Зорово-моторна координація

Розвиток рухових і сенсорних здібностей дитини безпосередньо пов’язаний зі становленням когнітивних (пізнавальних) функцій мозку. Неабияку роль у пізнавальній активності дитини відіграє формування системи «око — рука» як становлення зорово-моторної координації. Безумовно, розвиток пізнавальної діяльності дитини залежить від сту- пеня сформованості багатьох фізіологічних систем організму, при цьому становлення системи «око — рука» є провідним в активному освоєнні дитиною навколишнього світу.
Етапи формування:
в період новонародженості першими «інстру- ментами», за допомогою яких дитина починає пізнавати й освоювати навколишнє середовище, стають смоктальний і хапальний рефлекси; у віці 2-х місяців немовлята вчаться хапати предмети, що випадково потрапили їм «під руку», й підносити їх до рота;
на 3-му місяці життя дитина виявляє здатність захоплювати предмети, які трапляються на очі, і хоча ще важко сфокусувати очі на предметі, що знаходиться від неї на якійсь відстані, й домогтися точних, цілеспрямованих рухів рук, одного разу вона все ж захопить іграшку рукою;
на 9-му місяці життя з’являється пінцетний захват (великий палець вже починає відігравати самостійну й активну роль: він відставлений і проти- ставлений вказівному, дитина вже більш коорди- новано, більш акуратно двома пальчиками бере предмет). Це свідчить про те, що образ предмета почав активно керувати рухами руки і регулювати їх, тобто в дитини встановилася чітка зорово-моторна координація й система «око — рука» працює оптимально.
Завдання зорово-моторної координації:
формувати навички слідкувати за предметами, що рухаються, та за рухами власних рук;
не спускати з ока зоровий стимул;
розвивати моторику й тактильні відчуття;
розвивати графічні навички.
У кого виникають проблеми зорово-моторної координації?
Тривалий і проблемний розвиток зорово- моторної координації помічають у дітей із порушенням зору. Він зумовлений розладами зорової системи.
У чому проявляється несформованість зорово- моторної координації?
Вона може проявлятися під час оволодіння навичками самообслуговування: дошкільнята із за- пізненням засвоюють такі вміння й навички, як за- стібання та розстібання ґудзиків, застилання ліжка, шнурування черевиків. На заняттях із фізкультури діти не можуть запам’ятати завдання, виконувати рухи з м’ячем, неточно виконують рухи з різних видів ходьби, стрибків. Багатьом дітям важко виконувати завдання з малювання: рухи рук у них скуті, невпевнені, зображені лінії часто хаотичні; немає точності напрямку руху руки; не вміють зображувати предмет.
Що робити?
Передусім формувати захват предмета (підтягувати його до себе та відштовхувати) — розвивати моторику кисті руки — розвивати тактильні від- чуття — навчати елементарному самообслугову- ванню (утримання хліба, ложки, чашки; стягування речей з муляжу, тіла тощо). Надалі вдосконалювати ці дії: вчити діяти з предметами, дотримуючись принципу: від пасивних до активно-пасивних і до активних самостійних дій. Поступово здійснити перехід від дій із предметами до дій із картками.
НАПРЯМИ КОРЕКЦІЇ РОЗВИТКУ
1. Відновлювати і зміцнювати роботу м’язів ока за допомогою вправ для очей. Після їх виконання дитина почувається активнішою, послаблюється її зорова й розумова втома, укріплюються м’язи очей.
2. Вчити слідкувати за яскравими предметами, що рухаються, за звуковими предметами, світловими плямами, ловити їх, проводити ігри з намотування (підтягування) до себе яскравих предметів.
3. Розвивати дрібну моторику рук. Масаж і пальчикова гімнастика. 4. Корегувати графічні навички: точність направленості руху руки, регулювання розмаху, натискування на олівець, зображення ліній від крапки до крапки. Цьому сприяють ігри та вправи:
— графічні (оптичні) доріжки (обведення пальцем, олівцем, викладання доріжок дрібними предметами, мотузками з обов’язковим коментуванням напрямків руху, проведення предметів по доріжці);
— обведення предметів і форм, заповнення дрібними предметами із середини до контурів, їх розмальовування та штрихування;
— робота з трафаретом;
— конструктивні ігри (робота за схемами)
5. Формувати зорове сприймання предметів: ідентифікувати зображення (добирати пари, впізнавати контури й силуети); моделювати предмети (складати з частин, знаходити недомальовані частини, нісенітниці в зображенні предмета, складати з частин, складати з форм); класифікувати предмети, впізнавати зашуміле зображення предмета, накладного, знаходити предмет і/чи його деталі в сюжетній картині.
6. Розвивати зорово-просторову орієнтацію. Орієнтування у приміщенні, на вулиці, катання на велосипеді, самокаті, рух в обмежених площинах, ігри зі спортивним інвентарем, орієнтація на аркуші, в клітинці, графічний диктант.