Дитя́чий церебра́льний пара́ліч

Дитя́чий церебра́льний пара́ліч (англ. Cerebral palsy, ДЦП) — узагальнений термін для групи стійких непрогресуючих рухових синдромів (гіперкінези, атаксія, парези, паралічі), поєднаних з психічними, мовленнєвими порушеннями, рідше епілептичними нападами, ліквородинамічними порушеннями, патологією слуху, зору, органів і систем чи без них, які є наслідком органічного ураження центральної нервової системи (ЦНС) в пренатальному, інтранатальному та ранньому неонатальному періоді. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його відділів, що контролюють м'язовий тонус та моторну активність (рухи). Також ДЦП трактують як поєднання порушень, які впливають на можливість людини адекватно рухатися, зберігати рівновагу і поставу. Термін «церебральний» означає, що це стан, який виникає на рівні головного мозку, а «параліч» — блокування контролю м'язів.

Перші прояви ураження нервової системи можуть бути присутні відразу після народження, а прояви формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше за всіх досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами, координування роботи м'язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.

ДЦП з часом не прогресує, проте, деякі прояви здатні змінитися впродовж життя: якщо не лікувати таку дитину, проблеми стану м'язів можуть збільшитися.