 33 повторні комплексні оцінки .

Одним із напрямів роботи Джулинського інклюзивно-ресурсного центру є надання консультативно-просвітницької допомоги батькам, педагогічним працівникам, практичним психологам, соціальним педагогам, державним та громадським установам з питань надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП, починаючи з раннього віку.
Центр провадить діяльність з урахуванням таких принципів, як повага та сприйняття індивідуальних особливостей дітей, дотримання найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації та порушення прав дітей.
Хочемо подякувати всім, хто причетний до діяльності нашого інклюзивно-ресурсного центру, за злагоджену роботу між адміністрацією закладів освіти, педагогічними працівниками та всіма, хто небайдуже ставиться до проблем освіти і розуміє важливість підтримки дітей з особливими освітніми потребами та їх сімей.

Нелегко бути першими в новій справі. Для досягнення мети використовували різні дороги і способи пересування. Звичайно, не всі дороги було легко пройти, але вони були цікавими, неповторними.
Маю честь керувати творчою, працездатною командою педагогічних працівників – надійними, досвідченими, сумлінними працівниками, які постійно підвищують свій професійний рівень, мають сертифікати щодо роботи з дітьми з особливими освітніми потребами у напрямку інклюзивної освіти.

Надалі сподіваємось на тісну взаємодію з місцевими органами влади, закладами охорони здоров’я з метою виявлення та надання своєчасної психолого- педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами, а також з закладами соціального захисту населення, службами у справах дітей, громадськими організаціями для виявлення дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Отже, наші плани на майбутнє – добру та корисну справу, яку ми розпочали, важливо продовжувати, удосконалювати та поглиблювати. Для нас дуже важливо не лише утримати, але й збільшувати темп роботи й продовжувати діяльність ІРЦ.

Бажаю усім діткам, щоб доля склалася якнайкраще, батькам сил та терпіння у вихованні дітей, педагогам бажаємо, щоб рік був легким і приємним, приніс тільки хороші моменти. Нехай в ньому буде багато нових відкриттів, всі події будуть радісними, а випадки щасливими.

До вашої уваги пропоную короткометражний мультфільм «Подарунок».

Але найважливіше - це все ж таки ставлення оточуючих. Тільки-но ми перестанемо жахатися від людей з обмеженими можливостями і позбудемося паталогії в суспільстві, яка не дозволяє нам спокійно сприймати всіх без винятку, незважаючи на індивідуальні відмінності, саме тоді кількість подібних ситуацій почне стрімко зменшуватися.
Люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах, а ми з вами ще на один маленький крок станемо ближчими до держави,
в якій ми всі так хочемо жити.
Люди з особливими потребами - такі ж як і ми. Їх багато, ми їх так мало бачимо серед нас тому, що ми не вміємо бути серед них.

І на кінець такі влучні слова:
«Ті, у кого можливості обмежені, здібності – безмежні».
Не будьте байдужими до тих, хто поруч.

Дякую за увагу.

Основними проблемами дітей з обмеженими можливостями є:

1. Психологічна несамостійність. У дітей, віднесених до даної категорії, формується психологія залежності від іншої людини, яка перешкоджає інтеграції в соціум, позбавляє здатності захищати свої законні права.

2. Соціально-психологічна обмеженість, яка є наслідком інвалідності.

3. Утруднення процесу соціалізації. Це найважливіша проблема дітей з особливими потребами. Труднощі соціалізації дитини поєднуються з неадекватністю сприйняття дитини пропонованими до нього соціальними вимогами та неготовністю суб’єктів взаємодії до партнерських відносин із ними.

4. Деформація психологічної сфери, що тотально перешкоджає ефективному соціальному функціонуванню на фоні різко зниженої самооцінки, непродуктивних контактів з оточуючими.

Коли у сім’ї з’являється фізично або розумово неповносправна дитина, батьки проходять через наступні стадії:

1. Шок. Інформація про те, що дитина нездорова, може бути руйнівною – початкове невір’я перетворюється на негативізм. Батьки думають, що їх дитина просто не може бути хворою. Почуття, які супроводжують їх, це страх, депресія, безпорадність, невір’я та, інколи, лють.

2. Депресія. Безпорадність та безнадійність, які багато хто з батьків почуває, зростають до такої міри, що з ними важко впоратися, і батьки, переповнені своїми емоціями, впадають у депресію. Систематичний догляд і піклування про дитину вирівнює їхній стан і приносить душевний спокій.

3. Стадія очевидного пристосування. Батьки часто відчайдушно шукають рішення цієї ситуації в цілому – їх охоплюють різні думки та ідеї, які викликані їх захисними механізмами. Батьки намагаються знайти когось, хто винен у неповносправності їх дитини, що допомагає їм полегшити власне почуття провини; часом вони відкидають думку про те, що їхня дитина неповносправна. На цій стадії дії батьків можуть бути хаотичними, і їхні уявлення можуть призвести до думки про те, що допомогти зможе візит до гіпнотизера, біоенерготерапевта або травника. Коли всі варіанти закінчуються, батьки часто відмовляються від боротьби.

4. Стадія конструктивного пристосування. Це позитивна стадія, коли батьки починають працювати разом із дитиною над покращенням її життя. На цій стадії батьки вчаться, як отримувати радість від проведення часу із своєю дитиною. Вони також відкривають те, що дитина дає їм свою безмежну любов, і це робить їх щасливими. Крім того, вони шукають рішення, яке зробить їх дитину щасливою.

Два основних напрями, які повинні визначати життя та дії батьків дитини з інвалідністю і сприяти збереженню та зміцненню родини:

1. Забезпечити дитину-інваліда доглядом, що включає в себе елементи розвитку; максимально прищеплювати їй навички самообслуговування; сприяти соціалізації її в суспільстві.

2. Підтримувати здорову психологічну атмосферу в родині; не обділяти увагою й любов’ю одне одного, а також інших дітей і членів родини; прагнути того, щоб у всіх членів родини була можливість саморозвитку й повноцінного життя.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Виховання дитини з відхиленнями в розвитку в сім‘ї вимагають від батьків великих фізичних і духовних сил. Тому важливо, щоб вони зберегли своє фізичне здоров‘я і душевну рівновагу та оптимізм.

Поради батькам дітей з особливими потребами

Якщо виявиться, що ваша дитина має вади, то перш за все не можна впадати в паніку та розпач. Це нелегко, але треба робити все, щоб цього уникнути.

В жодному випадку не треба шукати чиєїсь провини, особливо не слід звинувачувати шлюбного партнера чи його родину.

Не слід ставити собі запитання: «Чому це сталося з нами, а не, наприклад, з Н…». У випадку спокуси задати таке запитання, краще запитайте: «А чому б це мало статися з родиною Н., а не з нами?».

Від самого початку потрібно підтримувати контакт із лікарями-спеціалістами.

Дуже важлива абілітація дитини. Лікарський догляд та абілітаційні заходи повинні проводитись постійно і систематично.

Ви повинні працювати над усвідомленням того, що дитина, незважаючи на свою ваду, є людиною в повному сенсі цього слова. Вона є таким самим особливим створінням, як і Ви.

Подбайте, щоб дитина жила не тільки в домашньому оточенні. Поцікавтесь товариствами та організаціями, що об’єднують родини, подібні до вашої. Це може бути товариство захисту дітей з інвалідністю чи якесь інше. Подбайте, щоб час від часу, хоч би ненадовго, відпочити від догляду за дитиною. Це необхідно для вашого здоров’я.

Якщо ваша неповносправна дитина має братів чи сестер, то їх слід відповідним чином підготувати до ситуації, що склалась. Спочатку вони будуть соромитись неповносправного брата чи сестри. З часом це мине, і замість сорому з’явиться особлива любов і турбота.

Намагайтеся багато ходити з дитиною – це не тільки рухова реабілітація, прогулянки приносять дитині багато різних вражень та стимулів.

Громадське життя дає вам і дитині можливість участі у різних заходах.

Намагайтеся не думати забагато про майбутнє, не турбуйтесь тим, що буде опісля.

Неповносправна дитина збагачує вас і обдаровує. І ви зрозумієте, що якби не вона, ви були б цілком іншими людьми.

