Поради батькам дітей з розладом аутичного спектру

Рекомендація 1. Створіть розпорядок і безпечну обстановку
Будьте послідовні
Дітям, які страждають на розлади аутистичного спектру, важко дається навчання поза домом (в кабінеті психолога або в школі). Наприклад, дитина може використовувати для комунікації в школі мову жестів, але ніколи не робити цього вдома. Створення стабільного оточення - найкращий спосіб поліпшити навчання дитини. Дізнайтеся, які методи використовує психолог при роботі з дитиною, і використовуйте їх удома. Запропонуйте психологу проводити сеанси в різних місцях, щоб дитина звикала до навчання в різній обстановці. Також важливо бути послідовним у взаємодії з дитиною й реакції на її поведінку.
Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня
. Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, найкраще навчаються, дотримуючись сталого розпорядку. Це також пов'язано з необхідністю стабільного оточення й послідовності в діях. Установіть для дитини розпорядок, відведіть певний час для прийому їжі, заняття з психологом, навчання та сну. Намагайтеся звести відхилення від встановленого графіка до мінімуму. Якщо зміни в розпорядку неминучі, підготуйте дитину до цього заздалегідь.
Заохочуйте позитивну поведінку.
Позитивні зміни в поведінці дитини з розладом аутистичного спектру - довгий процес, тому постарайтеся помічати маленькі кроки дитини на цьому шляху. Хваліть її, коли вона добре поводиться або набуває нової навички. Чітко говоріть про те, за що ви хвалите дитину. Шукайте нові способи відзначити її позитивну поведінку: придумайте для неї яку-небудь символічну нагороду або дозвольте пограти з улюбленою іграшкою.
Створіть удома безпечне місце для дитини.
Виділіть у будинку місце, де ваша дитина зможе відпочивати й почуватися в безпеці. Так вона навчиться встановлювати межі. Позначити дане місце можна за допомогою візуальних знаків, наприклад, захистити «безпечну зону» кольоровою стрічкою або позначити предмети за допомогою картинок. Можна також зробити весь будинок безпечнішим, особливо якщо ваша дитина відчуває напади гніву або прояви іншої поведінки, яка може спричинити травми.

Рекомендація 2: Знайдіть способи невербального спілкування з дитиною
Зв'язок з дитиною, яка страждає на розлад аутистичного спектру, встановити складно. Але якщо не розмовляти або навіть не торкатися до дитини, з нею можна встановити спілкування за допомогою інших способів. Спілкування відбувається, коли ви дивитеся на дитину, коли змінюєте тон голосу або використовує мову тіла. Те, як ви торкаєтеся до малюка - важливий спосіб комунікації, навіть якщо він ніколи не говорить. Потрібно тільки вивчити мову, за допомогою якої малюк спілкується з вами.

Звертайте увагу на невербальні сигнали.
Проявивши достатньо уваги, ви зможете помітити невербальні сигнали, які посилає дитина. Звертайте увагу на відтворені нею звуки, вираз обличчя, жести, які вона використовує для позначення втоми, голоду або інших потреб.
Дізнайтеся, що викликає в дитини напади істерики.
Коли вас не розуміють або ігнорують, ви непокоїтеся. Те ж саме відбувається і з дітьми, які страждають на розлади аутистичного спектру. Причина поганої поведінки дитини часто буває в тому, що ви не помічаєте її невербальних сигналів. Напади істерики - це її спосіб спілкуватися, переживати фрустрацію й залучати вашу увагу.
Приділяйте час розвагам.
Діти, які страждають на розлади аутистичного спектру, в першу чергу діти. І їм, і батькам більше необхідні повноцінне життя, ніж лікування. Обов'язково плануйте час для ігор. Подумайте, що змушує дитину посміхатися або сміятися й робить більш відкритою. Придумайте спільні заняття, які подарують радість вам обом. Імовірно, дитині сподобаються заняття, в яких вона не буде бачити лікування або навчання. У спільних заняттях, що приносять позитивні емоції, є маса переваг. Гра - це основна частина навчання дітей, при цьому вона не завдає труднощів.
Звертайте увагу на сенсорну чутливість вашої дитини.
Багато дітей з аутизмом чутливі до світла, звуків, смаків, дотику й запахів. Деякі діти з цим захворюванням, навпаки, недостатньо чутливі до сенсорних стимулів. З'ясуйте, які погляди, звуки, запахи, рухи або тактильні відчуття викликають у вашої дитини погану поведінку, а які - позитивну. Що викликає стрес у дитини? Що її заспокоює, дратує, радує? Якщо ви зрозумієте, що впливає на малюка найсильніше - ви зможете краще справлятися з проблемами, запобігати складним ситуаціям і формувати позитивний досвід.