Розвиток мовлення дитини 3-х років

На третьому році життя мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру. Одиницею мовлення поступово стає не слово, а речення. Ускладнюється та урізноманітнюється структура мовлення, вона збагачується за формою, характером висловлювань, кількісним складом. Швидкими темпами зростає словниковий запас: на початок третього року дитина використовує понад 200 слів (їх кількість в окремих дітей може бути удвічіутричі більшою). Малюк поки що неточно використовує правила, створює спочатку свої власні правила мовлення і лише поступово освоює зразки мовлення дорослого з їх правилами граматики. Дитина задає свої перші запитання: "Що це?", "Де?"

Коли їй виповнюється два з половиною роки, запитання урізноманітнюються, ускладнюються, з'являються нові: "Чому?", "Як?". Зростає інтенсивність звернень з ними малюка до рідних та близьких дорослих. Для мовлення дитини третього року життя характерна загальна пом'якшеність: багато звуків ще відсутні, малюк замінює їх більш легкими для вимовляння.

Так, шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ) подекуди замінюються м'якими свистячими: "сапка" (шапка), "зюк" (жук), "цяйник" (чайник). Тверді свистячі легко замінюються м'якими ("сянчата"); приголоснийр відсутній або замінюється звуками лі, й: "йиба" (риба), "двелі" (двері). У віці двох з половиною років усвідомлення малюком свого невміння правильно вимовити слово завдає великого болю, викликає плач. Дитина вказаного віку уважна до особливостей мовлення, тонкощів вимови слів, граматичної будови мовлення.

Сприяння розвитку дитини в 1-му півріччі третього року життя
Усім'ї та ДНЗ дорослі створюють сприятливе середовище для розвитку мовлення дитини третього року життя - її вправляння у правильній звуковимові, збагаченні активного та пасивного словника, граматичній будові речень, стимуляції комунікативної активності. Батьки та педагоги розвивають у малюка здатність до узагальнень, вправляють в умінні перераховувати знайомі предмети та природні об'єкти, які входять до складу "посуду", "одягу", "меблів", "транспорту", "тварин", "рослин" тощо. Дорослі усвідомлюють: вважається нормою, якщо в процесі розвитку мовлення дитина час від часу зазнає труднощів у його становленні. Важливо аналізувати та контролювати процес становлення мовлення малюка, щоб своєчасно встановити, наскільки він потребує допомоги і якої саме.

Рідні та близькі дитині дорослі мають бути впевнені у відсутності різного роду фізичних труднощів (втраті або погіршенні в неї слуху, незарощенні верхньої губи або піднебіння тощо); мати уявлення про особливості її емоційних реакцій на різноманітні життєві ситуації; знати, чи достатній у неї досвід мовленнєвого спілкування з ними та іншими людьми (дорослими та дітьми); чи не надміру одноманітним та негативно забарвленим є зміст їхніх звернень до дитини ("Не можна", "Тихіше", "Замовкни" тощо); чи не надто часто значущі для дитини дорослі вдаються до критики, докорів, висміювання її мовленнєвих недоліків; чи не зловживають вони грою у "дитяче мовлення", переходячи на сюсюкання з нею. Більшість хлопчиків охоче пітримають розмову з дорослим у ході ознайомлення з назвами, способами застосування інструментів, приладів, апаратури тощо (доцільність цього пояснюється високою технізацією сучасного життя, яка вимагає коментарів дорослого щодо правил безпечного користування домашньою технікою).

Пошукову й дослідницьку діяльність доцільно супроводжувати мовленням, активізуючи його плануючу функцію. Важливо час від часу, враховуючи дорослішання малюка, поповнювати його бібліотеку новими книжками, які стимулюють бажання переповісти епізоди знайомих казок, невеликі вірші, прокоментувати ілюстрації.