Профілактика порушення зору у дітей допоможе підтримати нормальний зір при посилених навантажень на органи зору, якщо батьки забезпечать дотримання гігієни зору дітей.
Для того щоб нормальний зір у дитини не змінювалося при його дорослішання, батькам доведеться докласти деякі зусилля. Забезпечити йому зручне місце для виконання уроків, стежити, щоб дитина не проводив біля телевізора або комп'ютера необмежену кількість часу.
Якщо десять років тому нормальний зір у дитини молодшого віку було завжди в нормі, то тепер таке явище можна назвати виключенням з правил. Багато батьків включають малюкам мультфільми, щоб забезпечити собі вільний час, дозволяють необмежено грати в комп'ютерні ігри. Все це чинить негативний вплив на зоровий апарат.
Навіть якщо під час першої консультації офтальмолога, де дітей обов'язково показують цього лікаря при народженні, а потім з місяця до трьох, у дитини не знайшли проблем з очима, то цілком ймовірно, що до трьох років (наступне звернення) у малюка вже почалося погіршення зору.
Можна виділити наступні причини, що впливають на зір дитини.
Спадковість. При проблемах із зором у одного з батьків потрібно звертати особливу увагу на зір дитини. Якщо ж обоє батьків бачать недостатньо добре, то малюк з народження потрапляє в групу ризику.
Псує зір у дітей безконтрольне перебування перед екраном телевізора або монітора, особливо якщо освітленість недостатня.
Впливають на зір очні хвороби, що виникають з різних причин.
Погіршують зір зовнішні фактори: якщо в очі потрапляють сторонні предмети, трапляються мікротравми очей, очі піддаються постійному впливу ультрафіолету.
Недолік в харчовому раціоні вітамінів, важливих для зору, погіршує його якість.
У дітей може виникати помилкова короткозорість. Зір погіршується із-за посиленого навантаження. Якщо зменшити напругу на орган зору, то воно на цьому етапі відновлюється. Коли навантаження на зір посилена, і заходів щодо її зниження не приймається, помилкова короткозорість може переростати у справжню.
З самого раннього віку повинна проводитися профілактика порушення зору у дітей. У неї входить і дотримання режиму чергування навантаження та відпочинку, введення вітамінів в раціон.
Профілактика порушення зору у дітей включає в себе заняття спортом. Найкращими видами спорту для поліпшення зору є плавання, бадмінтон і теніс. Заняття ними зміцнюють м'язи комірцевої зони, що дуже важливо для органів зору
Навантаження на очі повинна бути дозованою. Наприклад, дітям до 2 років не можна зовсім дивитися телевізор, більш старшим знаходитися перед екраном можливо не більш півгодини. Але багато батьків виконують подібні обмеження?
Якщо школярам доводиться тривалий час напружувати очі, то батьки повинні навчити їх переключати увагу. Близько півгодини дитина займається, потім дивиться вдалину близько 10 хвилин, наприклад, у вікно.
Гімнастика для дитячих очей – це, свого роду, гігієна зору дітей. Її недотримання призводить до серйозних проблем у подальшому житті.
Вправи для очей краще всього робити разом з дітьми. У них входить рухи очима по горизонталі і вертикалі, різкі закриття або відкриття очей, моргання очима. На гімнастику для очей в день необхідно витратити не більше 10 хвилин.Під час занять діти повинні правильно сидіти за письмовим столом або комп'ютером, випрямивши спину, опустивши плечі. 35 см – це мінімально допустима відстань від очей, на якому повинні розташовуватися зошит, книга, або екран електронного носія. Ні в якому разі не можна читати в темряві, дивитися в монітор в темній кімнаті без додаткового освітлення, читати або грати в комп'ютерні ігри під час руху транспорту.
зберегти Хороший зір неможливо при малоактивному способі життя і нехтуванні режимом чергування праці і відпочинку. Профілактика порушень зору у дітей включає в себе прогулянки на свіжому повітрі і здорове харчування. До продуктів, які входять вітаміни, необхідні для збереження здоров'я очей, відносяться курага, яблука, м'ясо, морква, смородина і лимони. Особливо багато вітамінів для поліпшення зору містить чорниця. Якщо під час огляду у офтальмолога з'ясовується, що зір у дитини вже зіпсовано, то необхідно зайнятися його відновленням. Лікар може порадити носіння окулярів.Якщо нормальний зір у дитини зберегти не вдалося і зір доводиться коригувати очками, то бажано купувати сучасні легкі пластикові лінзи. Сучасні пластикові лінзи окулярів вище за якістю, ніж скла і не такі травмонебезпечні.
Для того щоб зберегти нормальний зір у дитини, потрібно своєчасно обстежити його у офтальмолога і виконувати всі рекомендації. запропоновані лікарем. Чим раніше відмічено погіршення зору, тим простіше його можна буде відновити.

У батьків часто виникають питання: чи достатньо розвинене мовлення у дитини? Чи потрібна дитині допомога логопеда? Що можна зробити вдома, щоб покращити мовлення малюка? Логопедичне обстеження в домашніх умовах допоможе отримати на них відповідь.

Навколишній світ приходить в життя дитини поступово. Спочатку малюк знайомиться з найближчим оточенням вдома і в дитячому садку. Згодом коло знайомств і об'єктів пізнання розширюється, життєвий досвід дитини стає багатшим. Малюк завжди прагне до активної взаємодії з навколишнім світом, що призводить до виникнення безлічі запитань. Виникає питання: як допомогти дитині відкривати світ цікаво, щоб вона змогла відчути радість пізнання? Завдання не з легких. Воно ставитися насамперед перед найближчим оточенням дитини - перед батьками. Адже саме вони найкраще знають свою дитину, постійно спостерігають за нею, помічають найменші зрушення в розвитку. Самі ж батьки потребують дієвої допомоги фахівців, зокрема педагогів.
Визначаємо рівень мовленнєвого розвитку дитини: ТЕОРІЯ
І так, для того, щоб забезпечити розвиток мовлення дитини, батьки повинні насамперед точно знати рівень розвитку дитини в цілому, і мовлення зокрема. Для цього потрібно визначити:

чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд і виділяти в ньому зайвий предмет;
чи засвоїла дитина граматичний лад мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником, використання прийменників, утворення множини від однини, використання зменшувально-пестливих суфіксів);
стан фонематичного слуху (чи розрізняє дитина звуки, схожі за артикуляцією, але різні за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б);
рівень розвитку фразового та зв'язного мовлення;
вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти;
рівень розвитку психічних процесів: мислення, уяви, уваги.
Звичайно ж, дорослий ставить ці питання собі, щоб їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши необхідний матеріал для кожного з цих завдань.

Організовуючи обстеження мовлення дитини, батьки повинні дотримуватися певних правил:

Проводити його слід за один раз, від початку і до кінця.
Неодмінна умова - проводити обстеження тільки зі здоровою дитиною, і ні в якому разі не робити цього, якщо дитина недавно хворіла або у неї поганий настрій.
Якщо дитя відмовляється продовжувати заняття або у нього гасне інтерес, обстеження варто припинити. Подальше обстеження потрібно буде почати з того розділу, питання, на якому зупинилися минулого разу.
Готуючись до заняття, батьки повинні потурбуватися про створення необхідних умов:

Приміщення необхідно провітрити, в будинку має бути абсолютна тиша, а атмосфера - спокійна, доброзичлива.
Для того, щоб налаштувати дитину на заняття, дорослий повинен завчасно завершити свої справи, щоб підготувати все необхідне для обстеження, допомогти синові або дочці спокійно завершити розпочату гру.
Для того, щоб зосередити увагу дитини на занятті, потрібно також потурбуватися, щоб ні телебачення, ні телефонні дзвінки не перешкодили проведенню обстеження.
Визначаємо рівень мовленнєвого розвитку дитини: ПРАКТИКА
Батьки, які приділяють належну увагу розвитку свого малюка, знають, що будь-яке заняття з ним буде ефективнішим, якщо зробити його наочним. Ось і до початку обстеження потрібно підготувати відповідні предмети, картинки, іграшки.

Проводити обстеження слід таким способом: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючи з нею, з'ясовує питання, які його цікавлять, а другий фіксує відповіді малюка, записуючи кожне його слово. Дитині надається зразок правильної відповіді (наприклад, «одна лялька»), надалі дорослий пропонує слова для узгодження. Не виправляє, якщо дитина відповідає неправильно. Не підказує, якщо дитина мовчить. Не наполягає на відповіді. Просто той, хто фіксує відповіді, робить прочерк у своїй схемі, або записує те, що сказав малюк. За будь-яку відповідь дитини категорично забороняється лаяти або соромити її. Під час обстеження мовлення дитини будь-які спроби відповісти (навіть якщо дитині це не завжди вдається або відповідь її неправильна), потрібно обов'язково похвалити, підбадьорити малюка.

Перед обстеженням власне мовлення дитини, слід обов'язково обстежити будову артикуляційного апарату (детальніше - тут). Для цього можна використати логопедичні ігри (детальніше - тут).

Нижче до уваги батьків представлений лексичний матеріал для обстеження мовлення дитини в домашніх умовах, який допоможе визначити ступінь розуміння дитиною певних понять, рівень звукової культури, вміння користуватися граматичними формами і багато іншого.

Визначення рівня узагальнення
Назвати одним словом.

Ліжко, диван, стіл, стілець - це ...

Шапка, шуба, шарф, плаття - це ...

Лялька, пірамідка, м'яч, машинка - це ...

Чашка, ложка, тарілка, вилка - це ...

Виділити зайвий предмет. (Підготувати предмети або картинки із зображенням зазначених предметів, і розкласти їх по рядах для візуального визначення).

М'яч, піраміда, дзиґа, часник, кубик.

Виделка, ложка, ніж, годинник, чашка.

Сукня, футболка, шорти, сандалі, майка.

Виділити зайве слово.

Стіл, стілець, диван, яблуко, ліжко.

Лялька, м'яч, фломастер, піраміда.

Молоко, масло, стіл, хліб.

