Метод психолого-педагогічної реабілітації «Сенсорна інтеграція»

На ранніх етапах розвитку дитини можуть виникати порушення нервової системи (гіпер- або гіпочутливості, проблеми з координацією рухів та дисбаланс у відчутті частин тіла тощо).
Сенсорна інтеграція (сенсорна інтеграційна терапія) – процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх відчуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або пропріоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованій діяльності. Іншими словами, це адаптаційна реакція, що служить для виконання певної дії, прийняття відповідного положення тіла
Проблеми сенсорної інтеграції досить поширені серед дітей з такими порушеннями, як аутизм, затримка психічного розвитку, затримка мовного розвитку, СДУГ, ДЦП, синдром Дауна.
Існує 2 рівні порушення сенсорної інтеграції:
Гіпочутливість (слабка чутливість) – означає, що мозок сприймає сигнали, які надходять від рецепторів, які недостатні, слабкі. І тоді організм вимагає підсилення цих сигналів.
Гіперчутливість (підвищена чутливість) мозок сприймає сигнали, які йдуть від рецепторів, як дуже сильні, такі, що можуть становити небезпеку.
СИМПТОМИ при гіперчутливості дитина:
Уникає / не любить обладнання дитячих майданчиків (гойдалок, гірок, каруселей).
Віддає перевагу заняттям сидячи, рухається повільно і обережно, уникає ризиків.
Уникає/не любить ліфти і ескалатори, відчуває нудоту при русі в них/на них.
Відчуває страх перед падінням, навіть при відсутності реального ризику.
Боїться будь-якої висоти, навіть бордюру тротуару або сходинки.
Боїться підніматися / спускатися сходами або ходити по нерівних поверхнях.
Боїться бути перевернутим догори ногами, поверненим вліво-вправо або назад.
Боїться або зазнає труднощів при катанні на мотоциклі, стрибках або утриманні рівноваги на одній нозі (особливо з закритими очима).
Легко втрачає рівновагу і може виглядати незграбним.
Боїться дій, що вимагають хорошої рівноваги.
Уникає швидких або обертальних рухів.
ЯК РОЗВИВАТИ
Уникати критики і зауважень щодо фізичної незграбності дитини. Терпляче ставитись до дитини.
Уникати різких рухів і різких змін положення тіла дитини, всі рухи робити плавно, повільно і обережно.
Не вимагати від дитини швидкості виконання фізичних вправ.
Поступово і дуже обережно збільшувати тривалість фізичних занять, амплітуду гойдання на гойдалці, швидкість катання на велосипеді і т.д.
Обирайте для дитини більш спокійні види спорту, які не потребують швидкості, перевертань, кружлянь…
Головне правило – поступовості і обережності у всіх фізичних і рухливих вправах, допомога і підтримка дитини.
Дихальні вправи.
СИМПТОМИ при гіпочутливості дитина:
Постійно рухається, ніколи не стоїть на місці.
Пристрасно бажає швидкого і/або інтенсивного руху, кружляння.
Обожнює, коли підкидають вгору.
Може годинами кружляти і не відчувати запаморочення.
Любить швидкі, інтенсивні і/ або небезпечні атракціони в парках розваг.
Постійно стрибає по меблях, на трамплінах, крутиться на обертовому стільці, перевертається догори ногами.
Обожнює гойдатися на гойдалках, розгойдуючись якомога вище.
Є «екстремалом», що часом пов’язане з небезпекою.
Завжди біжить, стрибає, скаче замість того, щоб йти пішки.
Коли сидить, то розгойдується з боку в бік, качає ногою або головою.
Любить раптові або швидкі рухи (наприклад, коли машина або велосипед підстрибує на купині).
ЯК РОЗВИВАТИ
Рухливі, активні ігри з обертанням, кружлянням, гойданням (слід особливо уважно дотримуватися правил техніки безпеки, контролювати амплітуду гойдання, швидкість обертання і т.п.).
Активні ритмічні вправи, танці.
Фізичні вправи зі зміною положення голови (стоячи, сидячи, лежачи).
Стрибки.
Стрибки на батуті, фітболі, на дивані чи на матраці.
Гойдалки всіх видів, гамаки (від простих тканинних до еластичних, сенсорних).
Катання на велосипеді, скейті, ковзанах, роликових ковзанах.
Вправи на балансирах.
Біг з перешкодами, «наздоганялки».
Ходьба по складному рельєфу (колоди, канати, каміння, вузькі місточки, колеса і т.п.).
Вправи на канаті, драбині.
Басейн.
Тривалі прогулянки на свіжому повітрі, на дитячих майданчиках.
Метою терапії сенсорної інтеграції (СІ) є посилення, балансування і розвиток обробки сенсорних стимулів центральною нервовою системою.
Сенсорна стимуляція та інтеграція забезпечуються при проведенні комплексу вправ, спрямованого на подолання порушень сенсорного сприйняття і зменшення аутостимуляції, надання допомоги дитині в правильній обробці інформації. Комплекс вправ створюється на основі сенсорної діагностики індивідуально для кожної дитини.
Заняття з сенсорної інтеграції проводяться в ігровій формі. Використовуючи гру (один з найважливіших видів діяльності в дитинстві), можливо змінити те, як мозок дитини реагує на дотики, звук, зорові образи і рух. Гру в основному спрямовує внутрішнє прагнення дитини. Вправи поступово ускладнюються. Важливо, щоб при виконанні вправ було якомога менше примусу. Дитина не повинна відчувати навіть короткочасного стресу.
Безсумнівно, заняття сенсорної інтеграцією допоможуть дітям з різними вадами поведінки, мови, мислення, емоційної сфери успішно подолати перешкоди в розвитку і соціально адаптуватися в суспільстві.