Показники мовленнєвого розвитку дитини в 1-му півріччі третього року життя, що вважаються нормальними:

звуковимова стає чистішою; володіє більшістю звуків рідної мови; мовлення характеризується пом'якшеністю;
дитина починає усвідомлювати недоліки своєї звуковимови;
пасивний словник, як і раніше, переважає активний; інтенсивність використання слів в діалогічному мовленні зростає;
розуміє інструктивне мовлення; діє згідно з ним;
узагальнює родові поняття, використовує об'єднуючі слова;
з'являються перші запитання ("Що це?", "Де?");
мовлення набуває зв'язності; структура мовлення наближається до мовлення дорослого; дитина ще неточно використовує правила граматики, заміняє їх власними;
зростає чутливість до соціального змісту мовлення;
робить спроби встановити елементарні причинно-наслідкові зв'язки між предме- тами та діями з ними;
звернення до партнера-однолітка ситуативні, проте різноманітні за змістом, формою, мотивами.
Особливості розвитку мовлення дитини в 2-му півріччі 3-го року життя.
УБлизько трьох років з'являється зв'язне мовлення, яке засвідчує засвоєння малюком граматичної будови мовлення, семантики (розуміння значення окремих слів) та синтаксису (засвоєння правил граматики мовлення). Засвоєння граматичної будови розвиває у трирічної щілини мовленнєве чуття. Словник складає близько 1000 слів. Малюк оволодіває багатьма відмінниковими закінченнями, видозмінює просте речення, утворює заперечувальні та наказові речення, задає запитання, опановує активні й пасивні звороти, оволодіває підрядними реченнями, в тому числі складносурядними та складнопідрядними. Дитина може зв'язно розповісти найпростіший випадок, оповідання. Мовлення стає для дитини способом зв'язку з іншими та способом вираження життєвих вражень, повідомлення іншим певної інформації. Дитина починає переживати, чи зрозуміло вона висловилася, чи все було іншому ясно з того, що вона сказала. Вона будує розповіді з 4-5 речень, в кожному з яких від трьох і більше слів.

Мовленню дитини у цей період притаманна велика кількість граматичних помилок: воно переривисте за своїм характером, містить багато повторів слів, дитина часто зупиняється на окремих з них. Поступово малюк починає вносити корективи у неточне використання правил граматичної будови мовлення, намагається точно копіювати зразки мовлення дорослих. Його мовлення стає складнішим і грамотнішим. Серцевиною розвитку мовлення є формування узагальнень, оскільки мовлення - засіб соціального спілкування, неможливий без узагальнення. Завдяки розвитку здатності до узагальнень дитина по-іншому сприймає довколишній світ. Якщо раніше значення речей визначалося для неї життєвою ситуацією, то з виникненням узагальнення розширюються рамки сприймання дитиною довкілля (наприклад, вона починає котити всі предмети, схожі на м'яч). Це веде до початку нової складної логічної перебудови нею інформаційного матеріалу.

Особливістю мовлення дитини другої половини третього року життя залишається його егоцентричний характер: дитина говорить лише зі своєї точки зору, їй важко пристати на точку зору партнера. Міра егоцентричності мовлення дитини раннього віку залежить від її власної активності та типу стосунків між нею та дорослим. Можливість зіставляти точки зору, разом обговорювати різні варіанти, відсутність практики тиску дорослих на думку малюка - краща запорука поступового позбавлення від егоцентричності у мовленні та соціальній поведінці. У кінці третього року життя поліпшується звуковимова, збагачується словник дитини, вдосконалюється граматична будова речень, зростає комунікативна компетентність малюка.
Сприяння розвитку дитини в 2-му півріччі третього року життя.
Батьки і педагоги створюють для дитини трьох років належне мовленнєве середовище (розмовляють українською мовою, використовують різноманітні частини мови, пропонують грамотні мовленнєві форми, торкаються різноманітних сфер життя - природи, культури, людей, власного "Я"; вдаються до української мови не лише на спеціально організованих заняттях, але й у повсякденному житті. Дорослий турбується про те, щоб на кінець третього року життя дитина могла вступати у контакт з однолітками й дорослими, охоче відповідала словом і діями на їхні запитання чи спонукання; могла назвати словами оточуючі предмети, їх ознаки, дії; в основному правильно вимовляла звуки; оперувала простими одно-, дво-, трислівними фразами; граматично правильно їх оформляла; уважно слухала та адекватно реагувала на почуте; розповідала декількома словами про бачене й пережите; відповідала на запитання і звернення; супроводжувала слова відповідними виразними засобами (мімікою, жестами, тональністю голосу, рухами).