Назвати частини предмета.

Чайника. Шафи. Людини. Кота.

Визначення стану граматичного ладу мови
Утворення множини іменників від однини.

Одна шапка - дві шапки;

один шуба - ...;

одна заєць - ...;

одне яблуко - ...

Утворення зменшувально-пестливих форм з використанням суфіксів: м'яч - м'ячик, кіт - ..., шапка - ..., дощ - ..., лист - ...
Використання прийменників.

Де живе ведмідь? (В лісі).

На що ти одягаєш шапку? (На голову); черевики? (На ноги); рукавички? (На руки).

Дорослий пропонує визначити місце розташування іграшки: на столі, під столом, за спиною, над столом.

Використання іменників у родовому відмінку.

Гра: «Чого не стало?» Дорослий виставляє п`ять іграшок. Дитина закриває очі. Дорослий ховає одну іграшку. Запитує: «Чого не стало?» (Не стало ведмедика).

Вимова складних слів
Запропонуйте дитині повторити складні слова: вихователь, пірамідка, акваріум, велосипед, космонавт, ковбаса, пилосос, холодильник.

Стан зв'язного мовлення
Запропонуйте переказати казку, розповідь. Визначте, чи вміє дитина складно, послідовно передавати сюжет прочитаного їй твору.

Після проведеного обстеження батькам слід проаналізувати відповіді дитини і розробити стратегію для усунення недоліків в мовленнєвому розвитку дитини.

Визначаємо рівень мовленнєвого розвитку дитини: КОРЕКЦІЯ
Якщо батьки систематично займаються з дитиною, вони будуть відчувати - що їй під силу, а що - ні. У них ніколи не виникатимуть питання: «Чи не гірша моя дитина, ніж інші? Чи засвоює вона програму своєї вікової групи? Чи готова вона до школи? »

І так, після проведеного обстеження, проаналізувавши відповіді дитини, батьки повинні визначити заходи для усунення недоліків в мовленнєвому розвитку малюка.

Щодня, спілкуючись з дитиною, необхідно звертати увагу на все, що її оточує. Наприклад: - Таню, що ти одягаєш? (Шапку, шарф, шубу, чоботи). Далі можна запропонувати назвати все це одним словом - одяг. Можна провести таку гру-завдання. «Я буду називати предмети, а ти піднімати руку, коли почуєш назву предмета, який відноситься до одягу. Олівець, плаття, шапка, дерево, рукавиця». Так звертається увагу малюка на те, що можна узагальнювати назви предметів, які відносяться до одягу, меблів, посуду, іграшок, транспорту тощо.
Для вирівнювання граматичного ладу мови, а саме - утворення іменників за допомогою зменшувально-пестливих форм суфіксів, можна запропонувати дитині назвати предмет, істоту або імена лагідно (пестливо). Наприклад: сонце - сонечко, кіт - котик, мама - ненька, Марія - Марічка. Або ж так, як їх називають, коли вони маленькі: шапка - шапочка, стілець - стільчик.
Для того, щоб дитина правильно використовувала прийменники, потрібно звертати увагу на розташування предметів, які оточують малюка. Наприклад, перед тобою стоїть стіл, біля тебе сиджу я, за тобою стоїть бабуся, ваза стоїть на столі.
З метою навчання малюка узгодженням числівника з іменником, потрібно звертати увагу предмети під час рахунка: одна цукерка, дві цукерки. Слід постійно звертати увагу дитини на те, як вона говорить у повсякденному житті, виправляти її, пропонуючи зразки правильної вимови і побудови словосполучень. Такі словосполучення можна підібрати з різних лексичних тем: «Іграшки», «Одяг», «Посуд», «Меблі», «Транспорт» та інші, використовуючи зразок гри «Один - два». «Таня, я буду називати один предмет, а ти мені два». (Одна тарілка - дві тарілки, один ніж - два ножі ...) Після цього пробуйте давати дитині такі доручення: «Подай мені, будь ласка, дві ложки». «Скільки ложок ти принесла?» Вимагайте повної відповіді: «Я принесла дві ложки».
Якщо у дитини порушена вимова складних слів, їй можна допомогти таким способом. Пропонуйте спочатку вимовляти односкладові слова: сік, дуб, син, ніс, стіл. Потім - двоскладові слова: рука, нога, палець. Потім - трискладові: машина, малина, дерево. Далі - двоскладові слова зі збігом приголосних: сонце, крапля, тканина; трискладові слова зі збігом приголосних в середині слова: картопля, сірники. Після засвоєння попередніх - чотирискладові слова: половина; чотирискладова слова зі збігом приголосних: космонавт, холодильник.
Для того, щоб поліпшити зв'язне мовлення малюка, потрібно точно знати, які казки, оповідання, вірші слід читати його віковій групі. А після прочитання таких текстів, обов'язково ставити різні запитання за сюжетом, запропонувати переказати почуте. Якщо дитині важко, дати їй свій варіант переказу, переказати разом з нею.
Тільки наполегливі, систематичні заняття батьків зі своїми дітьми допоможуть незабаром подолати всі труднощі і переступити на новий щабель в їх мовленнєвому розвитку.

Комплексна оцінка розвитку дитини
Основними завданнями комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини є:

Визначення особливих освітніх потреб;
Визначення особливостей розвитку дитини, її сильних та слабких сторін;
Розробка рекомендацій з організації надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг дитині, а також рекомендацій щодо освітньої програми дитини, особливостей організації освітнього середовища, потреби в індивідуальній програмі розвитку;
Розробка рекомендацій щодо організації освітнього процесу дитини для адміністрації закладу освіти, педагогічних працівників, батьків або законних представників дитини.
ІРЦ проводить комплексну оцінку у таких випадках:
звернення батьків (одного з батьків) або законних представників дитини;
особисте звернення дітей віком від 16 до 18 років;
звернення адміністрації закладів освіти (за наявності згоди батьків (одного з батьків) або законних представників дитини);
звернення органів опіки та піклування щодо проведення комплексної оцінки дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування.

Як, коли та з якими документами звернутися до фахівців ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру)
Прийти на консультацію до фахівців ІРЦ батьки можуть за власним бажанням, якщо непокояться за свою дитину (бачать і розуміють, що їх дитина відрізняється за рівнем розвитку чи поведінкою від інших дітей).

Також на консультацію свідомі батьки приходять зі своєю дитиною за рекомендацією лікаря або ж дослухаються до думки вчителя, соціального працівника, психолога чи вихователя.
Спочатку батьки можуть проконсультуватися з приводу своїх занепокоєнь, а от вже в у разі потреби фахівці ІРЦ проведуть комплексну багатопрофільну оцінку розвитку дитини.
Якщо дитина має тяжкі порушення психофізичного розвитку і їй встановлено медичний діагноз, педагоги закладу, який вона відвідує, так само, як і фахівці ІРЦ, мають роз’яснити батькам важливість такої багатопрофільної оцінки в ІРЦ. Це допоможе надати якісну психолого-педагогічну допомогу дитині, адекватно та професійно організувати психолого-педагогічний супровід їїрозвитку, атакож забезпечити підтримку батькам.
Комплексна оцінка може проводитися перед зарахуванням дитини з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної або загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти.
З метою створення у такому закладі умов для навчання дитини її батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до ІРЦ за шість місяців до початку навчального року.
Перед проведенням комплексної оцінки батьки (один з батьків) або законні представники звертаються до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.
Якщо директор Вам відмовляє, то відмова має бути ВИКЛЮЧНО у письмовій формі із зазначенням причини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
«Діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти (УЗаконі України"Про дошкільну освіту")

«Діти з особливими освітніми потребами мають право на першочергове зарахування до початкової школи закладу загальної середньої освіти» (У Законі України "Про загальну середню освіту")

Комплексне оцінювання проводять фахівці ІРЦ безпосередньо в Центрі за місцем навчання/проживання/перебування дитини.
Батьки/один із батьків обов’язково мають брати участь у комплексному оцінюванні.

ДОКУМЕНТИ
Первинний прийом батьків дитини проводить директор інклюзивно-ресурсного центру, або у повноважені ним працівники, які визначають час та дату проведення комплексної оцінки та встановлюють наявність таких документів.
Центр проводить комплексну оцінку не пізніше, ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини

ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ
ОБОВ’ЯЗКОВІ документи, що посвідчують особу батьків (чи осіб, які їх заміняють).

Ці документи батьки приносять із собою:

свідоцтво про народження дитини;
індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
форма первинної облікової документації №112/0 «Історія розвитку дитини»;
довідка від психіатра (за потреби) ;
письмова заява батьків дитини та/або особиста заява дитини (для дітей віком від 16 до 18 років)
Щодо проведення комплексної оцінки:

Ці документи батьки заповнюють у Центрі

письмова згода на оброблення персональних даних дитини
ДОДАТКОВІ
(якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися)

1. психолого-педагогічна характеристика дитини, яка:

містить дані про динаміку та якість засвоєння знань під час навчання
підготовлена відповідним педагогічним працівником
затверджена керівником закладу освіти
2. Можна додавати до заяви, якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки документи щодо додаткових обстежень дитини попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки
3. Подають, якщо дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога висновок відповідних фахівців (наприклад, послуги Раннього втручання)щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку

Напрями комплексного оцінювання

Комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини відбувається індивідуально за такими напрямами, як:
фізичний розвиток дитини;
мовленнєвий розвиток дитини;
когнітивна сфера дитини;
емоційно-вольова сфера дитини;
навчальна діяльність дитини.
ЗАУВАЖТЕ!

