Пальчикова та артикуляційна гімнастика в роботі з дітьми

Як працює наш мозок?
(За матеріалами: В.Д. Єремєєвої і Т.П. Хрізман)
Як відомо, наш мозок складається з двох півкуль: лівої і правої, до кожної з яких ідуть нервові шляхи від органів чуття і від усіх органів, що мають чутливість (наприклад, больову або тактильну (дотикальну).

При цьому права півкуля в основному “обслуговує” ліву сторону тіла: приймає велику частину інформації від лівого ока, вуха, лівої руки, ноги і т.д. і передає команди відповідно лівій руці, нозі, а ліва півкуля обслуговує праву сторону.

Головна відмінність лівої півкулі від правої в тому, що тільки в ній розташовані мовленнєвіні центри. Та переробка всієї інформації, яка надходить в ліву півкулю відбувається за допомогою словесно-знакових систем.

Ліва ніби дробить картину світу на частини, на деталі і аналізує їх, вибудовуючи причинно-наслідкові ланцюжки, класифікуючи всі об’єкти, вибудовуючи схеми, послідовно перебираючи все те, що потрапляє в сферу її сприйняття або витягується з пам’яті. На це потрібен час, ліва півкуля діє порівняно повільно.

Права ж півкуля, в якій немає центрів мовлення, охоплює картину світу цілісно, одночасно включаючи в розгляд всю конкретну реальність, не дроблячи на частини, а синтезуючи цілісний образ у всій сукупності його конкретних проявів. Вона спеціалізується на обробці інформації, яка виражається не в словах, а в символах і образах. Права півкуля діє швидко. Праву півкулю називають ще емоційною. Їй властиве наочно-образне, інтуїтивне, творче мислення.

Зазвичай якась одна із півкуль у людини є домінуючою, що відбивається на індивідуальних властивостях особистості. Наприклад, лівопівкулевих людей більше тягне в науку. Правопівкульні більше прагнуть займатися мистецтвом або сферами діяльності, що потребують індивідуальних образних рішень.
Дитина спочатку є яскраво вираженою правопівкульною істотою, але поступово починає підключатися і ліва півкуля мозку.
Якщо права півкуля встигає, до перемоги лівої, накопичити необхідний багаж, то все в порядку. Якщо ні, то лівопівкулева зверхність може “заблокувати” праву сторону мозку, залишивши назавжди психіку даної людини збідненою. Їй буде важче стати собою, а значить унікальною, неповторною. В набагато меншої кількості дітей все може відбуватись навпаки.

Тому так важливо розвивати обидві півкулі, та особливо – праву частину мозку.

Існують спеціальні вправи, спрямовані на розвиток правої півкулі.

Зразу, хочу попередити, робіть усе разом з дитиною – паралельно, або спершу ви, як приклад, а потім дитина. Ці ігри мають бути не одномоментні. Їх треба проводити часто, систематично. З часом ваша допомога зведеться до нуля.

Вправи на візуалізацію
Коли у вас знайдеться вільна хвилинка, посадіть дитину поруч із собою і запропонуйте трохи пофантазувати.
“Давай закриємо очі і уявімо білий аркуш паперу, на якому великими літерами написано твоє ім’я. Уяви, що букви стали синіми … А тепер – червоними, а тепер – зеленими. Нехай будуть зеленими, але аркуш паперу раптом став рожевим, а тепер – жовтим.
А тепер прислухайся: хтось кличе тебе по імені. Вгадай, чий це голос, але нікому не кажи, сиди тихенько. Уяви, що твоє ім’я хтось наспівує, а навколо грає музика. Давай послухаємо, ябуду слухаи своє ім’я, а ти своє, а потім розкажемо один одному, що ми почули.!
А зараз доторкнись до свого імені. Яке воно на дотик? М’яке? Шорстке? Тепле? Пухнасте? У всіх імена різні.Ось я почув що моє ім’я -….
Тепер ми будемо пробувати твоє ім’я на смак. Воно солодке? А може з кислинкою? Холодне, як морозиво, або тепле?А хочеш почути, яке моє ім’я?
Ми дізналися, що наше ім’я може мати колір, смак, запах і навіть бути якимось на дотик.
А тепер відкриємо оченята. Але гра ще не закінчена.”

