Міжнародний день людей з інвалідністю

За даними Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я, станом на 01 січня 2015 року в Україні інвалідність мають 2 568 532 особи. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення. З них майже 80 відсотків — це люди працездатного віку. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35 %), на другому місті — новоутворення, в тому числі злоякісні (23 %), травми (8 %), хвороби кістково-м'язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Саме це обумовлює головну спрямованість роботи фахівців профілактичної медицини — подолання шкідливих звичок та нездорової поведінки українців, як факторів ризику головних причин інвалідності. Серед дитячого населення України — 2 відсотка з інвалідністю, або понад 167 тисяч дітей. Серед причин дитячої інвалідності на першому місці — вроджені порушення, далі — хвороби центральної нервової системи та розлади психіки і поведінки, великою мірою залежить від стилю життя батьків.

Україна взяла на себе і виконує конкретні зобов'язання щодо матеріального забезпечення людей з інвалідністю, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надання низки пільг, конституційно гарантувала на рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють більшість аспектів життя людей із інвалідністю.

Зокрема, це закони України:

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали — внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
«Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
«Про психіатричну допомогу» та інші нормативно-правові документи.
Створення робочих місць для людей із інвалідністю — питання, яке потребує першочергового вирішення, адже розміру пенсії чи соціальної допомоги недостатньо для гідного існування людини в суспільстві і, як наслідок, це не дає змоги почувати себе повноцінним членом суспільства.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто інший, давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються, як можуть, зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їхньому місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне — можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

Як і інші соціально пригноблені категорії, інваліди об'єднуються в первинні організації для того, щоб виражати свої погляди, вимагати дотримання своїх громадських прав. Як правило, цього дня проводяться різноманітні форуми, публічні дискусії, у ході яких окреслюються тенденції, шляхи та засоби, якими інваліди та їхні родини можуть досягти духовної та матеріальної незалежності в житті.

У цей День всі повинні долучитися до цієї міжнародної ініціативи і побажати всім, хто не байдужий до цієї проблеми, сил і здоров'я, засобів і успіху. Захищаючи гідність інвалідів, ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність — це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.