Комплексна оцінка з підготовкою відповідного висновку проводиться протягом 10 робочих днів.

Особливості проведення комплексного психолого-педагогічного оцінювання розвитку дитини
Батьки дитини мають право: взяти участь у засіданні ознайомитися з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічної допомоги у закладах освіти (якщо дитина здобуває дошкільну чи загальну середню освіту).
Висновок про комплексну оцінку надається батькам (одному з батьків) або законним представникам дитини з особливими освітніми потребами, за заявою яких (якого) її проведено, у двох примірниках, один з яких подається батьками (законними представниками) дитини до закладу освіти.
Отже, у разі встановлення фахівцями ІРЦ у дитини особливих освітніх потреб, то висновок про комплексну оцінку є підставою для створення для неї ІПР (індивідуальної програми розвитку) і надання їй психолого –педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (прописані у висновку із зазначенням годин та фахівців).
Зауважте!
Якщо зазначені послуги не надаються дитині після зарахування до інклюзивного класу/групи, то їх надають фахівці ІРЦ після відповідної довідки від директора ЗЗСО, завідувача ЗЗДО чи директора ПТУ.

Повторне комплексне оцінювання
При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:
1. Попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки.
2. Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Фахівці ІРЦ проводять повторне комплексне оцінювання у таких випадках:

переходу дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти;
переведення дитини із спеціального закладу дошкільної освіти, спеціального закладу загальної середньої освіти, закладу загальної середньої освіти до інклюзивної (спеціальної) групи закладу дошкільної освіти або інклюзивного (спеціального) класу закладу загальної середньої освіти
надання рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти щодо наявності успіхів/труднощів у засвоєнні освітньої програм
Батьки, які незгодні з висновком ІРЦ про комплексну оцінку їхньої дитини, можуть звернутися для проведення повторного комплексного оцінювання до відповідного структурного підрозділу (Ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, що зобов’язаний організувати проведення повторної комплексної оцінки)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
У випадку, якщо в дитини виявлять особливі освітні потреби, то Ви не лишитися із цим на самоті, а зможете отримати підтримку:

асистента вчителя/вихователя у класі/групі– дитина матиме більше уваги, як і всі діти в класі;
асистента дитини (за потребою);
кошти з субвенції на розвиткові заняття;
кошти для закладу, якщо потрібні додаткові матеріали чи знаряддя для їхньої дитини;
дитина не зазнає цькування в школі, адже педагогічний колектив про це подбає.

Дитина з особливими потребами у звичайному дитячому садочку?
Наша держава гарантує рівні можливості для повноцінного розвитку всім дітям, включаючи і тих, що мають проблеми зі здоров'ям. Безумовно, кожній дитині потрібно потрапити в потрібний час і в потрібне місце, тобто в той самий сад, де малюку буде комфортно. Особливо це відноситься до дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

Батькам не завжди вдається знайти ту дошкільну організацію, де для такої дитини створені умови, однак якщо таки вдається то, це частіше за все спеціалізований дитячий садочок, де навчаються дітки зі схожими проблемами. Тим не менш з починаючи з 2010 р. в Україні широко обговорюється законодавчо закріплена спрямованість на інклюзивну освіту. Інклюзивна освіта – це спеціально організований процес, побудований так, щоб звичайні і особливі діти максимум для свого розвитку, щоб усім було комфортно від такої взаємодії. У ситуації, коли інклюзивною стає саме дошкільна освіта, цей шлях найбільш ефективний, оскільки дошкільнята не мають небезпечних упереджень щодо однолітків, які волею долі є не такими, як усі.

На прикладі нашого садочку поясню, як готуються до приходу в групу дитини з обмеженими можливостями. Для початку вихователь збирає всіх діток і розповідає їм, що кожна людина унікальна і має свої індивідуальні особливості: хтось носить окуляри, хтось слуховий апарат. Разом з дітками програються різні ситуації, вихователь показує сценки, читає казки, наприклад, «Цветик-семицветик».

Далі дитина з обмеженими можливостями приходить до нас в гості. Це може бути свято. Діти вчаться вступати в комунікацію, і у них виникають питання на кшталт «чому він / вона не так ходить, не говорить, не чує?». Поступово ми прийшли до висновку, що у дітей немає бар'єрів. Всі бар'єри в головах у дорослих, які протягом тривалого часу жили в світі без інвалідів, а інваліди жили в іншому світі.

Діти нашого дитячого садка завжди підтримують слабших та допомагають їм у всьому. Відчувається атмосфера абсолютної рівності, згуртованості. Між дітьми складаються теплі стосунки, панує взаємодопомога і рівноправне ставлення до всіх діток.

Від інклюзії виграють всі діти без винятку. Коли особливі діти навчаються серед звичайних дітей, у них з'являється стимул до розвитку, вони хочуть говорити, грати, читати, вони переймають звички здорових дітей. Наприклад, потрапляючи в інклюзивне середовище і бачачи, як діти спілкуються, малюк потягнеться за ними і всі процеси пройдуть швидше.

Від інклюзії виграють і звичайні малюки. У них виникає безбар'єрне мислення. Інклюзивне середовище вчить знаходити сильні сторони в кожному і не вішати ярлики: ти очкарик, ти товстий і так далі. Діти стають більш дбайливими, можуть вибудовувати комунікацію з різними людьми.

Інклюзивний досвід допоможе дитині в майбутньому, коли вона буде спілкуватися з кимось, що відрізняються від неї, адже діти виростають толерантними і здатні на рівних спілкуватися з іншими. Такі діти в подальшому становляться неформальними лідерами в групі, оскільки вчаться піклуватися, приділяти увагу, активно розвивають навички комунікації. Допомагаючи освоювати творчі навички іншим, малюки самі вдосконалюються ще більше.

Відмітимо і те, що як тільки в дитячому саду з'являються діти з обмеженими можливостями здоров'я, це відразу націлює освітню організацію на створення для такої дитини спеціальних освітніх умов: підвищення кваліфікації педагогів, навчання педагогів, їх підготовка до роботи з дітьми з особливими потребами; індивідуалізація освітньої програми.

І на останок відзначимо, Бетховен був глухим, але це не заважало йому створювати геніальні твори, Білл Гейтс страждає на аутизм, але це не завадило йому створити таку величезну компанію, як Microsoft. Доведено: чим раніше дитина увійде в суспільство звичайних людей, тим більше шансів, що вона стане повноцінним членом суспільства. Наприклад, в Європі дітей з підвищеними потребами з дитинства занурюють в звичайне середовище, і багатьом потім в школі знімають інвалідність. І навіть якщо ми не на 100% скоригуємо стан цих малюків, то, щонайменше вони зможуть працювати, створювати свої сім'ї і жити щасливим життям.

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою самою, як ви. Або – як ви хочете. Виховання має допомогти дитині стати не вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншій людині, та – наступній: це і є нескінченний закон вдячності.

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не ставтеся до проблем вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж вам ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

6. Не мучте себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.

7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли б, щоб інші зробили вашій. Не забувайте ваша дитина також стежить за вами – і бере приклад як ставитися до інших.

8. Дозвольте дитині “заважати”!

Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики.

Десятки журналів для татів і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м’які конструктори, лего і пазли… Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..
Перші пів години дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте мобільний, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто дитина – така ж людина, як і ми з вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це – дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю – 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив’язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину – нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічний помічник може впоратися з укладанням почищеної картоплі в каструлю, дворічному дайте негострий ніж – нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю або через лійку у пляшку …

9. Будьте ближчі до природи.

На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками”. Копаєте город – дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати вам. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою – виділіть йому маленький клаптик землі та покажіть, як садити картоплю.

Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з вами.

Для того, щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими себе. Це основний постулат виховання дитини!