Попросіть дитину розповісти про своє ім’я, про те, що вона бачила, чула і відчувала. Трохи допоможіть їй, нагадайте завдання і обов’язково заохочуйте: “Як цікаво!”, “Ну треба ж!”, “Ніколи б не подумав, що в тебе таке чудове ім’я!”.

Далі беремо олівці і просимо намалювати ім’я. Дитина може малювати все, що захоче, головне, щоб малюнок відображав образ імені. Нехай дитина прикрасить малюнок, використає якомога більше кольорів. Але не затягуйте це заняття. Нехай малюк пояснить, що значать ті чи інші деталі, що він намагався намалювати. Якщо йому складно це зробити – допоможіть: “Що це намальовано? А це? А чому ти намалював саме це?” «Скажи, що ти бачив, я допоможу тобі намалювати»

Суть гри в тому, що ми провели дитину по всім відчуттям: зір, смак, нюх, змусили долучитися в діяльність і уяву, і мовлення. Таким чином, всі зони мозку повинні були взяти участь в грі.

Тепер можете придумувати і інші ігри, побудовані за таким же принципом. Наприклад: “Ім’я-квітка” – малюємо квітку, яку ми могли б назвати своїм іменем; “Я дорослий” – пробуємо уявити, розказати і намалювати себе дорослим (як одягнений, як говорить, що робить, як ходить і так далі); “Уявний подарунок” – нехай малюк дарує уявні подарунки своїм друзям, а вам розповідає, як вони виглядають, пахнуть, які на дотик.

В цю гру ми часто гралися у садочку. — “Вухо-ніс”. Лівою рукою беремося за кінчик носа, а правою – за протилежне вухо, тобто ліве. Інструкція: “Одночасно відпустіть вухо і ніс, плесніть у долоні і поміняйте положення рук так, щоб вже права тримала кінчик носа, а ліва – протилежне, тобто праве вухо.
3.“Кільце”.По черзі і дуже швидко перебираємо пальці рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем вказівний, середній, безіменний, мізинець. Спочатку можна кожною рукою окремо, потім одночасно двома руками.
https://www.youtube.com/watch?v=K5xCYIrViK8

4.“Дзеркальне малювання”. Покладіть на стіл чистий аркуш паперу, візьміть по олівцю в обидві руки. Малюйте одночасно обома руками, спочатку безкінечні кола, звивисті лінії, геометричні фігури, доріжки з крапочок чи штрихів, дзеркально-симетричні малюнки, літери. При виконанні цієї вправи ви повинні відчути розслаблення очей і рук, бо при одночасній роботі обох півкуль поліпшується ефективність роботи всього мозку.
https://www.youtube.com/watch?v=WnpEMgVitog&fbclid=IwAR0GGnfpIHgR-iAuG37Fjrw1aOhl3z9Pf7RznqJGgImrsFzsy2fvARpHfu0&app=desktop

До речі, коли ви щось робите обома руками одночасно, наприклад, граєте на музичному інструменті (уявне, чи справжнє піаніно, барабан, марокаси), або навіть набираєте текст на клавіатурі, працюють обидві півкулі. Це своєрідне тренування.

Ще корисно здійснювати звичні, автоматизовані вами дії, не провідною рукою, а протилежною. Наприклад, якщо ви зазвичай чистите зуби, тримаючи щітку в лівій руці, то періодично перекладайте її в праву. Якщо пишете правою рукою, перекладіть ручку в ліву. Це не тільки корисно, але й весело. А результати таких тренувань не змусять себе довго чекати.

5. І, наостанок, ще одна весела вправа для дітей: Візьміть по аркушу паперу, різного кольору, розкладіть їх в зручному місці (на столі, дивані, підлозі). На кожен листок покладіть кольоровий олівець, таким чином, щоб кольори не співпадали (на синій – жовтий, на оранжевий синій, на зелений – червоний, чи як у вас вийде, сильна контрастність не обов’язкова). Дивлячись на папір, требаякнайшвидше вимовити в голос колір олівця. В слідуючий раз просіть дивитися на олівець, а називати колір паперу.
Переконайтесь, що діти добре зрозуміли завдання. Успіхів вам і вашим діткам!

