http://ispukr.org.ua/

Що ж таке інклюзивна освіта? Чому її впровадження стало надзвичайно актуальним в Україні? Та яким досвідом можуть поділитися з нами іноземні колеги? Давайте розбиратися.
Інклюзивне навчання (від англ. inclusion – включення) – це система освітніх послуг, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу, а також її соціалізацію та інтеграцію у суспільство.
Згідно з Міжнародною класифікацією стандартів освіти, особливі освітні потреби мають особи, навчання яких потребує додаткових ресурсів. Такими ресурсами можуть бути:
персонал ( що надає допомогу під час здобування освіти);
матеріали (різноманітні засоби навчання);
фінансові ресурси (для отримання додаткових послуг).
Хто такі діти з особливими потребами?
Деякі дослідники трактують це поняття досить широко і розглядають у даному контексті не лише дітей з особливостями розвитку, а й обдарованих малюків, дітей, позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто пережив війну чи переїхав з іншої країни (регіону).
Варто зазначити, що в Україні основною категорією дітей з особливими освітніми потребами прийнято вважати осіб з особливостями психофізичного розвитку:
з порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
з порушеннями мовлення;
із затримкою психічного розвитку;
з порушеннями опорно-рухового апарату;
із розумовою відсталістю;
зі складними вадами розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).
Аби краще зрозуміти особливості інклюзивної системи освіти, варто розглянути процес її становлення за кордоном.
Вперше інноваційну модель навчання було представлено на Всесвітній конференції з освіти осіб з особливими потребами у 1994 р. у містечку Саламанка (Іспанія). Прийняття Саламанкської декларації стало поштовхом для затвердження на законодавчому рівні принципу інклюзивної освіти та прийняття до загальноосвітніх шкіл усіх дітей.
Інклюзія як соціальна модель відношення до людей з особливими освітніми потребами прийшла на зміну моделі нормалізації (інтеграції), що передбачала залучення дитини до наявної системи навчання, пристосування до неї.
Метою інклюзії, на відміну від інтеграції, є створення умов для особистісного розвитку дітей із особливими потребами, формування освітньо-розвивального середовища для них. Тобто у інклюзивній школі не дитина підлаштовується до вимог освіти, а система навчання змінюється заради дитини. Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію й забезпечує доступ до школи усім дітям.