Плоскостопість – це деформація форми стопи, для якої характерне зниження її склепіння. При значній деформації стопа повністю втрачає свої ресорні та амортизуючі властивості. У нормі стопа людини має два склепіння: повздовжнє і поперечне. Важко переоцінити їхню роль: вони допомагають утримувати рівновагу та амортизують під час ходьби. При плоскостопості, тобто порушенні її нормальної форми, навантаження, яке мають брати на себе стопи, компенсують стегновий, колінний та гомілковостопний суглоби ніг, а також хребет. При виражених ступенях плоскостопості хребет починає боліти досить швидко, адже не призначений для таких навантажень. Крім того, боліти можуть суглоби стегна, коліна та гомілки. Тож якщо скаржитеся на болі у спині та ногах, не відкидайте одну з найпоширеніших причин – плоскостопість. Вона також спричиняє порушення постави і є одним з фактором ризику розвитку варикозного розширення вен. Плоскостопість може бути вродженою, але значно частіше – у переважній більшості випадків – вона набута. Серед видів набутої плоскостопості – травматична, паралітична, рахітична і статична. Щодо першої форми – зрозуміло, така плоскостопість виникає внаслідок переломів кісток стопи чи травм гомілковостопного суглоба, а також зв’язок стопи. Паралітична плоскостопість є наслідком перенесеного поліомієліту чи інших важких захворювань. Рахітична плоскостопість виникає внаслідок розвитку рахіту, що порушує правильне формування кісток стопи. Найпоширенішою формою плоскостопості є статична. Її спричиняють зайва вага, слабкість м’язів та зв’язок стопи через низьку фізичну активність, тривалі навантаження на стопи (у людей «стоячих» професій), а також постійне носіння незручного та вузького взуття, особливо на підборах. Ступені плоскостопості Перший ступінь плоскостопості називають слабовираженим. Зазвичай людина його не відчуває. Якщо при першому ступені плоскостопості не зловживати носінням взуття на підборах, дотримуватися здорового режиму фізичних навантажень, стежити за своєю вагою та уникати тривалого стояння, воно не впливатиме на загальне самопочуття. Другий ступінь плоскостопості називають помірно вираженим. Ці зміни помітні неозброєним оком, захворювання може супроводжуватися болем у гомілковостопному суглобі, у стопі, при цьому іноді змінюється хода, стаючи важчою. Третій ступінь плоскостопості – це повна деформація склепінь стопи. При третьому ступені плоскостопості часто розвивається сколіоз чи інші порушення постави, виникають остеохондроз, артоз, порушуються структури хребта, утворюються міжхребцеві грижі. Чи є в мене плоскостопість? Якщо ви досі не знаєте відповіді на це запитання, то, ймовірно, у вас її або немає, або ж є перший ступінь деформації стопи. Втім, і при першому ступені є характерні ознаки. Вони не так виражені, як при серйозній деформації, але все ж присутні. Отже: якщо підбори на давно ношеному взутті стерті переважно з внутрішнього боку; якщо ноги швидко втомлюються при ходьбі або тривалому стоянні; якщо стопи починають боліти після фізичних навантажень; якщо ходити на підборах неймовірно важко; якщо крім цих ознак є ще й часті скарги на біль у попереку, у стегнах, колінах… …усе це може свідчити про наявність плоскостопості. Втім, для варикозного розширення вен характерні схожі симптоми, тому, якщо скарги вже виникли, зверніться до лікаря, щоб встановити точний діагноз. Як лікують плоскостопість? Існують вправи, які допомагають зменшити ступінь плоскостопості або взагалі її позбутися в дитячому віці. М’язи, кістки та зв’язки дитини сприйнятливі до фізіотерапевтичного лікування, тому вправи, призначені лікарем, допоможуть виправити ситуацію. Інша річ – дорослі. У них лікування триває довше і потребує більших зусиль. Є, наприклад, комплекс вправ, які дають змогу позбутися плоскостопості впродовж чотирьох-шести місяців щоденних занять. Звичайно, треба звернути увагу на те, яке взуття ви носите, чи не надто воно вузьке, чи відповідного розміру, чи зручний в ньому супінатор, чи не надто високі підбори. А ще – позбутися зайвої ваги, однієї з найпоширеніших причин багатьох хвороб. У тому числі й плоскостопості.

Коли дитина дорослішає, батьки з нетерпінням чекають, коли вона навчиться перевертатися і повзати. Кожна з цих дій є частиною фізичного розвитку. Процес дозрівання відбувається впорядкованим чином, тобто певні вміння і навички зазвичай досягаються в певній послідовності. Наприклад, більшість дітей навчаються повзати, перш ніж навчаться ходити. Тим не менш, важливо розуміти, що швидкість, з якою ці вміння досягаються, може змінюватися. Деякі діти вчаться ходити раніше, ніж їх однолітки, в той час, як інші навички освоюються повільніше.
Фізичне зростання
Фізичний розвиток дітей відбувається за такою схемою:
-Великі м'язи розвиваються раніше дрібних. М'язи в ядрі тіла, рук і ніг розвиваються швидше тих, що знаходяться в пальцях і руках. Діти освоюють загальну моторику, наприклад, рухові навички, раніше, ніж вони навчаться виконувати дії дрібної моторики, наприклад, малювати.
-Центр тіла розвивається швидше зовнішніх його частин. М'язи, розташовані в центрі тіла, стають сильнішими і розвиваються швидше, ніж м'язи рук і ніг.
-Розвиток йде зверху вниз, від голови до пальців ніг. Ось чому діти вчаться тримати голову раніше, ніж вони вчаться повзати
Загальна моторика
В ранньому дитинстві діти продовжують розширювати свій набір фізичних навичок, додаючи до освоєних в дитинстві. Впродовж цього етапу, дівчатка, як правило, розвиваються дещо швидше, ніж хлопчики. Ми спираємося на загальноприйняті уявлення про розвиток дітей в певному віці, але важливо розуміти, що кожна дитина може освоювати ці навички з різною швидкістю, в різному віці і в різній послідовності.
Термін "загальна моторика" розвитку відноситься до фізичних навичок, які використовують загальні рухи тіла, що задіють, як правило, весь організм.
У віці 1,5 3 років, маленькі діти починають освоювати ходьбу, стаючи "toddling" - шкандибає, як робот, з широко розставленими ногами, що є відмінною рисою юних пішоходів. Коли вони освоюють більш рівну ходу, паралельно розвивають в собі здатність бігати, стрибати і скакати. Діти цього віку можуть кидати і ловити великі кулі. Вони також можуть відштовхувати себе ногами, сидячи на іграшках для верхової їзди.
Діти від 3 до 4 років можуть піднятися вгору по сходах, приставляючи одну ногу до іншої на кожній сходинці, перш ніж переходити до наступного кроку (на відміну від дорослих, які ставлять одну ногу за одною). Проте, дітям як і раніше потрібен помічник у вигляді дорослого на випадок падіння. Також діти цього віку будуть поставлені в глухий кут, коли прийде час повертатися вниз по сходах. У віці від 3 до 4 років дитина може стрибати і стрибати високо, оскільки м'язи їхніх ніг зміцнюються. Багато хто може навіть стрибати на одній нозі протягом коротких періодів часу.
Також в цьому віці (від 3 до 4 років), у дітей краще розвивається мобільність верхньої частини тіла. В результаті спостерігається збільшення швидкості і точності при ловінні та кидках. Вони, як правило, можуть закинути м'яч в корзину, також штовхнути його ногою, якщо він знаходиться в безпосередній близькості. В цілому поліпшується координація тіла, діти цього віку можуть керувати триколісним велосипедом.
У віці від 4 до 5, діти можуть піти вгору і вниз по сходах, як дорослі (один крок - одна сходинка). Їх хода згладжується і швидкість збільшується. Вони добре вміють контролювати триколісний велосипед і можуть розганяти його до більшої швидкості.
Дрібна моторика:
Дрібна моторика необхідна для участі в дрібніших рухах, які потребують більшої точності і використання рук і пальців. Дрібна моторика на відміну від загальної, вимагає більшої точності виконання.
У віці від 2 до 3 років, діти можуть створювати речі своїми руками. Вони можуть будувати вежі з кубиків, ліпити з глини, і малювати каракулі олівцем або ручкою. Діти цього віку можуть також вставляти об'єкти в відповідні отвори, наприклад, розміщувати круглі фігурки в круглі отвори. Від 2 до 3 років часто починає віддаватися перевага роботі однією рукою, ніж інший, що обумовлює в майбутньому приналежність малюка до лівшів або правшів.
Приблизно у віці від 3 до 4 років діти починають маніпулювати застібками на одязі, блискавками і заклепками, і продовжують відвойовувати незалежність в одяганні і роздяганні себе. Перед вступом до школи, більшість дітей можуть самостійно повністю одягнутися і роздягнутися (навіть якщо це може зайняти багато часу). У цьому віці діти можуть також почати використовувати ножиці для розрізання паперу. Тут необхідно дотримуватися обережності і давати дітям ножиці з тупими округлими кінцями!
Від 3 до 4 років продовжують вдосконалюватися навички у використанні посуду під час їжі вилки і ложки. Діти в цьому віці можуть також використовувати такі письмові приладдя, як крейда, до того ж тримати його, а не просто захопити в кулак. Вони також можуть використовувати обертальні рухи руками, що корисно при відкритті дверних ручок або відкручування кришок контейнерів.
У віці від 4 до 5 років діти продовжують удосконалювати дрібну моторику. Наприклад, вони освоїли кнопки і можуть розстебнути одяг на собі. Їх художні навички покращуються, і вони можуть малювати прості фігури, що складаються з прямих ліній і копіювати форми, такі, як кола, квадрати, великі літери. Малювання більш складних форм може зайняти більше часу.
Незважаючи на те, що розвиток дітей на етапі раннього дитинства трохи сповільнюється в порівнянні з дитинством, на цей період припадають величезні фізичні зміни. У цей період дитячі органи змінюють пропорції, і вони починають бути більше схожими на органи дорослих. Руки і ноги витягуються, щоб наздогнати і збалансувати голову і тулуб. Крім того, діти починають втрачати їх "дитячий жир", починають розвиватися більш гладкі, прямі і сильні м'язи органів, необхідні при роботі і відпочинку.
В середньому, діти молодшого віку можуть рости від 2 до 3 дюймів у висоту за рік. Здорове зростання дітей забезпечується в першу чергу здоровим способом життя. Діти повинні отримувати хороше фізичне навантаження, спати і дотримуватися збалансованої дієти для продовження розвитку сильних м'язів і кісток для підтримки здорової ваги. Правильне харчування, сон і активність - основні принципи фізичного розвитку дітей молодшого віку. Також необхідно регулярно показувати дітей лікарю-педіатру або сімейному лікарю для того, щоб переконатися в тому, що дитина розвивається нормально.
Привчання дітей до здорового способу життя і до фізичних навантажень в цьому віці вкрай важливі. Кращий спосіб для батьків прищепити дітям звичку вести здоровий спосіб життя і правильне ставлення до харчування - це власний приклад, а також всілякі заохочення відповідного харчування і прояви фізичної активності. Також необхідно проявляти до дітей любов і турботу, яка буде основою для створення позитивного образу про самого себе на підставі властивостей, не пов'язаних із зовнішнім виглядом (наприклад, доброта, старанність, чуйність, успіхи в спорті чи школі).

