Особливості сенсомоторної координації у дітей з ОНР

Сенсомоторна координація - це узгоджені дії рук і очей. За допомогою зору дитина вивчає навколишню дійсність, контролює свої рухи, завдяки чому вони стають більш досконалими і точними. Око як би «навчає» руку, а за допомогою ручних рухів в предметах, якими маніпулює дитина, відкривається більше нової інформації. Зір і рухи рук стають основним джерелом пізнання дитиною навколишньої дійсності. [15]
Опанування навичок письма для молодших школярів представляє чимало труднощів. Графічні рухи здійснюються дрібними м'язами кисті руки, які до початку шкільного навчання бувають недостатньо розвиненими і зміцнілими.
Моторна недостатність деяких дітей з мовною патологією до кінця дошкільного віку дещо згладжується і майже не проявляється в руховому поведінці дитини. Це характерно в основному для дітей з тимчасовою затримкою розвитку, з фонетико-фонематичним недорозвиненням і деякими іншими вадами мовленнєвого розвитку. У більшості ж випадків, що показово, головним чином, для дітей із загальним недорозвитком мовлення (ОНР), обумовленим алаліческім синдромом, з іншими складними мовними дефектами, відставання в розвитку рухової сфери спостерігається не тільки в дошкільному віці, але й впродовж усіх років перебування дитини в школі. Більше того, недоліки моторики без відповідної корекційної роботи закріплюються і залишаються на все життя, про що свідчать спостереження за випускниками мовних шкіл.
Вивчення рухової сфери дітей з ОНР показує, що у більшості з них недосконалість рухів спостерігається у всіх компонентах моторики: у загальній (великою), в лицьовій і артикуляційної, а також в тонких рухах кистей і пальців рук, - на різних рівнях організації рухових актів, а також труднощі в регуляції та контролі довільних рухів.
Несформованість великою (грубої) моторики (рухи рук, ніг, тулуба) проявляється у вигляді поганої координації частин тіла при здійсненні складних рухових дій, їх недостатньої точності і чіткості, у виражених утрудненнях при виконанні фізичних (гімнастичних) вправ і трудових операцій як з показу, так і по словесній інструкції. Недосконалість тонкої (дрібної) ручної моторики, недостатня координація кистей і пальців рук виявляються у відсутності або поганий сформованості навичок самообслуговування, наприклад: коли діти надягають і знімають одяг, застібають і розстібають гудзики, гачки, застібки, зашнуровують і розшнуровує взуття, зав'язують і розв'язують стрічки , шнурки, користуються столовими приладами і т.д. Більш виражено недорозвинення пальцевої моторики виступає під час дітьми спеціальних проб.
Наявність особливостей у психомоторике більшості дітей з ОНР свідчить про взаємозв'язок і взаємозумовленості розвитку мовної та рухової сфер, про тісну функціональному єдності між мовної системою (не тільки її моторним компонентом) і руховою системою організму в процесі їх становлення в онтогенезі дитини. Встановлено, що рухова система чинить значний вплив на весь організм, але особливо великий впливна діяльність мозку, на його функціональний стан. Виявлено роль рухової активності у своєчасному мовному і психофізичному розвитку дитини.
На думку М.М. Кольцовой, рівень розвитку мовлення знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук: якщо розвиток рухів пальців відповідає віку дитини, то і мовний розвиток його буде в межах норми, якщо ж розвиток рухів пальців відстає, затримується і розвиток мови. М.М. Кольцова зазначає, що є всі підстави розглядати кисть руки як «орган мови» - такий же, як артикуляційний апарат. З цієї точки зору, рухову проекційну область кисті руки можна вважати ще однією мовної зоною мозку.
Розвиток словесної мови дитини починається, коли рухи пальців рук досягають достатньої тонкощі. Розвиток пальцевої моторики як би готує для подальшого формування мови.
Робота з розвитку тонкої моторики кистей і пальців рук надає вплив не тільки на становлення мови та її функцій, але і на психічний розвиток дитини.
Наявність особливостей моторного розвитку у дітей з ОНР, значимість рухової системи в нервово-психічному розвитку дитини переконують в необхідності спеціальної корекційно-педагогічної роботи з розвитку в дітей всіх сторін (компонентів) рухової сфери (груба моторика, тонка моторика рук, артикуляційна і лицьова моторика) .
Цілеспрямована робота з корекції психомоторики необхідна не тільки при явних порушеннях в руховій сфері, але і у випадках незначних, малопомітних особливостей в психомоторному розвитку дитини, а також з профілактичною метою для попередження відхилень у моториці, особливостей у психічному та мовленнєвому розвитку у дітей групи ризику та часто хворіють.
У комплексі заходів для корекції моторної сфери дітей з ОНР особливе значення має надаватися роботі з розвитку моторики кистей і пальців рук, ручний спритності. Тренування тонких рухів пальців рук не тільки надасть стимулюючий вплив на загальний розвиток дитини, але буде також сприяти подоланню та профілактиці порушень мовлення у дітей.
Таким чином, пальцеві вправи, що моделюють навколишній предметний світ дитини, при вмілому їх включенні в контекст різних занять та режимних моментів можуть сприяти розвитку у дітей елементів їх рухового поведінки, обумовленого ігровий, побутової чи навчальної ситуацією.