Коли потрібно звертатись до логопеда?
Дошкільний період — це період від 3 до 6 років Чи не найважливішою в цей час для дитини стає потреба у спілкуванні та враженнях Адже саме вони допомагають дитині поступово набувати соціального досвіду і розвивати пізнавальні здібності.
Та саме зараз, в період 4–6 років батьки починають порівнювати мовлення своїх дітей з мовленням їх однолітків. Звертають увагу на вміння своїх дітей щось розповісти чи запитати. Особливо їх тривожить стан звуковимови у дітей. Хочу сказати, що це вже запізно, цей процес потребує уваги ще з першого року життя.
Як запобігти порушенням звуковимови в дитини? Пам’ятайте: мовлення батьків є взірцем для наслідування дитиною Саме тому мовлення батьків у спілкуванні з дитиною має бути: • правильним — без мовленнєвих порушень та «сюсюкання»; • розбірливим — з чітким вимовлянням слів, з виділенням наголошеного складу; • простим — що включає прості фрази з 2–4 слів; • повторюваним — з багаторазовим використанням одних і тих самих слів протягом певного періоду; • різнобарвним — з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу; • живим — супроводжуватися виразною мімікою та (за потреби) жестами.
Навіть, якщо формування звуковимови відбувається без складних порушень, звичайно, не буде зайвим працювати над розвитком мовлення дітей, розвитком рухливості артикуляційного апарату, вдосконаленням фонематичних процесів.
А чи може дитина сама «виговоритись»? Таке справді буває, але не так часто, як того прагнуть батьки. Навіть, якщо дитина не вимовляє одного звука, але їй вже виповнилося 4 роки, обов’язково потрібна логопедична консультація.
Дитина розмовляє не так добре, як її однолітки. Що робити? Кожна дитина — індивідуальність. Її розвиток відбувається за власними законами, тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які, можливо, випереджають його у своєму розвитку. Якщо ви помітили, що однолітки не розуміють, а сміються над мовленням вашого малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвого порушення і звернутися до вчителя-логопеда.
Не забувайте, що зазвичай, діти з розладами мовлення дуже вразливі і можуть поступово усамітнитися, а це ще більше затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на характер — дитина може стати дратівливою, замкненою, плаксивою.
Коли потрібно звертатись за допомогою логопеда?
При перших тривожних дзвіночках у мовленні дитини. Особливо, якщо його народження відбувалось з ускладненнями, кесарів розтин, якщо в ранньому дитинстві малюк не гулів, не лепетав, пізно почав сидіти, стояти, говорити, погано ссав, часто зригував, не любить жувати тверду їжу, має проблеми з носовим диханням, часто хворіє простудними захворюваннями чи має алергію.
Якщо під час обстеження дитини, якій вже виповнилося 4 роки, вчитель-логопед виявив: • заміни одних звуків іншими, простішими за артикуляцією (наприклад, туба замість шуба); • змішування звуків, тобто нестабільні заміни одних звуків іншими, коли дитина то вимовляє звук у слові цілком правильно, то замінює його на інший звук (наприклад, жука називає то зюк, то шук, то жук); • спотворену вимову звуків (наприклад, якщо дитина гаркавить); • труднощі розрізнення звуків, схожих за звучанням чи артикуляцією (переважно тих, що їх дитина вимовляє неправильно) (наприклад, дзвінких — глухих приголосних, як от дуб — туп або твердих — м’яких приголосних, як от мило — міло); • перестановки, додавання, пропуски звуків (наприклад, карб — краб, таник — танк, білка — біка); •порушення ритміко-складової структури слів (пропуски, додавання складів чи їх уподібнення, наприклад: вавона — ворона, фотопалат — фотоапарат, кукаліківає — кукурікає), можна говорити про Фонетико-Фонематичний Недорозвиток Мовлення і необхідність занять дитини з логопедом.
