IНТЕРНАТИ ШКIДЛИВI ДЛЯ ДIТЕЙ

1. Масштаб проблеми в Україні

Понад 80 000 дітей в Україні зростають у державних закладах різних типів: дитячих будинках, школах-інтернатах тощо. Лише близько 20% цих дітей дійсно є сиротами. Переважна ж більшість дітей в інтернатних закладах мають не лише родичів, але й одного чи навіть двох батьків. При цілісному підході держави до підтримки сім’ї можна було б забезпечити виховання всіх цих дітей в родині або в умовах, максимально наближених до сімейних.

2. Що означає життя в інтернаті

Закритість, ізоляція від навколишнього світу, осуд суспільства.
Розрив з родиною, відсутність взаємодії, спілкування з родичами, відсутність позитивної моделі сім’ї, самотність, нестача тепла та любові.
Втрата індивідуальності внаслідок групового підходу, насильство, приниження та нівелювання особистості.
Формування споживацької позиції, неготовність до самостійного життя, відсутність необхідних навичок.
Відставання в емоційному розвитку, складнощі у спілкуванні, зменшення шансів отримати повноцінну освіту.
Зростання шансів стати жертвою торгівлі людьми, експлуатації, підліткової вагітності.
01_infografika_internat

3. Наслідки для дитини

Дослідження виявили, що інтернати спричиняють непоправну шкоду дітям, навіть найкращі з них не можуть забезпечити належної турботи та уваги дитині. Виховання в інтернатах особливо небезпечне для дітей віком від 0 до 3 років, на який припадає найважливіша фаза розвитку в житті дитини. Інтереси установи завжди переважають над індивідуальними потребами дитини, яку змушують бути ‘як всі’. Як наслідок, дитина втрачає індивідуальність, у неї формується споживацька позиція, єдиними цінностями для неї стають матеріальні блага. Відсутність значущої особи в житті дитини, відсутність прикладу для наслідування не дає змоги усвідомити сформувати життєві орієнтири. Зростаючи в державних інституціях, діти не набувають достатніх навичок для успішної соціальної інтеграції. Статистика показує, що 20% випускників інтернатів мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство, і лише 10% повністю інтегруються в суспільство.

Діти в інтернатах наражаються на підвищений ризик насильства в порівнянні з іншими дітьми, – це пряме порушення Права дитини на захист від насильства, що закріплене в Конвенції ООН про права дитини.

4. Наслідки для суспільства

5,7 млрд. грн. щорічно витрачається на фінансування інтернатів в Україні. І лише 10% цих коштів витрачається безпосередньо на потреби дитини, решта – на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Ці кошти можна було б скерувати на підтримку сімей та уникнути негативних наслідків для дітей. Подолання негативних наслідків виховання дитини в інтернаті є значно затратнішим для суспільства, ніж збереження сім'ї для дитини та закладає довгострокові суспільні витрати на подолання результатів травматичного виховання дітей.

5. Причини існування інтернатів

Наявність у країні системи інтернатів створює для багатьох родин, що опинилися у складних життєвих обставинах, спокусу позбутися ‘проблем з дитиною’, віддавши її на виховання в державний заклад. Діюча система негативно впливає на сім'ю, яка є основою здорового суспільства. Однак влада діє по відношенню до батьків як контролер, надаючи перевагу каральним санкціям, забираючи дитину із кризової сім’ї, а не намагаючись допомогти родині у критичній ситуації. Саме ж суспільство не в повній мірі усвідомлює страшні наслідки інтернатного виховання та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Серед основних причин потрапляння дітей в інтернатні заклади можна відокремити такі:

Значна частка сімей з дітьми залишаються за межею бідності, що є однією із основних причин вилучення дитини з сім’ї і розміщення її в інтернатних закладах.
Відсутність підтримуючих послуг на рівні громади для сімей із подолання складних життєвих обставин.
Відсутність можливостей для інклюзивної освіти (наприклад, для дітей з особливими потребами).
Відсутність гнучкості та можливості для адаптації різних категорій дітей, які мешкають у громаді (наприклад, діти з обмеженими фізичними можливостями чи діти з етнічних меншин).
Відомча розрізненість та недосконале бюджетне законодавство, що суттєво ускладнює запровадження та фінансування послуг на рівні громади, які були б гнучкими, комплексними та відповідали потребам громади.
5 кроків до змін
1. Переваги сімейного виховання

Конвенція ООН про права дитини наголошує на тому, що діти повинні зростати в сімейному оточенні, а сім'ям мають бути надані необхідний захист і підтримка, адже тільки сімейне середовище здатне забезпечити дитині умови для повноцінного розвитку та дає шанс щасливе майбутнє.

02_infografika_family

2. Важливість підтримки сім’ї, комплексного вирішення проблеми, деінституціалізація

Для вирішення проблеми інтернатного догляду необхідно забезпечити всебічну підтримку сім’ї державою та доступ до соціальних послуг для сімей з дітьми на місці проживання. Інтернатний догляд може бути подоланий тільки через комплексний підхід, коли до вирішення проблеми будуть залучені сім’ї з дітьми, держава та всі члени суспільства.

Процес зміни системи інституційного (інтернатного) догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує виховання дітей у сім'ї або в умовах, максимально наближених до сімейних відомий як деінституціалізація. Вона не обмежується тільки виведенням дітей із закладів, а передбачає розвиток превентивних і підтримуючих послуг для дітей і сімей у громадах, орієнтованих на задоволення потреб дитини та захист її прав.

Деінституціалізація спрямована на:

Забезпечення умов для повернення дітей, які зараз перебувають у закладах, до рідних сімей або переведення їх у сімейні форми виховання (усиновлення, опіка родичів, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу).
Запобігання розлученню дітей з батьками та їх влаштуванню до інтернатних закладів шляхом запровадження послуг з підтримки дітей та сімей у громадах.
Підготовку до самостійного життя, забезпечення соціального включення випускників інтернатних закладів.
Деінституціалізація має на меті запровадження змін у системі захисту дитинства, орієнтованих передусім на збереження та підтримку сім’ї, якнайкраще забезпечення прав та інтересів дитини.

3. Є докази того, що зміни можливі

У випадках, коли в інтересах дитини вона має бути відокремлена від своїх батьків, існують набагато кращі альтернативи, які поліпшують становище дітей – прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, влаштування під опіку тощо. Сьогодні ми маємо приклади того, як можна змінити ситуацію на краще та забезпечити виховання кожної дитини у сім’ї чи середовищі, максимально наближеному до сімейного. Детальніше дивіться ТУТ.

4. Країні потрібна комплексна реформа системи догляду за дітьми , яка включає:

Формування громадської думки щодо шкідливого впливу інституцій та ефективних механізмів захисту дітей.
Влаштування дітей з дитячих будинків та інтернатів у сім’ї громадян та поступове закриття інтернатних закладів.
Навчання та підвищення професійної компетенції спеціалістів, які працюють у сфері захисту прав дітей.
Розвиток доступних послуг з підтримки дітей і сімей у громадах.
04_infografika_reform

Ми повинні усвідомлювати: забезпечення права наших дітей на сімейне виховання є абсолютним пріоритетом соціальної політики держави.

5. Кампанія – інструмент для того, щоб зумовити реформи

Громадянська кампанія ‘Відкриваємо двері дітям ’, що спрямована на відмову від інтернатів та забезпечення виховання всіх дітей в сім’ях або умовах, наближених до сімейних з максимальним дотриманням інтересів та прав дитини – це інструмент для початку реформи системи догляду за дітьми в Україні. Детальніше про Кампанію читайте ТУТ.

Для успішної реалізації реформи потрібна участь якнайширших кіл громадськості, ці питання мають бути актуальними для всього суспільства, а необхідність та можливість змін має бути очевидною для кожного.