«Розмови з батьками не повинні лякати дітей»
«Розмови з батьками не повинні лякати дітей», — сказала начальниця відділу дошкільної та початкової освіти державної установи «Український інститут розвитку освіти» Ольга Косенчук під час Антикризового національного онлайн-марафону EdCamp 2020.
Увесь світ зіткнувся із загрозою пандемії і поки що лише вчиться правильно на неї реагувати. Наші думки, те, як ми обмірковуємо і ухвалюємо рішення, здатність контролювати себе — функції, які у критичних і загрозливих ситуаціях (таких як страх захворіти на невідомий раніше вірус) починають контролюватися емоціями та імпульсами. Страхи дорослих безпосередньо відображаються у тому, як ми говоримо до дітей.
Перш, ніж починати будь-які серйозні розмови з дітьми, психологи радять розібратися з власною тривогою. Як у літаку, коли спершу одягаєш маску собі, а потім дитині поруч. Аби зменшити рівень напруги під час розмови, психологи рекомендують спершу проговорити страхи з партнерами, друзями, власними терапевтами тощо. Чому закриті дитячі садочки чи школи, чому не можна побачитися з друзями чи бабусею, чому метро більше не працює, а головне, чому це все насправді не кінець світу — важливі питання, на які варто знайти відповіді перш за все для самих себе.
Вислухайте дітей і говоріть з ними відповідно до віку
Аби не сказати зайвого, зрозуміти, чи дійсно дитина занепокоєна ситуацією в світі і як сильно, слід спершу з'ясувати, що саме дитина чула про коронавірус. В залежності від відповіді, можна вибудовувати розмову далі.
Ольга Косенчук (в центрі)Фото: facebook/Ukrainian Global SchoolОльга Косенчук (в центрі)
«Навіть якщо батьки оберігають дитину від новин і надмірного інформування, малюки чують, бачать і розуміють, що щось відбувається, — говорить Ольга Косенчук. — Слід одразу пояснити — те, що показують в екрані і те, що відбувається у реальному житті, може сильно відрізнятися».
Зрозумівши, від чого відштовхуватися, експерти радять подавати інформацію коротко і лаконічно, говорити простими словами і обов’язково враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей. Наприклад, дошкільнятам можна пояснити, що «віруси — це дуже крихітні організми, які можна побачити лише за допомогою спеціальних скелець», або, що «є багато різних вірусів, які викликають біль в животі або у горлі, але коронавірус — особливий, тому зараз вчені з’ясовують, як зробити так, щоб люди були в безпеці, але поки ми маємо побути вдома».
Складніше пояснити підліткам, чому варто лишатися вдома. У такому віці діти здатні мислити логічно і абстрактно, вловлювати сарказм та чітко висловлювати власну думку стосовно різних явищ. Психологи кажуть, що батькам важливо висловлювати співчуття через речі, які підлітки не можуть робити через карантин. Також варто підкреслити внесок дитини в дотримання карантину. Наприклад: «Мені шкода, що ти не можеш гуляти на вулиці. Але навіть якщо з твоїх друзів ніхто не хворий, ми маємо захистити не лише себе, а й інших людей, наприклад, дідуся чи бабусю».
«Але насправді не так важливо, що саме ви скажете, — каже Ольга Косенчук. — Головне дослухатися до питань, які ставить дитина, і контролювати власний емоційний стан».