ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ В КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Однією з основних цілей музикотерапевтичних занять з дітьми з особливими потребами - інтеграція дитини в соціальну групу, оскільки в музичній співтворчості добре відпрацьовуються різні комунікативні навички, усувається підвищена соромливість, формується витримка і самоконтроль.

На думку К. Шваббе і представників лейпцизької школи, музикотерапія має однакові права з іншими психотерапевтичними методами в рамках усього комплексу методів комунікативної психотерапії.

Музику слід вважати невербальною формою комунікації, яка у певних почуттях і людських взаєминах є більш результативною, ніж мовне спілкування. В корекційній педагогіці нам близький підхід Карла Кеніга до музикотерапії: щоб досягти глибокого впливу музики на організм, хворий повинен сам активно діяти (співати, грати на музичному інструменті, втілювати музику в рухах). Сутність музикотерапії ми бачимо в здатності викликати у «особливої» дитини позитивні емоції, які надають лікувальну дію на психосоматичні та психоемоційні процеси, мобілізують резервні сили дитини, обумовлюють акумуляцію творчого потенціалу у всіх областях мистецтва і життя в цілому.

Поняття «діти з особливими потребами» або «діти з порушеннями розвитку» об'єднують у собі категорії дітей від тих, що мають незначні відхилення у поведінці, до тих, які мають значні складні порушення фізичного, психічного та розумового розвитку. Загальним для всіх цих дітей є те, що певні порушення розвитку деформують особистість («Я») дитини, пов'язану з його емоційною сферою, мовленням та індивідуальністю, що призводить до проблем соціалізації дитини, порушенню процесів сприйняття навколишнього світу та будування відносин з ним, зниженню діяльності, що в свою чергу, з часом, частково або зовсім вилучає людину із соціального життя.

Основними проблемами, з якими батьки дітей з особливими освітніми потребами (незалежно від діагнозу) звертаються до фахівців, є такі:

• відсутність зорового контакту в очі; • відсутність розуміння мови; • відсутність мови; • загальне недорозвинення мови; • дизартрія; • порушення фонематичного слуху; • нав'язлива мова; • байдужа поведінка; • стереотипна поведінка; • агресивна і хаотична поведінка; • напади гніву, дратівливості й істерики; • ігнорування інших людей; • замкнутість при спілкуванні; • труднощі в соціальній адаптації; • проблеми у спільній діяльності; • уникання контакту з навколишнім світом; • непослух; • нерозуміння того, що відбувається навколо; • невміння одягатися; • відхід, занурення «в себе»; • порушення актів дефекації і сечовипускання; • апатія; • гіперактивність; • проблеми зі сном; • чутливість до звуків; • прояв тривожності, страху; • незмінний порядок дій; • потреба в одноманітності; • концентрація на певних предметах, темах; • рухи, що повторюються; • нечутливість до болю; • судоми; • проблеми з навчанням; • порушення сенсорних функцій (зору, слуху); • емоційна нестійкість; • непосидючість.

Музикотерапію розглядаємо, як засіб, що впливає на всі основні сфери людини (фізичну, психічну та розумову) і допомагає в роботі з дитиною з порушеннями розвитку: • встановити контакт з навколишнім світом; •закласти уяви про правила та життя суспільства (чоловік та жінка, сім'я, суспільство взагалі); • активізувати важливі фізичні та психічні функції дитини (рух, мовлення, мислення); •залучити дитину до процесів діяльності, до життя суспільства в цілому.