Як діти з інвалідністю навчатимуться у звичайних школах

Нова українська школа стає ближчою для дітей з особливими освітніми потребами. Відтепер діти з інвалідністю зможуть навчатися у звичайній школі і в результаті будуть краще інтегровані у суспільство.
Як школи стануть інклюзивними?
Будівля школи має бути пристосована для дітей з особливими освітніми потребами: там з’являться пандуси, додаткові вказівники та спеціальне обладнання. З державного бюджету вже два роки виділяють кошти на засоби корекції та дидактичні матеріали. Вчителі пройдуть додаткову підготовку. І що найважливіше, відтепер така дитина абсолютно законно може відвідувати навчання зі своїм асистентом, передає ЦПС.

Інклюзивне навчання передбачає, що учні з особливими освітніми потребами будуть навчатися в звичайній школі, що є ближчою до дому. Це є альтернативою старій інтернатній системі, коли вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню. В новій системі йдеться про створення в спільному просторі особливого підходу, який передбачає індивідуальний план розвитку та спеціально облаштоване місце і належні умови для такої дитини.

Що заважає впровадженню інклюзивної освіти у школах?

Питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища, а і рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні. Головне завдання, щоб жоден учень не відчував себе іншим. Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей. На разі, законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей. До цієї категорії належать і діти з постійною, або тимчасовою інвалідністю. Поширення інклюзивної освіти значною мірою гальмується через банальну неготовність більшості шкіл прийняти учнів з особливими освітніми потребами. Насамперед, в таких закладах відсутня архітектурна доступність, мало сучасного корекційно-реабілітаційного обладнання, є невизначеність із зарплатою корекційних педагогів, недостатня кількість спеціальних автобусів, пристосованих для перевезення учнів з фізичними обмеженнями тощо.

У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.

5 липня 2017 року президент України дав зелене світло такому навчанню, підписавши закон «Про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».

Відтепер такі діти мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для них передбачені дистанційна та індивідуальна форми навчання, психолого-педагогічна та корекційно-розвиткова допомоги. В свою чергу у школах може бути створений інклюзивний, або спеціальний клас.

На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 508 мільйонів гривень такої субвенції.

Також Міністерство освіти і науки затвердило орієнтовний перелік обладнання для інклюзивно-ресурсних центрів, на закупівлю якого з держбюджету у поточному році виділено близько 100 мільйонів гривень на мультимедійне обладнання, планшети, інтерактивні сенсорні модулі, меблі, розвивальні та корекційні дидактичні матеріали тощо.

У 2015/2016 навчальному році в інклюзивних класах навчалися лише 2720 дітей з особливими освітніми потребами – а це лише 5,8% від загальної кількості. Більшість з 32,6 тисяч таких дітей навчалися у спеціальних школах-інтернатах. Вже у 2017/2018 навчальному році в інклюзивних класах навчалося 7179 учнів з особливими освітніми потребами, а це на 58% більше ніж роком раніше. Загалом же понад 50 тисяч дітей з особливими освітніми потребами ще перебувають поза якісною освітою та соціалізацією.

Як домогтися відкриття інклюзивного класу?

Уряд спростив процедуру відкриття інклюзивного класу у школі. Достатньо заявки батьків або інших законних представників дитини з інвалідністю, висновку психолого-медико-педагогічної консультації та підтримки місцевого органу управління освітою.

Важлива робота проводиться зі створення інклюзивно-ресурсних центрів, яких в Україні планово має бути близько 800. Ці центри потрібні, щоб визначити особливі освітні потреби дітей, надати їм психолого-педагогічну допомогу, вони допомагатимуть забезпечити право кожної дитини на освіту.

автор: Володимир Грушевський, аналітик Центру “Ейдос”