Заїкання: у кого проявляється та що з цим робити

В Україні майже пів мільйона людей мають проблем із заїканням - порушенням мовлення, що характеризується частим повторенням або пролонгацією звуків, складів або слів. Більшість (0,3 млн) людей, які мають такі проблеми - це чоловіки. Логопеди відзначають, що заїкання виникає у зв'язку зі судомним станом м'язів мовного апарату.

Як розповіли 032.ua у Центрі громадського здоров'я МОЗ України, розповсюдженість людей, що заїкались хоча б один раз за життя складає 5%. Найчастіше це проявляється у дитячому віці, при цьому у осіб чоловічої статі заїкання спостерігається у 2 - 5 разів частіше.

Лікарі схиляються і до думки, що захворюваність на заїкання у дорослому віці складає 1% для населення Європи та Америки, а також - для України. У той же час, серед африканського населення ця проблема розповсюджена сильніше (6 - 9% населення у дорослому віці).

Точна причина заїкання до кінця незрозуміла, але вчені вважають, що основними чинниками є генетика і та нейрофізіологія. При цьому, медики виділяють групи дітей з підвищеним ризиком розвитку заїкання:

діти з деякими захворюваннями, що мають підвищену судомну активність;
діти з генетичними факторами ризику, тобто діти з ознаками ліворукості, а також мають родичів із заїканням або ліворукістю (виявляється генетична обумовленість мовної патології);
діти з тривожними рисами характеру, які зазвичай прив'язані до матері, реагують на зміни її настрою. Такі діти нерідко дають реакцію у вигляді порушення сну, апетиту, дратівливості, плаксивості у відповідь на різку зміну оточення;
діти, що спостерігають конфліктні ситуації в сім'ї;
діти із затримкою мовного розвитку у віці від 3 до 6 років;
діти з раннім прискореним мовним розвитком, у яких заїкання може виникути при занадто швидкому додаванні нових слів в лексикон;
діти, що мають в найближчому мовному оточенні осіб, які страждають заїканням, схильні до цієї мовної патології частіше, ніж інші;
діти з двомовністю: раннє вивчення двох і більше мов провокує зниження адаптивних можливостей центральної нервової системи;
соціально депривовані діти, які проводять більшу частину свого часу за комп'ютером і телевізором, маючи брак живого мовного спілкування з оточенням.
Що робити?

Існує багато методів фармакологічної терапії та логопедичних методів, які можуть допомогти зменшити прояви заїкання у деяких людей до такого ступеню, що нетренованим вухом неможливо відзначити проблему. Однак, засобів, щоб остаточно вилікувати людину не існує. Щоб скоригувати стан при тяжкому порушенні, потрібна пролонгована терапія і кропітка робота.

Перш за все, батькам, в яких є діти з проблемою заїкання, рекомендується створити для дитини спокійні та комфортні умови життя, не спонукати дитину "бути сміливішою", не насміхатися над проблемами мови і, тим більш, не карати за вади мови.

Важливими моментами є дотримання режиму, правильне, збалансоване харчування, уникнення перевантажень (як психічних, так і фізичних), створення сприятливого емоційного клімату в сім'ї.

Слід звернути увагу батьків на те, що для дітей у віці від 1-го до 7-ми років мова батьків є зразком. Тож потрібно дотримуватись і дорослим загальних правил мовної поведінки:

говорити плавно, емоційно-виразно, помірно за темпом;
вимовляти всі слова чітко, без "заковтування" окремих звуків;
не "лепетати" з дітьми та не спотворювати звуковимову;
не перевантажувати мову складними для дітей словами та конструкціями;
формулювати свою думку простими реченнями;
не квапити дітей з відповіддю;
не карати дітей за похибки у мові, не передражнювати і нервово не поправляти.
Лікарі наголошують, що дітям корисно читати віршовані тексти, відповідно до їхнього віку, тому що їх діти легко запам'ятовують. А ритмізована мова сприяє виробленню правильних мовних автоматизмів.

Разом із тим, слід пам'ятати, що заїкання є медичною проблемою, тому вирішувати її потрібно комплексно, звернувшись за допомогою до фахівців.