Як довго слід займатися з дитиною, щоб досягти правильної звуковимови? На це запитання немає однозначної відповіді. Залежно від прояву ФФНМ (відсутності, заміни або спотворення одного чи групи звуків) корекційна робота може тривати від одного тижня до кількох місяців, і навіть років Найчастіше на постановку звуків потрібен 1 місяць, а от на автоматизацію (закріплення правильної вимови звука в мовленні) та диференціацію (розрізнення звуків) близько 6 місяців, а то і більше.
Дитині виправляє звуковимову вчитель-логопед дитячого садочка, може додатково займатись ще інший спеціаліст, але цих занять може виявитись недостатньо.
Як діяти у цій ситуації? Якщо в дитини проста дислалія, тобто порушення звуковимови однієї групи звуків (наприклад, свистячих [с], [з], [ц]), то логопедичних занять в умовах садка та вдома буде достатньо, щоб швидко подолати цей дефект.
Проте, якщо дислалія поліморфна, тобто в мовленні дитини спостерігається порушення кількох груп звуків (наприклад, свистячих та шиплячих, сонорів), чи є ще інші види порушень, (загальний недорозвиток мовлення) , то робота з логопедом може розтягнутись на досить тривалий період.
Корекційно-розвивальна логопедична робота в дитячому садку забезпечує високий коригувальний ефект мовленнєвих розладів і є необхідною для дітей з мовленнєвими порушеннями.
Чи варто віддавати дитину до спеціальної логопедичної групи?
Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне — воно гнучке для подолання мовленнєвих розладів Тому, що раніше ви звернетеся по допомогу до спеціаліста, то швидше дитина оволодіє правильним мовленням.
Важливе значення у дошкільному віці має комплексна робота з дитиною, тому логопедичні та логоритмічні заняття в логопедичній групі з логопедом, навчально-розвивальні заняття вихователя, корегуючі заняття з психологом забезпечать успішну корекцію мовлення вашої дитини, допоможуть їй досягти найкращих результатів.
Не соромтеся звертатися по допомогу до вчителя-логопеда, адже тільки завдяки співпраці вчителя-логопеда і батьків, використанню цікавих та доступних видів роботи, у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням
Чи можна без логопедичної допомоги виправити в дитини порушення звуковимови? Якщо дитині тільки 3 роки і вона погано говорить, ви можете виконувати з нею вправи артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики, і мовлення значно покращиться Проте, якщо дитині вже 4 роки і вона неправильно вимовляє кілька звуків, слід звернутися до вчителя-логопеда. Очікування, що «ось-ось заговорить сам», зазвичай, не виправдовуються.
Хвилювання батьків, що дитина буде плакати у новій групі, довго буде звикати до нових вихователів, чи стане говорити ще гірше, тому що навчиться від інших, неправильному мовленню – не мають під собою основи. Таких груп у різних садочках, містах, областях створено багато з певними правилами і за науково обгрунтованими принципами, щоб створити дитині якісне мовленнєве середовище, унеможливити негативні реакції, забезпечити комфортне перебування в групі.
Пам’ятайте, що мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати Отже, консультації вчителя-логопеда, відвідування спеціальної логопедичної групи для дітей з порушеннями мовлення, систематичні заняття з дитиною в домашніх умовах, допоможуть скоригувати наявні порушення звуковимови та відкриють дитині шлях до успішного навчання у школі.
Мама – найкращий логопед
Чи може мама, людина будь-якої професії, бути найкращим педагогом? Так, може! В чому ж її переваги?
Мама знає свою дитину краще, ніж будь-який спеціаліст. Бачить її в різні моменти за різних обставин, перша помічає незначні зміни чи сигнали успіху та невдач.
Мама найкращий педагог – сама найближча людина для дитини, з мамою у дитини найкращий контакт. А значить і самі продуктивні і результативні заняття, дитина для мами буде старатись набагато краще, ніж для чужої тьоті.
