Психогімнастика

Будь-який фізичний рух у психодіагностиці висловлює якийсь образ фантазії, що насичена емоційним змістом, тим самим об’єднується діяльність психічних функцій (мислення, емоції, рухи), а за допомогою коментарів ведучого підключається ще внутрішня увага дітей до цих процесів. Таким чином, психогімнастичні вправи використовують механізм психофізіологічного функційного єднання.
Наприклад, дитина не просто виконує різні ритмічні помахи рук, а уявляє себе веселим зайчиком, який грається на галявині. Ця ігрова вправа викликає в дитини задоволення, включає в роботу її фантазію, покращує ритмічність рухів. Тим часом ведучий коментарями описує характер фізичних дій — силу, темп, різкість і спрямовує увагу дітей на усвідомлення і порівняння м’язових та емоційних відчуттів, які в них виникають.
Методичні завдання. Ігровий психогімнастичний зміст вправ не випадковий, він повинен відображати процес оволодіння навичками контролю рухової та емоційної сфери. Сюжет слід придумати такий, щоб він вирішував такі завдання:
• дати дитині можливість виявити різноманітні м’язові відчуття шляхом наслідувального повторення рухів та дій ведучого;
• навчити дитину спрямовувати і затримувати увагу на своїх відчуттях, учити розрізняти і порівнювати їх;
• навчити дитину визначати характер фізичних рухів, які супроводжуються різними м’язовими відчуттями;
навчити дитину змінювати характер своїх рухів, спираючись на контроль м’язових відчуттів і роботу уяви та почуттів.
У послідовності психогімнастичних вправ особливо важливо дотримуватись чергування і порівняння протилежних за характером рухів:
• напруження і розслаблення;
• різких та плавних рухів;
• частих та рідкісних;
• дрібних та загальних;
• ледь помітних коливань і повних застигань;
• помахів тіла й стрибків;
• вільне просування у просторі й наштовхування на предмети.
Таке чергування рухів рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: впорядковується психічна й рухова активність дитини, покращується її настрій.
На заняттях із психогімнастики всі діти успішні: правильно все, що вони роблять, розігрують той чи інший образ, при цьому кожен робить по-своєму, як уміє. Але в усіх виникають м’язові та емоційні відчуття, кожен може навчитися їх довільно регулювати.
Завданням психогімнастики є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.
Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами, що закріпилися
в процесі еволюції за будь-якими відчуттями і станами людини, дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, але й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та найвищих почуттів. Навіть трирічні малюки розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість трирічних дошкільнят легко імітують голос злого вовка або зайчика-боягузника.
Психологічні вправи корисні не тільки емоційно загальмованим дошкільнятам, а й малюкам із добре розвиненою експресією, а також надто чутливим. Це зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційно с особистісну сферу дитини забезпечується цілою низкою як формуючих, так і корекційних механізмів.
Вираження уваги та зосередженності
Ці ігрові вправи не тільки сприяють розвитку виразних рухів, а й допомагають дитині через засвоєння моторного компонента психічних станів наблизитися до оволодіння довільною увагою. Такі вправи рекомендують дітям із психомоторною гіперактивністю, зі зниженим настроєм, затримкою психічного розвитку та іншими видами, що призводять до незрілості уваги.
Вправи на розслаблення м 'язів
Вправи допомагають в ігровій формі оволодіти прийомами зняття психом’язового напруження. Таке розслаблення необхідне дітям із занадто збудливою або надто чутливою нервовою системою, малюкам, яким властиві страхи, нав’язливі стани та рухи, істеричні реакції, заїкання тощо.
Вираження емоційних станів
Ігрові вправи, у яких діти зображують сміх, радість, задоволення, допомагають створити атмосферу в групі, підняти настрій, емоційно наблизити малюків одне до одного. Ці ігри корисні дітям із психомоторними та емоційними труднощами. Вони виключають емоційне збудження, відволікають від хворобливих фантазій та переживань. Бадьорий настрій, створений ними, має тривалу стійкість.
Вправи на вираження спокою і задоволення допомагають заспокоїти дітей, створити в групі теплу психологічну атмосферу, викликати почуття прихильності одне до одного. їх рекомендують проводити з агресивними, збудливими дітьми, у яких часто виникають конфлікти з однолітками.