1. Я пишаюся з тобою!
Батьки допомагають дитині сформувати адекватну самооцінку. Тут головне – повне прийняття і підтримка. Коли ви говорите дитині, що пишаєтеся нею, вона розуміє, що зробила все правильно. Навіть якщо докладені зусилля на даному етапі не принесли перемоги. Надалі дитина не буде боятися домагатися своїх цілей, попри перешкоди і поразки.

2. У тебе вийде
Ваша задача – дати зрозуміти дитині, що їй під силу впоратися з будь-якими труднощами. Заохочуйте її ініціативу і не забувайте вселяти в неї надію на краще і впевненість у своїй перемозі.

3. Я завжди поруч з тобою
Ви повинні дати зрозуміти дитині, що підтримаєте її, не дивлячись на будь-які обставини. Така підтримка надихає. У майбутньому дитина не буде бояться невдач і помилок, які неминуче наздоганяють кожного. Адже вона знає, що ви підставите своє плече в будь-який момент.

4. Я радий (а) тебе бачити!
Постійна критика і нотації перетворюють дитину на полохливого звірка, нездатного приймати самостійні рішення. Коли наступного разу ваш малюк принесе зі школи погані оцінки, не поспішайте критикувати його. Просто видихніть і зрозумійте, як насправді раді бачити його. Це дуже важливо.

5. Ти – особливий
У кожної дитини є свій талант. Хтось гарно малює, хтось співає, у когось відмінне почуття гумору. Не соромтеся говорити дитині про її чесноти. Знаючи свої сильні сторони, їй буде простіше знайти себе в дорослому житті.

6. Розкажи докладніше!
Коли дитина приходить з дитячого садка або школи, емоції переповнюють її. Дитині так хочеться поділитися ними з вами. Знайдіть час і вислухайте її. Замість чергового «угу», попросіть малюка розповісти детальніше про минулий день. Ваша щира зацікавленість дасть дитині зрозуміти, що вона для вас не байдужа.

7. Пробач мені
Дуже важливо, щоб батьки вміли визнавати свої помилки і просити вибачення у дитини. Але робити це потрібно щиро, а не з почуття обов’язку. Коли дитина бачить перед очима такий приклад, вона сама не боїться проявляти турботу і чуйність стосовно інших.

8. Ти сама зробила це!
Батьки люблять вживати займенник «ми» відповідно до свого чада: «ми поїли», «ми вже ходимо в садок» і т.д. Така поведінка гальмує психологічний розвиток дитини. Дуже важливо давати дитині відчуття власної самостійності, щоб в майбутньому вона могла спиратися тільки на себе.

9. Ніхто не ідеальний
У світі не існує ідеальних людей. Будь-яка людина миє припуститися помилки. І чим швидше дитина зрозуміє це, тим краще. Їй буде набагато простіше приймати себе з усіма своїми недосконалостями.

10. Я люблю тебе!
Навіть якщо для вас це цілком очевидно, вам потрібно частіше говорити про свої почуття дитині. Навіть якщо вона завинила і зробила якусь дурницю, то повинна бути впевненою, що ви все одно любите її. Ці три чарівних слова окриляють і спонукають дітей прагнути до чогось більшого.

Діти з ООП люблять різні природні матеріали, предмети вжитку та побуту. Усе це можна використовувати з розвитковою метою. Однак треба розуміти, що, для чого і як це зробити ефективно.

Чому фраза українського педагога Василя Сухомлинського “Розум знаходиться на кінчиках пальців дитини” така відома і як вона працює? Справа в тому, що Василь Сухомлинський мав серед учнів дітей з ООП. І це був перший освітній кейс, просто ніхто про це не говорив. Але, вочевидь, педагог бачив, що, розвиваючи пальці, покращуються розумові здібності дітей.

А відомий логопед і вчений Михайло Хватцев писав так: “Артикуляційні вправи не тільки покращують рухову функцію тих систем мозку, котрі відстають, але й задіюють у роботу інші мозкові системи, що розміщені поруч”. Так, розвиток дрібної та артикуляційної моторики – це не просто ігри й забави, а потужний інструмент для розвитку розумової активності дітей.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ
Ми маємо моторні та примоторні структури в головному мозку, які відповідають за контроль діяльності, рухову активність, координацію, мовленнєву рухливість, артикуляцію. Це – так звана зона Брока, мовно-рухова зона в передній лобній частині головного мозку, у нижній звивині домінантної півкулі. Вона відповідає за моторну організацію мовлення. Наприклад, для праворуких дітей домінантна півкуля – ліва, і навпаки.

Але біля неї, у моторинх і примоторних лобних долях, розташовані ділянки мозку, які відповідають за дрібну та загальну моторику. Ці ділянки мозкових структур взаємодіють між собою. Так, пожвавлюючи руки, ми пожвавлюємо зону Брока. А вона, зі свого боку, надсилає імпульс в органи артикуляції. Тоді вони краще рухаються – і мовлення покращується.

Але часто в дітей з ООП трапляються збої в співдружній діяльності мозку. Наприклад, кожна з півкуль відповідає за певні функції організму. Окремо одна від одної вони добре розвинуті – а співпраця порушена. Тому корисно робити вправи на розвиток міжпівкульної латералізації або співпраці.

Також нині багато говорять про мозочкову стимуляцію. Мозочок – це відділ головного мозку, який відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м’язового тонусу. Розвиваючи мозочкову стимуляцію, ми долаємо шлях формування рухової навички. Вона нам потрібна для навичок письма, сидіння, вставання тощо.

Для відточення навичок є кілька етапів. Усе починається з невеликої швидкості, напруги в рухах, неточності. Далі – поступове зникнення неточностей у рухах. Далі – автоматизовані рухи, які не є енерговитратними для дитини. До цього треба прагнути. Адже якщо дитина спрямовуватиме багато зусиль на регуляцію моторної сфери, вона вичерпуватиметься. Зрештою, у дитини буде розсіяна увага, слабка пам’ять, сильна втомлюваність, низька працездатність, негативізм, інші негативні поведінкові прояви.

Зазвичай і на жаль, діти з ООП народжуються з неврологічним статусом або набувають його з часом. Від цього страждають три сфери в тій чи іншій мірі: рухова, психічна й мовленнєва. Навіть у разі доброї моторики, це може поширюватися на кисть руки й пальці або на органи оральної мускулатури. Це – індивідуально.

Тому, коли ми в закладах загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням маємо таку дитину і складаємо для неї індивідуальну програму розвитку, треба передбачити розвиток дрібної та артикуляційної моторики.

ВПРАВИ ДЛЯ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
Розвиток пальчикових рухів, зокрема тонкі диференційовані рухи
Це – усе, що стосується маніпуляцій дитини з дрібними предметами, а особливо – сортування, співставлення, конструювання, защіпання, складання пазлів.

1. Можна насипати рис із гречкою або горох із квасолею в посудину. А дитина має розсортувати крупи.

2. Чарівний мішечок із різними фігурками. Тут є елементи загадковості, незвичності, чаклунства, які діти дуже люблять. По-перше, так можна розвивати моторику рук. Наприклад, якщо дитина має порушеннями зору, то може переминати мішечок і здогадуватися, що в ньому є. Далі – можна вчити дитину розв’язувати його й зав’язувати на бантик. Дитина може навпомацки описувати предмет, який вхопила, дістати його.

Також за допомогою мішечка можна розвивати мовлення, відповідаючи на запитання “Який?”. Дитина має відповісти, що вона дістала з мішечка. Наприклад, якщо дістала ґудзик, то він – круглий, пластмасовий, твердий, білий, з дірочками. Далі можна запропонувати просунути нитку в ґудзик, описуючи, що це чарівні кольорові дротики, які гнуться.

