Що таке рівновага та координація?

Рівновага – це здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час виконання завдання, наприклад, сидячи за столом, ідучи по колоді або наступаючи на бордюр. Для ефективного функціонування та виконання певних завдань людині необхідна здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час статичних (нерухомих) і динамічних (рухливих) занять.
Статична рівновага – це здатність зберігати й контролювати стаціонарне положення тіла (наприклад, під час гри «Море хвилюється раз» чи «Статуя»).
Динамічна рівновага – це здатність залишатися збалансованим у русі (наприклад, під час бігу або їзди на велосипеді).
​Координація – це процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі, тобто це здатність здійснювати точні цілеспрямовані рухи.
Чому настільки важливі рівновага й координація?
Рівновага й координація, що відповідають віку людини, дозволяють їй досить успішно займатися спортом, оскільки забезпечують плавний рух тіла під час фізичних вправ (наприклад, під час ходьби по колоді або гри у футбол). У свою чергу, заняття спортом корисні для формування хорошої саморегуляції, побудови соціальних зв'язків і досягнення почуття приналежності до суспільства або певного мікросоціуму. Крім того, правильні й контрольовані рухи тіла під час виконання вправ зменшують витрату необхідної енергії та мінімізують утому.
При добре розвиненій рівновазі й координації знижується ймовірність отримання травм, оскільки дитина розвиває відповідні реакції тіла, коли це необхідно (наприклад, виставляє руки при падінні). Також вони забезпечують прийняття відповідних поз для виконання завдань, сидячи за столом, і відповідний успіх при виконанні завдань з використанням дрібної моторики.
Для правильного розвитку рівноваги й координації необхідні такі елементи:
Увага й концентрація – здатність концентрувати увагу на конкретному завданні протягом тривалого періоду часу.
Усвідомлене сприйняття тіла – знання різних частин тіла й розуміння принципів руху тіла у просторі стосовно власних кінцівок і різних предметів.
Білатеральна (двостороння) інтеграція – використання двох рук, при цьому одна з них провідна (наприклад, відкривання кришки банки; друга рука, яка не веде, підтримує й балансує банку).
Перетинання середньої лінії – здатність перетинати уявну лінію, що пролягає від носа до тазу людини, яка ділить тіло на праву й ліву сторони.
Зорово-моторна координація – здатність обробляти інформацію, отриману за допомогою очей, для контролю, керівництва та спрямування рук під час виконання конкретних завдань, таких як письмо чи ловля м'яча.
Провідна рука – послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення певних дій.
М'язова сила – здатність докладати силу для опору.
М'язова витривалість – здатність м'яза або групи м'язів неодноразово докладати силу проти опору.
Саморегулювання – здатність досягати, підтримувати та змінювати певний рівень концентрації уваги відповідно до завдання чи ситуації.
Керування положенням тіла – здатність надавати стійкість тулубу й шиї для координації руху кінцівок.
Пропріоцепція (відчуття себе у просторі) – це інформація, яку мозок отримує від м'язів і суглобів і яка розповідає йому про положення та рух тіла у просторі.
Обробка сенсорної інформації – точна обробка інформації, отриманої за допомогою сенсорної стимуляції факторами навколишнього середовища і власного тіла.
Ізольований, відокремлений рух – здатність переміщати руку чи ногу, зберігаючи решту тіла нерухомою.
​У дитини є певні проблеми з рівновагою та координацією, якщо вона:
Легко падає, часто спотикається або не може швидко «відновитись» після втрати рівноваги.
Рухається скуто, рухам тіла не вистачає плавності, гнучкості (наприклад, бігає, як «робот»).
Уникає фізичної активності (наприклад, активних ігор на майданчику, занять спортом).
Відстає на етапах розвитку (наприклад, пізно починає повзати або ходити).
Повільніше, ніж однолітки, освоює фізичні навички (наприклад, їзду на велосипеді, плавання чи лазіння по деревах).
Менш спритна, здібна, ніж однолітки, у спорті (наприклад, у командних видах спорту).
Штовхає важче, рухається швидше або порушує особистий простір інших дітей більше, ніж вони того хочуть.
Боїться нових фізичних ігор (наприклад, гойдалок) або висоти, яка не лякає однолітків.