Навіть, якщо у відносинах мами і дитини є непорозуміння, то вони короткочасні і швидко нівелюються під час спільної діяльності. А, якщо дитина має вади мовлення і, чужі люди не зразу її розуміють, то дитина в лиці мами завжди бачить і знаходить розуміння, а це значить, що вона їй більше довіряє, більше розкривається та іде на контакт.
Тому, що батьки добре знають свою дитину, вони знають як, та в який час краще всього почати заняття. В них є свобода вибору найкращого часу для цього.
У фахівця час жорстко регламентований, вчитель-логопед не може чекати моменту, коли у дитини хороший настрій і вона буде повністю налаштована на працю з ним. Тому частина занять у логопеда може проходити не так продуктивно.
Батьки добре знають сильні і слабкі сторони своєї дитини. Знають, що завдання саме такого плану дитина виконує краще, а ось такі — не хоче і її потрібно стимулювати. Особливо завдання, які потребують певних фізичних чи моральних зусиль. Так, фахівець з часом, вивчає дитину, її особливості характеру, поведінки і вміє регулювати процеси навчання. Та це приходить з часом, не легким шляхом спроб та помилок і затрат енергії. Скоротити цей шлях, знову ж таки, допомагають батьки. Вони можуть поділитися своїми знаннями зі спеціалістами і повноцінно включитись в роботу.
В більшості випадків дитина займається від 5 до 1 години в тиждень. За цей час педагог може тільки зробити спробу показати дитині нові вправи, призвичаїти її до нових вимог, до необхідності взаємодії на занятті, спробувати закріпити нову вправу чи навик. І тут також основна робота лежить на плечах батьків – заспокоїти дитину, спонукати до праці, вселити думку про необхідність занять з учителем-логопедом.
Якщо є розуміння цих моментів з боку батьків, то з самого початку, можна здобути результат швидше, від взаємодії батьків з дитиною і вчителем – логопедом.
Сьогодні, коли діти тривалий час перебувають на карантині вдома, разом з батьками, саме час проявити свої педагогічні здібності.
Та й карантин під час коронавірусу – це не просто сидіння вдома.
Дуже важливо розуміти, як саме організовувати простір і час дітей вдома.
Щоб організовувати простір і дні дітей, необхідно слідувати правилу: дітям треба дати можливість, по-перше, відпочити, по-друге, забути про свою тривогу, а по-третє, їм треба дати можливість нудьгувати».
Так, так – нудьгувати, для того щоб будь-яка діяльність була для дітей в радість. Якщо ми, без перерви, починаємо розважати дитину, то позбавляємо її власної енергії і насолоди від власних дій.
Коли ваша дитина говорить: «Мамо, мені нудно», не дозволяйте їй в цей момент вмикати планшет, комп’ютер, чи брати в руки телефон. Скажіть їй: «Понудьгуй декілька хвилин, зараз я разом з тобою пограю в дуже цікаву гру». Підготуйтесь і запропонуйте їй позайматись за рекомендацією вчителя-логопеда. Будьте поруч, виконуйте завдання на рівні дитини, змагайтесь, не бійтесь досягати успіху, спонукайте дітей вас перемагати.
Та регламентуйте час занять, не перетворюйте цей процес в безперервну гру. Насправді, якщо ми весь час будемо аніматорами для своїх дітей, ми позбавляємо їхньої власної мотивації до роботи. Робіть веселі перерви, давайте дітям ініціативу, а найкраще буде коли ви очолите активність дітей. Дайте їм можливість битись подушками і самим долучіться до цієї гри, дозвольте пострибати на ліжку, сховатися під столом чи за дверима, але вони повині знати, що за моментами розваг іде заняття.
Можливо, не зовсім вціліють ваші меблі, та це збереже вам певну кількість нервових клітин, а дітям додасть впевненності, що їх люблять, розуміють, цінують їх бажання.
На сьогодні є дуже багато можливостей і ресурсів, які допоможуть вам продуктивно займатися з дітьми і не збожеволіти з постійним «Ну мам», «Ну тат», дітям з цікавістю провести час, а вільний період від занять та роботи прожити з цікавістю разом.
Слідкуйте за завданнями , які рекомендує вам вчитель- лоопед, з’ясовуйте не зрозумілі вам моменти, будьте на зв’язку і все буде добре.