Тобто з мішечком можна виконувати багато опосередкованих вправ – коли дитина грається й не розуміє, що ми її розвиваємо.

3. Пазли. Якщо діти вивчають казку, а дитина з ООП ще не читає й не вміє переказувати, можна дати їй пазли й запропонувати, аби вона склала сюжет цієї казки. Так вона розвиває й моторику, і мислення, і посидючість.

4. Квілінг. Це – закручування тонких полосок паперу і приклеювання. За допомогою квілінгу можна робити і Великодні писанки, і пано. Це стосується радше арттерапії.

5. Пальчикові вправи. Потрібно ціленаправлено просити дитину щось повторити. Наприклад, розігнути кисть руки, аби пальці були рівними, і зігнути руки в кулак. Далі можна почергово розгинати пальці з кулака, починаючи з мізинця і проговорювати такі слова: “Оцей пальчик у ліс пішов, оцей пальчик гриб знайшов, а цей пальчик чистив, а цей пальчик – смажив, а цей пальчик (показує великий) усе з’їв – і від того потовстів”.

А на згинання, починаючи з великого пальця, такі слова: “Оцей пальчик – мій дідусь, а цей пальчик – баба, а цей пальчик – мій татусь, а цей пальчик – мама. А цей пальчик (мізинець) – це я сам, і звати мене Іван”.

РОЗВИТОК ГНУЧКОСТІ Й УКРІПЛЕННЯ М’ЯЗІВ КИСТЕЙ РУК
1. Можна стискати у воді гумові іграшки – наприклад, качечку чи рибку. Таку іграшку можна давати також збудливим дітям під час уроку, якщо їм це допомагає заспокоїтися, щоби вони стискати й розтискати її під партою. Можна розігрувати сценки з цими іграшками, стискаючи їх та вигадуючи сюжети.

2. Можна заплітати косички лялькам або плести їх із ниток. Така вправа також пасуватиме для уроку трудового навчання.

3. Намотування-розмотування. Ми можемо намотувати клубки, розмотувати котушки. Можемо також намотувати нитки на кілька пальців або на руку й розмотувати. Також можна намотувати нитку на два пальці так званою вісімкою. Спочатку одна рука намотує на іншу, а потім – навпаки. Треба пам’ятати про міжпівкульну латералізацію.

4. Використовувати все, що стосується перемикань і стискань. Наприклад, працювати з кубиком Рубика. Тоді розвиваються також логічне мислення й математична компетентність.

5. Розв’язувати приклади з математики на спеціальній дошці, пересуваючи пальцями цифри.

6. Театр тіней. Усе, що передбачає перехрещення рук, працює на співдружньсть півкуль мозку. Вправа називається “Пташечка”. Треба попросити дітей перехрестити руки й зачепитися великими пальцями один за одний.
7. Ліплення з пластиліну також добре розвиває кисті рук.

8. Аплікації. Можна не вирізати щось із паперу, а вищипувати. Це потребує гарної рухливості кисті рук, особливо якщо це робити за контуром. Потребує також гарної моторної й зорово-моторної координації.

9. Використовувати все, що дитина може брати пінцетом або захоплювати щипчиками – і сортувати чи складати кудись. Це гарно тренує передню частину кисті. Також можна уявити, що пальчики “стали пінцетом” і запропонувати дитині пальцями, немов пінцетом (або немов пташка дзьобає зерно), захоплювати й сортувати кульки за кольорами або розмірами.

10. Робота з піском. Можна малювати пальцем по сухому піску (малюнки, букви, елементи літер). Це може бути підготовкою кистей рук до письма. Також можна малювати паличкою по сухому піску. Перед тим можна пробувати малювати в повітрі.

Це може бути колективне малювання, усім класом.

Також можна малювати на вологому піску або щось ліпити з нього. Усе залежить від того, що саме любить дитина.

Якщо дитина гіперактивна і ви знаєте, що на певному етапі уроку вона втомиться (ці негативні поведінкові прояви треба передбачати), або ж дитина з аутистичним спектром, у якої почнуться стереотипні рухи, ви можете відвести її в ресурсну кімнату й там працювати з піском.

11. Ігри на липучках. Наприклад, коли з треба ліпити на панно липучки з предметами на тему “Осінь”. Це добре розвиває когнітивну сферу дитини, ручний праксис і кисть руки зокрема. Треба вміти відліпити липучки – це важливий рух.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ВПРАВИ
Це – вправи, які завдяки рухам найбільше розвивають мозок.

1. Можна модифікувати пробу Озерецького. Наприклад, коли вивчаємо вишивання, можна показувати предмети: “голка” (вирівняний горизонатльно палець), “котушка” (кулак), “тканина” (рівна долоня горизонтально). Далі – можна показувати двома руками. Потім – змінювати послідовність.

Коли вчите тварин, попросіть дитину показати дзьобик (прикладаючи всі пальці до великого, ніби дзьоб), вушка (вказівний і середній прямо) і хобот (рука, складена в трубочку). Таку вправу можна виконувати під музику.

2. Вухо-ніс. Дитині треба схрестити руки й однією торкатися носа, а іншою – вуха. Потім – розхрестити руки й повторити те саме. Торкатися до вуха й носа треба одночасно. Це можна виконувати в різному темпі. Власне, пошук частини тіла, знаходження й переключання рухів – це дуже важливо для дітей з ООП.

3. Одночасне малювання двома руками. Наприклад, можна намалювати серединку квіточки й запропонувати дитині намалювати пелюстки. Дитина має взяти ручки у дві руки й одночасно малювати пелюстки обома руками навколо квіточки. Також можна синхронно малювати дві частини серця обома руками.

4. Домальовування половинки різних узорів, фігур. Дитина має намалювати другу частину за аналогією до першої.

5. Малювання під музику. У німецьких школах дітям на перервах вмикають музику Моцарта. Дослідженнями доведено, що вона стимулює мозкову активність дітей. Я підготувала складну вправу на розрізнення букв на письмі.

Починати можна з того, щоби просто слухати музику Моцарта, потім – диригувати пальцями, потім – малювати каркулі в повітрі пальцями. Не треба вимагати від дитини потрапляти в ритм і виконувати все чітко. Усі діти різні.

ПОДОЛАННЯ ДИСПРАКСИЧНИХ РОЗЛАДІВ
Праксис – це цілеспрямований рух. Диспраксія – це порушення праксису, тобто цілеспрямовані рухи не сформовані.

Вправи бувають імітаційними й наслідувальними. Імітаційні – коли ми імітуємо закручування, намотування, гру в лікаря, робимо манікюр, стукаємо, ріжемо ножицями, граємо на музичних інстоументах. Наслідувальні – коли дитина справді стукає молотком, ріже ножицями тощо. Можна робити й так, і так.

1. Потрапити фломастером у кришечку.

2. Потрапити в ціль. Наприклад, закотити м’яч у ворота, грати в дитячий боулінг. Можна викласти перед дитиною кубики з такими складами “са”, “со”, “су”. Тоді дитина має потрапити з близької відстані дитячою рогаткою в той кубик, який позначає склад, що утворений із двох букв “с” і “а”. Так, окрім усього, ми формуємо фонематичний аналіз і синтез.

3. Працювати з балансиром і бараметриксом. Коли дитина має зрівноважитися й одночасно потрапити кулькою в ціль або нанизувати кільце на паличку.

4. Робота з бісером. Можна починати з простого: наприклад, сортувати макарони й на щось нанизувати. Потім – нанизувати бісер на нитку. Можна попросити дитину нанизувати бісер одного кольору. Тут працює сенсорика. Потім можна рахувати кількість бісеринок.

5. Ігри на дитячих інструментах, як-от фортепіано, схрещуючи руки. Можна також імітувати гру на фортепіано. Так само можна схрещувати руки, граючи на уявній чи справжній сопілці.

6. Краплетерапія. Це – новий різновид арттерапії. Дитина має малювати піпеткою на пластмасовій дошці або на папері, набираючи розбавлену фарбу. Потім можна роздувати трубочкою деякі елементи малюнку, створювати різні фантазійні образи, обговорюючи їх. Важливо, аби дитина розрахувала, яким має бути натиск на піпетку і скільки треба фарби, щоб увібрати стільки води, скільки треба.

7. Гра “Кондитер”. Треба набрати крем у кондитерський мішок, і дитина має, стискаючи його, прикрасити торт. Водночас, вона контролюватиме силу натиску на мішечок і малюватиме візерунки. Також умикається уява, бо дитина наперед має уявити те, що малюватиме. Якщо дитина не може, то нехай це буде просто кільце чи якась буква.

8. Якщо в класі є дитина, яка не чує, і в неї є перекладач із жестової мови, але їй треба якось спілкуватися з класом, то діти можуть вивчати жести. А це – розвиток пальцевого праксису. Так присутність дитини з ООП у класі розвиває всіх.

РОБІТЬ!

