Дислексія

Дислексією називається парціальний розлад навички зчитування тексту, яке викликане дефектним формуванням або загибеллю деяких функцій психіки дитини, важливих для читання. Це стійке порушення читання, при якій дитина постійно робить одні й ті ж помилки при читанні, переставляє місцями і замінює окремі звуки, намагається відтворювати текст по буквах і т. Д.
У світовій практиці під поняттям «дислексія» мається на увазі виборче, часткове порушення здібностей до оволодіння читанням, письмом, рахунком. Кожен вид цих порушень розглядається окремо, тому говорячи про дислексії, мають на увазі порушення читання, про дисграфії – проблеми освоєння письма, дизорфографією – проблеми з грамотністю і т. д.
ВООЗ же рекомендує всі ці поняття включати в загальний – «дислексія». Порушення це ізольоване, неможливо відбивається на загальному психічному, емоційному, інтелектуальному розвитку дитини. Труднощі з читанням і письмом, пов’язані з іншими патологіями, наприклад, у дітей з порушенням зору, слуху, психіки – це не дислексія, а лише симптом при основному захворюванні.
Сама дислексія захворюванням не вважається, до груп неврологічних, психічних діагнозів не відноситься. Це логопедичний термін, широко застосовуваний і досліджуваний логопедами, психологами та педагогами.
Важливо! Дитина з дислексією ледве вчиться, погано читає, йому буває важко розуміти прочитане, але при цьому він здатний досягати великих успіхів в інших сферах життя, наприклад, ставати видатними спортсменами, художниками, музикантами. У Росії, за даними медичної статистики, поширеність дислексії становить близько 4,9%. Тобто приблизно у п’яти хлопців із сотні є таке порушення. У хлопців з важкими порушеннями мови і затримкою психічного розвитку майже в половині випадків виявляється ще й дислексія. Є певна гендерна закономірність – хлопчики в 4,5 рази частіше страждають від дислексії, ніж дівчатка.

Причини порушення до кінця медициною не вивчені, тому на питання, звідки у дитини взялася дислексія, точну відповідь буде отримати досить важко. Зарубіжні медичні видання вказують на якусь генетичну зв’язок, згідно з якою діти успадковують порушення у своїх батьків. При цьому у дітей з переважаючим правим півкулею зазвичай зустрічається схильність до порушення письма і читання, у малюків з переважанням лівої півкулі частіше зустрічається порушення розпізнавання написаного і проблеми з рахунком. Але поки така причина і взаємозв’язок розглядається як гіпотеза, серед доведених передумов до розвитку дислексії відзначаються ситуації і обставини, які призвели до формування мінімальної мозкової дисфункції. Вплинути на функціонування головного мозку може порушення процесу імплантації плодового яйця при настанні вагітності, гіпоксія плода в період вагітності, а також киснева недостатність і асфіксія в пологах. Якщо у вагітної жінки є порок серця, вважається, що у її дитини є підвищені ризики для розвитку дислексії. Приблизно такі ж ризики розвитку порушення є і у дітей, що народилися з вадами серця

Факторами ризику також вважаються аномалії будови пуповини, плаценти, фетоплацентарна недостатність в період вагітності, вживання майбутньою мамою без відома лікаря великої кількості медикаментів, куріння і прийом алкоголю в період очікування дитини, а також резус-конфлікт з подальшим розвитком гемолітичної хвороби новонароджених. Імовірність порушення підвищується, якщо пологи були важкими, ускладненими, якщо акушерам довелося накладати щипці, щоб забезпечити проходження малюка по родових шляхах. Також ймовірність дислексії підвищується, якщо жінка під час вагітності перехворіла на краснуху, вітрянку, кір, герпетичною інфекцією, грипом.
Якщо дитина з’явилася на світ без мозкових порушень, то передумови для розвитку дислексії можуть виникнути після перенесеної травми голови, струсу мозку, менінгіту або менінгоенцефаліту, після вітрянки, краснухи, кору та після перенесеного фізичного виснаження. Важливо! Дефіцит нормального спілкування може викликати у дитини придбану дислексію. Іноді порушення розвивається у білінгвальних малюків (з якими говорять на двох мовах). Батьки можуть самі викликати порушення, занадто рано почавши навчати чадо грамоті швидкими темпами. При цьому на тлі толком ще не сформувалася усного мовлення розвивається погане сприйняття письмовій.
В якості вторинного симптому дислексія розвивається нерідко у дітей з дитячим церебральним паралічем, розумовою відсталістю. Тактильна дислексія часом виникає у дітей з порушенням зору також в якості вторинного ознаки основної патології. Читання – процес складний, в якому порівну беруть участь і фізіологія, і психіка. Цей процес забезпечується діяльністю декількох аналізаторів – зорового, мовнорухового і мовнослухового.

Дитина бачить літери, дізнається, зіставляє зі звуками, подумки проводить злиття і об’єднання звуків, складів, слів, пропозицій, а потім розуміє і усвідомлює те, що він тільки що прочитав. Так відбувається у здорових дітей. Діти з дислексією відрізняються тим, що в якомусь одному або декількох ланках цієї послідовності відбувається збій.

Або дитина не розуміє, що бачить на папері, або не може скласти склади в слова, або є проблеми з осмисленням прочитаного.

Вважається, що чим раніше почнеться корекція, тим краще прогнози. Асоціації батьків дітей з таким порушенням рекомендують робити це ще до школи, оскільки в 9, 10, 12 років корекція приносить менше користі. Важливо! Допомогти дітям молодшого шкільного віку багато в чому може сім’я і педагог. Потрібно приділяти дитині більше уваги, читати з ним, обговорювати прочитане, заохочувати прагнення до освоєння грамоти. Зазвичай порушення виявляється в початковій школі, іноді – в старшому дошкільному віці. Саме з моменту виявлення і рекомендується приступати до корекції. Особливих надій на методики покладати не слід, у більшості людей певна дислексія зберігається і в дорослому віці, що аніскільки не заважає їм спілкуватися, читати книги, писати, одержувати професії і досягати успіхів в житті.