Важливо, щоб рідні та близькі дитині дорослі штучно не домагалися інтенсивного зростання словника, чистоти звуковимови, вміння граматично правильно конструювати речення. Важливо усвідомлювати, що мовленнєва вправність, комунікативні здібності є індивідуальною характеристикою зростаючої особистості. Кожна дитина на шляху свого мовленнєвого розвитку зазнає певних труднощів: говорить із зупинками, нечітко або неправильно вимовляє звуки, робить помилки у структуру ванні своїх висловлювань тощо. Ці явища тимчасові, характеризують перехідний етап розвитку дитячого мовлення, зникнуть без наслідків, якщо не загострювати на них увагу, ставитися з розумінням і терпінням.

Батькам і педагогам варто знати, що основними причинами утруднень в оволодінні дитиною мовою (не рахуючи фізичних, вроджених) є: надмірна емоційна вразливість дитини; обмеженість її досвіду спілкування з дорослими; надмірна вимогливість, критичність, схильність до висміювання недоліків та докори авторитетних людей; слабка координація рухів дитини. Можна полегшити малюкові процес оволодіння мовленням, якщо: привертати увагу дитини вищим за звичний тембром голосу; уповільнювати темп мовлення та чітко артикулювати слова; виділяти та повторювати складні слова; використовувати короткі фрази замість довгих; доброзичливо виправляти неправильно побудовані фрази.

Важливо якомога ширше використовувати для розвитку мовлення дитини зазначеного віку ігри, які мають бути для неї приємними, містити великі шанси на успіх, бути доступними її розумінню. Набори для таких ігор мають складатися з 5-6 знайомих малюкові предметів та картинок з їх зображенням. Корисними для розвитку мовлення дитини трирічного віку є предметні та елементарні трудові дії в природі, ознайомлення з представниками рослинного і тваринного світу (свійськими та дикими) свого регіону; забезпечення доцільного та безпечного прояву турботи про них. Можна пропонувати малюкові їх називати, звуконаслідувати, узагальнювати, систематизувати, класифікувати. Доцільно час від часу створювати ситуації, з допомогою яких разом з дитиною встановлювати найпростіші причинно-наслідкові зв'язки між предметами, речами, об'єктами природи, людьми, явищами життя та діями з ними; називати елементарні прояви взаємозалежності природного оточення і людини, розповідати про ймовірні позитивні та згубні наслідки впливу людини на природу. Важливо активізувати та розширювати особистісне й ділове спілкування дитини з рідними, знайомими дорослими та ровесниками, вправляти її в умінні "прочитувати" найвиразніші елементи невербального мовлення партнера, адекватно трактувати його, контролювати власну поведінку, способи спілкування.

Показники мовленнєвого розвитку дитини в 2-му півріччі третього року життя, що вважаються нормальними:

вимовляє складні за артикуляцією звуки; правильна звуковимова поєднується у мовленні із спотвореною;
мовлення зв'язне; виступає способом зв'язку та вираження життєвих вражень; задає дорослим багато різноманітних запитань;
основна форма мовлення - діалогічна; пробує себе в монологічному мовленні; мовлення виконує планувальну функцію
словник поповнюється словами-узагальненннями та словами, пов'язаними з нови- ми видами діяльності (грою, образотворчою, конструктивною, музичною, літера- турною, театральною);
самостійно вносить корективи у неточне використання правил граматики, будову речень;
мовлення супроводжується ритмічними рухами, жестами, ходою, мімікою; міра культури поведінки у спілкуванні визначається прихильністю дитини до партнера.