Втішайтесь своєю дитиною.
Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте. Коли малюк може вас чути, розмовляйте вголос (це допоможе йому навчитися говорити).
Якщо ви побачили, що дитина щось робить, розпочніть «паралельну розмову» (коментуйте її дії).
Розмовляйте з дитиною турботливим, заспокійливим, підбадьорливим тоном.
Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її співчутливо і уважно.
Визначте чіткі та тверді умови для дитини.
Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
Не скупіться на нагороду — похвалу чи поцілунок.
Говоріть правильно.
Будьте терплячими.
Щодня читайте дитині.
Будьте прикладом для малюка: хай він бачить, яке задоволення ви маєте від читання газет, журналів, книг.
Не втрачайте почуття гумору.
Проблеми батьків і дітей немає там, де батьки та діти дружать і мають спільні заняття.

НЕ РОБІТЬ!

Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже зрозуміли, не відвертайтесь, поки малюк не скінчив розповідати.
Не змушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
Не вимагайте одразу дуже багато; мине чимало часу, перш ніж малюк навчиться самостійно прибирати свої іграшки, наводити порядок у своїй кімнаті.
Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!»
Не кажіть: «Ні, вона не червона». Краще сказати просто: «Вона синя».
Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити у присутності інших людей.
Не треба встановлювати для дитини багато правил: вона перестане звертати на них увагу.
Не перестарайтесь створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень: іграшок, поїздок тощо.
Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

ПРИНЦИПИ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА:

Любіть свою дитину.
Приймайте дитину такою, якою вона є.
Вірте своїй дитині.
Довіряйте дитині.
Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.
Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.
Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.
Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.
Прислухайтеся до думки дитини.
Будьте ввічливі з дитиною.
Проводьте разом з дитиною вільний час.
Допомагайте дитині розвивати її здібності.
Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.
(за Мосійчук В.М. «Азбука для батьків»)

У цьому питанні багато залежить від того, скільки років вашому школяреві. Тому що ті заняття, які сподобаються семи – і восьмирічним дітям навряд чи підійдуть п’ятнадцяти – сімнадцятирічним підліткам. Але організовувати дозвілля дітей потрібно в будь-якому віці – тому що діти, які шукають собі розваги самі, як правило, знаходять не зовсім те, що хотілося б батькам.
Почнемо з самого головного – зі здоров’я. Адже літні канікули, час, спеціально призначене для зміцнення дитячого здоров’я:
– Не варто відвикати від режиму. Так, можна дозволити дитині вставати не в 7:00, а о восьмій і лягати не о 22 годині, а в 23 (наприклад – тобто робити невеликі поблажки). Але в цілому режим повинен бути: і сну, і харчування, і занять спортом.
– Літо – найкращий час для того, щоб почати загартовувати дитину, якщо ви ще не робили цього. Обливання холодною водою не такі страшні влітку, як взимку. Знижуючи температуру на градус кожні два-три дні, ви зможете всього за місяць довести її до вельми холодної та привчити дитину до регулярного загартовуванню.
– Якщо у вас є можливість вивезти дитину на море – прекрасно. Найкраще їхати на два-чотири тижні, щоб організм встиг адаптуватися і оздоровитися. Якщо такої можливості немає, запишіть чадо хоча б в басейн. Як і для загартовування, для водних видів спорту літо – прекрасний час.
А тепер поговоримо про вільний час, якого у дитини влітку буває занадто багато.
Вільний час потрібно обов’язково чимось зайняти. Ось деякі способи організувати дитяче дозвілля, які не вимагають особливих витрат:
Зберіть театральний гурток, або клуб юних натуралістів, або любителів роботів – загалом, організуйте кількох дітей приблизно одного віку і захопіть їх чимось. Можна навіть зняти власний фільм, написавши сценарій, підібравши акторів і підшукавши декорації. Камеру може замінити навіть звичайний смартфон, який знайдеться у майже будь-якого школяра. Загалом – придумуйте на здоров’я. Найкраще, щоб тема об’єднання була близька вам самим, щоб задати необхідний ентузіазм для початку. Згодом азарт і дух змагання самі зроблять свою справу – не дивуйтеся, якщо ваші діти продовжать зустрічатися на засіданнях свого гуртка і після закінчення літніх канікул.
Не забувайте про те, що багато предметів шкільної програми вимагають повторення. Це не означає, що дитину треба завантажити навчанням, але пару раз на тиждень згадати, що ж там проходили в школі – не завадить. Ну і про книжки не забувайте.
А може бути взагалі варто записати школяра на курси іноземних мов або комп’ютерні? Влітку на програми бувають знижки, і можна буде не тільки повчитися чогось корисного, але й познайомитися з ровесниками, у яких схожі інтереси.
А от час за комп’ютером вдома має бути суворо обмежений. І не тільки для ігор, але і для спілкування в соцмережах. Нехай краще друзі прийдуть в гості чи разом сходять в кіно, ніж спілкуватися через інтернет.Можна придумати і втілити в життя і якісь проекти, які не потребують участі інших дітей. Наприклад, фотопроект, де знімки будуть присвячені кожному тижню літа. З молодшими дітьми можна шукати предмети, схожі на букви і фотографувати арт-абетку – до речі, це таке захоплююче заняття, що сподобається і дорослим. Можна робити живі картини з природних матеріалів і цілі інсталяції з підручних засобів. Головне, не забувайте похвалити дитину за творче мислення і винахідливість.
Можливо, щоб бути спокійніше за дитину, стежити за яким нікому, має сенс влаштувати його в один з літніх таборів, які організовують при школах. Там вихователі простежать за дотриманням режиму, дозвілля буде строго структурований, знайдеться час і позайматися і пограти. Ну і в компанії дитині буде точно веселіше, ніж одному в квартирі. З іншого боку, всі вечори він буде вдома разом з батьками.
На вихідних постарайтеся проводити максимальну кількість часу з дітьми. Не важливо, чим ви при цьому будете займатися – підете в кафе, парк розваг, в ліс на шашлики або на пляж. Головне – спілкуйтеся, розмовляйте, намагайтеся зрозуміти і перейнятися інтересами дитини.
У вас є будиночок в селі, і бабуся на додачу? Можливо, ви думаєте, що сучасній дитині буде не цікаво проводити канікули в селі? Помиляєтеся. Крім екологічності у сільському житті є і ще один важливий плюс – там можна отримати абсолютно новий досвід, який безсумнівно стане поштовхом для розвитку. І не варто думати, що раз у дитини канікули, то він повинен тільки відпочивати. Фізична праця, особливо суспільно-корисна, ще нікому не завадила. Запитайте бабусю, яку посильну допомогу може надати їй дитина і нехай це стане його річним обов’язком. Дивишся, по приїзду в місто і там по дому допомагати почне.
Дитячі табори.
Багато залежить від того, наскільки ваша дитина самостійна і пристосована до самообслуговування. І наскільки ви йому довіряєте. Хоча ось в цьому випадку занадто переоцінювати дитячу здатність приймати рішення не варто. Перш ніж відпускати або не відпускати, прочитайте всі доступні відгуки, поговоріть з батьками, які відправляли своїх дітей раніше, з самими дітьми – що сподобалося, що ні? Які вожаті, наскільки контролюють дітей, чим годують, куди возять? У випадку з дітьми віку початкової школи, головна небезпека – недогляд і травми, а також захворювання, які можуть привезти з табору. Крім того, ізольований дитячий колектив – це завжди небезпека стати ізгоєм і отримати набір комплексів на все життя.
Що стосується старших школярів, то тут брак контролю загрожує більш серйозними проблемами – типу куріння, алкоголю та наркотиків.
З іншого боку, цільові тематичні табори (на кшталт мовних або спортивних), де діти не тільки постійно контролюються дорослими, але і збираються не випадковим чином можуть стати прекрасною і корисною альтернативою сидінню в місті. Загалом – дивіться на свою дитину і на місце, куди збираєтесь її відправляти.
І наостанок кілька порад з приводу того, чого батьки робити не повинні:
Не тисніть на дитину і не примушуйте до будь-якої діяльності, якщо не хочете назавжди прищепити відразу до цього заняття. Будь-якою справою можна зацікавити – або за допомогою власного прикладу, або заохоченням, або барвистим описом результату цієї діяльності. Або, за прикладом Тома Сойєра, – просто дозволити дитині самій захотіти щось зробити.
Не переоцінюйте дитячих сил і здібностей до критичного мислення. Але й не позбавляйте можливості приймати рішення там, де вона може це робити. Контролюйте в глобальні речі, залишаючи свободу вибору в деталях.
Не залишайте дитину грати у дворі без нагляду. Хоча підлітки цілком можуть проводити час самостійно, час від часу перевіряти їх потрібно. Не зайвим буде познайомитися не тільки з товаришами ваших дітей, а й з їхніми батьками. Обміняйтеся телефонами, щоб у разі чого швидко зорієнтуватися в пошуках чада.
Не відміняйте суворі правила, які існують в сім’ї. Наприклад, якщо 16-річній донці ви не дозволяли затримуватися довше, ніж до 21 години під час навчання, не варто розслаблятися і під час канікул. Або, якщо у вас є традиція, що два рази в тиждень ваш син повинен пропилососити і помити підлогу, значить і влітку все це залишається в силі.

←

https://www.facebook.com/100035166615472/videos/939167380198504/