ДИТЯЧА ПЛОСКОСТОПІСТЬ – ЩО РОБИТИ

Плоскостопість - це деформація стопи, внаслідок якої під час ходьби вона повністю прилягає до підлоги. В нормі вона має опиратися всього трьома точками: основою великого пальця, п’ятою та зовнішнім ребром. Плоскостопість дуже часто діагностують у дитячому віці. Це одна з найрозповсюдженіших патологій кістково-м’язової системи. Однак, лише у 3% дітей вона є вродженою, в інших розвивається внаслідок певних причин.
Часто батьки сприймають дитячу плоскостопість лише як косметичний дефект, однак це в корені невірний. Хвороба вимагає проведення грамотної та своєчасної терапії. В іншому випадку можуть розвинутися супутні проблеми з хребтом, колінами та навіть внутрішніми органами внаслідок постійного роздратування біологічно активних точок, розташованих на підошві стопи.
ЯК ВИЯВИТИ ПЛОСКОСТОПІСТЬ В ДОМАШНІХ УМОВАХ?
У дітей стопи продовжують розвивалися приблизно до 6 років. Тільки в цьому віці завершується формування форми стоми та стає можлива діагностика плоскостопості. До 2-3 років вона є всіх дітей - її називають фізіологічною плоскостопістю. У малюків ще не має зводу стопи, замість нього на ніжці формується амортизуюча жирова подушка.
Самостійно помітити, що в дитини є плоскостопість можна за наступними ознаками:
стопа стає надто широкою, ніби розплющеною по підлозі;
у дитини виникає клишоногість та змінюється постава;
взяття швидко зношується, першими страждають внутрішні сторони каблуків та підошви в цілому.
Також для самостійної діагностики плоскостопості можна використовувати простий домашній тест. Для цього необхідно намазати підошви дитини жирним кремом або олією, а потім запропонувати малюкові встати на чистий аркуш паперу, рівномірно розподіливши вагу тіла.
Потім потрібно вивчити отримані відбитки дитячих ніжок на папері та порівняти їх з представленим на малюнку.
Нормально розвинена стопа буде залишати слід без відбитка зводу, а стопа з плоскостопістю – більш широкий слід.
Запідозрити плоскостопість можна також по деяким симптомам. Звернути увагу на ніжки слід, якщо дитина 6-7 років скаржиться на:
втому в ногах після тривалого стояння або пішої прогулянки;
мозолі на підошві ніг;
судоми, особливо ввечері;
набряклість ніг;
біль в ногах.
ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ ПЛОСКОСТОПОСТІ
Плоскостопість має досить багато причин, тому в більшості випадків не можна сказати, що саме спровокувало її розвиток у дитини.
Вірогідність деформації стопи підвищується при:
генетичній схильності;
рахіту;
вродженої патології кістково-м’язової системи;
травмах ніг;
великих навантаженнях на ноги (спортивні заняття тощо);
поліомієліті;
дитячому церебральному паралічі та інших хворобах.
Спеціалісти звертають увагу на те, що серед дітей, які мешкають у сільській місцевості, плоскостопість діагностується втричі рідше ніж у дітей з мегаполісів. Насамперед це пов’язано з тим, що в селах діти частіше ходять босоніж, що забезпечує масаж стоп.
ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПЛОСКОСТОПОСТІ У ДІТЕЙ
Діагностувати плоскостопість та призначити необхідне лікування може лікар ортопед-травматолог. В рідкісних випадках, коли консервативна терапія неефективна, може знадобитися поміч хірурга-ортопеда.
Успішність лікування залежить насамперед від ступеня деформації стопи та своєчасного проведення терапії. Починати її слід якомога раніше, бажано до того, як скелет дитини повністю закостеніє.
Основна мета консервативного лікування плоскостопості - зміцнення м’язів ніг, корекція деформації зв’язок та суглобів, а також покращення кровопостачання ступень.
Програма лікування розробляється індивідуально для кожної дитини. Вона може складатися з:
фізіотерапевтичних процедур;
курсів масажу;
лікувальної фізкультури;
мануальної терапії;
носіння корегуючого взуття.
Діагностувати плоскостопість можна лише після 6 років, однак займатися профілактикою хвороби слід з перших років життя дитини.
Щоб знизити ризик деформації стопи рекомендують:
щоденно робити дитині масаж ніг, звертаючи особливу увагу на стопи;
заохочувати дитину ходити босоніж по траві, а вдома - по масажному килимку;
проводити загартовування ніг, обливаючи їх холодною водою;
обирали взяття з жорстким задником та обов’язково відповідного розміру;
контролювати рівень фізичної активності дитини (дитина має бути активною, але надмірні навантаження теж шкідливі);
приводити дитину на профілактичні огляди до ортопеда-травматолога.